Призначення: Сумка для велосипедного колесе. Підходить до стандартних (700сс) колес як для переднього так і для заднього (тобото можна касету не знмімати).
Загальні враження: Особливо писати нема чого просто тому що це дуже “формальна” сумка яка по суті являє собою два шматка грубого синтетичного матеріалу з’єднаних блискавкою. Підходить для випадків коли колеса треба везти в машині і не хочеться ними щось вимазати та хочеться уберегти їх від того щоб вони перепліталися між собою.
Взагалі крім ціни нічого особливо видатного в цих сумках нема.
До речі виробник (Нашбар) є відомим інтернет-магазином з розпродажу вело-товарів за приємними цінами, а також у них є лінія продуктів під своєю маркою якість яких доволі посередня.
Недоліки: Сумка не надає ніякого захисту, тобто в ній нема ні ребер жорскості, ні пом’якшуючих прошарків. Для дорогих колес варто витратити зайву сотню доларів на більш надійну в плані захисту сумку.
Призначення: Спортивна пов’язка на голову. Спортивність полягає в тому що вона синтетична та щільно прилягає.
Загальні враження: До недавнього часу я подібними речами не сильно користувався через те що для бігу в мене є Nike Featherweight Visor, але коли почав кататися у аерошоломі то знадобилося щось для захисту очей від поту. Ось якраз для велосипеду вона підходить ідеально.
Плюс цієї пов’язки не лише в тому що вона вбирає і випаровує вологу, але і в тому що в ній є на внутрішній стороні спеціальна резова вставка яка щільно прилягає до шкіри і не пропускає ні краплини поту вниз до очей та носа.
Як вже вище зауважив сидить на голові щільно, проте не тисне і в ній можна легко провести весь день.
Колір після кількох місяців використання не втрачає.
Недоліки: Якось вона не надто красиво виглядає… і все мабуть. Тобто особливих недоліків назвати не можу.
Ось вже місяць як у мене ця красота :) Ні, не такий як на картинці – колеса простіші, компоненти дешевші. Але рама така сама і заради неї я і купував.
Вибирав довго, читав, порівнював, але нарешті зрозумів що я замало поки що знаю про велосипеди щоб вибрати щось чисто по ревю і треба йти та пробувати.
Проте з’ясувалося що навіть пробувати не так просто – це поки під тебе велосипед підженуть, педелі переставлять, цінники знімуть, а потім ще поки катаєшся хочеться і по прямій розігнатися, і повороти позакладати, і в гірку подертися (заради чого я такий і брав). В результаті за одну годину нормально можна протестувати лише один байк.
Звузивши свій вибір до одного магазину що недалеко від нас почав тестувати. Взагалі то у мене в голові було 2 рами: Scott Addict (вже не випускається), або RC1 Pro та Felt F1. Рами одні з найлегших (700-800 грамів кожна), з геометрією для клаймбінга (підйомів у круті гірки) та довгих поїздок (досягається це незначним скороченням верхньої трубки як правило – 1-1.5 см).
Такі рами мають і недоліки – вони не настільки жорсткі при швидкісних спусках як хотілося б, вони не одразу реагують на набір швидкості і взагалі буде чесно сказати що вони менш надійні через свою легкість.
У вибраному магазині не було ні Scott ні Felt, проте вони працюють з BMC, Cervelo, Pinarello, Colnago та Focus.
Почав з Cervelo R5 оскільки R3 мого розміру тоді не було. Геометрія рами абсолютно ідентична R3, лише карбонові волокна у ній більші – рама в результаті жорсткіша по відчуттям, проте краще відгукується на прискорення. На байку стояв групсет (перекидушки, передні та задні зірочки, ручки перемикання) SRAM Red, і хоча я надаю перевагу Shimano (вони дешевші і більше поширені), проте мушу сказати що Red мене вразив і я серйозно буду думати про цю систему коли прийде час робити апгрейд.
Потім спробував Pinarello FPQuattro, хоча більше по класу R3 відповідав би Pinarello ROKH, але знову ж таки не було мого розміру :) Ну та рами у них ідентичні.
Рами ці за моїми відчуттями практично близнюки, єдине що Pinarello краще відгукується на прискорення, але після довгої крутої гірки мені здалося що з Cervelo було таки легше.
На тій моделі стояв групсет SRAM Force і тут я однозначно скажу що Shimano Ultegra краще.
Хотілося ще спробувати Colnago CLX 3.0 (рама того ж класу), але в них не було моїх розмірів.
Через кілька днів у них же спробував Focus Izalco Pro, але це велосипед для швидкості, а не для клаймбінгу, і навіть я відчув це одразу. Варто лише трошки додати зусилля як він просто виривається з під тебе вперед. З іншого боку на ньому маєш дуже агресивну посадку яка спонукає весь час перти вперед як божевільний. Проте у круту гірку на ньому теж треба працювати серйозно. Цей німецький виробник став для мене приємним відкриттям і у майбутньому цей бренд буду завжди брати до уваги.
Ну от поміркувавши я таки взяв саму базову модель канадського бренду. Рама R5 хоча і вважається крутішою проте як я вже сказав має ідентичну геометрію та вагу, і при цьому жорсткіша. Pinarello здався мені трошки важчим, та і взагалі Cervelo вразив мене.
Купити вирішив на базовому майже групсеті (Shimano 105 стоїть якраз в середині їхньої лінійки моделей. Одна з причин – заощадити бюджет, але головна – з часом зробити апгрейд самостійно.
Мені хочеться поробити якусь “механічну” роботу самому щоб краще розуміти свій велосипед і зима буде для цього хорошим часом. Куплю собі Shimano Ultegra, а то може навіть Shimano Dura-Ace чи SRAM Red і буду вечорами підстроювати :)
До того ж рама хороша і велосипед має сенс покращити хорошими колесами, може з часом навіть замінити деякі інші компоненти на більш круті та легші на кілька грамів. Коротше у найближчі років 5 у мене не повинно виникати бажання купити новіший велосипед в цьому класі.
А наостанок відео однієї з наших поїздок. На відео темно і дощить бо це Сіетл, і таке в Сіетлі літо. Ну і взагалі там нічого цікавого, але музика хороша і хоча б заради неї варто подивитися :)
Призначення: Велотуфлі для тріатлону. Головне питання чим трі-велотуфлі відрізняються від звичайних, відповідаю – трі-туфлі зроблено так що їх можна одягати та знімати на ходу, а також їздити в них без шкарпеток.
Язичок завертається зверху на одну сторону (і є одним цілим з іншою стороною). Одна застібка на липучці яку можна зафіксувати у максимальному положенні. Петля на заднику призначено для того щоб утримувати туфлю пальцем коли обуваєшся на велосипеді.
Загальні враження: В цілому дуже хороша інвестиція.
Потрібна певна підготовка (рази 3-4 по кілька підходів) щоб навчитися обуватися на ходу спокійно і швидко одночасно.
Туфлі легкі, добре облягають ногу, підошва достатньо жорстка для олімпійської дистанції.
Будьте уважні з розміром – потрібен десь на 0.5, а та і на цілий розмір більший за ваше бігове взуття.
Недоліки: Одразу скажу що не дивлячись на всі названі нижче недоліки туфлі все одно дуже хороші.
Отже:
Найголовніше що для довгих дистанцій (90 км і більше) підошва недостатньо жорстка і через це починають боліти стопи. Довшу дистанцію в них їхати я б особисто не ризикнув. На 40 км нічого такого не відчуваєш.
У мене дуже високий підйом і через це язичок не закриває ногу повністю, якась частина верху стопи залишається голою.
Петля на заднику мала бути б вищою – занадто низько вже треба нахилятися щоб утримати їх. Сантиметри зо 2, а краще всі 5 було б набагато краще.
Свій білий красивий колір вони втрачають майже миттєво і стають сіренькими з чорними смугами.
Призначення: Трі-шорти в яких можна плавати, їздити на велосипеді та бігати.
Загальні враження: Не зважаючи на відносно невисоку ціну як для трі-форми та надзвичайну простоту дизайну це одна з найкращих спортивних речей що є у кожного з нас у шафці.
Шорти одягаєш і забуваєш про них. В них комфортно плавати, на велосипеді вони зручніші за більшість велошортів що я в них катався (і це при тому що подушки в ДеСото нема, лише додатковий клаптик м’якої матерії), і так само зручно бігати.
Сохнуть практично митєво, не беруться брижами, не піднімаються на ногах. Коротше ідеальні шорти для тріатлону, рекомендую з усієї сили.
Недоліки: Можна лише надумати таку річ як відсутність дизайну, тобто виглядають вони абсолютно ніяк.
Загальний опис: відстеження маршрутів по GPS, біг, велосипед, інтервальні тренування.
Загальні враження:
Це мій перший біговий джипігатор/годинник. Довго не наважувалася на такий клас спортивного обладнання – та ще й такий недешевий! Нарешті дала себе умовити. Тим більш, ну як таку гарнюньку не купить. Легенький, не обтяжує зап’ясття і, головне, виглядає просто клас і поза джимом. Почитала тут рев’ю на мій 110 – знайшла кой-шо нове для себе: виявляється його і на байк ставить можна. Загалом, класно написано, нема сенсу пересипати з пустого в порожнє, тому айда за лінкою.
Від себе добавлю декілька спостережень. Реально корисна штука. З нею якось і займатися веселіше. Відстежується дистанція, як вона відпрацьована – і це все доступне прям щас. Дома, зливши на комп, маєш маршрут, детальний звіт по інтервалам, з елевейшном і серцебиттям. Так, останню мою півмарафонку було поділено на 9 лепів – в мене один леп установлено на 1,5 милі – по кожному видно час і прискорення. Приємно здивувалася тому факту, шо на останні 3 милі в мене прийшовся найкращій час за весь пробіг. А я ж майже помирала!
З комп’ютера також можна заливати на годинник маршрути та програми тренувань. Тіки я до такого ще не допетрала і мені самих інтервалів вистачає покищо.
З серцебиттям – то окрема тема. Приємно спостерігати, шо з часом можу тримати довше свої 179. Але поки що суттєвих змін в збільшенні хьорт-рейту не спостерігається – іноді достригує до 182 і на цьому все. Але з годинником зручно слідкували на серцем коли пряцюєш з вагою – тепер уже не на глаз орієнтуюсь, коли воно заспокоїться, а по конкретним данним. От.
Недоліки:
З неприємностей хочу поплакаться, шо вредний він – цей ДжиПиєС. Супутники не ловляться з приміщення і коли рухаєшся. І ну так довго ловляться, а якшо поряд дерева, навідь невисокі будинки – все перешкоджає. В морозну погоду або дощ поки дочекаєшся – задубіти можна.
Особливо непрємно з ним на тріатлоні, бо спіймавши супутники через 2 хвилини він уже вимикається, так і не дочекавшись натиснення кнопки старту. На байку в мене інший Гармін стоїть і на байковій лезі я 110-им не переймаюся. Але після байку в транзитці проводиш ледь більше хвилини і єдине, шо залишається, використовувати його як просто годинник і сподіваться, що всеж таки спіймає супутники. Було, шо ловив на ходу, хоча частина маршруту просто втрачалась. На триатлоні у серпні бігали по лісу навколо лейку, то так і не співмав.
І шось не те з виміром висоти – дивні якісь графіки спостерігаються :/
Ще особливо в дощ з ним не попадала та знаю шо не тривкий до води, тож…
Пару раз годинник залишався на ніч на кредлі для зарядки при вимкнутому компі, то замість того шоб зарядитися на всю, на ранок годинник виявлявся розрядженим вщент. Заряду вистачає надовго, але декілька з моїх рейсів не доживав до фінішу.
Nuun є одним з найбільш відомих виробників спортивних напоїв в США. Принаймні відомих серед велосипедистів. Їх таблетки які дуже добре розводяться водою використовує ледь не кожен другий велосипедист-любитель з того що я бачив.
Але з часом лінійка їх продуктів розширилася і в ній з’явилися інші цікаві речі.
Призначення: Розчинний напій з підвищеним вмістом електролітів що теоретично означає швидшу доставку палива у м’язи. Подібні напої значно краще і швидше засвоюються ніж вода і тому використовуються переважно спортсменами під час довгих тренувань і змагань.
Загальні враження: Як на мене то за своїм смаком цей продукт значно поступається більшості інших доступних на ринку. Але його головна перевага у його компактності – маю один у біговому рюкзаку, один у сумці з якою хожу в спортклуб та завжди беру з собою коли їду на велосипеді. Власне серед велосипедистів цей напій і є найбільш популярним і через свою зручну і запобігаючи розмоканню та розсипанню упаковку.
Недоліки: Смак у розведеного напою занадто хімічний. Майже таке саме відчуття як коли лизнеш батарейку. Абсолютно не попсовий смак. І при цьому всі ті різні смаки в асортименті виробника я би мабуть із закритими очима не міг би розрізнити.
Скажімо так – я із задоволенням купую і буду купувати цей “напій” через зручний формат та надійність, але коли є вибір то буду пити щось інше.
Концентровані в пігулці вітаміни та мікроелементи обіцяють дозу достатню щоб допомогти імунній системі організму. І це доволі непоганий продукт насправді – пити розведені елементи з водою іноді краще і зручніше ніж ковтати пігулки.
Ми п’ємо їх час від часу коли виникає бажання (смак доволі різкий та кислий, але приємний), а також перед та в процесі подорожей – в цей час організму вітаміни не завадять.
І склад доволі очікуваний – мультивітаміни у розумних дозах:
Nuun Rest
Пігулка містить магнезій та деякі інші мікроелементи і виробник рекламує цей засіб як призначений для покращення сну та заспокоєння в цілому.
Можу сказати з власного досвіду – для мене це не працює. Я п’ю перед сном розчинену пігулку вже деякий час і ніякої різниці ні в тому як швидко засинаю чи як міцно сплю не помітив взагалі.
Хоча не виключаю, що тим у кого нестача саме магнезію цей засіб допоможе.
Призначення: компактний гаманець в тому числі для активного спорту.
Загаліні враження: Неймовірно зручна річ! Користуюся і під час бігу/велосипеду, і у повсякденному житті.
Розміром трошки більше кредитної картки. Більше 10 карток поміщуються без проблем.
Один віділ має прозоре віконце для прав і два відділи всередині. Другий відділ просто плаский. Також є додаткова кишеня для ключів зі смугою якою їздить кільце.
Прекрасно поміщується як в кишені бігових рюкзаків, так і у біговий пояс.
Недоліки: Це в першу чергу гаманець для карток , також буде проблематично зберігати монети. Але в моєму випадку це абсолютно не суттєво бо я паперовими грошами добре якщо 2-3 рази на рік користуюсь.
Якийсь великий набір ключів теж буде проблематично запхати в гаманець. У мене лише ключ від квартири та поштової скриньки – все прекрасно поміщується.
Ціна: $10-$15 в залежності від обсягів та навявності “термосу”.
Призначення: Пляшка для пиття. В першу чергу призначена для велосипеда, але прекрасно працює і в залі, і в басейні.
Загальні враження: Найголовніше що є у пляшок від цього виробника це оригінальний “сосок”. По-перше, він може знаходитися у двох станах – закритий, коли нічого взагалі не виливається, і відкритий коли рідину висмоктуєш чи вичавлюєш. І це дуже зручно в порівнянні зі звичайними велопляшками де спочатку треба зубами відкрити сосок, а після того як попив закрити бо буде розливатися. Тобто цю пляшку треба тримати закритою лише при транспортування, а на велосипеді вона постійно відкрита і рідина не виливається з неї.
Недоліки: Не виявлено. І навіть ціна така сама як у звичайних пляшок. Хіба що відсутність яскравих розфарбовок можна було б назвати недоліком.
