Чудова монументальна наукова фантастика. Багато людей саме її вважають найкращим НФ-серіалом.

Серію цікаво побудовано коли основна лінія затягує страшенно, а після пари книг розумієш що сама суть відбувається у масштабних другорядних подіях.

Hyperion / Гіперіон (1989)

Власне книга розказує нам про гілки людства у 28 сторіччі,  Гегемонію що править людьми та інші речі які треба знати про цей світ. А також про "Мережу” яка під управлінням штучних розумів миттєво транспортує людей через простір.

Тут же зав’язується історії зі свяченника, солдата та поета.

Не мало політики, релігії та містики.

The Fall of Hyperion / Падіння Гіперіона (1990)

На Гіперіоні (планеті повній таємниць) встановлюють портал куди стягують війська і планують почати війну з іншою гілкою людства.

І тут з’ясовується що штучні розуми зовсім не добрі помічники людей, а скоріше злобні паразити. Цивілізація не рушиться, але отримує неймовірно важкі пошкодження.

Endymion / Ендіміон (1996)

Через 300 років після подій другої книги на руїнах Гегемонії панує Церква.

Головні вороги Церкви – штучні розуми заселені у людські тіла що тікають від переслідувань у майбутнє.

Коротше в цій книзі починається така техно-вакханалія з вивертанням мозку читача що реально треба дуже уважно читати і не пропускати деталі. Але читати цікаво.

Доставляє що весь роман написано від імені розуму без тіла закритого у коробці в якій у будь-який момент може розбитися капсула з отрутою.

The Rise of Endymion / Піднесення Ендіміона (1997)

Черговий раз помирає Папа (свяченник з першої книги) і знову воскресає за допомогою крестоформа.

В кінці кінців усі сюжетні лінії та герої попередньої книги сходяться в одну точку – могутні штучні розуми та Техно-центр, крестоформи та безсмертя, машина вбивств з майбутнього та штучні люди, клон поета…

В серії є ще кілька коротких оповідань, але вони більше розкривають життя неосновних героїв – наприклад паралельної гілки людства Бродяг.

 

В перекладі чомусь ця книга має назву “Найкращий друг Бога”.

Ця книга це перемішані антиутопія що руйнується, космічні подорожі, роздуми про природу Бога та людини. І все це у нього так по буденному виходить, майже примітивно.

Розумна, але трошки жорстка (особливо фіналом) книга.

 

 

Геніальна книга письменника який наче жив трохи в іншому світі і бачив дуже дивні речі – зв’язки між подіями та речами в якомусь особливому ракурсі. Все складне та неможливе у його творах є простим, природнім та мимохідним. А речі, елементи людської поведінки що здійснюються автоматично, та явища які ми вважаємо буденними у його творах стають катаклізмами, або причинами переродження Всесвіту.
Вічне питання – що є більш “справжнім” – об’єктивна реальність чи суб’єктивне сприйняття її.

В книзі, між тим, є елементи що з’являються у зміненій формі в "Передостанній істині" та "Трьох стигматах Елдріча Палмера". Ця книга вже фантастика, а не просто інша реальність як у "Людині в Високому Замку", ще не психоделія з галюцінаціями.

Об’єднанний світ, нациська ідеологія, класове суспільство, матриархат… Ну і як завжди наркотики і галюциногени.

 

Я свого часу читав як російський так і український переклад цієї класики. І треба сказати вони сприймаються суттєво по різному. Якщо в українському перекладі якось більше пригодницька складова була помітна, а кінцівка сприймалася як “ну от зараз все і закінчиться”, то в російському варіанті навпаки – все що відбувається на планеті в’язнів сприймаєш як швидкоплинну підготовку до потужного фіналу.

Далі спойлер!

Ну а по суті – людська цивілізація досягла високого рівню життя без конфліктів та негараздів. А злочинці відправлються на окрему планету де і мочать одне одного будуючи подобу Дикого Заходу.

