Книга починається як лячна історія з потойбічними елементами, але дуже швидко до неї додається цікава передісторія та різні психологічні проблеми. І хоча книга дуже сильно провисає в середині оповідання, проте останні 20% знову набирають темп і навіть радують цікавими непередбачуваними ходами в сюжеті.
Історія родини в якій матір росла на фермі де її не рідні батьки експериментували з мозком собак і де втратила розум і загинула її сестра-близнюк.
Власне якщо не кинути книгу на першій третині, де вона здається простеньких жахастиком з психами, якщо перетерпіти доволі нудну середину то фінал навіть радує. Радити не став би усім, але в цілому книга не погана.
Вираз “the whole nine yards” дослівно перекладається як “усі дев’ять ярдів”, або ще більше дослівно як “усі три метри”.
У американській англійській цей вираз означає, що зусиль для досягнення мети було докладено максимально можливо.
Походження фрази достеменно не відоме. Перша основна версія говорить про те, що під час Другої Світової амуніції (боєприпасів) на літаки-винищувачі якраз на ті 9 ярдів і заряджали. Тобто “усі 9 ярдів” може означати “до останнього патрону”.
Друга версія стверджує, про 3 метри тканини потрібні щоб пошити чоловічій костюм.
Оригінал цього посту я зробив 2022/04/19 в Facebook, а тепер переніс його сюди.
Давайте щось не про війну, не про політику, про щось геть неочікуване. Забудьте на хвилинку про все те страшне та неприємне.
Загадка яку не можуть розколоти вже 300 років. Отже про Римський додекаедр.
Вперше їх було знайдено майже 300 років тому, але, що дивно згадки про них нема ні у письменних джерелах, ні в малюнках, ні навіть в історіях які передають устно.
Зараз знайдено більше сотні додекаедрів розміром від 4 до 11 сантиметрів. Що нам про них відомо:
– У них по 12 сторін як видно з назви. Значно пізніше на території Німеччини було знайдено ікосаедр (11-сторонню фігуру) без дірок.
– Вони мають отвори різного діаметру крім вже вище згаданого ікосаедру.
– На кожній стороні є однакові ніжки-шишечки.
– Зроблено їх з металу або каменю. Також знайдено один оздоблений цінним камінням.
– Один з додекаедрів має символи друїдів на сторонах, але їх значення досі не зрозуміле.
– Переважно їх знайшли на полях боїв у Франції та Німеччині, але деякі також знайдено значно південніше. Отже вони мали якесь військове застосування.
– Кілька з них знайдено у жіночих похованнях та серед цінних речей – отже вони були доволі дорогі та мали якесь відношення до жінок.
Цей загадковий предмет не міг не спричинити виникнення багатьох гіпотез про своє призначення, але жодна з них не задовольняє усім фактам. Може ви нарешті з’ясуєте, що воно таке?
Отже теорії такі (лише деякі):
– Це пристрій для вимірювання дистанції де різного діаметру отвори дійсно дозволяють оцінювати відстань. Тому їх знаходять на полях боїв і тому вони металеві щоб довше працювали. Проте не зрозуміло чому їх знаходять в жіночих похованням і для чого ті ніжки. А римляни просто так нічого не робили і ми би мали знайти хоч кілька без ніжок якщо це була їх функція.
– Це пристрій для в’язання. Так, було показано, що за допомогою шишечок можна робити деякі цікаві візерунки. Але не зрозуміло нащо така форма, для чого отвори різного діаметру, чому це не просто дошка з пакільчиками. І повну річ ніхто не зміг ще зробити таким способом.
– Це календар. Знахідка з символами друїдів частково це пояснює. Але чому вони тоді на полях битв і для чого знову ті ніжки?
– Це головоломка в якій заплутану мотузку треба було виймати через різні отвори у правильному порядку… але знову ніжки та поля битв.
– Це щоб міряти розмір пальців під кільце. Але чому воно не дерев’яне, чому знову на полях боїв, і знову ті ніжки. Плюс ікосаедр без дірок.
– Це вироб який робили ковалі як фінальний іспит. Мені ця теорія дуже подобається. Вони такі тому що просто традиція така. Складна фігура з ніжками, отворами, оздобленням. Але знову ж таки – до чого тут жіночі поховання та битви?
– Релігійне призначення. Це все б пояснило, але чому про них нема згадок, чому ми не бачимо їх на малюнках з релігійними ритуалами?
– Прикраса армійського штандарту. Тобто доволі дорога штука (тому і в коштовностях знаходять), можливо навіть оздоблена цінним камінням. Отвори різного діаметру щоб на різне древко можна було одягти. Але чому жіночі поховання і що робити з ікосаедром?
Коротше загадка. Мені здається це щось доволі поширене, усім відоме хоча і не дешеве. І щось настільки тривіальне, що за сотні років про нього ніхто ніде не згадав. Уявляю як через 10-15 тисяч років наші нащадки знайдуть в розкопках форму для пельменів і так само будуть вигадувати теорії про її релігійне чи військове призначення.
Деякі коментарі:
Вставлю п’ятачок: ікосаедр – 20-гранне тіло, поверхню якого утворюють ДВАДЦЯТЬ однакових рівносторонніх трикутників, по 5 при кожній вершині. Одне з п’яти платонових тіл
У мене ще одна версія: це жереб, просунута версія грального кубіка, що використовувалася для прийняття рішень в умовах нестачі інформації, і таку штуку кидав Цезар коли вагався перед Рубіконом, тому “жереб кинуто!”. Тому знаходять на полях битв.
Для старой игры, которую все забыли, эта игры была распространена у воинов ну и некоторые женщины тоже были хорошими игроками.
Подставка под письменные инструменты и свечи; возможно элемент игры настольной/напольной; возможно измеритель толщины стрел – толщина влияет на дальнобойность (я не эксперт, не Леголас какой-нибудь, если что )
Книга складається з трьох частин які оповідають про пригоди блондинки (це у книзі важливо) торговельника яка дуже любить стару наукову фантастику.
Перші дві частини є скоріш оповіданнями в яких головна героїня використовуючи свої знання фантастика вирішує проблеми інопланетних рас. А от вже третя частина по обсягу тягне на книгу.
І хоча в книзі є непогані моменти в цілому вона читається як третього сорту прохідна фантастика. Раса чужинців-хижаків схожих на медведів які колись панували великою ділянкою Галактики зараз відроджуються після самогубних воєн які майже знищили їх цивілізацію.
І ось ці агресивні непримиренні чужинці викрадають героїню яка на той час вже викладає фантастику в університеті щоб вона допомогла їм розкрити таємницю артефакту їх славетних предків.
У книзі багато не надто наукової, а скоріше пригодницької дичини. І в цілому для підлітків ця книга мабуть би була цікава. А я її дочитав лише через динаміку подій та деякі дійсно цікаві елементи яких проте не достатньо щоб книгу радити.
Ергономічний трекбол який я полюбив одразу і зараз у мене такі дома на обох робочих комп’ютерах (моєму та Олени). Можна сказати, що у порівнянні з чудовим Logitech M570 який я теж можу порадити без будь яких сумнівів, так от в порівнянні з ним MX Ergo є просто пристроєм вищого класу.
Ціна доволі висока ($100, але з акціями та знижками можна часто знайти за $80), але виправдана як на мене.
Дуже комфортно сидить в руці, куля розташована саме там де треба (тобто великому пальцю зручно), кнопки і колісчатко на місці. Також зручно розташовані кнопки вперед/назад (може призначити їм іншу функцію якщо встановити програмне забезпечення). Також є кнопка “уповільнення” – коли її натиснеш курсор рухається дуже повільно.
Додатково цей трекбол може перемикатися між двома пристроями. Для цього теж є кнопка і світлодіод навпроти цифр 1 та 2. Я цією функцією користуюся дуже часто щоб перемикатися між робочим та домашнім комп’ютерами і продовжувати використовувати один трекбол.
І ще одна додаткова функція – це магнітна металева пластина на “дні” (тобто в основі) трекболу. З нею можна тримати його як під кутом (мені так дуже зручно) так і в більш звичній “пласкій” орієнтація (так Олена свій використовує).
