Позначка: Книги – Фантастика: Тверда наукова фантастика

James Blish. After Such Knowledge / Джейс Бліш. Коли дізнаєшся таке (1958-1971)

Першою я прочитав книгу яка є останньою в серії, хоча і написано її раніше за три попередні. І серія ця, на скільки я розумію, про те якою є ціна знань. А також про те, що інколи знання приность більше шкоди ніж незнання.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/51180-after-such-knowledge.

Black Easter / Чорна Пасха (1968)

Автор як завжди дуже сміливо змішує релігію та фантастику і у нього через це виходить щось таке унікальне чого я не бачив ні у кого більше.

В цій книзі на поверхні лежить історія про застосування чорної магії, яка працює (і доволі багато уваги приділено тому як і через що вона працює). І за допомогою цієї магії демони пекла перетворють на пекло вже наш світ. Люди намагаються простистояти, але це Апокаліпсис.

На другому рівні знаходиться питання про те, що станеться у Всесвіті де Бог існує, але або помер, або просто припинив приділяти нам будь-яку увагу. У автора виходить так, що неминуче його місце займе наступний в ієрархії сили. Тобто у нього Люцифер займає місце Бога, а люди стають демонами в цьому новому світі.

І крім того все це доволі цікаво читати – є і загадковість, і напруження, і про магію та демоноголію багато дізнався.

Оцінки:

A Case of Conscience / Випадок свідомості (1958)

Читаючи цю книгу я не міг повірити, що її було написано аж в 1958-му році. Вона не виглядає застарілою аж ніяк. І хоча в ній зустрічаються магнітофони з плівкою та факси в широкому вжитку це ніяк не псує сприйняття.

Основна історія тут про планету, розумні істоти на якій живуть за чисто раціональних правил, не мають держав, політики, мистецтва, воєн, суперечок, релігій, проблем з екологією і такого іншого. Тобто фактично живуть як мали би люди в християснькому раю.

Один з дослідників, вчений і св’ященник одночасно підозрює, що уся планета є творінням диявола – на ній вже й так правильне життя, по совісті, але без Бога та релігії.

Книга складається з двох частин в першій з яких планету та її мешканців досліджують. А в другій, істота з Літії (назва планети) виростає на Землі у жорстоку карикатурну форму, спричиняє багато негараздів…

Але навіть це не головне. Книга закінчується трагічно, проте головне питання в ній – чи сумісна релігія і наука, а також чи можна дійсно стати добрим роблячи все як передписано правилами моралі та релігії.

Ця книга і цікава, і повчальна в плані наук (хімія, фізика, геологія, біологія) та ще й ставить не прості філософські питання на які відповіді нема. Просто вражений був – не дарма цю книгу назвали однією з 10 найкращих науково-фантастичних творів 60-х років.

Оцінки:

James E. Gunn. The Immortals / Джеймс Ганн. Безсмертні (1962)

Головний мінус цієї книги в тому, що читаючи її відчуваєш просто – її було написано дуже давно. І хоча це досі хороша фантастика (свого часу названа однією з головних науково-фантастичних книг десятиріччя), зараз на цю тему вже написано трохи краще багато чого.

Книгу складено з чотирьох історії поєднаних одним сюжетом. Починаються дії у часи написання книги. У одного з донорів крові випадково виявляють мутацію яка дозволяє простим переливанням крові відновлювати і омоложувати людські тіла. Проблема лише в тому, що переливання діє на протязі місяця, а по тому відбувається швидке старіння і погіршення. І звісно починається полювання за цією людиною…

Власна перша історія розказує про самий початок: донор, багатий паціент який дивом почав молодшати і лікар який знайшов донора, розказав тому усе і порадив переховуватися і розмножуватися.

Друга історія, дії якої відбуваються вже приблизно у 90-х роках розказує про Інститут – установу засновану для пошуку донора та його нащадків. Інститут спонсорується багатіями з усього світу. Також інститут фінансує дослідження Еліксиру – штучного аналогу чудодійної крові. В цій історії одну з нащадків донора знайдено, ув’язнено і доставлено в Інститут. Але також її врятовано.

В третій історії, яка відбувається ще через багато років світ вже виглядає доволі апокаліптично – медицина настільки дорога, що практично нікому не доступна, на вулицях йдуть в прямому сенсі війни, а госпіталі в оточені стін та кулеметів як спрути розповзаються по зруйнованих містах. Головний герой історії зустрічає доктора з першої історії який теж виявився довгожителем і має прийняти складні рішення.

Фінальна історія відбувається у світі де вже нема держав – натомість є банди, госпіталі та інші угрупування. Один з лікарів госпіталю має доставити через небезпечну територію одну з нащадків донора губернатору – той вже багато десятиліть вливає собі кров і залишається живим. І ця історія більше містична ніж фантастична, але є хорошим завершенням книги.

Оцінки:

Christopher Ruocchio. Sun Eater / Крістофер Руччіо. Пожирач Сонця (2018-…)

Нова, практично щойно написана серія в якій автор відроджує славу космоопери. Власне це крім того, що на 100% космоопера (з принцями, мечами, бластерами), це ще і домішок тієї фантастики де є варп, подорожі з заморозкою, ворожі іншопланетні раси, таємні таємниці, магічна магія (ну майже) і усе інше таке героїчене і пафосне.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/231285-sun-eater.

Empire of Silence / Імперія тиші (2018)

Головний герой (звісно принц) тікає від своєї родини, бо не хоче жити як йому запланували батьки. І опиняється в чужому світі де жебракує, б’ється як гладіатор на арені. Потім пробивається на самий верх, стає вчителем дітей місцевого привителя, співпрацює з іншопланетними вченими…

Звісно головний герой має купу чеснот – не лише вміє битися на мечі, має модифікований генетичний код (тобто є не людиною, а “палатином” як називають правителів). Ще він має схильність до мов, що дозволяє йому спілкуватися з захопленими іншопланетниками з якими людство воює вжі кілька сотень років.

І хоча це в першу чергу космоопера в цій серій світ не такий простий – є правлячі класи та люди, є різні фракції та впливові інституцї. Але головне, що є загадки – будівлі давно зниклої цивілізації.

Якби я був підлітком це була б моя улюблена книга на багато років. Зараз, на жаль, вона сприймається дещо не так – все занадто пафосно та героїчно.

Проте написано і продумано світ та героїв непогано, через що і прочитав її усю. Але от чи буду читати продовження не певен – все одно час від часу думаєш про себе “що за казки для підлітків я читаю?”.

Оцінки:

Jarosław Grzędowicz. Hel³ / Ярослав Гржедовіч. Гелій-3 (2017)

Цю книгу наче складено з двох абсолютно різних книг, які з незрозумілої причини треба було зліпити до купи. І при цьому обидві ці різні частини доволі цікаві і добре написані…

Перша частина книги розказує про антиутопійний світ недалекого майбутнього в якому жорсткий контроль громадян, обмеження ресурсі, висока вартість життя межує з тероризмом, мультимедіа-технологіями та іншим кібер-панком. Головний герой є вільним журналістом хто знімає сюжети різних подій в надії продати їх каналам і рекламодавцям. І ось знявши терористичну подію в арабській країні він втрачає запис і має тікати додому в Польщу. Але і там знаходить цікавий сюжет і спосіб його зняти в обхід всіх обмежень і засобів безпеки.

А далі книга раптом перетворюється на щось геть інше. В цьому світі виявляється є такий собі польський Ілон Маск який має свою таємну армію, дослідницькі центи, підводну станцію і навіть базу на Місяці та регулярні рейси на нього. А добуває він на Місяці той самий гелій-3. І в нього вже є технологія і діючий термоядерний реактор. І цей мілліардер (в команду якого і потрапляє наш журналіст) починає продавати дешеву електроенергію всьому світу.

Такий хід подій звісно не подобається великим державам (до речі тут є Совєцька Імперія з Путіном Другим на чолі) і на Місяці починаються бойові дії. Але звісно польська база на Місяці найпотужніша та найрозвиненіша. Проте навіть після всього цього у книзі є неочікуваний злам сюжету.

Повторюся – читати дуже цікаво, наче дивишся фільм з купою комп’ютерної графіки. Єдине що не клеїться усе до купи. Це абсолютно і стопроцентно розважальне читво, але добре зроблене і важко відірватися.

Оцінки:

Nick Harkaway. Gnomon / Нік Гаркавей. Гномон (2017)

Книга починається прямо дуже цікаво і її кидає по різних часових відрізках: античний світ, сучасна греція під час погромів, недалеке майбутнє в Лондоні…

Поступово вимальовується картина в цілому – в Лондоні майбутнього де технології впливають на повсякденне життя кожного слідча веде справу смерті під час допиту. І це виявляється випадок чисельних персоналій в одному мозку. Більше того – це персоналії з якоїсь реальності, що не зовсім відповідає історичній правді. Далі починають з’являтися ознаки штучності спогадів та їх взаємозв’язок. І слідча намагається докопатися до першопричини.

І все це наче і цікаво, і винахідливо і дуже оригінально. Але з часом містика то метафілософські розмірковування все сильніше витісняють дії та вчинки. І ось десь вже ближче до середини тексту ти читаєш кілька сторінок де іншопланетна надмогутня сутність саморефлексує і взагалі спробуй зрозумій про що все це.

Я в прямому сенсі втомився продиратися крізь текст. Те що починалося як доволі незвична і динамічна історія перетворилося у якісь нескінченні нудні самокопання. І я кинув це читати. І вдруге братися не буду.

Оцінки:

Jasper Fforde. Early Riser / Джаспер Ффорде. Рання пташка (2018)

Автор вигадав цікавий світ – Земля приблизно нашого часу, але у постійному льодовиковому періоді. І як результат люди на зиму впадають в гібернацію (тобто сплять). Також зберіглася мегафауна як мамонти, шерстисті носороги та таке інше.

Дії книги відбуваються на Британських островах де люди живуть у будинках-вежах, наїдать жир за літо і потім сплять усю зиму в крихітних квартирках на літо. Допомогти пережити сон і не померти від виснаження дозволяють медикаменти від однієї корпорації. Але медикаменти ці дорогі, не всім доступні і мають побічні ефекти як, наприклад, втрата розуму і перетворення на зомбі-канібала.

Головний герой приєднується до таких собі рейнджерів які не сплять взимку і підтримують порядок у поселеннях серед занесених снігом пустель. Але щось йде не так і далі фантастика несподівано перетворюється в якийсь містичний детектив в якому є заговори корпорацій, ігри зі свідомістю, міфічні істоти і взагалі багато чого, що логічно передбачити ніяк не можна.

Головна причина чому я не люблю фентезійні детективи в тому, що в них може статися будь-що – автори не мають обмежень нашої реальності як у класичних детективах і в будь-який момент можуть внести в сюжет якусь невідому доти сутність яку ніяк не можна було вгадати зарані. Тобто це вже по суті не детектив, а просто хизування автора своєю винахідливостю.

З плюсів варто відзначити надзвичайно цікавий світ, хороших дійових осіб та те що книгу написано цікаво.

Оцінки:

Ian McDonald. Desolation Road Universe / Ян МакДональд. Світ Дороги Запустіння (1988-2000)

Популярний на заході автор роботи якого називають проривними в тому сенсі, що він сміливо домішує у наукову фантастику інші стилі та жанри (як, наприклад у книзі “Бразилія” чи “Історія Тенделео“).

Ось і ця серія стала доволі унікальним представником суміші короткого сатиричного оповідання та епічної наукової фантастики.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/83986-desolation-road-universe.

Desolation Road / Дорога Запустіння (1988)

Скоріш за все я просто не зрозумів цієї книги яка так усім подобається і яку так захоплено вихваляють…

Книгу дійсно надзвичайно добре написано – її легко читати і події в ній цікаві, і герої. Але весь чималенький обсяг складають короткі оповідання. Вони звісно усі пов’язані одне з одним і йдеться в них про одних і тих же людей та той же час, але занадто їх вже багато.

Я в прямому сенсі заморився читати. Читаєш, читаєш, читаєш… а там ще хто зна скільки тексту. Якби книга закінчилася б десь на третині то може і враження в мене було б інше.

А так виходить що усю голову забив якимись мікро-подіями за якими важко відстежувати основний сюжет і десятками дійових осіб. І якесь читання заради читання виходить.

Такий прийом дійсно має сенс коли розказують масштабну по географії чи часу історію як, наприклад “Світова війна Z” чи “Основання“. Але тут усі події відбуваються в одному й тому ж часі і всі дійові особи – мешканці маленького містечка в пустелі Марсу.

Ну і сюжет власне про те як було створено, заселено та зроблено впливовим те саме містечко Дорога Запустіння. Тут без будь-яких перебільшень розказано історію кожного його мешканця та взаємозв’язок з усіма іншими жителями. І все це треба тримати в голові…

Коротше після кількох днів читання коли я побачив що ледь прочитав половину кинув цю книгу. І продовження читати точно не буду.

Оцінки:

Ian McEwan. Machines Like Me / Ян МакЕван. Машини як я (2019)

Цікавий альтернативний світ в якому Алан Тьюрінг продовжує свою діяльність, що призводить до виникнення штучних людей у 80-х роках. Головний герой, що є власником одного з перших таких андроїдів переживає проблеми романтичного характеру, намагається заробляти гроші і якось взаємодіє зі своєю власність (тобто з андроїдом). І все б наче б то непогано – це книга про переживання звичайною людини у доволі незвичних обставинах, але не зрозуміло для чого тут науково-фантастична складова. Вона, ця складова, не грає абсолютно ніякої визначної ролі ні в сюжеті, ні у розвитку героїв.

В якийсь момент книга перетворюється ледь не на детектив, але швидко знову скочується до рефлексії другорядних дійових осіб. І по суті вся ця книга, за винятком антуражу, є рефлексією кількох дійових осіб.

Написано непогано, це мабуть єдиний плюс. Але читаєш і не розумієш чому продовжуєш. Якби текст так легко не проковтувався то я б кинув читати дуже швидко.

Оцінки:

Комікси Futurama

Як великий прихильник Футурами я все ще вірю, що ми можемо одного дня побачити нові епізоди. Але також збираю іграшки (як ось ці – https://blog.golovatyi.info/2012/09/09/%d0%b4%d0%b8%d1%82%d1%8f%d1%87%d1%96-%d1%84%d1%96%d0%b3%d1%83%d0%b3%d1%80%d0%ba%d0%b8-%d1%84%d1%83%d1%82%d1%83%d1%80%d0%b0%d0%bc%d0%b8-%d1%84%d1%80%d0%b0%d0%b9-%d0%bb%d1%96%d0%bb%d0%b0/), дивлюся інші твори Мета Гроенга (https://blog.golovatyi.info/2020/01/23/disenchantment-2018/), читаю іноді різні сайти та новини на тему.

Але ще є одна річ яка дозволяє в черговий раз поринути у світ улюблених героїв – комікси.

Комікси як значна частина американської поп-культури є окремим повноцінним жанром. Велитенські томи, довжелезні серії, десятки років історії і цілі всесвіти. В невеличкій мірі все це існує і для Футурами. І кілька з них мені вдалося придбати.

Futurama-O-Rama (#1-#4) (2002)

Оскільки комікси я читав не по порядку (першими я прочитав випуски 10-13) то це була друга книга. І вона мені сподобалася більше.

Історії тут дійсно як міні-серії: вагітний Запп Брейніган якого рятує команда (пародія на “Апокаліпсис сьогодні”), мутованих акваріумних тваринок, космічних піратів та колекційних пухнастиків як зброї вампірів.

Не варто казати про те що гумору в кожному малюнку і діалогу є, нехай і не всі жарти надзвичайно смішать.

Мальовка ніяких нарікань не викликає – усе дуже схоже на серіал.

Оцінки:

Futurama Adventures (#5-#9) (2004)

В цьому випуски історії доволі довгі і візуально вони навіть трошки відрізняються – найбільше різницю видно у кольоровій гамі і те як обведено персонажів.

Такі історії як:

  • Фрая рятують від смертельної небезпеки на “Хто хоче бути міліонером”,
  • Нью Нью Йорк рятують від змови між Сантою, Рободияволом та Ніксоном,
  • майбутнє рятують від руйнівних дій минулого,
  • Землю рятують від злої Мамочки (пародія на Росомаху), та
  • Фрая в тілі професора рятують від лоботомії.

І всі ці історії не зважаючи на комічність ситуацій є доволі таки серйозними і навіть можуть примусити замислитися. Це вже практично література.

Оцінки:

Futurama Conquers The Universe (#10-#13) (2007)

Історії з 10-ї по 13-ту в яких команда приймає участь в Олімпійських Іграх, зараджує Землю старовинною простудою, потрапляє в цирк як потвори в колекції. А ще тут є історія про те як Бендер замінив Рободиявола у Пеклі для роботів і що з того вийшло.

Юмор цілком характерний для Футурами, мені сподобалося – наче подивився міні-серії.

Мальовка місцями дуже класна, але в кількох місцях я помітив трошки незвично намальованих персонажів. Але також треба відзначити велетенську кількість деталей на великих малюнках.

Також у випуску приведено інструкції як малювати Фрая та Бендера.

Оцінки:

Futurama: The Time Bender Trilogy (#16-#19) (2006)

Перше цікаве в цій трилогії – це те що вона скаладється з чотирьох частин :D

Друге – це по суті одна велика історія поділена на чотири глави.

Ну і третє – хоча вона по порядку номерів йде за попереднім випуском, проте надруковано її було на рік раніше.

В цій книзі команда Planet Express спричиняє порушення в часі і Лілу, Фрая та Бендера розкидує в різні часи. Ліла потрапляє у античну Грецію і має розбиратися з богами. Фрай потрапляє у приблизно наш час в якому Земля воює проти іншопланетних загарбників. А Бендер потрапляє до якихсь мормонів які намагаються спалити його на кострі.

В решті решт герої зустрічаються, рятують світ, Землю, час і взагалі повертають усе до майже того як воно було раніше.

Історія дуже сподобалася.

Оцінки: