Статистика мого блоґу за 2012 рік

Ну що ж, рік майже добіг кінця, лишилося відсвяткувати День Подяки, Чорну П’ятницю, Кібер-Понеділок, Різдво та Новий Рік. Тому мабуть вже можна підводити підсумки Smile

Отже читають мене переважно з України, що не дивно. Дивно те що так багато людей зайшло в мій блог:

image

В середньому в місяць мене читає близько 1000 людей, що теж неочикувано багато. Я думав завжди що три десятка максимум має бути.

image

Переважно до мене потрапляють з пошукових сайтів. На другому місці мій старий блог що не діє вже майже півтора року (і це зайвий раз показує наскільки livejournal є більш масовим і популярним в exUSSR в порівнянні з будь-яким іншими блоґ-платформами), третім йде сайт рідного міста де я час від часу приймаю участь в срачах з приводу СРСР, США і Партії Ригонів.

image

 

Окремо статистика з пошуковиків, доволі очикувано:

image

Ось за такими пошуковими запитами переходять на мій блоґ. Як бачите деякі рядки можна об’єднати і “смішні картинки” вийдуть на перше місце.

image

Найпопулярніші сторінки в моєму блозі ось виявляється такі (як бачите головна сторінка має найбільшеий успіх Smile):

image

 

Ну і останнє – куди переходять з мого блоґа. Не дивно що більшість йде на SkyDrive дивитися фоточки, або на мій другий блог з рецензіями та оглядами.

Нагадаю що всі дані приведено за останній різ, тобто з 2011-11-21.

Kim Stanley Robinson. Three Californias Triptich / Кім Стенлі Робінсон. Триптих трьох Каліфорній(1984 – 1990)

По-перше, треба сказати про автора. А почав він з того що написав дисертацію з приводу мови творів Філіпа Діка. Знаючи це неможливо починати читати з певним острахомневже це новий Ф. Дік? Але ні. Написано дуже гарно, все дуже цікаво, ніяких мозкових вивертів.

Ну як і в будь якій класній фантастиці сам сюжет і вся історія побудовані зовсім не навколо фантастичних подій, а навколо людей та їх відношень одне з одним, та зі світом в цілому. У фантастиці яку можна сміливо називати літературою саме фантастична частина дозволяє легко і швидко створити будь яку ситуацію, яку важко емулювати у класичній літературі. Тому письменники які тяжіють до розглядання різноманітних соціальних експериментів чи альтернативних шляхів розвитку людства просто вимушені йти у фантастику. Як і завжди справжніх письменників у фантастиці мало, як і в будь якому іншому літературному стилі, але Робінсона можна сміливо ставити в один ряд з такими "чистими літераторами" від НФ як Хайнлан та іншими.

Всі три книги описують три різні, ніяк не повязані між собою світи (альтернативні всесвіти), але дії усіх трьох книг відбуваються у одних і тих самих географічних координатах і з одними й тими ж людьми.

http://www.goodreads.com/series/58577-three-californias-triptych

The Wild Shore / Дикий берег (1984)

Вибраний безпрограшний стиль ведення розповіді від лиця неосвіченого, але розумного від природи сільського хлопчака у постапокаліптичних США. До речі весь інший світ живе нормально, лише Америку бомбами закидали і патрулюють береги. Крім того американців обмежують у технологіях і безжально карають (лазерами з супутників піу-піу) за будь-які вдосконалення типу залізної дороги. Ну от і живить вони десь як перед початком індустріальної революції.

Що можу сказати це те що книга викликала бажання прочитати наступну частину трилогії.

http://www.goodreads.com/book/show/41128.The_Wild_Shore

The Gold Coast / Золотий берег (1988)

Цього разу у "паралельному" світі США не розбомбили, СРСР не розвалився, гонка озброєнь триває, так само як і триває урбанізація Каліфорнії.

Тут машини вже давно їздять без водіїв, існувати можна навіть не маючи ніякого діла та роботи. Але головна проблема – знайти своє призначення. Тому серед молоді є дуже популярною бунтарська діяльність – боротьба з батьками і озброєнням США. Ну і до купи вечірки з наркотиками та інфантильність у всьому.

Книга зовсім не схожа на попередню, але тримає у напрузі і несеться у своєму скаженому ритмі.

http://www.goodreads.com/book/show/41125.The_Gold_Coast

Pacific Edge / Край Тихого Океану (1990)

Цього разу зовсім вже не фантастика. Фантастичним є лише те що у світі виникли страшенні проблеми з питною водою і у результаті політика держав схилася до розумного використання природніх ресурсів та планування на багато років вперед своєї діяльності.

Дещо нудно читати книгу в які основним конфліктом є боротьба за будівництво нової будівлі "на он тому пагорбі, а не на тому". І зрозуміло чому саме ця книга остання в серії – якби вона була першою то далі ніхто б і не читав.

Це вже дійсно просто художня книжка з "фантастичною" передісторією спеціально призначеною для створення сюжету.

http://www.goodreads.com/book/show/41130.Pacific_Edge

Brooks Launch

Ціна: $75

Вага: 264 грама

Підошва: різниця між п’ятою і носком – 9.5 мм

Призначення: Полегшені кросівки для тренування, або ж підсилена (додаткова компенсація) модель для марафону та довших дистанцій.

Загальні враження: В першу чергу цю модель треба порівнювати з Brooks Ghost (читайте мій огляд Brooks Ghost 3). Головні відмінності: легша вага (на 45 грамів), на 3 мм менша різниця між п’ятою і носком та трошки тісніше стопі.

Кросівки не дають такої свободи як Ghost, але в той же час вільніші у пальцях за моделі інших виробників.

Перший час відчуваються швидкими, але якимись дерев’яними і негнучкими. Лише після пари місяців у них я зміг їх оцінити і відчути наскільки вони класні. Проте до Ghost теж не одразу звикаєш.

На жаль цю модель знято з виробництва (на заміну запущено більш мінімалістичну серію Pure Project), тому купити їх потрібного розміру вже проблематично. Довелося замовляти в інтернеті і чекати доставки більше місяця. А коли розкуштував то замовив ще одну пару, але цього разу були лише на пів розміра більші (сподіваюся підійдуть теж).

В принципі зрозуміло чому ця модель так ніколи і не набула популярності. Для сильних бігунів вона занадто важка, забагато підошви і структури. А для початківців та повільних бігунів у моделі недостатньо компенсації.

Мені вона сподобалася тим що спрощує перехід з 12 мм (різниця між п’ятою та носком) у Ghost до 4-5 мм в майбутньому у легшої моделі на марафонській дистанції.

Недоліки: Головне що практично нереально знайти потрібний розмір, та і звикати до моделі не має сенсу через те що таких більше не буде. Ну і крім того як я вже сказав кросівки вимагають доволі значного часу звикання до трошки жорсткої підошви і тугого обхвату ступні.

На сайті виробника: http://www.brooksrunning.com/Brooks-Launch-Mens-Lightweight-Trainer/110065,default,pd.html

2008-08 – Екскурсія на Boeing

Відносно недалеко від нас (машиною за якісь пів-години можна дохати) знаходяться не лише виробничі потужності Боінга, але і виставковий центр якийсь ми колись відвідали. Там доволі цікаво і варто побувати.

 

Найцікавіше в екскурсії що водять по цехах і можна подивитися як збирають літаки.

Розказують багато цікавого. Наприклад те що перші 2 літаки з партії розбивають на спеціальних випробуваннях і навіть виламують їм крила щоб подивитися до якого кута їм припустимо відхилятися. Цікаво що сама лише фарба додає кілька сотень кілограм до ваги. Цікаво як вони придумали унікальний конвейєр на якому літаки повільно пересуваються, а робочі навішують на них все нові компоненти.

 

Власне 747 модель збирають вручну, для 777 придумали процес коли самі літаки повільно рухаються і на кожному етапі з ними працюють різні люди. А 787 придумали як збирати на одному місці і процес виробництва цієї моделі є найдешевшим (не дивлячись на те що літак є найдорожчим). Тоді, у 2008-му, нас сказали що замовлень на 747 та 777 моделі у них до 2019 року.

Внутрішня комплектація, кількість відсіків, ширина та якість сидінь залежить від замовника. Ну так само як і те в які кольори їх фарбують.

 

Фабрика більше схожа на велитенський ангар (найбільше у світі крите приміщення) в якому зустрічаються островки столів з комп’ютерами – то інженери та контроль якості. Для пересування по приміщенню використовуються велосипеди.

Навіть плакат на воротах звідки виїздять літаки є найбільшою в світі наклейкою. А фотографія на ній то маловідома німецька акторка яку сфотографував її друг. А потім Боінг купив у неї це фото за якісь божевільні гроші.

Боінг також володіє єдиною в США приватною швидкісною трасою (поруч із заводом). Потрібно їм це для того щоб у випадку необхідності аварійної посадки під час випробувань можна було легко перекрити рух і сісти на трасу.

 

Однозначно варто відвідати коли будете в цих краях Smile

А фотографувати всередині цехів заборонено, тому усі картинки з виставкового центру.

Nike Cheyenne Vapor Running Backpack

 

 

Ціна: $80

Призначення: Біговий рюкзак великої місткості. Для себе зробив висновок що він ідеально підходить для невеликих дістанцій (до 15 км) коли треба відносно багато тягти на собі.

Загальні враження: З моменту покупки бігаю з ним майже щодня (двічі на день). Сидить дуже зручно, не стрибає, не совається. У порівнянні з маленькими рюкзаками з якими я бігав до того спочатку цей рюкзак видається дещо “дерев’яним” (все ж таки поверхня що торкається спини у нього більша), але швидко звикаєш до нього.

В рюкзак можна помістити просто неймовірну кількість речей – джинси, футболка, труси/шкарпетки, сніданок і ще місце залишиться. Через це його легко перевантажити і потім пихтіти як паровоз в гірки.

Є гаманець на одному з ременів в який ідеально поміщується мій улюблений “біговий” гаманець Chums Surf Short Wallet. Також є невиличка кишеня з “капюшоном” яким повністю покривається весь рюкзак на випадок сильного дощу.

Вентиляція дуже хороша – спина не перегрівається і піт річкою не тече.

Недоліки: До таких можна хіба що віднести великі розміри та те що у нього нема ні пакетів для води всередині ні зручних кишень для пляшок з водою. Це ще раз говорить про те що рюкзак в першу чергу призначено для відносно нетривалих пробіжок.

На сайті виробника: http://store.nike.com/us/en_us/?l=shop,pdp,ctr-inline/cid-1/pid-440407/pgid-361413

Frederick Pohl. Drunkard’s Walk / Фредерік Пол. Походка п’яниці (1960)

 

У перенаселеному світі майбутнього професор математики намагається побороти свої незрозумілі самогубчі імпульси…

Написано дуже добре, є щось і від детективу, і від ігор у психолога. А в підсумку добра класична наукова фантастика про перетворення людини у новий вид.

http://www.goodreads.com/book/show/3060712-drunkard-s-walk

Microsoft Art Collection

Не надто відомий факт, але МС має власну чималу колекцію творів мистецтва – http://www.microsoft.com/about/artcollection/en/us/default.aspx. Переважно це сучасне мистецтво і більшість експонатів є просто класичним “чорті-шо”. Але серед кольорових плям, хаотично наліплених рейок та покручених шматків заліза зустрічаються справді хороші фотографії, картини та інсталяції.

 

Сьогодні ця колекція (близько 5000 екземплярів) розміщена просто в офісах компанії по всьому світу (180 будівель). Так, просто так в коридорах, кафешках і великих приміщеннях все ще і висить і працівники щодня ходять мимо іноді зовсім недешевих творів.

За оновленнями колекції можна спостерігати тут – http://www.facebook.com/MicrosoftArtCollection.

Що я про все це думаю? Ну мою колгоспну думку з приводу сучасного мистецтва приведено ось тут, а взагалі то особисто мені подобаються (в тому сенсі що я б дома таке мав) не більше 20% з усього що я бачив. Дійсно є такі красиві картини і фотографії, чи глечики якісь там біля яких аж зупиняєшся. Деякі просто розріджують сіру буденність кольорами та нерегулярними формами. А є таке що перша фраза реакції буде “шоета чорт вазьмі?!”.

 

Вартість колекції складає кілька десятків мільйонів доларів (а може вже і сотень), можна записатися на ознайомчий тур (групи до 10 людей – http://www.microsoft.com/about/artcollection/en/us/PublicPrograms.aspx), також періодично видають прекрасної якості книжки-каталоги.

 

В будівлі bing’а де я раніше прицював на деяких поверхах висіли дуже красиві фоторгафії в стилі National Geograpic – екзотичні місця та тварини. Там де я зараз працюю (Студія Е) мені дуже подобається ось цей триптих який висить просто на “проходній” (тобто можна зайти навіть не маючи пропуска).

 

Біля кожного твору прикручено табличку з детальною інформацією – автор, дати створення, назва, матеріали і щось про те що зображено і що автор намагався донести.

 

Ну ось власне і все що я хотів сказати Smile

З інших новин – багато роботи, і схоже буде ще більше скоро. А за результатами голосування в нашому штаті узаконили гомосексуальні шлюби (вони і раніше були дозволені але називалися щось типу “партнерського союзу”) і вживання маріхуани. Причому маріхуана дозволена не лише в медичних цілях, але і просто так.

Frederik Pohl. A Plague of Pythons / Фредерік Пол. Чума пітонів (1965)

 

Невеличка групка людей отримує доступ до технології що дає контроль над чужим мозком. Ця групка швиденько виводить руками своїх кукол (одержимих) більшість транспортних систем і виробництв.

В той час як весь світ намагається відновитися після катастроф також намагаються знайти причину божевілля яке може охопити будь-кого. А обрані в цей час живуть в своєму раю на Гаваях звідки і контролюють всю планету.

І ось головний герой потрапляє у гніздо повелителів світу, а далі книга із загадкової перетворюється на пригодницьку.

В цілому непогано, читати цікаво, затягує і тримає у напрузі.

http://www.goodreads.com/book/show/1330593.A_Plague_of_Pythons

Pro-Tec Athletics Liquicell Nipple Protectors

 

 

Ціна: $9 (8 шт.)

Призначення: Захищають соски від натирання, що особливо потрібно на довгих бігових дистанціяї та походах.

Загальні враження: У порівнянні з простенькими NipGuards ці штучки ледь не виробом мистецтва виглядають. Тонесенькі гелеві подушечки продовгуватої форми яких зовсім не помітно навіть під обтягуючим одягом.

В плані ж функціональності різниці я ніякої не відчув.

Недоліки: В першу чергу це ціна – більше ніж вдвічі вища, а різниці, як я вже сказав, помітити не вдалося (крім того що виглядає красивішке). Ну а друге це те що площа цих протекторів значно більша і віддирати їх потім треба смикаючи і волосся (якщо воно звісно є на грудях) – це одна мить, але мить доволі неприємна.

На сайті виробника: http://www.pro-tecathletics.com/57039/586646/Skin-Protection/LiquiCell-Nipple-Protectors.html