Доволі прикольна "розважальна" книжка жахів на 900+ сторінок
Починається як фантастика, потім проходить стадії детективу, екшену та авантюрного роману і балансує десь на межі з теорією заговору. Головна тема – мозкові вампіри, такі собі понадлюди.
Невеличка група “суперлюдей” не лише має можливість контролювати за допомогою свого розуму інших, але і жити на їх емоціях висмоктуючи енергію як вампіри. Ця страшна правда відкривається парі героїв-ідеалістів. І все закрутилося…
Правда в кінці все було досить передбачувано і трошки наскучило що чесних, справедливих і порядних головних героїв ніяк не можуть знищити ні суперлюди, ні ФБР, ні особиста охорона міліардерів.
Призначення: бігові рукавички для прохолодної погоди.
Загальні враження: неймовірно класна річ! Для комфортного бігу тоненькі рукавички, про які одразу забуваєш, дуже важливо. Зроблені з надзвичайно якісних матеріалів – не набрякають від поту і води, захищають від вітру, достатньо ніжні щоб витирати носа і мають рефлекотивні елементи. Отак як повернеш відкриту долоню на світло фар так з машини здається що фара у відповідь світиться.
Це взагалі одна з найулюбленіших бігових речей.
Недоліки: хіба що можна віднести те що вже при низьких температурах (0 і нижче) вони вже не працюють. Але для холодної погоди є інші моделі.
Насправді це вже ціла серія з майже 20 книг. І вся серія побудована на правилах настільної гри які сам Мартін свого часу і придумав. Причому в межах вигаданого світу усі події описують інші автори. Кожна книга таким чином складається з кількох різного розміру оповідань з ріним стилем викладення.
Конкретно ця книга є першою в серії і якщо і читати то треба починати з неї. Враховуючи неймовірну популярність усієї серії у західному світі, та історії про супер-героїв і подвиги не дивно що зараз цю книгу екранізують.
Приблизно суть така – пара вооючих іншопланетних сторін притрушує Землю вірусом який модифікує деяких і вбиває багатьох людей. Модифікації як правило є різними фізіологічними спотвореннями. Але іноді зміни є супер-можливостями.
Ну і відповідно уряд, бандити та самі по собі супер-люди починають робити якісь неймовірні речі для досягнення своїх не завжди ідеалістичних цілей.
Не дивлячись на дитячий сюжет в основі самі оповідання доволі жорсткі, реалістичні, а іноді і відразливі чи непристойні.
Але особливо я усе читати не буду, не подобається мені уся ця супер-героїчність. Хоча фільм із задоволенням подивлюся.
Загальні враження: Для тих хто не знає що це таке – це такі сильно обтягуючі штани для бігу. Тобто не просто спортивні штани, а такі що облягають усе тіло.
Це найтовші з подібних бігових штанів що у мене є. Але не дивлячись на те що вони майже невагомі у них можна бігати і у мінусовій температурі – вони стягують ноги і якимось чином не дать мерзнути.
Є у них крім ваги і інші переваги – нічого не заважає, не треться, не зачипається. А у випадку дощу нічого не збирає воду і бруд і не висить гирями на ногах – чиста синтетика.
Недоліки: Те що мені хотілося б в них покращити так це в першу чергу поставити блискавки внизу штанин. Бо зараз знімати, а особливо надягати буває іноді важко.
Ну і в пахвинній ділянці не найзручніше їх зроблено. Пробігти 10 км проблем нема, а от вже на довшій дистанції відчуваєш первні недоліки дизайну – там тисне, тут тягне. Двоє інших моделей штанів які я маю таких проблем не демонструють.
Авторці належить така кількість науково-фантастичних творів що вона мала б увійти у список класиків не лише за їх якість своїх, але і просто за кількість
На сьогодні виглядає доволі наівно, але тим не менше можна читати без особливих проблем.
Вояки агонізуючої міжзіркової імперії (прямо як совок у останні роки існування) через аварію опиняються на недослідженій планеті як виявляється покинутой людьми Землею.
Потім знаходять жертв іншої аварії, воюють трошки з ними. А потім і здичавілих землян знаходять.
Відверта пропаганда проти расизму і за служіння ідеалам, навіть нежиттєздатним.
Цікава в першу чергу тим що оповідь ведеться від імені Уілкі Колінза. А головним героєм є Чарльз Дікенс.
По суті це містичний детектив, доволі затягнутий і багатослівний. Тим не менше читати цікаво, затягує. З іншоно боку читає-читаєш, а аж нічого не відбулося.
Важко сказати наскільки добре автор імітує стиль Колінза. Але сморід і бруд тогочасного Лондону передані так добре що місцями аж гидко читати.
І ще в книзі багато опіуму, ландауму і іншої наркоти що тоді була популярною у джентельменів.
