Варто одразу сказати що я купив собі XBox One ще у липні 2013-го року. Більше того – у мене так звана Day One редакція, тобто сама перша партія яку можна було перед-замовити за спеціальною програмую.
На момент купівлі ціна складала $499.99 і в комплект входив Kinekt та здається диск Kinekt Sport.
І не те щоби XBox 360 який був у нас на той момент чимось нас не задовольняв. Навіть навпаки – ми використовували його щоденно і нам усе подобалося. Але ж новіше означє краще, правда ж? :) А старий ми продали разом з усіма іграми за якусь доволі символічну суму.
З новим XBox ми теж в принципі якийсь час співіснували щасливо, а потім просто припинили користуватися ним. Ігри трохи набридли, для Netflix та YouTube почали використовувати Roku 3… З часом у нас поламався Kinekt, але ми вирішили що ні ремонтувати ні міняти його не будемо. Пару років він у нас взагалі вимкнений простояв. І лишен не дуже давно ми почали потроху (в основному Олена) використовувати його.
Власне нас усе задовольняє враховуючи те як нечасто ми його за прямим призначенням (а саме для ігор) використовуємо. А пост цей я написав просто щоб у майбутньому можна було згадати коли саме і за скільки я купий це диво.
Повна ціна даної моделі складає $99, зараз це вже друге покоління, а те про що я пишу нижче – це пристрій першого покоління з трохи гіршими характеристиками. Також варто зазначити що іноді можна знайти моделі з ремонту (з повною гарантією і комплектацією) за $69.
Призначення і характеристики
Це мультимедійний програвач які підключається до телевізора і на якому можна встановлювати різноманітні програми (“канали” у термінології виробника) для стрімінгу якого завгодно контену. Так, наприклад, у мене встановлені канали для Netflix, Amazon, YouTube, Vudu, Sling TV, Plex та плеєр для програвання файлів з флешки. Усі канали, переважна більшість з яких безкоштовні, можна знайти тут – https://channelstore.roku.com/browse.
Характеристики:
мережа – WiFi 802.11 (a/b/g/n) та 10/100 Base-T Ethernet
якість відео – 1080p
якість звуку – Dolby Digital Plus Surround, DTS Digital Surround
роз’єми – HDMI
слоти розширення – microSD, USB3
пульт – маленький і легенький з мінімумом кнопок і можливістю підключення навушників. У другого покоління є голосовий пошук.
формати файлів що напряму можна відтворювати з USB: mp4, mkv, aac, mp3, jpg, png
Також варто зазначити що у програвача взагалі нема механічних частин і тому шуму від нього ніякого і зношуватися там нема чому.
І інше зауваження – програвач не вимикається ніколи. Просто в режимі очикування він споживає енергії не більше ніж слабенька лампочка і лише споживає як справжній пристрій коли відтворює відео.
Враження від використання
Я неймовірно задоволений цим пристроєм і раджу його що є сили. До того як обрати саме його я довго використовував XBox One для Netflix та YouTube і перегляду відео з домашнього комп’ютера на великому екрані. І якби наший новий телевізор не мав вбудованих програм для цих каналів (здається сьогодні купити “просто телевізор” без програм взагалі не можливо) то продовжував би використовувати.
Мені подобається що пристрій не чути взагалі, подобається що він стабільно працює. Проста і зрозуміла навігація, наявність необхідних налаштувань, нема пробле з підключенням до мережі. Наявність каналів практично для усього також не може не радувати. Власне ми і продовжуємо користуватися ним, але тепер лише на старому телевізорі який ще було куплено коли ніхто про програми і не думав.
Щодо інших моделей то я пробував Roku 2 і вимушений був його повернути в магазин. Двійка має обмежену пропускну здатність і може нормально показувати лише відео невисокої якості. До того ж в ній не було кешування і будь-які затримки у передачі даних заморожували відео-потік. І Roku 1 боюся буде ще гірше.
Стосовно Roku 4 я навіть не певен який телевізор треба мати і до яких сервісів треба бути підключеним щоб побачити якесь покращення з 4K відео.
Є кілька речей які треба враховувати перед вибором саме цього пристрою, але жодна з них не є визначною для мене.
По-перше, пристрій не програє ніякі CD чи DVD – як я вже сказав у ньому ніякої механіки, а отже і диски нема куди вставляти.
По-друге, на пристрої нема веб-браузеру, а тобто і можливості зайти на будь-який сайт і подивитися відео чи картинки з нього.
По-третє, хоча формально на пристрої встановлено версію Android ніякі програми крім тих що доступні на сайті виробника як “канали” ви встановити не зможете.
…ну або не обов’зково ранкові, просто з ранку найсмачніше їх з кавою навернути під якийсь документальний серіаль від BBC про дику африканську природу :)
Отже – куховарити і готувати я не вмію і не знаю як, а тому такий витвір кулінарного мистецтва для мене був завжди дивом природи і я майже думав що вафлі ростуть в магазинах на поличках. Але з часом навчився не лише каву (наприклад – КАВА З МОЛОЧНОЮ ПІНКОЮ В ДОМАШНІХ УМОВАХ) та пиво (наприклад – ЯК Я ВАРИВ ПИВО…) варити, але навіть хліб випікати (про це ось тут – НАША ХЛІБОПІЧКА ТА МІЙ РЕЦЕПТ СВЯТКОВОГО ХЛІБУ). Тому нічого дивного що і до вафель з часом дійшов.
Звісно все це готуванням їжі можна назвати дуже умовно, усе ж роблять машинки з напів-готовими продуктами, але все одно, хоча б розумієш як все воно створюється приблизно.
Для приготування (порція на двох) знадобиться 4.5 унції води, одне яйце, щось типу двох чайних ложок вершкового масла і спеціальне борошно для млинців та вафель (пів стакану). Чим це спеціальне борошно різниться конкретно від борошна для хліба я не знаю, купую вже готове: ось таке, наприклад – https://www.amazon.com/gp/product/B000ILEMAU.
Починаю з того що яйце перемішую з водою, потім додаю туди борошно і перемішую ще старанніше.
В цей же час прогріваю вафельницю (їй треба усього пару хвилин щоб прогрітися) та розтоплюю масло у мікрохвильовці (30 секунд і ніякої мороки). Борошно треба переколотити старанніше, але цей процес теж довше за одну хвилину не займає. А далі треба влити розтоплене масло і знову ж переколотити.
Тепер прийшов час вилити усе в вафельницю. Я свого часу найшов якийсь опит-огляд в інтернеті де люди писали про вафельниці якими користуються, а редакція вибрала п’ятірку найпопулярніших та описала недоліки та переваги кожної з них. А з цієї п’ятірки я вже вибрав найдешевшу, ось таку – https://www.amazon.com/gp/product/B000TYBWIG. До того ж це ще й модель яка найкраще продається на Амазоні.
Пару слів про конкретно цю вафельницю: вона неймовірно проста – втикнув в розетку і починає пекти. Перевертається, але щільно не закривається тому навколо неї треба вистеляти рушники на випадок протікання. Є примітивний таймер який пищить коли прийшов час. І все.
Заливаємо суміш, закриваємо, вмикаємо витяжку :) Через секунд 20-30 я перевертає її на інший бік щоб рівномірніше пропікалося (не знаю чи справді це треба робити). Таймер ставлю на 4 хвилини і йду робити каву.
Деякі люди в оглядах писали що таймером не користуються, а просто час від часу відкривають і перевіряють чи ще не готово. До того ж хтось любить більш чи менш просмажені вафлі.
Вафельниця з тефлоновим покриттям, тому до неї нічого не липне, її навіть мити не треба (згідно мануалу). А як щось відламалося від вафлі то ті залишки просто витрушуються. Коротше для самих-самих початківців і тих хто не хоче перейматися будь-якими деталями взагалі це саме те що треба.
Залишилося оздобити нарядненько ягідками і горіхами, полити кленовим та брусничним сиропом і все – вафлі готові менше ніж за 10 хвилин! Смачного! :)
Повна ціна складає $300 і я жодного разу не бачив чи навушники на розпродажах.
Призначення та характеристики
Це так звані офісні навушники – тобто вони не призначені для спорту (погано переносять пот і можливо скриплять під час руху) і так само не є вони і професійними (студійними) навушниками. Чому ж саме офісні? Даючи якісний звук (один з найкращих в своїй ціновій категорії) ці навушники мають ще й функцію активного шумоподавлення яка прекрасно працює в гучних офісах.
Основні характеристики:
Вага – 195 грамів.
Складаються за допомогою “вивертання” динаміків всередину.
Активне шумоподавлення (працює від однієї батарейки ААА) яке вмикається кнопкою на одному з вух.
аудіо-шнур (140 см) має на собі мікрофон з регулятором гучності.
в комплекті коробка, кабель та “двійник” для аудіо-входів де мікрофон і навушники роз’єднано (так зроблено на кріслах в літаках, наприклад).
Почну з того що я дуже задоволений цими навушниками і жодного разу не пошкодував що заплатив таку ціну. На мою думку вони того варті. Використовую їх майже щодня впродовж вже двох років і беру з собою у довгі авіа-перельоти.
Почнемо з найкрутішої фічі – шумоподавлення. Як я вже написав вище воно тут активне, тобто на навушниках є мікрофони які реагують на шум ззовні і у відповідь генерують шум який гасить зовнішні звуки. За відгуками та оглядами з якими я ознайомився перед покупкою ці навушники мають найкраще шумоподавлення в своєму класі.
Наскільки воно глушить шуми? Дуже добре глушить – якщо поруч з вами хтось розмовляє то без музики ви будете чути лише легеньке булькотіння, а з увімкненою музикою так взагалі нічого не почуєте. Не кажучи вже про шум кондиціонерів, машин за вікном, тощо. Є така думка що часте і довге використання активного шумоподавлення може нашкодити слухові, але я ніколи довше пари годин ними не користувався, тож за це я не переймаюся.
Також у перельотах Олена оцінила якісь шумоподавлення і забирає їх у мене щоб просто спати в них :)
Що ж стосується звуку то тут теж все добре. І знову ж таки згідно відгукам та оглядам якість звуку (не буду вдаватися в деталі роблячи вигляд що розумію їх) для свого класу і цінового діапазону оцінюється як одна з найкращих. Суб’єктивно звук чистий, розбірливий, баси не супер-потужні, але їх теж дуже чітко чути. Найкраще підходять для класичного металу та деякої електронщини (це з того що я слухаю), а в режимі шумоподавлення прекрасно звучить класики – динаміка (перехіди по гучності вгору/вниз яких багато в класичній музиці) дуже добре чути.
Також треба зазначити що з увімкненим шумоподавленням звук набагато гучніший і якийсь більш різкий, але не можна сказати що гірший чи менш приємний.
Сидять навушники дуже зручно, м’якенькі прокладки не надто тиснуть вуха і пластикова дужка не муляє голові. Тут ніяких нарікань нема. От тільки поверх шапки їх носити не вийде. Ну та я ж кажу – офісна модель.
От чесно, нічого придумати не можу. Ціна хіба що… Та ні, ціна адекватна якості. Тому хай буде без недоліків – ідеальні офісні навушники з активним шумоподавленням.
Оновлення від 2017/11/21. Через 3 роки (і 2 місяці) використання почали тріскатися амбюшури і таки одна з них розлізлася по шву. Замовив заміну. З усім іншим поки що все добре.
На момент покупки я заплатив за них $87, сьогодні ціна складає $100.
Призначення та характеристики
Накладні навушники для занять спортом.
Характеристики:
вага: 160 грамів
“спортивні” матеріали: резина, пластик та синтетика що не скрипить і легко миється
подушечки легко знімаються з навушників і їх можна класти у пральну машинку та сушарку
плаский провід з прищепкою і управлінням гучністю (не працює на Windows Phone).
якість звука: не буду робити вигляд що я розбираюся у характеристиках аудіоапаратури взагалі та навушників зокрема, але можу просто відзначити дуже хорошу як для спортивних навушників якість звуку, особливо баси.
Найвищої оцінки також заслуговує підтримка виробника: коли у мене через рік використання десь всередині порвався провід я написав виробнику і вони вислали мені штрих-код який я наклеїв на коробку і відправив (безкоштовно) навушники їм, а вони мені в цей час просто вислали нові.
Враження від використання
Навушниками я дуже задоволений і раджу їх щиро, але є кілька особливостей які треба враховувати.
На голові вони сидять дуже щільно і не те що не стрибають, навіть не зсовуються на міліметр коли я бігаю. Сидять просто як приклеєні. Мінусом буде те що під них можна вдіти лише тоненьку пов’язку, або бігову літню кепку, а вже щось типу Headsweats Supervisor не кажучи про теплу шапку вже одягти неможливо. Також далеко не кожні окуляри підійдуть: Tifosy Vogel або Smith Optics Pivlock V90 Sunglass влазять ледь-ледь. Якщо ви носите окуляри постійно то варто спробувати ці навушники спершу.
Навушники щільно сидять і на вухах добре (але далеко не на 100%) ізолюючи зовнішні шуми. Подушечки при цьому хоча і відчуваються весь час проте неприємних почуттів не викликають. Мінусом буде те що у жарку погоду вухам від такого щільного прилягання подушечок може бути жаркувато. А з іншого боку в прохолодну погоду навіть без шапки вони приємно захищають вуха від холоду і вітру.
Як я вже вище вказував подушечки легко знімаються і їх можна кидати і у пральну і у сушильну машину. Так само легко вони одягаються назад, треба тільки зрозуміти яку на яке вухо. Мінусом може буте те що часте прання (а прати їх треба буде після кожного серйозного тренування бо подушечки збирають піт що теж є плюсом) вони втрачають свій свіжий вигляд дуже швидко. Хоча на функціональності це не відзначається ніяк.
Провід плаский, можна навіть пропускати під кофту чи футболку і як обіцяє виробник він не буде прилипати навіть до спітнілого тіла. Довжина десь 1 м, якраз вистачає щоб тримати плеєр на поясі. На проводі є кнопки управління гучністю, але працюють вони лише з iPhone.
Ну і головне: якість звуку. Вище я згадав потужний (у порівнянні з середніми та високими частотами) бас якого для деяких стилів музики може бути і забагато. Але повірте мені – коли ви бігаєте то увесь бас що там є йде в адреналін :) В цілому звук чистий і дуже розбірливий, а звукоізоляція покращує ситуацію. Власне якість звуку цих навушників краща за те що дають навушники-вкладиші (спортивні знову ж таки) навіть з втричі більшою ціною.
Моя оцінка – 10/10. І коли прийде час я куплю ці навушники, або новішу модель якщо така буде без вагань.
Недоліки
Є і недоліки, частину я вже назвав вище, але жоден з них не є критичним для мене. Тим не менше починаючи з більш вагомих:
можуть бути занадто жаркими
управління гучністю не працює
не можна одіти під них більшість шапок та окулярів
$15 з доставкою (по США). Я собі купив комплект з трьома різними розмірами насадок (S, M, L) щоб вгадати під свої вуха, але за таку ж ціну можна придбати комплект з трьох пар однакового розміру.
Призначення та враження
Насадки на навушники з м’якої піни з ефектом шумоізоляції.
Почати треба з того що у виробника є кілька лінійок насадок: спортивні, комфортні, шумоізоляційні. Рекомендую купувати ті де є всі ці характеристики.
Також важливо підібрати насадки саме під свої навушники JayBird Freedom, але вони не підходять для JayBird BlueBuds X Sport Олени бо в її навушниках трубки трохи більші.
Насадки акуратно треба стискати навколо трубок (слідкувати щоб звуковий канал не перективався) і вставляти у вуха. Піна насадок потім розправляється і приймає форму каналу вуха.
Тепер щодо вартості покупки і користі взагалі. Чесно скажу що шумоізоляційний ефект хоча і присутній практично все ж таки непомітний.
Найбільша користь в тому що сидять ці насадки у вухах дуже добре: не заважають бо м’які і не випадають приймають форму слухового каналу який заповнюють.
За рік використання з’явилися помітні сліди старіння: трохи стерлася піна і з’явилися доволі помітні тріщини.
Проте я збираюся оновити їх як лише поточна пара розсипеться і вважаю покупку вартою своїх грошей: дуже дратує і відволікає коли навушники не сидять у вухах під час бігу.
…або Nespresso Pixie та Epica Automatic Milk Frother.
Одразу скажу що я не надто великий прихильник кави і коли її п’ю то стараюся якомога сильніше перебити смак чимось іншим, наприклад молоком. От я писав що на роботі у нас є Латте-машина якою я користуюся лише один раз на день: по-перше, мені подобається сама процедура і запах кави, а, по-друге, молока в лате виходить разів в 5 більше ніж кави, тож не все так і погано на смак.
Проте якщо ви хочете мати щось подібне вдома то доведеться викласти дуже, неймовірно велику суму. Скажімо приведена у згаданому вище пості машинка обійдеться вам в 4-6 тисяч. Так, від чотирьох до шести ТИСЯЧ доларів. І при цьому ви не можете просто купити її, а має вкладати довічний контракт з виробником, тобто щось ще помісячно йому платити за обслуговування. Правда у випадку якихось проблем з машинкою приїде технік і все відремонтує і виправить дуже швидко, але все одно ціни такі можуть здатися логічними лише дуже великому прихильнику кави і лате.
Отже перейдемо до недорогих домашніх варіантів.
Перше кава-машина. Як я вже казав каву я п’ю лише раз на день і морочитися заради цього з зернами, обсмажуваннями, помолом та іншим бажання нема. До того ж кавові зерна у нас будуть просто старіти оскільки дома ми каву п’ємо лише в суботу та неділю.
Тобто вибір обмежується машинками які роблять каву з капсул: у капсулах помелена та заварена вже кава, машинка має лише пробити капсулу і пропустити крізь неї гарячу воду. Звісно є ще розчинна кава як варіант, але якщо ви не знали то про всяк випадок скажу що у розчинній “каві” самої кави як такої нема: смажений буряк чи щось подібне, кофеїн з зеленого чаю, фарбник, ароматизатори, підсилювач смаку. Коротше розчинна кава це така ж нісенітниця як розчинний чай чи розчинний сік.
Серед машинок що роблять каву з капсул теж вибір доволі великий і ціні на них лежать в діапазоні від 50 до більше ніж 2 тисячі доларів. Крім того у різних виробників різна система (розміри та форма) капсул, а іноді навіть більше ніж одна система у одного виробника.
Найбільш відомими та поширеними мабуть є машинки від Keurig та їх система капсул K-Cup. Причому капсули в цьому форматі випускають багато різних виробників серед яких є і Starbucks і Dunkin Donuts і інші. Є така машинка і у мене на роботі.
Але собі ми узяли за рекомендаціями машинку Nespresso Pixie з системою капсул OriginalLine.
Рекомендації полягали у тому що машинки цієї марки роблять каву “з пінкою”. Це насправді так і є, неозброєним оком помітно що кава виходить з піною. Що стосується капсул то вони доволі маленькі і порції кави з них виходять менші за четвертину звичайної чашки, якраз те що треба для лате.
Ціна однієї капсули знаходиться в межах від 60 до 90 центів. Виробник дає доволі великий вибір капсул з кавою різних сортів та різної міцності. Ми намагаємося усе перепробувати та визначитися що нам подобається, але якщо чесно то різниці практично не помічаємо. Отакі з нас знавці кави.
Продаються капсули в пачках по 10 штук через інтернет, або фірмовий магазин.
Ота підставка на фото під машинкою куплялася окремо і містить 50 капсул, але зараз я би чесно кажучи купив би прозорий куб (є у них і таке) в який насипом можна красиво запхати 30 капсул.
Тепер щодо молока, вірніше молочної піни. Собі ми купили машинку від Epica – після того як я пару разів скористався подібною машинкою від Nespresso на роботі стало ясно що різниці між ними крім як у ціні нема.
Всередині машинки тефлонове покриття і зміщена відносно центру “крутилка”. Машинка вміє як робити гарячу пінку так і охолоджувати молоко (що ми ще не пробували). Наливаєш молока до позначки, накриваєш кришкою, натискаєш кнопку і за хвилину-півтори маєш пінку.
Пінка дуже висока і яскраво-біла, красива так. І не падає дуже довго. Наскільки довго не знаю, але хвилин 10 без помітних змін точно простоїть. Причому усе молоко перетворюється на піну, зовсім рідини не лишається.
Машинку після того треба не лише промити, але і старанно протерти паперовим рушником – тефлонова поверхня уся покрита жиром який не змивається водою і якщо його залишити то у наступної порції буде запах і смак горілого молока.
Якщо лате готувати у прозору чашку як це і положено робити то буде добре видно розділення кави і молочної піни яка не падає навіть коли в неї ллєш каву.
І ще дуже смачно налити меду зверху пінки – доїдати її все одно доведеться ложкою, а так буде ще смачніше.
На цьому все. Сподіваюся у вас виникло бажання приготувати і випити кави чи лате після прочитання цього посту.
Для вас це може і звична річ, а для мене це була дивина дивна.
Для таких же як я селюків поясню що лате це такий напій де в гарячу молочну піну додають невеличку кількість кави – http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D1%82%D1%82%D0%B5. Напій в результаті виходить не такий гіркий як просто кава, хоча має смак і запах кави і так само бадьорить.
Коли машинку вмикаєш першим за день то треба почекати хвилини 3 доки вона щось там в собі нагріє до 200 градусів (далі всі градуси у Фаренгейтах, для переводу в Цельсії віднімайте 32 і діліть на 2).
У латте-машини в нашому офісі є кілька параметрів, але я знаю лише про два з них: дрібність помолу зерен та температура до якої доводиться молоко.
Заправляється машина смаженими зернами, але я у каві не розбираюся і смак різних зерен не розрізнюю. Хоча у нас купують дорогі зерна, може через це – усі дорогі однаково хороші, а погіні кожне погане по своєму :)
Наскільки я особисто це відчуваю чим грубіший помол тим простіший, але яскравіший смак кави. А прі дрібнішому помолі смак виходить м’якіший, але і напій міцнішим стає. Не те щоб я знову ж таки розрізнював на смак, але у мене таке враження що найгрубіший помол є найприємнішим для мене.
Температура ж молока на смак не впливає взагалі наскільки я розумію. Прото більше піни виходить тому що молоко довше готується.
Отже спочатку у спеціальну ложку мелемо каву. Робиться це дуже просто – вставили її в спеціальні пази, повернули і молотилка сама вмикається. Весь процес займає кілька секунд (залежить від виставленої дрібності помолу).
В результаті ложка щільно набита помеленими зернами і її вставляємо в сусідні пази щоб через цей пил пропустити гарячу воду. Можна обрати скільки саме води пропустити через “заварку” – чим менше води тим міцніше буде кава. Взагалі то якщо не готувати молоко, а пити лише приготовлену таким чином каву то можна сміливо називатися маніяком – наскільки міцний і густий кавовий розчин виходить (десь 1/5 чашки за обсягом).
Для молока ж треба враховувати що у обсязі в результаті готовки воно збільшується вдвічі (знову ж залежить від обраної температури).
Різні типи молока (маю на увазі жирність) як не дивно дають дуже різний смак. Мені особисто подобається соєве молоко яке звісно і не молоко, а зі звичайного подобається знежирене. Так само різниться і піна з різного молока. Причому різниця більша ніж можна було б очикувати.
Наливаємо молоко у спеціальний глечик, в глечик встромляємо носик і через той носик в молоко напускаються дрібні бульбашки повітря і він же нагріває молоко.
Після того як напій приготовлено прибираємося. Таблетку що утворилася після заварювання кави вистукуємо з ложки у спеціальну коробочку. Спеціальна вона не тому що з кавою треба щось спеціальне робити, а тому що саме об неї зручно вистукувати ту таблетку. Глечик та ложку далі достатньо сполоснути водою, навіть терри нічим не треба, досить просто полити водою і вони чисті.
А от сама морока почистити носик який утворював піну – на ньому накипає молоко і його треба старанно відтирати. Коли його опускаєш на місце то він ще додатково чиститься самою машиною випусканням кількох струменів пари. Проте зрозуміло що для машинок які використовуються у кав’ярнях ніхто подібну ручну чистку не проводить. Крім власне смачного напою мені ще подобається сама процедура. Каву п’ю раз на день – як тільки з’являюся на роботі.
Чи варто мати таку машину дома? Річ класна і мати її було б приємно, але не думаю що я б нею часто користувався, та і дорогувато вони коштують. Тому ні. Те що вона є на роботі звісно добре, але б і без неї прожив би спокійно.
Цукру/лікерів додавати за власними вподобаннями. Смачного!
