Місяць: Листопад 2020

[переклад] The Offspring – Pretty Fly (For A White Guy)

Дуже не довго, в кінці 90-х і на початку 2000-х був популярним поп панк в якому тексти були наче і про важливі теми, але і трошки про надуманні підліткові переживання. І учасники виглядали як наче вони такі прямо відірвані і асоціальні, але усі були одягнені в дорогі шмотки і мали зачіски що вимагали постійних інвестицій часу і зусиль. І музика у них була наче така зла, різка і важка, але на справді просто приємно рипіла і лишалася доволі попсовою.Таких груп наплодилося так багато і так швидко, що не було ніякої змоги відрізнити їх одну від одної. І так само в один момент усі вони зникли разом з цим стилем який, будемо сподіватися, ніколи не повернеться.Тим не менш усьому цьому модно-молодьожному МТВ-шному натовпу вдалося таки створити кілька непоганих пісень які можна час від часу слухати і сьогодні.

Отже ВІА “Нащадок” з пісенною композицією “Доволі крутий (як для білого)”, 1999-й рік.

Приспів:

Іди до мене, милий, ага-ага.
Іди до мене, милий, ага-ага.
Іди до мене, милий, ага-ага.
Іди до мене, милий, ага-ага.
Усі дівчата кажуть що я доволі крутий… як для білого.

Життя доволі непросте сьогодні,
І наш герой лох,
Але поводиться наче крутий.
Він не шарить,
І не має стилю,
Але на все чого йому не вистачає
Він каже, що воно у нього є.
Так що не сперечайся, він торочить своє
І до нього все одно не дійде.
Він буде вдавати крутого і прикидатися,
Ти так не зможеш.
Як чогось не має, то буде вихвалятися
Навіть розкаже що мутив з відомою акторкою.
Мабуть в світі потрібні і такі лохи
Хто робить будь-що що є модним зараз.

[Приспів]

Він розказує про свої смаки у музиці
І що він не слухає аби що.
Але коли в магазині не було Ice Cube
То він купив диск Vanilla Ice.
Їздить на своїй тачці
І вітається з братвою як наче свій,
Але якщо затримається на мить
То вони натовчуть йому пику.

[Приспів]

Тепер він робить собі татушки,
Вирішив набити себе,
Але коли попросив наколоти 13
То йому набили 31.
Його друзі кажуть що він занадто прикидається
І що він не виглядає як ганстер,
Але він сам себе бачить
Найкрутішим на вулиці.

[Приспів]

Ода Crocs’ам

Ці гумові сандалі, так популярні в деяких місцинах, і вони ж – ознака поганого смаку і колгоспу в інших. Бренд та самі сандалі відомі по всьому світу і десь навіть є надзвичайно стильними та модними.

Крім їх зручності і можливості їх використовувати в подорожах (літак, машина, потяг), на пляжі та спортзалі, до та після стартів, на пляжі, в лісі, в горах та кемпінгу… так от крім цього ще треба згадати їх неймовірну живучисть. Моя єдина пара, як подорожувала зі мною по всьому світу від України до Чілі та Африки як і по всіх інших подорожах – вона досі не просто ціла, але і з першого погляду виглядає як нова.

Так, підошва трохи стерлася від каміння та лісових доріжок, десь є якісь подряпинки. Але це за більше ніж 10 років! Такими темпами ці сандалі переживуть і мене і стануть в нагоді ще парі наступних поколінь. Хоч передавай їх як частину спадку :)

Хтось може сказати, що ціна від $20 до $75 за пару це занадто. Але ж це вічні сандалі! І на відміну від безблагодатних китайських підробок вони і зручні, і функціональні, і надійні.

А між тим не лише кольорова схема у цих конкретно сандалів може бути будь-яка, але існує і ще неймовірно велика кількість варіацій – каблук, вентиляція, утеплення, колір, застібки і ще безліч чого може мінятися. Плюс до того ж у виробника існує ціла лінійка не лише подібного взуття (різні шльопанці та кросівки для водних видів спорту), але і цілком собі нормальна лінійка одягу. Дивіться на сайті виробника – https://www.crocs.com/.

