Дуже довго, просто надзвичайно довго я використовував велокомп’ютер Garmin Edge 520 і був ним дуже задоволений. Але нарешті у наступної моделі в лінійці назбиралося достатньо відмінностей які і змусили мене перейти на нову версію (тобто я пропустив 520 Plus яка по набіру характеристик десь посередині). Отже коротко про ці відмінності:
Ціна -$300, я купив по акції за $250. На мою думку враховуючи набір характеристик це найкраще співвідношення ціни та фіч у велокомп’ютерів для любителів. При цьому ціна за новий Edge 520 усього на $80 менше.
Час роботи – 20 годин проти 15 у 520-ї моделі.
Розміри – додано 1 мм висоти та ширини, 9 мм товщини.
Екран – 2.6 дюйми по діагоналі замість 2.3.
Маршрути – до 200 можна завантажити на пристрій. У 520-ї такої можливості не було.
Підтримка bluetooth сенсорів – це нове і додає можливість підключати практично будь-які датчики.
Нова статистика по вело – набір висоти, режис для гірського байку, погода, тощо.
Але головні дві фічі заради яких я і зробив покупку це кольоровий дісплей та режим розширення дисплею.
Що стосується кольорового дісплею то він не прости виглядає красивіше, але і дає контрастніше зображення. До того ж тут сильно покращено карти і читати їх незрівнянно легше. Лише заради цього варто було б оновитися.
Що стосується розширеного дисплею то це спеціальний режим для тріатлону. Працює це так. Перед стартом тріатлону вмикаємо комп’ютер, переводимо у режим Extended Display, паруємо годинник і йдемо на старт плавання. Після плавання у транзитній зоні годинни знаходить велокомп’ютер і той починає показувати екрани вело-режиму беручи дані з годинника без необхідності вмикати/вимикати і таке інше. Таким чином можна дивитися на зручніше розташований більший екран під час велоетапу.
Звісно це означає, що датчики (каденс, швидкість) треба підключити до годинника, а не до комп’ютера.
Для тренувань на вело-тренажері конче необхідно мати не просто хорошу, а навіть форсовану вентиляцію. Те що у приміщенні повітря не обдуває так як під час поїздок на велосипеді призводить не лише до калюж поту, але і до перегрівання.
Звісно як і більшість людей можна використовувати вентилятори яких є велика кількість у будь-якому ціновому діапазоні. Але ж є і спеціальні вело-вентилятори – ось на такий і поглянемо.
При дійсно високій ціні в $250 (для порівняння подібної потужності звичайний вентилятор з пультом можна знайти за $$80-100) цей вентилятор має набір деяких ключових відмінностей. Поглянемо на них щоб зрозуміти (кожен для себе) чи вартий він такої ціни:
Компактний дизайн – зазвичай венстилятори які видають потік повітря такої сили і ширші, і вищі. Тут же у нас доволі компактна прямокутна конструкція високої якості збірки.
Сила – потік повітря може емулювати до 30 миль на годину (45 км на годину), що під силу далеко не кожному звичайному вентилятору.
Напрямок – на відміну від звичайних вентиляторі цей дме у цілком обмежену зону і за її межама потік повітря ледь відчувається.
Режими роботи:
Прив’язка до пульсу – якщо використовуати датчик пульсу Wahoo TICKR то можна вибрати режим в якому вентилятор підвищує силу зі зростанням пульсу. Дуже зручно.
Управління з додатку – при необхідності додаток від wahoo можна використовуватти як пульт для регуляції сили повітря.
Ручний режим – можна також вручну вибрати (кнопки на передній панелі) один з 4 налаштувань сили повітря.
Гучність – на низькій швидкості (пульс до 140) його взагалі не чути. Зі зростанням сили розсте і гучність. Проте навіть у самому гучному режимі цей вентилятор тихший за більшість звичайних.
Інтеграція зі столом Wahoo – у мене дешевша копія стола для вело RAD Cycling Training Desk і ця можливість не доступна. Але якщо мати стіл від Wahoo то ніжки вентиляторя якраз стають поверх нижньої дужки жорсткості стола – має бути дуже зручно.
У підсумку для мене можливість прив’язати силу повітря до пульсу та спрямувати повітря у конретну зону виправдовує ціну. Раніше я постійно страждав від того, що вентилятори дуло чи то недостатньо, чи то занадто. Та і дули в усі боки.
