Автор: Oleksandr Golovatyi

“Дитячі” фігугрки Футурами: Фрай, Ліла, Зап, Ніблер та Мамочка

Це такі доволі дивні фігурки-карліки. В тому сенсі що їх сплющено по висоті і вони такі опецькуваті і широкі. Але зроблені надзвичайно якісно. Виготовляє їх фірма KidBots – http://www.kidrobot.com/Toys/MiniFigures/FuturamaMiniFigures3Inch.html, у них же є прикольні фігурки з інших серіалів та коміксів.

 

У кожної фігурки є довісок:

  • Фрай – коробка з піцою
  • Ніблер (до речі сама класна фігурка з правильними пропорціями) – миска і куриця
  • Зап – книга за його авторством “Мистецтво війни”
  • Ліла – окуляри
  • Мамочка – кішка.

 

 

На амазоні за відносно недорого можна купити випадкову фігурка, тобто що буде в коробці ви не знаєте доки її не відкриєте, або можна купити міні-набір з кількох фігур – http://www.amazon.com/s/ref=nb_sb_noss?url=search-alias%3Daps&field-keywords=futurama+kidrobot. І знову ж деякі фігурки (Бендер, Професор, Зойдберг) коштують просто неймовірні гроші.

Інші мої цяцьки:

Було та загуло: Microsoft Company Picnic

Не знаю як довго, але ветерани кажуть що ледь не з заснування компанії МС проводив раз на рік пікнік на природі для працівників і членів їх сімей.

Це була доволі масова подія – десятки автобусів забирали людей від офісів і везли на ферму (на якій до речі знімали Твін Пікс). Кожен з працівників міг поїхати один раз (усього таких днів було 3) і взяти з собою одного дорослого і одну дитину.

А там, як приїздиш стоять цілі потяги з їжею – готують м’ясо, салати, роздають соки, напої і морозиво. Усе безкоштовно звісно. Також стоять огорожені тенти де можна взяти пива (виносити за забор не можна).

Смажені тут же реберця, лосось, кукуруза (місцеві дикуни смажать цілі качани і виходить на диво не погано).

Тут же різноманітні атракціони як для дорослих так і для дітей – скелі, гірки надувні, музики на сценах, просто місця щоб посидіти поїсти чи позагорати і понасолоджуватися видами. Якісь активні ігри було організовано, десь велосипеди видавали покататися, люди бігали якісь квести розв’язували. Ферма велетенська, міста для всього вистачало, навіть щоб усамітнитися.

А, ну і звісно ж машини на попробувати від місцевих автодилерів. Було родео на механичному бичку (прекрасна розвага спробувати втриматися на ньому після пива), але черга там така була велика що ми не дочекалися.

А потім настала криза і наступний пікнік (у 2009-му) відмінили з листом-вибаченням. Ну та воно і ясно – такі заходи обходилися у десятки мільйонів і коли скрутно не до розкошів. А коли криза минула ніхто і не згадав щоб відновити Smile Як на мене то і краще, хай гроші йдуть на щось доцільніше, а з іншого боку хочеться безкоштовних свят з розмахом.

Ну а ті хто пропустили той останній раз (а для нас він був і першим) напевно пошкодували і продовжують шкодувати щороку. Але хто ж знав.

Сіетл влітку

Трохи фотографій які було зроблено влітку 2008, але з того часу суттєво там мало що помінялося.

 

Сіетл мені дуже подобається – місто не надто велике, набагато менше за той же Дніпропетровськ. Центр можна пішки обійти вздовж і поперек за пару годин.

В той же час центр дуже насичений усілякими музеями, ринками, кафешками і парками.

 

Доволі тісні вулички які постійно стрибають то круто вгору, то вниз. Паркуватися тут треба вміти – тільки паралельне паркування (паралельно бровці) і рятує. Ми цього робити не вміємо тому або паркуємося на платних стоянках, або шукаємо відносно вільні вулиці на відстані від того що нам треба.

 

Добре що парковок вистачає. Це і невеличкі на кілька десятків машин приватні площадки, і ті ж місця на вулиці з паркувальними автоматами, і багатоповерхові парковки. У вихідні дні багато з них є безкоштовними. На платних зазвичай година коштує $$5-8, на весь день можна запаркуватися за $$12-15.

 

Ще Сіетл дуже цікаво спроектовано. За легендою місто утворилося з трьох маленьких мери яких ненавиділи одне одного і будували вулиці так щоб вони були непаралельними уншому місту. Тому в центрі чітко видно три вісі симетрії:

image

 

Спальний же район міста неймовірно щільно забудовано невеличкими будиночками з крихітними галявинками перед ними. Вулиці там настільки вузенькі що як іде машина в одну сторону то назустріч вже не проїдеш. Це через те що мало у кого є гараж і машини паркують на вулиці займаючи половину дороги.

Ми там іноді катаємося велосипедами. Треба сказати що трафік у спальних районах практично відсутній, це тільки і рятує.

 

Від нас (Редмонду, Кіркланду, Белєв’ю) найпростіше проїхати у Сіетл мостом через озеро. Але трафік там постійно високий і у певні години ледь рухається. Тому нарешті вирішили побудувати паралельний міст. А оскільки гроші на будівництво взяти нема де то міст зробили платним – ціна проїзду залежить від часу дня, в середньому десь $2 в одну сторону.

Оплата здійснюється автоматично – в машині є RFID наклейка яка зв’язана з рахунком з якого і беруть гроші. Рахунок теж поповнюється автоматично з банківського рахунку. Тож нічого вручну робити не треба, навіть пригальмовувати на мосту. Для тих у кого нема рахунку працює розпізнавання номерів і рахунок приходить поштою (при цьому ціна майже вдвічі вища).

 

Цю плату давно вже намагалися ввести, але люди весь голосували проти. І ось нарешті отримали схвалення більшості і почали…

Кілька років тому намагалися проштовхнути проект будівництва метро з Сіетлу десь в наший бік. Але проект не пройшов – довго (щось із 10 років), дорого (кілька сотень мільйонів) і були сумніви що це допоможе розвантажити трафік.

 

Сіетл доволі відомий у культурному плані – є тут і знаменитий симфонічний оркестр, звідси ж пішов такий стиль музика як гранж (Nirvana, Soundgarden Alice In Chains, Pearl Jam родом саме звідси), звідси ж Queensrÿche, Metal Church, тут знімають деякі відомі фільми і серіали. Зі спорту в Сіетлі в першу чергу є такі команди як Seattle Sounders (футбол), Mariners (бейсбол), Seahawks (американський футбол). Була баскетбольна команда Seattle Supersonics. В місті багато парків, а навколо ліса і озера. Гори і різні маршрути для походів та екстремального спорту.

 

З великого бізнесу Сіетл є домівкою для таких компаній як Microsoft, Boeing, Amazon, Nordstrom (мережа магазинів одягу), Starbucks, Nintendo of America, T-mobile (один з чотирьох найбільших мобільних операторів США), Seattle’s Best Coffe (мережа кав’ярень), Tully’s (ще одна мережа кав’ярень), Alaska Airlines (один з найбільших аероперевізників США), Providence Healh & Services (найбільша мережа госпіталів і п’ята за кількістю працівників компанія в США).

 

В цілому це місто в якому 9 місяців на рік майже щоденно йде дощ, тому його друга назва “місто дощів”. За статистикою саме в наших краях найменша кількість сонячних днів на рік, тому письменники і режисери саме в наших краях люблять селити вампірів і ман’яків.

 

Температура ж тут з точки зору українця практично не міняється – влітку до +25, зимою в районі +10. Раз на кілька зим на день-два випадає сніг, або настає мінусова температура що паралізує весь трафік.

З іншого боку тут постійно щось цвіте і весь рік щось з рослинності та є якраво-зелене.

 

Ось такий він – Сіетл! Приїздіть в гості – тут є що подивитися, але не так багато усього щоб швидко втомитися від великого міста.

Мінус 8 кг за літо

Не сприймайте цей пост як мануал якому варто слідувати!

Отже на початку літа (як тільки почав робити тріатлони) я важив 87 кг. Це не те щоб багато, скоріше навіть десь в межах норми. За показником відношення маси жиру до м’язів якраз був на верхній межі норми.

Потім спробував змінити свою дієту і подивитися що з цього вийде. Зараз вага у мене в межах 79 кг, особливих змін зовні не видно. І чесно кажучи не впевнений на 100% відсотків що саме це дозволило трошки покращити результати. Теоретично кожен втрачений кілограм (до ідеальної ваги) дозволяє покращити результат бігу на 10 км на 30 секунд. Що ж, подивимося. Зараз, виходить, я маю бігти чисту десятку за 38:30 десь.

Спочатку про кілька міфів які дуже популярні щодо зайвої ваги і жиру:

  1. Так, жир береться саме з їжі, але це не означає що різко зменшивши споживання калорій ви почнете худнути. В нашому організмі механізми доволі прості – сигнал “стало менше надходити енергії” одразу призводить до реакції “треба менше споживати енергії”. Тіло продовжує зберігати жир і натомість їсть м’язи (їх легше потім наростити). Як результат постійна сонливість, відсутність енергії, пригнічений настрій, швидка втомлюваність, головні болі і так далі. Тому сигнали треба уточнювати – довгі регулярні тренування говорять що енергію треба розходувати на м’язи, а вагу знижувати. Від таких змішаних сигналів і починається спалювання жиру.
  2. Біг не є найкращим способом спалювання енергії. Присідання, наприклад, спалюють її набагато більше. Те що бігова еліта довгих дистанцій усі худі говорить лише про те що вони неймовірно багато калорій і їхні тіла знають що жир накопичувати не треба. Біг є основою будь-якого спорту оскільки “прокачує” серцево-судинну систему. Якщо ж ваша задача бачити перетворення жиру на м’язи то найкращий спосіб це зробити – качалка. Але бігати все одно не забувайте до і після тренувань чим би ви не займалися. Якщо ж біг є вашим основним або єдино можливим інтересом то знайте що схуднення почнеться коли ви в день будете пробігати від 15 км, і не просто пробігати, а саме на тренуваннях – інтервали, фартлеки, тощо.
  3. Жир це погано тому що зайва вага. Ні, неправда. Крім зовсім вже паталогічних випадків жир це погано в першу чергу через те що він ускладнює і уповільнює обмін речовин в організмі. Жир це не лише те що на животі і стегнах. Прошарки жиру є між усіма тканинами всередині тіла, м’язами, судинами…

Для підрахування відсотків жиру можна скористатися як вагами з такою функцією (наприклад цими), так і спеціальними пристроями (наприклад таким). Точність їх як правило в межах 10%, але це теж не погано.

Стосовно того що можна порекомендувати, а краще обмінятися думками з приводу знаходження опитмального проценту жира в тілі:

  1. Саме головне – зрозуміти в чому ваша ціль. Хочете краще виглядати в дзеркалі? Хочете підвищити результати у своєму улюбленому спорті? Хочете просто бути у трохи кращій формі? В залежності від цілі і способи досягнення її будуть різними. Якщо, наприклад, ваша ціль наростити м’язи то вага ваша скоріше за все навіть трохи зросте разом з тим як тіло буде виглядати все рел’єфніше – м’язи важчи за жир.
  2. Треба визначитися як ваша ціль виглядає у цифрах. Я хочу спробувати дійти до 75 кг і перевірити як це вплине на мої бігові результати.
  3. Треба розуміти що ви робите і як це впливає на ваш організм. Почитати стаття і книги буде дуже корисно. Я особисто рекомендую книгу Racing Weight, але в залежності від вашої цілі та виду активності вам може більше підійти інша література (кулінарна, медична, мотиваційна).
  4. Алкоголь є джерелом енергії яку організму незрівнянно легше використовувати ніж будь-яку їжу. Крім інших негативних ефектів алкоголь підсилює почуття голоду. Фактично усе що ви їсте разом з алкоголем перетворюється в жир (звісно спрощено). Також дуже погано впливає зневоднення спричинене алкоголем.
  5. Картопля у якості гарніру найгірший вибір. Рис трошки краще, коричневий рис краще за білий. Гречана каша, пшоно, вівсяна каша ще краще. А найкраще – кіноа. І взагалі – відкрийте для себе вегетаріанську кухню.
  6. Треба усе що ви їсте занотовувати. Навіть до того як ви змінили свою дієту і фізичну активність просто збирати статистику на протязі пари тижнів. Вже цей простий крок за кілька днів дозволяє більшості людей побачити найбільші проблеми в своїй дієті. Спробуйте – справді дуже дієво.
  7. Почуття легкого голоду насправді є спрагою. Відчули що хочеться щось погризти – попийте води. Якщо через 15 хвилин все ще хочеться значить це і справді голод Smile
  8. Ну і останнє, але теж важливе – слідкуйте за своїм станом. Вага, рівень гідрації, пульс і тиск, … Особливо якщо все це для вас щось нове.

Тепер що я робив. І знову ж повторю – не робіть так, порадьтеся зі спеціалістом:

  1. Алкоголь – дозволяю собі 0.3 пива раз на 2-3 тижні. По-перше, більше і не хочеться, бо то тренування, то змагання, ну і по-друге, навіть такої дози досить. Якщо ж таки приймаєте алкоголь то ОБОВ’ЯЗКОВО для усунення зневоднення приймати додаткову рідину. Скажімо після 1 літру пива треба прийняти стільки ж води. Це або середніх розмірів кавун з’їсти, або пару великих чашок чаю. Для вина вже треба приймати вдвічі більше рідини, для горілки – в 3-5 разів більше.
  2. Зменшити споживання червоного м’яса. Куриця та індичка краще, риба ще краще. А тофу або просто соя ще краще, але вже до цього треба звикати.
  3. UPD. Сири – о, це болюча тема. Я великий прихильник сирів, особливо твердих і блакитних. Авсе це містить поганий холестерин… Коротше так – твердий сир погано, блакитний (з пліснявою) краще, козиний ще краще, а творог взагалі добре.
  4. Фрукти не означають здорове харчування. У більшості фруктів насправді дуже небагато корисного, але забагато цукру. В цілому чим менше солодкий фрукт тим краще. А овочі краще за фрукти.
  5. Цукор не потрібен взагалі. Чай смачніший і ароматніший без цукру набагато, для іншого можна використовуват безкалорійний цукрозамінник.
  6. Ваш улюблений лимонад чи колу напевне можна знайти у безкалорійному варіанті: кола, пепсі, докрот пеппер, спрайт, маг, …
  7. Голодання – це я про цей пункт говорив “не повторюйте за мною”. Я робив так – один день на тиждень повністю виключаю м’ясо з раціону і пропускаю вечерю. І ще один день їм лише сніданок (без м’яса). Насправді це зовсім не складно і не боляче. Через те що ми харчуємося відносно непогано і регулярно запасів у нашому організмі вистачить і на довше голодання без особливих проблем. Але важко психологічно. Коли пропускаєш обід починається паніка “їсти, їсти!!!”. Як тільки перетерпиш обід то вечеряти вже і не сильно хочеться. А якщо пропустит і вечерю то на ранок ледь не примушуєш себе їсти.
  8. Своє голодання коли пропускаю два прийоми їжі роблю в той день коли у мене найменша фізична активністью – у пя’тницю я лише пробігаю зарядку і вечером розслабляюся у бані. Баня хороший спосіб потренувати серце і в той же час дати відпочити м’язам.
  9. Наступний ранок після бані все одно протипоказано будь-які навантаження, тож можна відносно довго відсипатися і лише в районі обіду організм приходить до тями.
  10. На всих продуктах перевіряю калорійність і вміст жирів. Насичені жири погано, транс-жири ще гірше. Лакриця, яку я раніше так не любив зараз є одним з моїх регулярних ласощів – одні калорії без жирів, саме те що треба після довгої велоподорожі чі пробігу (наприклад така).
  11. Спортивні напої з додаванням солі, електролітів та інших речовин засвоюються швидше за воду і покращують процеси доставки енергії у м’язи для відновлення.
  12. Не забувайте про мульти-вітаміни у пігулках щоранку – якщо щось не те натворили з дієтою то хоч не такі погані наслідки будуть.
    • Ну і кілька ресурсів:
    У кого які думки з приводу усього вищенаписаного, хто що підкаже?

