Про сон, або скоріше про те як я не надто і люблю спати…

Прийшов час зізнатися в страшному – я не люблю спати…
Ну тобто як і усі люди я звісно хочу спати коли втомлююся і коли час, але я ніколи не розумів і досі не розумію усих тих картинок чи жартів де хтось не може довго-довго прокинутися, вимикає чи переводить будильник вперед, каже собі “ще п’ять хвилиночок” і таке інше. Усе життя, та і досі, я прикидався що мене ці жарти смішать, але я в найкращому випадку розумію про що в них йдеться… мабуть, але у самого такого мабуть ніколи і не було.
По-перше, якщо я не втомлений і спав хоча б 5-6 годин то прокидаюся доволі легко. Та і навіть коли прокидаюся втомленим то хоч приходити в тяму доводиться довше, але ніяк не 5 хвилин і близько – може пару хвилин у найтяжчому випадку. Єдиний випадок коли я вирішую продовжувати спати це якщо відчуваю себе страшенно розбитим після вчорашніх змагань чи тренування чи через те що пізно ліг і свої години ще не набрав.
По-друге, мені цікаво прокидатися. Попереду цілий день і чим раніше його почнеш тим більше цікавого і нового побачиш і тим більше встигнеш зробити. Особливо різво я прокидаюся якщо у мене на ранок запланована пробіжка – біг для мене поєднує фізичну активнисть з медитаціює і є одним з найприємніших способів проведення часу. Можна сказати що я з нетерпінням чекаю коли вже можна буде перестати спати і можна буде почати бігати.
Крім того сплю я не надто спокійно і впродовж усієї ночі крутюся навколо себе, перекручую ковдру і подушки і взагалі ніфіга не розкішно проводжу час.
А ще є такий глюк що коли я в стані “прокидаюся”, але продовжую лежати то починаються якісь прикольні глюки на зразок сну, але набагато більш емоційні – я бачу людей, місця і ситуації про яких вже забув, а емоції хитаються від безпомічного розпачу до відчуття жахливої втрати. Достатньо перележати пів-години щоб потім був поганий настрій на пів-дня.
Ну і до того ж у мене 100% відтворюється сценарій коли “переспавши” зайву годину отримую сильний головний біль.
Коротше я не є фанатом “поспати подовше”, хоча і вірю що деяким людям це подобається.
А у вас як?

5 коментарів для “Про сон, або скоріше про те як я не надто і люблю спати…”

      1. інколи почуваю себе якимось ведмедєм узимку. бувають в житті періоди, десь раз на пів-року по 2-3 дні, коли прокидаюсь саме так як ти описуєш – повністю виспавшись, з передчуттям прекрасного дня. але більшість часу – наче хворий на нарколепсію. при цьому спорт, режим і дієта не допомагають, я не знаю що робити. з одного боку я тобі заздрю, а з іншого навіть трошки співчуваю, якщо тобі дійсно не знайомі солодкі відчуття від можливості поспати вранці зайву годинку :)

  1. Сплю обычно часов 7-8, если есть тренировка утром то могу пару мин поваляться а потом быстро собраться. Хотя после тяжелых тренировок иногда все таки часик пытаюсь поспать а то под конец дня могу быть вообще никакой, хотя понимаю что это время мог бы потратить на что-то полезное.

Залишити відповідь

Зайти з допомогою: