Diamond Head – одна тих груп яку всі знають і поважають, але ніхто не слухає. Це група яка надихнула безліч зірок металу, вони внесли частку у створення різних під-жанрів і активні на сцені досить.
У 1983му Metallica в першому своєму альбомі зробили кавер на їх пісню Am I Evil? А у 2022му вже Diamond Head записали кавер на пісню Metallica. І як на мене цей heavy metal варіант звучить краще.
Багато років тому я приймав участь у цьому місцевому пів-марафоні (2012-05-13–Kirkland Half Marathon–1:26:12), але тоді це була інша траса, інша пора року і пробіг я на 10 хвилин швидше ніж цього разу.
Цей же старт був запланований як зручний проміжковий більше тренувальний ніж для результату.
Місце старту від нашого дому в 10-15 хвилинах машиною, дуже зручно.
Погода була дуже погана перед стартом – дощ, вітер, холодно. Але перед самим стартом дощ припинився, вітер трохи вгамувався і температура поступово почала підніматися. На фініші було десь +16.
Що було приємно в цій погоді так це відсутність сліпучого сонця. Нормально пробіг без окулярів і в цілому якщо добре розім’ятися то погода була доволі непогана для швидкого бігу.
У порівнянні зі стартом багато років тому це виглядав значно меншим, навіть не було арки старту – натомість була лінія на дорозі з якої ми і стартували. Проте учасників було достатньо (більше 800) щоб поділити усіх нас на 2 групи.
Я звісно стартував у першій і дуже близько до стартової лінії :)
За планом маг слідкувати за серцебиттям і переходити на вище кожні кілька кілометрів. Чесно намагався, але траса мала кілька крутих та довгих гірок, а там вже неминуче залазиш у зоні високого пульсу.
Також частина траси (майже 10 км) проходила по добре втоптаному гравію, але все одно це додає складнощей.
На трасі не давали воду у стаканчиках – це таке нове віяння щоб зменшити кількість сміття. Тому я не пив нічого, але перед стартом з’їв один гель Precision Fuel & Hydration і ще один такий же з кофеїном (100 мг) на 7-му кілометрі. Але відчув, що цього мало і за 5 км до фінішу ще схопив на роздачі гель GU, і це було правильне рішення.
Власне на останній довгій гірці за 4 км до фінішу і почалося усе оте “важко і боляче” і до фінішу вже просто терпів. Проте протягом усієї дистанції після десь 4-го кілометру мене вже ніхто не обганяв (ну може пару людей), але я повільно обходив тих, що занадто швидко стартували.
Нова серія в жанрі темного фентазі в якій автор зачепив мене своєю уявою та вмінням змалювати картину різних трошки страшних і трошки потворних істот і подій. Також серія має не надто традиційну систему богів і божествених сил яка сильно нагадує (це і про серію і про богів в ній) іншу серію яку я можу порадити – Robert Jackson Bennett. The Divine Cities / Роберт Джексон Беннет. Божествені міста (2014-2017).
Велике місто в якому архітектура та історія такі давні і переплетені, що в них неможливо не заплутатися. Безліч богів та різноманітні істоти які населяють місто, храми та квартали бідноти і багатіїв. Тут же гільдія злочинців, могутні алхіміки яки магію поставили на служіння бізнесу. Є тут і упирі які їдять мертвих, є і взагалі якісь потойбічні істоти. Навіть є святі, але вони не те, що ви про них можете подумати.
І в ось цьому всьому у вир подій потрапляє трійко друзів кожне зі своїми проблемами. Спочатку навіть здається, що це буде історія про винахідливих і везучих дрібних злочинців. Але з кожною сторінкою сюжет стає складнішим, минуле дійових осіб розкриває нові цікаві факти, а усі події як минулого так і ті що відбувають на сторінках переплітаються.
В дуже спрощеному вигляді фанатики колись переможених та ув’язнених богів намагаються принести їх назад в світ, а це вимагає багато жертв. І цьому усьому спочатку не свідомо, а потім вже за власним бажанням протистоять герої книги.
В книзі вистачає і поворотів сюжету, і дійсно винахідливих елементів які я до цього не бачив у інших авторів. Коротше книга сподобалася і зацікавила достатньо щоб я одразу почав читати наступну у серії.
Дуже приємно коли друга книга серії є сильнішою за першу і більше розкриває світ у якому відбуваються події. Також автор підміняє головних дійових осіб як другорядними з першої книги, так і новими гравцями.
У книзі ми дізнаємося про світ і політику за межами міста в якому лише і відбувалися усі пригоди попередньої книги. У місто приходить війна богів, місто заповнюють шпигуни та шукачі зиску на свою користь.
Також книга додає трохи більше до вже відомої нам інформації про те як працює магіє та боги у цьому світі, які правила і що це коштує задіяним у цьому всьому. І як типово для темного фентазі дуже швидко стає зрозуміло – найкраще триматися від усього божественого та магічного якомога далі. Але прості люди не обирають.
Я не хочу описувати сюжет – його, по-перше, доволі довго розказувати і в ньому багато дійових осіб. А, по-друге, за ним буде дійсно цікаво слідкувати.
Також раджу починати цю серію – продовження краще за початок який і сам по собі хороший.
Третя і остання книга серії на рівні з третьою – тобто дуже хороша, не розчаровує і варто читати усю серію.
В книзі ми повертаємося до пригод героїв першої книги, ледь трохи споглядаємо, що відбувається з головними героями другої книги і маємо нових цікавих персонажів. А саме – драконів та їх вершників.
Місто, в якому відбуваються усі події першої та другої книги серії тепер окуповане і поділене між кількома державами, але історія переважно йде про ту частину та тих людей і інших істот які мають відношення до драконів.
У книзі так само багато магії, можливо більше ніж у попередніх двох, але є і трошки більше пояснень.
І як у попередніх книгах оскільки тут так багато магії передбачити як будуть розвиватися події фактично неможливо.
Мабуть найслабшим містом книги є фінал. Начебто і закрилися лінії багатьох персонажів, і навіть лишилося щось як відкритий фінал… але все одно якось анти-клімактично вийшло. Хоча може то у порівнянні з іншими несамовитими пригодами по всій серії.
CBD-продукти, популярність яких не надто давно дуже сильно зросла мають в собі CBD-олію, яку екстрагують з коноплі. CBD не є психоактивною речовиною (тобто не спричиняє змін в мисленні та сприйнятті), але теоретично має заспокійливий ефект, допомагає засинати, тощо.
Проте випробувавши певну кількість CBD-продуктів саме з ціллю покращити сон (деякі подробиці тут – CBD-продукти та Про сон, або скоріше про те як я не надто і люблю спати…) я в них розчарувався. А потім прочитав ще деякі матеріали, в яких було зазначено, що CBD не діє як заявлено.
І чисто випадково в одній з дискусій в інтернеті хтось мені вказав на CBN – інший продукт переробки коноплі, але який має той ефект, що мені потрібен.
І одразу скажу – CBN-продукти значно дорожчі. Пляшечка на 1000 мг обійдеться в $50, а то і більше. Рекомендована доза складає від 25 до 50 мг, але я відчуваю ефект лише на 50 мг.
CBN є психоактивною речовиною, але значно слабшою за THC (речовиною яка дає головний ефект від вживання марихуани). І такі крихітні дози CBN не спричинятимуть нічого хоч скільки небуть помітного.
Приймаю цю олію перед сном вже майже місяці і можу сказати, що ефект дійсно є. На мене все одно воно діє дуже слабенько, але здається засинати я почав трохи швидше. Проте все одно часто прокидаюся. А щоб спати трохи довше також приймаю Pillar Performance Triple Magnesium який працює чудово.
Також дав спробувати цю олію Олені яка не має проблем зі сном і з її відгуку дуже швидко її почало сильно хилити в сон і цьому було важко противитися.
Купив я ці кросівки ще кілька місяців тому, але нагода побігати в них була усього кілька разів. І вже на момент написання у продажу є наступна, 4-та модель. Тож мабуть час написати про враження які вже склалися.
Перша модель (Saucony Endorphin Pro) мені дуже подобалася – вони були схожі на звичайні кросівка за усіма відчуттями, але були легкі і жваві, дозволяли легко прискорюватися і тримати темп.
Другу модель я пропустив, за відгуками вона стала трошки жорсткішою і зустріли її менш прихильно – вона втратила певну пружність.
І ось третя модель повернула (за відгуками) пружність і зберегла м’якість. А тому при нагоді я придбав її за $170 (повна ціна тоді була $250). А зараз ця модель, хоча вже її і не випускають, багато де продається за ті самі $170.
Ці кросівки, на мою думку, є найкращим варіантом для тих, хто купує свою першу пару з карбоновою пластиною. І хоча прийнято починати з сучасних моделей Nike Vaporfly – на мою думку це не ідеальний вибір. Бо Nike не надто зручно сидять на усіх ногах (скажімо у мене на кожному кроці “випадала” п’ята) і взагалі не зручні для повільного бігу.
І для порівняння інша пара супер-кросівок які я дуже люблю Adidas AdiZero Adios Pro 3 є набагато більш агресивними і роблять біг навіть у середньому темпі не надто комфортним. В той час як Endorphin Pro дуже комфортні в середньому темпі і навіть дозволять бігти повільно не відчуваючи незручностей.
Я не певен, що ось ця модель мені подобається більше ніж перша, але кросівки безумовно дуже комфортні, добре сидять на нозі, м’які і пружні одночасно.
Також це перші кросівки на які я поставив еластичні шнурки і де вони мені не заважають. А враховуючи, що язичок тут пришитий зсередини одягати ці кросовки в транзитній зоні дуже легко і просто (особливо у порівнянні з AP3 де треба старанно вирівнювати язичок і які не можна одягти без ложечки).
В цілому, враховуючи ціну за яку цю модель можна зараз знайти це, на мою думку, найкращий вибір серед усіх супер-кросівок на даний час. І так – вони можливо не відчуваються такими швидкими і не примушують бігти швидко як деякі інші моделі, але комфорт та легкість бігу на рівні з усіма конкурентами.
Це мабуть найбільш відома пісня у стилі аванградний джаз. Як правило подібну музику без підготовки сприймати дуже складно, але в даному випадку пісня стала надзвичайно популярною і її знають навіть ті хто і звичайний джаз не дуже слухає.
В оригіналі Art Ensemble Of Chicago пісня має жіночий вокал і є трошки більш авангардною.Її багато хто з відомих і не дуже колективів та артистів виконує, а мені найбільше подобається ця майже фанк версія від Motorpsycho та Jaga Jazzist.
Місто розташоване в графстві Якіма на пласкому високогір’ї (там насправді не високо) і від решти штату різниться великою кількістю сонця, практично відсутністю дощів та відносно прохолодною погодою. В тій частині штата вирощують яблука, груші, вишні, виноград та ще деякі фрукти та овочі які постачаються навіть в інші країни. А дорога до міста (3.5 години від нас машиною) лежить через безмежні фруктові сади та поля.
Саме місто відносно маленьке, дуже тихе, неймовірно чисте, має широченні дороги на яких практично відсутні машини. Та і людей на вулицях майже не видно. Місто вважається дорогим (хоча у порівнянні з нашим тут значно дешевше) і туристичним – тут протікає річка Коламбія і багато людей мають яхти, дошки, каяки і таке інше.
Плавання в річці Коламбія – а це означає трохи прохолодно (річка холодна навіть влітку), а ще це означає, що буде швидше ніж зазвичай (бо пливсти по течії).
З транзитної зони ми вирушили до місця старту плавання о 5:45 ранку і йшли трохи більше 2 км. Сам старт був о 6:30, по 3 людей кожні 5 секунд.
Стартував десь у перших 150, і це виявилася доволі вдала позиція. Певну кількість дуже повільних людей обігнав, мене обганяло не так багато. Але найголовніше – практично не було контакту і вдавалося пливсти без того щоб оминати багатьох.
Видимість на плаванні була така собі – хоча вже було світло, проте буї важкувато було бачити. А тому я орієнтувався більше на шапочки людей навколо. А ще багато волонтерів на каяках створювали такий собі коридор шириною метрів 15 в якому ми всі приблизно і трималися. І лише на фінішу мене як і багатьох інших трошки занесло далі і довелося майже під 90 градусів повертати.
Плавання вийшло за 22:01, 11-й результат у моїй віковій групі.
Вихід з води, транзитка, початок вело – все надзвичайно добре організовано. Взагалі вело було дуже класне: безхмаре небо, але не спекотно, широченні і чисті дороги взагалі без машин. На першій частині дистанції було доволі багато поворотів, якщо знати трасу зарані то можна мати певну перевагу.
Кілька малопомітних гірок і довжелезні пласкі ділянки на яких можна просто вкручувати потрібні вати протягом тривалого часу.
Траса проходила навколо міста, доволі швидко ми опинилися серед полів, але там де було хоч якесь житло місцеві вийшли привітати учасників. Взагалі було приємно там стартувати, дуже раджу якщо у вас буде така нагода.
Головний мій негаразд – я знову загубив аеродинамічну пляшку яку ось щойно купив і не встиг навіть нею скористатися. Поки що вирішив не кріпити нічого на раму більше, натомість буду возити пляшки за сідлом.
Мені навіть цього разу вдалося на швидкості схопити на пункті харчування воду (бо загубив же пляшку), а раніше або доводилося зупинятися ледь не повністю, або вони просто ракетою вилітали вдаль при спробі їх схопити.
Також на вело з’їв 3 звичайні гелі Precision Fuel & Hydration, та останнім такий же з кофеїном. І під кінець вело, останні кілометрів 3-4 почали відчуватися ноги – добре розрахував і розподілив зусилля і якраз витратив усе протягом дистанції біль-менш рівномірно.
Вело вийшло за 2:33:48, що є 9-м результатом у моїй віковій групі.
Після вело спокійно перевзувся, примусив себе не перейматися секундами які втрачаю на те щоб правильно одягти кросівки. Схопив візор, пояс з номером та ще двома гелями, окуляри і побіг. І зрозумів, що гелі на поясі – не надто хороша ідея. Воно все так шалено стрибало на мені, що я просто витяг гелі і поклав у кишеню костюма.
Перші пару кілометрів дуже боліло ліве стегно, але потім я розбігся і біль пройшов остаточно.
Біглося легко, навіть підозріло легко. Я намагався себе стримувати, але почувався дуже добре. Почав потихеньку обходити людей.
Десь після 5-го кілометру догнав іншого учасника з яким ми в парі пробігли решту дистанції. Вірніше частково в парі: він часто виривався вперед, але я знову потрошку його наздоганяв.
Біговий етап проходив по довжелезному парку, туди і назад вздовж річки. Там красиво і було доволі багато людей які нас підтримували.
А сама траса майже повністю пласка, що дало можливість тримати рівний темп.
Перші 9 км пройшли легко і швидко, потім я нарешті відчув, що насправді біжу в швидкому для себе темпі. І ще 2 км це відчувалося, але темп так само тримав.
І от вже після 11-го кілометру різко почав відчувати виснаження і сильну втому, пульс з 160 підскочив до 170. Але вдавалося тримати темп з легким уповільненням. Хоча план був зробити негативний спліт (тобто пробігти другу половину швидше за перше), та не вдалося.
Добре що було за ким тягнутися, і так разом ми поступово обходячи інших учасників наближалися до фінішу.
І за 2 км я вирішив ледь трошки додати, і мій напарник одразу ж відвалився. Проте я тримався. А за 1.5 км від фінішу стало дуже важко, пульс заліз ще вище. Я вирішив терпіти скільки зможу.
Попереду лише дуже десь далеко було пару людей, але на мій подив моє незначне прискорення почало різко скорочувати дистанцію. Тож з’явилася ще одна мотивація – догнати і перегнати. Що я на свій подив і зробив.
Останні 500 метрів вже не лишилося нічого крім бажання якошвидше фінішувати. І фінішна пряма – дійсно пряма, довга, на ній лише я сам… Це було дійсно круто!
Біг у підсумку був за 1:34:17, 7-й результат у віковій групі і скоріш за все мій найкращий біг на цій дистанції взагалі.
Підсумковий результат – 4:35:01, 8-й у віковій групі. Дуже задоволений результатом, тренеру теж сподобалося.
А далі була морока з велом (нас не пускали з ним в автобус і я їхав на ньому до місця парковки), розібрав його, запакував, переодягнувся без душу і поїхали додому. Олена як водій – це дуже зручно для мене як спортсмена :)
У підсумку – класний старт, за можливості буду там стартувати ще.
