Я власне доволі давно хотів спробувати безтрубкови камери на велосипеді, а тут пробої на моєму BMC Timemachine почали натякати ще сильніше – варто спробувати. І нарешті коли на сайті Muc-Off була знижка на деякі товари серед яких був і набір для перетворення колес на безтрубкові тут я вже не стримався.
Треба сказати, що на велосипеді встановлені “готові до безтрубковості” колеса. Тобто варто лише було докупити шини які підтримують цю технологію. Мій вибір зупинився завдяки рекомендаціям на Grand Prix 5000 S TR.
Сам процес надзвичайно простий і мені вдалося майже вірно все зробити з першого разу:
знімаємо трубки і камери
клеїмо спеціальну смужку – мені цього робити було не треба, бо вона вже була наклеєна. Але якщо треба то в наборі є.
ставимо клапани – в наборі є, але я докупив собі спеціально Tubeless Valves V2 | Tubeless Range на “глибокі” колеса бо в мене профіль 80 мм.
Одягаємо нову шину… ось тут було важко – це і довго, і не просто, і багато зусиль треба докладати. Але подужав.
Заливаємо половину пакета герметика.
Все.
Працює це так – герметик знаходиться всередині у рідкому вигляді (для шосейного велосипеда і 25мм шин це від 60 до 80 мл), а у випадку пробою під тиском починає вилітати у отвір і швидко твердіє перетворюючись на щось типу гуми. Зовсім дрібні пробої можна навіть не помітити.
До того ж такі колеса треба накачувати не так сильно як ті що з трубкою (я замість 90 psi роблю 80 зараз), а це додає комфорту.
Звісно не обійшлося без проблем пов’язаних з кривими руками – у одному колесі коли випускав повітря трошки герметика застигло у клапані і від до кінця не закривався. Колесо доволі швидко втрачало тиск, а я навіть подумав, що десь його пробив так, що воно не герметизується. Але потім розібрався, почистив клапан і усе стало добре.
У підсумку за $32 (повна ціна – $63) я надзвичайно задоволений.
Свого часу я кілька разів жалівся на Android Auto (наприклад Android Auto – біль і страждання) – воно відпадає постійно, вивалюється, глючить які ти кабелі та телефони не пробуй. І я не єдиний з такою проблемою. А раз є потреба то з’явилася і пропозиція (дякую капіталізм!), а саме донгл (маленький пристрій який треба підключати до чогось) який виступає як приймач для телефона.
Працює все це так:
на машині яка підтримує Android Auto підключаємо донгл кабелем USB (йде в комплекті)
на смартфон встановлюємо програму виробника
з смартфону налаштовуємо підключення і параметри пристрою
все.
В результаті через якийсь час після “увімкнення” машина бачить комбінацію донгл + смартфон як підключення смартфону кабелем (у мене це займає від 10 до 60 секунд). І далі використовуєте як звичайний Android Auto.
Працює все це набагато краще. Не 100%, але в 95% за суб’єктивними відчуттями. Проблеми трапляються ті самі – може усе відвалитися без можливості заново з’єднати не “вимикаючи” машину. Але це за майже пів-року використання трапилося не більше 5 разів, тому терпіти можна.
Купив я цей пристрій ще коли вони були на Indiegogo (AAWireless | Indiegogo): оплатив ($85 пристрій + $15 доставка) і чекав більше трьох місяців – такий великий був попит.
Зараз у них вже є сайт – AAWireless | Wireless Android Auto™ for everyone. І в цілому я раджу цей пристрій – з ним комфортніше і надійніше ніж напряму підключати телефон до будь-якої машини, що я їх пробував.
Якщо ви катаєтесь на спортивному велосипеді (не важливо чи це тренажер, чи шосейник, а чи може гірський байк) нема ніяких причин не користуватися спеціальним кремом для запобігання натирань. І ось цей крем (ціна $24 за тюбик, сайт виробника – DZ Nuts Men’s Pro Chamois Cream – DZ-Nuts) є таким, що я можу порадити. Сам користуюся і задоволений.
Крем не має запаху, не лишає слідів на одягу, не подразнює шкіру і дійсно запобігає натертостям. І його вистачає дуже надовго. Я один тюбик використовую більше ніж пів-року і він і досі не закінчився. Мінімум місяців на 9 має вистачати. Це при тому, що я кручу вело по 3 рази на тиждень.
Купив ці окуляри випадково – побачив їх у магазині який закривався і розпродував все що залишилося, а ціна в $11 здалася такою що можна і спробувати (повна ціна – $18).
З виду ці окуляри не мали б сподобатися і до того ж враховуючи, що у них фіксоване перенісся мали б текти на мені. Але вийшла приємно несподіванка – вони не лише не течуть, але і дуже комфортні.
Сидять вони так, що відчуваєш наче з невеличким біноклем плаваєш (для порівняння моя інша улюблена модель A3 Performance Fuse X наче взагалі зливається з обличчям). В цих окулярах видно гуму по всьому периметру поля зору, але ледь видно і це не заважає. Також в них дуже хороше скло і чіткість дуже хороша (мабуть краще ніж у A3).
Завдяки відносно м’якому матеріалу сидять вони комфортно і я можу проплавати годину в них не знімаючи. Коротше хороша модель.
Минулого року вже пробував зробити цей старт, але не склалося – двічі пробита камера на задньому колесі і в результаті не фінішував – 2021/06/05 – Lake Wilderness Triathlon.
Цього року було кілька змін серед яких:
Старт привабив більшу кількість учасників серед яких були доволі сильні. Причина в тому, що частина цього старту входить в IronMan Washington – а отже люди хочуть ознайомитися з маршрутом.
Вперше стартував на tubeless шинах (тобто без трубок всередині), вийшло наче непогано, детальніше що і як колись згодом.
Новий гірдо-костюм Zone 3 Vanquish (про нього теж трошки згодом).
Прокинулися о 4:30, заварили каву-чай в дорогу і вирушили. Вже за 40 хвилин були на місці, вдалося припаркуватися відносно недалеко. Забрав стартовий пакет (цього разу з номерами давали отруйно-салатову футболку) і пішов у транзитку все розкладати по місцях.
Старт був о 7-й ранку де учасники самі вибирали в якому порядку стартувати. Я був у першій двадцятці і в принципі десь недалеко від неї і приплив.
Плавання в цілому пройшло без ексцесів
Вода яка здавалося не надто холодною насправді виявилася надзвичайно холодною як тільки дісталися глибини. Несподівано почало протікати одне око в чудових окулярів Blue Seventy Element – до цього вони ніколи в мене не текли і взагалі буди мої улюблені. До того ж по дорозі назад почало світити сліпуче сонце і я навіть почав хвилюватися, що прозорий візор на велошоломі не дасть мені нормально бачити.
Усе інше на плаванні було доволі добре. Перші учасники відірвалися від мене і так і сиділи попереду. Також мене обійшло 4 чи 5 людей за всю дистанцію і за кожним з них я зміг драфтити певний час.
Хоча дивлюся прямо у камеру насправді Олену не бачив взагалі
Також були певні побоювання за праве плече і шию – боліло і було не гаразд весь тиждень перед тим, але гірше не стало. У підсумку плавання 25:19 і за власними відчуттями добре попрацював і при цьому не виснажився. Можна було ще легко відсотків 5 витиснути за необхідності.
Отже вибіг з води, зняв костюм (цей дуже легко знімається у порівнянні з попереднім Blueseventy Helix), одяг туфлі, шолом, побіг з велом, сів, поїхав…
Старт вело де треба було пробиратися між повільними учасниками хто робив спринт
Вело перші 10 це був постійний потік людей на дорозі – ті хто стартував спринт і їхали повільніше тягнулися майже нерозривною вервечкою. І лише через 10 км наші маршрути розійшлися.
Сам маршрут вело-етапу чесно кажучи не найкращий – практично повністю складається з затяжних підйомів та спусків, крутих поворотів де не видно дороги попереду через високий ліс. Ну та це типове на дорогах у нашому штаті.
На вело перші 20 км мінялися місцями групкою з 4 учасників: я, двоє молодих хлопців і дівчина. Потім дівчина і один з хлопців відвалилися, але натомість мимо пролетіли і зникли за горизонтом трійка якихось дуже сильних велосипедистів.
Я пробував гнатися за ними, але зміг обійти інших учасників (видно то були швидкі пловці сильно попереду мене).
Біговий етап був надзвичайно нецікаво організований :(
Вже за кілометрів 5 до фінішу їхали якимись вузенькими дорогами зі страшенно крутими спусками/підйомами та поганим асфальтом – постійно то гальмуєш щосили, то впираєшся рогом щоб виїхати, усі повороти на гальмах і дуже повільно. Ну та доїхав. Відчувалися ноги доволі сильно, але було бажання бігти.
У підсумку 45 км вело за 1:20:31, наче і не погано.
Біговий етап крім того що був просто нудний (туди-назад по ґрунтовці, якісь кільця між домами) так ще і було доволі парко. Новий костюм у порівнянні з невагомим Castelli Free Sanremo 2 виявився набагато щільнішим і хоча скаржитися особливо нема на що (у нього навіть є певні переваги), але не було враження наче взагалі голий біжиш.
А вам як зовнішній вигляд?
У мене були певні сподівання наздогнати кількох людей на біговому етапі, але через те, що учасники були сильні це мені так і не вдалося. Одного я обійшов, але і мене один обійшов. А в цілому як ми почали етап так усі приблизно і фінішували. І хоча результат 45:11 не є чимось видатним для 10 км, проте враховуючи гравій на більшій половині дистанції, схожи, кілька дуже крутих підйомів та спусків… наче і не жалюгідно.
Великою неприємністю цього разу стало те, що заглючів і показував якусь маячню датчик пульсу Garmin HRM-Tri – на вело показував 90 (що неймовірно мало), на бігові – 180-190 (що занадто багато), а коли зберігав активність то взагалі відмовився передавати дані.
Парк та озеро насправді доволі красиві і тут часто можна бачити диких тварин як лосі чи навіть медведі
Здвоєні кулі з вбудованим моторчиком який вібрує відповідно налаштувань. Такі здвоєні кулі з жорсткого матеріалу відомі вже давно, але що відрізняє цю так це ось той моторчик.
Вібрації теоретично дозволяють досягати глибше у м’язи, а отже і покращувати якість масажу. Але я особисто ніколи нормально подвійними кулями не міг користуватися і для цього продукту це так само справедливо. Якийсь ефект відчуваю лише на найбільших м’язах (на сідницях наприклад), але і тоді не можу сказати, що він краще у порівнянні з скажімо значно дешевшим Pro-Tec Athletics Orb.
Зарядка від USB-C, кнопка якою вмикається/вимикається вібрація, а також можна вибрати один з 4 режимів інтенсивності – це зручно і добре продумано.
Повна ціна в $100 (на сайті виробника – Wave Duo | Vibrating Roller Massage Ball | Therabody.com), я придбав по акції за $80. Але на мою думку це все ж таки дорого – я не користуюся цією штукою так щоб вона виправдала таку ціну.
Серія в якій автор змішує наукову та пригодницьку фантастику. Зараз книги серії цікаві хіба що тим, що можна порівняти наскільки складнішою, реалістичнішою та менш казковою стала сучасна фантастика саме в аспекті людей та відносин між ними. Іноді ця серія публікується під заголовком “Леви Ельдорадо”.
Головний герой серії Тераї Лапрад обдарований безліччю талантів – він і Олімпійський Чемпіон з десятибір’я, він володіє карате, використовує усі види зброї. А ще у нього в друзях та компаньйонах єдиний у всесвіті розумний лев. Ну коротше практично супермен.
Зверніть увагу на роки написання книг – далі вони йдуть у хронологічному порядку подій в них, але написано їх було не по порядку. Раджу читати саме в тій послідовності яку даю нижче.
І якби ці книги трапилися мені в дитинстві вони б гарантовано були б моїми найулюбленішими, а не “Сталевий щур” Харрісона.
Також хочу зауважити – читав книги в російському перекладі. Їх ніколи не перекладали англійською (на англомовному ринку вистачало і своїх подібних творів завжди).
Les monts de destin / Гори долі (1962)
Тераї і його лев Лео з якими нас тут знайомлять на одній з планет обжитих людьми розкриває страшну таємницю і одночасно дізнається про усе своє майбутнє. Я повторюся – для дітей і підлітків це і досі дуже хороша книга як і наступні в серії.
В цій книзі Тераї в супроводі різних дійових осіб заводить друзів з різними місцевими племенами, розвідує територію планети Ельдорадо, успішно протистоїть релігійному заколоту в місцевій імперії, і навіть протистоїть всесильній земній корпорації.
В цій книзі також гине лев, тут вистачає драми, перестрілок, заколотів і змов. Хоча в цілому весь світ все ще показано доволі ідеалізовано, але це вже помітно не наївна фантастика 60-х. Читається добре і сьогодні.
Зараз цю книгу видають переважно як одну разом з наступною – історія в них йде безперервно і тому не помітно, що це дві книги.
Оцінки:
Good Reads – книга відсутня в базі.
Моя оцінка – 7/10.
La vermine du lion / Паразити в гриві лева (1962)
Це продовження попередньої книги в сенсі неперерваної історії. В цій книзі Тераї очолює війну місцевого населення та невеличкої групи людей проти тієї самої всесильної земної корпорації. Для цього він знаходить спосіб привезти зброю, навчити тубільців нею користуватися, по суті підготувати армію і провести успішну атаку.
В цілому переможний фінал, але з великими втратами. І книга ця у більшості є саме пригодницькою фантастикою.
Ще один відносно новий бренд в галузі спортивного (скоріше в цьому випадку фізкультурного) харчування. Сайт виробника – https://built.com/.
Акцент в продукції зроблено на протеїнах – батончики, як основний і найбільш популярний продукт мають підвищений вміст саме протеїнів, що має допомагати відновленню після тренувань та розбудови м’язів.
Built Bars
Батончики ці серед іншого дуже сильно відрізняє набір незвичних смаків у поєднанні з консистенцію. Тут і м’ятне печиво, і зефір в шоколаді, і яблучний пиріг, і пончик присипаний цукром. І крім того, що смаки дійсно суттєво різняться ще і жується все це дуже по різному. Настільки по різному, що я особисто як і інші люди мають свої певні варіанти які дуже їм подобаються одночасно з абсолютно ненависними варіантами. Тому раджу навіть якщо спробуєте і не сподобається – не робіть одразу висновок, спробуйте ще хоча б пару різних варіантів.
Особливо цікаво, що навіть у настільки різних з точки зору смаку та фактури батончиках і калорійність і склад в цілому практично ідентичні.
Стосовно враження в цілому – це смачно (за умови що знайдете свій смак), це поживно, не спричиняє ніяких особливих проблем. Вживати перед тренування за якийсь час, в поході чи подорожі. В процесі тренування – ні, бо важкувато жувати, ковтати і до зубів на довго липне.
Це “вітамінки” – розчинний порошок який теоретично містить склад вітамінів та мінералів які допомагають імунній системі. Мені не дуже сподобалося у порівнянні скажімо з Nuun Immunity – напій трошки який чи то маслянистий, чи то “мильний”. І не те щоб поганий на смак, але не відчувається, що це вітаміни. Скоріше на якийсь бульйон схоже.
Розчинний бульйон. Особливо сказати нема чого, лише хочу зауважити, що це не повноцінний бульйон який можна розвести і пити, а скоріше щось для додавання смаку та наваристості.
Новий бренд який спеціалізується на продуктах з концентрованим соком червоних вишень. І звісно основний приціл на тих хто займається спортом регулярно – власне саме так я про них і дізнався.
Згідно досліджень вишневий сік допомагає прискорити відновлення після навантажень, а також містить корисні речовини (як пептиди) які дозволяють це відновлення здійснювати більш ефективно. Додатково вишневий сік допомагає краще спати і швидше засинати, а правда це чи ні оцінити важко, проте останні кілька місяців я сплю трошки краще згідно статистики зібраної моїм годинником (Garmin Forerunner 945xt) та ліжком (Sleep Number).
Це власне те саме, що і сік, але ще більш концентрований і в маленькому пакетику. І що дивно смак трошки різниться, але не так щоб в рази. Мені навіть трошки більше подобається за сок у пляшках.
