Tablea Conference 2018

Конференція Табло, або просто TC цього року проходила в Новому Орлеані (https://tc18.tableau.com/) протягом тижня. Цього року конференція зібрала більше 17 тисяч (так – 17000) учасників і майже 2 тисячі працівників компанії.

Участь в конференції коштує від $1200 до $1700 в залежності коли купувати квитки (таким чином можна порахувати що лише продавши квитки Tableau заробляє більше 20 мільйонів доларів).

І конференція вже настільки велика що в США фактично і не залишилося місць де її можна проводити. Мова йде не лише про готелі, але і про конференц-зали в яких іноді збирається до кількох тисяч людей – мало де можна знайти хоча б 10 таких залів щоб вони були в одному приміщені. А ще купу маленьких треба, місце де всіх відвідувачів та учасників можна годувати, класи де треба поставити десятки комп’ютерів і таке інше.

Що ж саме відбувається на конференції? Існує кілька видів подій які проводяться одночасно більше ніж в десятку аудиторій різного розміру: представлення нових фіч продукту, класи де людей навчають певним прийомам та технікам, представлення та опробування експериментальних можливостей, зустрічі з командами, виступи партнерів про те як вони використовують чи інтегруються з Табло, стенди де доктори (експерти з продукту) допомагають вирішити конкретну проблему і таке інше.

Відвідувачі записуються на сесії та класи заздалегідь оскільки місця обмежені.

А роблять усю цю масштабну подію працівники компанії. Тобто усі ці виступи, класи, зустрічі з користувачами і навіть інформаційна підтримка та проста допомога щоб знайти потрібну аудиторію – все це роблять програмісти, тестери, дизайнери, менеджери і всі інші хто працює в Табло.

Працівники записуються на ролі (спікер, лектор, доктор і так далі) і готують відповідні матеріали.

Наступного року конференція буде проходити в Лас Вегасі бо, повторюся, міст в США для подібного розмаху крім Вегасу вже і не залишилося :)

Велику кількість з більше ніж 600 годин цьогорічних виступів можна подивитися на каналі компанії – https://www.youtube.com/user/tableausoftware/featured.

2018/10/14 – MFG Cyclocross Manguson Park

Цього разу старт проходив по трасі на якій я вже змагався (2017-10-15 Magnuson Park MFG Cyclocross) хоча на ній і було кілька змін.

Особливо розписувати нема чого, дивіться світлини.

Олена цього разу тричі впала і добре пошкарябала ноги та розбила до крові коліно, але наче все обійшлося пошкодженнями шкіри і все.

Коли вона перший раз впала (поворот з трави через яму засипану галькою) то натовп навколо стурбовано замовк. Там вже були падіння і деяких доводилося забирати з траси бо настільки сильно забивалися. Але Олена встала і застрибнула на велосипед і весь натовп вибухнув радісними криками. Вітали її так наче вона гонку виграла :)

Саме падіння я не бачив бо стояв за рогом щоб зловити її в кадр як вони буде з повороту виходити, але і саме падіння і вітання чув дуже добре.

Інша маленька неприємність у тому що мої результати десь загубилися і їх нема в протоколі (досі переписуюся з організаторами), але судячи за даними з комп’ютера (Garmin Connect – https://connect.garmin.com/modern/activity/3089926705, Strava – https://www.strava.com/activities/1905325987) я мав би бути 37-м у 4-й категорії. Так, на цьому старті було більше сильних учасників і тому я фінішував лише всередині групи (https://www.webscorer.com/racedetails?raceid=156169&did=173035&cid=880767).

Результат Олени – 16-та з 33 (https://www.webscorer.com/racedetails?raceid=156177&did=173045&cid=880833).

І як завжди світлини ось тут – https://www.amazon.com/clouddrive/share/Y5NFPd0awcs3JcmnMn4foCg1AvrJJbtjTu3JsZ97v7u.

Epic Bar

Ось ці “батончики” які я пишу в лапках тому що їх зроблено з м’яса є однією з моїх улюблених страв у походах та подорожах.

Виробник пропонує вибір з м’яса бізона, курки, оленя, корови, індички, ягняти, лосося та дикої свині. Дивіться самі на сайті виробника – https://epicbar.com/.

Батончики смачні і дуже поживні, хоча треба зазначити що кожне з них не просто м’ясо, а має якість (іноді дивні) доповнення типу грецьких горіхів, яблука чи якихось ягід. Додатковий присмак робить батончики лише “цікавішими” і мені додавання усі подобаються.

Також варто зауважити що вам скоріше за все усі смаки не сподобаються і треба вибрати те що саме вам буде найбільше до смаку. Мені, наприклад, дуже подобається індичка яка подобається мало кому ще. А от яловичина так та подобається майже усім.

Батончики добре запаковано і вони добре зберігаються навіть не у холодильнику. Тому їх можна сміливо брати в походи та подорожі і не боятися що вони зіпсуються.

Що стосується поживності то одного такого буде не достатньо як заміни обіду, але як хороший перекус, та якщо ще додати якогось сиру чи овочів так якраз те що треба.

Також виробник пропонує менші версії цих виробів, джеркі, бульйони, шкіра і таке інше – https://epicbar.com/products. Але я особисто пробував лише батончики і пишу зараз лише про них.

Що стосується ціни то вони у нас зараз продаються майже в кожному пристойному магазині і коштують в районі $3 за штуку що доволі дорого. Тому я купую їх по кілька коробок за раз на різних розпродажах і виходять вони мені вдвічі (і більше) дешевше.

Що стосується дієтичних деталей типу скільки чого в кожному з видів то це можна знайти ось тут – https://epicbar.com/bars-overview.

Я лише можу сказати що дуже задоволений і рекомендую цей бренд щосили. Моя оцінка – 10/10.

Anker Soundcore Liberty

Призначення та характеристики

Істинно безпровідні навушники захищені від бризок, поту та пилу, тобто призначені в тому числі для спорту.

Цікаво те що Anker продає ці навушники під брендом Soundcore і навіть на сайті Anker ви не знайдете згадки про цю модель.

Характеристики:

Ціна: повна ціна складає $80, але от прямо зараз коли я це пишу на Amazon є скидка аж до $50.
Навушники не мають проводу.
В комплекті йдуть насадки у вухо чотирьох розмірів (XS, S, M, L) та крильця теж чотирьох розмірів.
Протокол підключення – Bluetooth 5.0.
Вбудований мікрофон.
Захист – IPX5. Тобто навушники не бояться ні сильного дощу, ні поту.
Заряду має вистачати на 3.5 години. Можу підтвердити що 2 години навушники тримають без проблем, довше їх за один раз не використовував.
Жорстикий чохол одночасно є і зарядною станцією і забезпечує ще 3-4 повних зарядів (9 годин). Сам чохол має індикатори рівню заряду і роз’єм micro-USB.
На сайті виробника – https://www.soundcore.com/products/variant/liberty-lite/A3901011.

Враження від використання

Комфорт. Навушники добре сидять, їх легко вставляти і вони потім не рухаються взагалі навіть коли я бігаю в них. З часом вони можуть трошки почати дратувати, але ніяких болісних відчуттів у вухах не виникає і я кілька разів провів у них 2 години без проблем.

Самі по собі вони добре ізолюють зовнішні шуми, хоча і не повіністю.

Якість звуку дуже хороша як для навушників за таку ціну. Звук чіткий і розбірливий і мабуть єдине місце до помінто проблему одразу це бас – він тут розмазаний і не виразний. Але звучать вони хоча і не так добре як дорожчі в кілька разів Samsung Gear IconX 2018 чи JayBird BlueBuds X Sport, проте і не так погано як Creative Outlier Sports за приблизно ту ж саму ціну. Я навіть скажу що якщо у вас обмеження в бюджеті, але вам дуже хочеться спробувати чи просто використовувати істинно безпровідні навушники то ось ця модель буде найкращим вибором на сьогодні.

Такж треба сказати що є така проблема як “гупання” яке віддається у вухах коли бігаєш (при ходьбі такого нема) в цих навушниках. Через те що вони сидять у вухах і мають велику площу дотикання кожен удар ногою по землі віддається наче не гучний удар в барабан. З часом до цього звикаєш, але одразу дуже помітно. Повторюся що це гупання не надто гучне, а якщо у вас хороша техніка бігу то може бути і відсутня взагалі.

Управління навушниками на жаль не дуже зручне. Перше це те що гучністю керувати за допомогою самих навушників не можна взагалі. Кожен навушник має кнопку що займає усю бокову поверхню і натисканням на неї здійснюється операції програвання/пауза та приймаються дзвінки. Є ще подвійні натискання наче, довгі натискання, але я нічим з цього не користуюсь. Головна причина – з кожним натисканням кнопки навушник залазить глибше у вухо і це не надто приємно. Ну і плюс запам’ятовувати ці комбінацію не хочу.

Щоб розв’язати пробелему керування гучністю я купив собі Scosche TapStick, про нього буде окремий огляд.

Приєднання здійснюється доволі просто і навушки автоматично приєднуються до смартфону, лише це може зайняти на кілька секунд довше ніж у дорожчих моделей. Але ніяких проблем у мене не виникало. Якість з’єднання доволі хороша і “розриви” у музиці трапляються дуже не часто. Приблизо раз на 100 пісень, а то і рідше.

Якість дзвінків при цьому дуже погана. По-перше, поганий і шумний звук, а, по-друге, мікрофон теж передає слабкий і шумний голос. Іноді буває так погано що простіше відключити навушники і просто поговорити у телефон щоб не орати все по кілька разів.

Розміри самих навушників доволі адекватні, з вух далеко вони не стирчать. Розмір чохла міг би бути меншим трохи, але його розміри теж для мене не були проблемою ніколи і в кишени шортів чи штанів чохол поміщується нормально. От тільки у нагрудну кишеню рубашки чи кофти помістити чохоло навряд чи вийде, ну або виглядати це буде дуже дивно.

Моє найбільше нарікання крім відсутності управління гучністю в тому що нема “пінних” насадок Comply Foam на ці навушники мого розміру. Є насадки розміру M, але мені вони замалі.

Висновок. У підсумку маємо майже ідеальний компроміс ціни-якості і хороший вибір для транспорту та спорту.

Оцінки:

Amazon – 3.7/5 (https://www.amazon.com/gp/product/B07CB7Y44K).
Моя оцінка – 8/10.

Jesse Bullington. The Sad Tale of the Brothers Grossbart / Джессі Буллінгтон. Сумна історія братів Гроссбарт (2009)

По суті це казка з елементами жахів, але все ж таки казка.

Ця книга є історією двох братів-відморозків що за часи Середньовіччя мандрують з Німеччини в Єгипет з метою пошуку скарбів у могилах.

По дорозі вони зустрічають всяке страхолюддя типу відьом, вовкулаків та ще не пойми чого. І все це вони вбивають та знищують разом з людьми які іноді потрапляють під їх гарячу руку.

Історія обростає деталями, другорядними персонажами та їх історіями і дуже скоро перетворюється на доволі масштабне дійство.

Пригоди тут трохи нагадують те що можна знайти в книгах Барочного Циклу. І в цілому книга дуже жвава, місцями напружена, іноді трошки смішна чорним гумором. І хоча я подібне не читаю як правило у данному випадку дочитав із задоволенням.

Оцінки:

Good Reads – 3.47/5 (https://www.goodreads.com/book/show/6436602-the-sad-tale-of-the-brothers-grossbart).
Моя оцінка – 6/10.

Насадки для навушників Comply Foam

Щоб не писати про кожну окрему модель як я це зробив для T-200, наприклад розкажу про вироби в цілому. Сайт виробника – https://www.complyfoam.com/.

Компанія виробляє “пінні” насадки на навушники-вкладиші і в їх каталозі можна знайти насадки для великої кількості моделей від різних виробників.

Насадки розрізнюються розмірами (зазвичай це small, medium та large) та типами насадок. Ізолюючі насадки краще блокують зовнішній шум і мають у назві літеру T (https://www.complyfoam.com/products/t-series/).

Спортивні насадки стійкі до поту і мають позначку SX (https://www.complyfoam.com/products/sx-series/).

Ну і комфортні насадки з позначкою TS призначені для мінімізації неприємних почуттів коли навушники сидять у вухах по кілька годин на день (https://www.complyfoam.com/products/ts-series/).

Я особисто для всіх своїх навушників-вкладишів купую ці насадки замість стандартних. Вони краще сидять, ізолюють шуми і навіть якось наче примудряються і звук краще робити. Але все ж таки головне це те що навушники не випадають і не соваються взагалі.

Зараз деякі виробники як JayBird в комплект до своїх навушників вкладають разом зі стандартними також кілька пар насадок від Comply Foam.

За набір з трьох пар насадок треба буде заплатити від $15 до $20 що на мою думку є дуже адекватною ціною зважаючи на те як сильно покращується комфорт і звук. Є можливість купити комплект з різних розмірів щоб знайти який вам підходить найкраще.

Одним словом раджу.

2018/09/30 – MFG Cyclocross Mooca Liets Veldrijden

Ось і другий старт цього сезону і трошки складніша траса.

Цього разу до старту змагань довелося їхати півтори години машиною в один бік, але воно того було варте.

На передодні йшов дощ і був ризик що нам доведеться їздити під дощем і по грязюці, але було сухо і навіть іноді світило сонечко.

Сам старт проходив у якомусь наче парку і переважно трасу було прокладено по траві під якою переховували доволі серйозні нерівності.

Найскладнішими моментами була дуже крута гірка вниз, та ще й з поворотом, та ще й по землі яка їхала під ногами. Ну тобто от дійсно дуже крута. І я і Олена цю горку збігали вниз хоча були такі що їхали її на велосипеді.

І ця гірка спричинила доволі багато падінь учасників, добре що нічого серйозного.

Мала б бути ще одна трохи менш крута, але довша і більш звивиста гірка. Але на ній було стільки падінь що організатори переспрямували трасу щоб обійти її. А для більш серйозних велосипедистів (категорія 3 та вище) вони другу гірку таки залишили – от на ній падінь було дуже багато.

Другим складним моментом була вже гірка вгору. Не лише дуже крута, але з тією самою розтоптаною землею що їхала з під ніг.

На цій гірці більшість людей чесно несли велосипед на плечі як і має бути на циклокросі, але пересувалися вони так повільно що я поруч з ними котив свій велосипед (вірніше пхав його вгору) і мене це не уповільнювало у порівнянні з іншими.

Після крутого підйому наступним випробуванням був доволі затяжий ще один підйом який вже можна було крутити. Але був він довгий, повільний, звивистий та ще й дуже нерівний так що розігнатися при всьому бажанні не було як.

А в усьому іншому траса була доволі проста.

Цього разу я вирішив “перевести” себе у вищу четверту категорію. З п’ятої (початківці) до четвертої (досвідчені початківці) можна переходити за власним бажанням, а от далі вже треба задовольняти певним вимогам.

І треба сказати що у четвертій категорії дуже багато сильних гонщиків від яких я відстаю і у швидкості, і у витривалості, і в техніці. Так що сидіти в цій категорії я можу ще багато років.