Буду чесним – головна причина для мене купити цей годинник була в просто фантастичній знижці. За $350 (повна ціна на момент написання – $500) доларів я його придбав, а попередню модель (Garmin Forerunner 945xt) для порівняння я взяв коли вона мені терміново знадобилася за $600. І продав її за $200. Тобто фактично зробив собі апгрейд за $150.
екран тепер сенсорний – це насправді додає трошки зручності коли годинник не в спортивному режімі. Для тренувань же можна заборонити екрану реагувати на дотик і підтримувати лише кнопки (як я і зробив).
час роботи від повного заряду теж покращився і мені це помітно
новіший і трошки більш точний датчик пульсу
покращений інтерфейс – він не так щоб суттєво змінився, але треба трошки звикнути. В цілому мабуть більш логічно стало.
Ну а найголовніше виділю окремо – в режимі триатлону (вірніше мультиспорту) годинник може сам визначати зміну активності і переходити в інший вид. Для триатлону це означає, що я натискаю кнопку старту на початку плавання, далі коли виходю з води годинник розуміє, що я в транзитці, потім так само визначає коли я на велосипеді, друга транзитка і біг. І лише стоп треба натиснути в кінці. Дуже зручно, нічого не забуваєш. Воно не надто точне, але достатнє для мене щоб на 90 км вело чи 21 км біг не зважати на кілька (хай навіть кілька десятків) секунд коли годинник не відреагував вчасно.
Ще цікавою особливістю є те, що годинник якось вгадує які саме я вправи роблю коли займаюся на тренажері чи з вагою (не те щоб я це часто робив). І потім показує доволі точно які саме м’язи було задіяно.
Коротше я задоволений покупкою і можу радити цю модель. Але чесно кажучи за повну ціну його купувати щоб обновитися з попередньої – не певен, що воно дійсно варто тієї ціни якщо ви не зможете продати вигідно попередню модель.
Доволі тривалий час я користувався датчиком серцебиття від Garmin (Garmin HRM-Tri) щоб лишатися в екосистемі одного виробника. Та і до того ж їх точність та набір характеристик роблять саме модель від Garmin такою, що її рекомендують найчастіше. Але була одна проблема – із заміною батарейки (для чого було треба розкручувати корпус на чотирьох гвинтах) поступово втрачалася ізольованість від води і в якийсь момент датчик просто припиняв працювати. У мене так власне зламалися 2 датчики від Garmin після буквально двох замін батарей у кожному.
І як я з’ясував це доволі типова проблема яка була не лише у мене. Тому і вирішив спробувати аналогічний продукт від Wahoo. За ціну в $80 (на сайті виробника – TICKR X Chest Heart Rate Monitor and Workout Tracker | Wahoo Fitness) маємо датчик з яким можна так само плавати і який має динаміку бігу як і найдорожча модель від Garmin.
До того я вже доволі довго користувався (в основному на велотренажері) датчиком Wahoo TICKR Heart Rate Monitor і з подивом побачив, що ця модель має не сумісний ремінь. Ну та зрозуміло – виробник хоче щоб компоненти купували окремо. Ну таке.
Що стосується комфорту – мені навіть трошки більше подобається ніж Garmin, якось менш помітний і про нього легше забути. До того ж батарейку заміняти дійсно значно легше і порушити водонепроникність не так легко. А враховуючи помітно нижчу ціну можу порадити саме цю альтернативо для триатлону чи плавання.
Ще один з безлічі засобів для само-масажу (ось тут коротенький список моєї колекції – Засоби для само-масажу). Відмінністю цього виробу є спосіб його використання – він закріплюється в дверях на потрібній висоті і потім “трешся” об нього.
Конструкція і установка дуже прості – виставити рівень (є маленька колба з рідиною і кулькою повітря), закрити замок і на цьому все. Відповідно можна масажувати шию, плечі, спину, ноги і на що лише фантазії вистачить.
В комплекті йде кілька колісчаток: невеличкі кульки (переважно їх лише і використовую), більші і тонші “колеса”, а також кульки які можна розігрівати чи охолоджувати і вони довго тримають температуру.
Додатково базу на якій кріпляться масажні колісчатка можна повертати під різними кутами, тобто масаж не лише вгору-вниз можна робити.
Якщо подивитися на повну ціну (на сайті виробника – Backmate Premium: How to Cure Back Pain Quickly (mybackmate.com)) то вона абсолютно безумна. За $173 точно купувати не варто. І навіть за постійно присутню на сайті знижку до $120. Я свою купив за $50 і це вже нормальна ціна.
В усьому іншому – нормальна штука і може бути хорошою заміною масажним кулькам різних конфігурацій.
Вело-тренажери “прямого приводу” – тобто в ньому велосипед без заднього колеса фіксується, і відповідно цепка одягається на касету на тренажері. Ця модель є однією з найбільш популярних разом з Wahoo KICKR Smart Power Trainer (який у мене теж є і на якому встановлено велосипед Олени). І саме з ним я далі порівняю деякі характеристики:
Ціна – $1400 (звісно я купив дешевше за акцією), у Wahoo – $1200. Але Wahoo йде з касетою Shimano Ultegra в той час як для Tacx доведеться її докупати.
Вага і конструкція – обидва важать близько 21 кг і обидва дуже просто складаються і розбирають без інструментів. Але при цьому мені Tacx здається значно простішим.
Супротив – ці тренажери дуже різні. У Wahoo є важке колесо яке і регулює супротив, а у Tacx супротив регулюється магнітами. Але при цьому рівень шуму у обох надзвичайно низький. Хоча заміри показують, що Tacx трохи тихіший, і це найкраще помітно на низькій швидкості.
Точність – обидва тренажери обіцяють 2% відхилення, тести віддають невелику перевагу Tacx.
Підключення – обидва тренажери підтримують протоколи ANT+ та Bluetooth. Але Tacx ще й вміє працювати без електрики – він може живитися енергією наданою велосипедистом (деякі функції при цьому стають недоступні). Також Tacx може підключатися до кількох пристроїв одночасно (щоб наприклад показувати дані на кількох екранах).
Симуляція поверхні – Tacx вміє симулювати скажімо бруківку чи дерев’яний міст (коли ви наприклад катаєтеся у віртуальному світі як Zwift.
Калібрування – Tacx його не вимагає взагалі.
Як заміна моєму попередньому тренажеру Wahoo Fitness KICKR SNAP дуже вдала і я абсолютно задоволений. Мабуть єдине побажання це щоб в комплекті йшла касета на вибір (бо мені потрібна SRAM), але то таке. Якщо ж радити між Wahoo та цим тренажером то відсутність необхідності калібрувати дуже спрощує життя. Але за великим рахунком вони обидва класні і тому мабуть варто дивитися на ціну та власні вподобання.
Не дивлячись на Boots в назві це таки рукава які покривають усю руку і частину плеча.
І так само як шорти працюють трошки гірше ніж штани через особливості того як побудовано наші стегна на сідниці – так само і рукава працюють ще гірше.
Вони тим не менш дають якийсь ефект, але через те, що руки не такі рівномірно циліндричні (чи радше конічні) як ноги і через форму людського плеча яка дуже складно щільно обліпити рукава мають меншу дію.
У мене особисто в одних зонах вони передавлюють особливо сильно (це лікті та чомусь зап’ястки), а в інших – недостатньо сильно (це плече).
До того ж в них практично неможливо залізти самостійно та ще й щільно їх застебнути – потрібна допомога іншої людини.
Для тих хто качає руки це буде приємне доповнення, але зважаючи на низьку ефективність на мою думку можна легко без нього обійтися.
Для тренувань на вело-тренажері конче необхідно мати не просто хорошу, а навіть форсовану вентиляцію. Те що у приміщенні повітря не обдуває так як під час поїздок на велосипеді призводить не лише до калюж поту, але і до перегрівання.
Звісно як і більшість людей можна використовувати вентилятори яких є велика кількість у будь-якому ціновому діапазоні. Але ж є і спеціальні вело-вентилятори – ось на такий і поглянемо.
При дійсно високій ціні в $250 (для порівняння подібної потужності звичайний вентилятор з пультом можна знайти за $$80-100) цей вентилятор має набір деяких ключових відмінностей. Поглянемо на них щоб зрозуміти (кожен для себе) чи вартий він такої ціни:
Компактний дизайн – зазвичай венстилятори які видають потік повітря такої сили і ширші, і вищі. Тут же у нас доволі компактна прямокутна конструкція високої якості збірки.
Сила – потік повітря може емулювати до 30 миль на годину (45 км на годину), що під силу далеко не кожному звичайному вентилятору.
Напрямок – на відміну від звичайних вентиляторі цей дме у цілком обмежену зону і за її межама потік повітря ледь відчувається.
Режими роботи:
Прив’язка до пульсу – якщо використовуати датчик пульсу Wahoo TICKR то можна вибрати режим в якому вентилятор підвищує силу зі зростанням пульсу. Дуже зручно.
Управління з додатку – при необхідності додаток від wahoo можна використовуватти як пульт для регуляції сили повітря.
Ручний режим – можна також вручну вибрати (кнопки на передній панелі) один з 4 налаштувань сили повітря.
Гучність – на низькій швидкості (пульс до 140) його взагалі не чути. Зі зростанням сили розсте і гучність. Проте навіть у самому гучному режимі цей вентилятор тихший за більшість звичайних.
Інтеграція зі столом Wahoo – у мене дешевша копія стола для вело RAD Cycling Training Desk і ця можливість не доступна. Але якщо мати стіл від Wahoo то ніжки вентиляторя якраз стають поверх нижньої дужки жорсткості стола – має бути дуже зручно.
У підсумку для мене можливість прив’язати силу повітря до пульсу та спрямувати повітря у конретну зону виправдовує ціну. Раніше я постійно страждав від того, що вентилятори дуло чи то недостатньо, чи то занадто. Та і дули в усі боки.
Якщо ж вам вистачає того вентилятора, що він вже є то скоріш за все особливих переваг ви не відчуєте.
На відміну від датчика Wahoo ця модель має сам датчик прямо на еластичній смузі. А фіксується він пластиковим крючком на одному з кінців смуги.
Що стосується точності то тут нарікань ніяких – це один з самих точних датчиків в принципі.
Відносно комфорту – він значно краще ніж попередні моделі Garmin і мабуть так само не заважає як вище згаданий Wahoo.
Те що з датчиком можна плавати означає, що в ньому є вбудована пам’ять щоб зберігати пульс і потім його синхронізувати з годинником. Одне обмеження – цю модель не призначення для плавання в басейні через руйнівну силу хлорки та інших хімікатів. Для басейну у виробника є спеціальна модель.
Під час бігу датчик сидить доволі добре, але у мене траплялося і сповзав і розстібувався. Не так часто щоб я його зненавидів, але достатньо разів щоб одягати уважно. На велосипеді взагалі ніяких проблем. При вазі в 49 грамів про нього легко взагалі забути якщо правильно одягнути.
Батарейки вистачило мені більше ніж на рік майже щоденних тренувань. А замінити її можна знявши синій захисний ковпачок та відкрутивши 4 гвинти.
Датчик можна прати, але рекомендується робити це вручну з милом.
Оновлення від 2022/06/14: після двох таких датчиків вирішив більше ними не користуватися. Проблема з ними при їх високій ціні в тому, що вони ламаються через рік використання. Мій першей датчик перестав працювати прямо перед стартом мого першого IronMan 70.3 (2021-06-20 – IronMan 70.3 Des Moines) і мені довелося стартувати без нього. Купив новий, і на старті цьогорічного триатлону (2022/06/05 – Lake Wilderness Triathlon) він так само перестав працювати. Звісно я міняв батарею, перевіряв чи не затекла десь вода – ні, все виглядає нормально. Та і до того ж цей датчик мені іноді натирає аж до крові, навіть утворився невеликий шрам на грудях. Отже буду пробувати Wahoo тепер.
Як я зауважив в огляді HRM-Tri однією з проблем цього датчика (і головною причиною чому я перейшов на Wahoo TICKR X є те, що при заміні батарейки порушується водонепроникність і датчик просто виходить з ладу. У мене було 2 таких і обидва вийшли з ладу після усього другої чи третьої заміни батарейки. Це неприпустимо для такого дорогого датчика і просто не зручно.
Така проблема була не лише у мене і Garmin відреагував помінявши механізм на такий, що не вимагає викручувати та закручувати винтики. Натомість у моделі Pro Plus тепер повертається на 45 градусів верхня кришка датчику після чого її можна просто зняти. Це і зручніше, і зламати тепер щось недо- чи перекрутивши не так легко.
Проте мушу зауважити, що при ціні в $130 (на сайті виробника – Garmin HRM-Pro™ Plus | Heart Rate Monitor) його важко рекомендувати у порівнянні з тим же Wahoo TICKR X. І навіть $100 за які я купив свій по акції не дуже рятують ситуацію. Хоча особливо мені Garmin подобається трохи більше ніж Wahoo.
Спеціальний датчик пульсу для плавання. Треба пояснити, що хоча у Garmin (як і у інших виробників) є датчик в якому можна і плавати в тому числі (Garmin HRM-Tri) проте його не призначено для басейнів. Хімікалії у воді басейну руйнують і саму смугу і можуть навіть протекти з часом всередину датчика.
І ось спеціально для басейну і існує ця модель.
Одразу скажу – вона не зручна і з мене потрошку зповзає на кожному розвороті. Я роблю фліп (тобто обертаюся під водою), але якщо ви зупиняєтеся біля стінки то такої проблеми у вас не буде.
Смугу датчика зроблено ширшою і з більш щільного матеріалу. І ще одни мінус – через більшу жорсткість вона постійно муляє і я навіть пару разів порізав себе до крові. Бігати чи взагалі щось робити крім плавання з цим датчиком я вкрай не рекомендую. Та і по великому рахунку я раджу для плавання купити щось типу Scosche Rhythm 24 – з ним теж можна плавати, але усіх недоліків HRM-Swim нема.
Ціна в $100 обумовлена… а не знаю навіть чим вона обумовлення. Звісно тут є пам’ять щоб можна було зберігати дані без з’єднання з годинником, але це є і в тріатлонському датчику. Можливо матеріал з якого зроблено цю смугу так впливає на ціну.
У часи пандемії з якої весь світ ніяк не може вибратися вже майже рік неймовірним попитом користуються різноманітні пристрої для тренувань вдома. Свого часу придбавши вело-тренажери Wahoo KICKR та Wahoo KICKR SNAP не лише можу ховатися від вірусу в гаражі, але і проводити тренування які інакше було б важко робити на нашому рел’єфі. Що ж стосується іншого обладнання як станки, штанги і навіть елементарні гантелі – все це зараз стало дуже дорого, а дещо взагалі не можна купити.
Що ж стосується плавання то ситуація ще складніша. В нашій місцині 9 з 12 місяців занадто холодні щоб плавати у відкритій воді. А басейни вже вдруге закривають.
До певної міри рішенням можуть стати корди як NZ StrechCordz, але в найкращому разі за їх допомогою можна задіювати потрібні м’язи, проте і положення тіла і реалістичність повністю втрачається. Це як тренуватися бігати присідаючі на одній нозі по черзі.
А ось така проста річ як невеличка лавочка на рейці дозволяє трохи краще імітувати плавання – руки можуть рухатися дуже близько до того як це має бути у воді, тіло у горизонтальній позиції і навіть можна імітувати різну техніку.
Звісно щось подібне можна зробити і самому, але для цього треба мати прямі руки, інструменти, матеріали, а головне час і бажання.
Ось тому я і купив цей станок для плавання. Не зважаючи на доволі високу ціну в $1050 на них доволі велики черга (принаймні в США) і мені довелося чекати щоб моє замовлення розглянули аж цілий місяць.
Усе приїхало у двох великих коробках, не надто важких проте. Я самотужки усе зібрав доволі швидко за допомогою інструкцій та інструментів всередині – весь процес зайняв не більше 20 хвилин.
Користуюся вже 9 місяців на момент написання і маю лише позитивні враження. Все працює точно як очікуєш як воно мало б. Можна регулювати кут нахилу рейки (відповідно змінюючи зусилля яке треба робити) – це теж робиться за секунди. А для тих кому не вистачає навантаження виробник продає більш жорсткий корд.
Якщо спробувати пояснити як воно працює то вийде щось таке – мотузка закріплена на лопатках проходить через колісчатка під “сідушкою”. Таким чином якщо доклати зусилля обома руками то сідушка поїде вперед. Якщо ж задіяти лише одну руку то друга просто відійде назад. Для того щоб лавочка не стрибала вперед надто швидко і поверталася на місце її до рами притягує корд. Ось це і вся конструкція.
Мабуть єдине доповнення яке особисто мені мало б сенс купити – це більші лопатки. Іноді у мене починають боліти пальці в тих місцях де лопатки врізаються в долоні. Але це не було ніколи такою проблемою щоб я не міг завершити тренування.
У виробника також є вдвічі дорожчий тренажер який вимірює зусилля і в якому кожна рука ізольована. Також можна встановлювати силу супротиву. Але нічого з цього мені не потрібно і навряд чи буде потрібне колись.
Як на мене – класна річ і обов’язкова (або дуже рекомендована) для “сухого” плавання.
При ціні в $50 цей датчик пульсу підтримує як ANT+ так і Bluetooth протоколи і може бути під’єднаний до більше ніж одного присторю (наприклад годинника, велокомп’ютера та смартфону).
При вазі в 48 грамів та товщині в 12 мм про цей датчик можна забути. І сидить він доволі непогано, мені доводиться ремінь регулювати хіба що раз в місяць.
До ремня датчик кріпиться двома “кнопками” – просто, зручно і швидко. Більше того – я купив дуже дешевий ремінь від невідомого виробника і він теж працює як і рідний.
На собі датчик має діоди для кожного з протоколів якими радісно блимкає під час активації та підключення. Коли датчик не підключений і нема ніякої активності певний час то він сам вимикається.
Батарейку в ньому можна міняти, але я своїм вже більше року користуюся і поки що не довелося жодного разу.
Що стосується точності і надійності – тут нарікань особливих нема. Але треба враховувати, що іноді доведеться пострибати чи походити щоб датчик увімкнувся і ваш годинник зміг його побачити. У мене раз на пару місяців буває таке, що датчик або сам по собі вимикається постійно, або його не може знайти годинник. Але повторюся – це трапляється настільки не часто, що я до наступного разу повністю забуваю.
Як альтернативу датчику Garmin можна розглядати лише для бігу та вело – захисту від води TICKR не має.
