Позначка: Книги – Фантастика: Тверда наукова фантастика

Walter Tevis. The Man Who Fell to Earth / Уолтер Тевіс. Людина що впала на Землю (1999)

Книга якимось чином поєднує в собі наукову фантастику та драму.

На поверхні у нас історія іншопланетного створіння що намагається розвинути земні технології до рівня коли стануть можливими міжпланетні подорожі (привіт, Елон Маск!) А потрібно йому це щоб повернутися на свою рідну планету де його рід вмирає від нестачі ресурсів якими так досі багата Земля.

І спочатку ми спостерігаємо як прибулець заробляє собі багатство, починає вкладатися в дослідження і переманювати у свій проект зі створення космічного корабля найкращих науковців та інженерів… Але разом з тим як спливає час змінюється і сам прибулець. І ось вже в кінці книги він покалічений людьми та нашою планетую сумнівається в тому що взагалі є сенс продовжувати свою роботу.

І у самому кінці, в драматичному фіналі ми бачимо як він ламається та здається. І навіть починаємо розуміти його позаземну логіку та співчувати самотній істоті в чужому непривітному і некомфортному світі.

Книга виклакає ті емоції які рідко викликає наукова фантастика, я відчував себе наче якийсь англійський роман 19-го сторіччя читав і заламував руки у відчаї разом з емоційними героями того роману.

Оцінки:

Annalee Newitz. Autonomous / Анналі Н’ювіц. Автономність (2017)

Майбутнє в якому корпорації що випускають медичні та інші препарати контролюють світ що не всім подобається. Не подобається це також піратам які випускають препарати за краденими формулами на чорний ринок.

Один з таких препаратів що мав би підвищувати концентрацію призводить до жахливих побічних ефектів і корпорація посилає своїх агентів (людину і робота) на пошук пірата.

Історію розказано з точки зору різних людей та ідеологій де можна бачити що жодне з них не є злим, а лише вірять у свою правду та слідкують своїм принципам.

Додатково до того що книга по суті є сумішшю боєвика та детективу в науково-фантастичному антуражі тут ще є несподіваний та нетрадиційний сторонній сюжет про кохання між людиною та роботом.

Книга дуже сильна кожною своєю складовою – історією, науковим підгрунтям, світ показаний так що віриш у нього і герої всі живі і викликають співчуття. Мені дуже сподобалося.

Оцінки:

Justin Cronin. The Passage / Джастін Кронін. Переродження (2010 – 2016)

 

 

Серія пост-апокаліптичних книг в яких переважно показано світ через сотню років після падіння цивілізації. У книгах переплутано кілька жанрів, але основними є все ж таки фантастика, містика та пригоди. Після того як я закінчив першу книгу одразу ж взявся за наступну – наскільки мені сподобалося. Але вже перед третьою роблю переву :)

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/53226-the-passage.

 

The Passage / Переродження (2010)

Від “паціента зіро” з якого почалася поширюватися хвороба, через досліди військових які намагалися контролювати вірус, через прорих зараджених на волю і аж до майбутнього що відбувається через 100 років від нашого часу.

В першій третини книги у таємній лабораторії відбуваються таємні та жахливі речі з піддослідними злочинцями та маленькою (звісно ж обраною) дівчникою.

А останні дві третини вже йдеться про світ в якому невеличка колонія людей намагається вижити у морі зараджених і деякі з них вимушені вирушити у далеку подорож в пошуках порятунку.

У книзі багато містики, але вона не є визначною складовою тому і не сильно дошкуляє. В цілому це доволі жвава та іноді страшнувата книга в якій герої перебираються від локації до локації намагаючись вижити.

Оцінки:

 

The Twelve / Дванадцятеро (2012)

У цій книзі оповідання кидає нас у часі до катострофи та до подій першої книги. І в цілому додається багато подробиць та деталей до того що відбувалося у першій книзі.

В цілому історія тут багатша і продуманіша у деталях, але якось забагато усього.

Тобто з одного боку добре те що нам пояснюють і відповідають на більшість питань які виникли під час читання першої книги. Але в той же час занадто вже багато інформації, сюжетних ліній, дійових осіб та стрибків у часі.

Книга тим не менше на належному рівні хоча як на мій смак містить навіть більше містики ніж перша і це стає в деяких сценах та поворотах сюжету помітно. Тим не менш я не розчарований цим продовженням.

Оцінки:

Richard K. Morgan. Black Man / Річард Морган. Чорна людина (2007-…)

 

Серія від автора чудового “Видозміненого вуглецю” – https://www.goodreads.com/series/226261-black-man.

Події так само відбуваються у майбутньому і так само серед дійових осіб присутні люди з модифікаціями.

А серія має таку назву просто через те що головний герой чорношкірий. Ніякої містики.

 

Black Man / Чорна людина (2007)

Головний герой є модифікованою людиною – наслідком експериментів, мутантом. Його мутація та підготовка не лише включає в себе бойові навички, але і здатність вбивати швидко і рішуче, вирішувати проблеми якнайшвидше і простіше. До того ж у нього нема більшості присутніх звичайним людям страхів, упереджень, стримуючих бар’єрів та симпатій і емоційних прив’язаностей.

Але такі як він знаходяться на Землі поза законом і мають жити в резерваціях на Марсі. Наш герой як і ще кілька подібних знаходяться на Землі лише через те що виконують певну брудну роботу для впливових організацій.

І ось його притягують для участі у розслідуванні серії жорстоких і здається безцільних вбивств скоєних подібним йому мутантом хто втік з Марса.

У книзі велика кількість дуже класних бойових сцен. Але це переважно хороший і не надто простий детектив де час від часу з’являються несподівані повороти.

Книга затягує і взагалі дуже хороша, єдине що може трошки затягнута.

Оцінки:

Claire North. The Sudden Appearance of Hope / Клер Норс. Несподівана поява Хоуп (2016)

У назві книги присутня гра слів – справа в тому що ім’я головної героїні Хоуп також перекладається з англійської як “Надія”. Тому назву можна було б ще перекласти як “Несподівана поява Надії”.

Книгою я зацікавився після того як прочитав “Перші п’ятнадцять життів Гаррі Огаста” тієї ж авторки. І хоча ця книга сподобалася мені менше їх можна порівняти в тому сенсі що вони обидві мають за основу незвичні, я би навіть сказав неочікувані здібності головного героя (героїні у цьому випадку) і ці здібності не лише слугують щоб створити і рухати сюжет – вони ще й добре опрацьовані і розглянуто їх можливе використання та наслідки у різноманітних ситуаціях та обставинах.

В даній книзі у нас є героїня талант якої в тому що її одразу всі забувають за дуже короткий час після зустрічі з нею. І вона цю свою здібність використовує щоб коїти дрібні та великі злочини. Але ось її затягує у вир подій де у нас є могутній міліардер, його корпорація, соціальні мережі, нав’язані ідеали та правила життя… Така собі суміш “Кола” та “Чорного дзеркала“. І наша героїня починає боротися в міру своїх сил та розуміння правди.

Книга розвивається і градус напруження зростає. При цьому у нас є як гостросюжетні сцени і філософські розмірковування (треба визнати доволі цікаві). І все наче добре, але доволі скоро проявляється головний недолік який по суті єдиний і робить оцінку набагато нижчою за ту що могла б бути в ідеалі – книга неймовірно затягнута. Там де вже вона б мала закінчуватися з подивом помічаєш що ледь пройшов третину обсягу, а книга все тягнеться і тягнеться. І не те щоб не було ніяких осмислених подій чи поворотів сюжету, просто вже дуже занадто і задовго стає і дочитуєш просто щоб нарешті її завершити.

Оцінки:

Hannu Rajaniemi. Jean le Flambeur / Ханну Райаніємі. Жан ле Фламбер (2010-2014)

Коли дебютна книга нікому до того не відомого автора вистрілює так що її усі порівнюють зі “Сліпою зоною” та “Анафемом” і коли гранди жанру в один голос хвалять і автора і книгу то без усяких сумнівів треба брати і читати.

І треба сказати що хоча ні стиль оповідання ні описаний світ не схожі на те з чим книгу порівнюють є щось таки спільне у молодого автора і Пітера Уотса. А саме ставлення до читача як до розумної дорослої людини. І якщо Уотс оперує науковими і вузькоспеціалізованими термінами не пояснюючи їх (що примушує на кожній сторінці щось шукати у Вікіпедії) то Райніємі не розказує нам ні історію світу в якому відбуваються події ні історії діючих осіб. Читача просто кидають у вир подій і лишається дізнаватися про світ з дрібниць супровідної до основного сюжету інформації. Ну або здатися і кинути читати.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/57134-jean-le-flambeur.

 

The Quantum Thief / Квантовий крадій (2010)

Головного героя визволяють з в’язниці в якій він нескінченно переживав смерть у різних її формах. А визволяють його щоб він вкрав те що потрібно замовнику. А вкрасти треба на Марсі, у крокуючому місті. А мешканці Марсу захищають себе від спостерігачів спеціальними технологіями. А головний герой виявляється вже колись давно був на Марсі і навіть щось там набудував.
І ще тут є якісь зоку з їх технологіями, ще є нановіруси що постійно атакують місто. Ще тут кожна людина має чітко відведений час життя після чого має служити роки як свідомість однієї з машин що підтримує існування міста. І ще тут є боги і купа інших незрозумілих і не пояснених ніколи речей…

Але тим не менше книга затягує і її сюжет схожий на детектив у стім-панковій обгортці навіть не такий цікавий як той світ що намагаєшся його зрозуміти поки читаєш.

І хоча до кінця нам так і не розказують ні історію головного героя чи замовника крадіжки, ні історію Марса і катастрофи що здається сталася в минулому світ виглядає логічним і ніяких дисонансів не викликає. І при цьому сюжет розвивається доволі непередбачувано.

Оцінки:

Книга мені настільки сподобалася що я одразу почав читати наступну в серії…

 

The Fractal Prince / Фрактальний принц (2012)

Цього разу більшість подій відбувається на Землі на яку вирушає головний герой щоб викрасти дитячу копію одного з богів.

У книзі ми більше дізнаємося про світ і краще починаємо розуміти значення термінів що їх використовує і автор і його герої.

Власне перед нами світ в якому людство майже втратило своє біологічне коріння і так само існує у віртуальній реальності як і у фізичній. При цьому універсальні штучні інтелекти це як правило поробітнені людські свідомості.

Ще у нас тут існує самокопіювання (для свідомості) та навіть “чорні дири” у вигляді злиття безлічі особистостей в бога. Ну і так далі.

Уся книга має східні мотиви що підсилюється як іменами землян так і їх термінологією – джини, як приклад.

Власне одна з проблем з подібними книгами це те що їх сюжет не можна розказати не переказавши усю книгу в деталях. І тут дійсно краще прочитати ніж послухати чийсь відгук.

Книга мені так само сподобалася, чимось більше, а чимось менше ніж перша, але перед тим як почати останню в серії захотілося перемкнутися тимчасово на щось легше для мозку. Занадто вже вибаглива подібна фантастика…

Оцінки:

Claire North. The First Fifteen Lives of Harry August / Клер Норс. Перші п’ятнадцять життів Гаррі Огаста (2014)

Книгу насправді важко віднести до фантастики, тим більше до наукової. Але в ній є кілька саме науково-фантастичних припущень що більш-менш виправдовує занесення книги у жанр.

Доволі оригінальна історія у якій головний герой виявляється одним з небагатьох людей хто проживає своє життя знову і знову. З часом він знаходить подібних собі, їх організацію, вивчає їх методи роботи… Цікавими є не лише пригоди героя, але і те як знання і вміння передаються через час у майбутнє та назад, які у цього є наслідки і які катастрофи та помилки траплялися з використанням усього цього.

І звісно у героя є супротивник який через ітерації свого життя намагається здійснити свій проект та ігнорує усі побічні негативні ефекти.

Книга затягує і має у правильних пропорціях як розмірковування про мораль вчинків, так і “технічну” частину і ще до того ж навіть гостросюжетна складова присутня.

Оцінки:

Jennifer Wells. Confluence / Дженіфер Веллс. Злиття (2014-…)

 

Серія яку вже (усього за 3 роки!) складають чотири книги. А те що це серія я дізнався лише дочитавши першу з них. І мабуть продовжувати вже не буду, а чому читайте далі.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/151333-confluence.

 

Fluency / Побіжність (2014)

Хороша і цікава науково-фантастична зав’язка. Далеко на кордоні сонячної системи знайдено чужинський корабель на який відсилають команду астронавтів – дослідити і якщо можна встановити контакт. А по прибуттю на станцію команда, вірніше її частина вступає у телепатичний контакт з фрагментом корабля і далі починаються різні пригоди і навіть бої з чужинськими тваринами у коридорах корабля.

Чим далі тим книга стає все менш науковою і скочується у якусь підліткову фантастику з сильним акцентом на фемінізм та загальну перевагу головної героїні через її особливість та жіночість. Ну і от вона там контактує з розумом корабля якому виявляється хтось дуже потрібен щоб керував ним (більше ніяких обов’язків наша феміністична героїня не матиме). І в процесі усього цього вона мужньо бореться з непорозумінням з боку мужланів у команді та розкриває шматочок за шматочком історію корабля та його творців.

І по ходу сюжету проблемою стають не лише феміністичні вибрики авторки та її героїні, але і логіка сюжету за якою розвинена цивілізація з купою умінь та знань зненацька гине від вірусу. А тим вірусом до речі ще й зараджуються люди… Рука-лице просто.

Ще ми дізнаємося що у кожному космічному кораблі самі по собі заводяться космічно-корабельні паразити які виростають з гігантських прозорих слимаків у дуже страшних собакоподібних хижаків…

Взагалі якщо вам хочеться почитати хорошої феміністичної наукової фантастики то краще візьміть серію “Ксеногенезіс” який і написано краще і в якому ні логіка ні розвиток сюжету не викликає особливих питань.

Оцінки:

Robert Charles Wilson. Chronolity / Роберт Чарльз Вілсон. Хроноліти (2001)

Подорожі у часі і причинно-наслідкові зв’язки між подіями що утворюються такими подорожами є мабуть найскладнішою темою. Просте через природу таких надприродних подорожей. І книги та фільми де подорожі у часі були використані без протирічь та ігнорування проблем у логіці можна перерахувати на пальцях однієї руки.

Ось і ця книга береться за подорожі у часі, але робить це доволі обережно і так щоб претензій не виникало. Так, наприклад, люди не подорожують у часі, подорожують лише артефакти (ті самі хроноліти). І хоча тут навіть є доволі цікава теорія часу і як воно взагалі можливе те що описано (одна з героїв сюжету є найкращим фізиком  свого часу) книга робить акцент на соціальних змінах.

А за сюжетом з’являються собі час від часу такі монументи переможцю майбутніх воєн і це поступово призводить до конфліктів, війн та майже занепаду цивілізації. Ну а герої книги хто намагається вижити, хто розгадати секрет хронолітів, а кого просто несуть події.

Якби внутрішніх переживань героїв було менше, а наукової складової більше то взагалі було б ідеально.

Оцінки: