Доволі тривалий час я користувався датчиком серцебиття від Garmin (Garmin HRM-Tri) щоб лишатися в екосистемі одного виробника. Та і до того ж їх точність та набір характеристик роблять саме модель від Garmin такою, що її рекомендують найчастіше. Але була одна проблема – із заміною батарейки (для чого було треба розкручувати корпус на чотирьох гвинтах) поступово втрачалася ізольованість від води і в якийсь момент датчик просто припиняв працювати. У мене так власне зламалися 2 датчики від Garmin після буквально двох замін батарей у кожному.
І як я з’ясував це доволі типова проблема яка була не лише у мене. Тому і вирішив спробувати аналогічний продукт від Wahoo. За ціну в $80 (на сайті виробника – TICKR X Chest Heart Rate Monitor and Workout Tracker | Wahoo Fitness) маємо датчик з яким можна так само плавати і який має динаміку бігу як і найдорожча модель від Garmin.
До того я вже доволі довго користувався (в основному на велотренажері) датчиком Wahoo TICKR Heart Rate Monitor і з подивом побачив, що ця модель має не сумісний ремінь. Ну та зрозуміло – виробник хоче щоб компоненти купували окремо. Ну таке.
Що стосується комфорту – мені навіть трошки більше подобається ніж Garmin, якось менш помітний і про нього легше забути. До того ж батарейку заміняти дійсно значно легше і порушити водонепроникність не так легко. А враховуючи помітно нижчу ціну можу порадити саме цю альтернативо для триатлону чи плавання.
За останні 3 роки бігові кросівки з карбоновою пластиною як Nike ZoomX Vaporfly NEXT% з яких все і почалося з чогось надзвичайного стали доволі повсякденним елементом спортивного обладнання яким користуються навіть пересічні любителі. До того ж практично всі основні виробники бігових кросівок зараз мають свої моделі (часто більше однієї) подібних так званих “супер-кросівок”.
І хоча технологія карбонової вставки дає певні переваги (підвищує ефективність, заощаджує енергію, захищає ноги, або навіть усе разом) тим не менш у них є і певні недоліки через які не всі і не завжди користуються супер-кросівками.
Одна з головних причин в тому, що кросівки ці націлено саме на змагання, а отже повсякденні тренування в них робити не надто розумно, та і до техніки бігу вони висувають значно вищі вимоги. Ще можна згадати помітно вищу ціну і значно менший час життя. І так далі.
Тому деякі компанії створили так звані моделі-компаньйони які дуже схожі на супер-кросівки, але не такі вибагливі, дешевші, довше служать і “заощаджують” ноги. Ось ця модель якраз і є компаньйоном до супер-кросівок Saucony Endorphin Pro. Причому ця модель вийшла настільки вдалою, що багато хто вибирає її навіть для змагань – різниця у вазі та віддачі енергії практично не помітна, і при цьому відчуваються кросівки значно м’якіше на нозі.
Особливістю цієї моделі є наявність поліурієтанової пластини – не карбон, але все ж таки з пластиною. А тому відчуття дуже подібні. І при ціні в $160 (на сайті виробника – https://www.saucony.com/en/endorphin-speed-2/50612M.html) вони не те щоб дешеві, але помітно дешевші за версію з карбоновою пластиною. До того ж мені вдалося купити за $100.
Усіма характеристиками кросівки ледь помітно програють “старшій” моделі і їх можна легко порівнювати з супер-кросівками інших виробників: вага у 224 грами, підйом в 8 міліметрів, пружній матеріал підошви, тонкий верх який щільно облягає стопу і не рухається взагалі, тоненький язичок який сидить на місці, доволі добре продумана шнуровка.
Мене кожного разу як їх одягаю вражає те наскільки пружною відчувається підошва – вона наче трошки підкидає вгору навіть коли просто йдеш. При цьому зізнаюся я не відчуваю ефекту пластини. Але кросівки безумовно швидкі і люблять високий темп. Вони не відчуваються такими агресивними як старша модель, але в той же час не відчуваю я і будь-яких обмежень. І цілком вийшов би на старт в цій моделі.
Свого часу я зносив дві пари кросівок Hoka One One Clifton 4 – це була перша модель Hoka в яку я зміг комфортно всунути стопу. І наступні моделі у них знову стали вужчими, тож я не можу більше ними користуватися.
А головна причина мати такі “максималістичні” кросівки у шафі – в них добре бігати коли треба відносно повільно набігувати кілометри (ніяких інтервалів чи темпового бігу). І хоча у Clifton можна за необхідності прискорюватися у мене для інтервалів є чудові Saucony Kinvara 10 та інші моделі.
Отже я шукав м’які кросівки для розслабленого бігу. І через те, що під час COVID-19 далеко не все є в магазинах я був обмежений лише кількома моделями. З того, що мені було доступно підходили лише Glycerin.
