Subaru Forester 2016

По-перше, сУбару, а не субАру. А тепер далі…

Здається не так вже і давно я писав про нашу новеньку ще тоді SUBARU FORESTER 2013, а ось вже кілька місяців у нас оновлення :)

Почалося все з того що ми почали шукати машину Олені бо вона тепер працює в Сіетлі і іноді нам не зручно однією машиною добиратися по різних маршрутах дім-спортклуб-робота. Поїздили по різних салонах щоб зрозуміти що хочеться і що можем купити. Спочатку дуже Олені сподобалася майже спортивна Scion FRS (в Європі продається як Toyota RT), але потім зробили невеличку паузу в пошуках і стало зрозуміло що подібну машину не так і хочеться – занадто вона стрибуча, з неї поганий вид в боки та назад, у неї низький ніс та будуть постійні проблеми з паркуванням через це. Ну відповідно одразу відпала і Subaru BRZ на базі якого Scion FRS зроблено.

Далі спробували Volkswagen Golf GTI як дешеву версію Audi TT і нам сподобалося. Я особисто був вражений вертлявістю машинки та тим як вона на нормальній швидкості спокійно робить поворот майже на 90 градусів. Та ще й ціна у неї нижча за дві вищеназвані. І вже майже погодилися підписувати документи, але була ще одна машина яку хотіли подивитися. Це була б/у-шна цього разу BMW 228i, минулого року і за підозріло низьку ціну. Поїхали пробувати її. І Олена розгубилася. Бо, як вона каже, GTI прикольно водити, а в BMW сидиш у комфорті наче на розкішному дивані.

Ну а поки ми все ось це пробували і обговорювали ціни та опції я згадав що у Subaru рік тому було оновлення двигунів і покращився розхід бензину. От і вирішили заїхати спитати які у нас є опції, що за ціни та як взагалі що.

Треба сказати що нашою машиною я був переважно задоволений, були певні нарікання та побажання, але нічого суттєвого. Але ось дивимося ми на нову модель у кращій ніж у нас комплектації (Touring проти нашого Premium) і відзначаємо що покращилося:

Колеса на 1 дюйм більші (18 дюймів) – наче непомітна різниця, проте відчуття кажуть нам що сидимо ми значно вище над дорогою.
Розхід бензину 24/32 галонів на дюйм замість 21/27, це приблизно 9.8/7.3 літрів на 100 км замість 11.2/8.7 де перше число – розхід по місту, друге – по трасі. Усе завдяки оновленому двигуну.
Незрівнянно краща звукова система від Harman – звісно це не аудіофільська якість, але бас дуже пристойний, звук розбірливий на усих частотах, а найкраще звучить електронщина, хард-рок та гітарні партії. Це як перейти з програвання музики на гучномовці мобільного телефону на стерео-систему.
Світло само вмикається і вимикається – мені так цього не вистачало!
Повітря на переднє скло дме не лише знизу, але і зверху – для цього є спеціальна кнопка, але тепер нема маленького бардачка для окулярів в стелі.
Сенсорний екран 4.3 дюйми з системою навігації (як запасна коли смартфон не працює з якихось причин нічого така).
Камера заднього виду – тепер паркуватися задом набагато легше, але головне що не так переживаєш :) У наступній машині будемо ще і передню камеру вимагати.
Шкіряний салон – насправді дуже комфортно.
Протитуманні фари – за 3 попередні роки вони б нам знадобилися усього пару разів, але допомогли б тоді сильно. Тому після тих поїздок в тумані я додав собі у список бажань для майбутньої машини протитуманки.

Усі спеки на модель тут – http://www.subaru.com/vehicles/forester/models-specs.html. Усі ці покращення разом збільшили ціну майже на 10 тисяч, але на мою думку всі ці покращення варті того.

Що ж стосується недоліків то вони теж переважно збереглися. Для мене в першу чергу головним недоліком є недостатня звукоізоляція – чути дорогу і чути як колеса торохтять по ній. Звісно це у порівнянні з машинами цього ж класу, в якомусь Жигулі чи Москвичі усе гуде і торохтить незрівнянно гучніше і більше. Народ вирішує цю проблему додаючи звукоізоляційні прокладки чи піну у порожнечі і замінюючи всесезонні шини на літні.

Також можна відзначити якусь чи то недоробленість чи то хаотичність приборної панелі. Маємо 4 екрани на яких показано карту/додатки/музику, поточний режим вентиляції, поточний розхід бензину та задіяність повного приводу та спідометр/тахометр. Додайте до цього три подвійні кнопки для управління кондиціонером ще й оточені ручками що крутяться. Не знаю як, але переконаний що все це можна було б спростити і об’єднати. Мабуть різні команди працювали над різними частинами :)

А в цілому класне оновлення яке мене радує щодня! До того ж у нас нашу “стару” машину забрали за пристойну ціну (ми за три роки наїздили трошки більше за 30 тисяч миль), дали добру скидку і відсоток на залишок суми (1.49% якщо бути точним) – лише заради цього варто було оновлювати машину бо нам навіть фінансово вигідно оплачувати дешевший кредит за дорожчу машину ніж попередній 2.5% за дешевшу машину.

Ах, так, колір – темно-сірий. Мені чесно кажучи все одно, якби був вибір то я б салатний чи яскраво-помаранчовий би взяв, але у них таких нема і це треба окремо фарбування замовляти, а Олена від білого втомилася. Тому і темно-сірий.

А що ж з машиною Олени? Поки нічого, зрозуміли що вона нам не так і потрібна насправді: в Сіетл дешевше і швидше добиратися автобусом, я почав більше їздити велосипедом, і взагалі якось підігнали наші розклади одне під одного :)

Bodies: виставка людських тіл

Ще коли я вперше почув про цю виставку я захотів на неї піти, але у нас поблизу ніде її не було, а якщо ми бували там де вона є то дуже швидко і проїздом. І ось нарешті коли ми були останнього разу у Вегасі (почитати можна тут – 2016-04 – ЛАС ВЕГАС) і побачили що у готелі Люксор можна її відвідати я таки затягнув Олену туди. Ось сайт тієї виставки що конкретно в Люксорі – https://www.luxor.com/en/entertainment/bodies-the-exhibition.html.

Кілька слів про саму виставку. Експонатами на ній є справжні людські тіла спеціальним чином оброблені та розрізані, а також частини тіла. Про всяк випадок повторюся що тіла та органи справжні, а не пластикові муляжі. А на питання звідки вони беруться дам коротку відповідь – люди самі заповідають їх. А більш розгорнуту відповідь читайте на вікіпедії (https://en.wikipedia.org/wiki/Bodies:_The_Exhibition) та сайті самої виставки (http://www.premierexhibitions.com/exhibitions/4/4/bodies-exhibition).

Людські фігури як правило представлені у активних позах: на велосипеді, з м’ячем, тощо. З усіх них знято шкіру, а також м’язи на різних рівнях.

Тіла зберігають спеціальним чином їх оброблюючи і потім покривають чимось типу воску. В реальності усі кольори доволі тьмяні і не такі яскраві як на фото – усе якесь блякле і жовтувате і відрізнити кістки від м’язів чи сухожиль це треба приглядатися.

Виставку поділено на кімнати: голова (мозок, вуха, обличчя і так далі), дихальні органи, серце, руки-ноги, статеві органи, шлунок і так далі. Крім власне повно розмірних фігур як я вже сказав ще є багато органів, причому поруч зі здоровими (нормальними) часто розміщено кілька прикладів хворих органів (рак, отруєння, механічні пошкодження і так далі). Дивлячись на те як все це розташовано та пов’язано у справжніх тілах розумієш усю складність та не ідеальність нашої природи, а також як еволюція знаходила шляхи буквально затрамбувати усе це в нас.

Також представлено у більш наочному вигляді різні комплекси кровопостачальних судин у вигляді кольорової тривимірної сітки.

Особливо мене вразило як у тісну купу зібрано серце, легені, печінку, шлунок, а там же ще і судини треба додати, і кишки, і нирки і ще усього-усього напхано. А зверху і по боках все це прикрито решіткою ребер, знизу розділяється та підтримується діафрагмою і м’язами пресу…

Якщо ж спитаєте чи не страшно і чи не противно то скажу що абсолютно ні. Нам було цікаво, там якось усе так представлено що єдине почуття яке виникає це інтерес і нічого противного чи такого що зіпсує апетит нема. Більше того – ми з Оленою активно усе обговорювали і одразу по виходу пішли обідати :)

Нажаль виставка доволі невелика і навіть якщо зупинятися біля кожного експонату то все одно її можна легко за 30-40 хвилин усю пройти. І хотілося б щоб експонати яскравіше “розфарбовано” було. А так дуже раджу.

Фотографувати на виставці не можна, тому усі фото з інтернету, вибачайте.

Rudy Project Sterling Helmet

Ціна

Повна ціна складає $275, у деяких інтернет-магазинах буває від $190, мені на розпродажі вдалося колись купити за $100.

Призначення та характеристики

Легкий та компактний вело-шолом для змагань та тренувань. Деякі характеристики:

вага – 340 грамів (12 унцій)
з’ємна м’яка прокладка всередині – можна прати при необхідності, кріпиться на маленьких липучках
подушечка над замком – захищає шию і підборіддя від подряпин та подразнень
добре фіксується на голові
є можливість докупити з’ємний візор
На сайті виробника – ~~http://www.e-rudy.com/en/products/detail/HL515901US~~ та ~~http://www.rudyproject.com/sterling.htm~~l. Лінки не дійсні – модель вже не випускається.

Враження від використання

Якщо коротко – то я у захваті! Не лише цей шолом легкий настільки що про нього просто забуваєш, він ще і зручний. І зручний не лише тим що ніде не давить, але і тим що сидить доволі високо і не перекриває вид навіть в аеро-позиції на трі-байку. Я власне усі останні тріатлони їздив виключно у ньому замість спеціального аеро-шолому – тут і вентиляція краща, і з будь-якими окулярами його можна комбінувати.

Мені він настільки подобається що я в ньому і на тренування катаюся.

Тепер постійно моніторю різні вело-розпродажі щоб і Олені такий купити, а то повна ціна дуже кусається.

Оцінка на Amazon – 3.5/5 (http://www.amazon.com/Rudy-Project-Sterling-White-Shiny/dp/B00AU5YHNQ), моя оцінка – 10/10.

Недоліки

Ціна. Більше нарікань нема.

Vittoria Open Corsa Evo CX Tire

Ціна

Стандартна ціна в вело-магазинах та інтернеті на ці шини складає близько $75 за одну штуку, але на розпродажах можна знайти за дешевше – я купив Олені пару по $45 кожна після того як спробував їх (за повну ціну) на своєму велосипеді.

Характеристики та призначення

Шини призначено для гонок та ТТ-заїздів, хоча ми їх зараз використовуємо як повсякденні. Також треба зауважити що ми використовуємо розмір 700х23:

тип – клінчер (ставиться поверх камери)
320 TPI (ниток на дюйм) з вставками кевларових ниток
вага – 215 грамів. Для порівняння Vittoria Zaffiro Pro які теж можна вважати гоночними шинами важать 240 грамів.

Враження від використання

Якщо ці шини використовувати разом з трубками Vittoria Latex Road Tube то можна легко полегшити кожне колесо мінімум на 100 грамів. Це наче і небагато, але з іншого боку просто купити пару колес легших на 200-300 грамів після певного рівня обійдеться вам в кілька сот доларів. Так що це ще дуже бюджетне рішення.

І треба сказати що відчувається що колеса стають легшими і велосипед наче аж жвавішим стає. Особливо помітно що тепер легше різко прискорюватися, є навіть відчуття що стрибаєш вперед. Ну і головне для чого я купив ці шини – в горку дуже добре себе показують.

Щодо іншого то треба зауважити що по суті ці шини є неймовірно тоненьким (можливо навіть тонкішим за 1 мм) прошарком резини між трубкою і асфальтом. І ще одна смужку резини з насічками наклеєно по центру шини. І відповідно пошкоджуються вони дуже швидко та й імовірність проколів трубки у них набагато вища, я би навіть сказав гарантована.

Оцінка на Amazon – 4.3/5 (http://www.amazon.com/Vittoria-Open-Corsa-Tire-Blue/dp/B002DN0PV6), моя оцінка – 7/10.

Недоліки

Звісно в першу чергу це не висока надійність. Достатньо пари поїздок щоб помітити що резина місцями (більше по боках) протерта практично наскрізь. Це трапляється коли зачепляєш камінчик якийсь чи просто десь тернешся колесом. Також повторюся що ніякого особливого захисту від проколів нема, ці шини скоріше просто не дають трубкам тертися об асфальт. І у нас обох кожну другу-третю поїздку десь пробиває трубки так що доводиться клеїти.

Ну і високу ціну не можна не відзначити.

Чи вартий виграш усіх цих недоліків? Що переважує? По-перше, ви нормально кататися на таких шинах зможете лише на відносно чистих і обов’язково рівних (без ям тобто) дорогах, інакше трубки у вас будуть пробиватися як повітряні кульки.

Я ж собі брав ці шини для клаймбінга і використовував їх на RAMROD 2015, і відчуття легкості мені так сподобалося що я вирішив не знімати їх і використовувати далі. Олені також сподобалося що велосипед став “стрибучишим” і вона теж катається на комбінації цих шин з латексними трубками.

На сайті виробника

http://www.vittoria.com/tire/corsa-open/

Vittoria Latex Road Tube

Ціна

Ціна на латексні трубки (камери) 700х19/23 складає в районі $15-$20. Іноді можна знайти на розпродажах на кілька доларів дешевше, але так щоб зовсім дешево такого не бачив.

Призначення, характеристики та враження

Крім безлічі недоліків (про них нижче) у цих трубок є усього пара переваг перед традиційними: вага і м’якість. Наприклад ось ці трубки для діаметру 23 мм важать усього 70 грамів що на 30 грамів (мінімум) менше за традиційні трубки. Воно начебто і не багато, але у поєднанні з легкими шинами типу Victoria Corsa Evo CX сумарний виграш може складати від 100 грамів на колесо, а частіше більше. А це вже доволі суттєво.

Другою помітною відмінністю є те що латексні трубки помітно м’якіші на дорозі якщо їх накачувати так само. Це теж дуже добре допомагає на довгих дистанціях – дрібна непомітна трясучка впродовж годин і кілометрів накопичується в руках, спині і ногах і з часом помічаєш як усе болить. Хоча деяким більше подобається жорстіше відчуття велосипеду і дороги.

Ну і третя відмінність це більша стійкість до різких ударів – налетіти на швидкості на якусь глибоку тріщину чи гепнутися колесом сильно з якоїсь висоти небезпечно також тим що обід колеса може пробити камеру в двох точках (укус змії), а латексні шини через свою м’якість краще переносять такі пригоди.

Оцінка на Amazon – 4.3/5 (http://www.amazon.com/Vittoria-700-25-Latex-Road/dp/B003LDO2W0), моя оцінка – 7/10.

Недоліки

Головним недоліком звісно буде ціна – при сумнівному виграші для більшості велосипедистів за ціну однієї латексної трубки можна купити 3-5 хороших звичайних трубок.

Другий великий недолік – латексні трубки течуть. Латекс не такий щільний матеріал як резина у стандартних трубках і через нього швидше виходить повітря. Так, наприклад, я накачую свої колеса на 120 psi (Паскалів на квадратний дюйм) і вже через 2 години тиск падає до 100 psi. Далі втрата тиску уповільнюється і до кінця дня стає десь 80 psi (все ще можна комфортно їздити, але на високій швидкості та прискореннях буде помітно що колеса не відгукуються як треба) і за 3-4 дні виходить взагалі усе повітря.

Також якщо комбінувати ці трубки з дуже легкими шинами як я згадував вище то за виграш у вазі доводиться платити меншою надійністю – за пару місяців використання я вже їх клеїв більше разів ніж з 5 попередніх років клеїв звичайні трубки.

У підсумку скажу – спробувати варто, тим більше це найдешевший спосіб зменшити вагу коліс, а чи користуватися ними регулярно це вже самі вирішуйте :)

Переобладнав собі трошки робочий кабінет…

Чесно кажучи не такий він вже і робочий, я тут переважно в ігри граюся, та і то добре якщо раз на пару тижнів. А Олена працює іноді з дому. В неї ще лептопів пара на столі стоїть тоді (свій і той що на роботі видали).

Взагалі якось неочикувано у вихідні заїхали в IKEA, купити різних шафок та новий комп’ютерний стіл… До речі якщо хто з місцевих читає і вам раптом потрібен розбірний комп’ютерний стіл (у дуже хорошому стані) то віддам задарма.

Ну а там вже раз почав меблі скручувати то і шафку з іграми притягнув нагору, фігурки розставив по новій, плакати повісив. Вирішили що в цій кімнати у нас будуть плакати науков-фантастичної тематики.

Фігурки якось давно був загорівся збирати, але вже давно нічого нового не купував. Є Футурама, Південний Парк, Поні і трохи інших. Але щось нових поки не заводиться.

Також пробував збирати комікси, але більше ніж на кілька випусків Футурами, Доктора, пари томів Оглафа та “Часу пригод” натхнення не вистачило.

А от колекція ігор повільно росте. Настільні ігри це моє мабуть останнє хобі і поки мені дуже подобається. Зупиняє лише ціна та (в основному) те що не вистачає часу всі їх добре вивчити і нема коли і з ким грати. Іноді виходить пограти на роботі – раніше з групою однодумців вдавалося грати раз на тиждень, але останнім часом і того не виходить.

Ну а в цілому пост звісно ж ні про що, так, аби щось написати ;)

А у вас які новини?

Carcassonne

Гра випуску 2000-го року придбала таку популярність і стала відомою і улюбленою такою кількістю людей що дуже швидко стала класикою. Багато людей приходять до настільних ігор саме через Каркассонн. До речі назва гри походить від французького міста Каркассонн.

Характеристики

Кількість гравців: від 2 до 5. Причому цікаво грати як вдвох так і більшою компанією.
Час гри: до 30-45 хвилин. В принципі якщо не надто планувати та не намагатися вижати максимум з кожного ходу то можна і за 20 хвилин зіграти.
Складність правил: доволі прості правила які можна роз’яснити в деталях не довше ніж за 10 хвилин, а скоріше за все набагато швидше.
Час навчання: основна механіка засвоюється одразу, а от різні прийоми і трюки доведеться вчити з кожною грою. Я вже доволі багато разів грав і майже кожного разу розумію якийсь новий аспект гри.
Жанр і категорія: сімейна гра, 12-те місце у списку сімейних ігор за версією Board Games Geek. Хоча я би оцінив її ще вище.
Ігрові механізми: розміщення тайлів, контроль ресурсів/території.
Ціна: від $25
Розширення: оскільки гра являє собою набір плиток то розширюватися вона може просто нескінченно. До того ж разом з тією версією гри про яку я пишу вже йде 2 розширення: річки – додатковий набір тайлів з фрагментами річки та доріг і міст що з нею з’єднуються, та абати – додаткові міпли (абати) які можна ставити на квітники і отримувати за них очки як за абатства.
Повторна іграбельність: неймовірно висока. В грі стільки нюансів та скільки різних стратегій що в неї можна грати роками і не набридне. Більше того – є реалізація гри для смартфонів в яку теж не менш цікаво грати.
Оформлення: враховуючи те що це вже класика ніяких особливих змін в стилістиці та графіці автори собі дозволити не можуть. В цілому оформлення непогане, нічого надзвичайного. Проте у гри є свій стиль який легко впізнати.

Правила

Гравці послідовно беруть тайли (плитки) не значи ща на них намальовано і приєднують до вже побудованої карти так щоб не руйнувати її. Елементи карти складаються з полів, міст, доріг, абатств та їх комбінації.

Після розміщення тайлу гравець може закріпити за собою один з його елементів якщо той ще не зайнято кимось іншим (тобто скажімо поклавши фрагмент дороги чи міста не можна його займати якщо вони приєднуються до чогось вже зайнятого іншим міплом). Закріплення відбувається розміщенням міпла кількість яких обмежена.

Коли елемент завершено (місто чи дорогу добудовано, абатство оточено з усіх боків і так далі) гравець забирає свого міпла назад і отримує кількість очок визначену правилами для кожного конкретного елемента карти.

Спеціальний тип елеметну – поля які приносять бали лише по закінченню гри (тобто гравець втрачає міпла).

Є певні нюанси в деяких ситуаціях, але все роз’яснюється правилами і ніяких неоднозначних тлумачень в грі нема.

Перемагає гравець який назбирає найбільшу кількість балів.

Враження і оцінка

Гра яку я рекомендую мати навіть тим хто не цікавиться настільними іграми і не збирається створювати власну колекцію.

В цю гру приємно і цікаво грати як з недосвідченою компанією так і з гравцями які витрачають час на ходи та продумують їх. Звісно це будуть різні ігри. Також це прекрасна на мою думку сімейна гра в яку батьки можуть грати з дітьми і усім має бути цікаво.

Оцінка на Board Games Geek – 7.4/10 (http://www.boardgamegeek.com/boardgame/822/carcassonne), 12-те місце серед сімейних ігор, 120-те місце в загальному заліку, моя оцінка – 9/10.

On Running Cloudracer

Ціна

Повна ціна – $130, мені перепало на розпродажі купити пару собі і Олені по $60. Тому рекомендую шукати акції і розпродажі, можна суттєво зекономити.

Характеристики і призначення

Бігові кросівки створені трі- та дуатлетами спеціально для тріатлону, або навіть скоріше для тріатлетів. Цю конкретно модель призначено для змагань:

вага – 244 грами,
підошва – один шар резини з захисним покриттям і “повіртяними подушкам”,
верх – тонкий і прозорий з підсиленою п’ятою, можна бігати без шкарпеток,
язичок – тоненький.

На сайті виробника – https://www.on-running.com/en-us/products/cloudracer-silver-lime-w.

Враження

Кросівки дуже легкі і “агресивні”, очевидно націлені на швидкий біг. При цьому підошва доволі жорстка і тверда, це трохи неочикувано. Спочатку, через жорстку підошву здається що кросівки не гнучкі і є певне розчарування. Також не одразу приходить розуміння для чого потрібні “повітняні подушки” і що вони дають.

Проте з часом починаєш відчувати як воно усе працює. І суть подушок і кросівок взагалі в тому що після вело-етаму, коли ноги затекли і важко контролювати свою техніко ті подушки захищають ноги від гупань п’ятою по асфальту. Потім, коли розбіжишся і вже відчуаєш дорогу і можеш ставити стопу більш-менш правильно помічаєш як подушки пружинять і як жорсткість підошви допомагає замість поглинати енергію.

Також я дуже задоволений тим як кросівки працюють коли бігаєш без шкарпеток – мінімальні потертості. Для дистанцій 5-10 км працюють вони прекрасно.

Оцінка на Amazon – 4.2/5 (http://www.amazon.com/Running-Mens-Cloudracer-Sneaker-Silver/dp/B01BDE49US), моя оцінка – 7/10.

Недоліки

Крім ціни я би відзначив те що в носку кросівки доволі тісні. А також те що їм має сенс використовувати лише на відносно коротких дистанціях і лише на тріатлонах. Якщо просто бігати то є кращі і доцільніші варіанти як для змагань (наприклад Adidas Hagio) так і легкі кросівки для щоденного бігу (наприклад Karhu Flow 3).

Peter Watts. Firefall / Пітер Уоттс. Вогнепад (2006-…)

Першу книгу я прочитав ще коли не було ніякої серії і вона залишила по собі дуже сильні враження. Як я казав вже в огляді на Rifters цього ж автора в книгах нема ніякої роз’яснень-розжовувань для читачів – автор говорить як з дорослими і очикує що ви знаєте багато, а як чогось не знаєте то зможете самі у енцеклопедію зазирнути.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/132463-firefall.

Blindsight / Сліпа зона (2006)

В сонячну систему прибуває іншопланетний корабель до якого назустріч вилітає корабель розвідників щоб встановити контакт. Але все йде геть не так як планувалося…

В книзі піднімається питання філософського зомбі – тобто чи може складне за будовою та поведінкою життя насправді бути не розумним, а лише запрограмованим на поведінку яка здається розумною.

А ще тут є вампіри, відновленні з небуття через використання відбудованої ДНК. Усе дуже науково.

Оцінка на Good Reads – 3.97 (https://www.goodreads.com/book/show/48484.Blindsight), моя оцінка – 9/10.

Echopraxia / Ехопраксія (2014)

Ще не читав…