Короткі нотатки і враження про 2 тижні проведені в Україні.
Назбиравши днів на відпустку запланували подорож зарані і почали полювати за недорогими квитками. Ще 2 роки тому (правда було це в березні) ми купували квитки в обидва напрямки по $800 на людину, цього року дешевше $1200 так нічого знайти і не вдалося.
![](https://myxyqq.sn2.livefilestore.com/y2pMnjX402ImbbhWObkD6SAH_kmdNWToF9Fr5OCGQ6bDNoUYaT_UnEyxWeZJZNoRSZjL-DyY6Ta5SEcR4NkDlbfqutWPPKxFx6lwk04caanzTaSoILiIhUDag-dQlnyYDIB/528334_648290141863817_1275837058_n.jpg?psid=1)
Переліт в Україну вийшов рекордно коротким. На першу дня знайомий підвіз нас в аеропорт, 10 годин і ми в Амстердамі. Там пройшли з одного термінала в інший, постояли в черзі 5 хвилин і ось вже сідаємо в літак у Київ і за кілька хвилин вже летимо, а через 2,5 години ми вже на місці. В Борисполі нас зустрічає знаймий якого я до того знав лише через фейсбук, завозить до себе додому, там ми приймаємо душ, їмо і їдемо на вокзал (Володимир, велика тобі дяка за це!).
На вокзалі купуємо 2 останні квитки на сьогодні до П’ятихаток і біжимо з валізами до свого вагону (до відправки 10 хвилин). Залізли, поїхали… Через години три я вибігаю на станції (здається Шевченко) в найближчий магазин і купую мікро-сімку для свого телефону. Нарешті дзвонимо батькам.
Ось вже в 12 ночі ми на місці де нас зустрічають машиною і менше ніж за 30 хвилин ми вдома. Душ, чай, балакати, спати…
![](https://myxyqq.sn2.livefilestore.com/y2p8mPN4U996aKTUCgutSBvZefyqYuy6if9wpyTjpT-VdSbSHtmgtPUrKGK4Bi4HDf4y00iNkIwUKf5r_kPXToaiP0XOFP3GORG7XLuRaL-5N28V-I3Jdk6dvT8VTCIWESs/907384_297305673736010_4303229_n.jpg?psid=1)
Перші пару днів страшенна депресія, хочеться назад. Не відчуваю себе вдома, нічого рідного. Потім стає легше. Україна не змінилася суттєво за 2 роки ні на краще ні на гірше. Бориспіль став якщо не краще то хоча б логічіше, схожий на нормально спланований аеропорт.
В шоці від водіїв - агресивні і недальновидні.
В повітрі дуже багато пилу, відчувається весь час – ніс страшенно забивається, одяг і взуття постійно брудні.
В Жовтих Водах тепло (+15-18), але одягнені всі як чукчі – штани, куртки, деякі навіть у шапках та шарфах. Я в своїх шортах і футболці дуже багато уваги привертав. Особливо шкода було дітей яких батьки закутували у якість кулі з одягу. Пару разів чув як дітки слізно казали побачивши мене – “мені теж жаркооо…”, а батьки їм на це – “тобі ніззя роздягатися, ти простудишся!”. Правда в Києві дуже багато людей вже було одягнено як і я – шоти, футболка, шльопанці.
![](https://myxyqq.sn2.livefilestore.com/y2pNRv_aMtatnz5MLq-XJvj4Fo0dnz19v87GWFQjq9eYPvL0ndRazrFFMSZ_BNpzNP_ayw7wULxNgDuLwe3jZlxMBD_jn6uNJZsFyd9otdmoIpD_7Bl4e2PhhjzibTysL2u/941403_10201112563799702_1995959646_n.jpg?psid=1)
Набігалися по місту за весь час несамовито: інститут, стадіон, родичі… В цілому нічого особливого
Коротше щось ніякої мотивації найближчим часом їхати.
Єдина світла пляма це спорт у ЖВ де небайдужі люди самі для себе організовують що можуть і взагалі дуже активно намагаються зацікавити інших.
Квартира вже не відчувається як наша, занадто довго нас там не було, занадто багато інших людей в ній жило.
Брат сильно змінився, спочатку думав що здається, але потім його друзі теж не один раз мені таке казали – спокійніший став, шукає стабільності, гульки вже не цікавлять так ![Smile](http://013x4nd2.files.wordpress.com/2013/05/wlemoticon-smile.png)
Спромігся пару разів побігати, раз навіть покатався на велосипеді. Але з поломаним розкладом та постійними застіллями не вдалося зробити нічого із запланованого.
![](https://myxyqq.sn2.livefilestore.com/y2p3OGfMY8-ed2cpjPulqFvMBMS1pPAy40fQzOfRiffSq_cYroOLh0o9reJlg3CrOtV1L5UiQJGl4XIDHIeJC6cpyTwDNe68tuGGmoXKcSw0xeKOs3g2hf2hZbrL02JsqWl/923169_10201112574479969_1854454672_n.jpg?psid=1)
Везли з собою три валізи, два рюкзаки та жменю баксів. На місці все роздали, ще й не на всих вистачило, назад ледь півтори валізи назбирали, в Києві добивали маленьку валізу українським шоколадом з д’юті-фрі (гидота ще та!). Наступного разу будемо везти лише гроші і запасні труси-шкарпетки, ну їх ті гостинці.
За пару днів до відльоту поїхали в Київ, там спробували зібрати кого можна на “вечірку”. Зупинилися у друзів-знайомих-колег-не знаю як правильніше
Дяка їм шалення. Посиділи попили пива компанією в непоганому пабі із дуже гучною живою музикою. Я вже був такий емоційно виснажений що реально довелося докладати зусилля щоб показувати якийсь інтерес до будь-чого і боюся це було помітно.
Києвські друзі живуть в зовсім іншому світі ІТ-працівників з подорожами та відрядженнями за кордон, із зарплатами в місяць які не кожна українська родина отримує за рік. Кожен якщо ще ні то хоча б думає про купівлю квартири, машини та дачі… В цілому крім оточення (яке в Києві не таке вже й погане) живуть як хороші спеціалісти “на заході”. Перетягти таких людей в США вже буде проблемно хоча б тому що в матеріальному плані багато вони від переїзду не виграють, таким вже цікаві проекти подавай ![Smile](http://013x4nd2.files.wordpress.com/2013/05/wlemoticon-smile.png)
![](https://myxyqq.sn2.livefilestore.com/y2pqVxeCSJlZW2rlOaLY8bfFt4mgIhWl58pzkkckCrsH2mJuHLHQnNfEfsYovvRSWDnIsSpwfRDjtYLRt1YkbqOxaHUioE67f2nsb9YdPeT6u_YHUaAHtSC6jZAt9IyVuuP/WP_20130501_006.jpg?psid=1)
Дорога назад це був суцільний дурдом і сюрреалізм. Почалося з того що після вечірки, коли я вже ліг спати, Олена випадково глянула пошту і побачила листа де нам повідомляли що наш літак перенесено з другої дня на шосту ранку (того ж дня!). Мене будять, викликаємо таксі, їдемо в Бориспіль. Летимо в Амстердам, там напівсонні повзаємо 5 годин і нарешті летимо в Мінеаполіс… Усю дорогу незручно, крутить ноги, сидіти вже не можу, спати не можу, кіно дивитися бажання нема, в ігри гратися не хочеться, ходити не хочу… Дуже важкий перельот.
Нарешті на місці, здається в обох простуда і температура. Проходимо паспортний контроль, забираємо і знову здаємо валізи (безпека така безпека), тиняємося, ліземо в літак. Остання порція польоту найважча. Наче спимо, але сон такий що лише втомлюєшся від нього. Сіли, вийшли, забрали валізи, пішли в таксті. Спимо по дорозі додому. Помічаємо як в обох страшенно розпухли ноги
Дома спимо, їмо, спимо, їмо…
![](https://myxyqq.sn2.livefilestore.com/y2pEj93-TiykxTP_Bo0PI58sq8ER8ruGOuSc9wA7sW6c77YpXkQIOq7VBx8K44knGTQb9kz9xVLwJpFp9vNwKCh-61q_sRmpkO0LzPYCN0h60CxuoK-AUBB2O2WjYWaDhdv/375047_648290978530400_4320405_n.jpg?psid=1)
Висновок – краще або заплатити зайві пару сотень але летіти з однією пересадкою, або робити нормальні зупинки (день) і нормально відпочивати між польотами.
В суботу спробував поплавати – відчуваю себе важким тюленем. Проплив щось близько 2 км і зловив двічі поспіль судорогу на тому ж м’язі ноги (досі болить). В неділю проїхав 80 км, здох, поїв і проспав з 11 ранку до 9 вечора, поїв, знову ліг спати. Олена десь так само.
В цілому відпустка вийшла доволі виснажливою і чесно кажучи разом з цим і так вже назбиралося багато причин щоб не сильно хотіти їхати в Україну знову у найближчі кілька років ![Sad smile](http://013x4nd2.files.wordpress.com/2013/05/wlemoticon-sadsmile.png)
![](https://myxyqq.sn2.livefilestore.com/y2pjckzEX4_2Z5u9wvSd3lGW0ZWv3CrfMvdzV2NsobLJ93kKHHCauq3IK7sJafQTw_xuLxa38us4ruYTZrCzCEDMLpOaEh-_hxSN0Cux-E9H83_pbdKiFXA9IEX22Qnhpve/WP_20130429_002.jpg?psid=1)
От так от коротенєчко. Більше компромату фото згодом.