Спочатку скажу, що в цій книзі хорошого. Це непогано написана темна фантастика з доволі цікавим світом. У ній головний герой є невразливим і непереможним, має надзвичайно могутній меч, але усі дійові особи цілком собі страждають від поранень, бідності, хвороб та нещасть.
У цьому світі люди постійно знаходяться у небезпеці вторгнення якихось чи то позапланетних, чи може може навіть з інших вимірів сутностей. Також є доволі неприємна фауна і деякі розумні та напів-розумні створіння які спричиняють проблеми.
Головний герой повертається з добровільного вигнання у Імперію щоб розшукати одну зі своїх родичок проданих у рабство.
У книзі крім фентазійної складової є ще трошки детективу, політики, бійок і сексу. При чому секс тут переважно між чоловіками. Навіть між чоловіками інших рас – як от головного героя та якоїсь магічної істоти (проте все одно чоловічої статі).
І якщо на початку книги постійні згадування про те що головний герой є геєм додають лише певної незвичності то поступово у сцені з’являються мимохідні сцени сексу. А потім їх стає більш, вони все більш детально описані і десь на 60% тексту вже читаєш нескінченні ці сцени на кожній третій сторінці. І не те щоб воно щось насправді до сюжету. Тому і кинув читати – очевидно це не для мене книга.
Ці кросівки Adidas ніколи особливо і не рекомендувала, але вони здобули певної популярності через пару характеристик. А саме: ціна та матеріал підошви.
За $130 маємо так звані “кросівки для усього” – в них можна бігати повільно, у середньому темпі, робити прискорення і долати доволі довгі дистанції.
По суті ці кросівки є конкурентами таких хітів як Asics Novablast 4 та Saucony Endorphin Speed 3, але мають значно привабливішу ціну. Проте звісно треба було поступитися у чомусь іншому, і для цієї моделі це матеріал та в цілому конструкція верху та простота підошви.
Що стосується матеріалу підошви то уся конструкція є дуже простою – це один шар матеріалу товщину якого так добре підібрано, що кросівки є не важкими на нозі, трошки пружними і хоча і відносно жорсткими, але не так щоб це було дискомфортно. У середньому та повільному темпі вони відчуваються як сучасні універсальні кросівки, ніяких помітних недоліків.
Що стосується верху, то матеріал тут доволі жорсткий, проте тонкий. Для мене нормально, але може бути проблемою для тих у кого є якісь “гарячі” зони. І на відміну від інших дорожчих моделей від Adidas верх не облягає стопу щільно, навіть лишає певний простір, що мені подобається. Проте якщо у вас вузька стопа то SL2 можуть бути занадто просторими.
Якщо говорити про враження від бігу, то, повторюся, тут все доволі просто і очікувано – кросівки не заважають, добре показують себе в середньому темпі і дозволяють прискоритися, хоча і не є швидкими за відчуттями. В них можна бігати швидкі інтервали, але не з таким задоволенням як у супер-трейнерах.
І у підсумку – кому варто їх купувати? Якщо у вас вже одна з вищеназваних моделей, чи, скажімо Puma Deviate Nitro 2 – моя думка ні, не варто, вони нічого не додадуть і будуть трошки програвати. Якщо ж ви шукаєте універсальні кросівки і звертаєте увагу на ціну – так, варто. Хоча ця модель і поступається дорожчим конкурентам, проте не так значно.
Це була перша пісня та кліп Rammstein які я почув. І хоча група напевне і в текст і в кліп викладала інший сенс (вони декларували тоді себе ледь не комуністами) проте українці зараз бачать цілком конкретні паралелі зі своєю ситуацією.
Серце можна розбити, Серце може говорити, Серце може боліти, Серце можуть вкрасти. Вони хочуть щоб моє серце належало їм, Але моє серце б’ється в ритмі “лівою! лівою!”
Серце може співати, Серце може палати, Серце може бути чистим, Серце може бути з каменю. Вони хочуть щоб моє серце належало їм, Але моє серце б’ється в ритмі Лівою! Лівою! Лівою! Лівою! Два, три, чотири!
Серце може просити, Під серцем можна носити, Серце можна віддати, Серцем можна лежати. Вони хочуть щоб моє серце належало їм, Але моє серце б’ється в ритмі Лівою! Лівою! Лівою! Лівою! Два, три, чотири!
Італійський виробник спортивних гелів та інших подібних продуктів який є ледь не найстарішим у галузі і дуже поширеним в Європі, але практично невідомий в США. Я придбав деяку їх продукцію на thefeed.com коли мені запропонували додати кілька гелів зі знижкою до замовлення. І мені дуже сподобалося те що куштував, тому і пишу про цей бренд.
Carbo Jelly C2:1PRO
Гель дуже щільний у порівнянні з багатьма сучасними рідкими гелями – він по суті є одним шматком, але доволі м’яким. За консистенцією нагадує чи то дуже м’який мармелад, чи трохи підсохлий джем.
На смак гель приємно фруктовий, але не надмірно. Також він не надто солодкий. Не липне до зубів, дуже легко ковтати, варто лише розкусити на кілька шматочків. Післясмак лишається на довго, але він не є неприємним.
На велосипеді цілком можна їсти ці гелі одне за одним. А от на бігу буде складно – треба буду поступово відкусювати під час руху маленькими шматочками. У мене вийшло, але це не найзручніший спосіб і більш рідкі гелі краще для бігу.
Суміш глюкози та фруктози теоретично дає як швидкий так і відкладений сплеск енергії, але чесно кажучи для мене значно важливіше щоб я їх міг з’їсти кілька впродовж тренування чи змагань і щоб мене не нудило. З цим гелем усе гаразд в цьому сенсі.
Коштує він майже $3 за порцію, що доволі дорого, але у магазині згаданому на початку посту я їх купив здається 4 штуки за $2 – ця ціна просто неймовірна, перейшов би повністю на цей гель якби завжди міг купувати за нею.
Цей гель має таке саме співвідношення глюкози та фруктози, але є рідким, по суті як сік. На пакеті є кришечка, що дозволяє розтягнути порцію на кілька разів, але як на мене це не має сенсу. Просто порція достатньо невелика щоб її легко ковтнути за один раз.
Не лише за консистенцією, але і за смаком цей гель найбільше схожий саме на сік і теж не надмірно солодкий.
Ціна $3.50 за порцію це дуже, просто надзвичайно дорого. Я взяв два “пробники” за $3, це більш осмислено.
Але як і випадку вищезгаданого гелю ціна є по суті єдиним недоліком.
Час від часу я читаю, хоча і не надто поважаю цей жанр, романи-жахи. І іноді вони бувають доволі пристойні: створюють лячну атмосферу, безвихідну ситуацію, приводять героїв у відчай і взагалі демонструють деякі цікаві елементи. На жаль ось ця книга хоча і намагається зробити все раніше перелічене, для мене особисто не спромоглася досягти нічого з цього.
Головний герой книги розшукує свого брата-близнюка зниклого в глушині Аляски, стикається з незрозумілими та містичними подіями і якось через пригоди все це добирається до фіналу. В книзі є кілька побічних ліній які мають підсилювати сюжет, але якось усе погано зведено до купи і не лякає та навіть не вражає. І головне зло у фіналі виявилося таким собі…
А з іншого боку книгу було легко читати і скажімо в дорозі, якщо це кількагодинна подорож – вона буде те що треба. І текст сприймається легко, але і не вимагає якось особливої роботи мозку. І коли треба її, книгу тобто, можна просто закрити і переключитися на щось інше.
Для любителів жанру в цій книзі нема нічого вартого уваги, для тих же хто не читає таке можу порадити краще книги з близькими сюжетами, але трошки більш лячно розказані. Як от Голод.
В цілому в США з мобільним зв’язком так собі: дуже дорого, багато де нема покриття, але якщо не вибиратися за межі міст та не подорожувати особливо то наче і не так погано. Колись дуже давно я писав про те як воно тут з цінами (застаріла інформація – Про мобільний зв’язок в США), а також про яке рішення ми знайшли щоб не платити так багато – Про дешевий мобільний зв’язок в США.
Проте лишався один суттєвий недолік – відсутність мобільного зв’язку та інтернету за кордоном. І проблему цю більшістю людей вирішує купуючи так звану “SIM для подорожей” – це або дійсно SIM-карта, або програма яку треба встановити на смартфон, або навіть комбінація. І працює це так, що перед подорожжю клієнт вибирає країну, сервіс активується і з’являється як мобільний інтернет так і роумінг дзвінків.
Працює все це непогано і подібних сервісів дуже багато. Але мені от не подобалося, що треба морочитися з картками, вмикати та вимикати не забуваючи про це і в цілому не надто якось автоматизовано.
А тому коли хтось в одній з дискусій про роумінг згадав про сервіс Google Fi я витратив певний час щоб зрозуміти як воно працює і мені здалося цікавим. Спочатку замовив переведення номеру, але воно не спрацювало, а тому замовив SIM-карту (це безкоштовно) і через пару тижнів коли вона прийшла вже був на цьому сервісі.
Стосовно якості зв’язку та інтернету там де я живу ніякої різниці не помітив. Проте реклама каже про $35 на двох на місяць (для порівняння з нашими дешевими планами я платив до $20 і Олена фіксовані $35), але в реальності це далеко не так. У мене виходило від $50 (найменше) до майже $100 на місяць. Мобільний інтернет додає до ціни – після 3Гб виходить доволі дорого, але якщо перетнути 10Гб то далі вже безкоштовно (скоріш за все швидкість знизять). Плюс податки та ще якісь збори.
Але головне – як воно працює в роумінгу? Ми користувалися в Канаді та Новій Зеландії і працює іноді дуже добре. Власне при перетині кордону зв’язок та інтернет стає доступним у проміжку від кількох хвилин до години. Час від часу виникають проблеми коли не можна подзвонити чи прийняти дзвінок, але вони спорадичні і “самовиліковуються”.
В цілому сервіс можна радити – він не дорогий у порівнянні з іншими подібними і не вимагає ніяких додаткових дій.
Серія книг в яких ілюстрацій набагато більше ніж тексту і як стимулюють уяву читача. Світ книг це альтернативне сьогодення чи геть не далеке майбутнє в якому вже існуючи технології, а скоріш їх руїни є фоном для дещо апокаліптичної буденності. Наслідки великих воєн, дрони та мегалітичні механізми, віртуальна реальність, роботи та фантастичні технологі у напівзруйнованому стані оточують людей які мусять виживати.
За книгами знято доволі хороший серіал з такою ж назвою – від дещо повільний, але візуально вражає і має доволі цікавий сюжет.
Історія дівчинки яка у супроводі робота подорожує на захід країни в більш цивілізовану місцевість. Весь текст є більше супроводом для ілюстрацій і оповідь йде як від самої герої так і від відстороненого коментатора.
В книзі не стільки викладається історія (хоча і вона сама по собі є доволі хорошим науково-фантастичним оповіданням) як показано звіт з коротеньких уривків спогадів та картин сьогодення з вікна машини. І ось це – передати світ, книзі вдається чудово, атмосфера наче поступово оточує читача.
На жаль книга надзвичайно коротка, це, як я вже зазначив скоріш оповідання. І мабуть на розглядання ілюстрацій читач витратить значно більше часу.
На відміну від багатьох інших визначних книг які суттєво вплинули на фантастику (зверніть увагу на рік видання) і які дійсно є часто визначними та доволі нестандартними навіть зараз… так ось у порівнянні ця книга мене розчарувала.
Події книги відбуваються у 90-х роках, що було далеким майбутнім на момент написання. І йдеться про світ який повільно поглинають океани. До речі причина не в діяльності людини, а у змінах клімату через активність Сонця.
Головний герой книги – науковець який в компанії військових досліджує затоплені міста і потрошку їде дахом. До нього приєднується ще пара диваків які вирішують рухатися на південь, замість повертатися в цивілізацію. Вони тікають, вірніше ховаються, лишаються жити у напівзатоплених будинках. Потім до них добирається якась дивна банда і починається якесь безглуздя. У кінці головний герой робить найбільші зі своїх дурних вчинків.
Що в книзі хорошого – її дуже добре написано і це дійсно хороша література. Переживання героїв, як вони бачать світ – прямо відчуваєш.
Що мені не сподобалося так це усе інше: мені цікаво було б читати про геть інші аспекти цього світу. Мені не симпатичний, навіть відверто противний головний герой та його друзі. Мотивація та вчинки більшості дійових осіб якісь безглузді і відверто дурні. І фінал теж дуже сильно розчаровує.
Чи варто читати? Хіба щоб ознайомитися і забути. Можна і пропустити.
Взагалі рішення стартувати в кінці року аж у Новій Зеландії було прийнято не лише через бажання виступити там, але і поєднати з подорожжю яку завжди хотілося здійснити (трохи про враження від Нової Зеландії – 2024, грудень: Нова Зеландія, враження).
Ранок передстартового дня – розташовуємо та лишаємо на ніч велосипеди
В усі дні перед стартом погода була доволі прохолодна, йшов дощ і на вело я одягав рукави та жилетку. Навіть трохи переймався щоб не було надто холодно на старті.
Але в день старту жінок (він був 14-го числа, а чоловіки вже стартували наступного дня) погода була тепла, навіть жарка, без дощу і з великою кількістю сонця. І це стало проблемою, бо коли стартував я то було ще тепліше, інтенсивність випромінення сонячного ультрафіолету поставила абсолютний рекорд за усі часи.
Намагаюся фокусуватися перед плаванням
Через те, що моя вікова група стартувала аж о 9:20 ранку не лише я мав чекати і хвилюватися майже 3 години (перша хвиля любителів стартувала о 7:20), але і старт проходив по спеці, а бігти близько третьої дня взагалі стало для мене неподоланою проблемою.
В моїй групі було 400 людей, і стартували ми, як я вже зазначив останніми. З одного боку це добре, що не наздоганяли над-швидкі пловці з наступної хвилі, а з іншого – ми пливли в хвості. Хоча вода була вже доволі тепла. І ще про воду – неймовірно прозора, така прозора, що навіть у найглибших частинах було чітко видно дно та дрібні (менше за 5 копійок) шапочки для плавання загублені попередніми учасниками.
Українці (це ще не всі) перед Парадом Націй
Особливо про плавання сказати нема чого – пройшло добре, трошки повільніше ніж хотілося (згідно годинника 33 хвилини на 1800 метрів), але працював рівномірно, відчував, що роблю правильний рівень зусиль і не виснажую себе без необхідності.
Вихід води був крутою та затяжною гіркою – майже 800 метрів. І хоча я витратив 6 хвилин на транзитку (швидкі люди роблять з 3 хвилин), проте усе робив спокійно і розмірено – зняв костюм, дістав шолом, одягнув шолом, застебнув шолом, склав костюм, запхав костюм в торбу, побіг і здав торбу по дорозі волонтерам.
Моя вікова група стартувала
Вело за планом мало би бути не надто важке – кілька тривалих, але не надто крутих підйомів не мали би стати проблемою. І нормальні, в сенсі без тріщин та ям дороги дозволяли впевнено їхати. Проте проблемою стала температура та вологість. За початковим планом я намагався тримати зусилля в районі 240 ватт, коли зрозумів, що це буде дуже важко знизив до 230, але не зміг втримати і цей рівень.
Знайшов українців!
Після другої довгої гірки було вже відчутно і втому, і в цілому не готовність до такої температури повітря. До того ж неймовірно яскраве сонце суттєво перегрівало шкіру і я зрозумів, що зробив велику помилку не скориставшись кремом від сонця перед плавання та у транзитці.
Група 45-49 років готується йти до старту плавання
Далі ставало все важче і важче, сонце і температура почали сильно дошкуляти, хоча чудові види навколо (безкраї ферми) трошки робив усе кращим.
І додатково після одного короткого спуску коли кілька з нас скупчилися на підйомі маршал на мотоциклі почав усім роздавати штрафи. Мені дісталося 5 хвилин. Це десь в районі 50-го кілометра.
Десь там же я і відчув, що не вдасться показати нормальний час і далі швидкість буде лише падати. Тому прийняв рішення ще знизити зусилля щоб щось зберегти на біг.
Час пливсти!
Остання гірка довжиною в кілька кілометрів хоча і дуже не крута проте мене виснажила остаточно. І вже коли ми заїхали назад в місто за 2 км до транзитної зони і була та палатка де я мав стояти 5 хвилин. І чесно кажучи я зупинився там з певним полегшенням. Витратив цей час щоб поїсти гелі, ковтнути сіль та електроліти і спробувати трошки прийти до тями.
Вело вийшло за 2:54, що майже на 20 хвилин повільніше ніж хотілося б.
В тразитку заїхав і пройшов її доволі швидко і без проблем. Взувся, козирок, пояс і побіг.
Початок бігового етапу був доволі приємним
І спочатку мені біглося добре – пульс в нормі, темп хороший, все наче контрольовано. На кожні точці беру електроліти, якщо є кригу, іноді колу заради кофеїну.
Але моя найбільша помилка, повторюся, була в тому, що я не наклав на себе крему від сонця. І через його яскравість я не лише перегрівся, але і отримав суттєві опіки. Особливо неприємно було мати прямо відкриті рани у наступні дні на скальпі – мав лише козирок, без верху і волосся дуже коротке.
Але і без того руки та ноги, обличчя, шия – все обгоріло дуже сильно до темно червогого.
Хоч якийсь затінок для глядачів
Також неприємно було, що біг був весь по сонцю і не було навіть кількох сотень метрів десь у затінку. І на першій же серйозній гірці я відчув, що насправді мені не так вже і добре – і це почуття лише погіршувалося. Нарешті на наступній гірці (приблизно на 8-му кілометрі) я вперше зупинився і пройшовся пішки щоб знизити пульс.
Зупинявся я потім багато разів – пульс дерся постійно вгору, але головне, що починало трошки пливсти все в голові. Я подумав, що вже з тим часом який я маю сенсу ризикувати здоров’ям нема ніякого, а тому довелося примиритися з тим, що результат буде поганий. І постійно нагадувати собі, що бути тут – це вже досягнення. Але звісно певне розчарування все ж таки ставало все сильніше.
Але в цілому траса хороша, раджу стартувати якщо буде така можливість
Ну і в цілому решта бігу було стражданням – біжу скільки можу, слідкую за пульсом, зупиняюся і йду як стає погано. І тягнулося це все просто нескінченно довго. Більшість учасників на той час давно фінішували, було вже близько третьої дня, глядачі ховалися хоч в якій крихітній тіні.
Але як би там не було дістався кінця і цієї дистанції, фінішував. А потім дуже довго приходив до тями, вилив на себе кілька пляшок крижаної води. Біг вийшов за 1:59, що є найгіршим результатом за рік.
Бути присутнім і стартувати – це превілей!
Було погано після фінішу, але на диво нічого не боліло у порівнянні з іншими стартами – просто не зміг викластися і ноги навіть не відчувалися як після змагань. На жаль саме не готовність до високої температури мене і підвела. Принаймні в це хочеться вірити.
Ну а далі трошки сумував і жалівся сам собі, трошки намагався не перейматися, але більше залишався якимось занімілим.
Українці (не всі) на Параді Націй
У підсумку чи варто було їхати і стартувати враховуючи результат – так, варто. Це не лише унікальна нагода (не зважаючи на результат), але і можливість відвідати нову країну, зустріти інших атлетів і взагалі відчути себе більш причетним. Також змагання, як би погано вони не пройшли саме і показують пробіли в підготовці і в цілому рівень підготовки та над чим ще треба працювати.
