Серія T100 є прямим конкурентом бренду IronMan – це довга дистанція триатлону яка складається з 2 км плавання, 80 км вело та 18 км бігу. Спочатку серія з’явилася лише для професійних атлетів, але згодом організатори почали допускати і аматорів. У порівнянні з IronMan стартів T100 значно менше, а отже коли такий з’явився у Ванкувері до якого нам усього 2.5 години добиратися машиною я не зміг його пропустити. Додало зацікавленості також те, що я більше не хочу приймати участь у стартах IronMan – вони дуже недобре зі мною повелися і після кількох років я дуже розчарований у їх ставленні до мене.
Що стосується вартості старту – вона приблизно така сама як і у IronMan, стосовно організації – в чомусь краще, в чомусь гірше, але приблизно той самий рівень.
Реєстрація та пошук інформації про старт на сайті дещо заплутана, але ближче до старту багато додаткової інформації з’явилося як оновлення і в цілому я задоволений. Проте враховуючи як красиво виглядає сайт його інформативність лишає бажати кращого.
Сам старт проводився у океанській затоці у 20-30 хвилинах машиною від центра міста. Тож ніж платити безумні гроші за готелі (в середньому $600 за ніч близько до старту) ми знайшли житло на AirBnB за трохи менше ніж за $100 за ніч. І район в якому ми жили дуже нам сподобався – великі будинки, спокійні вулиці, багато дерев, мало людей і машин, близько до океану, безліч парків та площадок. Коротше затишно, красиво і безпечно.
Від нашого помешкання до місця старту було менше 10 хвилин машиною. І у цьому старті було незвично те, що в суботу проводився старт на спринт та олімпійські дистанції, а ті хто робив 100 км стартували в неділю.
Отже забрав стартовий пакет який включав найкращий рюкзак, що я бачив – прямо дуже крутий і стильний. Також крута силіконова шапочка для плавання (про це трохи згодом), наліпки на вел та шолом, номер і наклейки на руки з номером, а також сумки для речей на вело, біг та плавання.
Проте експо, тобто де партнери виставляють та продають свої продуки (спортивне харчування, одяг, окуляри, шоломи, тощо) було крихітне і розчарувало – не було нічого нового і цікавого і було усього 3 чи 4 палатки.
Хоча транзитна зона була одна нам все одно видали три сумки. Теоретично мало бути так: ми з води забігаємо в палатку з сумками, з вело-сумки дістаємо шолом та вело-туфлі, а в неї запихаємо вет-с’ют. З шоломом на голові і в туфлях біжимо за велом. Але я повісив шолом на руль і закріпив педалі, а отже біг босий – так легше. І багато людей робили так само.
Потім з вело біжимо вішаємо вели, далі в ту ж палатку. Дістаємо з бігової сумки кросівки, номер, тощо. Біжимо на біговий етап.
Дуже сподобалося, що люди ніяк не перетиналися: напрямки бігу були лише в одну сторону і коридорами. І у підсумку незалежно де був вел усі пробігали ту саму дистанцію може з різницею усього в кілька метрів.
Отже на плавання, це десь метрів 500 від транзитки. Тут запускали людей по 2 кожні 5 секунд, а усіх учасників поділили за кольорами шапочок. Помаранчеві як у мене – найшвидше.
Плавання було 2 кола з виходом з води. Почав, як і радив тренер доволі спокійно. І в принципі усю дистанцію не зважаючи на кількість учасників пливсти було дуже вільно і практично не було ніяких заторів чи необхідності обпливати когось.
Вихід з води і друге коло як і очікувалося далося важко. Якщо ви ніколи цього не пробували – варто знати, що пливсти одразу після короткого бігу у 30 метрів дуже важко. Різко починає не вистачає повітря, усі м’язи втрачають силу, навіть легка паніка починається. Тому перші метрів 150 другого кола я мав сильно уповільнитися. Проте вже після того повернувся до бажаної швидкості.
В результаті плавання вийшло 38:20, що наче як дуже повільно. Але на диво це 6-й результат у моїй віковій групі. Тобто отой біг і вихід з води додав дуже багато. До того ж далеко було бігти до транзитки, що напевно теж додало до часу.
Далі доволі довга пробіжка в транзитку, знімаю як можу швидко вет-с’ют, пакую у рюкзак, біжу за велом, біжу з транзитки, сідаю, кручу. Цього разу вирішив їхати у своємо старому шоломі Rudy Project Volantis – у ньому краща вентиляція ніж у модному сучасному Ekoi Perf AERO16, а я якраз на тренуванні до того відчув як мені надто тепло і заливає очі потом у таку погоду. І вибір менш аеродимічного, проте з кращою вентиляцією шолома був вірний.
А от мої завжди такі надійні педалі Assioma Favero DUO мене вперше і неочікувано підвели: показували якісь дивні 40-90 ватт, хоча я крутив явно більше 200. І у попередній день на розминці вони ще працювали як треба. Що сталося незрозуміло. Коли їх спробував на тренажері через два дні після старту – те сам, показують стабільно на 55% менше ніж тренажер.
Курс вело-етапу був доволі незвичний. Ми спочатку робили довгий крюк, а потім повторювали 4 кола по 15 км. Кожне коло складалося з 30% поміркованої гірки, потім 30% відносно плаского, і залишок – лагідний не крутий спуск. Ну і після розвороту на 180 градусів те саме, але в протилежному напрямку.
З кожним колом додавалося людей. І вже десь на третьому колі просто уся дорога була забита велосипедистами. Це не було великою проблемою – нам віддали дві смуги на усій дистанції. Але на крутих спусках іноді повільніші учасники блокували тих, хто міг би інакше пролетіти мимо.
В процесі вело їв прямо дуже багато, бо мені і попередній тренер, і той що зараз постійно кажуть про необхідність споживати калорії. Отже випив десь півтора літри з двома розведеними пакетами Tailwind Nutrition, ковтнув приблизно три гелі Precision Fuel & Hydration і один з кофеїном на останніх кілометрах. І це все стояло в горлі просто.
На біг вийшов з відчуттям легкого болю в стегнах і трошки втоми, але в цілому наче в нормальному як для дистанції стану. Усе вело вийшло за 2:20:45, а це був 5-й результат у віковій групі.
Почав бігти я доволі бадьоро, але одразу відчув – буде не легко. Було парко і занадто тепло, одразу почав перегріватися. На кожній станції підтримки обливався водою і сипав під костюм кригу, але цього не вистачало.
У бажаному темпі пробіг перші 4 км, а після 5-го треба було трохи додати – а у мене навпаки швидкість впала.
Бігли ми 3 кола по гравію, грунту, навіть тирсі і дуже рідко по шматках поганого асфальту з ямами. Багато людей бігло у звичайних кросівках не для змагань, а так званих “для щоденного бігу” – і це був насправді добрий вибір. Бо крім власне поганого покриття дуже не часто доріжка була пласка та пряма. Постійні вгору-вниз та повороти робили утримання темпу складною задачею.
Друге коло далося найважче. Іноді навіть відчував, що ось-ось може попливсти перед очима. Зменшував темп. Проте на третьому колі зміг зфокусуватися і добігти як міг рівно.
І так само як і на вело самотнє перше коло з кількома людьми вдалині сильно різнилося від забитого учасниками третього кола.
Але ось вже і довга і практично порожня фінішна пряма.
У підсумку біг вийшов найгірше: 1:25:19. Це 5-й час у віковій групі.
І остаточний результат: 5-й у віковій групі (з 51 учасника), 89-й з 579 чоловіків, 100-й з 838 учасників усього.
Дані з годинника: https://connect.garmin.com/app/activity/24002863546
