Якийсь час тому (мабуть більше року) ми купили хлібопічку Panasonic SD-YD250 і час від часу доволі успішно печемо хліб.
У нас зайняло деякий час щоб з’ясувати що і як треба робити щоб нам подобалося і зараз ми переважно робимо “сірий” хліб з додаванням соняшникового та кабакового насіння, іноді горіхів. Борошно, дріжджі і горіхи ми купуємо в інтернеті – теж знадобився якийсь час щоб знайти те що нам подобається.
Враховуючи що це друга наша хлібопічка можу відзначити через що вона нам подобається:
- дуже просте програмування: тип випічки, розмір, ступін прожарювання шкуринки. Навіть вміє робити тісто на піцу, хоча ми цією можливістю ще не користувалися.
- повна загрузка не обов’язкова – підтримує три умовні розміри хлібини.
- тиха – вона мішає щось там, і бібікає коли час засипати ізюм чи горіхи, але якщо закрити двері в кімнати то нічого не буде чути. Ну і дріжджі засипаються у спеціальне поглиблення на кришці.
- легко мити – вийняв “відро”, дістав хлібину, протер мочалкою і все.
- в кухні абсолютно непомітна (дизайн не кричущий). Хоча для когось це може бути і недоліком оскільки дизайн не сучасний і не космічний.
- З недоліків можна назвати те що в ній нема віконця щоб спостерігати за хлібом, але особисто для мене це плюс – менше тепла втрачається.
- Коли хліб готується то це буває не так просто витерпіти – на протязі кількох годин шалений запах свіжого хлібу (по запаху можна зарані вгадати наскільки вдалий хліб вийде) просто зводить з глузду. Враховуючи що в середньому процес займає більше 3 годин в цей час краще дома не знаходитися
Олена у нас завжди займається хлібом, я лише намагаюся розібратися час від часу в цьому процесі, але швидко втрачаю інтерес.
І ось на Новий Рік вирішив зробити щось своє. Рецепт знайшов у книзі, але половини компонентів у мене не було тому довелося імпровізувати. Отже мій рецепт:
- стакан теплої води
- кілька ложок лікеру (я використовував Бейліс)
- кілька чайних ложок пальмового цукру
- одне яйце
- дрібно нарізана м’якоть з двох апельсинів
- пів-стакану тоненько нарізаного мигдального горіху
- кілька ложок чіа та маку
- три стакани борошна для сірого хлібу
- кілька чайних ложок олії з грецьокого горіху
- пару ложок глютену
- пару ложок дріжджів (машинка сама знає коли їх всипати в тісто)
- стакан білого ізюму (засипав десь через годину коли машинка забібікала).
Може і ще щось було, забув вже.
Ну от, виставив на “простий” режим, увімкнув і забув (лише ізюм досипав коли треба було).
Десь за годину до закінчення операції почало приємно пахнути солодкою випічкою, це був добрий знак
Проте хліб хоча і вийшов непоганий, на вигляд не надто вдався. Верхушка замість красиво стирчати куполом провалилася всередину 
Щось із пропорціями складових мабуть не так. Ну та в принципі і очикувано, я задоволений з того що його просто можна їсти. Проте вжахніться зовнішньому виду на фото.
На диво шматочки апельсину не втратили соковитості і відчуваються як маленькі острівки свіжості. Та і взагалі хліб вийшов схожим на м’яке печиво – консистенція білого хлібу, а на смак як торт без крему.
Як з’ясувалося хліб за таким рецептом добре йде під чай якщо його полити медом… Ну що, нагнав апетит?
У підсумку скажу що хлібопічка дуже корисна річ навіть якщо ви не щодня нею користуєтеся: смачний свіжий хліб з яким можна екперементувати і при цьому витрачати мінімум зусиль – ні тісто місити, ні за процесом слідкувати.
Для нас двої навіть маленької буханки вистачає на кілька днів, у більшій же родині ця річ взагалі має стати незамінною – з ранку увімкнули прилад, а ввечері вся родина їсть свіжий хліб, наступного дня те саме.
А ви що і як печете сучасними машинами?
Крім того станками голитися часто бажання нема, та і порізатися можна. Та і не покидала думка що треба спробувати ще раз. Цього разу вибрав хорошу (за оцінками) сіткову електробритву, а саме 