Рівні і зарплатня в МС

Переопублікую свій старий пост з деякими уточненями і доповненнями. Усе викладене нижче спрощено і підчищено від деталей які не змінюють суттєво розуміння процесу.

Подібна інформація не є секретною (окрім рівня з/п), але ще і кожному працівнку її повинен донести (навіть зобов’язаний) його безпосередній менеджер.

Отже атестація відбувається кожен рік. Оцінюються 2 речі. Перше це “технічна” частина. Тобто кожен складає собі план того що повнно бути зроблено за рік (фічі яким будеш володіти, курси на які сходиш, участь у конференціях, консультування кастомерів, підвищення технічного рівня, …). Відповідно плану (який звісно узгоджується з менеджером) кожного і оцінюють в кінці річного періоду.

Також є друга частина – здібності та досвід у певних областях (як то девелопмент, тестування, написання документації, консультування, управління людьми, …). Відповідно цієї частини видно як тебе слід розвивати і просувати, в якій області ти будеш більш ефективним. Також важливо наскільки ти добре працюєш з іншими командами, наскільки твоя робота впливає на інших і таке інше.

Для коригування планів (тому що плани усього продукту можуть змінитися, тебе можуть кинути на інші ділянки, тощо) і щоб “тримати руку на пульсі” всі зобов’язання переглядаються в середині року.

Після того як менеджери зробили свої оцінки всіх менеджерів збирає їх менеджер і так далі до самого верху. Разом вони розказують про кожну свою людину і намагаються їх проранжувати. Тобто навіть якщо у тебе конфлікти з менеджером і він намагається тебе “присадити” то теоретично інші менеджери можуть зауважити що вони знають що ти робив і допомогав їх командам і вони думають що тебе треба вище оцінити. І навпаки – ми його не знаємо, не знаємо що він робить, чому його так високо оцінили? Працюючи тут кожен вимушений спілкуватися з членами інших команд (в межах проекту чи групи споріднених проектів), ну це очевидно.

Крім усього іншого така система означає що сидіти спокійно і просто добре робити свою роботу не вийде. По-перше, кількість років на кожному рівні обмежена і якщо людина довго не росте то її рано чи піздно “попросять”. А, по-друге, кожен розуміє що його порівнюють з іншими коли роздають цукерки і намагається придумати щоб такого зробити побільше і помітніше – якийсь інструмент написати, узяти якусть помітну частину проекту на себе, проявляти активність у спілкуванні і доводити всі робочі проблеми до розв’язку якогомога швидше. Крім того одна з метрик за якої оцінюють менеджерів це те наскільки рівно і регулярно ростуть у його людей рівні – тобто чи допомогає він у рості, чи йде робота над слабкими сторонами і чи правльно докладаються зусилля. Іншими словами робоче середовище доволі агресивне і “просто добре робити свою роботу” недостатньо.

Так, людей проранжували і далі відбувається саме цікаве. Далі певний відсоток оримує вищий рівень/зарплатню/премію залежно від оцінки. Інші отримають менше бонуси, а хтось не отримує зовсім. Рівень зарплат визначається наступним чином. Є рівні, на кожному з яких є виделка – мінімум і максимум які може отримувати людина на цьому рівні та інші надбавки як різноманітні премії, тощо. Тобто щоб підвищити з/п людині яка дійшла до верхньої межі треба або постійно давати бонуси, або переводити на вищий рівень.

Але вищий рівень це не лише вища з/п, але і ширший набір обов’язків. Отже чим вище рівень тим більше треба брати на себе.  Рівні можна пояснити приблизно так (це лише для девелоперів та тестерів):

  • Спочатко ти якісно виконуєш доручену роботу і шукаєш рішення проблемам які тобі пояснили
  • Ти “ведеш” якісь задачі від самого початку (збір вимог, проектування, обговорення, залучення інших людей, дотримання заданих термінів). Тобто тобі вже не треба казати що робити по пунктах, а можна дати загальний напрямок.
  • Твоя робота впливає на роботу твоєї команди і споріднених команд – ти пропонуєш і пропихуєш нові рішення, архітектуру і способи роботи. Грубо кажучи придумуєш як покращити те над чим працює команда (включно з новими можливостями) чи процес розробки.
  • Далі твоя робота впливає на весь продукт – те що ти робиш впливає на ключові характеристики. Придумуєш як покращити весь продукт.
  • Наступнк – твоя робота впливає на весь напрямок і тут ти робиш щось таке що дає конкурентну перевагу компанії.
  • Ну і найвищий рівень – робота впливає на всю компанію.
    Кожен рівень має два “під-рівні” які більше показують досвід роботи на певному рівні.
    Ще цікаво що у відповідності до рівня кожному дають бонуси акціями. Але дають хитро – увесь бонус поділено на порції на 5 років і в кінці кожного кварталу видають 1/20 бонусу. Спочатку це зовсім якісь смішні суми, але оскільки бонуси накопичуються щороку то вже на другий рік ти отримуєш по 1/20 від цього та попереднього року. Крім того чим вище твій рівень тим вище бонуси.
    Ще пам’ятаєте про ранжування? Ну так от там усього 3 групи на кожні 2 рівні – перевиконав те що запланував (10% людей), все зробив як і планувалося (70%) та недопрацював (20%). Може бути наприклад так що ти був SDE який регулярно отримував бонуси за те що працював виключно добре і от тебе зробили SDE 2 і тепер вже не все так класно бо ти тепер в одній групі з людьми які тягнуть набагато більше. І опа – ти вже в найкращі 10% не влазиш.
    Це, ще раз повторю, веде до того що народ весь час думає що б таке зробити щоб 1) усі побачили що я зробив круту штуку, та 2) як зробити так щоб нею реально користувалися.

Ще по темі:

Фігурки Футурами, 6-й сезон

На цей раз фігурки від Toynami. Не можу словами описати наскільки добре їх зроблено. Герої наче з мультфільму вискочили – дуже схожі, яскраві і красиві.

Навіть упаковки у них такі що я досі не можу наважитися викинути коробки Smile

Та і власне з усих наборів це самий яскравий через карнавальні наряди головних трьох героїв.

В наборі такі персонажі:

    • Хламидниця (Ліла)
    • Капітан Вчора (Фрай)
    • Супер Король (Бендер)
    • Емі
    • Калкулон
    • Нудак

В кожній коробці також була частина Злого Санти – ноги, руки, голова, тулуб, автомат, …

    У Бендера відкриваються дверцята на пузі та знімається корона і мантія, у Фрая є тюбік супер мазі, у Емі на Нудака пістолети які можна вставити в руки. В всих крутиться голова і руки. У деяких або тулуб повертається в талії, або ноги теж рухомі.
    Інші мої цяцьки:

Що мені подобається в США, частина 2 (спорт і фізична культура, ставлення до інвалідів, мобільність і гнучкість, друзі)

Попередні частини:

І знову ж таки нагадаю що хочу порівнювати відмінності, а не зводити все до “в Україні погано, тут краще”. Тому коли скочуюся в менторський тон коригуйте мене.

І ще раз зауважу що все нижче написане є моїм особистим досвідом і обмежено як регіонально так і культурно/економічно. Тому цілком нормально якщо ви чули зовсім інші речі з інших джерел – США велика і різноманітна країна.

Спорт і фізична культура

Тільки поживши в США певний час я зрозумів чому у словосполученні “фізична культура” використовується саме слово “культура”. Тут і справді регулярна фізична активність є частиною того що нормально вихована людина мусить робити. Типу того як треба і правильно регулярно чистити зуби так само народ намагається бігати, плавати чи грати у футбол-бейсбол, та хоча б кожні вихідні ходити у гори чи походи на день-два усією родиною. В цілому люди тут здоровіші і виглядають трошки краще – шкіра рівніша і природнішого кольору, статура рівна, походка красива.

А те що всі займаються тим чи іншим спортом в свою чергу призводить до того що люди розуміють яким цінним і рідким є природній талант до спорту і скільки праці та самопожертви коштують ті результати. В кінці кінців спортсмени на ряду з митцями та науковцями є найкращими представниками людства і тому їх сильно люблять і підтримують. Коли хтось (не футболіст) з мого міста (зараз про Жовті Води)  виграє міжнародні змагання, а то і Чемпіонат Європи (http://www.mnenie.dp.ua/2012/08/20/ilona-biresh-gordost-zheltyx-vod/) про це навіть в самому місті мало хто знає. Тут би така людина не сходила б зі сторінок місцевих газет та телеканалів.

Одна з речей яка кидається в очі після довгої відсутності в Україні це яка там часто рахітична і некрасиво складена там молодь. Більшість навіть ходять якось криво, плечі перекособочені, ноги вивернуті носками у сторони… :(

Звісну і тут бувають усякі. Але як правило “жирні американці” це бідняки які самі на себе махнули рукою і прекрасно розуміють до чого це приведе.

Ставлення до інвалідів

Інваліди (у колясках, сліпі, тощо) тут набагато більше інтегровані в суспільство і це дуже помітно. В СРСР взагалі не любили інвалідів і відношення до них було “інвалід – сиди дома”. Тут же спочатку таке враження що їх набагато більше ніж у нас. Але з часом розумієш що вони просто можуть нормально тут функціонувати.

Якось недовго після переїзду я намагався юморити про ліфт у двоповерховому будинку на що у мене з інтересом запитали як у нас інваліди в колясках піднімаються на другий поверх :( І справа не лише у ліфтах. Це і спеціальні з’їзди нa всіх тротуарах щоб можна було переїхати перехрестя, кнопки на світлофорах що їх можна натиснути з коляски, звуковий сигнал на тих же світлофорах який повідомляє що можна переходити. У офіційних установах біля дверей є кнопки які відкривають двері і тримають їх відкритими певний час. На табличках кабінетів написи дубльовано шрифтом Брайля. На кожній парковці, якою б малою вона не була найзручніші (найближчі до входу/виходу) місця зарезервовано для інвалідів. В туалетах як мінімум одна кабінка призначена для інвалідів, а якщо вона всього одна то це вона і є. В автобусах на вході є спеціальні підйомники для колясок і так далі.

В результаті люди на колясках, з паличками, собаками-поводирями і іншими обмеженнями можуть самостійно функціонувати і забезпечувати свої базові потреби. А часто так само живуть і працюють як і інші люди.

Мобільність і гнучкість

Американці в цілому дуже мобільні. За статистикою середня родина раз на 8 років міняє місце проживання (це звісно означає що є такі хто переїздить кожні 2-3 роки і є такі хто все життя живе на одному місці).

Для пересічного українця сама ідея того що для зміни роботи треба переїхати в інше місто вже є джерелом неслабкого стресу. Тут же в першу чергу цікавляться роботою (щоб цікаво, з перспективою, добре платили і соціальний пакет хороший), а вже те що це на іншому березі континенту не є такою великою проблемою.

Продають будинки, прощаються з друзями, переїздять, влаштовуються на новому місці, знаходять нових друзів і продовжують жити як і раніше. І так більше одного разу.

Діти їдуть від батьків вже після школи і вже рідко коли повертаються у рідне місто. Та ще й  враховуючи те що батьки теж скоріше за все поїдуть з того міста.

Звісно є такі хто хоче чи не хоче жити в певному регіоні (тільки Каліфорній кажуть одні, тільки не Каліфорнія – інші). В Аляску в більшості випадків поїдуть або за дуже добрі гроші, або щоб подалі від людей. У Флориду кажуть міліонери на пенсію їдуть, у Техас – пенсіонери бідніші, ну і ще багато інших стереотипів…

Але аргументація “у нашому місті нема такої роботи яку мені хочеться” що її використовують практично всі в Україні американці не розуміють.

Друзі

Ви вже мабуть знаєте що словом “друг” тут називають і просто знайомих і закадичних друзяк. Знову ж таки на відміну від українців американці легко заводять і так само легко забувають друзів. Усі зв’язки рвуться з переїздами, новими інтересами та роботою. Та і родинні зв’язки тут набагато слабші.

Практично не буває такого щоб дружба зберігалася ще зі школи чи університету. При цьому вони якщо дружать то щиро, але завжди треба пам’ятати що як би добре до тебе не відносилися ти так само миттєво і безслідно можеш зникнути з їхнього життя як і вони з твого. Звісно є і випадки коли дружба тягнеться через роки і міста, але це як із коханням – далеко не кожному щастить знайти таку дружбу.

Думаю все це через мобільність та те що приватний простір американці цінують дуже швидко. Ви можете бути друзями і зустрічатися-тусити-займатися спортом разом доволі часто, але додому у гості вас запросять може раз чи два за 5 років. Хочеш зустрітися – давай у барі чи ресторані, там і їжа готова, і напої які хочеш. А мій неприбраний дім це моя особиста територія куди я не дуже люблю пускати інших. Якось так.

Якось один мій товариш (працювали разом) у якого сусіди були росіяни казав мені що поруч з ними від почуває себе безпечніше, але некомфортно. Справа в тому що якось він працював з дому кілька днів і не виходив на вулицю. Вони це помітили і прийшли перевіряти чи все з ним гаразд. З одного боку він тепер знає що як щось станеться то сусіди швидше відреагують ніж американці які не будуть до тебе самі лізти, а з іншого у нього тепер відчуття що за ним постійно хтось слідкує :)

Згодом напишу ще про щось, але якщо б вам хотілося почуту про щось конкретне давайте замовлення у коментарі.

2012-08-26–Lake Meredian Triathlon, Kent, WA

Ще перед самим стартом я пожартував що мій блакитний трі-костюм 2XU якийсь нещасливий: то на велосипеді їду ледь-ледь, то промажу на тому ж велосипеді мимо повороту… Посміялися з Оленою і забули. А на ранок я запізнився на старт плавання і наздоганяв натовп який вже плив. Але по порядку…

image

Сайт змагань – http://lakemeridiantri.com/.

Це вже другий раз як ми приймаємо участь в цьому триатлоні, але минулого року Олена робила спрінт, а зараз наважилася на олімпійську дистанцію.

Трохи менше ніж 40 хвилин машиною і ми в невеличкому (і не надтро цікавому) містечку Кент. Запаркувалися біля пожежної станції і влилися в натовп тріатлетів що прямували в парк.

Повісили велосипеди, розклали речі… У нас вже склалася процедура і певний порядок як і що робити, але кожного разу пробуємо щось новеньке, вносимо зміни. І як завжди щось забуваємо.

Так, велосипед висить, шолом на аеробарах, окуляри в шоломі, туфлі закріплені в педалях, пляшка з напоєм повна, пляшка з гелями на рамі, комп’ютер увімкнено… Так, кросівки на рушнику, під ним пояс із номером і візор, поруч біговий годинник… Натягнув гідрокостюм, в руках шапочка, окуляри, затички у вуха, пляшка з водою… Ковтнув сольові таблетки, з’їв пакетик енергетичного гелю.

І головне – в туалет! Не знаю чи то від хвилювання, чи що, але завжди перед стартом таке почуття що ось-ось почнется жорстока діарея. Звісно усі їдять у попередній день обережно і лише знакому їжу і з усима все нормально, але усі стоять в черзі Smile

 

Ну от завдяки всим тим чергам я і запізнився на плавання. Поки бігав туди-сюди, поки шапочку натягнув, іду у воду (старт метрів за 30 від берегу), бачу – пливуть. Ломонувся за ними, розштовхую повільних, психую, окуляри запотіли і протікають… Коротше емоції ще ті.

А, ну і оскільки ми стартували через 5 хвилин одне від одного то нам було не до фотографій.

 

Проплив я за 25:21, це 25-й результат у загальному заліку і 4-й у моїй віковій групі. На той час як розштовхав усих хто заважав зміг вийти на нормальний ритм та заспокоїтися. Десь за четвертину дістанції наш потік злився з тими хто робив спінт, тож на фініші ще довелося поштовхатися.

 

Вибіг з води, по дорозі окуляри на лоба, розстебуєш костюм, виймаєш руки з рукавів. Прибіг до велосипеда, костюм вже на талії, знімієш його в 3 прийоми – стягнув до колін, далі до щиколоток і швико виймаєш кожну ногу. Люди щоб не плутатися зайві секунди мажуть ноги олією або якимось кремами.

Далі змімаю шапочку, окуляри і виймаю затички, все летить на землю, окуляри і шолом на голову, застебнув, зняв вел і побіг з транзитної зони.

 

Я останнім часом став обуватися і розбуватися вже на велосипеді – у тріатлонських велотуфлів є спеціальна петля за яку її треба тримати рукою, а застібка як правило одна широка липучка яку можна витягнути високою дугою.

Спочатку стаєш на туфлі, набираєш швидкість, пітім хапаєш одну з нах і всовуєш ногу всередину, кілька обертів – те саме з іншою, кілька обретів і застібнув одну, потім іншу. Ну і розбуватися так само – за метрів 30-50 до фінішу тримаєш туфлю за петлю, розсебуєш і виймаєш ногу на туфлю.

В результаті в першій транзитці я був 1:29. Можна і швидше, але і так непогано.

 

На велоетапі мені поталанило вписатися в групу з 4-х гонщиків за якими я тримався з усих сил (що в принципі американськими правилами заборонено). Тримаючись близько до когось позаду крутити набагато легше бо не треба самому розрізати повітря, крім того досвідченіші велосипедисти краще тримають темп і розумніше докладають зусилля.

В результаті я проїхав за 1:06:37, мабуть мій найкращий час на велосипеді. У загальному заліку 12-й на велоетапі, та 4-1 у своїй віковій групі. Дані з велокомп’ютера – http://connect.garmin.com/activity/215692145.

 

Там же на велосипеді я двічі заправлявся гелями AccelGel, і це мабуть і було помилкою яка далася взнаки на бігові.

Коротше доїхав на диво непогано, дякую тим хто “підвозив” Smile

Зіскочив з байка, побіг у транзитку, вел на підставку, ноги в кросівки (у мене еластичні повороски), скинув шолом, схопив пояс з номером, візор та годинник і побіг. Цього разу забув насипати у кросівки порошок від натирання, але на диво особливо нічого не розтер, навіть до крові не дійшло.

Усього у другій транзитці провів 48 секунд.

 

Почав бігти непогано, за всима ознаками нарешті мав подолати прокляття і нарешті вибігти з 40 хвилин, але не склалося. На середині дистанції вже звичний шалений біль у боку. Потім ще два рази хапало. Довелося зупинятися кожного разу і робити дихальні вправи. Боліло так що навіть потюпцем бігти не міг Sad smile

Того дядька що був першим у нашій групі обганяв двічі, на третій раз вже не догнав. В результаті пробіг за 41:33. Другий у своїй віковій групі, 8-й у загальному заліку. Загальний час – 2:15:49. Біговий етап з годинника – http://connect.garmin.com/activity/215691420.

Думаю всі ці проблеми пов’язані з тим що я їв гелі на велосипеді. Треба буде наступного разу на олімпійській дистанції або взагалі спробувати обійтись без них, або щось інше спробувати.

 

Далі віддихався, набрав води і їжі і почав чекати на Олену. До речі бачив її двічі на велоетапі, та на біговому один раз (якраз коли вимушений був зупинитися в останнє).

Переживав сильно за неї, а вона виявляється пробігла навіть без жодної зупинки! На фініші ледь не впала, плаче. Питаю – що таке, погано, чи рада що подолала таку дистанцію? Каже – не знаю, просто плакати хочеться Smile Проте відійшла швидко.

Ну а про те які у неї збереглися спогади сподіваюся напише сама.

 

 

Наші результати – http://www.weraisethebar.com/rtbevents/results/LMT2012OLYMPICOVERALL.HTM, результати по віковим категоріям – http://www.weraisethebar.com/rtbevents/results/LMT2012OLYMPICAGEGROUP.HTM

NeilMed Sinus Rinse–комфортне промивання носу

Спочатку коротка передісторія. Алергія почала проявлятися у мене ще в Україні більше 10 років тому. Було доволі неприємно, але все миналося надзвичайно швидко – за 2-3 дні. Чихання, відчуття що з носа тече. Мабуть перші кілька років я навіть і не підозрював що це алергія. Але потім помітив що така реакція у мене на березу що квітне.

По переїзду у наш вічнозелений штат де берез не так щоб багато, але різні сосни і ялинки квітнуть цілий рік все стало набагато складніше. Чихав я так сильно і часто що аж у голові паморочилося, хоча було прикольно. Але найпротивніше те що ніс всередині опухав так що аж на очі давило. Коротше стан такої нефігової простуди день за днем.

Нарешті мене так це задовбало що я таки пішов до лікаря. Там у мене взяли кров на аналіз і видали список речовин на які у мене алергія (рослини, їжа, хімічні сполуки та ліки). Список доволі великий, але значення доволі малі. Власне в кожного з нас є алергії багато на що, але щоб вони проявилися потрібні великі концентрації тих самих речовин.

Ну так от. Лікар мені сказав що звісно можна пити пігулки від алергії, але в моєму випадку не настільки все погано щоб пити їх щодня. Профілактика для мене полягає в тому щоб пити більше рідини і промивати носа.

Якщо ви колись пробували “полоскати” носа то знаєте яка це неприємна штука. Пів-стакана теплої води з парою кришталиків солі (інакше обпечете все всередені і буде довго і сильно боліти), тягнеш ту воду, а воно аж у мозок стріляє наче хтось запав у носа напильник і інтенсивно ним там шарудить.

Помучався я так якийсь час, а потім почав шукати цивілізованіші рішення. І ось ця штука привернула увагу своїми позитивними відгуками і я вирішив її спробувати.

Купив набір з двох пляшок з до біса пакетиків пом’якшувача води в тій же коробці. Перший раз набрав води, насипав сіль і приготувався до звичайних неприємних почуттів.

Але яким був мій подив коли легенько натиснувши на пляшку пальцями я відчува як мене полилася вода з іншої ніздрі, а відчуттів взагалі ніяких не було. Ну тобто абсолютно. Настільки класно і легко виявилося це робити що я і досі повірити не можу.

Після певного часу регулярних (спочатку двічі на день, а згодом раз на день) промивань симптоми алергії пропали і тепер просто час від часу як згадую то промиваю.

До речі ще одна цікава річ. Я і раніше чув що в Україні більше пилюки у повітрі ніж у штатах і тому там і на дорогах брудно і штани постійно забрьохані як не в суху погоду ходиш. Звісно все це я вважав вигадками. Аж доки не приїхав в Україну з цією пляшкою в багажі. І перший же раз промивши носа (зізнаюся не в перший день по приїзду) був просто в шоці від того що побачив Sad smile

А люди ж цим дихають усе життя, тягуть все це сміття в легені… З іншого боку тут ми живемо майже в лісі, в Україні були виключно у містах. Хто зна що б воно було після Нью-Йорку.

Так от, до чого я. По-перше, промивати носа, а особливо в Україні обов’язково, бажано щодня. А друге – якщо вже це робити то краще за допомогою цього чудо пристрою. Бо безболісно і легко.

Сайт виробника – http://www.neilmed.com/usa/sinusrinse.php. На Амазоні – http://www.amazon.com/NeilMed-Sinus-Rinse-Bottles-Premixed/dp/B001HDRHR8/ref=pd_sim_hpc_1. Можна купити як “комплект”, так і окремо баночки і пакетики. Також є підставки щоб все це діло красиво сушити.