У більшості фентезійних творів усі дії відбуваються десь в їхнє середньовіччя. Ну там мечі, дракони і магія. Але насправді цікаво б було порозмірковувати над тим яким би був світ з магією до чи після романтичного часу лицарів і принцес.
Дуже вдалу спробу зроблено в цій книзі. Це корпоративний світ, вже пройшла технічна революція, магія далеко не єдине джерело енергії і ресурсів. Це світ з адвокатами, фірмами та бетонними будинками, з автомобілями і діловими костюмами.
Крім “магічної” складової у книзі багато від детективу.
Фактично це суміш трьох стилів – фентезі, детективу і альтернативної історії. І лише моя нелюбов до фентазі та засилля магії (а відповідно абсолютно немотивованих вибриків сюжету) не дала мені насоложуватися книгою так як це б могло бути.
З усієї “руської” фантастики мені майже не єдині хто подобаються це Г.Л. Олді.
Сам формат книжки та мова перекладу нагадали мені україномовні збірки радянської фантастики 80х років. Там в основному друкувалися нецікаві соцреалістичні або психологічні твори невідомих авторів. І називалися такі збірки оригінально – “Збірка фантастики 80”, “Збірка фантастики 81” ф так далі. Але на відміну від тих збірок ця книга, що містить невеликі повісті є набагато кращою. Авторів завжди вирізняли цікаві ідеї та вдале слово для їх висловлення. Тільки сучасний побут дещо буде незвичним фанам фентезі.
Нічого з цих речей я раніше не читав і зараз прочитав їх із задоволенням. Дещо патетично іноді (навіть апокаліптично “по радянські”) але терпіти можна. Так що як чекає тривала дорога і можна читати або не читати цю книгу – купуйте і читайте
Призначення: Кросівки для щоденного бігу що підійдуть як початківцям, так і біговим ветеранам. Прекрасно ведуть себе як на асфальті так і на щебні чи грунтових дорогах, легка ожеледиця теж їм не перешкода. Мають достатній рівень компенсації щоб берегти ноги, але при цьому не забагато її, легко дозволяють поставити більш правильну техніку і не штовхають до біга на п’ятах.
Загальне враження: На даний момент це мої улюблені кросівки в яких я бігаю як просто на роботу і з роботи, також і інтервали іноді і майже завжди довгі дистанції (20 і більше кілометрів). Як я вже сказав найголовніше в них те що з одного боку вони компенсують удари об землю, а з іншого трошки “легші” за інші моделі для щоденного бігу. Після кількох тижнів кросівки мені так сподобалися що я купив ще одну пару про всяк випадок, вона за майже рік лежить не розпечатана Якби я зараз взявся пробігти марафон то вибрав би саме їх.
Недоліки: Тут не знаю навіть що сказати. Хіба що вони трошки заважкі у порівнянні з деякими кросівками для змагань. Але з іншого боку вони для змагань і не призначені, тому все це надумане.
Пишуть що у двох людей сатвся серцевий напад і їх не врятували.
Уявіть собі – 2000 новачків що починають одночасно пливсти у холодній воді і мають пропливсти 1,5 кілометри. Комбінація холодної води і високого рівня адреналіну призводить до аритмії. Також всі ці люди штовхаються, налітають одне на одного, луплялть руками по спинах і головах, ногами по руках і обличчю… І навіть у тих хто добре плаває бувають напади паніки – нічого не видно, дихалка чомусь зупинилася, з усих боків б’ють руками і ногами.
Всі ті рази коли я плавав бачив що іноді люди зупиняються і підпливають потриматися за кайаки що курсують вздовж маршруту. Чомусь думав що це вони втомлюються і відпочивають. Виявляється це в них напади паніки і вони просто намагаються почати дихати і заспокоїти серце. Олена теж мені раз казала що в неї була жахлива паніка коли вона пливла у непрозорій воді. Там не те що зупинитися чи підпливсти до човна потриматися, там взагалі нічого не бачиш і не розумієш, мозок повністю вимкнений.
Ну а коли їх пливе багато і хтось пішов на дно то дуже важко це помітити з берега чи рятувального човна. Мабуть тільки треба водолазів запускати щоб постійно курсували маршрутом.
Чому я про неї пишу? Та просто автор працює зі мною на одному поверсі, в сусідній команді. От роздавав російський переклад своєї книги. З автографом (:
Причому купив я її досить незаплановано тоді – просто сидів читав форуми металістів і побачив оголошення. Подумав що чом би й ні? Бо того якось страждав без неї (свій акустичний Fender залишив у Дніпрі коли переїздив у Києв). Це була J&D Brothers 951F/P темно-синього кольору (Тайвань) – http://www.jandd-guitars.com/jd-951fp.htm. Заплатив я тоді за неї 800 грн. що дорівнювало на той час $170+. Так, всі ці деталі я “пам’ятаю” зі свого попереднього поста” І до неї мені мені попередній власник дав чохол, ремінь та комплект нових струн.
Спочатку я на ній лабав відключеній. Потім почав включати через ноутбук, знайшов якийсь програмний дісторшн. А потім взагалі примочку купив (дісторшен) і комбік.
Що там був за комбік (здається Маршал якийсь маленький) і яка примочка я вже не пам’ятаю, алк дізнатися можна бо воно усе разом перепродалося 2х5х’у перед моїм від’їздом з України. Підозрюю так воно в нього і стоїть там, пилюку збирає
Про саму гітару можна сказати що такі гроші це ще й непоганий інструмент, навіть трохи більше ніж може знадобитися абсолютному початківцю.
Особливо весело було міняти на ній струни бо там стоїть Floyd Rose – така “машинка” що неї можна підтягувати/опускати струни. Тому настроїти її як звичайну гітару не вдасться – кожна додана/підтягнута струна міняє натяжку усих інших і весь стрій пливе. З незвички можна години 4 пропаритися. І потім ще доведеться піднастроювати кілька разів Більше того, оскільки стрій “плаває” то струни фіксуються спеціальними болтами біля головки гріфу і поті тонко підстроюються винтами на самій машинці. Ну та веселуха ще та.
А грав я доволі несистематично, хоча і намагався якогось розпорядку дотримуватися. Гамми спочатку, розминку/розтяжку. Потім вже ті речі які трошки підучив – фрагменти соло та рифів. Потім розібрати по нотах/табулатурах щось нове. Потім спробувати підібрати щось на слух. Тут головне регулярність занять.
А, ще в мене з собою був метроном/тюнер Korg, типу такого – http://korg.com/GA30. Під нього вчився рівно тримати ритм і з ним же настроював гітару. Теж мабуть цей мега-девай осів у Деніела.
А потім взагалі почав пробувати грати чисто гітарну партію під доріжки інших інструментів з комп’ютера.
По приїзду в штати спочатку все думав що треба ж купити інструмент і прибамбасів до нього. Тим більше що і вибір тут побільше, і ціни краще. Але якось з’явилися інші хобі і я сів, прикинув, і зрозумів що часу в мене на гітару не буде. А це як-ніяк а хоча б пару годин в день. Ну ото так спогадами і живу…
Зрозумів що сам по собі не навчишся нормально їздити знайшов собі групу з якою і катаюся. Це переважно чоловіки років під 50, але є і жінки, є і молодші, є і старші. Катаються вони 2 рази на тиждень. Роблять десь по 50-60 кілометрів з середньою швидкістю в районі 30 кмг. Але в таких поїздках важлива не стільки дистанція скільки “набрана висота”, тобто скільки в гору їхати. Ну вони в середньому десь 400-500 метрів набирають.
Я катаюся з ними раз на 2 тижні бо то змагання, а то і побігати нормально хочеться. І хоча для них це не тренування а просто покатушки убмваюся я страшенно просто. Друга половина дистанції це мрак – ноги відмавляються крутити, по прямій наче вже викладаєшся з усих сил, а все одно відстаєш…
Зате трошки навчився їздити в натовпі. Другий плюс – жопа не болить вже (: Принаймні на такій дистанції.
Як і в будь якої групи у “моїх” велосипедистів є фетіші. Це в першу чергу Італія. Головна мрія – італійський велосипед. Ніякі новомодні рами, аеробари чи інші триатлонські штуки тут не визнають. Якщо не весь велосипед то хоча б колеса, сідло чи форма мають бути італійські. Інакше це нещаслиіий велосипедист що замість отримувати задоволення постійно строждає з того що “як би зробити апгрейд”.
Ну і ще вони їдять по дорозі – спеціальні батончики, банани, … Жерти на велосипеді зочеться просто нереально. Я перший раз поїхав без нічого, так по дорозі додому був готовий шину почати жувати.
Як я прочитав в одній статті “ти ще не розпробував триатлон якщо не мочився верхи на велосипеді чи під час бігу”. У нас правда такого не роблять, але якщо їхати хоча б вдвічі довшу дистанцію то підозрюю що доведеться таки (:
До речі цікаве питання а як вони це роблять? Чоловікам простіше (дивись фото), а от жінкам доводиться просто у штани це робити. У марафонців, до речі, ті ж проблеми.
Перше питання на яке я хочу відповісти це “якого фіга так часто?”. Та просто у нас тут літо доволі коротке, дощі не йдуть щодня лише 3 місяці, а вода в озерах холодна навіть літом. Тож хочеться теплу пору року використати максимально.
В принципі можна їздити на тріатлони хоч цілий рік в різні теплі Каліфорнії, але возити з собою велосипеди літаком це геморойно і дорого.
Тепер до триатлону. Як завжди я робив олімпійську дистанцію. І результат непоганий такий (http://accustatsportstiming.com/results3.asp?ei=98): 2:16:22 (22:58-2:21-1:08:55-1:06-41:03). Плавання в цей раз прада було 1400 замість 1500 метрів. Ну та це я зрозумів тут як вийшло таку і зробили на плавання дистанцію. Іноді було що всі 1600 плив.
Олена вперше вилетіла з велосипеда у кущі (всі подряпана і у синцях), пробила колеса, сама його замінила і фінішувальна страшенно задоволена: 1:47:42 (8:02-02:07-1:05:27-1:03-30:38). Ну і у неї плавання було щось типу 370 метрів замість стандартних 800.
А моє плавання зробили у два кола, з вибіганням з води і назад у воду. Дихалку збиває страшенно.
Вода темна, непрозора, у порівнянні з попередніми озерами де ми плавали і де видно камінці на дні тут було таке враження що у іржавчині пливеш. І люди як божевільні одне на одного натикаються постійно. Особливо мені “подобаються” новачки що спочатку горнуть як божевільні, а потім різко зупиняються і ти на них налітаєш і мусиш обпливати. Ну і на фініші етапу народ бачить що берег близько і теж починає прискорюватися.
І ось вже транзитна зона… Все ж таки треба якось присв’ятити час тому щоб якось швидше стягати гідрокостюм і стрибати у велошмотки. А то мої дві з половиною хвилини проти 60-90 секунд у інших виглядають зовсім позорно.
Ну а на велосипеді рятує лише витривалість натренована бігом. Особливо вбиває коли обганяють дядьки по 50 і більше років. А в триатлонах пишуть вік фломастером на нозі, тож завжди бачиш в якій віковій групі той хто перед тобою.
Мене так на велосипеді нормально обігнава дядько 65 років, я його потім на бігові ледь перегнав, капєц просто.
І ще треба мабуть починати вчитися їздити і бігати без шкарпеток. Практично всі так роблять на триатлоні наскільки я бачу. Часу стільки зекономити можна…
А, ну і головне, в список речей на тратлон ОБОВ’ЯЗКОВО вписати фотоапарат. А то цього разу забули, довелося телефоном фоткати (:
Я чесно намагаюся коментити, ніфіга, один з 5-6 коментів проходить… Намагаюся читати френдів – вида пів сторінки і заспокоюється. Разів 10 перевантажиш сторінку то може і побпчиш весь запис.
У більшості фентезійних творів усі дії відбуваються десь в їхнє середньовіччя. Ну там мечі, дракони і магія. Але насправді цікаво б було порозмірковувати над тим яким би був світ з магією до чи після романтичного часу лицарів і принцес. 
Якби я зараз взявся пробігти марафон то вибрав би саме їх.
І до неї мені мені попередній власник дав чохол, ремінь та комплект нових струн.
