Ходили гуляли там на День Перемоги. Дивилися на магнолії які квітли. До того я про магнолії знав лише з анекдоту, а що воно таке і як виглядає навіть не уявляв. Власне анекдот.
Тупого носорога попросили комусь передати таємне повідомлення з одного ключового слова “магнолія”. Ну от значить біжить він і повторює про себе щоб не забути “магнолія, магнолія, магнолія, …”. Бац! Врізається рогом у дерево, падає, встає і починає пригадувати слово:
– Могу лі я? … Хочу лі я? … Говно лі я? О! Магнолія! Магнолія, магнолія, магнолія, …
Ну коротше ходили ми дивилися на ті магнолії. Мені навіть сподобалося.
Людей там теж було щось дофіга. І кожному треба було обов’язково потрогати, а краще зірвати, квіточку чи кілька пелюстків. Усе навколо було ними всипано.
Зараз я пригадую все те і так якось воно бідненько виглядало.
Парк у Києві, навіть з квітнучими магноліями, це те що тут росте просто так на вулицях і між будинками. А те що тут назвають парками в Києві мабуть би назвали диким лісом
Книга дико котується любителями фентазі і є початком якоїсь знаменитої серії.
По сюжету – вчений з сьогодення (дивимося на рік видання) потрапляє у світ меча і магії з живими скандинавськими богами. Це власне час незадовго до битви з льодяними Гігантами (читаємо про Раґнарок). Ну і всеь час вчений намагається проявити свої розумові здібності і постійно фейлить в цьому жорстокому і грубому світі.
Треба відзначити що в книзі присутня доля гумору який прихильники чомусь настійливо порівнюють з “гумором” Аспріна (абсолютно не смішним як на мене).
По-перше, як збиралася інформація. Є такий сервіс http://www.mint.com якому вказуєш всі банківські рахунки, кредитні та дебетні картки, позики, пенсійні та інші фонди, акції і так далі. Він все це відслідковує, інформує про те що час виплачувати щось там, або що, наприклад, в цьому місяці щось перевищів свій звичайний ліміт на бензин і таке інше. Звісно по транзакціям сервіс знає які витрати до чого відносяться (їжа, медецина, житло і так далі). Лише в небагатьох випадках треба вказувати вручну що це саме було, не частіше ніж раз на 300-400 транзакцій.
Чи не боюся я давати таку інформацію як номери рахунків і паролі цьому сервісу? Ні, не боюся. Насправді сервіс доволі відомий і дуже поширений. Ну і крім того в плані фінансів я доволі пофігістичний (тому і подобається що хтось їх відстежує за мене, сам би я такого в житті б не робив), та і ви можете лише вірити мені на слово що це мої дані, а не просто намальовані у паінті :) Реальні цифри не вказую з двох причин: 1) щоб уникнути заздрощів що класно нам тут живеться тупим і жирним бездуховним американцям, і 2) щоб уникнути пенісометрії і проповідей те які ми тут ніщеброди і як продалися в анальне рабство за миску рису в день.
Крім того показано ж співвідношення, а це як на мене і є найцікавішим.
І оскільки фізичними грошами як такими ми практично не користуємося (максимум 0.01% платимо налічкою), в мене навіть більшість часу їх нема з собою то ця статистика фраховує все.
Це статистика за майже два роки, тому доволі показова.
Тепер трохи по категоріям:
Home – чисто плата за аренду, враховуючи те що ми знімаємо доволі дешеву і не саму велику квартиру у більшості цей сегмент має бути більше на 20-30%%
Health & Fitness – сюди входить медецина, стоматологія, витрати на спорт (спортклуб, одяг і обладнання, стартові внески, тощо). Ми багато свого часу витратилися на медецину і зуби, крім того активно витрачаємося на спорт, так що у пересічної людини цей сегмент має бути меншим щонайменше втричі. З іншого боку без страховки і з тими процедурами які ми мали робити цей сегмент збільшиться рази в 4-5.
Food & Dining – продукти і ресторани-кафе-фастфуди. Ми не часто їмо не вдома, переважно лише коли подорожуємо. Але навіть якщо нічого самому не готувати то цей сектор буде більше максимум відсотків на 10.
Shopping – шмотки, взуття, брюлікі меблі і всякі дрібниці. Так, тут все дешеве. При бажанні і при відсутності любові до процесу шопінга можна легко урізати цей сектор вдвічі. З іншого боку в плані меблів ми любимо мінімалізм (наприклад надаємо перевагу подушкам замість диванів і столів, сидимо на підлозі і таке інше), так що не став би стверджувати однозначно.
Auto & Transport – кредит за машину, бензин, автобуси, таксі, …
Travel – авіа-перельоти, готелі, тощо.
Bills & Utilities – електрика, вода, сміття, газ (якщо проведено) та інші “комунальні” послуги. Чому не включено до плати за житло? Ну так у житла власник один, а контракт з постачальником інших ресурсів з ним не пов’язаний. Хоча нашим людям звично все об’єднувати в одну категорію мабуть. Але не забувайте що плата за ресурси тут далеко не фіксована і різниться від того які виплати і податки вигадають в тій місцині де ви живете і які провайдери з якими тарифами присутні. Сюди ж входить інтерне, телебачення (у нас нема), телефон і інше.
Коротше невдовзі після того як вона у нас завелася ми прикупили пару кілька книжечок про те як доглядати за котами і іншою довідковою інформацією. І була там одна книжка чисто про породи (цікаво ж!).
Ну от почав я читати про породи і знаходжу опис “російської блакитної”. Ні, спочатку ми вірили що у нас “британська блакитна”, але розуміли що крім кольору вона нічим більше не схожа. Ну от, а про російську пишуть що: 1) довгі тонкі лапи, 2) великі гострі вуха, 3) довгий тонкий хвіст, 4) колір вусів, брів, носа, губ повністю співпадає з кольором хутра, 5)…
І у нас все це є!
Далі читаю про характер і поведінки: 1) одна з небагатьох порід що любить сидіти дома і не любить бувати на вулиці, на вулицю не проситься, 2) любить заховатися, сидіти тихо-тих і щоб її шукали, 3) любить бути в компанії “на рівні”, але щоб її не чіпали і не шуміли, ну і так далі.
Ну блін же ж, це ж точно про Лєнку! Читаємо і радіємо що за пару гривень прикупили кішку вартістю пару тисяч баксів.
А далі почали читати пункти по яким знімають бали на виставках. Виявляється для кожної породи є такий список і судді ходять і віднімають бали від максимума. Ну і знаходимо 1) кілька білих волосинок на спині, 2) кілька білих волосинок на “краватці”, 3) кілька білих волосинок на “трусиках”. Причому “кілька” це реально 3-4 штук. Але за них щось там сильно дофіга знімають. Далі пішло: жовтизна в кольорі очей (повинні бути чисто зелені), щось з там з кольором подушечок і всяке таке. І в результаті усі ті штрафні поінти що можна було знайти ми і назбирали.
Але як ви розумієте це нас не переконало в тому що у нас не найпородистіша кішка на світі.
Стосовно ж того як вона себе вела і поводилася то теж усе саме так як нам і хотілося (чи то вона нас примусила вірити в те що ми саме того і хочемо?) – засяде десь у шафі і сидить тихо-претихо, а ми бігаємо по хаті і зазираємо в усі закутки де вона поділася. І лише насипання їжі миттєво призводило до того що Лєнка матеріалізувалася біля своєї миски.
Крім никання вона ще любила гасати за жолудем, натурально як собака бігла за ним і приносила назад у зубах. Ну або за тенісною кулькою. Але швидко “втомлювалася”, відходила в бік і дивилася як ми продовжуємо одне одному ту кульку кидати. І спробуй тільки зупинитися!
Ще любила гасати за мною, або від мене. Причому іноді не проти була закласти віраж по стіні, прямо як Джекі Чан.
Ну і покусати-поцарапати руку якою я з нею боровся, куди ж без цього. Але такі розваги вимагали спеціальної старої шкіряної рукавички, бо інакше будеш весь у кровіщі.
Взагалі ті у кого дома є щось із котячих можуть підтвердити що починаєш дома по іншому ходити – так щоб щоб ненавмисне не зафутболити тваринку кудись. Починаєш так ноги більше вгору піднімати перед тим як ступити вперед. Особливо коли темно.
Ну а уві сні перевертаєшся в кілька прийомів щоб не завалити кішку яка спить десь зверху – натягуєш фрагмент ковдри руками, піднімаєш, повертаєшся, опускаєш ковдру.
Неймовірне вміння випрошувати їжу здається вроджене. Куди б ти не йшов Лєнка вилітає попереду з воплями “Ура! Їсти, їсти! До холодильника!” і веде тебе до своєї тарілки. Навіть якщо тільки но поїла.
З роботи зустрічала нас по різному. Мене так – спочатку залізти на одних кігтях передніх лап по джинсах мені на плече, потім залізти у пакет з питанням “шо приніс?”, потім тягти за руку до холодильника – “насипай їсти!”. А Олену зустрічала так – стриб на плечі, потертися, пообніматися, поцілуватися, признатися у коханні і помурчати… Ну шо ж поробиш.
Є в Жовтих водах така вулиця яка з невідомих мені причин усим відома виключно як Бродвей (до речі був я на тому вашому Бродвеї, нічого схожого ). Це улюблено місто різної молоді (і бидла, і небидла, і “я не бидло” бидла) для невтримного пиття пива, осцикання дерев і радісних нічних воплів.
Точної дати не скажу, але знаю що це була весна 2005. Дехто з присутніх на фото писали диплом, а я готувався приймати участь в комісії яка ті дипломи “слухала”.
Ні, ми не ходили тоді на нього спеціально. Просто був вихідній і ми поїхали на Хрещатик. А тут – бац, кодло людей.
Прикольно було те що там було фактично два Майдани – один на самому Майдані, а інший, блакитний, на Європейській площі.
У блакитному таборі було багато прикольних таких пацанчиків у спортивних штанях, тухлях і кожухах. Нам навіть там якісь почали розказути який Фьодорич кльовий, як їм дали оплачувану відпустку, привезли безплатно в Київ та ще й годують. Наскільки пам’ятаю в новинах тоді казали про 200 автобусів з Донецька.
Потім пам’ятаю біля помаранчової сцени багато їх крутилося бо музичка повеселіше була.У них там якісь заслужені пенсіонери витупцьовували на сцені під українстку народну фонограму.
Між збіговиськами стояли 3 кордони з міліціонерів і інших важких металевих предметів. Але ніякої там бійки чи особливих конфліктів ми не бачили.
Ми вчасно підійшли до сцени – якраз невдовзі почалися виступи. І було прикольно чесно кажучи. Були там Мертвий Півень, Мандри, Тартак, Плач Єремії, ще хтось. Все вживу, з офігенним апаратом. Тим більше ми під сценою стояли
А потім ми озирнулися і жахнулися скільки людей набилося. І під прапорами аж неба не видно було. На диво п’яних було мало, хоча були удоди з цигарками в зубах і такі що ставили порожні пивні пляшки під ноги (чи треба казати що за пару секунд пляшка у такому натовпі перетворюється в бите скло?).
Плотім виступала Тимошенко, щось про “дайте нам теж трошки вкрасти”, потім Луценко, далі не знаю…
Власне на Тимошенко ми і почали вибиратися з натовпу. І вибиралися весь час доки вона свою промову не закінцила. Хвилин 30 як мінімум.
Олена була з помаранчовою (вірніше помаранчово-червоною) торбою і у яскраво помаранчових мартінсах. І через такий прикид її зловили журналісти Нового Каналу здається і брали інтерв’ю. Щось типу “за що ви так любите помаранчових?”, а вона їм “та ні, це мені просто колір цей пасує”
Я подзвонив своїм і мама сказала що хвилин через 20 після мого дзвінка її у новинах показували. Отаке.
Вимовляється як “хенкі пенкі”. Означає ще приблизно “обжимання”, але диапазон ширший – від поцілунків у темряві кінотетру чи на задньому сидінні таксі, до безпосередньо сексу. Детальніше тут – http://www.urbandictionary.com/define.php?term=hanky+panky
Магнолія! Магнолія, магнолія, магнолія, …
І у нас все це є!
). Це улюблено місто різної молоді (і бидла, і небидла, і “я не бидло” бидла) для невтримного пиття пива, осцикання дерев і радісних нічних воплів.
