Рік: 2011

Simon Clark. Blood Crazy / Саймон Кларк. Божевілля крові (1995-…)

Коли вдруге перечитував першу книгу, то захотів перевірити – чи нема продовження? І з’ясувалося, що зараз вже є дві книги. А отже маємо серію, і серію доволі непогану, можу порадити.

Blood Crazy / Божевілля крові (1995)

 

Хороший такий, масивний зомбопокаліпсис.

Вам ніколи не було цікаво що стається далі в усих тих історія з протистоянням купки людей армії зомбі? Ну тобто ось зібралась якась група, закріпилася на складі боєприпасів і консерв, косить собі зомбаків… А далі? Треба ж якось починати їжу вирощувати, цивілізацію відновлювати, лікуватися якось, дітей народжувати…

В цій книзі двинулися всі дорослі, а купки дітей по всьому світу намагаються вижити. Причому зомбаки від простої жаги вбивства почали переходити до більш хитрих форм нападу, збираються у групи, будуть насипи і мости з живих тіл і всякі інші підлості. А у дітей і підлітків не так все вже й добре – розтринькування ресурсів, тиранія, суперечки і війни між групами…

Мова йде про період часу більше ніж рік – засоби боротьби та невдачі, спроба створити поселення, боротьба за ресурси. Неочікувано багато психології та теорії еволюції. Нестандартна причина “зомбування”.

В цілому – дуже добре.

Доповнення від 2025/10/27: Після того як перечитав книгу дещо змінилося ставлення до неї. Перше – теорія чому все сталося (неандертальці, друга свідомість в одному мозку і так далі) вже на сьогодні виглядає смішно, навіть сам автор зауважує про це в другій книзі. Також трема згадати, що хоча ідея світу в якому виживають самі лише підлітки та діти не є новою, проте саме така суміш пригод, загадок та роздумів як у автора є доволі унікальною.

Оцінки:

Blood Crazy: Aten In Absentia: Three years after ‘The Day’, the world remains a deadly place… / Божевілля крові: Без Атена: Три роки після того самого дня, світ і досі смертельно небезпечний… (2023)

З такою дивною і довжелезною назвою друга книга стала приємним продовженням. Автор зміг показати той самий світ, але очима іншого героя. Більше того – світ змінився, пройшло три роки.

Перша половина книга взагалі пролітає непомітно, і хоча надмірне везіння головного героя та співпадіння можуть виглядати не надто реалістичними, проте написано це все так, що не заважає насолоджуватися читанням.

Приблизно на середині книги автор створює ситуацію для героїв з якої наче б то неможливо врятуватися, але оскільки розповідь йде від першої особи – зрозуміло, що якимось дивом врятуватися таки вийде. І ось тут те саме неймовірне везіння та співпадіння починають вже трохи набридати.

Троє підлітків, хворі новим вірусом який їх виснажує і не дає навіть нормально ходити опиняються в оточенні десятків сотень божевільних дорослих які прагнуть їх вбити… і вони знаходять спосіб врятуватися. Власне друга половина книги є затягнутою аж надмірно сценою порятунку.

Крім власне нового вірусу автор додав ще нові типи божевільних дорослих, хоча і без особливих деталей. Також якимось чином до головного героя повернувся пес з його дитинства – а він би мав бути мертвим вже років 10. Мабуть усе це буде пояснено в наступній книзі.

У підсумку – дуже хороше продовження, хоче і без недоліків притаманних особливостям світу та жанру в цілому. Якщо перша книга вам сподобалася то читати варто однозначно.

Оцінки:

Blood Crazy: Aten Present: The post-apocalyptic juggernaut powers on to an epoch-making third instalment! / Божевілля крові: пост-апоклаліптичний джагернаут в дії проти епічного третього поселення! (2024)

Так, назва книги абсолютно дурацька і ще гірша за назву попередньої.

А дії книги без перерви, тобто в прямому сенсі в тій самій сцені продовжують події попередньої книги. Лише тепер оповідання йде від Ніка Атена – головного героя першої книги.

В процесі порятунку нових героїв група несе втрати, повертається додому, стикається з дивними явищами як зомбі зв’язані до купи, знаходить нових зомбі до яких повернувся розум.

Поворотом сюжету мало би стати те, що група новоприбульців захоплює владу в поселенні, але це і так зчитувалося. А у фіналі єпічна битва поселення з тисячами зомбі.

Проте книгу читати вже не так цікаво: додаються нові загадки та витискаються емоції, а відповідей крім теоретизування так ніяких і нема. І не буде їх в кінці книги.

Чому зомбі стають розумними, чи дійсно існує місто розумних зомбі, що є справді собакою головного героя яка померла ще в його дитинстві, а тепер повернулася і поводиться як звичайна собака, для чого і хто зшивали зомбі канатами у групи? І багато інших питань.

У книзі є післямова від імені дружини головного героя, і описане в ній відбувається через 4 роки. Але і у післямові крім “всі помирилися і живуть щасливо” мало що є. Розчарування в цілому.

Оціки:

[english] rad

Ось таке дивне і дещо застаріле слово яке означає “круто”, “кльово”, “шикарно”. Майже те саме що cool, awesome або tight, але на більш аристократичний манер.

Слово походить з 80-х коли використовувалося найбільш широко і є скороченням від redical.

В словниках:

Heavy Weapon

Сьогодні мова піде про Танчіки (;

Це перша гейм, що ми інсталювали на Х-бокс. Граю виключно я – у інших не вистача ні нервів, ні хисту :Р

Проходила вже декілька разів і зараз б’юся у Сювайвері – Жесть! Ото де зарядка для нервів. Довго не порубишся – максимум хвилин 20, а потім треба відпочивать, а саме попіратить.

Ролік знайшла класний, тільки нуднуватий перші 4 хвилини, і там тільки з Mission, нема нічого з Survival and Bozz Blitz – де самий смак.

Грулька, треба визначити, дуже популярна і не обмежується віком.

http://games.gamepressure.com/game_info.asp?ID=8809

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=T8xlYEPcFpk&w=448&h=252&hd=1]

2011-11-27–Seattle (Half) Marathon–1:29:56

Це офіційний час, але оскільки я почав не безпосередньо з лінії старту то особистий час трохи кращий – 1:29:50. Час вимірюється за допомогою чіпа що одягається на ногу.

Головна проблема цього разу була у поганій погоді. Вірніше така погода доволі нормальна для Сіетлу – весь тиждень йшов дощ, а в день пробігу температура була +10.

Треба було правильно вибрати взуття. Очевидно мої улюблені кросівки для змагань зовсім не підходили для погоди бо ноги стали б наскрізь мокрими задовго до старту. Що ж до моїх улюблених кросівок для тренувань то занадто вони вже “нешвидкісні” для випадків коли хочеться показати хороший результат.

 

На щастя у мене була пара зовсім нових і майже не випробуваних Brooks PureConnect. По суті це мінімалістичні кросівки (модний напрямок у бігу останні пару років) – мінімум компенсації, один шар резини на підошві, практично відсутня п’ята. Взагалі кросівки примушують ступати як мінімум на середину стопи, а ще краще на носок. Якщо бігти на п’ятах то нога сильно “провалюється” вниз бо під п’ятою підошва трохи тонкіша ніж у центрі. Таким чином вони примушують бігти правильніше і швидше. З іншого боку стопа втомлюється набагато більше і відбивається теж, якщо постійно не слідкувати за тим як ступаєш.

Яек би там не було я пробіг в них, і хоча вони не чисто гоночні, тим не менш дуже легкі і попри всі острахи пів-марафон виявився не такою вже довгою дистанцією.

Інше питання було що одягати. Дощ і прохолодно… Багато народу бігає у шапках, куртках, рукавичках. Все це необхідно перед стартом, але мені особисто краще бігти у мінімуму одягу Smile

Ну от, коротше побіг я такий… Почав доволі спокійно, перша миля трохи повільніше за 7 хвилин. Потім додав і кожну майже милю вибігав трошечки з 7 хвилин. Після середини дистанції почалася страшна гірка яка вбивала мене кожного разу всі попередні роки. Але на диво в цей раз навіть подолавши її я ще мав достатньо сил щоб тримати темп.

І взагалі почав думати що останні милі дві, як так і далі буде, треба включити максимум швидкості.

 

Але якраз за дві милі до фінішу миттєво вимкнулися ноги. Як правило в бігові саме серце і мозок починають кричати що ти втомився, задихаєшся, хочеш блювати і на горшок… Але от так дивно в цей раз – все в цілому нормально, а ногі забиті так наче я зі штангою наприсідався.

Ну в принципі добіг доволі рівно, результатом задоволений. Тепер точно знаю що з 1:30 мушу вибішати будь-що, час ставити нові цілі.

Добре фінішувати в пеших рядах (107-й в загаліьному заліку, 14-й у своїй віковій групі – http://race.seattlemarathon.org/certificates/6898.pdf). Заходиш у зону відпочинку, а там порожньо – бери яку хочеш їжу і напої, збирай сувеніри… Поки сходив за речами, переодягнувся, виходю, а народу вже – не проштовхнутися Smile

Олена була волонтером – на фініші медалі на шиї фінішувальникам одягала. Ото через те у нас фоток і нема.

Сподіваюся в наступному році буду звітувати про повний марафон на цій же події.

Irving Fields Trio–1959 – Bagels and Bongos

 

Єврейсько-латинський fusion. Ремастеринг 2005-го року.

Така жвава і життєрадісна музика що сильно віддає стариною. Враження виключно хороші.

http://www.allmusic.com/album/bagels-and-bongos-r787067

[youtube=http://www.youtube.com/watch?v=TyKVCPVxlXw]

День Подяки…

…і День Після Дня Подяки, або Thanksgiving та Day Afterf Thanksgiving все ще доволі незвичні для нас свята.

В четвер все вимирає в прямому сенсі. Магазини усі закрити, машин та людей на вулицях нема. А ще й в тому районі де ми живемо щільність населення невисока тож взагалі якийсь зомбопокаліпсис нагадує.

В цей день сім’ї збираються і їдять індичку. Свято присвячено першому врожаю який зібрали переселенці піся голодної зими, а зиму їм допомогали пережити індіанці (http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BD%D1%8C_%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D1%8F%D0%BA%D0%B8).

В п’ятницю, відому як Чорна П’ятниця (Black Friday), рано вранці, а скоріше вночі починаються розпродажі з дикими скидками. Це той самий день коли люди вночі збираються на парковках під магазиними, смажать бургери, і взагалі весело проводять час. Потім магазини відкриваються в 3-4 ранку і народ ломиться за телевізорами, дизайнерськими сукнями і іншими розкошами.

На продажах в Чорну П’ятницю деякі інтернет-магазини роблять ледь не половину річної виручки.

Вже в обід на дорогах з’являється народ і немало, а в магазинах деяки полички порожні вперше за рік.

В понеділок, відомий як Кібер-Понеділок (Cyber Monday) починають розпродажі електроніки, комп’ютерної техніки і інших девайсів. Саме таке “свято” придумали не так давно (у 2005) спеціально для людей які скупляються переважно в інтернеті. З того часу таких стало більше набагато, а свято “розширили” і традиційні магазини пропонуючи знижку на електроніку.

За статистикою в ці дні в США продають дуже багато товару за кордон (завдяки інтернету), тож в інших країнах щоб не відставати торгівельні мережі теж почали робити розпродажі в ці дні. І зараз це раніше доволі локальне свято на повну відзначають, хоча б і просто витрачанням грошей, у Британії, Німеччині, Португалії, Франції, Новій Зеландії і інших країнах яких стає все більше. We all live in America іншими словами.

Alan Glynn. The Dark Fields / Алан Глін. Поля темряви (2001)

По суті це зовсім і не фантастика, скоріше пригодницький дитектив з деякими “психологічними” дослідженнями.

Це історія про наркотик-підсилювач мозку, та наслідки його прийому. На наших очас головний герой злітає до генія, а потім провалюється у страшну неминучість.

Не дотягує до “Квітів для Елджерона”, але тим не менш доволі вражаюче. На емпатичних людей може справити сильне враження так що навіть ноччю насниться.

Оновлення від 2025/01/31: нещодавно перечитав книгу, і навіть знаючи як розвиваються події та який буде фінал – все одно читав з задоволенням. Книга хороша, варто не пропустити.

Оцінки:

Shimano PD-520

 

Ціна: $35

Вага: 370 гр.

Призначення: “гірські” педалі, для бездоріжжя і грязюки, для початківців.

Загальні враження: надзвичайно ними задоволені (у Олени точно такі самі). Ми з ними ще ні разу на гірських велосипедах не каталися, але вони прекрасно підійшли нам для “дорожнього” велоспорту та тріатлону.

Педалі двосторонні, тобто замок спрацьовує з обох боків. Влучити у них дуже легко – жодного разу не довелося дивитися куди ж ставити ногу, в сліпу поставив, натиснув і зафіксувався. Так само легко відстиковуватися. По конструкції видно що грязюка чи висока трава їм не страшна.

Взагалі дуже прості у використанні – ідеально підходять для початківців.

Недоліки: Доки не спробував нові які нещодавно мені прийшли і не знайшов би ніяких недоліків. Але чисто дорожні педалі виявилися суб’єктивно набагато легшими, отже вага буде першим недоліком.

Другим мабуть можна назвати те що педаль все ж таки доволі вузька і при тривалих подорожах (для мене це 50+ кілометрів) все ж таки починаєш відчувати що тиск розподіляється по ступні не дуже рівномірно. Ну саме тому я і вирішив спробувати більші за розміром педалі.

Сторінка виробника: http://bike.shimano.com/publish/content/global_cycle/en/us/index/products/pedals/mountain/product.-code-PD-M520-L.-type-.pd_mountain.html

Sennheiser OMX 680 In-Ear Sports Earclip Headphone

Бігаю з ними вже давно – більше року. Пам’ятаю тоді, на відкритті Майкрософтовської стоор у торгівельному Беллевью Сентрі, мене просто захопила думка про матеріал з пам’яттю, з якого зроблені кліпси. І до того ж якраз треба було шукать заміну моїм старим навушникам і ще й скидку обіцяли, тож…

Дужка кліпси згибається і залишається в такому стані. Тож можна підфіксати її саме так, щоб трималася за вухом.

Не з першого разу все виходило як мало б, навіть іноді й зараз приходиться перестроювати все. Не завжди вдається вгадать: не дожмеш, буде спадать; пережмеш – буде боляче, не так щоб сильно, але є таке діло.

Але це працює і до того ж класно. Багатсько людей у коментах відмічають якість звуку, я приєднуюсь до них. Звук дійсно чистий.

Наявність керувача гучності, задуманого начебто для збільшення комфортності, що й казати тількі заважає. За весь час його практично і не юзала – мені якось швидше змінювати гучність відразу на Зуні (Zune). І власне можна його від’єднати, але тоді не вистачатиме дроту. Тож, єдина його функція – це бути прищепкою на шортах.

Щодо водорезистенс, дуже доречні насадки на самі динаміки – їх і подушечками не назовеш – причудної форми тонюсенькі резові прокладки. Їх там у наборі три вида. Має сенс перепробувати усі.