Написати звіт за рік по прочитаних книгах особисто для мене не має наче б то особливого сенсу – я байдуже ставлюся до того чи книга “свіжа”, чи її було написано хто-зна коли. До того ж я перечитую час від часу книги які мені сподобалися, приблизно 30-50%% прочитаного за кожен рік у мене складають книги які я читаю вдруге, втретє,…
Тому просто спробую згадати що було такого прочитаного мною цього року вперше (не залежно від року написання та видання) що варте згадування:
Автономість – антиутопія, корпорації, хакери, любов між роботом та людиною. І в цілому хороша наукова фантастика.
Переродження – трилогія про антиутопічне майбутнє з вампірами, містикою та безліччю пригод. Нове (скоріше свіже) слово у темі вампірів.
Станція 11 – ще одна антиутопія в якій акцент зроблено на те як пов’язані між собою люди майбутнього на руїнах цивілізації. Написано книгу у стилі сучасної літератури і аж ніяк не фантастики, таке враження що читаєш якусь класику що задали у школі.
Перші п’ятнадцять життів Гаррі Огаста – в цій книзі в першу чергу важливий незвичний сюжет. Це дійсно нова історія, а не переробка знаймого сюжету в новому антуражі. І добре побудований світ. Оповідають нам про людей які проживають своє життя знову і знову і пам’ятають усі свої попередні життя.
Усього ж згідно Good Reads цього року я прочитав 8 нових книг (усе інше було повтори), трохи більше 4 тисяч сторінок – https://www.goodreads.com/user/year_in_books/2018/26877622. Хоча я ще не всі книги додав туди і в мене ща 5 нових прочитано за цей рік. Тобто приблизно виходить 15-20 книг за рік.
А що такого прочитали нового і можете порадити ви?
Подумалося чому б не написати (переважно самому для себе) такі собі звіти про те що відбулося, сподобалося та не сподобалося у цьому році. Почну зі спортивних подій.
Травми коліна та плеча які тепер у мене назавжди схоже не дадуть мені більше ні бігати марафони, ні тим більше спробувати зробити Iron Man. Але і без того мені буде чим зайнятися.
Стосовно тренувань то згідно моєї статистики зібраної на strava за рік я проїхав на велосипеді майже 4200 кілометрів (усього 133 заїзди), пробіг 1270 км (усього 1071 пробіжка) та проплив 230 км за 498 запливів. Рік ще не скінчився і скоріше за все ще трошки додам до кожного виду.
Ще був один заплив на 2 милі, кілька походів і таке інше. А ще під кінець року ми взяли кілька уроків з тренером з плавання яка дала нам справді цінні поради і звернула увагу на те що не так і як можна покращити нашу техніку.
Але в цілому можна сказати що як погане сталося (ті ж травми) так і щось хороше (той же циклокрос). Так що будемо продовжувати тренуватися, іноді виступати на змаганнях і взагалі намагатися радіти життю.
У наступному році дуже хочеться почати займатися греблею, треба лише зібратися з силами – тренування у них починають дуже рано (часто о 5-й ранку) та ще і їхати туди треба якийсь час. Вже мабуть з рік плануємо почати, але все ніяк…
Отакоє от. Планую ще написати “звіт” про найкращі фільми, музику та “про взагалі” за 2018-й, залишайтеся на зв’язку.
Взагалі Anker мені з кожних їх виробом (камери, навушники, повербанки) – уся їх продукція приємно виглядає, зроблено її з якісних матеріалів, якість збірки на висоті, усім зручно користуватися і усе доцільне.
Камеру легко встановити, довжини кабелю вистачає щоб розмістити її під самим верхнім краєм по центру. Кабель я провів від панелі по підлозі заховавши потім під внутрішній корпус так що його і не помітно.
З вулиці камеру теж мало помітно якщо не знати куди дивитися.
У камери є налаштування стосовно якості відео, довжини відрізків і таке інше. На самій камері є 4 кнопки якими можна більш-менш зручно переміщуватися по меню. Найбільше що мені не подобається що WiFi у неї вимкнено за замовчання і щоб підключити телефон треба кожного разу згадувати де саме і як в тому меню увімкнути безпровідний протокол.
Телефонний додаток доволі простий і крім зміни налаштувань дозволяє викачувати відеороліки (але це настільки довго що простіше вийняти картку пам’яті) та видаляти їх.
Час від часу (раз на 4-5 місяців) трапляється якийсь глюк і камера не може записувати нарікаючи на відсутність пам’яті. Я у цьому випадку просто форматую картку що займає кілька секунд.
Ну і у підсумку маємо надійний, приємний на вигляд і доволі зручний у використанні відеорегістратор який я порекомендую тим хто шукає собі щось у машину.
Якщо вам не шкода однієї хвилини свого життя то можете глянути яке відео знімає камера у яскравий сонячний день. Обережно – там в середині відео гучність може стрибнути.
Майбутнє в якому корпорації що випускають медичні та інші препарати контролюють світ що не всім подобається. Не подобається це також піратам які випускають препарати за краденими формулами на чорний ринок.
Один з таких препаратів що мав би підвищувати концентрацію призводить до жахливих побічних ефектів і корпорація посилає своїх агентів (людину і робота) на пошук пірата.
Історію розказано з точки зору різних людей та ідеологій де можна бачити що жодне з них не є злим, а лише вірять у свою правду та слідкують своїм принципам.
Додатково до того що книга по суті є сумішшю боєвика та детективу в науково-фантастичному антуражі тут ще є несподіваний та нетрадиційний сторонній сюжет про кохання між людиною та роботом.
Книга дуже сильна кожною своєю складовою – історією, науковим підгрунтям, світ показаний так що віриш у нього і герої всі живі і викликають співчуття. Мені дуже сподобалося.
Жанр книги скоріше кримінальний трилер ніж будь що інше, але тут є і містична складова.
Якщо коротко то це кримінальна історія в якій парочка відбитих злочинців викрадає дітей багатія і намагається вибити з нього викуп. Ну і звісно їх плани не йдуть так як їм би хотілося і різна стріляники, бійки і погоні в книзі є.
Але ще тут є паралельна історія про людей які мають телепатичні здібності і можуть спілкуватися на великих відстанях. І одна з викрадених дітей виявляється такою телепаткою. І також у нас є молодий чорний хлопець що може з тією дівчинкою спілкуватися і він допомагає у звільнені дітей.
Ще в книзі багато соціальної та расової нерівності, історичних екскурсів та усього такого атмосферного.
Книга не погана, я дочитав і навіть були місця де затягувало. Але в цілому я таки жанр не люблю і вдруге читати навряд чи стану.
Не так давно я писав про пласкі велосипедні педалі та в яких випадках їх використання виправдане. І хоча пласкі педалі можна використовувати як зі спортивним так і зі звичайним взуттям проте існують і спеціальні вело-туфлі для пласких педалей. І ось ця модель є найпопулярнішою – з того що я бачу навколо 9 з 10 людей на пласких педалях (переважно це гірські велосипеди) мають взуття не лише цього бренду, але саме цю конкретну модель.
Отже деякі характеристики:
Ціна. Повна ціна складає $100, дуже рідко бувають розпродажі в інтернет- та звичайних магазинах де цю модель можна знайти за $80. Треба зауважити що існує велика кількість модифікацій цієї моделі і ціна в залежності від додаткових можливостей може сягнути аж $200.
Матеріали: шкіра та високоякісна синтетика.
Спеціалізована підошва розроблена для пласких педалей з шипами – не пошкоджується від шипів (не так як на звичайному взутті) і краще “прилипає” до педалі.
Головна причина чому я вибрав цю модель для себе і для Олени в тому що це перша модель яку рекомендують купити усі сайти і форуми і тому що її використовують практично усі. І нам теж сподобалося, задоволені.
У чому ж відмінність спеціалізованого вело-взуття для пласких педалей від скажімо бігових кросівок? Перше це підошва – вона має бути не гнучка, але при цьому і не тверда. Тобто така як у скейтерському взутті (Vans та інші). Така підошва рівномірно розподіляє тиск і дозволяє докладати однакове зусилля навіть під кутом. Також як я вже зазначив підошва тут краще тримається на педалі і не так пошкоджується шипами.
Друге, це на відміну від скейтерського взуття, нога краще захищена більшою кількістю матеріалу – це і прошарки зверху і подушечки там де треба всередині. В цілому хороший захист для пальців та ступні навіть якщо нога десь влетить у дерево чи просто впадеш з велосипеда.
Також ці туфлі добре захищені від води (хоча і не є водостійкими) і щоб вони промокли треба залізти на деякий час у глибоку калюжу. І при цьому їх легко відмивати.
До того ж вони непогано виглядають і в них навіть можна ходити (звісно якщо це не похід технічним маршрутом) і особливого дискомфорту не буде. Якщо ж на велосипеді то взагалі можна кілька днів спокійно в них проводити – ні натирань, ні затікань, нічого такого.
Туфлі ці дуже добре тримають свою форму і має пройти багато років і кілька сотень (скоріше тисяч) кілометрів доріг щоб вони почали зношуватися.
Повторюся що ми задоволені і я приєднаюся до тих хто радить цю модель – з нею ви точно не прогадаєте, і коли настане час купувати нову пару (через багато-багато років) то вже будете порівнювати з якісним продуктом.
Пласкі педалі для гірського (переважно) велосипеда. Для чого потрібні пласкі педалі і в чому може бути їх перевага у порівняння з контактними читайте далі.
А поки поглянемо на характеристики:
Ціна: від $20 до $25 за пару.
Матеріал – композитний нейлон (що б там це словосполучення не означало).
Захищені від води та бруду.
Металеві шипи для кращого зціплення зі взуттям.
Хром-молібденовий шпіндль (Cr-Mo).
Розмір: 11х10х2.5 см (4.3х3.9х1 дюйми).
Вага: 360 грамів (0.8 фунта).
Також я так і не зміг зрозуміти що це за виробник такий зі смішною назвою. Підозрюю що це якийсь біль-менш відомий виробник що володіє цим маловідомим брендом.
Враження від використання
Спочатку про те для чого можуть знадобитися ці педалі. Сценаріїв я бачу три. Перше це використання їх на звичайному велосипеді зі звичайним взуттям. Завдяки шипам ноги на них їздити не будуть.
Взагалі для подібних педалей існють навіть спеціальні вело-туфлі як Five Ten Freerider де підошва “липне” до педалі ще краще.
Проте з шипами на педалі є і проблеми – якщо ногу поставити не вірно то пересунути її не можна вже. Натомість треба буде піднімат ступную вгору і ставити на педаль знову.
Другий сценарій використання це гірський велосипед. На незнайомих трасах, або там де є дуже різкі перепади рел’єфу навіть професійні велосипедисти використовують пласкі педалі. І лише на дуже знайомих та менш технічних трасах має сенс ставити щось типу Shimano PD-520.
Для циклокросу з тих же самих причин (незнайома та/або складна траса) ці педалі теж підійдуть краще. Олена свій перший сезон саме з такими і їздила. До того ж не треба перейматися про бруд якими забиваються замки на контактних педалях.
Отже телефон який своєю ціною і набором характеристик викликав таку собі невеличку паніку, телефон який мав би стати вбивцею флагманів, телефон про який говорять і що він найкраще що є на ринку і що він повне фуфло. Ну що ж, давайте і я вам розкажу свої враження.
Характеристики
Ціна: в залежності від обсягу пам’яті складатиме від $300 до $400. І це той не частий випадок коли я раджу купувати на aliexpress, а не на Amazon чи ebay.
Процесор – Qualcomm Snapdragon 845. Тобто самий потужний ЦПУ для Android смартфонів на момент написання.
Жидкісна система охолодження… згідно виробника. Насправді брехня. Кому цікаві подробиці читайте/дивіться огляди.
Мережі: GSM, LTE і так далі. Але з цим не все добре і однозначно, читайте далі.
Вага: 182 грами.
Екран: 6.18 дюйми діагональ, співвідношення сторін 18.7:9, роздільна здатність 2246х1080, 403 точки на дюйм.
Пам’ять: оперативна від 4 до 8 Гб, сховище від 64 до 258 Гб.
SIM: слоти для двох nano SIM, один зі слотів може бути зайняти карткою microSD.
microSD до 256 Гб.
Камери: задіня 12 Мп + 5 Мп, фронтальна 20 Мп.
WiFi 802.11. Знову ж таки згідно специфікацій виробника телефон вміє 5G, але це теж викликає великі сумніви.
Після трьох місяців використання можу сказати що цей смартфон є несамовитою мішаниною переваг і недоліків. Причому все на максимумі.
Якщо коротко то я не раджу його купувати крім випадків коли ви точно знаєте що робите. І сам би я краще взяв би Samsug Galaxy S9, або якщо намагатися обійтися подібною ж ціною то тоді вже S8.
Спочатку назву позитивні риси.
Перше це звісно ж ціна. Смартфони з подібним ЦПУ та подібною кількістю пам’яті від інших виробників обійдуться вам мінімум в тричі дорожче. Проте в них буде щось додатково про що тут забули згадати, але про це далі.
Крім потужного процесора та великої кількості пам’яті за таку ціну ще дуже радує батарея. Її спокійно вистачить на 2 дні якщо користуватися телефоном у звичайному режимі (музика, пошта, пару разів ігри, інтернет). У мене як правило в кінці для половина заряду ще залишається, а іноді і більше.
На диво дуже приємний звук як через аудіо-вихід так і по Bluetooth. Хоча можливо це моє суб’єктивне і психосоматичне, але і у навушниках і навіть у машині моїй звук здається мені кращим ніж з попереднім телефоном.
Ну і те що в телефоні USB Type-C приємно і зручно.
Тепер поговоримо про нейтральне.
Екран доволі приємний, кольори яскраві і насичені. Але якщо поставити цей телефон поруч з тим же Samsung S9 то одразу видно що у Samsung екран як мінімум на клас вищого гатунку.
Також у екрана некрасиво закруглені вугли – просто обрізані краї екрану.
Камера насправді непогана і для когось типу мене хто не хоче розбиратися в налаштуваннях та теорії фотографування камера робить дуже хорошу роботу. Але знову ж таки якщо порівнювати з флагманами то стає помітно що в Pocophone камера дає занадто насичені кольори (що створює ілюзію кращої картинки) і занадто розмиває фон (що з першого погляду робить любительську фотографію більш професійною).
Зовні телефон помірковано потворний і навіть у класі 200-доларових телефонів є такі що виглядають краще за нього (наприклад той же Motorola Moto G5 Plus). Потворний нотч, дійсно потворний, але задня сторона доволі симпатична хоча теж виглядає дешево.
Bluetooth тут наче і 5.0 і веде себе як положено, але іноді буває починає затинатися на музиці і нічого йому не зробиш… Добре що таке трапляється доволі не часто.
Тепер про погане.
Я не дарма вказав у заголовку слово Global. Справа в тому що телефон було розроблено для ринку Індії і лише згодом до нього додали підтримку мереж і стандартів поширених в інших країнах. Так от, навіть версія Global в США працює геть погано. Не те що LTE, іноді навіть 2G не працює нормально. Тобто в більшості приміщень (наприклад дома) зв’язку нема взагалі, а на вулиці де сигнал наче є іноді інтернет такий повільний що користуватися ним не можна. Я навіть дзвонив своєму оператору в підтримку і вони мені підтвердили що цей телефон не вміє в швидкі з’єднання.
Також телефон дуже великий і його пропорції не зручні. Можливо це і не його конкретно недолік, але мені його дуже незручно носити в кишені джинсів – він постійно заважає і не дає нормально сісти чи повернутися якось без того щоб його поправляти. Мій наступний телефон скоріше за все буде в районі 5 дюймів.
Ще один недолік це ланчер (хоча виробник нахабно називає це операційною системою) MIUI який знову ж таки переназвали як POCO для чогось. Хоча варто отримати ті ж самі оновлення для цього POCO і побачити що в описі вони є оновленнями для MIUI. Так от це MIUI/POCO дуже якесь недороблене і постійно має проблеми – то іконки злітають, то ще якось чортівня починає коїтися. Я трошки постраждав і поставиви собі Microsoft Launcher. У нього теж бувають проблеми коли телефон вирішує (раз на кілька днів) що я насправді хочу POCO і “непомітно” міняє мене ланчер. Але в цілому з майкрософтівським стало трошки краще жити.
Ще оце POCO йде з купою малофункціональних і кривеньких додатків типу пошти, погоди, карт і так далі. І звісно ж їх видалити не можна. Так само як не можна видалити програми з подібною функціональністю від google – та ж пошта, карти, погода і так далі. І виходить що деякі програми у мене в трьох екземплярах – бестолкові саморобки для POCO, непогані, але мені не потрібні від Google та те що я хочу використовувати.
UPD 2018/12/18: Згадав ще один страшенний глюк цього телефону – він не вміє підключатися до PC якщо не включити опцію USB debugging, а щоб ту опцію побачити навіть треба перевести телефон в режим розробника (developer mode). Так, телефон елементарно не підключається до комп’ютера (лише заряжається) доки не включиш напівприховані налаштування!
З того часу як я перейшов на Android я і досі страждаю від того який він кострубатий, недороблений, не логічний та не продуманий :( І дуже сумую за Windows Phone, ех…
Відсутність стандартизації Android додадтків та їх недоробленість у більшості випадків призводить до того що поняття інтеграції в цій ОС практично відсутнє і користувачам не знайоме, а кожна програма виглядає і поводиться тим способом як їй заманеться.
Це стосується навіть ланчера, або “робочого стола” якщо сильно спрощувати. Немає в Android єдиного нормального ланчера… Тобто він може і є, але телефон кожного практично виробника йде з якоюсть криворукою недоробкою поведінка, зовнішній вигляд та налаштування якої є унікальними.
Свого часу я користувався Motorola Moto G5 Plus, зараз у мене Xiaomi Pocophone F1, а Олена мучалася з Nokia 6 і зараз має Samsung Galaxy S9. Зайвим буде і казати що ланчер в кожного з них був свій і був він страшенно кривий, без винятків.
Намагаючись створити собі хоч якийсь комфорт я перепробував кілька ланчерів і зрозумів що навіть розхвалені сторонні рішення є таким самим лайном (і це я ще стримуюся) і в цілому в Android схоже ніколи не буде нормального ланчера.
Ну та як би там не було я зупинився на Microsoft Launcher як на найменшому злі. Що мені подобається і через що я його вибрав:
Безкоштовний і без реклами. Як це не дивно але деякі з ланчерів просять якихось грошей або постійно пхають в очі рекламу. Було би смішно якби не було так трагічно.
У мене робоча пошта на Exchange (і так було на всіх п’яти моїх останніх моїх роботах), а тому Outlook як поштовий клієнт є логічним вибором. Та і персональна пошта теж на outlook.com що робить використання тієї ж єдиної поштової програми ще логічнішим. А цей ланчер добре інтегрується з Outlook і особливо з календарем – не треба навіть нічого нелаштовувати.
Один з екранів можна відвести під спеціальні розширення ланчера – той же календар з Outlook, список справ, нагадування, контакти. І для цього не треба ніяких додатків встановлювати бо є інтеграція (дивне диво для Android).
Інтеграція з bing та Cortana.
Шпалери можна поставити з bing (тобто нові щодня) знову ж таки без сторонніх додатків.
