Walter M. Miller Jr. St. Leibowitz / Уолтер М. Міллер молодший. Святий Лейбовітц (1959-1997)

Хоча у серії дві книги (про що як часто це буває дізнався лише коли почав писати цей огляд) читати варто лише першу книгу – саме вона колись стала певною мірою новим словом в фантастиці і спричинила доволі великий вплив. До того ж книга хоча звісно і може мати продовження, але воно вже не буде нести той же посил просто через те як розказано історію.

Уся серія на Good Reads – St. Leibowitz Series by Walter M. Miller Jr. | Goodreads.

A Canticle for Leibowitz / Молитва Лейбовіцу (1959)

Постаполіктична Земля в якій невеликий монастир послідовників святого Лейбовіца (про якого ми до речі майже нічого і не дізнаємося) ставлять за мету життя знаходити та зберігати крихти знання щоб прискорити відродження цивілізації.

Книга складається з кількох глав події яких розділених сотнями років. Суцільне руйнування, занепад та мутанти. Потім рівень середньовіччя, але з більш прогресивними вченими. Потім вже рівень який навіть вищий за наш поточний. А далі знову знищення цивілізації.

І в цьому світі не лише зберіглася католицька церква, але і перемістила Рим та Папу на територію сучасних США. І церква має багато впливу і влади як і в нашій реальній історії.

Крім власне пост-апокаліпсису та повільного розбудовування цивілізації ще присутня помітна кількість містики та роздумів і діалогів про релігію та її роль в житті людини. Але це все не казкове і розказано доволі цікаво щоб і жанр все ще можна було назвати фантастикою, але щоб і філософським роздумам місце було.

На сьогодні книга та ідеї в ній можуть здатися трошки застарілими, але не занадто. І враховуючи час написання іноді просто не віриться, що книгу написано не якісь 10 років тому.

Читати варто тим, кому цікаво ознайомитися з впливовими творами які сформували сучасну наукову фантастику.

Оцінки:

A.G. Riddle. The Long Winter / А. Дж. Ріддл. Довга зима (2019-…)

Свіжа серія аполіктичної наукової фантастики в якій багато чого відбувається одночасно: гине Земля, прибувають іншопланетні загрози, польоти у космосі на кораблях ледь не з жолудів та сірників… Проте читати цікаво і книги хоча не надто наукові та реалістичні, проте не скочуються в маячню і лишаються цікавими та динамічними впродовж усього оповідання.

Уся серія на Good Reads – The Long Winter Series by A.G. Riddle | Goodreads.

Winter World / Світ зими (2019)

Земля з незрозумілих причин дуже швидко вихолоняє. Сніг та крига вкривають Європу та США, люди тікають в Африку і все розвалюється.

На цьому тлі головний герой про якого багато разів усі в книзі повторять, що він геній якого не знала історія – так ось він перебуває в тюрмі (причина доволі дурна і пояснюється в кінці книги). Його звідти забирають і відправляють з міжнародною командою на кораблі розібіратися з артефактом побаченим у космосі.

І поки вони з ним розбираються дивом виживаючи у складних ситуаціях приходить розуміння – саме цей артифакт і спричиняє зиму.

Після повернення на Землю наш геній готує план порятунку і чудом доводить його виконання до успішного фіналу. Після чого Земля починає на диво швидко відновлюватися.

При цьому в книзі ще є історія кохання, складні стосунки між людьми, якісь загадки та таємниці з минулого головного героя, політика і таке інше.

В цілому розважає і не викликає якихось негативних емоцій, але читати продовження навряд чи буду – занадто вже щасливо все збігається постійно і занадто геніальний головний герой.

Оцінки:

Samuel R. Delany. Dhalgren / Самюель Ділені. Дальгрен (1975)

Ділені і так є на найлегшим для читання і розуміння фантастом (чого варте лише “Перехрестя Ейнштейна“), але ця книга свого часу поділила і читачів і письменників на два непримерені табори.

Перше, серед яких були в основному фантасти (наприклад Філіп Дік) назвали цю книгу повним сміттям і дарма витраченим часом та папером. Інші, переважно літератори цю книгу вважають ледь не найкращою науково-фантастичною книгою усіх часів.

Сама книга, яка має неймовірний обсяг у більше ніж 800 сторінок є чимось середнім між “Пікніком на узбіччі” братів Стругацьких та “Створіння світла, створіння темряви” Желязни.

В книзі головний герой не пам’ятає нічого зі свого минулого, але кудись прямує через дивну зону в якій лячні та чудернацькі диваки живуть у суспільстві яке є чимось середнім між циганським табором та комуною хіпі.

Книга читається, принаймні для мене неймовірно важко, довго і нудно. І головна проблема в тому, що ні у сюжету, ні у героя нема ні мети, ні того, що варто уникати. Герой просто вештається по локація, приймає участь у беззмістових діалогах, займається сексом з жінками та чоловіками, щось краде, з кимось б’ється і багато розумірковує та записує беззмістовну маячню у щоденник.

З відгуків я знаю, що книга закінчується рівно там де і починається і є зацикленою. Але я не подужав і половини. І навіть не розумію чому б її варто було спробувати ще хоч раз.

Оцінки:

Poul Anderson. Maurai / Пол Андерсон. Маураї (1959-1983)

Серія від автора який не лише зібрав всі можливі нагороди в науковій фантастиці (а деякі неодноразово), але і самостійно створив кілька піджанрів.

Книги та оповідання цієї серії розказують про далеке постапокаліптичне майбутнє людства в якому виникла нова цивілізація і нові технології. В чомусь ідеї усієї серії схожі на іншу відому книгу автора “Човен на мільйон років“.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/126219-maurai.

Також книги далі перелічено не в хронологічному, а в логічному порядку.

There Will Be Time / Настане час (1972)

Книга виглядає доволі сухою і не винахідливою на початку, але ближче до кінця стає все мастабнішою та складнішою. Проте для мене це найслабша книга з усієї серії. І до того ж вона найбільше випадає з циклу.

В книзі йдеться про людину яка має вроджену здібність подорожувати у часі за власним бажанням. І ось він росте, для оточуючих старішає надзвичайно швдико, а насправді проводить час в різних епохах.

В тому числі його заносить в майбутнє де він і бачить ту саму цивілізацію Маураї про яку йдеться в інших книгах.

З часом він знаходить інших мандрівників у часі і вливається в їх організацію. Але через конфлікти та різні точки зору має переховуватися від них.

По ходу головний герой знаходить відповідь на питання чому він є останнім мандрівником у часі який народився і чому зупинився розвиток людства.

Книга уникає усіх парадоксів притаманих подорожам у часі і більше акцентується на пригодах та філософських питаннях.

Оцінки:

Maurai / Маураї (1959)

Невеличка збірка оповідань події яких відбуваються з розривом в кілька десятків, а то і сотень років. Самі оповідання перевидавалися багато разів у різних збірках. Наприклад приведена обкладинки для збірки яка поєднує дві серії автора – Маураї та Кіт.

Світ починає оговтуватися після ядерної війни і починає відбудовуватися. Але проблема в тому, що практично всі природні ресурси виснажено і тому потрібні нові технології та підходи.

В цьому світі Нова Зеландія не постраждала від війни, її землю та інші ресурси не було заражено. А повернувшись до човнів вони почали подорожувати світом і обмінюватися досвідом та товарами з іншими державами які лише почали зароджуватися.

В наступному оповіданні Маурайська Федерація вже є супер-силою на планеті і контролює технології. Йдеться тут про спробу побудувати ядерний реактор іншою державою – цю спробу агенти Федерації зривають і знищують знання про технологію.

В третьому оповіданні агент Федерації розслідує незвичну технологічну активність одного з поселень на території колишніх США. І це теж спроба відновити старі технології які агент і зриває.

Не девлячись на різнобій історичних епох та дійових осіб оповідання дають хорошу картину того як відновився, розвивається і функціонує цей новий світ.

Оцінки:

Orion Shall Rise / Оріон має зійти (1983)

Масштабна книга в якій описано початок закату цивілізації Маураї.

У книзі йдеться про незадоволених домінуваням і контролем Федерації мешканців сьогодняшніх США – в книзі це території де нема держави, а контроль здійснюється владою Лож.

Також місцем дії виступує Європа якою панує Домініон – велетенське літаюче місто.

Непідкорені норрі (це колишні американці) таємно створили космічну програму. Але через брак пального на виснаженій планеті їх кораблі мають виходити у космос завдяки серії спрямованих ядерних вибухів. І агенти норі збирають радіоактивні залишки по всьому світу.

В той же час агенти Федерації натрапляють на їх слід і починається переслідування в результаті якого представники норрі, Федерації та Домініона опиняються спочатку на території монгів (це вихідці з Росії та Азії), а потім і на базі Оріона – проекту виходу в космос.

Одному з агентів Федерації вдається втеки і передати повідомлення. Так починається нова війна між Федерацією та норрі в ході якої північноамериканці знову використовують ядерну зброю, нищать армію та і по суті держави монгів, а разом з тим флот та панування Федерації.

Останнім зусиллям космічний корабель вдається вивести на орбіту. А разом з тим та руйнуванням літаючого міста Домініона світ отримує можливість прогресу та розвитку цивілізації.

Оцінки:

Jonathan Maberry. Rot & Ruin / Джонатан Маберрі. Гниль та руїни (2010-…)

Зомбі-апокаліпсис (вірніше пост-апокаліпсис) для підлітків. Серія надзвичайно високо оцінена, має вагомі нагорди і автор вже аж 7 книг написав. Але як на мене – це сміття.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/51137-rot-ruin.

Rot & Ruin / Гниль та руїни (2010)

Головний герой серії є наполовину японцем (за батьком) і росте у світі в якому крім крихітних місць усе населення Землі перетворилося на зомбі з невідомих причин. Ще у героя є страший брат неймовірної крутості який ледь катаною кулі не збиває. Книга починається з того, що герой досягає того віку (15 років) коли має знайти роботу щоб йому не зменшили денну порцію. Ну і він обирає стати вбивцею зомбі.

І далі починається повна маячня для дітей. По-перше, не дивлячись на те що у містечку нема виробництва їжі професії тут чомусь такі як художник, ремонтувальник заборів, вбивця зомбі і таке інше. Другий ідіотизм в тому, що не дивлячись на усі розповіді про те як люди голодають і страждають герої (підлітки) проводять цілі дні просто тиняючись по вулиці, заходять у бари і навіть (це взагалі епічно) збирають картки з зомбі. Тобто їжі у них не вистачає, електрики нема, але хтось налагодив виробництво каток із зомбі щоб підліткам було що збирати.

І подібна дурня просто фонтанує по всьому тексту. Неймовірно крутий брат головного героя з катаною тиняється де хоче серед натовпу зобмі. Ще там є культ які живуть серед зомбі і вважають тих святими. А ще, виявляється, вбивці зомбі… вбивають зомбі. І це дуже тривожить душу головного героя.

Оцінки:

William Luther Pierce, Andrew MacDonald. The Turner Diaries / Вілліам Лютер Пірс, Ендрю МакДоналд. Щоденник Тьорнера (1978)

Книгу написано як щоденник учасника заворушень та заколотів, що спричинили в результаті до занепаду цивілізації.

Історія починається з того що автор, Тьорнер, який виявляється таким собі конспірологом-виживальщиком розказує трошки про свій побут і своїх “побратимів”. Він, та його однодумці, хочуть боротися “проти системи”, запасаються зброєю та іншими речами, будуть мережі з учасників, облаштовують схованки, тощо.

З часом оповідання стає все гостріше – злочини від дрібних переходять до крадіжок і навіть вбивств. До того ж виявляється, що автор щоденників расист. Одна з речей, до речі, через що цю книгу критикують і ставлять їй низькі оцінки – в ній повно виправдань злочинів проти інших рас.

Непомітно “акції” борців з системою стають все масштабнішими і жорстокими, в них гине все більше людей.

І врешті решт доходить до того, що масові одночасні акції роздрібнених груп по всьому світу руйнують усю сучасну цивілізацію. Навіть місцями використовують ядерну зброю.

Автор щоденника, повештавшись по зруйнованих США врешті осідає в Каліфорнії де починає будувати нове щасливе суспільство яке дуже нагадує сталінський СРСР – усі примусово працюють, масові розстріли, репресії і таке інше щоб зробили людей щасливими.

Ну і врешті щоденники ці наче б то є учбовим матеріалом для школярів майбутнього – щоб знали як виник їх новий світ в реальності якого вони живуть.

Книга захопила просто неймовірно – крім власне цікавого і гострого сюжету в ній є ще й елемент комп’ютерної гри. Гри в якій замість будувати цивілізацію гравець має розібрати і зруйнувати її.

Однозначно буду перечитувати.

Оцінки:

Justin Cronin. The Passage / Джастін Кронін. Переродження (2010 – 2016)

 

 

Серія пост-апокаліптичних книг в яких переважно показано світ через сотню років після падіння цивілізації. У книгах переплутано кілька жанрів, але основними є все ж таки фантастика, містика та пригоди. Після того як я закінчив першу книгу одразу ж взявся за наступну – наскільки мені сподобалося. Але вже перед третьою роблю переву :)

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/53226-the-passage.

 

The Passage / Переродження (2010)

Від “паціента зіро” з якого почалася поширюватися хвороба, через досліди військових які намагалися контролювати вірус, через прорих зараджених на волю і аж до майбутнього що відбувається через 100 років від нашого часу.

В першій третини книги у таємній лабораторії відбуваються таємні та жахливі речі з піддослідними злочинцями та маленькою (звісно ж обраною) дівчникою.

А останні дві третини вже йдеться про світ в якому невеличка колонія людей намагається вижити у морі зараджених і деякі з них вимушені вирушити у далеку подорож в пошуках порятунку.

У книзі багато містики, але вона не є визначною складовою тому і не сильно дошкуляє. В цілому це доволі жвава та іноді страшнувата книга в якій герої перебираються від локації до локації намагаючись вижити.

Оцінки:

 

The Twelve / Дванадцятеро (2012)

У цій книзі оповідання кидає нас у часі до катострофи та до подій першої книги. І в цілому додається багато подробиць та деталей до того що відбувалося у першій книзі.

В цілому історія тут багатша і продуманіша у деталях, але якось забагато усього.

Тобто з одного боку добре те що нам пояснюють і відповідають на більшість питань які виникли під час читання першої книги. Але в той же час занадто вже багато інформації, сюжетних ліній, дійових осіб та стрибків у часі.

Книга тим не менше на належному рівні хоча як на мій смак містить навіть більше містики ніж перша і це стає в деяких сценах та поворотах сюжету помітно. Тим не менш я не розчарований цим продовженням.

Оцінки:

Emily St. John Mandel. Station Eleven / Емілі Джон Мандел. Станція 11 (2014)

Хороший представник пост-апокаліпсису і взагалі одна з найкращих пост-аполіктичних книг останніх років.

Починається книга з того як світ руйнується, але оповідання доволі швидко переходить до того що відбується за роки після того. Коли кількість населення критично знизилася, інфраструктура зруйнувалася і залишки людства поступово повертаються до середньовіччя.

Окремі групки подорожують, або виживають серед матеріальних залишків нашої цивілізація і це робить книгу частково пригодницькою. Але найбільше що відрізняє цю книгу від інших в подібному жанрі це те як розказано історію.

Історії окремих людей, фрагменти їх життя перемішані (до катастфрофи, під час та після неї) і те як ці люди та їх історії пов’язані між собою. При цьому про якісь зв’язки дійові особи іноді так ніколи і не дізнаються.

Оцінки:

Joe Hill. The Fireman / Джо Хілл. Пожежник (2016)

Антиутопія у якій людство гине і цивілізація руйнується через нашестя вірусу що буквально спалює людей.

Саму книгу можна умовно поділити на три частини. У першій головна героїня підхоплює заразу і намагається уникнути смерті від “винищувачів” хвороби. Також ми багато дізнаємося про її сімейне життя, роботу і таке інше.

У другій частині героїня яка врятувалася живе і потрапляє у пригоди у таборі таких самих заражених. Ну і знову ми дуже багато дізнаємося про майже кожного з другорядних героїв та їх життя, думки, переконання та історію.

Ну і в останній умовній частині героїня з купкою супроводжуючих тікає зі зруйнованого табору і шукає порятунку в майже міфічній місцевості.

Написано дуже добре, гостросюжетно там де треба. Герої та їх мотивація такі що віриш їм і переймаєшся за них. А от чому оцінка така не надто висока так це через те що занадто вже забагато деталей про спогади, досвід та стан психіки не лише головних діючих осіб, але і багатьох другорядних. Книга наче намагається кричати “я насправді серйозна література, майже як Достоєвський”… А в результаті начебто і цікава книга, але читаєш її, читаєш, а воно все щось розвивається і розвивається і вже не зрозуміло де зав’язка, де кульмінація і коли нарешті вже катарсису чекати. Коротше дуже багатослівна книга.

Оцінки: