Пристрій, а скоріше просто “штучка” для полегшення дихання під час підвищеної фізичної активності (тобто тренувань і змагань). Купив я цю штуку в першу чергу тому що мені було цікаво її спробувати і перевірити чи дасть вона якийсь ефект.
Турбіну зроблено з доволі м’якого матеріалу який тим не менше “розпирає” ніздрі тим самим і створюючи необхідний ефект. Також розмір турбіни можна трішки регулювати, але зовсім небагато.
Отже характеристики:
Ціна. Турбіни бувають трьох розмірів і продаються комплектами по 3 штуки у коробці. Найдешевший набір включає усі три розміри (S, M та L) і обійдеться в $15. А найдорожчий з трьох L вже стане в $40.
Виробник стверджує що ця штучка збільшує притік повітря на 38%. Щоб це не означало таке розмите твердження важко підтвердити чи спростувати.
На користь турбіни треба згадати що її використовують деякі професійні атлети. Наприклад Кріс Фрум – переможець Тур де Франс 2017-го року.
А чи варта ця штука грошей за неї заплачених? Давайте розберимося.
Враження від використання
Перше – наскільки зручні та чи не заважають турбіни у носії? Мені таки заважають. Крім того що я їх постійно відчуваю (найдовше проносив їх близько пів-години) є ще й якийсь острах того що необережним рухом (наприклад ніс почухаю) зламаю її і пораню себе пластиковими уламками. І коли читаю відгуки інших людей про те як вони вставили і забули про турбіну мені аж заздрісно.
Друге – чи дійсно з нею легше дихати і чи допомагає вона? У перші кілька хвилин є відчуття більшого потоку повітря, але пов’язано воно з тим що ніс розпирає кільцями з середини і звісно разом з цим і відчуваєш слизовою оболонкою більше. А стосовно того чи допомагає турбіна дихати і тренуватися сильніше – я не помітив. Можливо мало її використовував.
А в цілому мабуть Breathe Right Nasal Strips буде кращим рішенням – і простіше і дешевше якщо ви хочете додати собі повітря. До того ж ті ж смужки використовують набагато більше професіоналів ніж турбіни.
Отже перед нами компактна спортивна камера від найвідомішого мабуть на сьогодні виробника персональних спортивних камер. І хоча у назві нема цифри версії це 4-те покоління камер GoPro і на момент написання цього посту вже продаються камери (компактні і з екраном) 5-го покоління.
Тепер основні характеристики:
Ціна. Повна ціна камери складає $150 і на мою думку не варто чекати суттєвих знижок у найближчі кілька місяців. Єдине що мені вдалося знайти це акцію за якою до камери додавали простеньку селфі-палку та кріплення на голову.
Розміри: куб зі стороною в 1.5 дюйми (3.8 см).
Вага: 2.6 унції (74 грами).
Максимальна якість: 1440p, 60 кадрів на секунду (при 1080p).
Пам’ять: microSD картка до 64 Гб.
Захищена від падінь та води (до 10 метрів глибини).
Після доволі непростої (заплутане меню) у використанні GoPro HERO 3 ця камера явно є кроком вперед. Але тут є інша крайність – оскільки у камери усього одна кнопка і малюсенький екран на два коротенькі рядочки літер меню у неї стало неймовірно коротке. Взагалі нормально настроювати камеру можна лише за допомогою смартфону зі встановленим спеціальним додатком (лише iOS та Android). А з іншого боку тепер оперувати камерою дуже легко – натиснув кнопку і вона записує, натиснув ще раз і вона вимикається. Ніяких включити/вимкнути, вибір режиму і так далі.
Компактні розміри мені особисто дуже до вподоби і екран мені не потрібен на спортивній камері. Мені треба щоб було дуже просто увімкнути/вимкнути запис і саме це камера робить дуже добре.
На велосипед я кріплю камеру за допомогою спеціального виносу на який також саджу свій велокомп’ютер.
Той же самий додаток на смартфоні дає можливість редагувати та публікувати відео. І та ж програма дозволяє керувати камерою (якщо скажімо її закріплено так що до кнопки важко дотягнутися). Також можна встановити на ПК редактор від виробника – https://shop.gopro.com/softwareandapp.
Взагалі я усім задоволений і ніяких суттєвих нарікань не маю.
На відео обідня велопоїзка зі співробітниками. Порізав відео за допомогою програми VSDC Video Editor (поки що ще шукаю просту програму для редагування відео). Спробував показати як камера знімає широкий кут, переходи з тіні на світло і навпаки і як впливає трясіння на відео. Ніякої обробки відео не робив.
Перше що треба сказати що ця камера є дешевою альтернативою GoPro за ціну в рази меншу. Розмірами та компоновкою дуже нагадує GoPro Hero 3. Звісно випущено її через п’ять років і є певні покращення, але давайте поглянемо детальніше.
Отже що ми маємо:
Ціна. Повна ціна складає $60, але свою я купив за $40 коли була спеціальна акція на Amazon.
Максимальна роздільна здатність: 1080p та 30 кадрів на секунду. Якісь відео дивіться нижче.
В комплекті йде захисний прозорий корпус (до 30 метрів під водою), додатковий замок на корпус і навідь додаткова батарея. Це дуже круто навіть за повну ціну.
Повна зарядка – більше 2 годин що не так і добре. А от час роботи задекларовано в 70 хвилин, але мені лише вдалося отримати 40 хвилин від камери.
Камера має кольоровий екран і кнопки навігації по меню що мало б спростити навігацію, але насправді там не так усе добре організовано.
MicroSD картки – до 32 Гб. Доволі дивне обмеження.
Головна (і мабуть єдина) причина чому я купи цю камеру це її ціна. Приємною несподіванкою був комплект кріплень та додаткова батарея які йдуть з камерою.
Тепер до відео. Я спеціально нічого не вирівнював, не редагував і не прискорював. На роліку спробував показати яка картинка виходить про доброму освітленні, в тіні та на переходах.
В цілому якість доволі посередня і навіть програє GoPro п’ятирічної давнини. Але як дешева камера на заміну, або яку не шкода то це просто ідеальний варіант.
Що стосується простоти управління то меню несподівано доволі довге і має багато налаштувань. Але я чесно кажучи не вірю що там щось суттєво можна поміняти.
Крім того камера вміє зв’язувати з ПК через WiFi, хоча я і не розумію нащо це треба. А підключена до комп’ютера може працювати як зовнішній диск, або як відеокамера.
Треба сказати і про недоліки. Перше це несподівано тривалий час повної зарядки і короткий час роботи. До того ж коли камера вимикається нема ніякого способу дізнатися що час замінити батарею (навіть якщо вона з вами).
Друге це зайві функції. Не те щоб вони сильно заважали, але усі ці WiFi та кольоровий екран виглядають добре у списку, але нічого особливо не додають.
Ну і звісно те що максимальний обсяг картки з яким може працювати камера – 32 Гб.
Що стосується якості картинки то повторюся що за таку ціну якість дуже добра.
Не буду довго і детально розписувати бо тут в принципі і нема чого сказати крім того що це велосипедна пляшка і що у неї є термо-прошарок.
Може виникнути питання для чого взагалі розглядати інші пляшки коли є ідеальна Camelbak Podium? Причин насправді декілька, але у випадку з пляшкою Polar головну роль грає саме термо-прошарок – він дозволяє пити теплу рідину у холодну погоду, або прохолодну у жарку. Звісно термо-прошарок тут не такий як у хороших термосах і дуже довго він температуру не тримає. Але навіть зайві 10-15 хвилин іноді грають значну роль і тут цій пляшці рівних нема.
Друга відмінність варта уваги – соска на Camelbak така зручна на хорошій дорозі при хорошій погоді дуже легко збирає на себе велику кількість пилюки, бруду, дощової води і різноманітного сміття яке дуже не просто потім вимити (тим більше під час поїздки). На пляшках від Polar соска зроблена звичайною “кнопкою” яку треба відкривати зубами і доволі жорстка – закривати краще пальцем.
А ще на них наносять доволі веселі малюночки і є з чого вибрати якщо це для вас важливо.
Цього року ще наприкінці літа я почав думати про осінньо-зимово-весняний сезон і як би так продовжити накатувати хоч якісь кілометри впродовж нього. Насправді у нас хороші дороги і не зважаючи на постійні дощі можна було б майже завжди кататися на Cervelo R3, але проблема в тому що у нас багато рослинності і разом з закінченням літа усі велодоріжки та узбіччя доріг завалені листям та гілками за якими не дуже видно ямки і тріщинки і які забруднюють компоненти.
З вище сказаного витікає що можна було б взяти гірський вел, тим більше що у мене такого в гаражі ще нема. Але ми на гірських катаємося лише у відпустках і я не певен що у нас буде знаходитися час їздити кудись вдома щоб поїздити на них. Тому інша альтернатива про яку я думав давно – це циклокросовий вел.
Циклокросс – це такий різновид велоспорту коли гонка проходить не на асфальтовій дорогі, а по парковим доріжкам, гравію, піску, грязюці, снігу і так далі. Сам спорт ледь не старіший за велоспорт. Справа у тому що нормальні дороги в Європі з’явилися не одразу та і були не кругом, а велосипеди та велозмагання вже існували, тож і їздили по усьому що нагадувало хоч якусь доріжку. На відміну від шосейного велосипеду циклокросовий відрізняється зміцненою конструкцією (товщі трубки рами, наприклад), міцнішими і ширшими колесами і відповідно більшою стійкістю до нерівностей і більшою вагою. Від гірських же відрізняється відсутністю пружин амортизаторів, посадкою більше схожою на шосейну та меншою вагою.
Власне такі велосипеди розраховано на часті і короткі зміни рельєфу (вгору-вниз) і не дуже добре працюють на затяжних підйомах чи пласких ділянках. Ось подивіться як виглядають змагання з циклокросу. До речі цей спорт планують внести у зимові Олімпійські Ігри.
Так от маючи циклокросовий вел я не лише міг би кататися усі дощові 9 місяців більш спокійно, але ще і теоретично міг би почати займатися ще й циклокросом :)
Тому ми з Оленою подумали, пообговорювали і купили собі кожне по ось такому велу.
Велосипед у порівнянні з шосейником, особливо призначеним для клаймбінга важкуватий. Проте вагу розподілено дуже добре і її практично не помічаєш. Те що він слабше відгукується на докладання зусиль – ось це вже помітно більше. Тобто зробити різкий ривок на ньому важче.
Що стосується горок яких у нас добряче то треба призвичаїтися до того що щось довше за кілька метрів доведеться долати у набагато повільнішому темпі ніж на шосейнику – велосипед абсолютно не підтримує докладання значних зусиль вгору і гасить всі спроби прискоритися. Тому спокій і рівномірність – залог успішного клаймбінгу :)
Керувати велом трошки не так комфортно – через те що усе трошки дубовіше керування теж страждає. Але нічого занадто проблематичного, просто на крутих поворотах треба уважніше ставитися до вирулювання. Також зверність увагу що на рулі на перемикачах виступи за які тримаються руками мають набагато більші ріжки ніж на шосейних велосипедах – це запобігає злітанню рук з керма коли влітаєш кудись і коли сильно трусить.
SRAM Rival який почали встановлювати на цю модель є аналогом Shimano 105 яку встановлювали раніше. Спочатку я з певною недовірою просто через те що у мене до цього були системи виключно від Shimano, та і до того ж вони більш розповсюджені. Але після дуже короткого часу я не можу сказати нічого поганого про цю систему і вона цілком спокійно замінює 105-у, а можливо є і трошки кращою (плавніше і точніше перемикається). Єдине що перемикання на більші зірочки здійснюється тут не двома ручками, а глибшим настисненням того ж перемикача що скидає цепку в іншший бік. А якщо при цьому відпустити ручку не одразу то навіть можна перескочити через одну зірочку. Мінус – на найбільшій зірочці якщо помилково спробувати перевести це
Спереду встановлено одну зірочку на 40 зубців, касета ж має 11 зірочок від 10 до 42 зубців. Зроблено це для того щоб полегшити вагу та спростити конструкцію. А ще для того щоб не примушувати велосипедиста працювати двома перемикачами на різких і коротких підйомах та спусках – можна просто не встигнути. Набір зірочок покриває широку варіацію підйомів і спусків, але не дає плавно перемикатися на довгих монотонних ділянках повільно збільшуючи швидкість – короткі підйоми можна долати не втрачаючи інерції та каденсу, а от на довгих і не крутих буде повільно втрачатися швидкість. Хоча при цьому більше сил збережеш :)
Гідравлічні гальма мають звісно більшу вагу ніж звичайні “крабіки” шосейних велосипедів, але вони, по-перше, незрівнянно надійніші і працюють і в дощ, і в грязюці, і не перегріваються. А, по-друге, вони гальмують рівномірно – в той час коли на шосейнику треба для сильнішого гальмування докладати непропорційно більше зусиль дискові гальма працюють більш очикувано і гальмують пропорційно докладених зусиль. З незвички можна їх натискати занадто сильно коли треба різко зупинитися і злетіти з вела через руль :) Також треба сказати що дискові гальма стають усе популярнішими навіть на шосейниках і цілком можливо що через кілька років усі нові моделі будуть виходити саме з ними.
Колеса важкі і широкі… Вони легко витримують нерівності неасфальтованих доріг і теоретично мають навіть спокійно переживати спуск сходинками (ще не перевіряв), а платити за це доводиться вагою. На колеса що йдуть в наборі можна поставити шини від 25 до 38 мм шириною, в комплекті йдуть 35 мм. Спочатку я думав що занадто вони вже широкі і думав їх замінити на 25 мм, але потім звик. Також на відміну від своїх шосейних 23 мм як я накачую на 110-120 psi шини на циклокросовому велі накачують на 60-90 psi – звісно втрачаєш у швидкості, але усі дрібні нерівності дороги навіть не помітні, а на великих не дуже накачані шини ведуть себе краще.
Сьогодні спробував проїхатися по ожеледиці (у нас вперше за рік температура впала до 0 градусів по Цельсію) і зрозумів що шини на ній ведуть себе не дуже добре, навіть впав один раз на різкому повороті. Треба спеціальну резину шукати для криги, але з іншого боку таке у нас трапляється дорбе якщо хоча б двічі на рік тому переставляти шини я не буду – легше пересидіти день чи два.
В цілому велосипедом дуже задоволений, Олена схоже теж. На ньому принаймні не страшно їздити в дощ, в темряві і по засмічений чи порепаній дорозі (звісно ми користуємося ліхтарями типу NiteRider Lumina). І вже я звик до спокійного темпу підйому в гору і дуже ціную надійність гальмів на спусках. Аби лише була можливість їздити скільки хочеться… Щодо циклокросу як виду спорту то приємно мати можливість зайнятися колись ним у майбутньому, ось вже і велосипед для нього є :) Але конкретних планів поки що нема.
Як видно з назви це “утеплювачі колін”, тобто такі собі шматочки штанин що закривають коліно і призначені для використання на велосипеді у прохолодну погоду.
Характеристики:
Ціна: повна ціна складає , на розпродажах можна знайти за $13.
Матеріал: HeatMaxx, але чесно кажучи не знаю що воно таке.
Це одна з тих речей яку обов’язково мати в своїй шафці спортивного одягу. Взагалі мені все в них подобається: і матеріал, і те як вони сидять на нозі і не заважають, і те як виглядають. І взагалі я довіряю виробнику і у мене ще не було негативного досвіду з продуктами Louis Garneau.
Наколінники добре працюють як з дорожними (обтягуючими) велошортами так і з гірськими шортами. Всередині на дотик дуже м’якенькі і навіть пухнасті, ззовні гладенькі, майже поліровані. Дві силіконові смужки зсередини з обох країв тримають наколінники на місці і не дають їм соватися, при цьому ніяких ні резинок ні шнурків нема. І не дивлячись на те що це чиста синтетика наколінники доволі товсті що з одного боку добре захищає від вітру, а з іншого не дає ногам перегріватися.
Єдине що на дуже холодну погоду їх буде недостатньо і треба переходити на обігрівачі що закривають усю ногу, або просто на зимові велоштани.
Це спортивні окуляри (біг, велосипед, бігові лижі, тощо) зі змінним склом – при покупці можна вибрати різні кольори та ступінь затемнення. В моєму наборі прозоре, світло-помаранчове та темно-коричньове скло.
Характеристики:
Ціна: свого часу ця модель коштувала $100 і знайти її за $80 на розпродажах було вдачею. Сьогодні їх можна знайти за $60.
Змінне скло – в комплекті йдуть дужки і переносиця які легко знімають та встановлюються на одну з трьох пластин-окулярів. Також в комплекті йде футляр в який все це компактно складається. Рамка відсутня.
В цілому ці окуляри і за ціною і за функціоналом і навіть за виглядом є майже точною копією Smith Pivlock, хоча Smith мені подобаються трошки більше. У цих окулярів трохи інша форма скла – воно сильніше виступає в боки і теоретично має краще захищати від бокового вітру.
Скло доволі високе і окуляри можна використовувати на тріатлоні – тобто при посадці на “лежаку” коли на дорогу дивишся з під лоба повітня не буде задувати у очі і через те що рамки нема нічого не буде перекривати вид.
Що стосується якості картинки то вона дуже добра, але звісно трохи гірша ніж те що можуть запропонувати 300-долларові моделі від Rudy чи Oakley. Проте мене влаштовує.
Вони добре сидять, навіть коли сильно пітнієш не зсовуються, не стрибають при бігові. Коротше якихось суттєвих недоліків у них нема. Якщо порівнювати з тими ж Pivlock то хіба що можна відзначити що Tifosi якісь твердіші, чи що, мабуть через іншу резину що її виробник використовує для дужок та перенісся.
Іншими словами це чудовий вибір з точки зору функціональності та зручності з врахуванням ціни.
Легкі педалі для дорожнього велосипеда зі збільшеною базою. Літери CR у назві означають “carbon” – тобто матеріал який у нас називається “карбон”, мабуть це можна перекласти як “вуглеволокно”. Також варто сказати що у виробника існують ті самі моделі, але з титаном, і коштують вони дорожче, а в назві мають TI замість CR.
Характеристики:
Ціна. Існує кілька модифікацій цих педалей, різниця в матеріалі збільшує ціну ледь не вдвічі. Найдешевша модель обійдетбься приблизно в $170, найдорожча десь у $350.
Вага – 110 грамів кожна педаль. У титанових версій – по 90 грамів педаль.
Педалі односторонні, легко замикаються і розмикаються. Існує 3 модифікації з різним супротивом – 12, 16 та 20 нанометрів.
Замки – легки пластикові. Також існує 3 види замків які різняться лише кутом під яким може “гуляти” ступня – 0, 4.5 та 9 градусів.
Аеродинамічний дизайн. Правда я не вірю що виграш від цього буде хоч скількись помітний.
Збільшена площа контактної поверхні – 700 квадратних міліметрів. Досягається це за рахунок того що під замком є вставка (карбонова пластинка) яка теоретично знаходиться в постійному контакті з вело-туфлею через замок. На скільки це допомагає читай нижче.
Свого часу я писав про вело-туфлі SIDI FIVE VERNICE і жалівся що при тривалих подорожах у мене німіють ступну і взагалі є певні не комфортні почуття. В той час я використовував педалі SPEEDPLAY ZERO. І під час якогось чергового відвідування вело-магазину Олена примусила мене фактично купити найдорожчі з педалей що у них були в наявності :) Ось так у мене ці педалі і з’явилися.
З одного боку односторонні педалі мають певний мінус – на них треба дивитися коли ставиш ногу щоб переконатися що педаль повернено правильною стороною і вдасться замкнутися в неї. Але до цього швидко звикаєш, та і замикаються вони дуже легко, зовсім не як дубові Shimano 105 що у мене колись були.
Стосовно ж збільшеної площі контакту – схоже вона таки працює. Я вже і не пам’ятаю коли у мене затікали ступні від тривалих поїздок (ну або може ступні вже адаптувалися). Так що ніякого розчарування не було.
Накатався я вже майже 2 роки з цими педалями на своєму Cervelo R3 і схоже що будуть служити вони ще довго, от тільки замки вже майже сточилися і пора ставити нові (ціна їх складає $$10-15). Так що я усім задоволений, хоча через ціну рекомендувати їх не буду. У виробника є вдвічі дешевші моделі які можна було б спробувати натомість.
Отже недоліки це висока ціна і односторонність педалей. І все.
Перше що треба сказати це те що у мене є три моделі цього велосипедного ліхтарика – на 350, 650 та 750 люмен. Зовні вони майже ідентичні і розрізнити їх можна хіба що по напису на боці. Тому далі буде йтися про узагальнену модель.
Отже характеристики:
Ціна: в залежності від моделі ціна складатиме від $60 до $120+, але їх часто можна знайти на різних велосайтах у розділі скидок чи розпродажів від $50 до $80.
Вага: знову ж таки залежить від моделі, але середня вага знаходиться в районі 170 грамів.
Час роботи. Ліхтарики ці підтримують 2-4 градації яскравості і з найяскравішим світлом працюють від 40 до 6 хвилин, а з найтемнішим від 2 до 4 годин. Перемикання і вмикання/вимикання реалізовано єдиною кнопкою яка також є індикатором зарядки і роботи.
Кріплення: на руль. Встановлюється дуже легко і сам ліхтарик можна з нього зняти при необхідності щоб скористатися як ручним. Варто зауважити що старіші моделі мали кріплення яке неймовірно просто ставилося та знімалося, проте з часом ліхтарик “зповзав” вниз і починав світити під ноги – треба час від часу поправляти кріплення. Нові з кріплення встановити трохи складніше (там є гумовий ремінець), але вони абсолютно незрушні. Зверніть увагу на кріплення на приведених фото.
Зарядка: ліхтарики мають вбудований USB-роз’єм через який і заряджаються. У старіших моделей це mini USB на задньому торці, у нових – micro USB знизу. Роз’єми закрито резовими кришечками. Проте час зарядки стане неприємною несподіванкою – більше 10 годин до повної зарядки. Тобто треба залишати їх заряджатися на всю ніч.
Перше що скажу це те що абсолютно необхідно мати світло на велосипеді не лише коли вечорам стають чорними, але коли навіть тільки сіріє. Щодо ж цих конкретно ліхтариків то мені подобається легкість у встановленні і використанні. Проте для гірського велосипеду я би рекомендував щось значно потужніше і можливо з надійнішим кріпленням щоб світло не збивалося постійно під ноги від тряски.
Як вже згадано вище усе управління здійснюється однією кнопкою. Тривалий “клік” (близько секунди) вмикає та вимикає ліхтарик, а короткі натискання циклічно перемикають режими (яскравість).
Задоволений і якщо треба то на дорожній велосипед ще буду купувати саме такі ліхтарики.
Ліхтарики дають доволі велику яскраву пляму і великого діаметру пляму помітно меншої яскравості. Я ставлю його так щоб найяскравіша пляма покривала зону від 1.5 до 5 метрів перед переднім колесом і тоді у зоні меншої яскравості опиняється до 12-15 метрів попереду – на дорозі звісно видно далеко не все, але ями помітити чи інші перешкоди абсолютно не буде проблемою. І також здалеку помітно пішоходів та велосипедистів що наближаються (якщо у них звісно нема своїх ліхтариків).
Щодо недоліків то найбільш суттєвим на мою думку є тривалий час зарядки – не вдасться просто швиденько підзарядити. До того ж ліхтарик не може одночасно світити і заряджатися і рятуватися акумулятором не вийде. І це плата за використання USB – воно звісно дуже зручно і просто підключитися до телефонної зарядки, але мінус саме час необхідний на неї.
Другий, менш помітний недолік це кріплення – за простоту встановлення доводиться платити тим що час від часу доведеться поправляти ліхтарик щоб світив куди треба.
