Категорія: Спорт (змагання, події та матеріали)

2018/10/14 – MFG Cyclocross Manguson Park

 

Цього разу старт проходив по трасі на якій я вже змагався (2017-10-15 Magnuson Park MFG Cyclocross) хоча на ній і було кілька змін.

 

Особливо розписувати нема чого, дивіться світлини.

 

Олена цього разу тричі впала і добре пошкарябала ноги та розбила до крові коліно, але наче все обійшлося пошкодженнями шкіри і все.

 

Коли вона перший раз впала (поворот з трави через яму засипану галькою) то натовп навколо стурбовано замовк. Там вже були падіння і деяких доводилося забирати з траси бо настільки сильно забивалися. Але Олена встала і застрибнула на велосипед і весь натовп вибухнув радісними криками. Вітали її так наче вона гонку виграла :)

 

Саме падіння я не бачив бо стояв за рогом щоб зловити її в кадр як вони буде з повороту виходити, але і саме падіння і вітання чув дуже добре.

 

Інша маленька неприємність у тому що мої результати десь загубилися і їх нема в протоколі (досі переписуюся з організаторами), але судячи за даними з комп’ютера (Garmin Connect – https://connect.garmin.com/modern/activity/3089926705, Strava – https://www.strava.com/activities/1905325987) я мав би бути 37-м у 4-й категорії. Так, на цьому старті було більше сильних учасників і тому я фінішував лише всередині групи (https://www.webscorer.com/racedetails?raceid=156169&did=173035&cid=880767).

 

Результат Олени – 16-та з 33 (https://www.webscorer.com/racedetails?raceid=156177&did=173045&cid=880833).

 

І як завжди світлини ось тут – https://www.amazon.com/clouddrive/share/Y5NFPd0awcs3JcmnMn4foCg1AvrJJbtjTu3JsZ97v7u.

2018/09/30 – MFG Cyclocross Mooca Liets Veldrijden

 

Ось і другий старт цього сезону і трошки складніша траса.

 

Цього разу до старту змагань довелося їхати півтори години машиною в один бік, але воно того було варте.

 

На передодні йшов дощ і був ризик що нам доведеться їздити під дощем і по грязюці, але було сухо і навіть іноді світило сонечко.

 

Сам старт проходив у якомусь наче парку і переважно трасу було прокладено по траві під якою переховували доволі серйозні нерівності.

 

Найскладнішими моментами була дуже крута гірка вниз, та ще й з поворотом, та ще й по землі яка їхала під ногами. Ну тобто от дійсно дуже крута. І я і Олена цю горку збігали вниз хоча були такі що їхали її на велосипеді.

 

І ця гірка спричинила доволі багато падінь учасників, добре що нічого серйозного.

 

Мала б бути ще одна трохи менш крута, але довша і більш звивиста гірка. Але на ній було стільки падінь що організатори переспрямували трасу щоб обійти її. А для більш серйозних велосипедистів (категорія 3 та вище) вони другу гірку таки залишили – от на ній падінь було дуже багато.

 

Другим складним моментом була вже гірка вгору. Не лише дуже крута, але з тією самою розтоптаною землею що їхала з під ніг.

 

На цій гірці більшість людей чесно несли велосипед на плечі як і має бути на циклокросі, але пересувалися вони так повільно що я поруч з ними котив свій велосипед (вірніше пхав його вгору) і мене це не уповільнювало у порівнянні з іншими.

 

Після крутого підйому наступним випробуванням був доволі затяжий ще один підйом який вже можна було крутити. Але був він довгий, повільний, звивистий та ще й дуже нерівний так що розігнатися при всьому бажанні не було як.

 

А в усьому іншому траса була доволі проста.

 

Цього разу я вирішив “перевести” себе у вищу четверту категорію. З п’ятої (початківці) до четвертої (досвідчені початківці) можна переходити за власним бажанням, а от далі вже треба задовольняти певним вимогам.

 

І треба сказати що у четвертій категорії дуже багато сильних гонщиків від яких я відстаю і у швидкості, і у витривалості, і в техніці. Так що сидіти в цій категорії я можу ще багато років.

 

І у загальному підсумку я 30-й з 55 учасників в моїй категорії – https://www.webscorer.com/racedetails?raceid=154065&did=171291&cid=870238. Дані з велокомп’ютера: Strava – https://www.strava.com/activities/1876721848, Garmin Connect – https://connect.garmin.com/modern/activity/3055809166.

 

Олена 12-та з 23 новачків – https://www.webscorer.com/racedetails?raceid=154081&did=171302&cid=870308.

 

І як завжди всі світлини ось тут – https://www.amazon.com/clouddrive/share/Y5NFPd0awcs3JcmnMn4foCg1AvrJJbtjTu3JsZ97v7u.

2018/09/09 – MFG Cyclocross Lake Sammamish

 

Циклокрос це наший останній (або найсвіжіший радше) спорт у змаганнях з якого ми обидва з Оленою приймаємо участь. Я спробував циклокрос минулого року (2017-10-15 Magnuson Park MFG Cyclocross , 2017-11-19 MFG Cyclocross Woodland Park, Seattle та 2017-12-10 MFG Cyclocross Kayak Point) і мені так сподобалося що я не лише вирішив продовжити, але і Олену загітував цього разу :)

 

Перший старт був не надто далеко від нас і навіть була нагода за день до старту спробувати частину траси. Що було добре так це те що траса була дуже проста – широкі повороти, довгі пласкі відрізки, мінімум коріння та каміння, майже відсутній гравій, ніяких крутих гірок чи поворотів. Єдиною проблемою були пара 50-метрових пісчаних ділянок прямо на березі озера.

 

Ну і ще звісно були 2 бар’єри та 2 повалених дерева. Але отой пісок і був найголовнішим ускладненням.

В принципі його можна було з силою долати, але я спробував і вирішив що краще заїхати в пісок, зіскочити з вела до того як він зупиниться і далі потюпцем бігти, або навіть йти. Так і Олені порадив.

 

І я виявився правий зі своєю порадою – вже з другого кола я почав обганяти людей переважно на піску просто тому що вони витратили забагато сил на попередніх колах крутячи чи біжучи там.

 

Ну а так в цілому нічого крім як те що перший старт цього року з циклокросу пройшов добре, а те що за нас вболівали друзі (які і наробили більшість цих фото) зробило подію ще кращою.

 

У підсумку я 5-й серед початківців і думаю що вже час переходити у вищу категорію. А Олена 16-та серед початківців-жінок – https://www.webscorer.com/racedetails?raceid=150439&did=168124&cid=853391.

А наступний старт з циклокросу вже в ці вихідні :)

 

Результати мої:

 

Усі світлини з цієї та інших спортивних подій за 2018-й рік – https://www.amazon.com/photos/share/Y5NFPd0awcs3JcmnMn4foCg1AvrJJbtjTu3JsZ97v7u.

2018-07-26 – Seafair Olympic Triathlon – 2:01:43

 

Визначний для мене старт не лише через те що останнього разу я виступав на ньому ще аж в 2012-му році (2012-07-22–Seafair Triathlon, Seward Park, WA), але і тому що це мій перший тріатлон з 2015-го року. Через травми та складнощі з розкладом у мене не виходило змагатися та і страшнувато було.

 

Але ось цього разу нарешті відчув себе більш-менш готовим, дистанція не так щоб дуже довга та і сам старт близько. Тож ми на нього записалися (Олена робила спрінт) і ось що з цього вийшло.

Сам старт відбувається в парку в Сіетлі де дуже приємно гуляти та бігати і де є прямий доступ до води на якій постійно багато яхт та інших плав-засобів.

Старт, який мав би відбутися о 6:30 затримали майже на годину що не дуже допомогло… Ну та буває. Отже нарешті стартонули: спочатку еліта, а потім через кожні 3 хвилини хвилі чоловіків та жінок різних вікових категорій. Я, наприклад, стартував через 24 хвилини після першої хвилі.

 

Плавання пройшло дуже добре крім того що курс робив два кола що привело до того що не лише швидші плавці доганяли повільніших з попередніх хвиль, але і ще й нові хвилі вливалися по курсу. До того ж 2 повороти на кожному колі були більше ніж під 90 градусів – тож давка там була ще та.

У підсумку плавання вийшло коротшим ніж мало б (1300 метрів замість 1500) і зайняло у мене 19 хвилин і 30 секунд. Це 22-й результат на плаванні.

Потім у транзитці я не надто поспішав бо з самого початку вирішив що головна ціль для мене – фінішувати. Тому у мене пішло аж 2 хвилини 3 секунди на неї в той час як найшвидші проходили першу транзітку швидше ніж за 1 хвилину 30 секунд.

 

Далі скочив на вел і погнав… Цього разу траса вело-етапу не йшла про фрівею, а натомість її було прокладено по набережній озера і вулицях близьких до неї. В цілому дорога була дуже хороша, хоча деякі ділянки і мали проблемний асфальт. Також було у підсумку 4 доволі помітні гірки, проте мене вони не надто зупинили. І якби не цепка що злетіла одного разу (і як на зло коли почалася одна зі складних гірок) то можна було б сказати що вело взагалі пройшло ідеально.

Власне казати щось крім того що етап був теж коротший (44 км замість 40) і зайняв у мене 54:47 що є 10-м результатом на вело у загальному підсумку.

 

В другій транзитці я теж не спішив і вже через 1 хвилину 29 секунд вийшов на біговий етап. Знову ж таки у найшвидших на цю транзитку пішло менше однієї хвилини.

Бігти я вирішив у On Running Cloudracer – в них можна бігати без шкарпеток і взагалі вони начебто для тріатлонів і зроблені. І треба сказати що кросівки виявилися занадто жорсткими у підошві – вже пройшов тиждень, а у мене досі коліна болять.

 

Ну а сам біг нічого особливого крім того що тут я теж втратив час коли довелося зупинитися в туалет (пам’ятаєте я вище писав що старт суттєво затримали?) де і втратив мабуть більше хвилини. Також на кожному з двох кіл дистанції була одна дуже хороша і затяжна гірки і такий самий спуск. Мені наче пройшло нормально, але через втрачений час я не потрапив на подіум :(

Усього біговий етап (10.3 км) у мене зайняв 43:53 що є 20-м результатом у загальному підсумку.

 

І таким чиному я був 9-м у загальному заліку, 5-м у своїй віковий групі (1 секунда відставання від 4-го та 18 секунд від 3-го місць). Протокол змагань – https://runsignup.com/Race/Results/64360#resultSetId-124529.

Данні з годинника – https://connect.garmin.com/modern/activity/2872508212.

 

Усі світлини з цього та інших стартів 2018-го року – https://1drv.ms/f/s!An2jFEIZkBKyk4RmLQxaBrozd3052g.

2018-07-04 – Martha Lake Swim – 52:36.

 

Це вже вчетверте ми приймаємо участь в цьому старті – плавання на відкритій воді у місцевому невеличкому озері.

Ми обоє пливли 2 милі, дистанцію складають 2 кола.

В принципі мені вже нема чого і писати про цей старт крім як те що він близько, в ньому приймає участь невелика кількість людей і він нам досі цікавий.

Цього разу я навіть покращив свій результат, ось так у мене виглядає по роках:

Олена тут пропливла за 1 годину і 10 хвилин що майже ідентично її минулорічному результату.

2018-06-02 – Жовтоводський пробіг (13,3 км) – 53:05

 

Під час останнього візиту в Україну мені навіть вдалося прийняту участь у пробігу який проводився в Жовтих Водах.

 

Пробіг цей проводиться вже в 33-й раз і я у далекі 90-ті в ньому вже приймав участь. І тому було приємно пробігтися знову через багато років :)

І хоча пробіг цей має назву всеукраїнського невелика кількість учасників (цього року на старт вийшло близько 250 людей) робить його таким маленьким і майже сімейним після всіх тих масових стартів в яких ми приймали участь в США.

 

Виходячи на старт я взагалі не ставив перед собою ніяких цілей крім як добігти. А у підсумку задоволений результатом. Боявся що сонце буде пекти – так воно і було, проте не так погано було щоб це аж сильно заважало. Коротше усе добре пройшло і розписувати тут нема чого.

 

Посилання:

Трейл Forth of July

Олена десь прочитала про цей трейл що наче на ньому рано починається весна і можна побачити багато квіточок. Власне весь трейл туди і назад має трохи більше 20 км довжини та нормальний підйом (і відповідно спуск у зворотній бік) що доволі нормально для одного дня.

 

В сам похід ми визбиралися 25-го березня. Добиратися до трейлу від нас десь приблизно 2.5 години машиною, через засніжений гірський перевал де все ще можна кататися на лижах і потім у приємне курортне містечко у німецькому стилі під назвою Лівенворс.

 

Коли ми вже були близько до початку трейлу на дорозі було доволі багато снігу і навіть брили льоду. От заради таких моментів я дуже щасливий що маю Subaru Forester і страшенно своєю машиною задоволений.

Коротше приїхали ми на початок трейлу, взулися, накинули рюкзаки і вирушили в дорогу. Доріжка не круто, але постійно йду у гору, з’являється трошки сніжку що ще не потанув. З часом снігові плями все більші і більші. І ось вже плями не засніженої землі серед снігу. А далі пішов сам сніг з під якого іноді видно вершини придавлених ним дерев та якісь кущики.

 

Доріжка зникла, але там хтось один перед нами пройшов і ми слідували цим слідам. Сліди йшли в гору зиґзаґом і я перевіряв своїм новим навігатором Garmin Oregon 750t – схоже той хто йшов тут до нас дуже добре знав дорогу і слідував її контурам навіть коли нічого під снігом не видно.

В якийсь момент сніг вже вкривав все навколо, а кут підйому ставав все крутішим. Вже було трошки страшнувато йти – якщо послизнутися то можна дуже круто полетіти вниз багато десятків метрів. Не знаю який там точно був кут, але у багатьох випадках здавалося що було крутіше за 45 градусів.

 

І таки в один момент я послизнувся і поїхав вниз. Вдалося зачепитися однією ногою яка була глибоко в снігу і далі на спині роблячи сходинки ногами я обережно видерався назад на доріжку. Проблема в тому що в такий момент лежиш на крутому схилі мерзлого снігу з якого не стирчить жодної травинки. І можна просто зірватися вниз. Ну та як би там не було я нарешті через якийсь час вибрався назад в “колію” і ми вирішили йти назад. Олені в цей час снігу було вже вище коліна.

Ми не дійшли найвищої точки трейлу пару сотень метрів, а по довжині зробили лише половину дистанції. Тим не менше це було правильне рішення – занадто ризиковано було продовжувати.

 

Йти назад теж було не надто легко – весь час з гори що важко для м’яз ніг.

І ось через 5 годин ми вже біля машини і оскільки закінчили ми на годин 5 раніше ніж розраховували то поїхали у Лівенворс щоб поїсти німецьких сосисок. Ну і додому потім :)

Наша подорож на Garmin Connect – https://connect.garmin.com/modern/activity/2579756255 і на Strava – https://www.strava.com/activities/1472362291.

Усі світлини з цього та інших наших хайків за 2018-й рік – https://1drv.ms/f/s!An2jFEIZkBKyk4EoN9nIOTBMnzbr-A.

2017-12-10 MFG Cyclocross Kayak Point

 

До того як почати писати про нашу подорож у Танзанію хочу для пам’яті написати тут про циклокрос в якому я прийняв участь перед самою відпусткою.

 

Від усіх попередніх від був відмінний тим що проходив доволі далеко (більше години машиною), проходив у холодну погоду та вперше проводився на цій трасі. А трасу було прокладено через поля і доріжки гольф клубу.

Добре було те що багато кого відлякнула відстань до старту та холодна погода і тому людей було зовсім мало. А мені це дало можливість спробувати позмагатися маючи більше простору.

 

Ну і в цілому на трасі зі складного була лише послідовність з крутих і коротких підйомів-спуків з поворотами майже на 180 градусів. Та ще була дуже довга гірка майже на четвертину кола. Також можна пригадати траву вкриту кригою та яму з грязюкою яку роз’їздили так що я ледь її проскакував.

Одного разу злетів з вела на рівчаку перед гіркою, але не впав, лише втратив швидкість і час.

 

Ну і у підсумку я 4-й з 13 учасників – https://www.webscorer.com/racedetails?raceid=122712&did=133001&cid=688329.

 

 

2017-11-19 MFG Cyclocross Woodland Park, Seattle

Продовжую свої пригоди у циклокросі – новому і цікавому для мене спорті.

 

Цього разу старт був в Сіетлі і це мабуть був найбільший любительський старт який я бачив. В моєму заїзді мабуть було людей 200 якщо не більше.

 

В принципі розказувати особливо нема чого. Траса була доволі проста, якихось надзвичайно складних елементів не було. Була одна затяжна і дуже крута гірка в яку треба було бігти. Також був цікавий момент коли в не надто круту гірку поклала поперед траси невеличку дровиняку. Я вставав з вела (на відео є один такий момент), але деякі перестрибували на велосипеді. Теж треба вчитися цьому.

 

Взагалі чим більше я пробую тим більше мені подобається і тим більше розумію як воно має бути.

 

На відео все виглядає дуже повільно, а коли сидиш у сідлі то враження таке що ледь утримуєш вел від падіння на поворотах та нерівностях дороги.

 

У підсумку я 18-й серед 90 початківців – https://www.webscorer.com/racedetails?raceid=120900&did=131354&cid=678653.