Samsung Gear IconX 2018

Призначення та характеристики

Справді безпровідні (тобто взагалі без будь-яких проводів) навушники в яких завдяки їх захищеності від поту та бризок можна займатися спортом.

Взагалі справді безпровідні навушники з хорошим прийомом сигналу та нормальним часом роботи з’явилися не так давно і до цього часу більшість моделей мали багато проблем. Але з появою саме цієї моделі та подібних моделей від Garmin та Jaybird ситуація почала покращуватися.

Спочатку глянемо на характеристики:

  • Ціна. Повна ціна складає $200, але час від часу бувають акції і розпродажі і мені вдалося купити їх за $150.
  • Форм-фактор: вкладиші.
  • Захищеність:  IPX2 (піт та бризки).
  • Вага: 8 грамів кожен вкладиш.
  • Розміри: в комплекті йдуть насадки трьох різних розмірів.
  • Час роботи: 5 годин з Bluetooth, або 7 годин в режимі відтворення музики записаної на самі навушники.
  • Кейс-батарея: додатково утримує повну зарядку.
  • Повна зарядка (кейсу та навушників) триває менше 2 годин і здійснюється через роз’єм USB-C.
  • Швидка зарядка: 10 хвилин у кейсі заряджають навушники на 1 годину.
  • Кнопки управління: відсутні. Натомість навушники реагують на різні дотики та жести. Одне торкання – відтворення/пауза, подвійне торкання – наступна пісня, провести вгору/вниз – гучність і так далі.
  • Датчик серцебиття – вбудований в навушники.
  • На сайті виробника: http://www.samsung.com/global/galaxy/gear-iconx/.

 

Враження від використання

Спочатку про якість звуку. З того що я постійно використовую має сенс порівнювати зі спортивними ж Bose SoundSportJayBird BlueBuds X Sport та Jaybird JF3 Freedom. За комфортом та якістю звуку Samsung очікувано програє Bose, але через те що Bose не щільно прилягають у Icon чути набагато менше зовнішнього шуму. Якщо ж порівнювати з моделями від Jaybird то мені звук у Samsung подобається менше. Хоча він дуже чистий і чіткий у ньому наче не вистачає якоїсь м’ясистості. Натомість звук у навушників дуже дзвінкий. Він найкраще підійде для року і подібної музики де багато усього відбувається на середніх частотах і де бас та перепади гучності не такі важливі. Зрозумійте мене правильно – звук такий що чути що дорогі навушники, в цьому розчаровані не будете.

Активне шумоподавлення у навушників відсутнє, проте через те що вони добре закривають вуха зовнішні шуми не дуже і заважають.

Стосовно комфорту теж усе непогано – в них можна провести пару годин. А під час бігу та інших активних занять вони не те що не стрибають, вони навіть не зрушуються хоч на скількись.

Так само радують розміри – навушники практично не виступають з вух і їх можна навіть не помітити якщо дивитися на людину в них не з боку.

 

Коробочка виглядає доволі стильно, компактна і неї легко оперувати.

Підключення до телефонів не викликало жодних проблем.

Тепер про недоліки. Перше і головне це управління – під час бігу просто неможливо не зробити щось не те. Хочеш перейти на іншу пісню чи змінити гучніть – гарантовано або поставиш на паузу або ще щось таке відбудеться. Навіть якщо не бігати у них, а спокійно стояти часто не вдається виконати потрібну команду. І це відгук який ви можете часто прочитати від багатьох людей будь-де. Я особисто для управління музикою використовую програму на своєму Garmin vívoactive HR і вам також рекомендую забути про управління жестами.

Ну і варто сказати про те що присутнє, але мені особисто не суттєве. Датчики серцебиття нажаль доступні лише через програму від Samsung і ніяк скористатися ними з пристроями від Garmin не вийде. Тому ними і не користуємося.

Так само і тренер вбудований в навушники який може підказувати програму бігу нам абсолютно ні до чого. Та і максимум що він може там підказати це “тримай темп”, “знижуй серцебиття” і таке інше. Ніяких там справжніх програм на швидкість чи витривалість нема. Тому раджу його просто відключити.

 

У підсумку якби цим навушникам краще управління то я навіть би погодився на той звук що є і назвав би їх найкращими спортивними навушниками взагалі. А поки що є шанс у когось зробити ще ближче до ідеалу :)

Оцінки:

 

 

[переклад] Nirvana – Polly

Вираз Polly wants a cracker який дослівно перекладається як “Полі хоче плеченьку” використовують так само як у нас “Попка дурак” – цій фразі вчать домашніх папуг. І в цій пісні фраза має подвійний зміст.

Полі хоче печеньку?
Але спочатку мені треба розрядитися.
Вона хоче води
І щоб я прибрав паяльну лампу?

Це ж не моя провина –
У всіх нас всередині є зернятко зла.
Давай зв’яжу
Твої брудні крильця,
Дай погарцюю на тобі.
Не ріж собі вени –
Мені ж потрібна твоя допомога
Щоб задовольнитися.
У мене є мотузка –
Я ж тобі казав,
Я тобі обіцяв
І так і зроблю.
Дай погарцюю на тобі.
Не ріж собі вени –
Мені ж потрібна твоя допомога
Щоб задовольнитися.

Полі хоче печеньку?
Може ще і поїсти дати?
Вона просить розв’язати її.
Може так і зроблю щоб поганятися за нею.

Полі каже що у неї болить спина,
І що їй вже сумно…
Вона мене підловила і втікла,
Мене вражає її волі до життя.

Трейл Forth of July

Олена десь прочитала про цей трейл що наче на ньому рано починається весна і можна побачити багато квіточок. Власне весь трейл туди і назад має трохи більше 20 км довжини та нормальний підйом (і відповідно спуск у зворотній бік) що доволі нормально для одного дня.

 

В сам похід ми визбиралися 25-го березня. Добиратися до трейлу від нас десь приблизно 2.5 години машиною, через засніжений гірський перевал де все ще можна кататися на лижах і потім у приємне курортне містечко у німецькому стилі під назвою Лівенворс.

 

Коли ми вже були близько до початку трейлу на дорозі було доволі багато снігу і навіть брили льоду. От заради таких моментів я дуже щасливий що маю Subaru Forester і страшенно своєю машиною задоволений.

Коротше приїхали ми на початок трейлу, взулися, накинули рюкзаки і вирушили в дорогу. Доріжка не круто, але постійно йду у гору, з’являється трошки сніжку що ще не потанув. З часом снігові плями все більші і більші. І ось вже плями не засніженої землі серед снігу. А далі пішов сам сніг з під якого іноді видно вершини придавлених ним дерев та якісь кущики.

 

Доріжка зникла, але там хтось один перед нами пройшов і ми слідували цим слідам. Сліди йшли в гору зиґзаґом і я перевіряв своїм новим навігатором Garmin Oregon 750t – схоже той хто йшов тут до нас дуже добре знав дорогу і слідував її контурам навіть коли нічого під снігом не видно.

В якийсь момент сніг вже вкривав все навколо, а кут підйому ставав все крутішим. Вже було трошки страшнувато йти – якщо послизнутися то можна дуже круто полетіти вниз багато десятків метрів. Не знаю який там точно був кут, але у багатьох випадках здавалося що було крутіше за 45 градусів.

 

І таки в один момент я послизнувся і поїхав вниз. Вдалося зачепитися однією ногою яка була глибоко в снігу і далі на спині роблячи сходинки ногами я обережно видерався назад на доріжку. Проблема в тому що в такий момент лежиш на крутому схилі мерзлого снігу з якого не стирчить жодної травинки. І можна просто зірватися вниз. Ну та як би там не було я нарешті через якийсь час вибрався назад в “колію” і ми вирішили йти назад. Олені в цей час снігу було вже вище коліна.

Ми не дійшли найвищої точки трейлу пару сотень метрів, а по довжині зробили лише половину дистанції. Тим не менше це було правильне рішення – занадто ризиковано було продовжувати.

 

Йти назад теж було не надто легко – весь час з гори що важко для м’яз ніг.

І ось через 5 годин ми вже біля машини і оскільки закінчили ми на годин 5 раніше ніж розраховували то поїхали у Лівенворс щоб поїсти німецьких сосисок. Ну і додому потім :)

Наша подорож на Garmin Connect – https://connect.garmin.com/modern/activity/2579756255 і на Strava – https://www.strava.com/activities/1472362291.

Усі світлини з цього та інших наших хайків за 2018-й рік – https://1drv.ms/f/s!An2jFEIZkBKyk4EoN9nIOTBMnzbr-A.

Hannu Rajaniemi. Jean le Flambeur / Ханну Райаніємі. Жан ле Фламбер (2010-2014)

Коли дебютна книга нікому до того не відомого автора вистрілює так що її усі порівнюють зі “Сліпою зоною” та “Анафемом” і коли гранди жанру в один голос хвалять і автора і книгу то без усяких сумнівів треба брати і читати.

І треба сказати що хоча ні стиль оповідання ні описаний світ не схожі на те з чим книгу порівнюють є щось таки спільне у молодого автора і Пітера Уотса. А саме ставлення до читача як до розумної дорослої людини. І якщо Уотс оперує науковими і вузькоспеціалізованими термінами не пояснюючи їх (що примушує на кожній сторінці щось шукати у Вікіпедії) то Райніємі не розказує нам ні історію світу в якому відбуваються події ні історії діючих осіб. Читача просто кидають у вир подій і лишається дізнаватися про світ з дрібниць супровідної до основного сюжету інформації. Ну або здатися і кинути читати.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/57134-jean-le-flambeur.

 

The Quantum Thief / Квантовий крадій (2010)

Головного героя визволяють з в’язниці в якій він нескінченно переживав смерть у різних її формах. А визволяють його щоб він вкрав те що потрібно замовнику. А вкрасти треба на Марсі, у крокуючому місті. А мешканці Марсу захищають себе від спостерігачів спеціальними технологіями. А головний герой виявляється вже колись давно був на Марсі і навіть щось там набудував.
І ще тут є якісь зоку з їх технологіями, ще є нановіруси що постійно атакують місто. Ще тут кожна людина має чітко відведений час життя після чого має служити роки як свідомість однієї з машин що підтримує існування міста. І ще тут є боги і купа інших незрозумілих і не пояснених ніколи речей…

Але тим не менше книга затягує і її сюжет схожий на детектив у стім-панковій обгортці навіть не такий цікавий як той світ що намагаєшся його зрозуміти поки читаєш.

І хоча до кінця нам так і не розказують ні історію головного героя чи замовника крадіжки, ні історію Марса і катастрофи що здається сталася в минулому світ виглядає логічним і ніяких дисонансів не викликає. І при цьому сюжет розвивається доволі непередбачувано.

Оцінки:

Книга мені настільки сподобалася що я одразу почав читати наступну в серії…

 

The Fractal Prince / Фрактальний принц (2012)

Цього разу більшість подій відбувається на Землі на яку вирушає головний герой щоб викрасти дитячу копію одного з богів.

У книзі ми більше дізнаємося про світ і краще починаємо розуміти значення термінів що їх використовує і автор і його герої.

Власне перед нами світ в якому людство майже втратило своє біологічне коріння і так само існує у віртуальній реальності як і у фізичній. При цьому універсальні штучні інтелекти це як правило поробітнені людські свідомості.

Ще у нас тут існує самокопіювання (для свідомості) та навіть “чорні дири” у вигляді злиття безлічі особистостей в бога. Ну і так далі.

Уся книга має східні мотиви що підсилюється як іменами землян так і їх термінологією – джини, як приклад.

Власне одна з проблем з подібними книгами це те що їх сюжет не можна розказати не переказавши усю книгу в деталях. І тут дійсно краще прочитати ніж послухати чийсь відгук.

Книга мені так само сподобалася, чимось більше, а чимось менше ніж перша, але перед тим як почати останню в серії захотілося перемкнутися тимчасово на щось легше для мозку. Занадто вже вибаглива подібна фантастика…

Оцінки:

Перший раз у Сан Дієго

За всі 10 років що ми в США нарешті спроміглися відвідати це велике місто на самому кордоні з Мексикою.

 

Була і нагода – наші знайомі друзі живуть там вже деякий час, а ми не бачилися дуже давно. Але оскільки вони свідомо в інтернеті не світяться то про них ми згадувати не будемо і їхні фото теж показувати не будемо.

 

Були ми там у лютому, але як видно на фото було в Сан Дієго в цей час доволі тепло. Якби не сильний і холодний вітер що час від часу примушував одягати куртки то в одних шортах і футболці там саме те що треба.

 

І хоча місто сильно на півдні та ще і на березі океану рятує його від шаленої спеки холодна течія що підходить близько до берегу.

Взагалі дорогі райони та містечка що складають місто знаходяться на пагорбах близько до океану – тут і берег, і рослинність, і не так спекотно. А якісь 10 км вглиб континенту і вже все навколо плавиться без прохолодного вітру.

 

Біля міста розташовано велику військово-морську базу, можна навіть спостерігати гігантські кораблі у заливі.

 

Є тут і маяк у місці в якому вперше на цьому березі висадилися іспанці. Є і купа інших історичних та усяких різних музеїв та місць.

А в сам маяк можна зайти і подивитися на побут людей ще якісь 100 років тому.

 

Звісно є і пляжі як у самому місті так і у містечках навколо. Не знаю як там літом, але зимою купатися в океані було б дуже холодно. Тому ми в воду і не лізли.

 

Одне з найвідоміших туристичних місць Сан Дієго це парк водяних тварюк SeaWorld. У парк можна йти на цілий день – там крім акваріумів ще проходять шоу з різними тваринами. Лише раджу глянути на розклад виступів зарані і скласти собі програму бо інакше можна усе не встигнути (от ми не встигли усі виступи подивитися).

 

Але тим не менше те що побачили нам сподобалося. Виступи морських котиків, косатки, та і просто акваріуми з рибами, черепахами та іншими гадами цікаві. Не кажучи вже про дельфінів, пінгвінів та інших видр.

 

Власне все що можна сказати про цей парк – як раптом будете в Сан Дієго то завітайте туди :)

 

А ще ми відвідали історичну частину міста в якій зараз розміщено магазинчики і кафешки: вироби зі шкіри, кава, вироби з глини і таке інше.

 

Окремо варто зауважити військовий корабель-музей який почав служити у Другу Світову, а свою останню місію виконав у 1991-му році. З нього злітали винищувачі та бомбардувальники щемити Хусейна.

 

Сам корабель тричі перебудовували і модернізовували, а зараз по ньому бродять натовпи туристів.

Тут можна подивитися в яких умовах (дуже спартанських) живуть моряки, офіцери (трошечки краще), кімнати управління різними загонами, кімнати нарад, командні пункти, …

 

Що ще цікаво так це літаки і гелікоптери різного призначення і різних років виставлені на палубах.

 

І тут же стоять тенти де вже старі пілоти хто насправді служили на цьому кораблі розказують про деталі та складнощі зльоту і посадки та інші технічні моменти. Біля них є великі екрани де все що вони пояснюють можна побачити на документальних кадрах.

 

А ще нам вдалося знайти час і трошки поганяти на рентованих гірських байках у дуже зручному для цього парку біля якого і живуть наші знайомі. Було і де розігнатися, було що подивитися і були складні (як для нас) технічні моменти, але не занадто.

 

Коротше поганяли з задоволенням.

 

На цьому у мене все :)

 

Усі світлини з подорожі тут – https://1drv.ms/f/s!An2jFEIZkBKyk4E1xOCRDzQsLIECKA.

[english] high and dry

 

Словосполучення яке дослівно можна перекласти як “підвішений і висушений” і має такі значення: безнадійний, покинутий, забутий. Використовується найчастіше у формі leave high and dry (залишити висіти і сохнути) і походить скоріше за все з морської справи де щось виймали з води, підвішували сушити і забували, а воно (те щось) потім безнадійно псувалося.

Ну і також це назва відомої пісні Radiohead.

У словниках:

 

Aubrey Organics Swimmer’s Shampoo, Aubrey Organics Swimmer’s Conditioner

 

Якщо ви плаваєте у басейні хоча б пару разів на тиждень і плавання це триває не менше 30 хвилин кожного разу то вам як мінімум треба користуватися спеціальним шампунем “для плавців”.

Справа в тому що у хлорованій воді і навіть у солоній присутня достатня кількість хімії щоб від регулярного відвідування басейну отримати хімічний опік шкіри голови. Ускладняється  проблема тим що хімічними речовинами з басейну пропитується волосся і коли ви потієте, чи навіть просто у підвищений вологості той хлор знову виділяється і ускладнює ваш опік.

Звичайні шампуні що їх рекламують та ті безіменні що їх надають у спортклубах не вміють ефективно боротися з цією проблемою. От саме тому і існують спеціалізовані шампуні для плавців. Без них рано чи пізно проблеми накопичуються і проявляються у почервонінні, свербінні та інших неприємних проявах.

Саме цей бренд я згадую тому лише що Олена свого часу перепробувала кілька подібних рішень і зупинилася на цьому як ефективному, відносно не дорогому та приємному тактильно і на запах. Тому ним користуюся і я :)

Шампунь доволі рідкий, приємно пахне, але після змивання волосся стає просто неймовірно жорстким на дотик і якщо не користуватися кондиціонером то нічого зробити з ним (волоссям) не вдається. Ціна за 16 рідких унцій (470 мл) складає $15-$20.

Що ж стосується кондиціонеру то можна брати будь-який, але я згадав цей же бренд просто тому що він трошки краще (здається) працює. Тут ціна буде $8 за 11 унцій (320 мл).

Оцінка на Amazon – 3.2/5 (https://www.amazon.com/gp/product/B0009VDBRE).

Оновлення від 2020/03/15: Беру свої слова стосовно кондиціонеру назад. Справа в тому що шампунь вимиваючи хлорку з волосся робить його при цьому таким жорстким, що навіть розчесати його не можна буде. І хоча звичайний кондиціонер допомагає, але все ж таки після певного часу використання можу однозначно сказати – спеціалізований кондиціонер працює набагато краще.

І тому варто таки купувати їх в комплекті. Ціна кондиціонеру – $10 за 11 унцій.

Sid Meier’s Civilization VI (2016)

 

Для тих хто раптом не знає – п’ята Цивілізація це моя і Олени улюблена гра для PC в яку ми награли кілька тисяч годин (Sid Meier’s Civilization V: Brave New World (2013), Civilization V: Gods & Kings (2012) та Sid Meier’s Civilization V (2010)). І тому звісно як тільки нова версія з’явилася у продажу я її одразу і купив і встановив і запустив.

Звичайна для великих ігор ціна (в США) у $60, тут все очікувано. І ціна такою ж і зберігається на момент написання цього посту. А от далі почалося неочікуване.

І почну я з зовнішнього вигляду. Дизайнерам треба було вирішити проблему відображення великої кількості дрібних об’єктів на карті так щоб вони не зливалися одне з одним і відрізнялися. А для цього в тому числі треба використовувати яскраві та контрастні кольори. Зробити яскравіші кольори з тією графікою що була у 5-й версії не вийшло б тому що знову ж таки весь екран було б забито дрібними яскравими плямами. Ну і в результаті нова версія отримала дещо мультиплікаційний стиль. Стиль цей дуже сильно різниться від попередньої версії, але особисто у мене ніяких негативних емоцій не викликає.

Щодо самого ігрового процесу то він став набагато складніший. Найбільше це проявляється в тому що тепер нема ніяких “атоматичних” дій. Розвідка територій, розбудовування міст, управління населенням, розвиток технологій і так далі – усе це треба робити вручну і робити на кожному кроці. Ідея розробників була в тому що як є автоматизовані дії то краще вже їх взагалі з гри прибрати. А усе інше має гравець розбиратися що і як робити і що на що впливає. Тому уся гра забита мікроменеджментом.

І що робить гру складнішою так це те що треба розуміти навіть такі дрібниці яку ділянку землі краще розробляти і для якої цілі і порівнювати її з характеристиками сусідніх ділянок. В результаті за час що я робив більше сотні ходів у 5-й версії встигаю зробити добре якщо десяток у 6-й.

 

Так само ускладнилася політика, але тепер вона ще й важить більше і дуже впливає на гру.

Вести війну стало складніше, а варвари відсилають розвідників яких треба перехоплювати – інакше вони побіжать на свою “базу” і звідти піде невпинний потік нападників.

AI в новій версії кращий і набагато агресивніший  – при найкращій нагоді супротивники складають союз і просто знищують мою цивілізацію за кілька ходів.

Коротше гра складна і я поки що в ній до перемоги не дібрався навіть на відносно легкому рівні складності :( І тому мабуть вона мені в результаті не так подобається як попередня версія яку я розумію доволі добре. Після кожної поразки я роздратовано вимикаю комп’ютер і не запускаю нову Цивілізацію ще 2-3 тижні…

Оцінки:

 

Castelli Diluvio All-Road Shoecovers

Не буду розписувати характеристики і особливості цієї конкретної моделі від цього конкретного виробника, а просто трохи розкажу що це і для чого потрібне.

Отже якщо ви велосипедист, якщо катаєтеся і в дощ і у холодну погоду, якщо у вас контактні педалі і спеціалізовані велотуфлі то так звані “буті” є абсолютно необхідною річчю для вас.

Ці буті – це такі собі рукавички для ніг які одягають зверху на вело-туфлі. Їх призначення захищати ноги і взуття від води, бруду та холоду. Вони бувають різної товщини від зовсім тоненьких з лайкри чи спандексу до товстих зі спеціалізованої гуми, або навіть у кілька шарів різних матеріалів.

Треба враховувати що через відмінності у підошві для гірського та дорожнього вело-взуття буті не є взаємозамінними.

З мого досвіду від сильного дощу коли вода летить не лише зверху, але і з коліс ніякі буті не захищають. У мене коли я одягаю подібні на свої Sidi усі туфлі в результаті мокрі у зливу. Проте по дорозі без калюж не у надто сильний дощ буті працюють добре. Та і від холоду дають захист – у температуру близьку до нульової я катаюся у трошки теплішій ніж зазвичай шкарпетці та буті. Хоча коли теплішає впродовж для то вже стає ногам жарку і туфлі мокрі від поту…

Ця конкретна модель є моєю улюбленою і її я одягаю найчастіше. Вони зношуються не надто швидко, але все ж таки дірки протираються від зупинок (об асфальт).

Ціна подібних буті знаходиться в діапазоні від $40 до $60, хоча звісно можна знайти як дорожчі так і дешевші в залежності від матеріалів та дизайну.