Спочатку що воно таке. Це так званий домашній файловий і медіа сервер. Тобто комп’ютер призначений для збереження фільмів, музики та інших типів файлів. І звісно за бажання на нього можна покласти інші функції (торент-сервер, проксі і так далі).
Для домашньої мультимедіа бібліотеки я використовую Plex і фільми та серіали з нього дивлюся або на планшетці, або на телевізорі через Roku (для старого телевізора в гаражі) чи просто з самого телевізора (мій Samsung має можливість встановлювати на нього програми як от Plex, YouTube, Netflix та інші).
Цей комп’ютер постачається без жорстких дисків і має слоти для 6 SSD дисків (я поки що зайняв 4). Диски можна організувати в різні конфігурації RAID (це коли кілька дисків виглядають для системи як один, але мають дублювання чи ділять фрагменти файлів між собою). На комп’ютері встановлено Linux, і хоча можна навіть підключити монітор та клавіатуру я до нього доступаюся через браузер зі свого Windows-комп’ютера.
Через слабенький процесор (Intel Celeron N5105) та відсутність графічної карти цей комп’ютер не має активного охолодження – тобто не має вентиляторів. І ось ця маленька безшумна коробочка стоїть непомітно під моїм робочим монітором. Дуже компактно і зручно у порівнянні з повно розмірним ПК який я використовував для тих же цілей раніше. А цей пристрій можна взагалі ніколи не вимикати.
Звісно є певні сумніви стосовно потужності процесора та обсягу пам’яті, але вони найбільше потрібні коли відео з дисків не просто передається по мережі, а тоді коли треба робити перекодування на льоту. Поки що у мене все доволі непогано працює і мої острахи лишилися не виправданими.
Також споживає ця машинка усього 65 ватт (версія на 12 дисків – 90), що в рази менше ніж повноцінний комп’ютер.
Звісно ціна в $450 може видатися завеликою для по суті дохлого комп’ютера. Але, повторюся, як домашній медіа-сервер, сховище файлів, раутер, система моніторингу з відео-камер і багато чого іншого – цілком собі заміна. До того ж тихенька, маленька, споживає мало і ніколи не треба вимикати. Я задоволений.
Після того як купили собі машинку для приготування еспресо (Breville Bambino Plus) та кавомолку для неї (Breville Smart Grinder Pro) почав дивитися навколо які аксесуари є для всього цього щоб або покращити якість приготованого, або зробити процес ще більш приємним. Хочу одразу сказати, що все перелічене далі не є обов’язковим, а саме для часто мало помітних покращень і потрібне.
Порта-фільтри (це корзинки в які насипають мелену каву) мають засипатися кавою під самий верх, а це створює багато сміття навколо поки мелеш каву, розподіляєш її рівномірно, трамбуєш у “шайбу”. Ось саме цю проблему і вирішують подібні насадки – вони одягаються на порта-фільтр і додають йому “висоти. Таким чином кава не розсипається, її можна трамбувати звичайним способом і потім він просто знімається.
Я купив ось цей на Amazon – https://www.amazon.com/gp/product/B08JPXXT9R і дуже ним задоволений. Ціна в $14 є доволі стандартною, а сама насадка добре працює з кавомолкою яка у мене – усі виступи на потрібних місцях і можна так само вмикати машинку просто вставивши порта-фільтр в пази.
Knock Box
Абсолютно необхідна як на мене річ щоб вибивати шайбу кави з порта-фільтру. Інакше це не зручно (скажімо виколупувати), та і сам процес виглядає більш ефектно. До того ж використана кава корисна для різних рослин та труїть шкідників і Олена її десь якось там розподіляє.
Я купив собі міні-версію від Breville за $20 (https://www.amazon.com/gp/product/B00ISQ6ZKC), але якщо ви п’єте еспресо щодня і вас більше ніж двоє то такої корзинки буде замало і варто купувати більшого розміру.
Coffee Tamper Mat
В залежності від того де саме і як ви “трамбуєте” каву в порта-фільтрі подібний мат може стати дуже в нагоді. Призначений від для того щоб можна було на кут столу поставити порта-фільтр і пресувати шайбу. Сам мат захищає поверхню столу (бо він пошкодиться від подібного) та не ковзає.
Той що я купив на Amazon (https://www.amazon.com/gp/product/B077C41TJS) коштує стандартні $10, працює як і очікуєш, не совається і не надто впадає в очі. Також на ньому є спеціальне місце щоб тримати “печатку”для пресування кави.
Bottomless Portafilter
Це точно не те, що можна назвати абсолютно необхідним, але додає дуже багато до естетики приготування еспресо – портафільтр без дна. Крім того, що виглядає сам процес доволі красиво (і щоб його спостерігати навіть спеціальні дзеркала продають) ще одна користь для початківців в тому, що можна бачити як саме тече кава, чи рівномірно розподілена та утрамбована.
В усьому іншому це просто портафільтр без дна і це повінстю його описує. Треба враховувати, що бризок в процесі буде дуже багато і машинку та навколо неї доведеться чистити після кожного приготування. А тому після певного часу використання я вернувся до звичайного портафільтру з дном та жолобами для рідини.
Собі я купив ось цю модель – https://www.amazon.com/gp/product/B09KGYJYMM, але ціна в $53 як на мене доволі висока за річ яка взагалі не є необхідною. І це ще доволі дешевий варіант.
Puck Screen
В процесі приготування еспресо дуже багато усього засмічується та забризкується і усе треба чистити після кожної порції. Одна з речей про яку часто забувають (чи лінуються) початківці – це поверхня на машинці через яку в портафільтр подається пара під тиском. Вона вкривається каваю гарантовано, а якщо одразу не почистити то воно там засихає, а потім ще впливає на смак та якість наступних порцій.
Так ось цей “екран” є просто металевою сіткою яка накладається зверху на “шайбу” пресованої кави і перешкоджає забрудненню машини.
Я собі купив https://www.amazon.com/gp/product/B0B46VXBVC за $30 (за 2 екрани) і це стандартна ціна. Річ яку треба мати на мою думку – не лише це збереже машину, спростить прибирання, але і позитивно відобразиться на смаку кави.
Spring Loaded Tamper
Тампер – це “прес” яким роблять “шайбу” кави в портафільтрі. І хоча разом з моєю машиною Breville Bambino Plus йшов звичайний темпер “печатка” його використання для початківців може бути одним з факторів невдалої кави.
Дорожчі, а особливо підпружинені темпери тактильно дають кращі відчуття, не дають пресувати каву сильніше ніж треба, мають краї щоб не провалюватися у портафільтр.
Той варіант, що я його собі купив (https://www.amazon.com/gp/product/B0BCJSV78X) коштує $50 і як я вже вище сказав в принципі можна обійтися без нього, але можна зробити помилки якщо нема досвіду.
Needle Stirrer
Один з найпростіших способів покращити якість еспресо – забезпечити рівномірне розподілення кави у портафільтрі перед пресуванням шайби. Для цього існують різні засоби, а ось цей конкретно – це пучок голок якими перемішується кава (ось тут дуже в нагоді стане dosing funnel, щоб не розсипати каву з портафільтру).
Той перемішувач, що я його купив собі за $20 вже не продається, але подібних можна знайти дуже багато. На мою думку це річ близька до необхідної.
Разом з еспресо-машиною я також придбав (але вже не по акції) автоматичну кавомолку. Повна ціна її $200 (на сайті виробника – the Smart Grinder™ Pro | Breville (US)). Хоча я певний час полював на знижку, але на момент написання цього посту так її не бачив досі за більше ніж рік.
Одразу виникає питання – а чому б не придбати машинку з вбудованою кавомолкою як Barista Express? І це справді має певний сенс – займає менше місця, усе в одному приладі. Але почитавши форуми і відгуки я зробив висновок, що окрема кавомолка є кращим варіантом: її використовують частіше, а отже і обслуговувати чи міняти її зручніше окремо. До того ж можливість з часом замінити або еспресо-машину, або кавомолку – це може бути значно дешевше і простіше.
Кавомолка має кілька налаштувань серед яких найважливішими є дрібнота помолу (я ставлю 6 для еспресо та 38 для кемексу). І другий – час помолу. Для мене досі дивно чому саме час, а не вага помеленої кави. Проте ось так. Тому я зважую каву окремо і потім засипаю її в машинку замість тримати усі зерна з пачки в контейнері призначеному для цього.
Також є можливість налаштувати внутрішню дрібному (чи що воно там таке) навколо механізму – там я поставив 8 згідно рекомендаціям з інтернетів.
Разом з машинкою йдуть насадки для порта-фільтрів двох найбільш популярних розмірів. І також є кнопка яку натискає порта-фільтер. Тобто можна налаштувати машинку як треба, вставити в насадку фільтр і машинка почне молотити автоматично.
У підсумку – дорого, але ми дуже задоволені і користуємося щодня, часто неодноразово.
Відомий бренд який виготовляє велосипедну та мотоциклетну продукцію як сілант (наприклад як Muc-Off Ultimate Tubeless Setup Kit), засоби для миття і таке інше відносно недавно створив цей новий продукт який призначення для миття велосипедів та мотоциклів під правильним тиском.
Яка власне проблема помити велосипед спитає більшість. І в цілому так – достатньо відра мильної води, щіток/ганчірок, чистої води, чим протерти і змастити. Але це доволі муторно і не все вдається відмити, або треба забагато час і зусиль витрачати. А враховуючи, що велосипед правильно мити одразу як привезеш його додому у бруді це ще і важко іноді.
Також можна використовувати мийні прилади які дають струмінь води під тиском. Але і тут проблема – тиск в тих приладах зазвичай занадто високий і вода може потрапити туди де її не має бути і інакше як під високим тиском вона в ті місця не потрапляє.
Ось ці проблеми (простота, швидкість, зручність) і вирішує даний прилад. Його дуже легко зібрати. В комплекті йде пляшка з якої створюється щільна піна яка чудово відмиває уже що налипло і присохло. І це теж зручність додаткова – не треба намилювати окремо.
А після того як велосипед посидить в піні кілька хвилин просто знімаєш пляшку з миючим засобом, одягаєш насадку для велосипеда чи мотоцикла і так само просто і швидко все змиваєш.
Коротше я задоволений. Купив собі бандл вело/мото в якому були крім приладу та двох насадок ще 2 пляшки миючого засобу, засіб для чищення цепки та зірочок, мастило для цепки, засіб для полірування рами та рушники. Повна ціна усього набору – $320, що вже хороша ціна на мою думку. Але я ще й купив на святковому розпродажу на $260.
Після того як Олена оновила свій S9 на цю модель я собі взяв той S9 і ходив з ним пару років і був надзвичайно задоволений. І ми власне і до сьогодні б продовжували цими телефонами користуватися якби оператор Олени не припинив підтримувати цей S10+ як дуже старий телефон. Спочатку Олена взяла собі якусь нову Моторолу, але та виявилася незручний і важким непотребом, тож довелося їй оновлюватися. І тому я свій S9 здав назад Samsung’у за що отримав знижку в $150 на Galaxy S21 FE для Олени. А собі відповідно забрав цей “старий” телефон.
розміри: 157.6 x 74.1 x 7.8 mm, екран 6.4 дюйми. Це трошки більше ніж мені зручно і зараз я би взяв S10, а то і S10e.
вага: 198 г. Це наче не так і мало, але не відчувається насправді, що цей телефон важчий за попередній.
екран: Quad HD+ Dynamic AMOLED, 3040×1440, 522 точки на дюйм. Дуже хороші кольори, подобається як виглядає і фото і відео.
фронтальні камери: доволі непогана якість селфі і просто чудово для відео-дзвінків.
задні камери: як мінімум не гірше ніж в S9, мені так взагалі один в один виглядають фото. Головне, що виходить те, що і очікувалося.
батарея: 4100 мАп. За не надто інтенсивного використання вистачає на день і трошки більше навіть.
зарядка: через USB-C, або безпровідна.
Bluetooth 5.0.
CPU: достатні щоб усе працювало і гальмів не було помітно взагалі.
Пам’ять: від 128 Гб до 1 Тб. У мене 512 Гб.
Карта пам’яті: MicroSD до 512 Гб. До речі варто згадати, що у новому S21 FE нема слота для MicroSD і це як на мене дуже тупо.
OS: проапгрейдився поки до Android 11/
Захист: IP68. Тобто можна впустити в калюжу і телефон має продовжувати працювати.
Кнопки: зліва важіль гучності та безглузда кнопка Bixby, зправа Power.
Датчик відбитка пальця: на екрані, близько до нижнього краю. Треба звикнути. Не завжди влучаю туди з першого разу, але все одно доволі зручно. Хоча б мати сенсор на боковій панелі було б зручніше.
Звук: гучний і чіткий. Без проблем подивитися відео практично будь-де.
Додатково: NFC (безконтактна оплата), аудіо-роз’єм 3.5 мм, ліхтарик.
Колись я писав про технологію Samsung DeX яка дозволяє перетворити мобільний телефон у подобу персонального комп’ютера підключивши до нього монітор, клавіатуру та мишу. І можна це зробити за допомогою як звичайних монітору, Bluetooth клавіатури та миші так і за допомогою спеціальних док-станцій типу Baseus DeX Docking Station.
І наступний логічний крок – перетворити телефон у лептоп. Що ось цей пристрій і робить.
Характеристики можна подивитися на сайті виробника – Tech Specs | NexDock – Turn your Smartphone into a Laptop. Купити його на момент написання цього посту можна лише за передоплатою (платиш частину суми одразу, решту коли пристрій висилають через кілька місяців) і коштує він зараз $270.
Я пробував користуватися ним як лептопом сидячи з ним на дивані, пробував і у подорожах. Користувався ще не достатньо, але якісь враження вже є.
Пристрій доволі важкуватий (бувають легші лептопи), але з іншого боку в ньому є батарея яка в тому числі заряджає телефон.
Зовнішній вигляд дуже приємний, дизайн подобається. Якість збірки і матеріалів теж на висоті, ніяких нарікань.
Клавіатура так собі, гірша ніж у MacBook на яку її зробили схожою, але не жахливо гірша і працювати з нею можна. Трекпад теж не ідеальний, але у пристрої сенсорний екран, що неймовірно круто і нівелює цей недолік.
Звук слабенький і доволі невиразний. Навіть у тиші для самого себе скоріш за все захочеться більшого щоб подивитися відео.
Яскравості екрану теж може не вистачати, але з кольорами у нього все добре.
Тепер про використання. На дивані сидіти з ним можна. Але тут виникає така проблема, що швидко забуваєш, що це телефон, а не повноцінний комп’ютер і відкрити кілька вкладок браузера на повний екран призводять до помітного гальмування. Перемикання ж між кількома додатками проблем не викликає. Єдине, що хотілося б щоб телефон можна було десь на корпус закріпити, а в ідеалі навіть заховати. А зараз він просто збоку лежить приєднаний кабелем.
В дорозі ж та сама проблема (телефон поруч з лептопом) може створити ще більші незручності. В усьому іншому як подивитися кіно (беріть навушники!), почитати пошту чи погортати Facebook проблем не буде.
У підсумку я не можу сказати, що це пристрій на який остаточно перейду замість лептопу – все ж таки потужності іноді не вистачає. Але мати його не проти і може з часом і дійсно мігрую на нього.
Колись я вже писав про свої проблеми зі сном. Вірніше як проблеми – мені то нормально, але хвилює, що я може не отримую достатньо відпочинку і тому тренування не дають такий ефект як міг би бути. Для виправлення ситуації (тобто щоб швидше засипати, рідше прокидатися і не схоплюватися о 6-й ранку) я пробував різні рішення з різною успішністю:
Тому я постійно пробую різні продукти і рішення як програми для медитації чи сну (ІМО повна маячні і розвод лохів), низьку температуру (працює, але важко забезпечити) та інше.
Одним з радикальних рішень є ліжка від Sleep Number – https://www.sleepnumber.com/. Одразу скажу – це продукт не для всіх. При ціні яка дорівнює, або навіть вище совєцької машини не всі зможуть спокійно спати на такому.
Що ж це ліжко дає? Кілька технологій які додають комфорту і в цілому призводять до міцнішого та більш здорового сну:
Жорсткість по шкалі від 0 до 100 можна налаштувати для кожної половини ліжка окремо. При 0 я втопаю в матрасі – настільки він м’який. А при 100 враження таке, що лежиш на дошці. При цьому жорсткість можна міняти вже коли лежиш у ліжку. З часом можна знайти свій ідеальний варіант. У мене зараз встановлено на 75, а у Олени свої налаштування.
Динамічне підлаштування – коли перевертаєшся на бік, живіт чи спину ліжко це розуміє і через якийсь час міняє жорсткість в різних ділянках. Так, наприклад, коли повертаєшся на бік то під плечем матрас стає м’якішим, а під тазом жорсткішим. Ну і так далі.
Можливість піднімати верхню частину і коліна – можна припіднімати як спину/голову так і під колінами, що іноді дуже зручно. Звісно в такій позиції можна спати лише на спині, але особисто мені така поза допомагає швидше заснути. Також в ній зручніше читати, або просто валятися коли лише прокидаєшся.
Можна вибрати матрас в якому підйом спини та колін незалежні для кожної половини (у нас саме цей варіант).
Існує варіант з підігрівом ніг. Нам це не потрібно – у нас проблема щоб навпаки зробити прохолодніше.
Коли з ліжка встаєш вночі під ним вмикається легка підсвітка – настільки слабка щоб лише бачити контури ліжка в темряві.
Є можливість керувати усім з пульта, але ми обходимося програмою на телефоні.
Також ліжко збирає деякі показники та дає поради щодо сну (розклад і таке інше):
час коли засинаєш і прокидаєшся
серцебиття
ритм сну (глибокий, поверхневий та інше)
темп дихання.
В цілому я дуже задоволений – ліжко як мінімум комфортне, але і здається працює бо я в середньому за місяці його використання став спати майже на годину довше і довів свій сон в середньому до 7 годин на добу. І хоча ідеал був би більше 8 годин, але навіть таке покращення це дуже добре.
До мінусі звісно в першу чергу треба віднести високу ціну. В залежності від розміру, типу матрасу (висота та наповнення), наявності інших можливостей ціна складе від 4 тисяч доларів і аж до майже 20 тисяч.
Другий мінус – ліжко вимагає спеціально навчених людей для встановлення. До нас приїхали спеціалісти, розібрали та забрали старе ліжко, поставили та налаштували нове (звісно все це входить в ціну). І якщо будемо переїздити то треба буде знову запрошувати спеціалістів.
У виробника звісно є купа супутніх товарів як білизна, подушки (дуже класні), але все воно доволі дороге. Я хочу собі згодом купити накладку на матрас яка підтримує певну температуру (нижчу в моєму випадку), а це пристрій з двигуном, рідиною всередині і обійдеться він майже в 1000 доларів. Хоча і у інших виробників ціни за щось подібні будуть дуже близькі.
Колись я писав про розумний замок August і в тому числі згадував, що серед числених переваг головним недоліком є те, що замок не спрацьовує автоматично та вимагає доставати смартфон щоб його відкрити у самий незручний момент.
І ось ця панелька з кнопками є рішенням такої проблеми. Я власне припинив користуватися додатком на смартфоні взагалі.
Працює це дуже просто. В тій же програмі де налаштовується замок можна додати коди на відкривання замка – наприклад по коду на людину. Також можна створювати тимчасові коди, чи коди які діють лише у певний час – це зручно щоб давати такі коди прибиральницям чи доставці коли нікого з нас нема дома.
Встановити панель дуже просто. Можна посадити на гвинти, але моєму випадку вистачило клейкої смуги на яку я закріпив панель поруч з дверима.
Сніг, дощ, холод і спека – все переносить нормально і після року на вулиці виглядає як нова.
Коротше не залежно від виробника розумного замка мати подібну штуку варто.
Для тих хто мав доступ до персональних комп’ютерів у 90-ті назва Sound Blaster та бренд Creative Labs неодмінно стануть зануренням у ностальгію. Тоді комп’ютери не мали пристойного звуку вже на материнській платі, а мали лише крихітний динамік пищалку. А для тих хто хотів чути стерео звук, і може навіть (це було щось неймовірне) слухати музику – ті мали за чималі гроші купувати спеціальну плату розширення для відтворення звуку. І саме Sound Blaster були тими картами які усі хотіли і які абсолютно домінували на ринку.
Потім якість аудіо-можливості почали з’являтися як рішення вже присутнє на материнській платі. Але буквально за пару років їх якість не лише догнала, але і стала достатньою для більшості сценаріїв користувачів… і про Sound Blaster та компанію яка його створила забули остаточно.
Проте компанія не зникла. Вони і досі розробляють та продають аудіопродукцію. Мені раніше вдалося спробувати чесно кажучи надзвичайно посередні спортивні навушники Outlier Sports, а тому великих сподівань і на цей вироб не було.
Те про що я далі пишу – це зовнішня компактна аудіо-карта розміром трохи більше за USB-драйв. І вона виявилася… дуже класною!
Почну з розміру – картка маленька і невагома і її не треба ніде фіксувати.
Встановлення просте і надійне – просто включити її в USB-A роз’єм і в системі одразу з’являється аудіопристрій. З іншого боку картки 3.5 мм джек для навушників та мікрофону.
Якісь звуку надзвичайно висока. Не лише вона помітно краще (я перевіряв багато разів) за аудіо материнської плати, але і краще за такі не надто портативні пристрої як Libra SE2 ES9023. З хорошими навушниками у музиці будь-якого стилю чути всі інструменти, усі частоти чіткі і не перебивають одна іншу. Не потрібні навіть аудіофільські навушники щоб почути різницю – достатньо моїх стареньких Bose QC 25 чи навіть Beats Studio щоб будь-хто відчув підвищення якості.
