Місяць: Квітень 2020

2020-02 – Еквадор, Кіто, Телеферіко

Попередні записи:

Схоже я ніколи не завершу свою розповідь про Галапагоси, а тому спробую логічно завершити про Еквадор в цілому.

В одному з попередніх постів я писав що Кіто (столиця Еквадору) є надзвичайно не цікавим містом в якому мало що є робити туристам. Але таки одну варту уваги річ ми знайшли – це гора Телеферіко.

Сам Кіто, нагадаю, знаходиться на висоті 3 км, а Телеферіко піднімається вище 4 км. Ось там вже реально важко дихати без підготовки і можна лише повільно ходити. Добратися до неї з міста доволі просто – за $5 таксі довезе до канатної дороги за 30 хвилин з центру.

Як би ми знали про цю гору заздалегідь то вибралися б туди на цілий день. Ми бачили людей які у похідному обладнанні виходили в гору – це займає 3-4 години. Далі з гори починається трейл довжиною у кілька кілометрів, що теж займе 4-5 годин.

Інший варіант фізичної активності – взяти напрокат гірський велосипед тут же на місці де садять на канатну дорогу і на ньому злетіти вниз. Там є дуже звивиста, але відносно рівна (як ми могли бачити з кабінки) гравієво-грунтова дорога. Має бути цікаво.

Ціна квитка на канатку здається $8 (в обидва боки), ціну велосипедів не питав. На випадок коли черги дуже довгі можна доплатити пару доларів і стати в швидку чергу з якої садять в кабінки одразу.

На станції на вершині гори починається кілька стежок. Деякі ведуть до ферми з конями – на них звісно вас можуть покатати. Також є площадки з видами на місто і гори навколо. В той день що ми там були був надзвичайно густий туман який лише іноді розганяло вітром.

Також на станції на горі є кафешка з несподівано смачним какао і магазин сувенирної продукції з несподівано низькими цінами на вироби з шерсті місцевих тварин – ми купили светри з альпаки усього за $30 кожен собі. А на випадок як кому стане погано – є кімната з кисневими балонами.

У підсумку – як будете в Кіто знайдіть похідне обладнання і вирушайте в похід на весь день на Телеферіко. А як втомитеся то вниз можна буде спуститися канатною дорогою.

Robert Jackson Bennett. The Divine Cities / Роберт Джексон Беннет. Божествені міста (2014-2017)

Свіженька трилогія в якій автору вдалося запропонувати новий погляд на магію: як вона працює, які її першоджерела і які наслідки. Такі спроби бувають не часто – як правило у фентазі магія просто є. Але це до того ж ще й вдала спроба. І книги та герої в них самі по собі цікаві.

Прекрасна серія як для любителів фентезі, так і для тих хто надає перевагу темному фентазі, або навіть науковій фантастиці.

Вся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/159695-the-divine-cities.

City of Stairs / Місто сходів (2014)

В першій книзі нас знайомлять зі світом та основними дійовими особами. І це не просто світ з магією, але ще тут багато історії і політики і взагалі все переплутане і схоже на реальне життя.

На момент оповідання світ трилогії знаходиться на початку індустріальної ери. Що теж доволі незвично для фентазі де події в основному відбуваються у середньовіччі.

Події відбуваються в окупованому місті де окупанти вже дуже давно викоріняють місцеві вірування. І двійко головних дійових осіб є саме цими окупантами.

Розповідь йде одночасно про сучасність (пробудження одного з наче зниклих богів) та у минулому – так читач дізнається яким світ був до окупації, як було знищено богів і що сталося внаслідок.

Переказувати сюжет особливого сенсу нема – всю цінність складають саме деталі. Читав і не міг відірватися.

Оцінки:

City of Blades / Місто мечів (2016)

В другій книзі події відбуваються в іншому місті і головною дійовою особою є другорядний персонаж першої книги.

Усю книгу побудовано навколо наче б то пробудження іншого бога, але все настільки заплутано що до самого кінця важко розібратися в тому що відбувається. Чи то якісь інші божествені творіння, чи то видіння і безумства, чи що воно таке?

Книга для мене була трошки гіршою через більшу кількість містики в ній. Але на користь треба сказати, що в книзі не лише герої змінили свої характери під впливом досвіду, але і суспільства еволюціонували.

Читалося вже не так в один ковток і з цією книгою я провів більше часу. І це не обов’язково погано.

Оцінки:

City of Miracles / Місто див (2017)

Ще більше років минуло з подій першої книги, але знову починається якась чортівня.

Цього разу головним героєм є один з персонажів першої книги, а події відбуваються у кількох містах.

Залишки магічного, уособлені в кількох створіннях знаходять можливість розвивати свої вміння та збільшувати силу. І здається ера старих богів може повернутися. З цим і борються герої останньої книги трилогії.

Ця книга вийшла надзвичайно пригодницькою. Багато гострих моментів (бійок та переслідувань). Але при цьому вона є і найглибшою і піднімає дуже серйозні питання на які нема правильної відповіді. І також у книзі показано як правильні вчинки можуть бути злими, і як погані дії спричинені бажання чинити справедливо.

Дуже хороше завершення неймовірної серії.

Оцінки:

Комікси Futurama

Як великий прихильник Футурами я все ще вірю, що ми можемо одного дня побачити нові епізоди. Але також збираю іграшки (як ось ці – https://blog.golovatyi.info/2012/09/09/%d0%b4%d0%b8%d1%82%d1%8f%d1%87%d1%96-%d1%84%d1%96%d0%b3%d1%83%d0%b3%d1%80%d0%ba%d0%b8-%d1%84%d1%83%d1%82%d1%83%d1%80%d0%b0%d0%bc%d0%b8-%d1%84%d1%80%d0%b0%d0%b9-%d0%bb%d1%96%d0%bb%d0%b0/), дивлюся інші твори Мета Гроенга (https://blog.golovatyi.info/2020/01/23/disenchantment-2018/), читаю іноді різні сайти та новини на тему.

Але ще є одна річ яка дозволяє в черговий раз поринути у світ улюблених героїв – комікси.

Комікси як значна частина американської поп-культури є окремим повноцінним жанром. Велитенські томи, довжелезні серії, десятки років історії і цілі всесвіти. В невеличкій мірі все це існує і для Футурами. І кілька з них мені вдалося придбати.

Futurama-O-Rama (#1-#4) (2002)

Оскільки комікси я читав не по порядку (першими я прочитав випуски 10-13) то це була друга книга. І вона мені сподобалася більше.

Історії тут дійсно як міні-серії: вагітний Запп Брейніган якого рятує команда (пародія на “Апокаліпсис сьогодні”), мутованих акваріумних тваринок, космічних піратів та колекційних пухнастиків як зброї вампірів.

Не варто казати про те що гумору в кожному малюнку і діалогу є, нехай і не всі жарти надзвичайно смішать.

Мальовка ніяких нарікань не викликає – усе дуже схоже на серіал.

Оцінки:

Futurama Adventures (#5-#9) (2004)

В цьому випуски історії доволі довгі і візуально вони навіть трошки відрізняються – найбільше різницю видно у кольоровій гамі і те як обведено персонажів.

Такі історії як:

  • Фрая рятують від смертельної небезпеки на “Хто хоче бути міліонером”,
  • Нью Нью Йорк рятують від змови між Сантою, Рободияволом та Ніксоном,
  • майбутнє рятують від руйнівних дій минулого,
  • Землю рятують від злої Мамочки (пародія на Росомаху), та
  • Фрая в тілі професора рятують від лоботомії.

І всі ці історії не зважаючи на комічність ситуацій є доволі таки серйозними і навіть можуть примусити замислитися. Це вже практично література.

Оцінки:

Futurama Conquers The Universe (#10-#13) (2007)

Історії з 10-ї по 13-ту в яких команда приймає участь в Олімпійських Іграх, зараджує Землю старовинною простудою, потрапляє в цирк як потвори в колекції. А ще тут є історія про те як Бендер замінив Рободиявола у Пеклі для роботів і що з того вийшло.

Юмор цілком характерний для Футурами, мені сподобалося – наче подивився міні-серії.

Мальовка місцями дуже класна, але в кількох місцях я помітив трошки незвично намальованих персонажів. Але також треба відзначити велетенську кількість деталей на великих малюнках.

Також у випуску приведено інструкції як малювати Фрая та Бендера.

Оцінки:

Futurama: The Time Bender Trilogy (#16-#19) (2006)

Перше цікаве в цій трилогії – це те що вона скаладється з чотирьох частин :D

Друге – це по суті одна велика історія поділена на чотири глави.

Ну і третє – хоча вона по порядку номерів йде за попереднім випуском, проте надруковано її було на рік раніше.

В цій книзі команда Planet Express спричиняє порушення в часі і Лілу, Фрая та Бендера розкидує в різні часи. Ліла потрапляє у античну Грецію і має розбиратися з богами. Фрай потрапляє у приблизно наш час в якому Земля воює проти іншопланетних загарбників. А Бендер потрапляє до якихсь мормонів які намагаються спалити його на кострі.

В решті решт герої зустрічаються, рятують світ, Землю, час і взагалі повертають усе до майже того як воно було раніше.

Історія дуже сподобалася.

Оцінки:

Fred Saberhagen. Empire of the East / Фред Саберхаген. Східна Імперія (1968-1973)

Фентезійна серія події якої відбуваються у пост-апокаліптичному світі, що повернувся у стан середньовічного розвитку і поступово відновлюється.

Книги задумано і написано одразу і це видно в процесі читання – події наступної книги починаються там де закінчилася попередня і сюжет розкручується далі.

З самого початку може здатися, що це доволі примітивна історія про магію і мечі, але чим далі тим складнішими стають події. Герої так, як це характерно для фентазі 70-х лишаються картонними, але і тут не все так погано. Коротше несподівано для себе прочитав усю серію доволі швидко і з інтересом.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/43638-empire-of-the-east.

The Broken Lands / Розорені землі (1968)

В цій книзі ми знайомимось з головним героєм – молодим селянським хлопцем родину якого вбивають злі-презлі служки місцевого правителя. А отже герой приєднується до повстанців.

Далі відбувається кілька гостросюжетних подій в процесі якого ми отримуємо уяву про можливості магії в описаному світі, технологіями минулого (головний герой знаходить атомний танк старих часів) і під сам кінець розуміємо, що правитель розорених земель – усього лише служка Імператору Сходу.

Також присутні бої за палац і місто, шпигунські проникнення та магічні і політичні інтриги.

Оцінки:

The Black Mountains / Чорні гори (1971)

Армія повстанців рухається на схід щоб дістатися серця імперії, але на дорозі постають гори і недолана фортеця. І хоча ми вже знаємо, що світ в якому відбуваються події має і науку і магію (тобто це вже суміш наукової фантастики та фентезі) усе ще раз ускладнюється введенням незалежних дійових осіб що мають владу над фортецею та околицями. І при цьому вони навіть не союзники.

Також автор більше заглиблюється у доволі складну соціальну структуру суспільства, що неочікувано і додає глибини не лише цій, але і попередній книзі.

А за сюжетом повстанці різними хитрощами технологій та магії захоплюють фортецю, але не можуть скористатися перемогою і мусять тікати.

Оцінки?

Ardneh’s World / Світ Арднеха (1973)

Книга мінімум на половину складається з того, що головний герой з дівчиною тікають від військ ворога, а повстанці намагаються тому ворогу завадити у погоні. Також нам розказують історію Імператора і вводять в дію його могутніх магів.

Несподівано (так, знову несподівано) з’ясовується, що причиною повстань і боротьби стали знову таки старі технології. А по суті супер-комп’ютер однієї з країн нашого часу який спричинив не лише апокаліпсис, але і зробив можливою магією. І тепер, через сотні років він має більший інтелект і хоче виправити свої помилки руками людей.

Ну і звісно битви, магія, все ось це. Насправді дуже добре. І це найкраща і найсильніша книга з серії.

Оцінки:

Trudy Cooper, Danny Murphy. Platinum Grit Volume 1 / Труді Купер, Денні Мьорфі. Платинова пацанка, том перший (2009)

Мій перший комікс розмірів, що їх можна співставити з книгою… і враження дуже погане.

Чому я взявся саме за цей комікс? Справа в тому, що Труді Купер є авторкою класних коміксів Оглаф які я читаю щодня (з веб-сторінки). І такого ж рівня чорного і дорослого гумору я очікував і тут. Але натомість отримав якусь маячню в якій не бачу особливого сенсу.

Двійко героїв – молоді хлопець і дівчина, прибувають щоб отримати у спадок шотландський замок. Там хлопця викликає на двобій мечами якийсь родич. Родича вбивають скинувши на нього фортепіано. Потім не пойми звідки якийсь детектив щось розслідує стосовно цього вбивста і раптом зникає, а головний герой летить на небо до знаків зодіака. Потім іншопланетяни, ще інші іншопланетяни, роботи, контоль свідомості, танцівниці і взагалі все що завгодно.

З опису вище може скластися враження, що сюжет надзвичайно насичений. Але ні – він просто стрибає з локації в локації і від персонажів до персонажів без будь-яких переходів та обгрунтувань.

Єдине що не викликає негативу це мальовка. Виразні чорно-білі малюнки в яких добре дотримано баланс між реалістичністю та карикатурою. А в цілому – дарма витрачений час.

Оцінки:

Philips Norelco OneBlade

Свого часу цю штуку інтенсивно рекламували у виданнях (як друкованих так і інтернет) надвзичайно інтенсивно. Звісно я не маю на увазі блимаючі банери чи щось таке – це були в основному огляди різноманітні де цей продукт хвалили ненав’язливо. В рекламі стверджувалося, що ця штука крім того що виконує функції трімера може замінити і бритву.

У мене колись була нагода прожити майже два місяці самотньо (читайте ось тут) і я вирішив відпустити бороду на кілька міліметрів. І дійсно з цим трімером це було надзвичайно просто.

Але спочатку треба сказати – як бритва ця штука абсолютно негодна. Голить вона дуже не чисто, багато залишає. І можна нескінченно ялозити нею по обличчю до кривавих вавок, але чисто так і не буде. В найкращому разі можна досягти ефекту “голився вчора”.

Ще можна використовувати гострий край, а не усю поверхню леза щоб зробити чітку лінію і виходить це доволі непогано.

А от як трімер – просто ідеально. Насадки на 1, 3 та 5 мм. Можна водити під будь-яким кутом і у будь-якому напрямку. Не боїться води, легка, проста у використанні штука. Швидко заряджається. Лезо (вірніше там пластина) можна замінити як треба, але мені так здається, що до того треба буде ним користуватися невпинно кілька років.

Купив я його півтора роки тому за дуже вигідною ціною – $30 (повна ціна була щось під $90). А сьогодні вже повна ціна складає $35. На сайті виробника – https://www.usa.philips.com/c-p/QP2520_90/norelco-oneblade-face.

Saucony Kinvara 10

Ці кросівки можна знайти в кожному огляді бігових кросівок з найкращими відгуками і рекомендаціями. Як правило про них пишуть, що це легкі, швидкі, але не занадто полегшені кросівки. І радять їх для швидкого бігу на довгі дистанції і як найкращий вибір для любителів на пів-марафони та марафони. В цьому сенсі вони мені нагадують легендарні Brooks Launch першої моделі які дійсно були феноменальними кросівками для марафону для любителів.

Отже поглянемо на деякі характеристики:

  • Ціна: повна ціна складає $110, але багато де можна знати знижки. Я, наприклад, отримав купон на $30 від Strava на цю модель. І оскільки на момент написання виробник вже пропонує 11-ту модель ціна на 10-у вже опустилася до $80/
  • Вага – 221 грам.
  • Підйом: п’ята – 23 мм, носок – 19 мм, різниця – 4 мм.
  • Підошва EVA, в один прошарок (трошки захисної гуми на п’ятці).
  • Верх – щільна сітка, не просвічується.
  • Середньої товщини язичок, не совається взагалі.
  • На сайті виробника – https://www.saucony.com/en/kinvara-10/35940M.html.

Перше враження від цих кросівок – легкі, хочеться швидко бігти, але щось занадто тверда підошва. І власне це відчуття трошки надмірної твердості підошви так і не зникло навіть після більше 100 набіганих у них кілометрів. Але я призвичаївся і мені вони почали подобатися.

В цих кросівках дійсно можна навіть змагатися на дистанції від 10 км до марафону, але я все одно думаю, що для початківців кращим вибором буде Brooks Launch 5. Саме через жорсткість підошви. Але якщо в Launch легко бігти розслаблено і треба трошки примушувати себе бігти швидше, то в Kinvara однакові відчутя як коли біжиш повільно, так і коли прискорюєшся.

Кросівки дуже добре виглядають, але не думаю що в них буде комфортно просто ходити. Вони доволі щільно облягають ступню, ніде нічого не совається, язичок сидить на місці і повороски ніде занадто не тиснуть. Коротше дійсно хороші кросівки для свого призначення.

Scott Douglas, Pete Pfitzinger. Advanced Marathoning. Second Edititon / Скотт Дуглас, Піт Пфітзінгер. Наступний рівень марафону, друга редакція (2008)

Книга, як має бути очевидно з назви, розповідає про наступний рівень підготовки до марафону: харчування та гідрація, не бігові тренування, відновлення, надбання пікової форми, стратегія в день старту.

Але найголовніша цінність цієї книги – план тренувань. Причому цих планів кілька і різняться вони тим, що кожен з них має різний кілометраж на тиждень. Також є плани на 12 та 18 тижнів.

В процесі підготовки автори пропонують різні види бігових тренувань: середні дистанції, високий темп, довгі дистанції, інтервали. І при цьому вони пояснюють в чому ціль і цінність кожного з видів і як правильно розрахувати навантаження.

Книга хоча і дає багато технічних деталей і подробиць при цьому не занурюється у числа та статистику. Тому вона скоріше не для тренерів та лікарів, а для спортсменів любителів дуже високого рівня. Взагалі у мене склалося таке враження, що автори своєю аудиторією вважають тих хто біжить марафон 2:30 і швидше.

Не зважаючи на це книга була мені цікавою і читав я її з задоволенням. Навряд чи я можу сказати, що дізнався щось абсолютно нове, але для багатьох речей тепер маю краще розуміння і обгрунтування чому саме так, які є причини і які мають бути наслідки. Тобто книга для мене була просвітницькою.

Оцінки:

2020-02 – Еквадор, Галапагоси. Частина IV

Попередні записи:

На острові Ізабела щоб побачити дике життя достатньо просто вийти з кімнати: ігуани лазять де завгодно, гіганські черепахи тиняються у лісі, а прямо на пляжі пелікани пірнають у воду за рибою якої теж повно у воді. Ну і звісно наглючі морські котики, що сплять на лавочках, столах, посеред доріг та і взагалі де їм заманеться.

І я якось примудрився загубити всі відео і фото з пеліканами :(

Звісно ж можна також побачити великих морських черепах, крихітних пінгвінів, скатів, морських котиків та інших тварин. Для цього доведеться відпливсти трохи від острова. Але там усе одно мілина, просто вона в океані.

Ми власне пів дня і провели плаваючи та роздивляючись усіх цих тварин. А потім ще й попливли на лавові утворення де арки та доріжки з лави розкидано у яскраво синій мілкій воді. А на лаві ростуть великі кактуси. Абсолютно іншопланетний пейзаж, сам би такого ніколи не вигадав.

І взагалі якщо вам доведеться побувати на Галапагосах то хоча б день, а краще ще більше витратьте на те щоб побачити що там у воді навколо островів. Це красиво, цікаво, незвично і насправді щось унікальне. До того ж тут дике життя не надто боїться людей і до багатьох з цих тварин можна наблизитися просто впритул.

Що мене ще вразило так це той момент який ми бачили у фільмах про людей хто намагається вибратися з острову назад у великий світ, а океанські хвилі їх відкидають назад. Так от дійсно виходить так, що біля островів океан доволі мілкий десятки, а іноді і сотні метрів. А потім дно різко йде вниз і прямо видно межу по які ходять надзвичайно високі хвилі.

І у нас на човні капітан ловив момент коли можна прискоритися і проскочити між хвилями. На відео внизу я про це згадую. І хоча там хвиль особливо не видно я пам’ятаю, що як розумієш їх розмір то страшнувато стає. Вони вище за людину і відстань між ними десь метрів 40-50. Трохи похвилювалися.

Ну а тепер власне відео де є черепахи, сплячі акули, лавовий острів та інше. Усе безсистемно зібрано в купу.