Для мене це був свого часу новий бренд. На момент написання цього посту вони мають лише один продукт – Quantum Energy Squares.
Це звичайні “спортивні” батончики які можна їсти як перед тренуванням так і під час не надто інтенсивної активності (як, наприклад, на велосипеді). Але вони мають одну особливість – вони містять кофеїн. Один батончик (а скоріше квадрат – звідки і назва) містить еквівалент однієї порції еспресо.
На смак вони доволі так собі і треба звикати. З часом звик, тепер навіть трошки приємними здаються.
Також батончики ці трошки сухуваті і в той же час трохи маслянисті – це найкраще пояснення мабуть. Тобто є відчуття, що пальці жирні, але жувати важкувато. Є певний гіркий присмак.
Баточики не кришаться особливо, а отже ризику вдихнути крихту менше. До зубі не липне особливо, проте щось таки лишається і через деякий час можна якесь дрібне насіння (чіа чи льон) несподівано відчути яке ховалося між зубів.
Дія кофеїну помітна і настає доволі швидко, проте не різко, а якось плавно. В цілому я задоволений.
При ціні в $2 за штуку вони не так щоб і дешеві, але, по-перше, їх іноді можна купити по акції дешевше, а, по-друге, ці батончики будуть хорошим виходом коли треба близько де тренування щось поїсти і додати кофеїну.
Виглядає ефектно, але насправді не надто складно коли призвичаїшся
Рафтінг (для тих хто не знає) це сплав по річках на широких і пласких гумових човнах (4-6 людей) з доланням порогів яке утворює каміння на дні річки. Самі пороги мають 6 рівнів складності де 1 означає спокійну воду, а 6 – водоспад.
В Коста Ріці одні з найкращих рафтінгів для початківців – дуже довгі і мілкі (у сухий сезон) річки з порогами рівня 3. Це той рівень коли тебе трохи кидає і треба іноді кидатися то на дно човна, то на інший борт, можна навіть вилетіти іноді, але в цілому нічого складного. А от вже в сезон дощу (одна з двох пор року в цій кліматичній зоні) ці самі пороги стають рівнем 5 і долати їх вже небезпечно навіть професіоналам.
Зверніть увагу на зелені плями – це підошви того хто вилетів з човна
Ця наша пригода включала в себе більше ніж півтори години автобусом зі столиці, 4 години самого рафтінгу та ще майже 3 години до нашого наступного міста – Ла Фортуни.
А за 4 години навіть з нескладними порогами можна нормально відчути що таке рафтрінг і зрозуміти для себе чи варто робити щось подібне ще. І наскільки я побачив Олені сподобалося (у неї це було вперше), але не настільки щоб їхати 3 години в одну сторону і робити це в холодних річках нашого штату. А так де тепленько і не далеко – це залюбки.
“Капітан” нашого човна давав команди як грести вперед чи назад, кидатися на одни чи інший бік, або на дно щоб не застрягти на камінні і не перевернутися
Дуже багато сонця, і хоча спеки не було відчутно (все ж таки постійні бризки води) та обгоріли усі відкриті частини тіла дуже добре.
Коли була нагода там де спокійна вода і дно без каміння нам давали стрибати у воду і трошки поплавати.
Та і взагалі в плані інтенсивності пороги такого рівня не складні, а через те, що між ними є доволі довгі відрізки спокійної води ще і не втомлюють. Єдине що 4 години це все ж таки дуже довго. І якщо у вас є хоч якась фізична підготовка – все це буде надзвичайно легко, але в кінці буде легка втома.
Кермач визначає шлях яким човен долає поріг і дає відповідні команди усій групі
У підсумку – можу порадити як спорт так і це конкретне місце. Якщо буде така можливість то робіть: це одночасно і яке не яке фізичне навантаження, але не надзвичайне якесь, це і пригода, це і чудові види.
З моменту нападу Хуйлостану на Україну не можу уявити як писати чи перейматися такими буденними і дрібними речами як фільми, музика, подорожі і навіть тренування. Але в той же час якщо не перемикати себе насильно хоч на щось можна дуже сильно нашкодити своєму психічному стану і здоров’ю, і кому від цього буде користь?
Злість та розпач, неможливість якось суттєво допомогти, хаотичні пошуки де і як себе можна задіяти… Важливо лишатися тверезим, зосередженим, раціональним як би нереально вся ця ситуація не виглядала. Можу комусь допомогти просто зараз і роблю це, сподіваюся все скінчиться як скоріше і буду вже допомагати відновлювати і розбудовувати. Але це вже після перемоги.
Прощення не буде. Ніколи, ні за яких обставин. Росія має бути розорена, розділена, а бажано лишатися в ницості та бідності назавжди. І що зможу для цього зроблю. Але це теж потім.
А поки мій блоґ буде і далі заповнюватися легенькими нісенітницями про фільми (які я не можу зараз дивитися, буду писати про те що дивився до початку війни), про подорожі та інше таке. І я знаю, що пишу ще для себе – мене і так не дуже багато людей читало, а зараз їм взагалі не до того. Але для мене це вже за кілька років стало звичкою і буду писати щоб хоч так повернути фрагменти реальності в життя.
Колишня тюрма, а зараз музей для дітей – в країні дуже низький рівень злочинності
Коста Ріку розтащовано дуже близько до екватору, майже в місці приєднання Центральної Америки до Південної Америки. Для нас переліт зайняв трохи більше 6 годин з Сіетлу до Маймі, а звідти вже 4 години в столицю країни – Сан Хосе.
Країна є доволі унікальною за багатьма показниками деякі з яких я згадаю далі. Населення країни складає 5 мільйонів населення з яких майже 1.5 живуть в столиці.
Виносна торгівля на центральній вулиці столиці
Незвичним (особливо для Південної Америки) є те, що більшість дорослого населення складає середній клас – дрібні бізнесмени та висококваліфіковані службовці. І через це країна останні 30 років дуже сильно прогресувала в усьому.
Політично більшість населення центристи і їх політики мало відрізняються одне від одного. І через це у країні одночасно і відбуваються постійні реформи, але і популістських рішень теж не приймається (як роздати всім телефони, чи висадити 2 мільярди дерев, побудувати ядерну бомбу та інша зеленщина тут не пройде). Тобто виборці дуже раціональні і прагматичні, а клоуни та брехуни в політиці відсутні – у них просто не буде електорату.
Сучасне мистецтво (це ж воно?) тут перемішане з класичним, примітивним та авангардистським
Також варто згадати про відсутність “національного” питання – мене не розуміли коли я питав чи є такі політики які ціляться на конкретну групу, національність чи ідеологію. Тут таке схоже відсутнє і головоне за чим оцінюють політиків – це результативність роботи та показані результати. Ідеологія, релігія, мова та національність тут схоже нікого не цікавить взагалі. І усі вони себе сприймають як один народ – індіанці (близько 2% населення), афро-карибці (так тут чорношкірих називають – 15%, та нащадки іспанських завойовників.
До того ж останні років 15-20 сюди на пенсію почали перебиратися європейці та американці – однаковий клімат весь рік, розвинена інфраструктура і трошки дешевше ніж вдома.
Одна з будівель архітектурою якої місцеві дуже пишаються – це копія чогось європейського
Якщо ще 20 років тому знання англійської було шансом отримати більш високооплачувану роботу то зараз без англійської скільки-небуть пристойної роботи не знайти. Причому англійська доволі хороша у тих хто нею говорить і людей з англійською можна зустріти навіть в самій глушині.
В країні відсутня армія. Тобто в якийсь момент люди вирішили, що вона їм не потрібна і кошти спрямовують в освіту та медицину.
На місці колишнього аеропорту розташовано величезний парк з пам’ятниками та музеями
Також вражає стан доріг – якість покриття, розмітка, освітлення. І все це є не лише в столиці, але і у віддалених містечках. Взагалі країна нагадує трохи бідніші США. На жаль і ціни майже такі ж як в США.
Коста Ріка країна не дешева і практично усе тут коштує значно дорожче ніж в Україні. Це проте означає і високі рівні заробітків та рівень життя людей. Також через це країна приваблює велику кількість заробітчан переважно з Нікарагуа на півночі – там якраз постійно вибирають місцеві аналоги “Партії Регіонів” чи “Слуг Народу” і країна завдяки цьому перебуває у перманентній економічній дупі. А в Коста Ріці за ту саму роботу платять мінімум втричі більше.
Сучасні машини, відсутність бомжів, хаотична забудова
В той же час не можна не помітити властивого Південній Америці навіть в найдорожчих районах столиці – хаотична забудівля (яку таки приводять потрошку до ладу), непродуманість дорожніх розв’язок, всюди протягнуто дроти, якість випадкові руїни мостяться до сучасних будівель зі скла та бетону.
Сама столиця є найбагатшим місцем країни і це помітно – автомобілі точно як в США, можна побачити будь-що. Хоча і у віддалених районах не бачили аналогів жигулів та москвичів, проте у столиці схоже всі автомобілі не старіше 5 років.
Будівля уряду без вікон – бетонний куб
Смішно як нам багато разів розказували про пару будівель (оперу та театр) які обов’язково треба побачити. А з’ясувалося, що вони усього лише побудовані у європейському стилі – для місцевих це прямо невидане щось, всі нам казали “прямо як в Парижі чи Римі”. Було смішно.
Центральну вулицю міста перекрито для транспорту і по ній ходять пішоходи. А сама вулиця повністю складається з магазинів, крихітних готелів та кафе/ресторанів. І до речі ось ці невеличкі готелі та ресторани є взагалі будь-де – навіть у самих глухих місцях. І тому дуже багато туристів беруть напрокат машину і їздять по всій країні – завжди можна знайти де зупинитися та поїсти. Плюс хороші дороги.
Приготування кави у місцевий спосіб як це робили ще 200 років тому
Ще я помітив, що практично ніхто не палить – за усі дні перебування тут я бачив менше 10 людей з цигарками, та і ті були бомжами. Також не бачив п’яних взагалі жодного разу.
Географічно країну складають 4 пояси високих гір з майже сотні активних вулканів. Землетрусів тут стається більше сотні на добу, але усі настільки дрібні, що ми їх не помічали. Останнє серйозне виверження (зруйновано вщент 2 міста і тисячі загиблих) сталося у 70-х роках. З того часу уряд розробив і запровадив процедури евакуації, хоча кажуть жертв все одно скоріш за все не вдасться уникнути у разі виверження.
Місцева кухня містить багато м’яса, але на диво мало овочів
А згадані вище гори вже в свою чергу ділять країну на різні кліматичні зони – вологе і прохолодне високогір’я та гаряче і сухе узбережжя. До того ж в країні фактично 2 пори року – сильні дощі та дуже слабкі дощі. Але через різний клімат та вологість густа рослинність знаходиться переважно в горах, в той час як внизу рослини виживають під пекучим сонцем без води.
В країні дуже хороша вода, принаймні в тих регіонах де ми були – відфільтрована від пилу рослинністю гір, далі крізь лавове каміння просякає глибоко під землю де розігрівається до пару лавою і виштовхується вгору. Всюди де ми були усі п’ють воду просто з крану. І навіть в ресторанах наливають з крану. На смак дуже чиста, без будь-якого присмаку чи запаху.
Місто оточене горами, але повітря чисте і прозоре
Також і повітря надзвичайно чисте (а не той жах який ми бачили в Гватемалі) – по-перше, це маси океанського повітря. А, по-друге, в країні надзвичайно жорсткі вимоги до викидів виробництва та машин. Більшість року тут повітря чистіше ніж в Сіетлі (яке вже і так значно чистіше ніж в Києві чи Жовтих Водах).
Свого часу у мене був не надто хороший досвід з попередніми версіями цього пристрою (Fire HD 7 та Fire HD 6) які мені абсолютно не сподобалися і які я не радив купувати в жодному разі. Проте пройшло кілька років і на дуже хорошому розпродажі ($75 замість $150) я вирішив ризикнути ще раз. Тим більше, що дуже багато людей радили купувати за такою знижкою.
І після вже кількох днів використання відчув – покупка того варта. І ціна безумовно просто чудова.
Спочатку перелічу хороше:
Пристрій дуже довго тримає заряд. Якщо просто читати пошту по кілька разів на день то можна не заряджати більше тижня. Якщо дивитися фільми то теж фільми на 3 легко вистачить. І заряджається він дуже швидко, до того ж через звичайний USB C кабель.
Хорошої якості екран. Звісно його не можна порівняти з дорогими телефонами чи iPad’ом, але для такої ціни екран просто неймовірний – хороші кольори, достатня яскравість. Фільми, веб-сторінки – без нарікань.
Гучний звук. Він не надто якісний і особливо чути це на музиці. Але він гучний і можна не викручувати гучність на максимум.
Пристрій легкий і його зручно тримати.
Додатково куплена обкладинка від Amazon (https://www.amazon.com/gp/product/B08L9S4YZR) закривається і утримується закритою за допомогою магніту, а також служить ножкою як для портретної так і для ландшафтної орієнтації чим я постійно користуюся.
Чутливість екрану теж бездоганна – усі торкання оброблюються, ніяких затримок чи неточностей.
На планшеті стоїть модифікований Android, а отже нескладно зробити модифікації щоб можна було встановлювати софт з магазину Google.
AUX-роз’єм для навушників – в літаках я надаю перевагу повнорозмірним навушникам як Bose QuietComfort 25 через їх краще шумоподавленя. І хоча звісно можна щось подібне знайти і з Bluetooth все ж мати можливість підключити провідні навушники – це іноді дуже в нагоді.
Я брав планшет з собою в подорож і в цілому крім кількох обмежень він задовольняє усі мої вимоги щоб не тягнути лептоп.
Ну а тепер про недоліки та обмеження:
Той самий кастомізований Android – з коробки пристрій знає лише про Amazon, дає доступ до магазину додатків та інших сервісів Amazon і взагалі зав’язаний повністю на Amazon. Це можна змінити відключивши сервіси та встановивши деякі пакети вручну, але вимагатиме певних незрозумілих дій для неспеціалістів. До того ж абсолютно позбутися прив’язки не вийде – час від часу буде десь вилазити реклама, якісь сервіси від Amazon будуть повертатися. Я наприклад так і не зміг повністю перейти на ланчер Microsoft і користуюся кривеньким та примітивним від Amazon.
Доволі слабенький процесор – це очікувано за таку ціну, та і чесно кажучи працює все не так щоб і повільно. Але коли пристрій “прокидається” то доведеться кілька секунд почекати щоб інтерфейс почав відповідати на натискання. І те саме можна сказати про перемикання між важкими програмами. Хоча в цілому все не так і погано і майже ніколи не доходить до межі де уповільнення починають дратувати.
Відсутній роз’єм для SD-карт. В останній подорожі в Коста-Ріку хотів би поредагувати трошки відео та фото з GoPro HERO Session, а ніяк…
У підсумку – за $75 це без будь-яких сумнівів неймовірна покупка. І навіть за повну ціну це доволі хороший пристрій з якісним екраном, тривалим часом роботи від батареї, але сильно зав’язаний на сервіси Amazon та іноді слабким залізом.
Серед відео-стрімінгових платформ як Netflix, YouTube та інших, що їх робить зараз ледь не кожна компанія Peacock TV все ж таки стоїть окремо. Через те, що це сервіс компанії NBC якій належать права на трансляцію Олімпійських Ігор в США саме він і є найкращим способом дивитися Ігри за відсутності підписки на телебачення.
До величезних плюсів сервісу можна записати найнижчу ціну – $5 у місяць з рекламою (або $50 на рік), або $10 без реклами ($100 на рік). Для порівняння щоб дивитися NBC на Sling, Hulu чи YouTube доведеться заплатити $35, $65 та $70 на місяць відповідно (так, навіть у цьому YouTube є найгіршим).
Коли сервіс лише з’явився на Roku у нього були помітні проблеми зі швидкістю роботи – а саме переходи по каталогу та пошук були неймовірно повільні. Зараз ці проблеми вже виправили, але все одно є куди покращувати.
Інтерфейс треба зазначити дуже приємний, виглядає краще ніж абсолютна більшість стрімінгових сервісів, але на жаль не надто логічний і часом треба робити забагато зайвих дій щоб щось конкретне подивитися.
Другий плюс сервісу – його каталог фільмів та серіалів. Це як власного виробництва продукти серед яких можна згадати насправді хороші Resident Alien та Dr. Death, так і просто всесвітньо відомі The Office, Brooklyn Nine-Nine та інші. Каталог у них доволі великий і містить багато хорошого усього.
Також специфічно для американського ринку на який сервіс і націлено (не думаю, що він буде хоч скільки небудь популярним за межами США) тут повно американського футболу, бейсболу, баскетболу, рестлінга та іншого подібного.
Іншими словами якщо ви живете в США то Peacock на мою думку є одним з обов’язкових сервісів на які треба підписатися хоча б під час Олімпійських Ігор.
Користуватися надзвичайно просто – встановлюєте програму на смартфон, вибираєте книги, оплачуєте і слухаєте. Книги можна як слухати з підключенням до інтернету та і викачувати на смартфон (зручно коли в дорозі чи глушині і постійного інтернет-підключення нема). Викачані книги можна слухати усього кілька днів через захист, але це не велика проблема бо їх можна завжди оновити. Більше того – певна частина книг у них безкоштовна.
Стосовно самих книг то їх начитано дуже добре і професійно. Голоси (актори озвучки?) дуже різні і приємні.
Певні нарікання є на інтерфейс – не все логічно, але чогось надзвичайно незручного нема.
Головний мінус для мене – я не можу насправді слухати книги, мені нудно. Вже краще або читати, або як на фоні треба щоб щось звучало то краще це буде музика. Проте ми з Оленою подорожуючи машиною таки кілька книг примудрилися прослухати.
Один з цікавих продуктів які з’явилися не так давно, але набули певної популярності і схоже лишаться на ринку назавжди – це концентрована кава.
Тобто в прямому сенсі це кава яку треба розводити водою (холодною чи гарячою), молоком чи з чим там ще каву роблять. Подібних продуктів існує дуже багато і великі мережі магазинів навіть мають таку каву зі своїм брендом. Не вся вона хороша, у більшості випадків навіть не дуже хороша, але трапляються продукти які дійсно як мінімум непогані. Ось Jot (https://jot.co/) і є одним з таких.
Ми пробували різні рецепти, але на мою думку найкраще ця кава смакує коли нею заливаєш кригу чи коли додаєш у молочну піну (ми ось цим робимо піну – Кава з молочною пінкою в домашніх умовах). Сама кава має певний смак який її відрізняє від інших безпомилково – воно одночасно доволі “масивна”, тобто має багато кавового смаку, але при цьому не гірка. Ніяких фруктових нот чи навіть легкої кислоти непомітно. Тобто несподівано приємний смак якщо розраховувати на таку собі каву.
Що стосується концентрації то розводити рідиною треба не менше ніж 10 до 1. Нам ось такої маленької пляшечки на 6.8 унцій вистачає більше ніж на місяць.
Згодом ми відписалися від серсвісу – підписка коштує $36 на місяць і включає дві пляшки. А нам цього забагато – ми лише іноді її розводимо тому що є і Nespresso машинка, і мелемо та заварюємо самі у французькому пресі, аеро-пресі та кемексу. Коротше за кілька місяців назбиралося скільки цих пляшок, що ми їх ще пару років пити будемо.
Вже кілька місяців у нас (вірніше у мене, бо у Олени є своя Volkswagen Golf GTI 2017) ця нова машина (раніше була Subaru Forester 2016) і я вже можу сказати кілька речей про неї.
Touring це тип комплектації моделі, в лінійці самий вищий, тобто в ній є все що теоретично можливе на Форестері.
Головна причина оновлення була… чесно кажучи особливої причини не було, але я думаю коли є можливість оновлювати модель яка подобається кожні 4-5 рокі то так і треба робити – усі дрібні та великі покращення, а машина вже знайома.
Я дуже задоволений оновленням, а далі перелічу те що подобається і трохи того, що не подобається. Але варто вкотре нагадати – я не знавець машин і дуже мало в них розумію. А тому мої оцінки дуже суб’єктивні і не мають відношення до того як ті хто розбирається в машинах їх оцінюють та порівнюють.
Отже з того чим дуже задоволений (у довільному порядку):
Колі як на картинці. Субару називають його “Весняна зелень лісу”, а я – “брудно-жаб’ячий”. Мені колір дуже подобається – він і не надто типовий і практичний.
Підігрів руля – ось цього дуже не вистачало у попередній машині. Комфорту додає неймовірно.
Більші та значно яскравіші протитуманні фари – у моделі 2016-го вони були дуже слабенькі, а тут прямо як друга пара фар.
Колеса більші на 1 дюйм – наче дрібниця, а сидиш вище і дорога відчувається більш рівною.
Двигун тихший, і це не моя суб’єктивна думка, а одна з тих змін яку самі Субару рекламують.
На даху вже одразу встановлені рейки та перекладини на них. Дрібниця, а зручно.
Кнопка старт/стоп – ключ тепер безконтактний і його достатньо просто мати в кишені.
На ручці дверей водія та пасажира є зона торкнувшись якої можна закрити чи відкрити машину якщо мати при собі ключ.
В багажнику є кнопка яка не лише закриває багажник, але і лочить машину. Зручно набрати в руки покупки, натиснути кнопку і знати, що воно усе само закриє та замкне.
Режим автоматичного перемикання дальнього/ближнього світла – коли машина визначає, що поблизу нікого нема то сама вмикає дальнє. А як тільки з’являються фари на зустріч, чи скажімо світлофор – перемикає на ближнє.
Шкіряний салон – це просто виглядає дуже добре і зелений колір машини приємно комбінується з вишнево-коричневою шкірою сидінь.
Система навігації тепер від TomTom – краще ніж було, але у порівнянні з тим, що є на смартфонах – дуже так собі.
Аудіо система та що і була – від Harman Cardon, мені дуже подобається звук, тут ще й баланс частот краще налаштували.
Машина може розпізнавати двох різних водіїв і відповідно ставити крісло та бокові дзеркала у положення налаштовані для водія.
Є система яка стежить за очима і починає панікувати (пікає противно) коли не дивишся на дорогу кілька секунд.
Ага, і ледь не головне – коли зупиняєшся то машина сама глушить двигун, а коли відпускаєш педаль тормозу то знову заводиться. Спочатку це було не звично, але при цьому на екрані показує скільки зараз і за весь час було зекономлено бензину. І на мій подив на світлофорах за кілька місяців я вже простояв майже 5 годи і заощадив пару літрів бензину. Тепер вже звик і не подобається коли інша машина не глохне коли на гальмах – я ж нікуди не їду, чому двигун працює?
Але не все на жаль ідеально, треба згадати і про не дуже хороше:
Перше – це вже згаданий Android Auto. Він наче і є, але користуватися ним іноді буває неможливо.
Мультимедійні функції було переписано, але через те, що розробку віддали в Індію і фактично написали все заново є купа дрібних проблем. Кілька прикладів:
Режиму тиші не існує взагалі. Тобто заводиш машину і починає волати радіо чи музика зі смартфона (та що було увімкнена раніше). Її звісно можна вимкнути, але заводиш наступного разу – знову те саме. Рішення – вибрати XMM радіо, канал 0… коротше типове “це не баг, а фіча”.
Є можливість дзвонити та приймати дзвінки, є навіть телефона книга та фаворити в контактах, але нема можливості щось додати в ті контакти та фаворити. От так от тупо просто не дописали фічу. Рятує лише те, що усі дзвінки як правило зараз роблять прямо з телефона.
Мені не дуже подобається як переробили отвори вентиляції для першого ряду (внутрішні) – в них тепер нема як регулювати напрямок чи силу. Тобто взагалі нічого регулювати не можна. Хоча там навіть є якась ручка на них, але вона не впливає на тік повітря взагалі ніяк.