Ну і останні пару сторінок цього опусу перевертають весь сюжет догори ногами, тому має сенс дочитати щоб оцінити масштаб трагедії
Книгу написано у період після лікування автора. Той період коли він сам з подивом дізнався що його твори входять до списку найкращих літературних пам’яток сучасності.
Це остання видана при житті Діка книга (помер він у 1982). Піздній період творчості характерізується легшою (майже відсутньою) "психодилічністю", переплетеннями сюжетних ліний і навіть якоюсь інтригою в сюжеті.
З іншого боку питання які в ній піднімаються в чомусь важчі бо ще більше відірвані від реальності і є ледь не теологічними.
Цей "післялікувальний" період не є таким магічно привабливим, і твори з того часу не стали надто відомими.
Свого часу цей бренд можна було побачити спонсором багатьох великих змагань і спортивних заходів як марафони, Iron Man та подібних. Але з часом його почали витісняти нові більш агресивні бренди. Проте ім’я PowerBar досі відоме усім хто цікавиться в першу чергу видами спорту “на витривалість” і продукція є доволі поширеною і популярною.
Призначення: Як видно з назви це напій для споживання в процесі тренувань і змагань.
Глюкоза і фруктоза (у співвідношенні 2:1) теоретично більш ефективно, тобто через 2 канали, переносять “паливо” для м’язів. І взагалі суть подібних напоїв в тому що вони не лише дають організмі енергію, але і засвоюються легше ніж вода.
Загальні враження: У порівнянні з деякими іншими марками (наприклад. тим же Gatorade’мо) смак у напоя доволі водянистий, ненасичений якийсь. Але буквально через кілька сесій звикаєш до нього і він починає сприйматися як “вода для тренувань”.
Ціна просто прекрасна. Однієї банки вистачає на неймовірно довгий час.
Недоліки: не виявлено. Хіба що ненасичений смак можна до таких віднести.
Призначення: Енергетичні цукерки (200 калорій кожен пакет) для перед-стартового підкріплення. Також можна вживати в процесі тренувань чи змагань.
Загальні враження: Доволі приємні на смак пухкенькі двослойні шматочки (абсолютно не сході на те що намальовано на обгортці). Верхній шар – кисленьке желе, нижній – непрозорі, жирнуватий і без смаку.
Їх легко і їсти і смоктати, ніякого неприємного післявкусся, один пакет проковтнути можна без проблем. Можна запивати як водою так і абсолютно будь-яким спортивним напоєм.
Недоліки: Головна причина низької оцінки це погана упаковка. Вона красива, але незручна – нормально запечатати її не вийде, так само як і рівно розірвати її. Крім того цукерки після 2-3 днів у відкритому пакеті злипаються у один комок який виглядає не надто привабливо. Clif Shot Bloks хоч і не ідеально запакований, але незрівнянно краще в цьому плані.
Я взагалі не розумію як ними можна користуватися на змаганнях, мабуть треба кудись переупаковувати, або зупинятися.
Призначення: Енергетичний батончик який можна їсти перед, після та навіть під час тренувань та змагань щоб закинути “пального” в організм. Містить значну порцію натрію що має допомагати на довгих дистанціях, а також помітну долю протеіну та вуглеводів (те саме пальне).
На вибір існує велика кількість смаків, я особисто рекомендую спробувати “печиво з горіховим маслом”.
Загальні враження: Надзвичайно поживний батончик якого вистачить щоб перебити голод на 2-3 години. Якщо пробуєте вперше то враховуйте що його не там легко відкусити і важкувато жувати – по консістенції нагаює велетенську розплющену цукерку “Тузик” (застигла карамель для тих хто не застав цих міфічних цукерок).
Власне найзручніше його їсти на велосипеді або у транзитній зоні. Також можна з’їсти перед тренуванням якщо не вдалося нормально поїсти за 3-4 години до того. Для першого разу може вистачити і половинки батончику.
Також можна для змагань зарані порізати його на шматочки щоб не морочитися з відкусюванням (особливо якщо у вас щелепи не такі міцні як у бульдога).
Недоліки: Ну от власне те що важко відкусювати (я без допомоги рук цього зробити не можу) і жувати може стати проблемою. Також певною мірою упаковка не найкраща – її просто треба розірвати. І хоча обгортка липне до залишків батончику (тож його можна знову “запакувати” після відкушування) це вже будуть якість неестетичні шматки, а не не упаковка.
Не шедевр але цікаво. Якщо чесно то і найталановитішому письменнику важко буде (якщо взагалі можливо) написати наскільки-небудь літературно цінну кнугу в якій з першої з сторінки почінається кривава бійня і не скінчується на протязі сторінок 50.
Це свого виду літературний рімейк “Ночі живих мерців” чи ще якогось подібного кіношедевру (я точно назву не пам’ятаю). Але з часом випливає і майже пригодницький сюжет. І щось таки літературне проявлюється