Ось власне і все що я хотів сказати – культовість кроксів цілком заслужена і вони варті того щоб мати їх у себе.

Ось такі як на фото вище шльопанці у мене теж є і вони офігєнні – зручні і вічні.

Poul Anderson. Maurai / Пол Андерсон. Маураї (1959-1983)

Серія від автора який не лише зібрав всі можливі нагороди в науковій фантастиці (а деякі неодноразово), але і самостійно створив кілька піджанрів.

Книги та оповідання цієї серії розказують про далеке постапокаліптичне майбутнє людства в якому виникла нова цивілізація і нові технології. В чомусь ідеї усієї серії схожі на іншу відому книгу автора “Човен на мільйон років“.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/126219-maurai.

Також книги далі перелічено не в хронологічному, а в логічному порядку.

There Will Be Time / Настане час (1972)

Книга виглядає доволі сухою і не винахідливою на початку, але ближче до кінця стає все мастабнішою та складнішою. Проте для мене це найслабша книга з усієї серії. І до того ж вона найбільше випадає з циклу.

В книзі йдеться про людину яка має вроджену здібність подорожувати у часі за власним бажанням. І ось він росте, для оточуючих старішає надзвичайно швдико, а насправді проводить час в різних епохах.

В тому числі його заносить в майбутнє де він і бачить ту саму цивілізацію Маураї про яку йдеться в інших книгах.

З часом він знаходить інших мандрівників у часі і вливається в їх організацію. Але через конфлікти та різні точки зору має переховуватися від них.

По ходу головний герой знаходить відповідь на питання чому він є останнім мандрівником у часі який народився і чому зупинився розвиток людства.

Книга уникає усіх парадоксів притаманих подорожам у часі і більше акцентується на пригодах та філософських питаннях.

Оцінки:

Maurai / Маураї (1959)

Невеличка збірка оповідань події яких відбуваються з розривом в кілька десятків, а то і сотень років. Самі оповідання перевидавалися багато разів у різних збірках. Наприклад приведена обкладинки для збірки яка поєднує дві серії автора – Маураї та Кіт.

Світ починає оговтуватися після ядерної війни і починає відбудовуватися. Але проблема в тому, що практично всі природні ресурси виснажено і тому потрібні нові технології та підходи.

В цьому світі Нова Зеландія не постраждала від війни, її землю та інші ресурси не було заражено. А повернувшись до човнів вони почали подорожувати світом і обмінюватися досвідом та товарами з іншими державами які лише почали зароджуватися.

В наступному оповіданні Маурайська Федерація вже є супер-силою на планеті і контролює технології. Йдеться тут про спробу побудувати ядерний реактор іншою державою – цю спробу агенти Федерації зривають і знищують знання про технологію.

В третьому оповіданні агент Федерації розслідує незвичну технологічну активність одного з поселень на території колишніх США. І це теж спроба відновити старі технології які агент і зриває.

Не девлячись на різнобій історичних епох та дійових осіб оповідання дають хорошу картину того як відновився, розвивається і функціонує цей новий світ.

Оцінки:

Orion Shall Rise / Оріон має зійти (1983)

Масштабна книга в якій описано початок закату цивілізації Маураї.

У книзі йдеться про незадоволених домінуваням і контролем Федерації мешканців сьогодняшніх США – в книзі це території де нема держави, а контроль здійснюється владою Лож.

Також місцем дії виступує Європа якою панує Домініон – велетенське літаюче місто.

Непідкорені норрі (це колишні американці) таємно створили космічну програму. Але через брак пального на виснаженій планеті їх кораблі мають виходити у космос завдяки серії спрямованих ядерних вибухів. І агенти норі збирають радіоактивні залишки по всьому світу.

В той же час агенти Федерації натрапляють на їх слід і починається переслідування в результаті якого представники норрі, Федерації та Домініона опиняються спочатку на території монгів (це вихідці з Росії та Азії), а потім і на базі Оріона – проекту виходу в космос.

Одному з агентів Федерації вдається втеки і передати повідомлення. Так починається нова війна між Федерацією та норрі в ході якої північноамериканці знову використовують ядерну зброю, нищать армію та і по суті держави монгів, а разом з тим флот та панування Федерації.

Останнім зусиллям космічний корабель вдається вивести на орбіту. А разом з тим та руйнуванням літаючого міста Домініона світ отримує можливість прогресу та розвитку цивілізації.

Оцінки:

2020-11 – Galveston, TX

Ця подорож у Гальвестон, штат Техас мала бути моїм першим за кілька років стартом з тріатлону, а саме – Texas 70.3 IronMan (https://www.ironman.com/im703-texas). На жаль старт відмінили (за 4 дні до) через COVID-19, але ми все одно вирішили летіти – квитки на літак і готель вже куплені і гроші не повернути. Тож зробили собі коротку відпустку у сонячну місцину.

До Хьюстона з Сіетла летіти прямим рейосом 4 години. А з Хьюстона до Гальвестону – ще годину машиною.

Саме місто не надто велике і знаходиться на кількох островах поєднаних мостами які є частиною швидкісного шоссе.

Місто саме по собі невеличке – там просто нема куди рости. Але воно ще й не високе – більшість будівль складує 1-, 2- та 3-поверхове житло у стілі чимось схожому на те, що ми бачили в Новому Орлеані.

В місті крім пляжів є багато готелів, деякі магазини, ресторани та кафе. Але чесно кажучи виглядає все як доволі розвинене село, не більше.

Поселилися ми в готелі біля якого мав бути старт. Готель цей був не так щоб далеко за містом – на прокатному байку хвилин за 10-15 спокійно доїхати. Але у самому готелі практично все було закрито через пандемію: ресторани, атракціони і все інше.

До того ж більшість учасників відмінили свої візити і ми бачили дуже мало людей усі дні. Лише в день статру якась невеличка кількість людей каталася на ТТ-велосипедах та бігали по берегу – мабуть робили частину тріатлону, що його відмінили.

В місті вражаюча кількість церков – як католицьких так і лютеранських. При цьому це мабуть найбільш капітальні будівлі в усьому місті (крім величезних готелей). Усі їх витримано в класичному (чи може готичному) стілі, всі виглядають доволі урочисто і як я зрозумів функціонують вони зараз як школи та бібліотеки.

Разом з порожніми вулицями місто виглядає такою собі декорацію для фільму про пост-апокаліпсис який ось щойно стався.

Що стосується океану та пляжів то в той час як ми там були бажання лізти у воду не виникло. Пляжі довгі – довжиною з весь острів. Але надзвичайно високі і широкі хвилі не приваблювали у воду. І ми не бачили нікого хто ризикував би плавати.

Я не зрозумів де мав би бути старт тріатлону, але сподіваюся що є якесь затишне місце. Бо інакше виглядає так, що хвилин 10-15 треба буде витратити на перші 100 метрів щоб просто відплисти туди де хвилі не несуть одразу до берегу.

Ми бачили кількох серферів, і зважаючи на те як постійно і які однакові ті хвилі (як наче повторюється кілька кадрів) дивно, що їх не було більше. Мабуть і справді океан не надто привітний тут.

Стосовно погоди – було не спекотно і температура повітря в 20-24 градуси здається надзвичайно комфортною. Але безхмаре небо та яскраве сонце обпекли нас до яскраво червоного кольору. І це треба враховувати наступного разу – поменше бути на сонці перед стартом.

Також дрібні бризки води висять постійним легким туманом у повітрі і це відчувається коли бігаєш – може спочатку бути легке відчуття нестачі повітря.

І якщо вже говорити про умови для старту то треба згадати, що дороги надзвичайно пласкі і знайти гірку навіть кілька метрів висотою не так просто. Якість асфальту доволі непогана – він цілий, але часто з великими елементами. Тобто не велосипеді дорога може відчуватися як доволі жорстка.

Далі я просто додам кілька світлин :)

Harvey J.S. Withers. The Illustrated Directory of Swords & Sabres (2012)

Повна назва книги – The Illustrated Directory of Swords & Sabres: A Visual Encyclopedia of 400 Edged Weapons, Including Swords, Sabres, Pikes, Bills, Spears, Polearms and Lances, або “Ілюстрований список мечів та шабель: візуальна енциклопедія 400 зразків холодної зброї включно з мечами, шаблями, піками, списами …”. Навіть заморився перекладати усю назву :)

Перше – чим ця книга хороша. Це дійсно добре ілюстрована книга з фотографіями холодної зброї, короткою інформаціює (буквально 2-3 речення про кожну) та короткими примітками на що звернути увагу.

Усю зброю крім як за видом поділено на історичні періоди та країни.

Чим ця книга не дуже хороша – вона не є енциклопедією, а просто збірником фотографій. Дізнатися щось енциклопедичне з цієї книги не можна – в ній мало даних, мало історичної інформації, мало характеристик і взаглі будь-чого, що робило б цю книгу енциклопедією.

Але на журнальному столику вона дійсно виглядати буде дуже добре.

Оцінки:

Shimano SH-TR9

Дуже довго я користувався для тріатлону дешевими і комфортними SH-TR31, навіть заносив їх до такого стану, що вони майже втратили форму (хоча повністю зберегли функціональність і ніде не порвалися за багато років). Головна проблема тим не менш – пластикова підошва яка не розподіляє навантаження на стопу рівномірно і по всій площі, а отже спричиняє так звані “гарячі точки”. Проявляються вони оніміння в зонах контакту з педалями, а потім і по всій стопі. І чим довша дистанція – ти довше біжиш зі ступнями яких не відчуваєш доки не почнуть відходити.

І ось SH-TR9 які мають карбонову підошву вирішують цю проблему. Карбон хоч і легкий, проте доволі жорсктий і виходить що давиш на педалі усією стопою. Звідти і ціна в $200 (мені вдалося купити за $100).

На сайті виробника – https://bike.shimano.com/en-US/product/apparel-accessories/shimano-series-lsg-2021/SH-TR901.html.

Проте не все так ідеально як хотілося. Ці туфлі, які я бачу на великій кількості любителів і професіоналів звичайно легші, але чомусь якісь вужчі і взагалі тиснуть на ступню і зверху, і з боків. І я не зміг їх хоч трохи розносити більше ніж за пів-року.

Таким чином оніміння усієї стопи з цим апгрейдом я замінив на оніміння певних частин стопи…

А в усьому іншому нарікань нема – легкі, жорсткі, зручно одягати та знімати на ходу, петля на п’ятці.

AfterShokz Xtrainers

Навушники які передають звук через кістки черепа і до того ж працюють у воді.

Для чого може знадобитися такий спосіб передачі звуку? Головна причина – залишити вуха відкритими щоб чути, що відбувається навколо. Це особливо важливо для тих хто їздить на велосипеді чи бігає там де треба бути уважним до звуків навколо. Друга по порядку причина – навушники для плавання не завжди працюють як мали б (пропускають воду), не зручні та дають поганий звук (я писав про H2O Audio Stream 8Gb, Sony Waterproof Walkman та Aerb 4G Waterproof MP3 Music Player).

У порівнянні з свого часу розрекламованими подібного типу навушниками для плавання FINIS Duo у цієї моделі значно менше недоліків і є суттєві переваги.

Найголовнішою перевагою для мене є спосіб зарядки – це “коробочка” в яку поміщуються навушники і яка підключається до USB. В той час як контакти на кредлі FINIS Duo у мене ламалися вдвічі і замість в чергове просити заміни його я просто припинив їх використовувати.

Також ці навушники значно простіше і швидше одягти, а через те що вони мають набагато меншу площу вони ще й практично непомітні.

Управління помірковано зручне – коли користуєшся кожного тижня то наче все пам’ятаєш, але після перерви треба заново розбиратися. Тобто не інтуітивно. Радує те, що усі кнопки легко знаходити навпомацки.

Що стосується якості звуку то вона мене приємно здивувала. Ні, вона не така щоб прямо назвати її хорошою, але це найкращий звук який я чув у навушників для плавання. Чути усі частоти, дещо звісно зливається у кашу, але у більшості все чути більш-менш розбірливо і навіть є бас непоганий. На мою думку найкраще відтворюється музика не насичена і без значної динаміки по гучності – електрона музики звучить найкраще, трохи гірше рок/метал/поп, зовсім погано класика.

Також навушники мають спеціальний режим для плавання в якому музика звучить яскравіше. І навушники можна використовуати і не у воді. Хоча якщо це основний сценарій використання то я пораджу краще взяти модель не для плавання.

При ціні в $150, яка цілком виправдана як на мене, ці навушники має сенс купувати лише якщо ви плаваєте регулярно і якщо вам важливо плавати з музикою. Навушники не для плавання що працюють за таким же принципом обійдуться вдвічі дешевше.

Хоча це і очевидно, але варто сказати, що музика записується безпосередньо на самі навушники через той же USB-кабель. Підтримуються формати MP3, WAV, WMA, AAC та FLAC. Музику можна завантажити просто скопіювавши файли на драйв яким прикидаються навушники коли підключені до комп’ютера. Ну або можна як я автоматично синхронізувати за допомогою MusicBee.

Нема підтримки Bluetooth.

Батареї має вистачати на 8 годин, але через те що батарає втрачає заряд навіть без використання вистачає їх на 4-5 годин насправді.

Стосовно комфорту можна сказати, що сидять вони добре як під шапочкою так і без неї. Проте без шапочки в залежності від того як ви робите розвороти навушники може зносити з голови, чи як мінімум зрушувати. Тому найкраще їх одягати під шапочку.

На сайті виробника – https://aftershokz.com/us/products/xtrainerz.

NZ Manufacturing StrechCordz

Коли свого часу (в зимку та на весні 2020-го) через COVID-19 закрилися спортклуби та басейни майже по всьому світу у багатьох з тих хто хоч іноді ходив на плавання не лишилося інших варіантів як займатися з допоміжним знаряддям щоб хоч якось зберегти форму.

Один зі способів – використовувати гумові мотузки щоб імітувати рухи плавання під навантаженням. Такі вироби розрізняються звісно ціною та якістю, а також довжиною, супротивом (чи силою яку треба докладати для розтягування). І коли якийсь набір китайських мотузок сумнівної якості можна купити за $20 – цю конкретну річ продають за $50 (плюс-мінусь $10 можна знайти в інтернет-магазинах).

Різні кольори означають різний супротив – я використовую зелений. Зручна довжина дозволяє робити вправи у нахилі та добре розмахуючи руками. А лопатки для долоней дають можливість імітувати положення долоні як під час плавання і краще розподілюють навантаження.

Але головне що я хотів сказати – якщо ви пловець то ця штука краще ніж китайські “еспаднедери” і на мою думку варта своїх грошей.

На сайті виробника можна знайти різні комплекти для “сухого плавання” – https://nzcordz.com/product-category/strechcordz/strechcordz-dryland-resistance-training/. Конкретно цей вироб – https://nzcordz.com/product/strechcordz-with-paddles-3/.

Оцінка на Amazon – 4.5/5 (https://www.amazon.com/gp/product/B00K036RCC).

Ira Levin, Peter Straub. The Stepford Wives / Айра Левін, Пітер Страуб. Жінки Степфорда (1972)

На момент виходу книга була надзвичайно вражаючою і містила в собі не просто напружену і таємничу та тревожну історію, але і питання на яке американське суспільство лише почало шукати відповідь. А саме – коли жінки отримують таку саму освіту і світогляд, що і чоловіки, але не мають з різних причин можливості самореалізуватися та робити те що їм більше до вподоби – який вибір у них є?

В книзі йдеться про життя маленького містечка в якому новоприбула героїня відчуває себе серед інших жінок як наче серед роботів з реклами. Всі жінки виглядають ідеально і весь час проводять прибираючи свої будинки та готуючи їжу.

Головна героїня яка не погоджується з таким станом речей підозрює якісь страшні таємниці і починає досліджувати історію містечка де відкриває дивні речі.

Книга не пояснює що і як сталося з жінками міста, але перетворення головної героїні на одну з них є гарним фіналом.

Проте після виходу книги вже багато разів щось подібне було написано і знято. І оскільки зроблено це було з різними вигадливими та шокуючими подробицями то цією книгою здивувати читача не можна. Цікава вона більше як визначна книга свого часу. Плюс добре написана і легко та швидко читається. Крім того на сьогодні цю книгу вже не можна називати фантастикою.

Оцінки: