2015 – Сторінка 7 – Ще один не такий як усі…

Garmin Forerunner 910xt

Ціна: $260

Призначення: Спортивний годинник для “мультиспорту”: біг, велосипед, плавання, походи та інше. Певною мірою це покращена (компактніша і краща на вигляд) версія Garmin Forerunner 305, але з підтримкою режиму плавання.

Враження від використання: Годинник дуже подобається і не можу перестати радіти йому. З корисних новинок вказав би таке:

Режим плавання підтримує як відкриту воду (з GPS) так і басейн (без використання GPS). Довжину басейну можна вибрати з запропонованих варіантів, або ввести вручну для нестандартних басейнів. Також в режимі плавання підраховується частока і кількість гребків для вільного стилю. І хоча у воді годинник може іноді втрачати сигналі (наприклад коли стоїш на старті тріатлону з руками у воді) це ніколи не було великою проблемою – відновлюються координати миттєво.
Режим тріатлону: плавання, транзитна зона 1, вело, транзитна зона 2, біг. Для кожного виду можна настроїти свій екран (кількість та тип показників як швидкість, дистанція, час, каденс, тощо).
Зовні годинник набагато красивіший за Garmin Forerunner 305: пласкіший, зі зручним надійним браслетом.
Підтримка протоколу ANT+ дозволяє використовувати всю ту техніку що у вас вже є, наприклад велосипедний датчик Garmin GSC 10 Speed/Cadence Bike Sensor.
Батарея тримає до 20 годин і я навіть ходив з цим годинником у 4-денний похід на Мачу-Пікчу підзарядивши його лише раз (так, доведеться брати акамулятор та кабель для тривалих подорожей).

Недоліки: Нічого такого що б робило використання годинника некомфортним, в принципі усим влаштовує. Найбільше нарікань викликає мабуть те у Garmin ледь не кожен пристрій має свою зарядку і цей годинник не виключення. Отже для того щоб завжди мати можливість зарядити його доведеться прикупити задярку у машину чи на роботу.

Також передача данних на комп’ютер здійснюється не по кабелю (він лише заряджає) а за допомогою спеціально ANT+ USB-стіка (йде в комплекті). З одного боку це зручно: достатньо бути в зоні досяжності увімкненого комп’ютера і ваші дані буде скачано і опубліковано автоматично. А з іншого боку для того щоб мати можливість синхронізувати години ще десь доведеться докуповувати стік.

На сайті виробника: https://buy.garmin.com/en-US/US/into-sports/running/forerunner-910xt/prod90671.html

[Настільні ігри] Вступ

Наряду з коміксами чи зомбі-фільмами настольні стратегічні ігри є великою частиною американської культури яка практично невідома в наших краях.

Звісно усі мають уявлення про ігри з фішками, кубіками та картками, деякі навіть грали в ігри типу “Монополії”. Але в США всі ці ігри мають абсолютно іншу вагу: самих лише стратегічних настольних ігр існує кілька сотень, а також існують різноманітні доповнення до них, виправлення помилок, книжки-інструкції. Ну і звісно є люди які грають в ці ігри з подібними собі, є спеціалізовані магазини, є навіть зльоти чи веб-сайти де можна обговорити чи дізнатися якісь деталі про велику кількість ігор.

Та що там казати коли такі знамениті книжкові серіали як “Война престолів” (за ним знімають мабуть ще більш відомий телесеріал) та “Дика ката” Джорджа Мартіна виникли як результат створення ігор: Джордж із друзями любить вигадувати настольні ігри. Зробити збалансовану і цікаву гру не так вже і легко: в ігрі не має бути очевидної стратегії виграшу, а крім того заповзяті гравці постійно знаходять баги (помилки) в логіці ігор які дозволяють їм отримувати величезну перевагу у певних ситуаціях. Також настольні ігри надихали і надихають розробників комп’ютерних ігор: всі ці “Герої”, “Герої меча та магії”, “Варкрафт” та інші основані на настільних іграх в які грали розробники.

Існують ігри які з виправленнями та перевиданнями успішно продаються вже 50 років.

Саме стратегічні настольні ігри можна поділити умовно за розміром групи, складністю правил (або мінімальним віком гравців) та середнім часом який необхідно витратити на гру. Деякі ігри передбачають лише двох гравців, інші дозволяють приймати участь більше ніж десяти одночасно. Також існують ігри для яких мінімальна кількість учасників становить 3, а то і 4 людини.

За складністю ігри поділяються на такі що іх можна пояснити на словах за 10 хвилин і показавши пару ходів так і такі що їх треба пояснювати пару днів. А для деяких ігор навіть досвічені гравці мають тримати при собі книжечку з правилами і різні допоміжні схеми та таблиці.

Складність не завжди пов’язана з середньою тривалістю гри, але залежність таки є. Деякі ігри можна завершити за менше ніж пів-години, для інших же найшвидша партія триватисе мінімум 2 години.

У мене в команді є пара людей які серйозно (якщо звісно у настольних іграх може бути хоч щось серйозне) займаються цим і колекціонують ігри. Ну тобто в прямому сенсі у них є вдома мінімум одна шафа заставлена коробками з іграми та доповненнями для них.

Просто фотографії щоб урізноманітнити текст:

От і я спробував пограти в парочку з них і мушу сказати мені сподобалося. Купив собі кілька ігора, в планах докупити ще кілька і навчитися в них грати.

Далі я планую написати хоча б коротенькі пости про кожну з них, але коли це буде не відомо ;)

Фотографії ігор планую викладати ось тут – https://onedrive.live.com/?cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%2176846

Нова адреса блоґу – https://blog.golovatyi.info/

Можливо ви вже помітили, а якщо не помітили то кажу вам про це зараз що мій блоґ перебрався на нову адресу – https://blog.golovatyi.info. Проте стара адреса і старі посилання якщо ви десь їх зберігали у вигляді закладок також будут працювати і переспрямовувати усе на нову адресу, тож з читанням ніяких проблем не має бути.

Так само на нову адресу переїхав мій блоґ з оглядами і рецензіями – http://review.golovatyi.info/. Також я переніс усі пости з усими картинками в них і усі коментарі також збережено.

Переїзд пов’язаний з тим що… а з тим що а чому б і ні?

Тепер коли у мене є свій власний WordPress замість безкоштовного можу налаштовувати блоги більш гнучко і ставити різні плагіни які раніше були недоступні.

Головна незручність для вас, вірніше для тих з вас хто залишав коментарі буде в тому що доведеться заново зареєструватися. Але це має бути просто зробити через соціальну мережу в якій ви зареєстровані.

Вже знаю що деякі відео не відображуються, це буду з часом виправляти. Буду вдячний якщо будете коментувати про інші знайдені проблеми.

[english] woot / w00t

Слово woot яке переважно використовується в інтернеті (форуми, ігри, чати) і часто пишеться як w00t означає вигук захоплення. Щось типу “круто!” чи “классно!”. Вимовляється як “вут”. Слово не має ніякого негативного чи будь-якого іншого забарвлення, єдине що люди далекі від інтернету та комп’ютерних ігор можуть його просто не знати тому що воно в розмовах не використовується (принаймні я його ніколи не чув), лише на письмі.

Походження слова тим не менше покрито таємницею. Найбільш імовірна версія говорить що це скорочення від фрази “Wow, loot!” (Вау, ніштячки!) яку показувала одна старовинна гра коли персонаж гравця знаходив чи здобував собі якість артефакти чи корисні штучки. Згодом фразу почали активно використовувати гравці в інших іграх типу World of Warcraft.
Друга популярна версія говорить що це скорочення від We Owned the Other Team (ми поімєлі іншу команду) – фраза яку теж використовують у командних комп’ютерних іграх коли вітають одне одного з перемогою над командою суперника.

А нолі замість літер “о” з’явилися як частина 1337 5p33k (leet speek – інтернет сленг – http://en.wikipedia.org/wiki/Leet).

Слово у словниках:

Кредитні картки та інтернет-покупки: трохи про процес

Чисто освітній пост який (я сподіваюся) у загальних рисах відображує процес того що відбувається коли клієнт сплачує покупки в інтернеті кредитною карткою. Звісно в реальному світі дуже багато деталей і нюансів які на такій простій схемі відобразити не можна. Також важливо розуміти що схема справедлива лише для кредитних карток і особливості оплати з дебітних карток, банківських рахунків, чеками та іншими способами тут не показано.

