Кінець року, а ми на лижах :)

Одна з обіцянок які я дав собі на цей рік це нарешті спробувати покататися на лижах (інша була пробігти марафон з чим я упорався ще на початку року). А от на лижах я ніколи в житті і не катався нормально.

Нє, ну у дитинстві як і всі в ношому регіоні їздив з гірки, навіть бігати по дворі пробував. Але, по-перше, совєцькі лижі, навіть найкращі (читай прибалтійські) це просто поліровані дровиняки на яких не надто побігаєш. По-друге, те що поталанило купити лижі зовсім не означало що хоч колись пощастить купити кріплення, ботинки і змазку. А тому я “катався” у лижах змазаних восковою свічкою, а замість кріплення були саморобні петлі. І було як у тому вірші “чи лижі не їдуть, чи я геть не лижник”. Коротше не їхали лижі Smile

Ну і ще одна причина полягає в тому що нашому регіоні зими хоча і холодні і довгі, але рідко коли сніжні. Просто мерзла земля і все. Не сильно набігаєшся по ній на лижах.

Тут же зупиняло ще й те що потрібна повнопривідна машина та ще й бажано джипоподібна щоб не страшно було у замети їхати. Ну власне остання перешкода зникла з купівлею нової машини.

Катися ми їздимо (поки що каталися усього двічі) на Stevens Pass, це 1.5 години в одну сторону при хорошій погоді.

Сам парк відкривається о 9 ранку, тобто якщо виїхати о 7 то якраз до 9 можна приїхати, купити одноразовий пропуск ($19), взяти на прокати лижі, ботинки і палки (від $32 до $44 в залежності від класу лиж) і вийти на трассу яку щойно розчистили.

Перший раз ми також оплатили постуги інструктора який за одну годину показав нам основи техніки і розказав на що звертати увагу і як має бути в ідеалі. Поки що вирішили обмежитися класичною технікою. Може наступного року перейдемо на конькову.

Лижі це звісно не плавання, техніку набагато легше зрозуміти і хоч якось їхати можна після нетривалого навчання. Взагалі, як нам пояснив інструктор, в ідеали має бути як вони це називають “одноногий лижник” – тобто в кожен момент часу вся вага лише на одній нозі.

Я і досі не вмію гальмувати з гірок крім як падати, ну і в поворотах часто вилітаю з лижні. Але тим не менш подобається страшенно.

В перший раз пробігли 15 км, були наскрізь мокрі від поту. Дізнався про існування таких м’язів на ногах про які і не підозрював, наприклад про подвздошно-поясничні м’язи.

Взагалі то бігова підготовка звісно на бігових лижах допомагає, але напряму не конвертується. Лижний біг насправді не біг, а скоріше довгі кроки на півзігнутих ногах. Уся увага на тримання рівноваги, балансу і щоб ноги занадто наперед не заносити.

Ще одна відміна від бігу в тому що в гірки працюєш дуже інтенсивно (хоча все одно легше ніж на велосипеді), а з гірки швидко охолоняєш. В бігові з гірки легше ніж у гірку, проте все одно біжиш.

Коли я розпитував у якому одязі треба бігати на лижах досвідчені люди порекомендували одягати зимовий біговий одяг. Це правда, він непогано підходить, але проїхавши кілька миль починаєш розуміти чому існує спеціальний лижний одяг. Перед має бути непродуваємим, а зад такий щоб тепло і воду не утримувати. Я їздив у зимових бігових штанях, футболці з довгим рукавом, тоненькій кофті і біговій жилетці. Олена у тому самому, але штани у неї зимові велосипедні.

Такий одяг непогано підходить, але по завершенню у мене навіть куртка наскрізь потом просякнута наче у проруб впав. А замерзати починаєш як тільки уповільниш темп.

Єдине в чому ми розійшлися з приводу одягу так це рукавички. Вони однозначно мають бути такими щоб на долоні був непромокаємий матеріал, а ззовні непродуваємий. Проте Олена вибирає найтепліші рукавиці, я ж зупинився на зимових велосипедних. Ну і шапка треба щоб щільно закривала вуха, не перегрівала голову і не збирала піт.

Другий раз хотіли поїхати через 2 тижні, але по дорозі побачили оголошення що трасу закрито – замело снігом. Там навіть на одну машину впало дерево і вбило двох людей.

Ну власне покаталися вдруге вчора. Я пробіг щось 20+ км, нападався до несхочу, практично з кожної гірки і на кожному крутому повороті. Пару раз ледь не влетів в людей що назустріч їхали коли вилітав з траси. Коротше ще вчитися і вчитися…

Ми каталися кожен сам по собі – швидкості різні. Проте траса на більшості відстані пряма і так чи інакше зустрілися. Якщо цікаво ось що записав мій годинник – http://connect.garmin.com/activity/256233187. Схоже частина дистанції не зберіглася, навіть не знаю чому.

Другий раз вже брали більш професійні лижі – тонкіші, швидші, але на них важче тримати баланс і їхати не по канавках лижні важче бо ноги не хочуть стояти паралельно. На лижах для новачків я спокійно їхав навіть не по лижні практично не відчуваючи різниці. Тут же потрібна краща техніка володіння лижами.

Тепер думаємо може купити лижі замість на прокат брати. Комплект з лиж, палок та ботинок можна взяти від $300. Зупиняє лише те що як у майбутньому перейдемо на конькові лижі то потрібні будуть і нові лижі і нові ботинки (так, вони там інші). А ми не такі вже лижника щоб мати по 2 комплекти лиж дома. Та і не накатаєшся часто туди.

Ну і пропуск у парк можна купити на весь сезок ($210), що має окупитися за 5 поїздок у двох.

Ну ото таке. Всі світлини тут – https://skydrive.live.com/?cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%214806#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%214799.

З Новим Роком!

Як зкручувати навушники

Мені чомусь завжди здавалося що ~~вміння~~ знання як правильно скручувати навушники-вкладиші є для кожної людини ледь не вродженим. І тому регулярні комікси та інші приколи в інтернеті з приводу страшенно заплутаних навушників ніколи мені зрозумілими не були. Але якось так з’ясувалося що переважна більшість людей (читай ніхто) не вміє і не знає як же правильно їх скручувати щоб вони не плуталися. Для мене це було легким шоком.

Отже надзвичайно просто процедура. Починаємо з того що наматуємо на пальці весь шнур починаючи з навушників.

Останній виток не доматуємо.

Хвіст що залишився наматуємо поперек мотка щільніше примотуючи вуха до основного мотка. Після цього прорягуємо штекер у петлю і затягуємо.

Якщо змотати усе рівномірно і тугенько то можна дуже довго носити в кишені без того щоб все це перетворилося у гордієв вузол.

Розматувати теж просто, все робимо у зворотньому напрямку: виймаємо штекер з петлі і СПОКІЙНО розмотуємо поперечну намотку, потім основиний моток. Якщо спішити то саме на цьому етапі найбільша імовірність отримати вузол.

Для тих же у кого не виходить правильно замотувати навіть після багатьох спроб продаються спеціальні “котушки”.

З ними усе робиться навпаки. Спочатку закріплюємо навушники, потім мотаємо поперед котушки.

В кінці залишаємо невеличкий хвостик який також закріплюємо.

Розмотування з такої котушки є небезпечним – заплутати провід практично неможливо.

А які секрети знаєте ви?

[english] number two

Так кажуть діти коли слово “покакати” для них занадто дитяче, а інші слова занадто дорослі. Це щось типу нашого “по большому”.

Що смішно це саме словосполучення може означати надійного помічника (типу як у нас “права рука”), або “запасну” людину.

У словниках:

Як правильно вказали в коментах є хороший приклад в фільмі “Остін Поверс”.

Остін бореться зі злодієм Права Рука (Number Two) і натужно в нього питає:

– Who does Number Two works for? – У перекладі – На кого працює Права Рука?, або Хто тут какає?

Мужик у кабінці поруч каже:

– That’s right buddy, you show that turd who’s boss! – Давай друзяко, покажи цій какашці хто тут головний!

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=nmJKY59NX8o]

Нагорода (5 років в MS) знайшла героя

Ще не так давно я писав про свій п’ятирічний у компанії ювілей, а тут ще одна нагода пригадати цю дату.

У нас тут є традиція ~~на новий рік з пацанами ходити в баню~~ видавати на 5, 10 та 15 років такі симпатичні “нагороди”. Це штучний кристал на підставці з іменем. На поличці серед інших відзнак виглядає доволі стильно. Також непогано поставити його на вікні якби вону було в моєму офісі.

Штучка ця видається як привило на мітингу де присутня якась більша ніж просто команда кількість людей. Старанно запакована у картон, коробки, коробки у коробках і так далі. Досвідчені люди порадили коробку не викидати – знадобиться при переїздах.

Також до неї йде спеціальна тряпочка для протирання.

А на 10 років видають ще більшу (зелену здається). А на 15 така бандура що не дуже то і потягаєш (вдвічі майже більша).

До речі ці фотографії нагадали мені що треба б пофотографувати і похвалитися іншими фігурками в моїй колекції (тут ви бачите тільки те про що я вже писав).

Nuun

Nuun є одним з найбільш відомих виробників спортивних напоїв в США. Принаймні відомих серед велосипедистів. Їх таблетки які дуже добре розводяться водою використовує ледь не кожен другий велосипедист-любитель з того що я бачив.

Але з часом лінійка їх продуктів розширилася і в ній з’явилися інші цікаві речі.

Nuun Active Hydration

Ціна: $45 (8 баночок по 12 таблеток)

Призначення: Розчинний напій з підвищеним вмістом електролітів що теоретично означає швидшу доставку палива у м’язи. Подібні напої значно краще і швидше засвоюються ніж вода і тому використовуються переважно спортсменами під час довгих тренувань і змагань.

Загальні враження: Як на мене то за своїм смаком цей продукт значно поступається більшості інших доступних на ринку. Але його головна перевага у його компактності – маю один у біговому рюкзаку, один у сумці з якою хожу в спортклуб та завжди беру з собою коли їду на велосипеді. Власне серед велосипедистів цей напій і є найбільш популярним і через свою зручну і запобігаючи розмоканню та розсипанню упаковку.

Недоліки: Смак у розведеного напою занадто хімічний. Майже таке саме відчуття як коли лизнеш батарейку. Абсолютно не попсовий смак. І при цьому всі ті різні смаки в асортименті виробника я би мабуть із закритими очима не міг би розрізнити.

Скажімо так – я із задоволенням купую і буду купувати цей “напій” через зручний формат та надійність, але коли є вибір то буду пити щось інше.

На сайті виробника: http://shop.nuun.com/nuun-active-hydration

Nuun Immunity

Концентровані в пігулці вітаміни та мікроелементи обіцяють дозу достатню щоб допомогти імунній системі організму. І це доволі непоганий продукт насправді – пити розведені елементи з водою іноді краще і зручніше ніж ковтати пігулки.

Ми п’ємо їх час від часу коли виникає бажання (смак доволі різкий та кислий, але приємний), а також перед та в процесі подорожей – в цей час організму вітаміни не завадять.

І склад доволі очікуваний – мультивітаміни у розумних дозах:

Nuun Rest

Пігулка містить магнезій та деякі інші мікроелементи і виробник рекламує цей засіб як призначений для покращення сну та заспокоєння в цілому.

Можу сказати з власного досвіду – для мене це не працює. Я п’ю перед сном розчинену пігулку вже деякий час і ніякої різниці ні в тому як швидко засинаю чи як міцно сплю не помітив взагалі.

Хоча не виключаю, що тим у кого нестача саме магнезію цей засіб допоможе.

[english] to score

Ну це мабуть більшості відомо, але все є таки. Саме дієслово що означає “отримати бал”, “забити гол” або “заробити очко”, а на сленгу означає “мати секс”, “розвести на секс”. Що цікаво ніякого брудного чи непристойного звучання воно не має і широко використовується на телебаченні, в кіно та навіть у рекламі. Щось типу “купи наш мотоцикл і ти score сьогодні ж!”.

У словниках:

FINIS Freestyler Hand Paddles

Ціна: $15

Призначення: Лопатки для роботи над технікою плавання. УВАГА! Ці лопатки не призначені для роботи над силою гребка. Їх призначення у тому щоб працювати над правильною технікою, а саме як тримати долоню. Лопатки доволі вузенькі і тримаються лише на одному пальці. У разі неправильного орієнтування долоні (при входжені у воду чи в процесі гребка) вони або вивертаються вбік, або зсовуються. Таким чином плавець мусить весь час слідкувати за положенням долоні.

Загальні враження: Чи то в мене така добра техніка, чи я знову не зрозумів як їх правильно використовувати, але якихось особливих труднощів тримати їх на місці я не мав. Те ж саме було у Олени, а в неї техніка теж не ідеальна (особливо враховуючи що саме я і навчив її плавати фактично). Скоріше за все призначено їх для зовсім вже початківців, або тих у кого є “погані звички” в техніці.

Коротше лопатки ці поїхали в Україну Smile

Недоліки: Крім того що не працюють ніяких особливих і нема. Все ж таки не така безсмислена річ як FINIS Forearm Fulcrum, з цими лопатками зрозуміло як вони мають працювати і можна регулярно їх використовувати просто щоб перевіряти себе.

На сайті виробника: http://www.finisinc.com/freestyler-hand-paddles.html

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=sibkmd5OsVU&w=448&h=252&hd=1]

Jeff Long. The Descent / Джеф Лонг. Внизу (2001)

Автора (а за ним і мене як читача) захопила ідея про прадавню цивілізацію на нашій планеті, ще «передлюдську». Причому створили її істоти з паралельної гілки розвитку homo erectus (людини прямоходящої). З часом їх цивілізація практично повністю згасла (за кілька тисяч років до того як люди повилазили з нір і навчилися розпалювати вогонь), але пам’ять про них зберіглася. Так само як зберіглися їхні вимираючі нащадки.

Плюс ідея про порожнини, лакуни і ходи у базальтовому слої Землі, про території які перевищують площу усієї сухопуньої поверхні. До речі автор є альпіністом, а також спеціально для цієї книги брав безліч консультацій у різних альпіністів і спелеологів щоб якнайреалістичніше описати піджемне життя.

Починається ледь не як жахи. З часом кілька напружених історій зливаються в одну пригодницьку. Але в цілому читати страшнувато і особливо чутливим не рекомендував би читати ввечері.

Тут і біганина-стрілянина в дусі Індіани Джонса, тут і жорстокість, катування, людожерство, бруд і сморід. І ще одна ознака сучасності наукової фантастики це тупоголовість, упередженість і зашореність політиків, військових, вчених і просто обивателів прямо як у реальному житті.

У класиків фантастики з 40-50 років, коли Землі чи нації щось загрожує то всі прямо починають разом працювати проти спільного ворога. У сучасних же авторів, що тяжіють створювати менш картонні персонажі люди так і залишаються дрібними, злими, тупуватими і мстивими істотами які навіть перед лицем небезпеки не припиняють гризтися, інтригувати і підставляти одне одного.

Взагалі не дивлячись на таку мішанину стилів в кожному з цих стилів книга демонструє високу якість і може слугувати взірцем як писати “пригодницьку фантастику жахів”.

http://www.goodreads.com/book/show/239065.The_Descent

Почали займатися йогою…

Власне думки з приводу йоги у мене почали виникати коли я почав читати спортивні журнали і з’ясував що професійні плавці ледь не поголовно займаються йогою, велосипедисти теж останні пару років зробили йогу трендом у своєму середовищі, а тепер ще і бігуни деякі відомі почали говорити про йогу. Додало інтересу те що інструктор на вело-класі на кожному тренуванні говорить про корисність йоги…

Ну а тут якраз прийшов час вибирати собі бенефіти на наступний рік, в список бенефітів входить і спортклубю. У нас найдорожчий варіант (писав ось тут – Про наший спортклуб), але в цьому році з’явилася можливість вибрати зі списку клубів, або просто взяти гроші (200 баксів на рік), або списати до 800 доларів на рік “на здоров’я” (спортивний одяг, обладнання, класи і змагання). Ми потикалися у різні клуби, спробували басейни і йога-класи і лишилися там де й були. Для порівняння – якби ми обрали Gold’s Gym то зекономили б більше 500 доларів на рік на платі за Олену. Але наший клуб більший, чистіший і зручніше розташований Smile

Ну от коли пробували якраз і почали ходити на йогу. Що саме мене цікавить в йозі і що я хочу від неї отримати? Дві основні причини: розтяжка і збалансованіше тренування м’язів.

Стосовно розтяжки. Я що називається дерев’яний, з гнучкістю завжди було не дуже. Навіть коли на карате недовго ходив і то на шпагат ніколи так сісти і не зміг. А розтяжка потрібна для уникання травм. Вважається що м’язи і сухожилля що здатні розтягуватися на 20% своєї довжини мають двічі нижчу імовірність травм.

Стосовно ж більш рівномірного навантаження – справа в тому що навіть комбінація бігу, велосипеду і плавання не завантажує усі м’язи якщо не робити спеціальних вправ. А спеціальні вправи я не роблю бо шкода часу – я краще побігаю, покатаюсь або поплаваю Smile Так от після йоги, та і в процесі я відчуваю такі м’язи по всьому тілу про існування яких навіть не підозрював.

Далі як я розумію що за види йоги бувають, хоча можу бути зовсім не правий, коригуйте якщо знаєте. Базова йога, або хатха-йога ділиться на статичну де паціенти завмирають як залипші наркомани у різних позах та динамічну де постійно переходих з пози в позу і піт ллється не гірше ніж після бігу. Кожна поза одночасно тренує і розтяжку, і певну, дуже обмежену групу м’язів. Базова йога як правило статична і призначена для розуміння “цінності” кожної пози та як її робити правильно. Інструктор підкаже як спростити позу при необхідності, або ускладнити. Мабуть з неї саме і варто починати. Після кількох занять стає зрозумілим що взагалі очикувати від таких сеансів і над чим працювати найбільше.

Він’яса-його начебто є підвидом хатха-йоги, але це динамічна йога. Тому крім якихось базових уявлень (інструктор невпинно командує назвами поз) ще треба мати хоч якусь витривалість і фізичну підготовку. По суті ще ускладнена “виробнича гімнастика”.

Хот-йога спочатку призначалася для спалювання калорій. Проводиться вона у кімнатах з підвищеною температурою (+35). Але з часом в неї додали більше розтяжок і статики. Тому це класна йога для тих хто шукає рішення “багато-в-одному” – робота над розтяжкою і спалювання калорій одночасно. Плюс менша імовірність травм.

Що добре в цих всих базових йогах так це те що вони не мають езотеричного навантаження. Ніякого тобі “як правильно жити”, що їсти чи кому молитися. Тобто це в основному доволі специфічна гімнастика. Ніякої медитації та хождіння по астралам теж не впарюють.

Для себе думаємо що одного заняття на тиждень буде достатньо. Ніякого бажання сильно заглиблюватися нема. Хоча йога це така річ що займатися нею можна ледь не цілодобово. Деякі люди присвячують вправам по кілька годин на день – де яка вільна хвилина так і роблять якусь вправу.

Також погоджуся з тим що йога це доволі нудно. Ніякого порівняння з активними видами спорту. Проте необхідність постійно контролювати дихання (щоб було спокійне, рівномірне і глибоке) та необхідність балансувати на межі напруження-розслабленість дозволяють не надто нудьгувати.

Ну і у підсумку – спробуйте, раджу, непогана річ. Навіть якщо не будете регулярно займатися дізнаєтеся про слабкості вашого тіла більш точно.

Фотографія “аби шось” і до йоги відношення не має: