Срірача, або пекельного вогню тобі в рота!

Один з тих продуктів які поширені в США, але про які я ніколи не знав в Україні є гострий соус “Срірача” (Sriracha). Ви обов’язково побачите пляшку цього соусу в будь-які азійській забігайлівці в США, та і не лише в них.

Коли ми вперше скуштували цей “соус” враження було таке наче хтось набрав жменю вугілля з вогню і насипав у рота. Просто неймовірне відчуття! Ми навіть купили пляшку в магазині, але зрозуміли що її нам вистачить на все життя – такі мікроскопічні порції цього пекла потрібні щоб пекло. Вірніше це ми спочатку так думали…

Сам соус під такою назвою виробляють багато різних компаній, але класичним і найкращим є саме той що показано на картинках – з півнем, від компанії Huy Fong Foods. Як не дивно компанія є американською не зважаючи на свою назву. І американець який заснував компанію і винайшов формулу соусу свого часу подорожував Тайландом та В’єтнамом де і зіткнувся з чимось подібних у місцевих кухнях. Ну а дома вже експерементуючи з компонентами він і винайшов свій рецепт.

Експлуатуючи в’єтнамсько-тайванську тематику пляшку з соусом вкрито ієрогліфами що мають створювати відчуття автентичності.

Що ж робить його таким пекучим? В переліку компонентів перець чилі, часник, оцт, сіль, цукор. Ну тобто нічого надзвичайного. Хто зна що там за магія. І як я вже вище сказав є соуси з такою ж точно назвою, але вони і близько не такі – або часник занадто чути в них, або вони просто не смачні. Назва, до речі, походить вій тайландського міста Сі Рача де за легендою вперше приготували цей соус.

Ну так от, час йшов, ми поступово забули про ту банку що колись купили (а соус цей може спокійно простояти в холодильнику без будь-якої шкоди) і здавалося і справді що до кінця життя її вдвох не подужаємо. Але тут я пішов працювати в GoDaddy де нас годують обідами з місцевих ресторанів. Ну і звісно на обідах великі компанії збираються, спілкуються, і в тому числі додають приправи до своєї їжі. І я помітив що найпопулярнішою приправою є саме срірача, такою популярною що в офіс купують кілька нових банок кожні кілька тижнів. Мені стало цікаво і я почав додавати і собі… І перетерпівши зовсім трошки я швидко полюбив гостроту цього соусу і почав їсти його і дома, а там і Олена підсіла :) І за якісь кілька місяців ми нарешті цю “нескінченну” банку подужали.

Популяція цього соусу в США на стільки висока що це вже майже культурне явище. Крім самого соусу можна купити продукти зі смаком соусу: цукерки, поп-корн, сушене м’ясо, пиво, тощо. Ну і звісно футболки, спортивну форму, інші аксесуари…

От власне і все. А ви куштували цей соус? Які враження?

Nathan AP Pro

Ціна

Мною було куплено свого часу за $60, але це не те що зависока ціна, я би зараз і безкоштовно не взяв цю пляшку. Чому? Читай далі…

Призначення і характеристики

Аеродинамічна пляшка для велосипеду яка монтується на виносні ріжки на рулі.

Характеристики:

Місткість: 650 мл.
Складається з двох частин – легко розбирати і мити.
Має кришку з мембранами через яку можна доливати воду з іншої пляшки.
Кріплення для ріжок йде в комплекті.
Гнучка трубка з соскою та спрямовуюча трубка що тримає соску в фіксованій позиції.
На сайті виробника інформація про цю пляшку відсутня, мабуть їм самим соромно.

Враження від використання і недоліки

Ззовні здається що ця пляшка може бути ідеальним рішенням для тріатлону та аеропозиції. Вона аеродинамічна, легко кріпиться та знімається, легко наповнюється, її зручно мити. Але після перших кількох поїздок починають проявлятися проблеми.

Перше проблема яку одразу стане помітно навіть на хорошій дорозі це те що м’яка трубка з соскою стрибає і навіть може випасти зі спрямовуючої трубки. Я пробував вирішити цю проблему “закріпивши” трубку липкою смугою. Але мало того що таке рішення не естетичне, так ще і не допомагає – все одно колись відірветься і випаде.

На не надто рівній дорозі самі кріплення можуть зіскочити з ріжок. Принаймні у мене таке було.

Але все це можна більш-менш ігнорувати намагаючить їздити більш плавно і уникати нерівностей. Але потім починаються гірші проблеми.

Через певний час прокладка між половинками пляшки починає текти. Тобто пляшка тече постійно і заливає раму і ноги. А якщо її сильніше закручувати то верхня половина стає несиметрична нижній і вода або починає виливатися через клапани, або пляшка просто не влазить в кріплення.

І ще одна проблема – пляшку не можливо наповнити на 100%. Як би ви не старалися в ній завжди буде вільне місце – бо якщо навіть долити до верху то весь “надлишок” обов’язково виллється на першій же нерівності.

В результаті я використовую єдину нормальну частину (трубку з соскою) з іншою пляшкою яка не має таких проблем.

Оцінка на Amazon – 2.8/5 (https://www.amazon.com/dp/B00BJ6WUSO), моя оцінка – 0/10.

7 Wonders

Одна з найпопулярніших і найвідоміших настільних ігор яка ледь-ледь перетинає межу між іграми в які можна грати з дітьми (типу Carcassonne чи King of Tokio) і всім буде цікаво і іграми в які дітям не так цікаво буде грати бо результат дії не проявляється одразу. Тим не менш це все ще доволі легка гра якій можна навчити друзів доволі швидко.

Характеристики

Кількість гравців: від 2 до 7, найцікавіше грати вчотирьох. Треба відзначити що існує гра 7 Wonders: Duel виключно для двох гравців з дещо зміненими правилами.
Час гри: від 30 хвилин до 1 години.
Складність правил: правила прості, але їх є певний обсяг. Тому пояснити буде просто, про усе займе час. За моїми оцінками 20-25 хвилин на пояснення правил з прикладами це те що знадобиться для введення новачків у суть гри.
Час навчання: потрібно приблизно 3-4 гри щоб оволодіти усіма тонкощами та нюансами, але на щастя жодне з них не є визначним та скільки небудь впливовим.
Жанр і категорія: античність часи (Греція, Рим), розбудовування цивілізації (ресурси, наука, війська).
Ігрові механізми: витягування карт, розбудова колекції, одночасний вибір дії, різні вміння гравців.
Ціна: близько $30.
Розширення: існує кілька розширень які додають нові міста чи навіть нові карти. Головна проблема розширень в тому що гру побудовано так що якось суттєво міняти правила і механізми в ній не вийде.
Оформлення: все дуже красиво і гармонійно.

Правила

В грі є три епохи для кожної з яких є свій набір карт. Гравці починають кожну епоху з сімома картами, вибирають одну для будування і віддають усі інші карти гравцю зліва чи з права (залежно від епохи).

Кожна карта має вартість яку треба виплатити продемонструвавши що сам гравець чи його сусіди виробляють необхідні для будування ресурси (у сусідів ресурси доведеться купувати).

Кожна карта належить до певного класу і надає гравцеві різні можливості:

ресурси – виробляють ресурси (камінь, цегла, матерія, тощо)
знання – в кінці гри дають додаткові бали
виграшні очки
торгівля – можливість купувати ресурси за дешевше
військові – враховуються у війнах
гільдій – в кінці гри дають очки за певними правилами (для кожної гільдії свої)

Ресурси які має гравець “відновлюються” кожен наступний хід і при купівлі їх сусідами гравець все одно не втрачає ресурс і теж може ним скористатися.

У першій епосі карти найдешевші, але і надають вони найпростіші речі (ресурси, іноді знання). Друга епоха має більш потужні карти, але їх ціна вже доволі помітна. Третя епоха має найпотужніші карти, але в ній відсутні карти які дають ресурси.

Крім того у кожного гравця є своє місто в якому є слоти для будування див світу. Для будування використовується будь-яка карта (рубашкою вгору) і так само як і для звичайних будівель треба буде сплатити вартість дива світу. Самі дива або працюють як карти що надають ресурси, або дають виграшні очки, або мають якісь унікальні функції типу “безкоштовно побудувати будь-яку будівлю з відбію”.

В кінці кожної епохи відбувається війна між сусідами в якій за виграш та програш нараховують відповідно виграшні та програшні бали. Що цікаво з кожною епохою кількість виграшних балів зростає в той час як кількість програшних лишається незмінною – мінус один.

Ну і власне перемагає той у кого в кінці гри найбільше балів. Для підрахування балів в коробці є спеціальний блокнотик з рядками для різних типів карт та інших джерел виграшних очків.

Враження

Дуже хороша гра, просто одна з найкращих. Не лише цікава тема і механіка, але і багато взаємодії між гравцями. При цьому в грі поєднується довгострокове планування з необхідністю приймати одне з протилежних рішень майже кожного ходу. Також треба відзначити неймовірну збалансованість гри. Однозначно варто мати в колекції.

Оцінка на Board Games Geek – 7.8/10 (http://www.boardgamegeek.com/boardgame/68448/7-wonders), 28-ме місце у загальному заліку, 26-е серед стратегій. Моя оцінка – 10/10.

[english] FNG

FNG, скорочено від “Fucking New Guy” (довбаний новачок) – термін який означає як не важко вгадати новачка у команді яка вже має велику кількість недокументованих правил і ритуалів.

Термін з’явився під час війни у В’єтнамі. На той час у армії США (ще призовній, нагадаю) було прийнято практику тренування і релокації цілих підрозділів де люди проводили багато часу тренуючись та навчаючись і приймаючи участь в бойових діях разом. Коли війна затягнулася виникла необхідність в ротації окремих людей, а не цілих підрозділів і в групи почали додавати новачків одразу кидаючи їх у бойові дії.

Такі новачки не маючи досвіду і не знаючи правил поведінки групи створювали небезпеку не лише для себе, але і для всієї групи. Тому найрозумнішим було думати і ставитися до таких новачків як розхідний матеріал який лише шкодить і заважає – не давати їм важливих завдань, не притягати їх до діяльності групи і так далі. І лише після певного часу якщо новачок виживав його визнавали за свого і приймали у коло.

Зараз цей термін означає не надто бажаного новачка у групі яка вже доволі давно працює разом. Наприклад менеджер бачить що програмісти у запарці і не встигають з проектами і приймає “геніальне” рішення додати людину в групу. Програмісти звісно будуть не надто раді – вони вже і так не встигають та завантажені по вуха, а тут ще новачок якого треба вчити, ознайомлювати з найпростішими речами, налаштовувати йому робоче оточення і відповідати на дурні питання. От і називають такого ласкаво FNG.

У словника:

FINIS Duo

Ціна

Свого часу (на початку 2016-го) я купив цей плеєр за $120, на момент написання посту його ціна складає $90. Але витрачати на нього більше $10 я не рекомендую. Чому? Читайте далі.

Призначення та характеристики

Це музичний плеєр для плавання який передає звук не через навушники, а через кістки щелепи. Спеціальні пластини накладаються між оком та вухом і їх вібрація передається кістці що лежить під шкірою, а кістка передає вібрацію у вухо що створює такий самий ефект як і від навушника.

Характеристики:

місткість – 4 Гб (приблизно 60 годин аудіо)
захищеність під водою – на глибині 3 метри до 30 хвилин
Формати: MP3, WMA
Управління: кнопки увімкнути/вимкнути/програвати/пауза, випадково/послідовно, наступна пісня/гучніше, попередня пісня/тишіхе.
Інтерфейс та зарядка: кредл що підключається до USB. Пристрій на ПК виглядає як тимчасовий диск чи флешка куди просто перетягуються файли, додаткових програм чи драйверів не вимагає.
На сайті виробника – http://www.finisinc.com/Duo

Враження від використання, вони ж недоліки

Я дуже хотів якщо не полюбити то хоча б вподобати цей плеєр, дуже…

Після використання Aerb 4G Waterproof MP3 Music Player я зрозумів що подібні речення (водонепроникнені плеєри) мають головний недолік з навушниками. І недолік цей в тому що вони або протікають і тоді через воду у вухах не чути геть нічого (а ще гірше як протече лише одне вухо). Або ж вони не протікають, але вуха від них починають боліти дуже швидко і дуже неприємно. Взагалі слуховий канал вуха дуже чутливий навіть до найменшого тиску, а якщо старанно запихати навушки щоб запобігти протікання то біль такий наче по свіжому синцеві хтось продовжує бити невпинно. І що характерно – як тільки навушники виймеш біль тут же проходить.

Так от подивившись і почитавши відгуки про цей плеєр я дуже зрадів і купив його Олені, але взяв собі спочатку на кілька разів щоб спробувати і зрозуміти чи хочу я і собі такий.

Перша неприємність – якість звуку. Одразу треба сказати що у воді все це звучить незрівнянно, просто у рази краще ніж в повітрі. Але, по-перше, як звук не накручуй все одно він лишається нерозбірливий. Далеко не всі стилі можна буде слухати, але навіть в тому ж металі ви зможете розрізнити лише барабани та вокал, усе інше зливається в кашу. Ну приблизно як слухати дуже високоякісне радіо яке грає за стіною.

Також мене страшенно дратувала те що повертаючи голову для дихання я миттєво втрачаю гучність на одній стороні.

Коротше поплававши кілька разів я вирішив взагалі з плеєрами не плавати більше – одне розчарування.

А Олені одразу сподобалося і вона почала плавати регулярно з цим пристроєм.

І тут проявилася друга проблема – плеєр припинив заряджатися. Почитавши форуми я побачив що це не лише моя проблема і рішення для неї буде у постійному протиранні контактів алкоголем та закріпленням плеєру на кредлі (зарядці) канцелярською резинкою чи прищепкою.

Але це ще пів-біди, з цим ще можна було б жити, але… Але іноді плеєр замість почати заряджатися включає відтворення і починає грати музику. І тоді його треба вимикати, знімати з зарядки і роботи все по новій. Бісить страшенно.

Ну і останній цвях – через якийсь час плеєр не розпізнається комп’ютером взагалі. Ну тобто він заряджається, але поміняти музику на ньому вже ніяк не можна бо його просто не видно на ПК. І знову – я не єдиний з такою проблемою.

Коротше що є сили не раджу ризикувати з цим пристроєм!

Оцінка на Amazon – 3.4/5 (https://www.amazon.com/gp/product/B0169RSNPG), моя оцінка – 1/10.

Sid Meier’s Civilization V: Brave New World (2013)

Нарешті після трьох років невпинного самовдосконалення з цим доповненням до прекрасної гри Sid Meier’s Civilization V (встановлюється поверх Civilization V: Gods & Kings) я зібрався написати кілька слів і про нього. Головна причина – через якийсь місяць вийде вже Civilization VI і неминуче ми з Оленою пересядемо на неї.

Це доповнення яке зробило одну з і без того найкращих ігор просто ідеальною.

В гру додали кілька нових механізмів і рас, але головне що тепер з’явилися нові способи вигравати. По-перше, трошки розширили і підсилили роль релігій. І хоча релігії самі по собі не дозволять виграти вони дають якісь переваги і вплив. Також змінено економічну складову: є торгівельні каравани і їх навіть можна грабувати :)

Взагалі хід гри і стратегія помітно змінилися: тепер торгувати набагато вигідніше і ефективніше ніж воювати. Взагалі війна стала дуже дорогим задоволенням і її доводиться відкладати до останнього моменту коли вже нема інших способів розв’язати конфлікти. Також трошки покращилася і стала логічнішою бойова система з тим як наносяться та лікуються пошкодження і здобувається військовий досвід.

Власне багато чого перераховувати, але у підсумку це доповнення додало те чого не вистачало в грі з самого початку і покращило ті місця що були не надто добре продумані. Якщо у вас є гра то це доповнення просто обов’язкове!

Оцінка на metcritic – 8.6/10 (http://www.metacritic.com/game/pc/sid-meiers-civilization-v-brave-new-world), моя оцінка – 10/10.

Як дешево відправляти посилки з США в Україну

Питання про те як найдешевше відсилати посилки з США в Україну мені задають доволі регулярно (раз на місяць як мінімум) і тому я нарешті вирішив “задокументувати” той спосіб яким користуємося ми. Одразу скажу що не буду стверджувати що це саме найдешевший спосіб, але кращого ми поки що не знайшли і якщо ви знаєте такий то будь-ласка дайте знати.

Також треба одразу сказати що мова йде про коробки розмірами мінімум 50 см на кожну сторону, а у нас як правило посилки в 3-4 рази більші. Якщо ж говорити про звичайні коробочки з книжкою/футболкою/мишкою то рекомендую відсилати звичайною поштою (USPS) і не морочитися з різними FedEx та UPS. Вийде відносно не дорого. Час доставки в Україну звичайною поштою – 3-4 тижні, швидше ніколи не було, навіть коли ми додатково оплачували швидшу доставку.

Тепер щодо великих коробок. Скажімо ви набрали усякого в магазинах на більше ніж 10 кг, прийшли на пошту і тут вже з’ясували що доведеться заплатити $150, а може і більше. Ось тут саме час подумати про те ” як дешево відправляти…” і далі те що в заголовку.

Ми користуємося послугами компанії MEEST (Міст) – http://meest.us/, українська версія – http://meest.us/ukr/index.html.

Працює це так. Ви знаходити контакти тих людей хто займається прийомом посилок поблизу вас на сторінці http://www.meest.net/. Ніякої різниці в цінах не буде, ціни стандартні, а різняться “агенти” лише тим де розташовані та коли можуть прийняти вашу посилку. Бо ті “агенти” то звичайні люди які підробляють таким чином приймаючи і накопичуючи у себе коробки.

Отже ви знаходите телефон, дзвоните і домовляєтеся коли можна буде привезти ваші коробки. Далі везете їх, зважуєте і тут же на місці платите чеком або налічкою. Вам дають квитанцію з номером за яким можна відстежувати пересування посилки. Але оскільки ми говоримо про найдешевший спосіб доставки то треба бути готовим що усе буде дуже довго.

З якоюсь періодичність, скажімо раз на місяць, до агентів приїздить вантажівка яка забирає усі коробки. Далі їх через кілька станцій везуть у якийсь порт (скоріше всього на східному березі США) і вантажать у великі контейнери які потім стають на баржу. І далі все це пливе через океан, розвантажується десь у Європі і розвозиться по адресам.

В Україні людина номер телефону якої ви вказали коли оформлювали відправлення отримає повідомлення і дзвінки на телефон про те коли буде доставлено посилку. Як правило на останньому етапі це чи звичайні машини чи невеличкі вантажівки де водій сам заносить коробки у квартиру.

Ціна тих же 10+ кілограм буде від $40, тривалість доставлення – 3-4 місяці. Ось і все власне.

Ще треба сказати що у “Міста” (чи “Моста”, не суттєво) є доставка повітрям, але там є обмеження на мінімальну вагу. Тобто зовсім маленькі посилки переслати не вийде. До того ж ні ціни ні час доставки суттєво від пошти США не різняться в цьому випадку.

Інший цікавий сервіс “Міст” це доставка товарів з американських аукціонів та інтернет-магазинів в Україну. Це про ebay, amazon і таке подібне.

А також у них є послуга коли можна для когось в Україні купувати продуктові набори. Скажімо ви хочете комусь допомогти матеріально через скрутне становище, але не хочете відсилати гроші та і не надто довіряєте отримувачу який може витратити їх на щось ніше. Тоді ви платите за продуктовий набір в США, а в Україні вашому адресату привозять продукти (гречка, консерви, олія, тощо – набори можна вибрати в каталозі) або побутову хімію.

Ну от у мене власне і все.

Capsul Wallet

Ціна

В залежності від кольору (деякі більш популярні ніж інші) ціна складає від $10.

Призначення та характеристики

Це компактний, або як я його називаю “спортивний” гаманець.

Розміри: 103 мм х 71 мм х 18 мм. Тобто трошки більше пластикової картки. І в сам гаманець поміщується 12 карток за даними виробника, а я в своєму тримає пропуск на робоку, водійське посвідчення, кілька купюр складених втроє (через обмеження в розмірі) та 8 карток (банківські та страхові).
Вага: 25 грамів. Тобто взагалі не відчувається.
Матеріал: пластик. Ніякого запаху.
На сайті виробника – http://capsulcase.com/capsul-products1.html.

Враження від використання

Цей гаманець одразу замінив мій до того улюблений Chums Surf Short Wallet. Він приблизно такий самий, але трохи акуратніший.

Закривається гаманець спеціальним крючком який зроблено з того ж пластику і який є частиною корпусу. При тому що відкрити його легко навіть одним пальцем правильно доклавши зусилля сам по собі він не відкривається.

Пропуск на роботу який має RFID чип спрацьовує крізь пластик (треба лише його тримати з краю стопки карток) і відкриває двері в офіс та на парковку.

Використовую цей гаманець на сьогодні вже майже рік не тільки коли бігаю чи на велі катаюся, але як свій єдиний гаманець. І поки що слідів зношування не видно. Надзвичайно задоволений!

Оцінка на Amazon – 4.3/5 (https://www.amazon.com/Capsul-Plastic-Business-Wallet-Electric/dp/B0038OIGNS), моя оцінка – 10/10.

Недоліки

Не суттєві для мене, але може комусь будуть критичними. По-перше, цей гаманець не має прозорого вікна як той же Chums Surf Short Wallet і щоб показати водійське посвідчення (наприклад у барі чи при купівлі алкоголю) доведеться діставати його з гаманця.

По-друге, нема ніякого зручного способу зберігати ключі і доводиться носити їх окремо.

Roku 3

Ціна

Повна ціна даної моделі складає $99, зараз це вже друге покоління, а те про що я пишу нижче – це пристрій першого покоління з трохи гіршими характеристиками. Також варто зазначити що іноді можна знайти моделі з ремонту (з повною гарантією і комплектацією) за $69.

Призначення і характеристики

Це мультимедійний програвач які підключається до телевізора і на якому можна встановлювати різноманітні програми (“канали” у термінології виробника) для стрімінгу якого завгодно контену. Так, наприклад, у мене встановлені канали для Netflix, Amazon, YouTube, Vudu, Sling TV, Plex та плеєр для програвання файлів з флешки. Усі канали, переважна більшість з яких безкоштовні, можна знайти тут – https://channelstore.roku.com/browse.

Характеристики:

мережа – WiFi 802.11 (a/b/g/n) та 10/100 Base-T Ethernet
якість відео – 1080p
якість звуку – Dolby Digital Plus Surround, DTS Digital Surround
роз’єми – HDMI
слоти розширення – microSD, USB3
пульт – маленький і легенький з мінімумом кнопок і можливістю підключення навушників. У другого покоління є голосовий пошук.
формати файлів що напряму можна відтворювати з USB: mp4, mkv, aac, mp3, jpg, png
на сайті виробника – https://www.roku.com/products/roku-3

Також варто зазначити що у програвача взагалі нема механічних частин і тому шуму від нього ніякого і зношуватися там нема чому.

І інше зауваження – програвач не вимикається ніколи. Просто в режимі очикування він споживає енергії не більше ніж слабенька лампочка і лише споживає як справжній пристрій коли відтворює відео.

Враження від використання

Я неймовірно задоволений цим пристроєм і раджу його що є сили. До того як обрати саме його я довго використовував XBox One для Netflix та YouTube і перегляду відео з домашнього комп’ютера на великому екрані. І якби наший новий телевізор не мав вбудованих програм для цих каналів (здається сьогодні купити “просто телевізор” без програм взагалі не можливо) то продовжував би використовувати.

Мені подобається що пристрій не чути взагалі, подобається що він стабільно працює. Проста і зрозуміла навігація, наявність необхідних налаштувань, нема пробле з підключенням до мережі. Наявність каналів практично для усього також не може не радувати. Власне ми і продовжуємо користуватися ним, але тепер лише на старому телевізорі який ще було куплено коли ніхто про програми і не думав.

Щодо інших моделей то я пробував Roku 2 і вимушений був його повернути в магазин. Двійка має обмежену пропускну здатність і може нормально показувати лише відео невисокої якості. До того ж в ній не було кешування і будь-які затримки у передачі даних заморожували відео-потік. І Roku 1 боюся буде ще гірше.

Стосовно Roku 4 я навіть не певен який телевізор треба мати і до яких сервісів треба бути підключеним щоб побачити якесь покращення з 4K відео.

Оцінка на Amazon – 4.3/5 (https://www.amazon.com/Roku-Streaming-Player-4230R-Search/dp/B00UJ3IULO), моя оцінка – 10/10.

Недоліки

Є кілька речей які треба враховувати перед вибором саме цього пристрою, але жодна з них не є визначною для мене.

По-перше, пристрій не програє ніякі CD чи DVD – як я вже сказав у ньому ніякої механіки, а отже і диски нема куди вставляти.

По-друге, на пристрої нема веб-браузеру, а тобто і можливості зайти на будь-який сайт і подивитися відео чи картинки з нього.

По-третє, хоча формально на пристрої встановлено версію Android ніякі програми крім тих що доступні на сайті виробника як “канали” ви встановити не зможете.