Також якщо ви знаєте кращі терміни українською то напишіть у коменті, я виправлю пост.

CreditCardInternet

Спочатку розберемося з елементами на картинці:

Користувач який робить покупки і вказує дані своєї кредитної картки на сторінці інтернет-магазину. Кредитних карток існує велика безліч, це як і добре відомі Visa, MasterCard, American Express, Discovery так і менш поширені, або взагалі обмежені кількома країнами системи як Elo, Unipay,JBL та інші.
Інтернет-магазин які приймає дані картки клієнта. До речі деяку інформацію (таку як код картки) магазини не хранять в своїх базах, а в деяких країнах це навіть заборонено робити законом. Такий нюанс суттєво ускладнює платежі по підписці: через місяць треба зняти якусь суму не примушуючи користувача.
Процесор платіжних систем – це компанія яка вміє працювати з різними кредитними картами на різних ринках. Не існує однієї компанії яка б обслуговувала усі види кредитних карт в усих країнах усима валютами. До того ж скажімо з картами Visa в США треба працювати зовсім іншими способами (інший протокол системи) ніж в Британії, не кажучи вже про те що Visa в Британії дозволяє працювали виключно з фунтами. Крім того компанія процесор бере платню за кожну операцію і у різних процесорів платня може різнитися для одного й того ж ринку. PayPal якраз і є одним з таких процесорів, ще на ринку присутні CCAvenue, Chase Paymentech, Secure Pay та ще пару десятків інших.
Платіжна система – це та сама система до якої належить кредитка: Visa, MasterCard та інші. Платіжна система не є однією компанією і не мають централізованої точки обслуговування. Саме завдяки тому що існують десятки (а скоріше сотні) способів обслужити кредитну картку певної системи і існують компанії-процесори. Тобто магазин може напряму працювати з платіжною системою, але щоб задовольнити потреби різних користувачів йому доведеться підтримувати сотні (якщо не тисячі) способів оплати: комбінації типу кредитної картки, країни і валюти.
Банки користувача та інтренет-магазину. Банк користувача видав кредитну картку (і відповідно кредит) у конкретній платіжній системі. Звісно кожен банк може видавати картки у різних системах і може додавати різні нюанси до картки (річна плата, грошові бонуси, милі на авіаперельоти, скидки у певних мережах, тощо). Від банку інтернет-магазину вимагається лише бути доступним для міжнародних платежів.

Тепер поговоримо про сам процес (стрілочки на картинці):

Користувач визначився з карткою, ввів данні і натис “Заплатити”.
Магазин в залежності від типу картки, країни користувача та валюти вибирає процесора і відсилає тому запит на авторізацію. Запит включає в себе суму, але переведення грошей ще не відбулося.
Процесор відсилає запит (авторізацію) у платіжну систему.
Платіжна система перевіряє дані картки (код, номер, термін дії) і якщо все в порядку відсилає запит у банк який видав картку.
Банк користувача перевіряє дані користувача і баланс і якщо оплата може бути здійснена відсилає назад підтвердження операції, а вказана сума умовно заморожується.
Платіжна система підтверджує оплату процесору, а той підтверджує оплату магазину який в свою чергу інформує клієнта про те що покупку здійснено.
Набравши первну кількість операції для здійснення платіжна система (яка теж до речі утримує собі невеликий процент з кожної операції як і банки) виконує усі операції разом, частіше за все раз на добу. Тут операція авторізації повторюється як оплата. Зверніть увагу що код картки вже не потрібен – авторизація пройшла успішно і це просто підтвердження того що гроші треба переказати.
Коли банк користувача підтверджує операцію гроші переводяться на рахунок інтренет-магазину (мінус процесору, системі і банку клієнта).

Ускладнення виникають коли гроші треба повернути, або щось стається з карткою чи рахунками десь в процесі. Ну та я вже сказав що це дуже спрощена картика яка тим не менш показує основні етапи процесу.

Dell Venue 8 Pro 32Gb

Ціна: $200 (я купив рік тому за $250)

Технічні характеристики:

Екран – 8 дюймів, сенсорний, розв’язок 1280х800
Процесор – Атом 1.8 ГГц (х86-сумісний)
ОС – Windows 8.1
Пам’ять – 2 Гб
Диск – 32 Гб
Камери: 1.2 Мп фронтальна, 5 Мп задня
Роз’єми: 1 Micro USB (він же для зарядки), 1 аудіо (поєднане з мікрофоном), 1 microSD
Безпроводні протоколи: WiFi (11bgn), Bluetooth 4
Вага: 391 грам
Розміри: 216 мм довжина, 130 мм висота, 9 мм товщина.

Загальні враження: Свого часу я купив цю планшетку як компактнішу заміну Microsoft Surface RT і хоча пристрій має своє безперечні переваги для мене особисто цей вибір був невірним.

Найкращі сценарії використання для цього пристрою будуть коли вам треба іноді читати пошту, дзвонити по Skype, читати деякі веб-сторінки і грати в прості ігри. Щось складніше на ньому робити або незручно, або просто дуже складно.

Плюси:

Розмір і вага: планшет абсолютно непомітний в сумці і може навіть бути поміщений у задній карман джинсів. По суті це дуже великий телефон.
Повноцінна Windows: на відміну від Surface RT побудованого на процесорі ARM тут стоїть х86-сумісний процесор (хоча і дуже слабенький) що дає можливість запускати повноцінну ОС і практично всі програми під неї. Більше того: пристрій успішно проапргрейдився до Windows 8.1
Дуже якісний і приємний на дотик корпус: все старанно підігнано, нічого не виступає і не скрипить, неймовірно приємна на дотик рифлена задня стінка. Взагалі пристрій хоч і не кидається у вічі проте однозначно не потвориний і дуже утілітарний.
Дві камери це дуже зручно для Skype

Нейтрально:

Час роботи: хоча він і нижче ніж неймовірні 10 годин у Surface RT, проте 8+ годин це дуже добе для такого маленького і легкого пристрою. Хоча хотілося б більше.
Дуже хотілося б мати вбудований GPS-модуль.

Мінуси:

Нестабільність роботи WiFi: пристрій регулярно втрачає зв’язок з мережою і його треба перепідключати вручну. Це може трапитися і через 2 години і через 10 хвилин. Причому ніякі оновлення не допомогають. Коротше WiFi модуль від Miracast це найгірша частина планшету. Лише одна ця проблема знімає цілий бал.
Маленький диск. Для фільмів і музики я одразу докупив велику microSD картку, але все одно планшет постійно страждає від нестачі місця на системному диску. Причому є програма встановлення Microsoft Office, але навіть на чистому пристрої вона не може нічого встановити бо не вистає місця на системному диску
Слабкий процесор: чесно кажучи несправедливо висувати таку претензію до пристрою за такою ціною, але треба знати що 2-3 “важких” програми повіністю заморожують планшет. Хоча скажімо браузер, пошта і Skype паралельно працюють нормально.

На сторінці виробрика: http://www.dell.com/us/p/dell-venue-8-pro-3845-tablet/pd?oc=ftcwb01&l=en

Aerb 4G Waterproof MP3 Music Player

Ціна: $43

Призначення: Плеєр для плавання. Так, це плеєр в якому (чи з яким?) можна плавати – він захищений від води і навушники повністю закривають канали вух.

Враження: Взагалі то плеєри для плавання випускають доволі давно і відомі компанії. Але ціна у них дуже велика: так ті самі 4 Гб можна купити від інших виробників за 300 доларів. Ну або за 100 купити водонепроникний чохол для iPod nano і спеціальні навушники для нього.

Тому коли я впереше прочитав у якомусь огляді про цей плеєр мене взяли сумніви: а чому так дешево, а яка у нього якість, як швидко від поламається і таке інше. Потім вирішив ризикнути і купив собі його таки.

Відплававши рік купив точно такий же Олені і вже плаваю зі своїм 2 роки без жодних суттєвих нарікань.

Технічні характеристики: Плеєр підключається до ПК спеціальним кабалем (з одного боку USB, з іншого – аудіо-роз’єм) і через нього і заряджається. На ПК відображується як диск на який можна просто копіювати MP3 файли. Начебто є і підтримка формату WMA, але у мене таких файлів в колекції нема. Місткість в 4 Гб дає змогу записати більше 60 годин музики, існують моделі з 8 Гб. Повна зарядка триває менше години, а на скільки вистачає заряду я не знаю – плавав трохи більше години і з плеєром було все нормально.

Плеєр має на задній стороні “прищепку” як повертається при необхідності.

Керувати плеєром можна за допомогою трьох кнопок: гучність вгору/вниз, вони ж попередня/наступна пісня при довгому натисканні та пауза/програвання. Проте я рекомендую настроїти гучність зарані і не перейматися під час плавання – робити це навпомацки коли починаєш тонути не надто зручно.

Якість звуку: Звісно головне питання це наскільки ж добре чути музику? На диво досить добре: бас слабенький, верхи обрізані, середина прослуховується але не надто соковито. Проте почавши плавати з чимось подібним ви швидко з’ясуєте що у навушниках найгучніше чути шум води що обтікає голову: звук передається через кістки черепа і ніякі навушники його не перекричать. Тому будьте готові що музика постійно буде грати на фоні води що тече. Хоча до шуму води ви швидко звикните і почнете його фільтрувати.

Так, звук не ідеальний, проте і чогось особливо поганого я сказати не можу. І враховуючи ціну пристрою важко взагалі нарікати.

Недоліки: Нічого не можу придумати.

На сайті виробника: http://www.aerb.com/a/en/Products/Waterproof_MP3/2013072213.html

Доповнення від 15/03/2015
Нарешті після двох років використання мій плеєр почав показувати ознаки старіння: контакти всередині роз’ємо окислилися і почав пропадати звук у лівому вусі. Спробував відчистити його спиртом, з першої спроби не вийшло і вирішив що дешевше буде купити новий за таку смішну ціну ніж морочитися з цим.

Ritchey Tool Torque Key

Ціна: $17

Призначення і враження: Ключ з “прокручуванням” – коли зусилля доходить до певного значення (для цього ключа це 5 Ньютонів на метр, або 44 фунта на дюйм) то ключ прокручується.

Річ незамінна для регулювання/збірки велосипеда, а особливо там де є карбонові фрагменти. У мене на трі-байку карбоновий штир для сідла і його треба знімати щоб засунути вел у машину. А коли закручуєш назад то страшно недокрутити щоб сідло не впало під час гонки, та страшно перекртутити щоб штир не лопнув. Ось тут цей ключ і є незамінним.

Недоліки: Дорогий, зараза така.

На сайті виробника: http://ritcheylogic.com/accessories/tools-lube/multi-bit-torqkey-5nm.html

Історія рядка User-Agent від Великого Вибуху до наших днів

Вільний переклад http://webaim.org/blog/user-agent-string-history/.

Пояснення для неспеціалістів: мова далі йде про веб-браузери, а конкретно про рядок User-Agent який браузери відсилають веб-сайтам щоб ті знали з яким саме браузером мають справу. У рядку User-Agent дві частини: назва та версія ядра браузера яка розуміє HTML (мова яка описує веб-сторінку) та додаткова інформація як, наприклад, версія операційної системи, браузера та різних доповнень. Веб-дизайнери мають змогу розроблювати сайти так щоб різним браузерам видавалися по різному зроблені веб-сторінки – таким чином вони мають змогу використовувати якісь унікальні можливості конкретних браузерів.

Спочатку був Mosaic і він усім казав що він NCSA_Mosaic/2.0 (Windows 3.1), і він вмів показувати картинки і текст.

Потім з’явилася Mozilla як дитя Mosaic та Godzilla і усим вона казала що вона Mozilla/1.0 (Win3.1), і вміла вона фрейми. А веб-дизайнери знали що Mosaic’у треба давати звичайний текст, а Mozilla’і фрейми. А назва Mozilla розробникам не сподобалася і вони переназвали свою дитину як Netscape.

І розробники Netscape "зловили зірочку" і почали глузувати з Microsoft і Windows публічно і нахабно і терпець Microsoft урвався і зробили вони Internet Explorer. А чекати поки веб-дизайнери додадуть третю версію сайту спеціально для Internet Explorer у Microsoft не було і вони стали усим казати що вони Mozilla/1.22 (compatible; MSIE 2.0; Windows 95), тобто вміють фрейми як Netscape і ще трохи зверху того. І Microsoft включили Internet Explorer у Windows безкоштовно для користувачів і веб-дизайнери побачили що Internet Explorer вміє більше за Netscape і стали робити сайти лише під нього. І Netscape помер і довго був лише Internet Explorer.

Але Mozilla відродилася як Gecko, але не хотіла чекати доки веб-дизайнери почнуть робити сайти під неї і стала усім казати що вона Mozilla/5.0 (Windows; U; Windows NT 5.0; en-US; rv:1.1) Gecko/20020826.

А потім Gecko стала називати себе Firefox, а усім казала що вона Mozilla/5.0 (Windows; U; Windows NT 5.1; sv-SE; rv:1.7.5) Gecko/20041108 Firefox/1.0. І народилося від Firefox діти і називали вони самі себе Camino та Sea Monkey, а іншим казали що вони Mozilla/5.0 (Macintosh; U; PPC Mac OS X Mach-O; en-US; rv:1.7.2) Gecko/20040825 Camino/0.8.1 та Mozilla/5.0 (Windows; U; Windows NT 5.1; de; rv:1.8.1.8) Gecko/20071008 SeaMonkey/1.0 бо вони вміли все що вміла Firefox і трошки більше, тож веб-дизайнерам не треба було переробляти сайти спеціально під них.

А потім народився Linux. І прийшли його червоноокі прищаві адепти і побачили вони що Firefox це добре і захотіли собі таке саме. І зробили вони собі KHTML і навколо нього Konquerer який був точно як Gecko і усім казав що він Mozilla/5.0 (compatible; Konqueror/3.2; FreeBSD) (KHTML, like Gecko) щоб йому давали такі самі сторінки як і Gecko.

А потім прийшла Opera і сказали що хоче дати своїм користувачам вибір ким прикидатися для веб-сайтів. І на вибір користувача вона казала усім що вона або Mozilla/4.0 (compatible; MSIE 6.0; Windows NT 5.1; en) Opera 9.51, або Mozilla/5.0 (Windows NT 6.0; U; en; rv:1.8.1) Gecko/20061208 Firefox/2.0.0 Opera 9.51, або Opera/9.51 (Windows NT 5.1; U; en). Але усім було все одно і ніхто ніколи нічого під Opera’у спеціально не робив тож вона до смерті прикидалася то Gecko то Internet Explorer.

А потім прийшла Apple і їй сподобався червоноокий Konquerer і взяла Apple собі KHTML і зробила його по своєму, назвала його WebKit і навколо нього зробли Safari. Але навіть зроблений "по своєму" WebKit всередині був точно як KHTML і Safari усім казав що він Mozilla/5.0 (Macintosh; U; PPC Mac OS X; de-de) AppleWebKit/85.7 (KHTML, like Gecko) Safari/85.5 щоб йому давали точно такі веб-сторінки як Konquerer.

І побачив Microsoft що Firefox це добре і навчили вони свій Internet Explorer показувати веб-сторінки точно як Firefox і стали усім казати що Internet Explorer це тепер Mozilla/4.0 (compatible; MSIE 8.0; Windows NT 6.0).

А потім прийшов Google і побачив що Safari це добре і взяв собі WebKit і зробив навколо нього Chrome. А Chrome усім казав що він Mozilla/5.0 (Windows; U; Windows NT 5.1; en-US) AppleWebKit/525.13 (KHTML, like Gecko) Chrome/0.2.149.27 Safari/525.13 щоб йому давали сторінки як Safari який хотів щоб йому давали сторінки як Konquerer який хотів щоб йому давали сторінки як Firefox який хотів щоб йому давали сторінки як Internet Explorer’у який хотів щоб йому давали сторінки як Mozilla яка померла дуже давно.

І всі вони і досі кажуть що усі вони Mozilla і досі щоб їм раптом не дали сторінки як Mosaic’у, першому в історії інтернет-браузеру.

Висновок: всі брешуть.