Через деякий час після написання цього посту згадав про головний і доволі помітний недолік. А полягає він в тому, що трекбол заряджається через micro-USB. Це дещо шокує в 2023-му році чесно кажучи. Проте заряду вистачає на кілька тижнів, а ще можна кабель зарядки залишити завжди підключеним – через те, що сам трекбол не переміщується це проблемою не буде.
Перше і найголовніше що треба сказати – це хороші кросівки з класу “можуть робити все” і ви не прогадаєте вибравши цю модель. Але далі буде багато критики і важливо розуміти, що ця критика має сенс коли у вас кілька пар бігових кросівок для різних дистанцій, покриття, погодних умов, тощо.
Через те, що у мене в ротації кілька пар кросівок ця модель є зайвою. Для порівняння:
Asics Gel-Nimbus Lite 2 які багато хто називав найкращими кросівками 2022-го року. В них дійсно можна робити все (повільні довгі дистанції, прискорення, темповий біг). Для мене підошва є трошки зам’якою, через що я і придбав Ride 15/
Brooks Ghost (наприклад Brooks Ghost 14 GTX, Brooks Ghost GTX чи Brooks Ghost 3) – можливо кращий вибір для абсолютних початківців через те, що кросівки хоча і трошки ніякі, проте прощають усі недоліки техніки бігу.
Отже якщо у вас є щось з вище згаданого, чи подібне до нього то ось саме ця модель буде зайвою.
Тепер про відчуття та враження. Підошва як і рекламується жорсткіша ніж у згаданих вище Asics Gel-Nimbus Lite 2, але мені цього і хотілося. Проте перші враження – занадто вже жорстка. Після кількох десятків кілометрів я до підошви звик і вона мені вже навіть трохи подобається.
Кросівки люблять приземлення на передню частину стопи, навіть не на середину. І це дивно для кросівок які б мали добре себе показувати для повільних довгих пробіжок. І з ними у мене проблема подібна до тієї яку я мав з Nike ZoomX Invincible – через якийсь час починають німіти пальці ніг. Особливо великі пальці. Проблема не така велика як з Nike в яких я взагалі відмовився бігати через це, але я її відчуваю десь після 5-го кілометру кожного разу і це не надто приємно.
І в цілому підошва сильно мені нагадує HOKA One One Bondi 5 яка теж на диво є доволі жорсткою, але дуже багато людей називають її відносно м’якою. Не розумію.
Верх теж не ідеальний. В найширшій частині стопи дуже в обтяжку, а п’ята таке враження наче випадає. Проте ні те, ні інше насправді проблем не спричиняє, просто відчуття таке. Язичок якийсь теж не надто вдалий – враження наче від зібрався комком як його не тягни. Проте теж під час бігу не заважає.
Повна ціна цієї моделі на момент написання складає $105 (на сайті виробника – Saucony Ride 15 | Saucony) і це власне та ціна за яку я і купив. І ось ця ціна робить кросівки дуже привабливим варіантом. Бо для порівняння усе інше подібного класу та призначення буде коштувати $$140-160.
Ця модель навушників має як значні плюси так і кілька суттєвих недоліків. Ось їх і розглянемо і коротко чому вони можуть вам сподобатися чи ні.
Також треба сказати, що ці навушники “видають” на роботі, я би собі такі не купував. Далі чому власне.
З плюсів:
Відносно низька ціна ($60 на момент написання)
Відносно якісне активне шумоподавлення. Воно не найкраще звісно, але за таку ціну не думаю, що можна щось краще чи навіть близьке знайти.
Хороший звук (знову ж таки враховуючи ціну). Для відео-дзвінків просто ідеальний. Для музики теж нормально – усе розбірливо і доволі енергійно. Проте класика не надто в них звучить – якось без енергії. Але нагадаю про ціну – для неї якість звука на висоті.
Довго тримає заряд (40 годин).
Недоліки:
Найголовніше – навушники не надто комфортні. Тобто нічого наче не тисне і не муляє, але хвилин через 30-40 хочеться їх зняти. І навіть нагріваються вуха.
Зарядка через micro-USB – це дивно і дико в 2023-му році. Чому не USB-C?
Шумоподавлення хороше для офісу, але вже в транспорті чи літаку його буде не вистачати.
Для музики підійдуть не для кожного жанру.
Не складаються компактно (в комплекті йде сумочка).
Ну і “таке собі”:
Схема управління трошки дивна. Як на мене кнопок забагато і вони якісь не надто інтуїтивні.
Моя особиста думка така, що краще витртатити трошки більше і взяти значно комфотнішу модель Q30 від цього ж виробника. Або взагалі викласти стандартні $$250-300 і купити щось типу Bose QuietComfort 25 (краще новішу модель) чи Beats Studio.
Ці кросівки є відповіддю Adidas в битві супер-кросівок (тобто тих що призначені виключно для змагань) і вони напряму конкурують з Nike ZoomX Vaporfly NEXT%. Оскільки у мене є і ті і інші то можу порівняти. І до речі ці кросівки поставили кілька рекордів, в тому числі світових (звісно атлети які їх носили поставили ці рекорди).
Коли я вперше обув ці кросівки то був просто шокований – наскільки вони пружні і м’які одночасно! Ходити в них саме задоволення – здається легко можеш підстрибнути на півтора-два метри. Коротше ходити в них чисто кайф.
Відмінністю цієї моделі від конкуруючих моделей інших виробників є те, що замість карбонової пластини в підошві розміщено карбонові “прути”. Це теоретично дозволяє навантажувати їх незалежно, що має нівелювати відмінності між атлетами та їх техніки бігу.
Коли я кілька разів бігав в цих кросівках на біговому тренажері то вони виявилися не такими вже й класним – якось наче забагато гуми під п’ятою і не відчувається тієї неймовірної пружності як у Nike Vaporfly. І я навіть розчарувався в них.
А потім я побігав швидкісні інтервали (по 1 км) на вулиці – і тут кросівки показали себе дуже добре. В них не відчуваєш, що біжиш швидко, якось усе легко йде. Але високий темп при цьому тримати дуже легко. Коротше ці кросівки люблять високий темп. При цьому я помітив, що приземлюю стопу на середину, але все одно відчуваю, що наче під п’ятою забагато матеріалу трошки.
Якщо виключно суб’єктивно порівнювати відчуття з іншими супер-кросівками то вийде щось таке:
Saucony Endorphin Pro – відчуваються як звичайні класичні кросівки, але легкі та такі що просять бігти швидше.
Я дуже задоволений покупкою і не міг би сказати, що з усіх вище згаданих якась одна модель помітно краща за іншу. Проте вони достатньо різні щоб роль грали особисті вподобання.
У цієї моделі невдалий язичок – він у мене постійно якось складається і ніколи не вдається його покласти рівно по центу. Проте під час бігу його взагалі не помічаєш.
Матеріал верху який на дотик ледь не наждачний папір нагадує, хоча прозорий і дихає. Для порівняння у Nike я кожного разу боюся порвати верх чи відірвати язичок коли їх вбуваю. А Saucony просто як звичайні щоденні кросівки для мене – ніяких переживань.
Повна ціна складає $250, що для супер-кросівок цілком середня ціна. Але мені вдалося “зловити” акцію і придбати цю модель за $200.
Серія жорсткої наукової фантастики в якій без будь-яких перебільшень автор майстерно сплітає космологію, теоретичну фізику, філософію, історію власної країни та людську психологі.
В першу чергу широкому загалу ця серія стала відомою завдяки першій книзі.
The Three-Body Problem / Проблема трьох тіл (2006)
В книзі людство стикається з фактом існування іншопланетрої цивілізації, а потім і починає відчувати вплив цього знання.
Історія китайської Культурної Революції, вірніше її трагедія, розчарування у людстві та його спроможності розв’язати проблеми тонко переплітаються із загрозою існування усього людства.
По суті вже точиться війна між Землею та іншою цивілізаціює, але про це мало хто знає.
Книга дуже добре пояснює як проблеми фізики так і думки та мотивацію героїв і навіть деякі аспекти існування більш розвиненої цивілізації. А місцями це навіть дуже хороший детектив.
Також не можу не згадати китайський серіал Three-Body від 2023-го року – він не лише дуже точно розповідає книгу (деякі моменти проте згладжено), але і його так само цікаво дивитися навіть якщо вже прочитав книгу.
Коротше на мою думку це взірцева сучасна наукова фантастика.
)
