Tour de Trump – коли у Трампа були свої велоперегони

А чи знаєте ви, що у Трампа колись була своя велогонка світового рівня?

На початку 80-х американські велосипедисти почали заявляти про себе на міжнародній сцені, у 1986-му американець Грег ЛеМонд виграв Тур де Франс, що розпочало еру так званого “амереканського ренесансу” у велоспорті. Проте не зважаючи на перемоги в самих США не було достатньо великих і відомих стартів і всі визначні події відбувалися (і досі відбуваються) у Європі.

У тих же 80-х Дональд Трамп був без перебільшення зіркою і присутній усюди. Казіно, готелі, хмарочоси, конкурси краси і багато усього іншого. Він постійно був на телебаченні та у новинах, про нього писали та говорили, та і сам він був не проти давати чисельні інтерв’ю. І головне – усе мало називатися “Трамп” і бути написане великими золотими літерами.

Тож коли до Трампа звернулися з приводу фінансування американської багатоденної велогонки то його вимогою стало назвати її “Тур де Трамп”. Трамп вклав 750 тисяч доларів (2.2 мільйони зараз) і гонка мала фінішувати перед “Трамп Готелем”.

У 1989-му гонка таки відбулася і в ній прийняли участь команди в тому числі з Європи, і навіть збірні СРСР та ГДР. 800 миль (1280 км), 10 етапів. Переможцем став норвезький гонщик Даг Отто Лурітцен який мав бронзову Олімпійську медаль та виграні етапи Тур де Франс у своєму списку, що одразу зробило цю гонку помітною у велоспорті.

Трамп одразу по фінішу оголосив гонку велетенським тріумфом який об’єднав увесь світ.

У 1990-му Трамп вклав вдвічі більше грошей і гонка вже мала 11 етапів тривалістю 1100 миль (1760 км). В гонці прийняв участь Грег ЛеМонд який вже був двічі переможцем Тур де Франс. І це зробили Тур де Трамп однією з найбільших велоподій року. І те що ЛеМонд фінішував другим показало – гонка не є просто вело-поїздкою, а дійсно серйозним і дуже складним стартом. А ім’я Трампа було на кожній вело-майці, на кожному плакаті, кожному флаєрі, номері чи сувеніри.

І хоча Тур де Трамп 1990-го стала великим успіхом проте як це постійно було з бізнесами Трампа його імперія вкотре почала розвалюватися чому сприяла криза на ринку нерухомості. Навіть його казино з часом стали збутковими, що взагалі нонсенс. І в кінці 1990-го Трамп не оголошуючи про це публічно припинив фінансувати гонку.

І хоча критики та скептики задоволено посміювалися, любителі велоспорту сприйняли це дуже трагічно. Те, що дійсно було велогонкою світового рівня в США і могло ще й далі рости і розвиватися було покинуте і забуте не дивлячись навіть на вдалий старт.

У 1991-му гонку перейменували на Тур дюПонт за назвою спонсора (DuPont). Гонка стала ще більш професійною, отримала свій журнал та постійні зв’язки з пресою, етапів стало ще більше і сплановано було все краще. І без его Трампа виглядала вона як геть інша подія. Гонка тривала ще кілька років і в ній приймали участь атлети найвищого рівня. Так Ланс Армстронг виграв її у 1995-му та 1996-му роках.

У 1996-му DuPont припинили спонсорування на чому ця гонка і закінчилася. Її нащадками в США зараз є Тур де Каліфорнія та Професійний Виклик (USA Pro Cycling Challenge). Проте саме Тур де Трамп, як би комічно і сюрреалістично це не виглядало по суті познайомило американців з велоспортом та стало початком зародження масової вело-культури в США. А американський Тур став на якийсь час став четвертою великою велогонкою разом з Тур де Франс, Джіро д’Італія та Вуелта – зараз їх лише три.

Використано матеріали з https://www.youtube.com/watch?v=1mE7Y3p6_tE

Finis Agility Paddles

Finis є дуже відомим виробником обладнання для плавання в першу чергу, але і для інших видів спорту. У мене було кілька їх продуктів свого часу: FINIS Duo, Finis Swimmer’s Snorkel та FINIS Swimmer’s Snorkel Dry Top, FINIS Freestyler Hand Paddles, FINIS Forearm Fulcrum. Але саме ось ці лопатки для плавання є тим, що я використовую досі і постійно.

За $26 (на сайті виробника – Agility Paddles Floating) маємо вибір з кількох розмірів (і у мене є їх кілька), але усі вони ось такого точно кольору як на картинці, без варіантів.

Особливістю цих лопаток, як видно з фото, є те, що вони не мають ніяких гумових смужок та стрічок для фіксації і тримаються вони на долоні за допомогою отвору для великого пальця і заглиблення для долоні.

Тримаються добре, сидять на місці без проблем навіть коли роблю розвороти, взагалі навіть призвичаюватися не треба було.

Єдине, що варто зауважити – якщо плавати багато без перерви то навколо великого пальця з’явлюяться неприємні відчуття. Але і з “класичними” лопатками якщо багато в них плавати буде щось некомфортне – наприклад, суглоби середнього пальця (у мене) починають боліти. Тож в цілому ось ці лопатки комфортніші. І те що в них не треба буде ніколи нічого міняти – це великий плюс.

Andrzej Sapkowski. Hussite Trilogy / Анджей Сапковські. Гусситська трилогія (2002-2006)

Автор в першу чергу відомий своєю серією про Відьмака, але зрозуміло, що у автора є і інші твори. Це також фентазі, але є і історичні роботи, і, як ось ця серія, суміш історії та фентазі.

Мені особисто ця серія подобається набагато більше за Відьмака. По-перше, тому, що тут менше казковості і більше реалізму. По-друге, книги розказують історії та пригоди дійових осіб на тлі реальних історичних подій. У випадку даної серії подіями цими є гусситські війни.

Уся серія на Good Reads – Hussite Trilogy by Andrzej Sapkowski | Goodreads.

The Tower of Fools / Вежа дурнів (2002)

Головний герой, молодий, привабливий, наївний і дещо дурнуватий з розгону влітає у пригоди які загрожують його здоров’ю та життю в цілому. Намагаючись уникнути усього цього і з допомогою різних людей, а компанія поступово збільшується як в будь-якому класичному фентазі, вони рятуються від одних негараздів, але влітають в інші. І ці негаразди та загрози лише збільшуються та накопичуються.

Книга в цьому плані є навіть не фентазі та тлі історичних подій, а скоріше навіть пригодницьким романом. Але ось ті самі історичні події теж розказано дуже добре – реалістично, з цікавими деталями та акцентами. Читав із захопленням.

Також дуже незвично, що автор вводить магію по повній програмі, а не десь там, щось там потрошку – і могутні заклинання, і відьми, і левітація, і магічні істоти. І все це разом з інквізицією, реформаторськими рухами, війнами, грабунками, лицарством, політикою і так далі.

Оцінки:

Моя оцінка – 9/10.
Good Reads – 4.04/5 (The Tower of Fools (Hussite Trilogy, #1) by Andrzej Sapkowski | Goodreads)

Saucony Endorphin Speed 5

Якби купував за повну ціну то взяв би собі в такому кольорі

Endorphin Speed є дуже відомою моделлю яка отримала багато схильних відгуків і у минулі роки багато разів саме цю модель називали найкращою для тренувань зі швидкими інтервалами. І я теж її дуже люблю і мав кілька попередніх моделей: Endorphin Speed 3 та її модифікацію для поганої погоди Endorphin Speed 3 RUNSHIELD, а також Saucony Endorphin Speed 2.

Проте час йде, технології та тенденції змінюються і колись улюблена модель теж змінюється, що створює проблеми: зміни часто або недостатні, або надмірні.

Я свого часу пропустив 4-ту версію і тому порівнюю з третьою. Основні характеристики та відмінності:

Ціна: повна ціна складає $175 (на сайті виробника – Endorphin Speed 5 Performance Road Trainer | Saucony US), на момент написання на деякі кольори є знижка до $130. Свою пару я придбав за $90 – це неймовірна ціна за такі кросівки.
По великому рахунку кросівки відчуваються стопою дуже схожими до третьої версії, але носок трохи вужчий (не до дискомфорту, проте помітно), і при цьому пропала навіть та невеличка агресивність яка була раніше присутня. В плані того як вони сидять на стопі все ж таки третя версія була значно комфортніша.
Кросівки легкі, прискорюються та тримають швидкість без зусиль, але не примушують бігти швидше і в цьому плані відчуваються більш спокійними.
Задня частина в районі щиколотки висока, навіть витягнута якась. Проте попри мої побоювання не спричиняла ніяких проблем. Єдине, що я би не бігав у них в геть коротких шкарпетках.
Язичок чомусь намагається сповзти вниз весь час. Не на багато, але все ж таки.

Ну і головне – як вони у порівнянні з більш сучасними моделями інших виробників. За моїми враженнями ця модель стала більш “спокійною” і не зважаючи на наявність нейлонової пластини вона ближче до щоденних кросівок “для усього” ніж до “швидких інтервалів”. І хоча в них примно бігти швидше за середній темп, проте скажімо Adidas AdiZero Evo SL хоча і не мають пластини (стрижнів у випадку Adidas) проте відчуваються пружнішими, жвавішими і більш агресивними.

Я кілька разів вже писав, але повторюся – у Saucony кросівки, навіть з моделлю для змагань (Saucony Endorphin Pro 3) найбільше схожі на середні типові бігові кросівки, лише комфортніші, легші і зручніші. До них не треба звикати і призвичаюватися, не треба міняти техніку. Одягаєш їх – і одразу біжиш і отримує задоволення.

З незрозумілих мені причин у п’ятої версії носок різко звужується

На мою думку ця модель з класу кросівок для швидких інтервалів та темпового бігу, тобто майже як кросівки для змагань, але з деякими здешевленнями мігрувала у кросівки для щоденного бігу в яких можна бігати і повільно, і легко та приємно прискорювати коли треба. Тобто стали більш універсальними.

І якщо ви бігаєте швидко і у вас обмежений бюджет то ці кросівки можуть бути єдиною парою (бо в них можна і змагатися), або доповненням до супер-кросівок.

[переклад] Kind Diamond – Sleepless Nights

Кінг Даймонд – неймовірно впливовий, але не дуже відомий широкому загалу представник важкої сцени. Достатньо сказати, що його та його групу Mercyful Faith називають з перших, що визначили їх музичний стиль такі команди як Metallica, Slayer, та ще десятки команд найвищого ешелону. Сам артист крім групи ще і має сольний проект і не зважаючи на свої 70 років досі створює нову музику (і дуже хорошу насправді) та концертує, хоча і не так часто.

Серед нововведень зроблених ним особисто можна назвати театральність, розфарбоване чорно-білим обличчя (так, це не Kiss вигадали), мікрофон закріплений на хресті з людських кісток, фокус на страшних темах, але без жесті – привиди, духи, страхи ночі, ось це все. Кінг Даймонд вважається одним з творців жанру black metal. Кінг Даймонд був одним з перших артистів хто заявив, що сповідує сатанізм. На той час (лише почалися 80-ті) найбільш екстремальні музиканти хоча і згадували Сатану та незгоду з релігіями проте все ж таки говорили, що це лише образи. І до появи Venom по суті Кінг Даймонд був єдиним помітним артистом який говорив про сатанізм і його звісно за це цькували та цензурували дуже сильно. Через що власне ні він сам, ні Mercyful Fate ніколи не набули такої популярності на яку заслуговували.

Але звісно найвидатнішою його рисою є голос – фальцет, що для важкої музики дуже не типово. Проте у поєднанні з потужними ріфами, сценою, аранжуванням все це створює потрібну атмосферу щоб поринути у цей страшнуватий, але дуже артистичний світ.

Ще треба враховувати, що більшість пісень в кожному альбомі у нього складаються в одну історію, а тому самі по собі можуть бути не дуже зрозумілі та виглядати як вирваний звідкись фрагмент.

Ночі без сну

Я не можу спати ночами –

Для цього є день.

І як годинник б’є північ

Я чую як вони танцюють на могилах

Співаючи в моїй голові

І вбивають біль… Ночі без сну… Ночі без сну.

Я не можу спати ночами –

Для цього є день.

І як годинник б’є північ

Лише вони дають нам змогу побачитися знову

Хоча вона і мертва давно.

Мені треба її побачити знову… Ночі без сну… Ночі без сну.

Я не можу спати ночам,

Я зроблю усе щоб побачити Міссі знову.

Хочемо зробити тобі вічну пропозицію –

Ти будеш доглядати наші могили

І віддаси нам дім, але пам’ятай –

Ми приходимо лише вночі.

Отже ми склали угоду під зірками

І дім тепер належить їм.

Я відчуваю наближення світанку,

І коли сонце розганяє темряву

Я вже не чую їхній танець,

Не чую голосів.

І біль зникає… біль… біль.

2026/06/07 – The Great Ferry Race

Йдемо пішохідним мостом на паром в Сіетлі який везе нас до старту

Вже пройшло два роки з мого останнього старту (останній старт перед цим пробігом – 2024/12/15 – IronMan 70.3 World Championship, Taupo, New Zealand): загибель мого тренера у 2025-му та числені мої травми після того унеможливили будь-які змагання. І нарешті після року підготовки з новим тренером я починаю приймати участь у змаганнях знову.

Цього разу початок випав на доволі незвичний пів-марафон – старт починається на паромі.

Власне ми сіли на паром в Сіетлі і вже за 35 хвилин були у порту остріва Бейнбрідж. І після того як з парому виїхали машини усі ми бігуни, а нас було близько 700, стартували прямо з парому.

Бігуни в терміналі Сіетла готуються заходити на паром

І хоча старт був з парому, проте сама стартова лінія була трохи далі – до неї ми бігли більше хвилини.

Саме містечко з якого ми вибігли дуже маленьке і вже буквально за кілька хвилин ми були за його межами. Далі бігли трасою у гістому лісі, а третина дистанції взагалі була по грунтовій стежці.

Я намагався триматися близько пейсера який мав тримати темп на 1:45, але дуже швидко помітив, що біжимо ми занадто швидко – приблизно на 1:35. Спитав у нього чому, а він пояснив, що далі буде вузька стежка з купою поворотів і кілька тривалих і крутих гірок, тож треба накопичити певну кількість хвилин щоб вкластися в ті 1:45.

У підсумку десь так і вийшло. І хоча бігти мені було спочатку доволі легко, проте траса ставала все складнішою, і як забігли на грунтову стежку де треба було подолати майже 2 км нескінчених крутих поворотів перестрибуючи коріння… І все це на крутому спуску – це дуже виснажило.

Після того почалися підйоми і я почав відчувати втому і те, що темп занадто високий.

Група в якій я біг приблизно трималася та сама, лише змінювалися позиції.

І найскладніша гірка далася мені найважче. Вона була настільки крута і довга, що частину її я пройшов пішки і не виглядало так, що я багато на цьому втратив.

Власне на цих гірках наша група і розвалилася і десь з 15-го кілометру я вже біг сам, лише десь далеко попереду бачив когось.

По трасі було кілька точок з гелем GU і я парочку з’їв – звичайний, а на 18-му кілометрі і кофеїновий. Це дуже допомогло.

Багато на острові рослинності, води, лісу і всієї цієї вашої природи в цілому

Погода була доволі прохолодна, але як для бігу ідеальна щоб не перегріватися взагалі. Може у найспекотніший момент, але це вже після фінішу було десь +18, але у більшості +16 і хмарно. Тож окуляри взагалі не знадобилися б і добре, що я їх не взяв.

Ну і ось так якось біглося-страждалося, особливо враховуючи, що було не ясно де ж той фініш. Бо на годиннику вже 22-й кілометр минає, а я все біжу. Але ось він!

І з’ясувалося, що я прибіг першим у своїй віковій категорії (результати – The Great Ferry Race Results).

Дані з годинника – https://connect.garmin.com/app/activity/23167124732.

У підсумку: час – 1:43:33, що враховуючи рел’єф доволі непогано, перший з 20 у віковій групі, 37 серед чоловіків, 42-й з 694 у загальному заліку. https://runsignup.com/Race/Results/51828/IndividualResult/RJXHp?resultSetId=659726#U44023933.

Ultraloq Bolt Fingerprint

Колись давно я писав про розумний замок August Smart Lock Pro до якого ще прикупив панельку з кнопками щоб вводити код (August Smart Keypad).

І все з тим замком було добре, він мені дуже подобався. Але все ж таки певні невеликі недоліки з часом перетворилися на більшу проблему. Той замок заміняв лише одну половину стандартного замка – тобто ту частину яка була в хаті. А сам механізм активувався за допомогою дрібного пластикового елементу який з часом почав прослизати і замок фактично не працював.

При цьому увійти в стан коли замок не працює дуже легко – достатньо не закрити до кінця двері і тоді механізм пробує прокрутити язичок, але той впирається в одвірок і пластикова деталька проскакує.

Тому наступний замок я вирішив брати щоб він 1) був наскрізний, та 2) міг працювати сам по собі без додатку.

І після вивчення порівнянь та відгуків зупинився на цій моделі:

Ціна: на сайті виробника на момент написання $199 (ULTRALOQ Bolt Fingerprint Smart Lock | Keyless Entry Deadbolt with Keypad & App Control), я купив зі знижкою за $140.
Встановити його було дуже просто навіть для мене, взагалі ніяких проблем.
Замок можна під’єднати до розумного дому від різних виробників, але він працює і без того сам по собі.
Крім кодів (у нас з Оленою різні) ще можна налаштувати відкривання відбитком пальця – і це теж можна зробити без додатку.
Замок як ззовні так і зсередини доволі компактний і добре виглядає.

Отже після кількох місяців використання – так, він подобається мені більше ніж попередній і як буде ще купувати то щось подібне знову візьму.

Panasonic ES-LV-97K Arc5

Колись вже доволі давно (більше 10 років на момент написання цього посту) я придбав попередню версію Arc5 (Panasonic ES-LV61-A Arc5 Electric Shaver) і весь цей час користувався нею більш-менш регулярно. Переважно це після басейну під душем, а потім ще перед дзеркалом пройтись станком. І так тричі на тиждень.

І ось нарешті бритва вийшла з ладу: спочатку почала показувати дивні і випадкові знаки на індикаторах, потім вмикалася через раз, а потім взагалі припинила реагувати на будь-які натискання і навіть не заряджалася. Отже я і взяв новішу версію.

Зарядна станція не лише заряджає, але і чистить леза

Цього разу взяв версію із зарядною станцією:

Ціна – $200. Повна ціна складає $230 (на сайті виробника – ARC5 Advanced 5-Blade Men’s Electric Shaver – Panasonic), але коли я ось це пишу діє неймовірна знижка і можна придбати за $46.
П’ять лез – звідки і назва.
В цілому схожа по формі, але трошки компактніша і легша.
Одна кнопка яка робить усе через короткі і довгі натискання.
Заряду вистачає на помітно довше – більше місяця точно якщо тричі на тиждень користуватися. Але я порівнюю з бритвою якій було вже 11 років…
І головне – ті самі, що і у всіх попередніх версій цієї моделі насадки.

Що стосується зарядної/чистячої станції – її мабуть добре мати, але я її заховав подалі все ж таки і мабуть можна обійтися без неї. Проте вона додає до ціни усього кілька доларів, тож і взяв її.

Власне головне, що можна сказати – практично та сама бритва, що і багато років тому, але в усьому трошечки краща.

One Fast Cat Excercise Wheel Gen. 7

Наші, ще кошенята, 9 та 8 місяців вже майже такого розміру як ось цей кіт на рекламі

Колесо для котів є чудовою іграшкою за умов, що коти нею користуються. Бо ми вже на собі пройшли – навіть найбільш рекомендовані іграшки можуть бути в повному ігнорі ваших котів, а якась низько оцінена цяцька робить їх щасливими і занятими аж на диво.

Тому перед покупкою ми подивилися огляди на YouTube і вибрали саме цю модель через те, що про неї були хороші відгуки, але при цьому вона не коштує якісь геть безумні гроші.

Отже на $175 (на сайті виробника – Cat Exercise Wheel by One Fast Cat | Made in California) маємо пластикове колесо з усього кількоми металевими елементами.

Зібрати колесо було дуже просто – елементи просто защеплюються один за одне. База має металевий стрижень і болти на яких тримаються колісчатка. Мабуть найскладніше було наліпити “килимки” на колесо – кілька з них доводилося пару разів переклеювати щоб вийшло рівно.

Ще в процесі збору Бодя (це той що молодший) виявив велику зацікавленість, а після того як колесо було зібрано одразу став і побіг в ньому. І це був перший раз коли менший не пускав старшого (Гену) гратися чимось – як правило старший відбирає іграшки. А тут Бодя просто в прямому сенсі або застибує на спину більшому, або стає бігти поруч і виштовхує старшого – моє колесо, не дам!

Перші дні Бодя на колесі бігав постійно. Ще був маленький, погано виходило і його або виносило з нього, або взагалі ледь не сторчма перекидало. Зараз став більший і просто кілька разів на день підходить до колеса, біжить на ньому від кількох секунд до пари хвилин і йде далі займатися якимось іншими справами.

Через те, що колесо не з металевих деталей воно трошки шумить, особливо це чути коли хтось вирішить пробігтися вночі. Але в той же час усе дуже якісно зроблено і рівень шуму доволі низький. Можна знайти взагалі беззвучні колеса, але то вже буде кілька сотень доларів.

Додатково килимки можна докупити і замінити – у нас деякі вже дуже сильно подряпані. І в цілому все виглядає надійно, не скрипить, не витирається ніде, легко крутиться в обидва боки, не має хімічних чи інших запахів. Коротше якісний, хоча і трошки задорогий продукт.