Автор: Oleksandr Golovatyi

Hoka One One Clayton 2

Призначення та характеристики

Максималістичні легкі бігові кросівки для відносно швидкого бігу:

  • Ціна: повна ціна складає $150, я свою пару купив по акції за $85.
  • Вага: для чоловічої моделі 9-го розміру – 235 грамів (8.3 унції).
  • Висота підошви: носок – 20 мм, п’ятка – 24 мм, підйом – 4 мм.
  • Верх синтетичний з тоненьким язичком.
  • На сайті виробника –
    https://hokaoneone.com.au/clayton-2/.

Враження від використання

Коли я свого часу купив Hoka One One Clifton 4 то був ними задоволений і одразу, і не розчарувався в них і згодом. Проте кросівки з м’якою і легкою гумою підошви зношуються набагато швидше ніж звичайні і тому я вирішив спробувати інші, дешевші моделі.

І ці кросівки виявилися не такими хорошими на жаль. Так, вони легші, так, вони можливо швидші. Але те чим класні Clifton – це комфортність, те як вони охороняють ноги і як в них приємно бігати розслаблено на будь-які дистанції.

Можна було б сказати що ця модель просто є більш швидкісною, але вони все одно мають забагато підошви щоб бігати у них на змаганнях. Власне для змагань для різних дистанцій я особисто надам перевагу Newton Distance для 5-10 км, Newton Motion чи Newton Gravity для марафону. Тобто мені особисто не зрозуміле призначення цих кросівок.

Додатковий негатив пов’язаний з тим що коли я бігаю в цих кросівках хоча б дві пробіжки поспіль у мене виникають натертості в одному і тому ж місці, що говорить про те що вони не ідеально сидять на мені.

З хорошого можна сказати що підошва у них все таки захищає ноги від ударів об землю краще ніж більшість інших кросівок. Вони доволі широкі в пальцях, добре сидять і не відчуваються на нозі великими чи важкими. Власне навіть можна сказати що про них можна забути під час бігу.

Тому думаю вони підійдуть тим у кого не занадто вузька стопа, хто шукає більш поблажливі кросівки в яких можна було б і прискоритися. І головне що це не найекстремальніша модель у виробника і з нею можна зрозуміти чи цікаві вам ще більш комфортні підошви.

Оцінки:

Vittoria IKON

Призначення та характеристики

Легкі вело-туфлі для шосейного велосипеда:

  • Ціна: повна ціна складає $500, мені свою пару вдалося купити на розпродажу за $200. Це власне єдина причина чому я вирішив їх купити – велика знижка.
  • Матеріали: синтетичний верх, карбонова підошва.
  • Вага – 279 грамів.
  • На сайті виробника –
    http://www.vittoria-shoes.com/prodotto.php?id=1

Враження від використання

Коли я купував ці туфлі у мене вже кілька років були у використанні чудові Sidi Five Vernice які я і досі вважаю дуже класними і так само рекомендую їх як і раніше – вони варті своїх грошей багаторазово. Так от порівняння цієї пари буде відносно Sidi.

Коли я писав про Sidi то зауважив що вони служать людям по 10 років, і тепер дивлячись на свою пару бачу що і всі 15 не будуть для них проблемою. Тому головна причина покупки була хороша знижка, а не реальна необхідність у нових вело-туфлях.

В Sidi я вже кілька разів міняв каблуки (вони повністю стиралася), і також при необхідності можна міняти замки на них. Те саме правда і для Vittoria.

Розмір я вибрав собі трошки більший ніж треба. Справа в тому що бігове взуття у мене 10-го розміру (42.5 європейський), а от вело-взуття 43.5 і мої основні нарікання на Sidi в тому що туфлі трошки завузькі в середині стопи що спричиняє певний дискомфорт після 2-3 годин у сідлі. Тому я і вибрав 44-й розмір цього разу. Але з’ясувалося що Vittoria трохи більш вільно сидять на розі, тому 43.5 сиділи б краще.

Тобто перше в чому ці туфлі виграють це те як вони сидять. Я в них можу їхати кілька годин без проблем. При цьому завдяки системі BOA затягнути їх можна щільніше. А головне що можна прямо не встаючи з сідла поміняти те наскільки туго затягнені туфлі. Ось наявність BOA є другою перевагою.

Якість виконання на висоті – це теж італійське виробництво, туфлі збирають вручну. За більше ніж рік регулярного використання щось помітити на них важко – досі виглядають як нові.

І в цілому вони виглядають “нарядніше” і агресивніше ніж Sidi що може бути їх третьою перевагою.

Якщо вибирати між двома цими виробниками єдине що можу сказати це ширина вашої стопи може бути проблемою з Sidi (це не проблема для більшості людей насправді). І друге – чи є у вас в досяжності елементи для ремонту при необхідності (каблуки, замки, тощо).

Оцінки:

Light and Motion Urban 900

На додачу до блимкалки Light and Motion Vibe та ліхтаря на вело-шолом Ligth and Motion Vis 360 Pro це завершальний елемент у моєму комплекті освітлення на велосипеді.

Призначення та характеристики

Цей ліхтар кріпиться на руль або за допомогою кріплення що йде в комплекті, або на спеціальну штучку що встановлюється на руль окрема (про неї нижче).

Характеристики:

  • Ціна – повна ціна складає $100 і особливо великих знижок мені бачити не доводилося.
  • Яскравість і час роботи: 900 люмен – 90 хвилин, 450 люмен – 3 години, блимаючий режим – 12 годин.
  • Зарядка через micro USB. Повна зарядка з нуля займе до 6 годин. Швидкої зарядки нема.
  • Захист – IP67. Тобто можна занурювати у воду на глибину до 1 метра. У мене є певні сумніви – читайте далі.
  • Розміри: 3 x 3 x 10.2 см.
  • Вага – 173 грами.
  • На сайті виробника –
    https://www.lightandmotion.com/shop/bike-lights/urban-900-commuter-combo.

Враження від використання

Спершу зауважу що цей ліхтарик я використовую разом зі спеціальним кріпленням що дає можливість одночасно закріпити велокомп’ютер (я користуюся Garmin Edge 520) та ліхтарик під ним. Це доволі зручно.

У порівнянні ж з теж класним NiteRider Lumina Headlight ця модель відрізняється меншими розмірами і меншою вагою. Щодо надійності то мабуть би для надзвичайно поганих природних умов я би все ж таки вибрав NiteRider, але і Urban мене в дощ не підводив.

Управління (вмикання/вимикання та перемикання між режимами) здійснюється однією кнопкою. Робити це доволі зручно навіть у товстих рукавицях. Збоку є діод що показує рівень заряду (зелений/жовний/червоний).

Ліхтарик видає доволі вузький промінь (виробник пише про 20 градусів), доволі яскравий навіть на 10 м попереду.

Знизу (або зверху якщо кріпити як це роблю я) на ліхтарику є кришечка під якою розташовано micro USB роз’єм. Усі мої головні нарікання власне з цією кришечкою і пов’язані. По-перше вона ніяк не закріплена і просто тримається там сама по собі. А це означає що не щільно її одягнувши її можна загубити. І люди таки їх гублять регулярно. Ну а без цієї кришечки (і це моє по-друге) виробник не рекомендує користуватися ліхтариком бо він стає відкритим дощу.

Ще один невеличкий недолік пов’язаний з тим що зняти ліхтарик з кріплення не так вже і легко і мені кожного разу треба докладати помітне зусилля.

Оцінки:

Беліз. Ріф Гловера

Отже після пари днів в Белізі (читайте Беліз. Враження про країну, Беліз. Спадок Майя та Беліз. Печери Майя) наступної частиною нашої відпустки стали кілька днів відпочинку на ріфі Гловера.

Ріф це знаходитися в 50 км від берега прямо посеред океану – маленький острів захищений від океанських хвиль власне кораловим рифом. Маленький він на стільки що на онлайн-картах його і побачити не можливо. Навколо пари невеличких островів є мілка (по пояс, іноді 3 метри) смуга шириною метрів 300, а за нею починається крутий спуски до океанського дна глибиною аж до 2 км. І як завжди – риф і корали руйнуються, острови потихеньку розмиває і через років 20 їх взагалі скоріше за все не залишиться.

Добиратися до острову на моторному човні було десь півтори години під час яких човен так сильно стрибає на хвилях (особливо боляче було коли він гепався вниз з висоти більше метра). Трошки укачує, але бризки що постійно летять в обличчя трошки покращують ситуацію.

На самому острову нас було 8 людей та приблизно ж стільки ж супроводжуючих – гіди, прибиральники та кухарі. Гіди з нами пірнали, ходили на каяках та рибалили, кухарі звісно готували, усі інші непомітно для нас підтримували табір у порядку.

Жили ми в невеличких палатках в яких проте були повноцінні ліжка. Електрика вироблялася на острові генератором з 5 до 11 вечора, був навіть холодильник.

Годували нас враховуючи те де ми були просто неймовірно – кілька страв (наприклад в обід це був суп, овочі, м’ясо, якісь пиріжечки) і завжди з фруктами: диня, манго, папая, ананас. Ну і риба яку ми ловили.

Розпорядок дня дуже простий – прокидаємося о 6-й ранку, п’ємо каву, робимо йогу (хто хоче), снідаємо. Потім збираємося або на каяки, або пірнати, або рибалити. Робимо це до обіду, повертаємося, обідаємо, відпочиваємо. І ввечері ще одна океанська активність, потім вечеря, вино/пиво/хто що хоче, сон.

І на цьому я навіть і не знаю що далі розповідати… Що би ви хотіли почути?

Рибу ми ловили двома способами. Перший це коли кидаєш на дно крючок з наживкою і чекаєш як тільки смикне так різко підсікаєш і тягнеш на себе. А смикає як правило через кілька секунд вже. Тому просто сидиш і витягуєш рибу :)

А другий спосіб це коли ми тягнули за собою на човні велику наживку. І тут лише одній з нашої групи вдалося спіймати метрової довжини баракуду (яку ми ввечері і з’їли). Хоча сподівалися наловити і бараку і тунців. Ну таке, і так непогано вийшло.

У океані повно риби, коли пірнаєш, та навіть з каяку її видно. Дуже багато мушель великих розмірів. Але багато і сміття – пластик в основному (пляшки, кришечки, пакети). Це сумно, але здається крім високих гір на планеті вже не залишилося не засраних ділянок. Навіть в океані посеред нічого на берег нашого крихітного острова виносило все що завгодно: зубні щітки, якісь коробочки, просто фрагменти пластика.

Ще можу сказати що там нещадно пече сонце і нам доводилося навіть плавати з довгими рукавами та бафами на шиях. Але навіть так ми добре обгоріли і у мене досі на ногах та руках тримається загар (а це вже півтори місяці пройшло!)

Мушель на дні так багато що просто не віриться. І бігають вони доволі жвавенько. Також в них буває знаходять перлини. А ті створіння що в них живуть стають гарною приманкою для риби.

До таких розмірів як показано на світлині вище вони доростають 10-12 років.

Ввечері як за розкладом починається невеличкий вітерець і стає він все сильнішим і сильнішим доки вночі ледь не зносить палатки. При цьому все так шумить та тріщить що заснути доволі важко. Під ранок вітер стихає і десь вже о 9-й ранку починається повний штиль.

А ще на острові далеко від людських поселень таке зоряне небо яке мало де побачиш, хіба що високо в горах. Воно таке усе підсвічене зірками і їх так багато що просто неймовірно як усього цього не видно в містах. Дуже красиво. Якби не вітер можна було б просто неба спати…

Gunnar Optics Micron

Призначення та характеристики

Окуляри для роботи за комп’ютером та комп’ютерних ігор (як на ПК так і на приставках).

Поглянемо на характеристики, але для більш детальної інформації я раджу йти на сайт виробника:

  • Ціна: повна ціна складає $190 і за таку ціну я би навіть не подумав собі щось подібне купувати. Але мені трапилося придбати цю модель на розпродажу за $60 і я надзвичайно задоволений покупкою.
  • Вага, розміри, кривизна, ширина перенісся – все дивіться на сайті виробника.
  • Скло – у нас обох звичайне скло яке просто захищає очі. Можна вибрати з кількох кольорів (у нас жовтувате). Також можна замовити спеціальні лінзи якщо працюєте за комп’ютером в окулярах.
  • На сайті виробника – https://gunnar.com/product/micron/.

Також ця модель і цей дизайн у виробника далеко не єдині і якщо вас зацікавив продукт раджу провести якийсь час на їх сайті – подивитися моделі та їх характеристики, почитати блоґ.

Враження від використання

Головне питання – чи працюють вони і якщо так то що саме вони роблять? Так, окуляри працюють. Знадобилося менше 2 годин щоб звикнути до них і тепер без них мені не так комфортно.

Окуляри пом’якшують кольори екрану, все стає трошки жовтим і теплішим, але жовтизну перестаєш помічати дуже швидко. А от без окулярів коли дивишся на монітор хочеться мружитися і усе здається занадто синім і занадто контрастним.

І я і Олена полюбили ці окуляри і працюємо в них постійно. Я можу точно сказати що можу в них просидіти за монітором цілий день і очі не будуть відчувати втому, принаймні не таку коли працюю без окулярів.

Захмарна ціна є мабуть єдиним реальним мінусом. Як що станеться з моїми окулярами що я у них зараз то доведеться знову купувати таку не дешеву штуку :(

Моя оцінка – 9/10.

Беліз. Печери Майя

Попередні записи:

Як я писав раніше (Беліз. Враження про країну) в Белізі кожному хто хоче зайнятися фермерством чи просто побудувати собі житло уряд на 50 років в оренду видає землю. Ну і звісно якщо якась родина живе не землі і продовжує займатися фермерством то вони просто продовжують оренду від батька до сина і далі.

Один з таких фермерів якось з собаками блукав по своєму лісі (а там не так щоб багато місця щоб зробити поля – в основному це гори та ліси) збираючи якісь чи то коріння чи щось таке… Аж раптом собаки вигнали на нього якусь місцеву тварину (щось типу криси розміром з собаку), яка побачивши фермера залізла у щілину між камінням. А оскільки місцеві мешканці вегетаріанством не страждають то з думкою “о, м’ясо” фермер цей почав розбирати каміння, але побачив хід який йшов все глибше.

Через якийсь час він повернуся і розібрав купу каміння яка відкрила прохід у велику печеру. В печері фермер знайшов глечики та деякі інші артефакти. А оскільки в Белізі все що на глибині нижче 1 метра від поверхні належить державі він повідомив про знахідку уряд. І через якийсь час в печері з’явилися науковці і почали дослідження.

Те що вони знайшли виявилося ритуальним місцем Майя де проводили якісь ритуали і приносили жертви (але усього лише глечики з кукурудзою та іншими продуктами. Є навіть думки що деякі сліди датовані двотисячним роком до нашої ери. Проте доводиними є артефакти що датовані VI-VIII сторіччями що співпадає з розквітом міст Майя на цій території.

З самої печери що йде під землю аж на 600 метрів і тягнеться більше ніж на 2 км науковці забрали усього 5 глечиків, а усе інше залишили як є. Лише поставили умовні огорожі щоб туристи нічого не торкалися.

Фермер що зробив знахідку якраз і водив нас у печеру. Справа в тому що печера знаходиться на його землі, а тому уряд не заперечує щоб він там бував.

Водить він усього одну групу раз на кілька тижнів. Коли ми намагалися розказати йому як можна зробити цілий бізнес він не надто розумів нащо йому така морока – йому і так вистачає і сильно якось старатися просто заради більше грошей Віл (так звати фермера) не хоче :)

Крім самих глечиків у печері фактично більше нема нічого матеріального. Тобто у печері не жили і навіть не лишалися на довго. Печера, як думають, вважалася домівкою одного з богів. А сталактити та сталагміти для майя були корінням світового дерева. Вода з сталактитів для майя була свяченою і лікувальною.

В парі місць печера дуже сильно звужуються, або стеля опускається так що треба лізти рачки. І тоді стає доволі тривожно – одразу згадуєш що над тобою сотні метрів каміння, а постачання кисню практично відсутнє (тому в печері нічого не живе).


Але найсильніше враження це коли наш гід попросив нас вимкнути ліхтарики – ми опинилися в такій темряві яку я ніколи не переживав до того. Коли ми в темній кімнати заплющуємо очі то все одно бачимо певний колір – суміш чорного і сірого. А тут взагалі нічого – ніякої різниці що очі відкриті чи закриті. Коли підносиш руку до очей хоч повністю впритул – все одно нічого не видно. Може з часом і стало б не комфортно, але в той момент було дуже цікаво пережити повну відсутність зору. Вражає.

Печера називається Che Chem Ha Cave якщо комусь цікаво.

А після прогулянки печерою та “фермою” яка є просто лісом в горах з кількома плодовими деревами гід відвів нас до свого будинку де його мати вже нагодувала нас домашньою їжею.

Michael R. Fletcher. Manifest Delusions / Майкл Флетчер. Візуалізація віри (2015 – …)

Абсолютно несподівано знайшов для себе цю неймовірну серію в стилі dark fantasy яка не лише може бути поставлена на один рівень з “Першим законом“, “Чорним загоном” чи “Піснею криги та вогню“, але і в чомусь навіть є кращою. І я не перебільшую ніскільки.

В серії показано чудернацький світ в якому є магія, але те як вона працює і чого вона коштує – це абсолютно нова ідея і подача яку я ніколи до того не бачив у жодного автора. І навіть лише через це одне серія варта уваги.

Усі серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/187630-manifest-delusions.

Beyond Redemption / Поза спокутуванням (2015)

Кілька цікавих дійових осіб у цій книзі подорожують з міста в місто і шукають як собі заробити на життя доки не знаходять собі криваву пригоду.

Те що у книзі багато жорстокості, вбивств і каліцтв відступає перед системою магії. Тут магія працює тому що у неї вірять. І чим більше вірять тим вона дійовіша, але тим більшу платню збирає з мага.

Так само працює і релігія – чим більше людей вірять у щось і чим сильніше вони вірять тим це щось стає реальнішим. Ну і чому б тоді собі не виростити бога (в якого будуть вірити що він бог) і виховати його так щоб він хотів служити тим хто його власне і виховав?

Виглядає наче щось не надто складне, але реалізовано все так що аж іноді моторошно читати.

У книзі крім основної сюжетної лінії ще розкриваються кілька особливостей описаної реальності і різні типи магів та як все це працює та взаємодію. Плюс зверзу ще накручено політичні інтриги що перетинаються одне з одним.

Раджу цю книгу безоглядно і сам обов’язково продовжу читати усю серію.

Оцінки:

AOMAIS Sport II Portable Wireless Bluetooth Speakers

Призначення та характеристики

Перед нами Bluetooths колонка захищена від води яка видає доволі пристойний і головне що гучний звук. Глянемо на характеристики:

  • Ціна – на момент написання складає $35 у виробника і за $25 її можна знайти в інтернет-магазинах. Доволі розумна ціна за представлений набір характеристик. Також зауважу що існує трохи дешевша і менш захищена менша версія цієї колонки за $20.
  • Захист – IPX7, тобто її можна у воду кидати і не боятися. Виробник пише що півтори години під водою витримає ця колонка.
  • Звук – 20 Ватт з двох динаміків.
  • Протокол – Bluetooth 4.2, підключення на відстані до 10 метрів.
  • Батарея має забезпечити 10 годин відтворення на 50% гучності. Повна зарядка триває до 4 годин.
  • Корпус покрито надійною на вид резиною.
  • Кнопки управління: відтворення/пауза, вперед, назад, гучність.
  • Захищений кришкою роз’єм для зарядки від mini USB. Там же знаходиться гніздо для 3.5 мм AUX.
  • Вбудований мікрофон, можна використовувати колонку для телефонних дзвінків.
  • Розміри: 19.3х4.5×7.6 см(7.6×1.8×3 дюйми).
  • Вага: 620 грамів (1.36 фунти).
  • В комплекті кабелі USB та AUX.
  • На сайті виробника – http://www.aomais.com/https-www-amazon-com-aomais-portable-wireless-bluetooth-waterproof-dp-b01k9nlcv8-ref-sr-1-1-sspa-s-electronics-ie-utf8-qid-1512191712-sr-1-1-spons-keywords-aomais-psc-1.html.

Враження від використання

Колонка виглядає зовні дуже надійно і навіть привабливо. Вона достатньо легка і достатньо невелика щоб іноді брати її з собою в рюкзак.

Колонку легко парувати з телефоном (чи з чого ви там відтворюєте музику) і кнопки управління на ній теж зручні.

Що стосується якості звуку то головна позитивна риса – звук буде дійсно гучний якщо треба. При цьому в ньому можна навіть буде розрізнити бас доволі непогано. Але очікувати чогось надзвичайного не варто. Призначення цієї колонки в тому щоб гучно волати десь у гаражі коли займаєтеся велосипедами чи в басейні/джакузі коли там разом з друзями щось відзначаєте.

Головна ідея в тому що з цією колонкою можна не боятися щось вилити на неї чи кудись її впустити. А те що вона видає розбірливий і як треба дуже гучний звук це додатковий бонус.

Коротше якщо вам не для аудіофільських розваг то можу порадити цей вироб як дешеву і надійну альтернативу дорожчим рішенням від відомих виробників. За такий вибір говорить також те що це найпопулярніший продукт в цьому класі на Amazon (лінк нижче).

Але я особисто наступного разу коли мені буде потрібна гучна колонка виберу все ж таки щось дорожче і з кращою якістю звуку (бо у мене була нагода порівняти різні вироби з цієї групи), хоча ціна і буде більше в рази ($$80-150).

Оцінки:

Беліз. Спадок Майя

Попередня частина – Беліз. Враження про країну.

На перші два дні у Белізі нашим гідом був Хорхе який виявився доволі цікавою особою. Одним із його захоплень є письменність майя. Він власне ледь не єдиний у Белізі хто вміє читати написи і навіть навчає сучасних майя писемності їх предків. Не маючи освіти (що зараз шкодить йому) він працює як “місцевий експерт” з усіма відомими вченими з США та Єваропи що проводять розкопки та інші дослідження в Белізі.

А вивчати спадок майя в Белізі дійсно є де. Лише відносно недавно було відкрито великий комплекс будівель Шанантуніч і знайдено ще кілька міст і пам’ятників.

Розквіт цивілізації Майя на території Белізу прадає на VI-VIII сторіччя і зараз вже відомо доволі багато інформації. По-перше, збереглися усні перекази які записали іспанці. По-друге, ті самі перекази ще живі у племенах майя. Ну і третє – відкрито багато пам’ятників з написами. Вивчено все на стільки добре що вчені навіть відслідили кілька королівських династій з їх зв’язками та війнами між їх представниками.

На відміни від Чічен-іци в Шанантунічі розкопки все ще йдуть, практично відсутні туристи і по пірамідах можна навіть лазити. Наш гід читав нам написи які збереглися прив’язуючи їх до конкрертних дат, пояснював в якому порядку що було побудовано і надбудовано і як ми це знаємо.

Навіть дізналися що вперше для спадку майя знайшли майстерню де скульптори вчилися вирізати на камені – Хорхе сказав що там видно як кожен з учнів з часом все краще і краще вирізає і у кожного видно індивідуальні особливості.

Переказувати історію воєн та династій не маю часу, скажу лише що коли сталася зміна клімату і царі не могли більше “гарантувати” погоду то їх швиденько повбивали, пам’ятники багато які побили, з тих що збереглися позбивали обличчя, після чого цивілізація сама по собі і зникла. Просто не було достатньо ні води ні їжі щоб великі групи людей могли продовжувати жити в містах.

У будівлях спеціалісти бачать вплив архітектури мескиканських майя, тим більше що є дані про торгівельні зв’язки і час зведення будівель. Також в цьому місці знайдено єдину площадку для гри в м’яч на які два кільця (на всіх інших по одному). Ну і ще багато-багато чого. Не буду переписувати вікіпедію :)

Коротше я вражений цим містом і тим що у порівнянні з Чічен-іцою чи Мачу-Пікчу воно не відоме практично, хоча і варте уваги та відвідування.