Тимошенко і Євро-2012

Намагаюся уникати політоти, але життя іноді не дає закривати очі на цю непривабливу область людської діяльності Smile

Ось так сьогодні наш лікар-хіропракт (це той що рівняє спину, не знаю як він правильно називається) говорив з нами про “Юл’я Тімочєнко” і “чемпіонат з футболу де грають ногами”.

Американці як привило дуже мало цікавляться тим що діється в світі за межами США, і навпаки – дуже цікавляться місцевими новиними. Не дивина у невеличкому місті мати пару газет, а то і журнал, кілька радіостанцій і телеканал. Не кажучи вже про суто місцеві газети та журнали куховарів, бігунів, вершників, любителів зброї, тощо.

Ну так от. Розказує значить нам той лікар про те що в Україні буде чемпіонат світу з ного-м’яча, а ще в Україні є красива (як для політика) жінка-політик яка за демократію, а її захопили у полон і тримають у тюрмі. І поки її не випустять футбольні команди в Україну не приїдуть. Якось так.

Це, скажу я вам, велика справа. І хоча американці, щоб там не брехав Задорнов, переважно знають де приблизно розташована Україна, проте що в ній діється і чим вона відрізняється від Румунії чи Бісау якої-небуть знають одиниці.

Коли стільки уваги приділяють українським справам в США можна лише уявити що з цього приводу думають у європах. Так і до дружнього бомбардування Донецьку недалеко…

Стосовно ж футболу і закликів німців та інших європейців бойкотувати Євро-2012 я думаю там неправильно розуміють ментальність пост-совків. Європейці (та і американці) в своїй системі цінностей дуже високо ставлять спорт і цінують його як святкування людського духу, волі до перемоги, мужності і таке інше. І коли вони заявляють що будуть бойкотувати якусь спортивну подію то очикують що вся нація буде у шоці і все швидко вирішиться. Просто тому що спорт набагато важливіше за якусь скороминущу і гнилу політику.

Пост-совкам же ж пофіг. Самі не вміють працювати і цінувати красоту, і вміння інших ігнорують. Це як в якому небуть Афганістані мало кого зацікавить вміння програмувати чи віртуозно грати на гітарі.

От якби Європа пригрозила перестати видавати візи, перекрити інтернет і припинити трансляцію серіалів от тоді хвиля народного гніву змела б януковичів і стіну юліної тюрми.

Щодо Юлі то я не є її прихильником. Хоча серед моїх друзів і знайомих є такі хто стоїть за неї. Я ж особисто не можу не погодитися що вона є мабуть розумнішим з українських політиків. Та що там казати коли навіть Путін не зміг втримати її в ув’язнені. Куди там тупорилій банді чівокунь, що ви… Ці тільки здатні силою її утримувати бо якщо хоча б дати елементи чесної гри то вона їх просто порве.

Хоча знову ж таки не вірю в те що з Тимошенко при владі Україні було б краще. В чомусь було б, в чомусь би і гірше було. Але те що творять донецькі зараз це просто безмежна борзота. Шкода тих кому не все одно і хто вимушений жити поруч із бидлом якому все пофіг і “главноє шоб усєм пагано було”.

Коротше так – Тимошенко випустити, Овоща-Кровосію та інших підрахуїв на нари, Кличка старшого в царі. А наступним царем хай буде той хто або переможе його у ринзі, або кому він сам владу передасть. Усим людям без вищої освіти і доходів менше 2-3 прожиткових мінімумів заборонити голосувати. Депутатів розстріляти, набрати нових і ще раз розстріляти про всяк випадок.

Colin Wilson. The Mind Parasites / Колін Вілсон. Паразити свідомості (1967)

 

 

Читав український переклад свого часу.

Трохи складна на початку (через трошки сухий переклад), але надалі зовсім непогана книга.

Фантастика, але багато роздумів про юнгівське море свідомостей та істот що в ньому живуть. Ну і Лавкрафтовських істот та загублених міст прадавніх до купи. І Місяць що спричинив загибель попередньої людської могутньої цивілізації.

Ктулху тут обізвано якимось Цтгульгом Smile

Ну і врешті реш люди вивільняються з полону і починають використовувати необмежені можливості свого мозку. І взагалі стають щасливим новим видом.

Але все одно непогано. Цтгульгу зохаває всіх неодмінно!

Lyon Sprague de Camp. Lest Darkness Fall / Лайон Спрег де Кемп. Щоб не опустилась темрява (1941)

 

Попаданець у Рим VII сторіччя, і за неймовірним збігом історик з цього періоду, починає рятувати Рим від краху і відкладати руйнування цивілізації варварами.

Як найменше зло обирає готів, очолює війну проти Візантії та франків, впроваджує перегонний куб, друкарський прес, газету, журналістику, телеграф, арбалет і інші винаходи. Коротше з усих сил міняє хід історії – без падіння Риму не було б християнства як панівної релігії, не було б Середньовіччя і інших речей.
Доволі простенько, неймовірне везніння головного героя… Але читати цікаво – затягує у вир подій.

В нашу першу зиму в Редмонді…

…нас ще все дивувало.

 

А особливо те що як випаде сніг (з часом з’ясувалося що це трапляється раз на 2-3 роки) то машини і люди зникають і на роботі нікого нема.

 

А жили ми тоді дуже близько до моєї роботи (15 хвилин пішки). І можна було піти і спокійно програти у пінг-понг без черги.

Перший день у Windows Phone

Так, я тепер у Windows Phone, у команді яка займається оновленнями. Треба сказати що була одня людина яка в коментах до запису про останній день в bing вгадала про WinPhone з першої спроби Smile

Технічно це не зовсім перший день – спочатку був тиждень тренінга по нутрощах Windows, потім кілька днів відпустки…

Сьогодні весь день це розпаковування комп’ютера і інших залізяк, встановлення і налаштування софту, знайомство з командою.

Ну що ж, подерся покоряти нові вершини. Успіхів мені!

Per Wahlöö. Stålsprånget / Пер Валее. Сталевий стрибок (1968)

 

Доволі безрадісна річ депресивний настрій якої не розвіюють якісь хаотичні дії і пригоди.

По суті це антиутопія змішана з детективом і політикою.

У якійсь вигиданій країні (будь-яка європейська підійде) уряд, вірніше тіньові правителі проводять експеримент для приборкання протестних настроїв власних громадян. В результаті експерименту настає щось типу зомбіпокаліпсиса де жертви потроху сходять з глузду і кров є єдиними ліками для них.

Ну і розслідує усе це втомлений детектив пенсійного віку.

Власне ідея непогана, історія цілісна і без натяжок. Але написано якось так що завжди треба докладати трошки зусиль щоб не кинути читати.

First Endurancre EFS Energy Drink

Ціна: $17-$25 (25-30 пляшок)

Призначення: енергетичний напій для інтенсивних тренувань і змагань.

З усих спортивних напоїв єдиний включає в себе всі 5 видів електролитів у найвищій концентрації на додачу до солей та амінокислот. Начебто крім здатності швидко доставляти паливо у м’язи така формула найефективніше бореться із судорогами та дегідрацією.

Загальні враження: перші рази може неприємно вразити доволі сильний різкий смак (який трошки віддає чимось скислим). Але звикаєш дуже швидко і ефект нашатирного спірту втрачається. Навіть починаєш його вважати освіжуючим. Засвоюється дуже легко (краще за воду) і миттєво розсмоктується у шлунку – не треба тягати у собі весь випитий обсяг у порівнянні з водою.

Недоліки: у порівнянні з деякими іншими спортивними напоями доволі дорого. Ну і плюс специфічний смак.

На сайті виробника: http://www.firstendurance.com/nutrition/efs-drink.html

2012-04-22–Mt Si Relay

Relay це по нашому естафета. Сайт події – http://mtsirelay.com/.

Ми командою (назва команди – Loshadi) бігли 59 миль (95 км) поділених на 10 етапів від 13 до 5 кілометрів довжиною.

 

Кожен з нас біг по 2 етапи. Етапи проходили по змішаним поверхням – асфальт і паркові доріжки з грязючкою та гравієм.

 

Мені доручили стартувати першим. Спочатку народо так ломонувся на старті що я аж злякався. А через 3 км якось всі повідставали і виявилося що я біжу другим. Воно і непогано – біжиш по лісу, волонтери рідко зустрічаються, дивишся куди той що перед тобою повертає і просто за ним бездумно Smile

image

 

Ну та десь на половині свого відрізку я його таки наздонав і зрозумів що треба йти вперед. А під кінець етапу було десь кілометри півтори доволі крутого спуску. Той хлопець що біг за мною щось не дуже дорбре з гірки вміє мабуть бігти (я нісся по 3:07 кілометр) і відстав конкретно.

 

Ось так несподівано для себе і своєї команди я прибіг першим.

 

А природа там така що про неї кажуть “красива”. У нас тут в принципі природи багато, але в North Bend, де крихітні міста розташовані у лісі в горах так взагалі. Я навіть не кажу про наглих оленів що тиняються містом. А от просто біжиш і тільки і дивишся по сторонах – то озерце якесь, то річечка, то водоспад…

 

Якби не було так далеко до роботи їхати (хвилин 40 коли нема трафіку) то можна було б навіть подумати щоб сюди переселитися.

Картина називається “Лошадка-а-а-а!”:

 

Ну так от. Старт був у 8 ранку і витратила наша команда на все це трошеи більше 7 годин. Їздили разом з етапу на етап, їли енергетичні гелі та батончики, намагалися відпочити і вболівали за своїх.

Олена показує якого вона бачила байбака:

 

На другому етапі ми пересунулися на друге місце, але наший третій бігун повернув нам лідерство.

 

Потім сталася “прикра несподіванка” – один з учасників нашої команди що мва під’їхати на 4-й етап переплутав щось і поїхав на наступний етап. Коли все з’ясувалося то він вже не встигав приїхати і я одяг його номер і побіг на півтори години раніше ніж розраховував.

Оце, до речі, на фото якесь глухе містечко в кілька сотень мешканців.

 

Бігти було і правда важко, особливо враховуючи те що “проти мене” бігли в інших командах люди у яких це був перший етап. Причому терпіти можна було, а от ноги вже не бігли – прискоритися наче і намагаєшся, а ноги біжать собі неспішачки як їм хочеться.

В результаті я прибіг третім, хоча і почав першим Sad smile

 

Взагалі мені ці змагання сподобалися (особливо для першого разу) тим що навіть коли не біжиш то все одно якось активно приймаєш участь – вболіваєш, відстежуєш де хто з якої команди прибіг, де які зміни. Коротше нема часу нудьгувати взагалі.

Ось такі горобці дивилися на все це зверху:

 

Ось це я фінішую 4-й етап (а мав би бігти 6-й). Так це той самий фініш що був на першому етапі. Як видно на карті ми бігли спочатку в одну сторону, потім розвернулися і побігли назад. Фактично через кожен етап пробігали двічі.

 

А змагалися команди суто чоловічі, жіночі (стартували на годину раніше за нас), змішані (мінімум 2 жінки у команді) та індивідуально на 50 км та 50 миль (80 км).

От після того як я прибіг третім серед чоловічих команд на своєму етапі ми так і залишилися на третій позиції і відставання від перших двох команд тілки збільшувалося. В результаті прешим ми програли більше ніж 30 хвилин.

 

В той же час від другого місця ми відстали на 16 хвилин і це не таке драматичне відставання – при правильному планування, без проколів у передачі естафети і більш організованій командній роботі боротися за друге місце цілком реально.

 

Ну і звісно подяка нашому фотографу Smile

 

Якщо хтось запросить мене бігти щось подібне то я погоджуся з радість – дуже сподобалося. І я бачу що Олені теж сподобалося, тож будему і її тренувати бігати байраками.

 

Ось такі прикольні вийшли вихідні – встали в 6 ранку, дома о 5 вечора, поїли і спати без задніх ніг.

 

“Лошаді” вперед!

 

Результати – 2012

Альбом – https://skydrive.live.com/#cid=B21290194214A37D&id=B21290194214A37D%212010&sc=photos

Тренінг Windows OS Internals

П’ять днів у несамовитому темпі – інформація про “як воно там зроблено всередині”, про те які зміни були від версії до версії (Windows NT 4, XP, 2000, 2003, Vista/2008, 7/2008 R2). Перемикання між windbg, Process Explorer, Process Monitor та ще парою десятків інструментів… Доволі виснажливо треба сказати.

Обсяг інформації такий що ідея запам’ятатизаписати усе відпадає в перший же день – усим цим треба користуватися щодня, запам’ятовувати сенсу нема. Добре що на всих тренінгах видають роздруковані матеріали зі змістом курсу до яких потім можна звернутися коли знадобиться.

В цілому вражає які дива можна творити умілими руками використовуючи начебто давно знайомі інструменти.

По суті весь курс є швидким і стислим викладенням книги Windows Internals (http://technet.microsoft.com/en-us/sysinternals/bb963901). Але таку товстелезну і не саму легку для читання книгу навряд чи хто подужає за тиждень. Тим більше що останнє 6-те видання взагалі у двох томах – перший щойно вийшов, другий з’явиться у продажу в найближчий час.

Курс покриває такі теми як: інструменти, загальна архітектура ОС, архітектура ядра, процеси і потоки, пам’ять, системні об’єкти, безпека та аналіз крешів. Взагалі програмування ніякого – тобто жодного написаного рядка коду. Тут все навпаки – у нас вже є весь написаний і скомпільований код і треба розібратися що, де і чому йде не так.

Власне через цей тренінг я нічого і не писав останні дні. Ну та з наступного тижня продовжу Smile