Книгу насправді важко віднести до фантастики, тим більше до наукової. Але в ній є кілька саме науково-фантастичних припущень що більш-менш виправдовує занесення книги у жанр.
Доволі оригінальна історія у якій головний герой виявляється одним з небагатьох людей хто проживає своє життя знову і знову. З часом він знаходить подібних собі, їх організацію, вивчає їх методи роботи… Цікавими є не лише пригоди героя, але і те як знання і вміння передаються через час у майбутнє та назад, які у цього є наслідки і які катастрофи та помилки траплялися з використанням усього цього.
І звісно у героя є супротивник який через ітерації свого життя намагається здійснити свій проект та ігнорує усі побічні негативні ефекти.
Книга затягує і має у правильних пропорціях як розмірковування про мораль вчинків, так і “технічну” частину і ще до того ж навіть гостросюжетна складова присутня.
Як цілком очевидно це шолом для гірських лиж :) Тому перейдемо одразу до характеристик:
Ціна: повна ціна складає $160, іноді в інтернеті бувають розпродажі (на Amazon, наприклад) де його можна купити за $95. А от мені якось вдалося нарватися на акцію це я купив їх аж дві штуки по $25 кожна.
Отвори для вентиляції на лобі, маківці та потилиці. При цьому ті що зверху шолому можна закривати та відкривати перемикачем-слайдером що там же і розташовано.
Вбудоване аудіо (динаміки у накладках що закривають вуха). Аудіо роз’єм знаходиться ззаду під каскою – його вбудовано у м’який внутрішній прошарок. В комплекті йде аудіо кабель (AUX).
Звісно що головна і найпривабливіша характеристика це ціна за яку мені вдалося придбати аж два таких шоломи :)
Але вони до того ж ще й виявилися дуже комфортними. За кілька годин на голові навіть забуваєш про нього – і сидить зручно, і застібка не заважає, і окуляри можна нормально на обличчі розмістити.
Я чесно кажучи не знаю як щось подібне оцінювати – у мене не так багато досвіду з гірськолижним обладнанням. Але цією покупкою задоволений на 100% (тим більше враховуючи ціну) і раджу.
На 8-ме березня ось така вам пісенька. В оригіналі її співали панки “Мертві Кеннеді”, але це найромантичніший переспів.
Була на вечірці
Танцювала всю ніч
Випила 16 пляшок пива
І розпочала бійку.
Але нарешті я виснажена
І тобі не поталанило –
Я котюся вниз сходами
Занадто п’яна щоб трахатися.
Занадто п’яна щоб трахатися,
Занадто п’яна щоб трахатися,
Занадто п’яна щоб трахатися,
Я занадто, занадто, занадто п’яна
Щоб трахатися.
Подобаються твої історії,
Твій пістолет,
І постріляти по колесам вантажівкам
Звучить як дуже хороша ідея.
Але в моїй кімнаті
Краще б ти здох,
Веселишся як дитина
З фільму “Голова-ластик”.
Занадто п’яна щоб трахатися,
Занадто п’яна щоб трахатися,
Занадто п’яна щоб трахатися,
Мабуть це те що треба зараз –
бути занадто п’яною щоб трахатися.
Занадто п’яна щоб трахатися,
Занадто п’яна щоб трахатися,
Занадто п’яна щоб трахатися,
Я хвора, липка та замерзла,
Занадто п’яна щоб трахатися.
Я зараз впаду
І в голові чорті що.
Єдина хороша річ
Це що я тебе ніколи більше не побачу.
Задовольняєш мене орально,
Але це ще гірше.
Зніми свої довбані зубні скобки
Та поклади в свою сумочку.
Я занадто п’яна щоб трахатися
І ти занадто п’яна щоб трахатися,
Занадто п’яна щоб трахатися,
Але це все що мені зараз потрібно, о, так
Я течу як морозиво,
О, так.
І ще в мене срачка,
Занадто п’яна щоб трахатися,
Так, так, так, так…
Це так званий ветс’ют, або костюм для плавання у холодну погоду чи у холодній воді. Переважно використовується на тріатлонах. Костюм дорогий, але для цього є свої причини (про це далі).
Одразу зазначу що та модель що у мене аж 2013-го року, але основні характеристики мало змінилися. Отже до характеристик:
Ціна. На момент купівлі я віддав $600, зараз модель 2013-го можна знайти в інтернеті за $450, а найостанніша (2018-го) модель обійдеться у $800.
Я інтенсивно використовував цей костюм на змаганнях з тріатлону та плавання на відкритій воді доки не отримав травму і мав пропустити останні 2 роки. Ось планую почати знову… Але на змаганнях серед дорогих костюмів цю модель можна побачити дуже часто.
До нього я плавав у недорогому Xterra Vortex (десь в районі $200 була його ціна) і тому має сенс порівнювати саме з ним.
Якщо в недорогих костюмах матеріал майже кругом однакової товщини і зроблено їх з меншої кількості клаптиків то у дорожчих моделях використовують різну товщину для рук, ніг, плечей, торсу і так далі. Через це дорогі костюми варто підбирати враховуючи особливості техніки плавання. Ця конкретна модель надає перевагу тим у кого техніка рук краща за техніку ніг. Завдяки тому що товщий прошарок матеріалу саме на стегнах ноги будуть вище у воді ніж зазвичай. Додатково це дозволить “економити” ноги для вело та бігового етапів. Проте якщо ви хороший пловець і з технікою у вас все в балансі то можливо має сенс спробувати інші костюми.
А більша частина клаптиків з яких зроблено костюм робить його більш анатомічним що означає що він сидить щільніше і при цьому менше заважає.
Тонший матеріал на руках та плечах дає більше свободи рухів і менше заважає, але з іншого боку його легше пошкодити. Взагалі дорожчі костюми легше і швидше пошкоджуються і мені свій вже доводилося клеїти через пориви (під руками з’являються дірочки у швах) та порізи (нігтями навіть через гумові рукавички можна пошкодити м’якіший матеріал дорого костюму) на ногах.
Що не звично так це те що блискавка ззаду розстібається знизу вгору, а не зверху вниз як у переважної більшості костюмів. Це дозволяє простіше його розстібувати на бігу (знайшов “хвіст” навпомацки і тяги собі його вгору), а з іншого – його сам на собі застебнути не зможеш. І навіть коли хтось допомагає треба сильно зводити плечі щоб костюм застібнути.
Але сидить він дійсно зручніше і якщо вибрати правильний розмір то від буде в обтяжку, але лише у потрібних місцях (наприклад у паху тиснути не буде). І пливучи в ньому можна взагалі забити що у костюмі пливеш.
У мене традиційно шия є проблемною зоною – я її постійно натираю і навіть клею широкий пластир що мало допомагає і завжди у мене там стерто до крові. А в цьому костюмі завдяки м’якості матеріали натирання хоч і не зникли проте стали помітно меншими.
Але у підсумку можу сказати що як для моєї техніки плавання цього костюму забагато і наступним буде на один клас нижча модель (в діапазоні $$400-500).
Долина Нгоронгоро яка є територією консервації (тобто там дозволено жити місцевим племенам і вони навіть можуть тримати невеличких тварин) знаходить у калдері. Калдерою називають вже не діюче “сопло” вулкана, але в даному випадку усе навіть складніше.
Справа у тому що сама ця долина була сотні тисяч років тому великою горою, а ще до того діючим вулканом. Але в якийсь момент прошарок менш щільного матеріалу на глибині провалився під вагою гори і так і утворилася долина. А через те що вона оточена колом менших вулканів її і стали називати калдерою.
Долина щільно населена усім розмаїттям місцевого життя і по кількох прокладених нею дорогах катають туристів як ми які на все це дивляться і невпинно фотографують.
Ніч напередодні ми провели у палатках на спеціальній стоянці на якій ночувало ще мабуть з пару сотень туристів. А вранці ми усі рушили в сторону калдери для чого спочатку піднялися на перевал, а потім спустилися вниз.
Візуально долина (яка виявилася неймовірно пласкою) знаходиться метрів на 200 нижче за стіну що її оточує по колу.
Від Тарангірі долину відрізняє те що тут майже нема дерев і усе видно дуже далеко. І саме завдяки цьому ми і змогли спостерігати левів коли вони йшли вкладатися спати.
Треба сказати що леви активні вночі, а день проводять уві сні у затінку. А усі ті красиві кадри та відео полювання знімаються рано вранці. Ми наших левів побачили десь о годині 10-й ранку що було незвично пізно для них і вони йшли ігноруючи усе на світі щоб заховатися у затінку невеличної посадки.
На відео в кінці цього запису навіть можна побачити як один з левів ліниво обпісяв одну з туристичних машин :)
Ну і звісно оскільки полювання відбувається вночі коли ніхто з туристів та навіть гідів не може бути у парку то його ніхто не бачить.
Крім левів яких усі були щасливі бачити в долині повно зебр, слонів, буйволів. Також вдалося побачити шлюбні танці та ритуал у страусів. А ще були гієни, лисиці та різноманітні птахи.
Навіть вдалося здаля (у бінокль) побачити носорогів пару разів. Але вони були так далеко що ні сфотографувати ні зняти на відео не вийшло нічого.
Справа у тому що носороги це такі нетерпимі і агресивні тварини що не хочуть бути близько до будь-якого, а якщо хтось і наближається то атакують його.
А ще мені дуже сильно сподобалися дикі кабани. Вони такі прикольні, так смішно і по діловому бігають. А їх поросята взагалі такі миленькі, мі-мі-мі.
І ще тут нам вдалося зблизька побачити бегемотів які переважно спали у багнюці що доходила їм до очей, але іноді робили пару кроків, а молодші навіть гралися одне з одним.
Бегемоти настільки забагнючують розтовченою ногами мулякою та своїми какашками ставки у яких живуть що води в них насправді і нема. Проте у цій багнюці водиться риба яка якраз екскременти бегемотів і споживає.
Ціна: повна ціна складає $60, але мені якось вдалося знайти розпродаж де я її взяв за $40.
Розкладка – Mac. Про це читайте нижче.
Зарядка від сонячних батарей – верхня частина клавіатури має смугу зарядних панелей, а у самій клавіатурі нема ніяких батарейок які треба було б міняти.
Розміри: 20х3.5х48.5 см (7.9×1.4×19.1 дюймів).
Товщина: 8 мм (0.3 дюйми).
Вага: 998 грамів (2.2 фунти).
Підключення – безпровідне, в комплекті йде USB приймач для комп’ютера.
Клавіатура мені дуже сподобалася і довго вона була у нас основною на домашньому комп’ютері. Приємно і акуратно виглядає, клавіші м’які і взагалі усе дуже якісно. Але що мене постійно дратувало і викликало проблеми це розташування системних клавіш. Я помилково купив версію для Mac у якої виявляється переплутані місцями клавіші Alt та Win. І до цього я так і не зміг звикнути і дуже часто натискав не те що треба.
Також певна морока була з тим що клавіші управління курсором розташовані не зовсім там де треба і присутні не всі. Так, наприклад, замість звичної Page Up стирчить якась fn яка щось там робить, але все одно не зручно. І тому через пару років використання остаточно перемкнувся на безпровідну також Rock Candy .
Ось саме розташування оцих двох клавіш і є головним і єдиним недоліком для мене.
Серія яку вже (усього за 3 роки!) складають чотири книги. А те що це серія я дізнався лише дочитавши першу з них. І мабуть продовжувати вже не буду, а чому читайте далі.
Хороша і цікава науково-фантастична зав’язка. Далеко на кордоні сонячної системи знайдено чужинський корабель на який відсилають команду астронавтів – дослідити і якщо можна встановити контакт. А по прибуттю на станцію команда, вірніше її частина вступає у телепатичний контакт з фрагментом корабля і далі починаються різні пригоди і навіть бої з чужинськими тваринами у коридорах корабля.
Чим далі тим книга стає все менш науковою і скочується у якусь підліткову фантастику з сильним акцентом на фемінізм та загальну перевагу головної героїні через її особливість та жіночість. Ну і от вона там контактує з розумом корабля якому виявляється хтось дуже потрібен щоб керував ним (більше ніяких обов’язків наша феміністична героїня не матиме). І в процесі усього цього вона мужньо бореться з непорозумінням з боку мужланів у команді та розкриває шматочок за шматочком історію корабля та його творців.
І по ходу сюжету проблемою стають не лише феміністичні вибрики авторки та її героїні, але і логіка сюжету за якою розвинена цивілізація з купою умінь та знань зненацька гине від вірусу. А тим вірусом до речі ще й зараджуються люди… Рука-лице просто.
Ще ми дізнаємося що у кожному космічному кораблі самі по собі заводяться космічно-корабельні паразити які виростають з гігантських прозорих слимаків у дуже страшних собакоподібних хижаків…
Взагалі якщо вам хочеться почитати хорошої феміністичної наукової фантастики то краще візьміть серію “Ксеногенезіс” який і написано краще і в якому ні логіка ні розвиток сюжету не викликає особливих питань.
Саму пісню, як говорить легенда, було написано під час настроювання апаратури перед концертом. А текст про те як люди яких Джон Вайт вважав друзями почали пліткувати за його спиною як тільки до нього прийшов успіх, а деякі навіть шантажували і як через це він навіть мав поїхати з рідного міста.
Я битимуся з ними всіма
І армія семи націй не втримає мене.
Вони будуть займатися своїми здирництвом
Неспішно за моєю спиною.
Я розмовляю сам з собою по ночах
Тому що не можу забути
Як переживав усе це
Скурюючи цигарки.
Сигналю очами
Щоб все це припинилося.
Не хочу цього чути,
А у кожного є що сказати,
Кожен щось знає,
Кожен від англійської королеви до гончих з пекла.
І якщо я почую щось в свій бік
То таке саме отримаєш і ти.
Почуєш щось що не хочеш чути,
Але я це зроблю.
І мої кісти кажуть мені що час знайти новий дім.
Я їду у Вічіту
Далеко від цього спектаклю.
Буду працювати на фермі
І пітніти кожною порою.
Я стікаю кров’ю
Прямо перед Господом,
Скривавлюся словами
І не буду більше ні про що думати.
Уся моя розбризкана кров
Каже мені повертатися додому.
Ціна: повна ціна складає $98, але час від часу (не так щоб часто) трапляються знижки і я цей набір купив за $48.
В комплекті: пластикове відро та 12 герметичних пакетів із зневодненою їжею. Усього 29 порцій їжі по кілька пакетів кожної: бефстроганов з локшею, куриця з рисом, каша з молоком та лохиною (солодка), стью з яловичиною (суп), лазанья з сосисками та куриця з локшею.
Для приготування однієї порції треба скип’ятити пів-літри води (у поході це можна робити за допомогою легенької і маленької Jetboil Zip Personal Cooking System яка вміє кип’ятити одразу цілий літр), залити прямо у пакет і почекати 3-5 хвилин. Ось так швидко і просто маєте повноцінний обід якого особисто мені достатньо. У поході така їжа дуже зручна через те що легка (кожен пакет навряд чи більше 150 грам важить) і поживна.
На смак їжа ця звісно жахлива – наче вату довго кип’ятили у якомусь супові. Проте вона хоча б не огидна. Просто не смачна. Але як з’ясувалося коли голодний то радий тому що їжа тепла і на смак поживна.
Крім походів та тривалих подорожей деякі люди запасаються цими відрами на випадок зомбі-апокаліпсису чи катастрофи якоїсь…
