Я це зробив! Мій перший Half Iron Man! Тепер я офіційно напівзалізна людина, а на другу половину все ще дерев’яний

Офіційна назва змагань не має в собі словосполучення Iron Man через те що IM  є зареєстрованим товарним знаком і ця конкретно подія не проводиться організацією що має права на бренд Iron Man.

Тим не менш проводити змагання на такі ж точно дистанції ніхто не заважає. А офіційно дистанція яку я робив має назву Long Course Tri – http://racecenter.com/blackdiamond/. Подія ця триває два дні і включає в себе довгий дуатлон, олімпійський та спрінт триатлони та пів-марафон.

Місце проведення не так щоб далеко від нас, трошки більше ніж одну годину машиною. Але щоб не ризикувати і зайвий раз не турбуватися вирішили переночувати поблизу старту.

Приїхали у парк, забрав стартовий пакет, дістав з багажника і зібрав велосипед, залишив його на ніч у транзитній зоні (вона охоронялася).

Місцина така собі. Навколо ферми, якісь доволі великі будинки посеред нічого, дорога наче увесь час у лісі – обабіч високі дерева всю дорогу. Десь зненацька виринають подвір’я в яких риються кури… Коротше дивитися практично нема на що, лише весь горизонт перекриває висока стіна гір.

 

Озеро в якому ми пливли з берегу виглядає доволі живописно – спокійна поверхня води в оточені високих дерев. Але у самій воді не все так приємно – вода темна, майже чорна, навіть свої руки погано видно. Хоча і чиста вода. Просто якась дуже темна вода. І холодна. Організатори сказали що гідрокостюми не обов’язкові, але ніхто так і не ризикнув пливсти без нього.

Плив наче нормально, навіть примудрився уникнути штурхання на старті. Трошки протікало одне око в окулярах (і пару днів було потім червоне, мабуть якусь інфекцію заніс). Частину дистанції проплив за кимось хто добре мене провіз за собою.

 

Два кола, вірніше трикутника. Недовго після старту був здивований як багато людей переді мною, не менше 50 мабуть, але на другому колі багато хто сповільнився і в результаті я був 29-м у загальному заліку на плаванні – 31:44 (2 км). На пару хвилин довше ніж розраховував, але непогано.

У транзитці не поспішав – не став ризикувати, одягнув шкарпетки, велотуфлі, ковтнув таблетку солі і побіг у копитах на велоетап. Собі на майбутнє – купити нормальні шосейні велотуфлі для подібної і довших дистанцій. У моїх трі-туфлях не вистачає жорсткості підошви і “структури” самої туфлі.

Обидва мої комп’ютери – вело і біговий підвели мене на цих змаганнях. Велокомп’ютер постійно губив супутники і на фініші показав 63 км замість 90. Також він якось примудрився загубити мій датчик каденсу і міряв швидкість за GPS, а значить та стрибала постійно якось так: 7, 29, 36, 51, 60, 15, 33, … Коротше користі з нього було нуль. Головне для чого я використовую велокомп’ютер це щоб дивитися за своїм каденсом, ну і потім на профіль (гірки) траси глянути. Тут вийшло щось незрозуміле – http://connect.garmin.com/activity/223094434

 

Почав велоетап мабуть зашвидко, але відчував себе повним сил і усі гірки долав просто таки реактивно. Доволі багато народу обійшов у першій половині дистанції (на дистанції додалися учасники дуатлону).

Перше 40-кілометрове коло мало пару затяжних гірок, пару хороших довгих спусків, зигзаги по відносно неширокій дорозі. Одна точка (десь на 20-му і відповідно 70-му кілометрі) де можна було викинути свою пляшку і взяти нову (з водою). У мене козирна пляшка Speedfil, тому усю свою рідину я віз всю дистанцію з собою і в результаті на фініші ще було пів-пляшки. Друга нотатка на пам’ять собі – зняти нафіг той спідфіл і поставити пляшку на аеробари.

 

Після першого кола ми повернулися до місця старту і поїхали на 10-кілометрове коло. Ця ділянка практично прямої і пласкої дороги. Отут мало б сенс попрацюівати на швидкосі і саме тут почала відвуватися втома.

Отже назад на 40-кілометрове коло. Вже гірки так бадьоро не долаю, наздоганяю все менше людей, хоча і продовжую деяких обходити. Кілька очевидно більш досвідчених учасників обходить мене. В гірки вже стаю на ноги, на спусках відпочиваю замість крутити як шалений…

В якийсь момент стало так важко їхати що я навіть зупинився глянути чи не пробите в мене заднє колесо.

 

Ось вже 15, а потім і 10 кілометрів до кінця етапу (приблизно, бо клятий комп’ютер вперто не бачить супутники). Жопа вже болить так що хочеться їхати виключно стоячи, а ноги кажуть “всьо, приїхали”. І ось нарешті містечко де ми паркувалися, всі 50 жителів сидять вздовж дороги біля пожежної станції (найбільша будівля у місті) і вітають нас, отже через 2 км парк (туди і назад спортсменів від пожежної станції возив автобув). Все, парк. Завертаю, якось злазю з вела, як на ходулях намагаюся бігти у транзитку.

Велоетап – 2:36:06 (90 км), 28-й у загальному заліку. Третя пам’ятка – не пожлобитися і купити собі Garmin 910XT в якому можна і плавати, і кататися і бігати і транзитні зони міряти.

 

Доки я катався (вже не знаю довго це чи ні, планував не сильно довше за 2:30 проїхати) Олена встигла поспати, погратися з собаками якиї попривозили у парк і пофоткати дерева і квіточки (все це я повитирав).

Отже друга транзитка. Подивився на енергетичні батончики, гелі і вирішив що обійдуся без них. Навіть ті гелі що брав на велосипед по дорозі не їв.

Натягнув компресійні гетри щоб судороги не хватали, одну одів задом наперед, переодлягнув. Ноги у кросівки; довго думав у яких бігти і вирішив не робити це у полегшених, здається правильно – ногами ляпав аби як, у гоночних кросах повідбивав би ступні. В руки візор, пояс з номером, біговий годинник і вперед.

Біговий годинник теж підвів – хоча і був увімкнений зарані одразу загубив супутники і цілу 1.8 милі їх заново ловив. Біговий етап – http://connect.garmin.com/activity/223093423

На диво першу милю подолав непогано. Важко, але терпіти можна, за часом десь на 1:35 виходило. Вже на другій милі стало важче, а коли подолав четверту то стало ясно що це буде не біг, а “терплячка”. На 5-й милі від бігу нічого не залишилося, почав просто ноги переставляти.

В цілому вся бігова дистанція була з розряду “просто терпіти” мова вже не йшла про те щоб тримати темп – просто не зупинятися, хоча б йти. Три рази переходив на шаг, ставало полегше, але не набагато, вже просто рухатися важко. Пару разів зупинявся попити електроліти (засвоюються краще за воду), водою обливався.

Коли залишилося 3 милі вже почав серйозно думати чи фінішую взагалі. Єдине непереборне бажання – сісти або лягти. Не зробив цього бо все одно треба було б добиратися до фінішу.

 

Нарешті забіг у парк. Ні попереду ні позаду жодного з бігунів не видно. Табличка 12 миль… Ось вже фініш, бачу його, але доріжка йде мимо, навколо озера. Невеличкий, метрів 5-7 некрутий спуск на якому трошки частіше переступав ногами. Але цього досить щоб почало паморочитися і зовсім збитися з дихання. Зупиняюся, йду, намагаюся вдихнути. Ось залишилося пів-кілометра, попереду хтось біжить. Значить за остання 1.5 кілометри я скоротив між нами відстань метрів на 700-800. Розумію що йому ще важче. На нозі вік – 48 років. Стає трошки соромно, біжу, наздоганяю, обганяю. Ось вже 200 метрів до фінішу, готовий зійти з дистанції… Все, фініш. Лягаю, лежу, легше не стає. Олена приносить брилу криги, обтираю плечі, шию, ноги. Судорога хапає стегна і під колінами.

В результаті біг зроблено за 1:41:04 (21 км), 27-й результат.

 

П’ю, п’ю, п’ю, протеіновий коктель, воду, електроліти, коктель, … Їм рис, м’ясо, банани, апельсини, печиво. П’ю. Легше не стає.

Проходить година, стає трошки легше. Починають боліти практично усі м’язи – плечі і шия (бо я їздю на велосипеді як на козлі верхи), ноги, спина. Все одно погано. Хочеться пити. Молоко, пиво, вода, електроліти, молоко, …

 

Нарешті зібралися і поїхали додому. По дорозі ще й застали аварію зі смертю, але я був вже настільки виснажений що ледь-ледь реагував

А дома зібрані торби у відпустку. Пити, їсти, пити, душ, пити. Через пару годин приїде таксі і забере на літак. Тому можна ще встигнути попити, поїсти і попити.

А далі ніч у літаку в Домініканську Республіку, але про це згодом.

У загальному заліку я 23-й з часом 4:53:56 – http://www.racecenter.com/results/2012/res_di12.htm#5.

Усі світлини – https://skydrive.live.com/?cid=b21290194214a37d&id=B21290194214A37D%214244#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%214244, з часом може ще кілька додам як інші люди свої опублікують.