Якщо ж вам вистачає того вентилятора, що він вже є то скоріш за все особливих переваг ви не відчуєте.
На відміну від датчика Wahoo ця модель має сам датчик прямо на еластичній смузі. А фіксується він пластиковим крючком на одному з кінців смуги.
Що стосується точності то тут нарікань ніяких – це один з самих точних датчиків в принципі.
Відносно комфорту – він значно краще ніж попередні моделі Garmin і мабуть так само не заважає як вище згаданий Wahoo.
Те що з датчиком можна плавати означає, що в ньому є вбудована пам’ять щоб зберігати пульс і потім його синхронізувати з годинником. Одне обмеження – цю модель не призначення для плавання в басейні через руйнівну силу хлорки та інших хімікатів. Для басейну у виробника є спеціальна модель.
Під час бігу датчик сидить доволі добре, але у мене траплялося і сповзав і розстібувався. Не так часто щоб я його зненавидів, але достатньо разів щоб одягати уважно. На велосипеді взагалі ніяких проблем. При вазі в 49 грамів про нього легко взагалі забути якщо правильно одягнути.
Батарейки вистачило мені більше ніж на рік майже щоденних тренувань. А замінити її можна знявши синій захисний ковпачок та відкрутивши 4 гвинти.
Датчик можна прати, але рекомендується робити це вручну з милом.
Оновлення від 2022/06/14: після двох таких датчиків вирішив більше ними не користуватися. Проблема з ними при їх високій ціні в тому, що вони ламаються через рік використання. Мій першей датчик перестав працювати прямо перед стартом мого першого IronMan 70.3 (2021-06-20 – IronMan 70.3 Des Moines) і мені довелося стартувати без нього. Купив новий, і на старті цьогорічного триатлону (2022/06/05 – Lake Wilderness Triathlon) він так само перестав працювати. Звісно я міняв батарею, перевіряв чи не затекла десь вода – ні, все виглядає нормально. Та і до того ж цей датчик мені іноді натирає аж до крові, навіть утворився невеликий шрам на грудях. Отже буду пробувати Wahoo тепер.
Як я зауважив в огляді HRM-Tri однією з проблем цього датчика (і головною причиною чому я перейшов на Wahoo TICKR X є те, що при заміні батарейки порушується водонепроникність і датчик просто виходить з ладу. У мене було 2 таких і обидва вийшли з ладу після усього другої чи третьої заміни батарейки. Це неприпустимо для такого дорогого датчика і просто не зручно.
Така проблема була не лише у мене і Garmin відреагував помінявши механізм на такий, що не вимагає викручувати та закручувати винтики. Натомість у моделі Pro Plus тепер повертається на 45 градусів верхня кришка датчику після чого її можна просто зняти. Це і зручніше, і зламати тепер щось недо- чи перекрутивши не так легко.
Проте мушу зауважити, що при ціні в $130 (на сайті виробника – Garmin HRM-Pro™ Plus | Heart Rate Monitor) його важко рекомендувати у порівнянні з тим же Wahoo TICKR X. І навіть $100 за які я купив свій по акції не дуже рятують ситуацію. Хоча особливо мені Garmin подобається трохи більше ніж Wahoo.
Спеціальний датчик пульсу для плавання. Треба пояснити, що хоча у Garmin (як і у інших виробників) є датчик в якому можна і плавати в тому числі (Garmin HRM-Tri) проте його не призначено для басейнів. Хімікалії у воді басейну руйнують і саму смугу і можуть навіть протекти з часом всередину датчика.
І ось спеціально для басейну і існує ця модель.
Одразу скажу – вона не зручна і з мене потрошку зповзає на кожному розвороті. Я роблю фліп (тобто обертаюся під водою), але якщо ви зупиняєтеся біля стінки то такої проблеми у вас не буде.
Смугу датчика зроблено ширшою і з більш щільного матеріалу. І ще одни мінус – через більшу жорсткість вона постійно муляє і я навіть пару разів порізав себе до крові. Бігати чи взагалі щось робити крім плавання з цим датчиком я вкрай не рекомендую. Та і по великому рахунку я раджу для плавання купити щось типу Scosche Rhythm 24 – з ним теж можна плавати, але усіх недоліків HRM-Swim нема.
Ціна в $100 обумовлена… а не знаю навіть чим вона обумовлення. Звісно тут є пам’ять щоб можна було зберігати дані без з’єднання з годинником, але це є і в тріатлонському датчику. Можливо матеріал з якого зроблено цю смугу так впливає на ціну.
Зараз ця модель вже не продається, але та що у виробника називається Prime – це вона і є з назначними і не суттєвими змінами.
Це один з представників пристроїв які стали дуже популярними саме цього року. Масажер яким можна дістатися практично до будь-яких проблемних ділянок навіть для самомасажу.
У порівнянні з набагато дешевшим Jigsaw Massage про який я писав, що він “функціонально не відрізняється” – то таки різниця не функціональна така суттєва, що і примусило мене купити цей масажер.
По-парше, гучність. Якщо електропилка оре так, що її чути на десятки метрів навіть якщо користуватися в будинку, то цей масажер вже не дуже чути навіть у сусідний кімнаті.
По-друге, вага. Teragun помітно легший і його можна тримати під будь-яким кутом масажуючи що завгодно. Пилку ж треба було втримувати докладаючи силу. А тут усього 1 кг.
По-третє, і це вже перевага перед іншими подібними масажерами – конструкція ручки у вигляді трикутника якраз і дозволяє застосовувати масажер ззаду, зверху і взагалі як хочеш просто взявши за потрібне ребро.
Час роботи від батареєї згідно виробника складає більше години, але це не правда. Я би сказав що хвилин 15-20. Враховуючи, що один сеанс не радять робити довше 2 хвилин це досить пристойний час. Повна зарядка складає десь 30 хвилин.
За ціну в $300 маємо такий набір:
Масажер з двома швидкостями.
4 насадки різного розміру.
Кабель зарядки.
Кейс для зберігання.
Дорожчі моделі від виробника мають швидкість яку можна міняти, більшу кількість насадок, змінну батарею та зарядну станцію. Але мені нічого з цього не потрібно.
Я дуже задоволений цим масажером і порівнючи його з іншими популярними моделями вважаю, що зробив правильний вибір. А комбінуючи його з Speed Hound Recovery Boots складні тренування переносю легше (можу спати без того щоб ноги гули) і відновлення відбувається швидше.
Колись я писав про розумний замок August і в тому числі згадував, що серед числених переваг головним недоліком є те, що замок не спрацьовує автоматично та вимагає доставати смартфон щоб його відкрити у самий незручний момент.
І ось ця панелька з кнопками є рішенням такої проблеми. Я власне припинив користуватися додатком на смартфоні взагалі.
Працює це дуже просто. В тій же програмі де налаштовується замок можна додати коди на відкривання замка – наприклад по коду на людину. Також можна створювати тимчасові коди, чи коди які діють лише у певний час – це зручно щоб давати такі коди прибиральницям чи доставці коли нікого з нас нема дома.
Встановити панель дуже просто. Можна посадити на гвинти, але моєму випадку вистачило клейкої смуги на яку я закріпив панель поруч з дверима.
Сніг, дощ, холод і спека – все переносить нормально і після року на вулиці виглядає як нова.
Коротше не залежно від виробника розумного замка мати подібну штуку варто.
Для тих хто мав доступ до персональних комп’ютерів у 90-ті назва Sound Blaster та бренд Creative Labs неодмінно стануть зануренням у ностальгію. Тоді комп’ютери не мали пристойного звуку вже на материнській платі, а мали лише крихітний динамік пищалку. А для тих хто хотів чути стерео звук, і може навіть (це було щось неймовірне) слухати музику – ті мали за чималі гроші купувати спеціальну плату розширення для відтворення звуку. І саме Sound Blaster були тими картами які усі хотіли і які абсолютно домінували на ринку.
Потім якість аудіо-можливості почали з’являтися як рішення вже присутнє на материнській платі. Але буквально за пару років їх якість не лише догнала, але і стала достатньою для більшості сценаріїв користувачів… і про Sound Blaster та компанію яка його створила забули остаточно.
Проте компанія не зникла. Вони і досі розробляють та продають аудіопродукцію. Мені раніше вдалося спробувати чесно кажучи надзвичайно посередні спортивні навушники Outlier Sports, а тому великих сподівань і на цей вироб не було.
Те про що я далі пишу – це зовнішня компактна аудіо-карта розміром трохи більше за USB-драйв. І вона виявилася… дуже класною!
Почну з розміру – картка маленька і невагома і її не треба ніде фіксувати.
Встановлення просте і надійне – просто включити її в USB-A роз’єм і в системі одразу з’являється аудіопристрій. З іншого боку картки 3.5 мм джек для навушників та мікрофону.
Якісь звуку надзвичайно висока. Не лише вона помітно краще (я перевіряв багато разів) за аудіо материнської плати, але і краще за такі не надто портативні пристрої як Libra SE2 ES9023. З хорошими навушниками у музиці будь-якого стилю чути всі інструменти, усі частоти чіткі і не перебивають одна іншу. Не потрібні навіть аудіофільські навушники щоб почути різницю – достатньо моїх стареньких Bose QC 25 чи навіть Beats Studio щоб будь-хто відчув підвищення якості.
Одна з найбільш недооцінених технологій сматфонів є саме Samsung DeX на мою думку. І дивно, що при усіх перевагах та можливостях (про них далі) ця технологія для більшості звичайних користувачів лишається і досі невідомою. А між тим ця технологія може надовго прив’язати до смартфонів та аксесуарів Samsung.
Про сучасний стан технології варто читати на сайті виробника – https://www.samsung.com/us/explore/dex/. А далі я спробую дуже просто розказати що воно таке і які є плюси та мінуси.
Починаючі з Galaxy S8 усі старші моделі смартфонів Samsung (це моделі S та Note для смартфонів та Tab для таблетів) дозволяють підключити до телефону екран і мати майже повноцінний робочий стіл.
В найпростішому випадку смартфон можна напряму підключити до монітору – в цьому випадку додатки можна буде відкривати як на великому екрані, так і на телефоні.
Також варто сказати, що певна кількість додатків (але далеко не всі) розпізнають режим великого екрану і показують багатший інтерфейс. Для не адаптованих додатків їх буде відображено у фіксованому вікні пропорцій екрану смартфону.
Наступни за зручністю є режим коли через USB-хаб телефон підключено не лиш до смартфону, але і до мишки та клавіатури. Це по суті і є режим в якому постійно працюють планшети Galaxy Tab.
Також налаштування робочого столу як шпалери, іконки, закріплені додатки, тощо не впливають на інтерфейс телефону і застосовуються до великого екрану.
Ще є можливість перетворити екран телефону у тачпад – дуже зручно коли нема мишки. І так само при відсутності клавіатури можна користуватися клавіатурою з екрану смартфону.
І у підсумку маємо переносний комп’ютер який можна підключити практично до будь-якого великого екрану і використовувати у більш зручному режимі програми як браузер, Word, Excel та практично будь-які інші. Кілька відкритих програм, перемикання між вікнами – функції які так звичні на десктопі.
Ну і найзручніший спосіб використання – док станція (щоб телефон одночасно і заряджався), сенсорний екран, повнорозмірні Bluetooth мишка та клавіатура.
DeX – одна з головних причин чому мій наступний смартфон теж буде Samsung. Так, є певні відставання від повноцінного робочого столу, програми мають краще підтримувати режим великого екрану. Але в цілому досвід дуже позитивний і як звикнеш то вже якось відчуваєш себе обмеженим без можливості мати великий екран для програм смартфону.
Минулого року я писав про Forerunner 735xt і навіть назвав його найкращою своєю покупкою минулого року. Проте з того часу у мене виникли певні проблеми з годинником – кнопка Start/Stop зламалася і то не працювала взагалі, а то генерували десятки натискань на протязі кількох секунд коли я її навіть не торкався.
На честь Garmin вони без питань замінили мені годинник коли я з ними зв’язався, але це було не швидко (зайняло довше місяця). І як заміну я використовував світ старий Forerunner 910xt який і через 5 років нормально працює і тримає батарею. І ще не знаючи, що Garmin зробить мені заміну я вирішив купити ось цю модель яка є топовою в лінійці годинників для тріатлону у Garmin.
При повній ціні в $600 цей годинник безумвно є не тією річчю яку можна бездумно рекомендувати усім, а тому хочу далі навести порівняння з набагато більш доступним за ціною 735xt (на момент написання Garmin вже випустили 745xt на який теж варто звернути увагу).
Отже переваги які роблять 945xt для мене виправданим вибором:
Ціна – з виходом Forerunner 745xt можна зекономити більше $250 вибравши Forerunner 735xt замість 945xt.
Час роботи – з увімкненим GPS 945xt може протриматися 36 годин, замість 14 у молодшої моделі. Також є підтримка супутників Galileo.
Помітно яскравіша підсвітка яка ще й вмикається автоматично на пару секунд коли повертаєш руку в положення щоб глянути на годинник – неймовірно зручно.
Музика. Ось тут у мене були завжди сумініви коли я читав про цю функцію – наскільки це потрібно і як воно працює мені не було очевидно. Виявилося, що це просто те, про що я не знав що воно мені потрібне доки не спробував. Трохи деталей нижче.
NFC, або безконтактні платежі – ще одна функція про яку я навіть не думав, що з нею так покращиться життя. Додав картки, вибираю якою платити і все – навіть зручніше ніж з телефоном.
Бігова динаміка – з датчиками як Garmin Running Dynamics Pod, або новими версіями датчику пульсу від Garmin, Wahoo чи інших виробників годинник визначає такі параметри бігу як час контакту, високу підйому ніг, каденс та інше.
Додаткові види спорту – така екзотика (для мене) як парашутні стрибки, полювання, рибальство, геокешинг та інше є в цьому годиннику.
У походах та подорожах будуть дуже зручними такі можливості як підказки навігації (повороти попереду і відстань до них), карти високої роздільної здатності та контрольні точки на карті (наприклад станції відпочинку) які можна вибрати прямо на годиннику і на ньому ж побудувати маршрут до них.
Можливість генерувати маршрути з поверненням в точку старту.
Барометричний (тобто точний) альтиметр – у порівнянні з 735xt який вираховує висоту по GPS і може помилятися на десятки, а то і сотні метрів.
Магнітний компас – тобто на відміну від 735xt який вгадує (і переважно невірно) напрямок за GPS в цьому годиннику справжній компас.
Оксіметр (можливо це якось по іншому називається українською) – вимірювання насиченості крові киснем. Про це далі.
Bluetooth датчики – на додачу до рідного ANT+ протоколу 945xt також вміє працювати з Bluetooth датчиками.
Ще хочу сказати, що у порівняння з лінійкою Garmin Fenix цей годинник є просто невагомим, хоча і менш захищеним – пластиковий корпус замість більшого і масивнішого сталевого чи титанового.
Тепер трохи про музику. Підтримка музики була найбільш розрекламованою відмінністю цієї моделі від попередньої 935xt. Виробник говорить про 10 годин музики, але тут є багато факторів які варто враховувати. І замість писати про розміри сховища я скажу, що годинник має не найкращий звук – зрозуміло, що потужності не вистачить для кодування і передачі високоякісного звуку.
Шляхом експериментів я визначів, що різниці у якості бітрейта вище 192 я не можу помітити. Можливо навіть можна і нижчу якість ставити.
Синхронізувати музику з годинником можна за допомогою Garmin Express, але тоді доведеться самостійно копіювати, видаляти і переписувати файли та ще й не забувати про перекодування. Набагато простійший спосіб яким я користуюся – робити все це автоматично за допомогою MusicBee. У мене налаштовано програму записувати на годинник усі пісні з оцінкою 3.5 та вище і перекодовувати їх у 192 Кб/с.
Також суттєвим є те, що годинник видає “плаский” звук – тобто ніяких налаштувань еквалайзера у нього нема і ніякий діапазон частот не перебиває інші. І тому хороші навушники, які можливо не розкриють свого повного потенціалу все одно будуть звучати добре.
Я підключив свої Jabra Elite 65t і з ними практично усі стилі музики (крім можливо класики та максимально екстремальної важкої музики) звучать розбірливо і чітко, хоча може і не достатньо яскраво.
І якщо бути до кінця чесним то з’єднання по Bluetooth іноді переривається на долю секунди – таке стається раз на 2-3 кілометри. І я також помітив, що на деяких піснях частіше. Чи пов’язано це з кодеком чи ще з чимось поки що не знаю.
Але зручність бігати з музикою і не брати з собою телефон – така свобода варта усіх жертв! :)
Додатково годинник вміє відтворювати плейлісти з Spotify, Dizzer, Amazon Music. І для цього навіть не треба підключати його кабелем до комп’ютера – все відбувається по wifi.