І ось група “політичних” посилає розвідника на Землю. А той з’ясовує що ні армії ні поліції на Землі нема, а є натомість панування машин які программують людей вести себе правильно і самостійно йти в тюрму коли вчинили щось неправильне…

Серія про світ майбутнього і бойові дії та шпигунські ігри у космосі та на планетах. Світ створено дуже цілісний. Особливо цікаво те що кожна книга розкриває дуже вузький розріз через який видно лише частину світу.

В цілому позитивне враження.

Shadowline / Лінія тіні (1982)

Цю книгу присвячена протистояню двох кланів найманців. Тут переважно інтриги, жорстокість і бойові дії (переважно не екшн як такий, а скоріше планування) у важких умовах з обмеженими ресурсами.

Любителям стратегій має сподобатися.

Битва (переважно позиціяна) за скарби надзвичано недружньої планети. Йдуть постійні відсилання і переплетення з минулими подіями (100-200 років до того що описано).

Останні з сімейних військових династій і найманців б’ються із злодіями сангаріанцями. Безліч тактики, стратегії та інтриг.

Starfishers / Зорелови (1982)

Той же Всесвіт, кілька десятків років після подій першої книги. І лише один (не головний) герой з першої книги.

Розкривається тема протистояння людей і сангаріанців (злої гілки людства), ловців зірок, космічних риб та перенаселеної агресивними довбурами Землі.

В цілому всесвіт дуже цільний і прадоподібний. І хоча у першій книзі було розглянуто зовсім інший соціальний прошарок (найманці і работоргівці) ніж тут (секретні служби та шпигуни) все це складається у одну велику картину.

Дивно те що сюжети та героїв забуваєш, а от світ і сили в ньому ні.

Star’s End / Кінець зірок (1982)

Книга по суті є другою частиною попередньої і продовжує оповідання рівно з того місця де зупинилися "Ловці зірок".

Розрізнені групи, і не лише люди, починають зливатися у Конфедерацію щоб протистояти ворогу який загрожує не більш не менш ніж життю у всій Галактиці.

Ну і таємниця походження того ворога, бойові діх у космосі і на планетах, спілкування з істотами що мешкають у космосі вже сотні мільйонів років.

Passage at Arms / Дорожні нотатки (1985)

Ця книга могла б бути сама по собі оскільки з серії майже нічого не використовує.

Дії відбуваються за кілька десітків років до подій описаних у другій і третій книгах.

У невеличкому космічному човні на обмеженій площі на кілька місяців закрита велика кількість людей. Вони живуть кілька місяців у тісноті, з обмеженими ресурсами і без розкошів типу душу чи кондиціонеру. Навіть скафандрів не передбачено.

Їхїня задача пройти у глибину ворожої території, завдати точного удару і втекти назад.

Такий собі підводний човен майбутнього.

Ну і книга відповідно більше описує як міняються люди у таких обставинах, які конфлікти та проблеми виникають.

 

Це фактично варіація "Пасинків Всесвіту" Хайнлайна. Але книга йде набагато далі, піднімає більше питань. Та і сюжет більш закручений.

Корабль летить не туди, а назад. Та і здається пролетів мимо цілі вже давно. Заселений дикунами, мутованими рослинами та тваринами… І ось група людей починає свою подорож і відкриває дивні речі…

З іншого боку написано дуже нерівно. Хороші ідеї і цікаві думки пересипані якимось по дитячому безпомічним текстом. Занадто швидко все відбувається. А діючим особам здається мотивація для будь-яких вчинків взагалі не потрібна – роблять що в голову стукне. При цьому їхня здатність приймати нові ідеї та поняття та миттєво міняти свій світогляд настільки не правдоподібно оисані що не віриш ні на секунду.

Читати, тим не менш, варто.

 

Авторці належить така кількість науково-фантастичних творів що вона мала б увійти у список класиків не лише за їх якість своїх, але і просто за кількість  

На сьогодні виглядає доволі наівно, але тим не менше можна читати без особливих проблем.

Вояки агонізуючої міжзіркової імперії (прямо як совок у останні роки існування) через аварію опиняються на недослідженій планеті як виявляється покинутой людьми Землею.

Потім знаходять жертв іншої аварії, воюють трошки з ними. А потім і здичавілих землян знаходять.

Відверта пропаганда проти расизму і за служіння ідеалам, навіть нежиттєздатним.