Всі ми знаємо/чули про користь та неймовірну смачність свіже вичавлених соків. Стосовно смачності треба сказати що знайти хороші рецепти які б вам подобалися не так і легко. Справа в тому що в магазинських соках (чи “нектарах” як сором’язливо називають напої з порошку) додано необхідну кількість цукру, фарбників та смакових добавок щоб задовольняти смакам споживачів. А з “натуральними” соками ви часто будете отримувати результат набагато гірший за смаком за магазинні соки: то занадто водянисте, то слизьке якесь, то гіркуватий присмак, то просто несмачно.
До того ж на відміну від соків тривалого зберігання свіже вичавлені соки за лічені хвилини розшаровуються на воду (більша частина стакану) та осад з “гущі” і виглядають далеко не так красиво як хотілося б. Тому їх треба пити одразу після вичавлювання та колотити. А за 10 хвилин їх взагалі варто вилити, зберігати не вийде.
Що стосується машинок для вичавлювання соку то далі напишу про переваги нашої машинки.
Перше і мабуть головне це те що її неймовірно легко збирати, розбирати і мити. Збирається вона з кількох великих частин: ріжуча сітка, чавилка, ємність в якій це все стоїть та кришка, ну і пара ємностей для соку і відходів відповідно. Зібрати/розібрати навіть перший раз займає буквально пару хвилин. А що стосується миття (це вже друга перевага) то все легко відмивається буквально за секунди під звичайним краном. Єдине що від деяких фруктів ріжучу сітку треба буде вичистити щіткою.
Ще один плюс – машинка працює дуже тихо (дивіться відео), в сусідній кімнаті її не чути. Можливо це завдяки тому що вона (як і вказано у назві) “повільна” – чавильний винт обертається дуже повільно.
Машинка чавить практично усе, але фрукти/овочі треба різати на шматочки не більші за пару сірникових коробків. Проте з деякими речами типу селери чи калі машинка впоратися не може – забивається ріжуча сітка.
Вичавлені залишки дуже сухі і їх можна сміливо кидати у сміття не замотуючи додатково в пакет – не завоняються, там нічому воняти вже.
Сок вище на фото як я і казав поділено на шари навіть одразу після вичавлення. Єдине що забув згадати про піну яка дуже довго не спадає, тому колотити і перемішувати обов’язково.
Зі знайдених рецептів можу поділитися декількома речами:
шпинат, як це не дивно, добре підходить і для фруктових і для овочевих соків і додає якоїсь фактурності без впливу на смак. Рекомендую додавати куди тільки можна.
те ж саме стосується і бананів. Банан взагалі варто додавати у фруктові соки без винятків – без нього виходить усе занадто водянистим.
неймовірно смачним є сік з апельсинів та моркви (маленьких морквинок). Спробуйте, гарантую що сподобається.
не робіть соки наперед – вони довго не стоять навіть у холодильнику і за кілька хвилин втрачають і вигляд і на смак стають як суміш води з фруктовою/овочевою гущею. Підозрюю що для зберігання треба додавати в соки сіль чи цукор.
Чи варта ця сокочавилка своєї ціни? Важко сказати. З одного боку треба визнати що ціна дуже висока, і купили ми її під впливом імпульсу прочитавши хороші відгуки. А з іншого боку навряд чи можна знайти щось подібне де збірка/розбірка, а головне чистка здійснюється настільки просто. Не знаю навіть. Як ви думаєте?
А які рецепти знаєте ви? І чи взагалі займаєтеся подібним?
Відео внизу як кажуть знімав на тапочок, так що за якість вибачайте:
Накладні навушники для занять спортом.
Навушниками я дуже задоволений і раджу їх щиро, але є кілька особливостей які треба враховувати.
Як я вже вище вказував подушечки легко знімаються і їх можна кидати і у пральну і у сушильну машину. Так само легко вони одягаються назад, треба тільки зрозуміти яку на яке вухо. Мінусом може буте те що часте прання (а прати їх треба буде після кожного серйозного тренування бо подушечки збирають піт що теж є плюсом) вони втрачають свій свіжий вигляд дуже швидко. Хоча на функціональності це не відзначається ніяк.
![](https://yqnfqa.bn1304.livefilestore.com/y2pOBbss_wo1u-qMLNbg7_WfVSA1WiatdypmnhVxPH_GlV3ZxHhx3hybZxootUSSWuh4W82hgDlzwvecxAASVoVij6Lj2q7rgHW1B9V_kDS5ig/WP_20140715_007.jpg?psid=1")