Тепер про оксіметр. На додачу до зеленого “лазеру” для вимірювання пульсу годинник має і червоний. Червоні промені дістають глибше крізь шкіру і завдяки цьому можуть вимірювати рівень кисню в крові. Це особливо корисно в горах та під час тривалих і складних тренувать – можна розпізнати проблему до того як з’явилися серйозні наслідки. Ці замінювання можна проводити за власиним вибором, або увімкнути постійне вимірювання і годинник буде самостійно це робити час від часу.
Ще хочу згадати про body battery. Це алгорим Garmin який показує “рівень енергії” впродовж дня. В нормальних умовах 100% буде десь одразу після підйому, і протягом дня заряд падає. Суттєво “батарейку” садять тренування, але також показано і відновлення. Годинник для розрахунку цього показника враховує багато факторів таких як якість та тривалість сну, тривалість навантажень, пульс, насичення крові киснем, загальна активність, висота і таке інше.
Я особливо цією можливістю не користуюся, але коли у мене тренування йшли важко то перевіряв – і дійсно “батарейка” була вже на низькому рівні до початку тренування. Тобто якось доволі непогано воно показує як воно є.
Навушники які передають звук через кістки черепа і до того ж працюють у воді.
Для чого може знадобитися такий спосіб передачі звуку? Головна причина – залишити вуха відкритими щоб чути, що відбувається навколо. Це особливо важливо для тих хто їздить на велосипеді чи бігає там де треба бути уважним до звуків навколо. Друга по порядку причина – навушники для плавання не завжди працюють як мали б (пропускають воду), не зручні та дають поганий звук (я писав про H2O Audio Stream 8Gb, Sony Waterproof Walkman та Aerb 4G Waterproof MP3 Music Player).
У порівнянні з свого часу розрекламованими подібного типу навушниками для плавання FINIS Duo у цієї моделі значно менше недоліків і є суттєві переваги.
Найголовнішою перевагою для мене є спосіб зарядки – це “коробочка” в яку поміщуються навушники і яка підключається до USB. В той час як контакти на кредлі FINIS Duo у мене ламалися вдвічі і замість в чергове просити заміни його я просто припинив їх використовувати.
Також ці навушники значно простіше і швидше одягти, а через те що вони мають набагато меншу площу вони ще й практично непомітні.
Управління помірковано зручне – коли користуєшся кожного тижня то наче все пам’ятаєш, але після перерви треба заново розбиратися. Тобто не інтуітивно. Радує те, що усі кнопки легко знаходити навпомацки.
Що стосується якості звуку то вона мене приємно здивувала. Ні, вона не така щоб прямо назвати її хорошою, але це найкращий звук який я чув у навушників для плавання. Чути усі частоти, дещо звісно зливається у кашу, але у більшості все чути більш-менш розбірливо і навіть є бас непоганий. На мою думку найкраще відтворюється музика не насичена і без значної динаміки по гучності – електрона музики звучить найкраще, трохи гірше рок/метал/поп, зовсім погано класика.
Також навушники мають спеціальний режим для плавання в якому музика звучить яскравіше. І навушники можна використовуати і не у воді. Хоча якщо це основний сценарій використання то я пораджу краще взяти модель не для плавання.
При ціні в $150, яка цілком виправдана як на мене, ці навушники має сенс купувати лише якщо ви плаваєте регулярно і якщо вам важливо плавати з музикою. Навушники не для плавання що працюють за таким же принципом обійдуться вдвічі дешевше.
Хоча це і очевидно, але варто сказати, що музика записується безпосередньо на самі навушники через той же USB-кабель. Підтримуються формати MP3, WAV, WMA, AAC та FLAC. Музику можна завантажити просто скопіювавши файли на драйв яким прикидаються навушники коли підключені до комп’ютера. Ну або можна як я автоматично синхронізувати за допомогою MusicBee.
Нема підтримки Bluetooth.
Батареї має вистачати на 8 годин, але через те що батарає втрачає заряд навіть без використання вистачає їх на 4-5 годин насправді.
Стосовно комфорту можна сказати, що сидять вони добре як під шапочкою так і без неї. Проте без шапочки в залежності від того як ви робите розвороти навушники може зносити з голови, чи як мінімум зрушувати. Тому найкраще їх одягати під шапочку.