Після кількох пробіжок (трохи більше 30 км в сумі) я можу дати відгук.
На мою думку ці кросівки призначені для людей які планують бігати лише інколи (раз чи два на тиждень) і не планують ні бігати швидше, ні бігати більше. Для таких людей ці кросівки можуть запропонувати багато захисту від жорсткої поверхні доріг – підошва тут середньої м’якості, але її достатньо для того щоб пом’якшувати удари ногою.
І коли я пробую (спеціально) бити ногою об землю сильніше то відчуваю як підошва пом’якшує удар. Але коли ступаю хоча б на середину стопи то кросівки не відчуваються м’якими.
При цьому кросівки абсолютно не заохочують бігти швидше – для них розслаблений повільний біг саме те, для чого їх призначено.
Товстий язичок та щільний верх роблять ці кросівки доволі жаркими і влітку з ними буде потрібен найтонкіший носок.
Через те, що я купив широку модель моїм пальцям дуже вільно, а кросівок по суті тримається на середній частині стопи – довелося зашнурувати на “похідні” дірки також.
Підошва гнучка і добре тримається за асфальт. І всередині кросівки відчуваються як наче вже добряче в них вже побігав. Тобто з комфортом у цієї моделі все гаразд.
Характеристики:
Ціна – $150. Модель популярна і на розпродажах я її не бачив.
Вага – 290 грамів. Проте чомусь на нозі вони відчуваються важчими.
Підошва – підйом 10 мм. Для початківців нормально, але з часом треба перейти хоча б на 8, а краще на 6 мм.
У підсумку якщо ви бігаєте багато та/або хочете прогресувати – вам потрібні легші, швидші і жорсткіші кросівки як та ж Kinvara чи хоча б Brooks Launch 5 (звісно новіша модель). Якщо ви бігун початківець хто думає про кросівки які б далі захист стопі, але в яких можна і щось інше крім рівномірного повільного бігу робити – для вас є Brooks Ghost 3 (знову ж таки – дивіться сучасну модель). І лише якщо ви будете бігати надзвичайно не часто і не будете при цьому перейматися ні швидкістю ні дистанцією – ця модель для вас. Це якщо лишатися в межах моделей від Brooks, а інакше у інших виробників теж є подібні моделі.
Коли весь світ зійшов з глузду з приводу бігових кросівок від Nike з карбоновими вставками можна інших і себе скільки завгодно переконувати, що все це індивідуально і що моделі від інших виробників можуть працювати краще у кожному конкретному випадку… Але все одно лишається і сумнів і бажання спробувати подібні кросівки саме від Nike – не дарма ж усі останні рекорди та перемоги на марафонах зроблено саме в таких кросівках.
І хоча мені дуже подобаються Saucony Endorphin Pro і я думаю, що на триатлонах скоріш за все саме в них буду бігати проте як лише з’явилася ця модель в наявності я її купив.
Після кількох пробіжок (у нас вже кілька місяців холодно і дуже мокро) в суху погоду можу вже щось певне сказати.
Ціна в $250 безумовно є надзвичайно високою. Тим більше враховуючи, що кросівки витримують максимум 300 км. Але їх зроблено з єдиною ціллю – бути легкими і швидкими за будь-яку ціну.
На нозі кросівки відчуваються легкими і доволі щільно сидять – ще б трошки і було б занадто туго. При цьому матеріал верху прозорий, а язичок коли підтягую то аж страшно, що розірву кросівок легким зусиллям.
Ці кросівки примушують підвищувати темп – і викривлення підошви яке швидко перекатує з середини стопи на носок, і пружність завдяки карбоновій вставці просто штовхають бігти швидше. Тобто у цих кросівках в прямому сенсі дуже важко, якщо взагалі не можливо бігати повільно і розслаблено.
При цьому п’ятка дуже м’яка чого я не очікував. Ці кросівки вимагають приземлення на середину стопи, або на носок – інакше їх механіка не буде працювати.
Що стосується прискорень то в цій моделі я відчуваю в прямому сенсі, що у інших легких та швидких кросівок є наче якась затримка між тим як додаєш зусилля та збільшенням швидкості. В цих же кросівках враження таке, що лише подумав додати, а вже біжиш швидше. Ну та власне любителе доволі часто пишуть відгуки про те, що ця модель примушує їх бігти значно швидше ніж вони планували. Тобто на відміну від тих же Saucone ця модель дає відчути роботу вставки навіть на нижчому темпі.
Я не ризикнув би бігти в цих кросівках марафон – все ж таки мій темп не такий високий. А от 10 км – з задоволенням. Можливо навіть пів-марафон якщо профіль відносно плаский.
Згодом (після хоча б 100 км) можливо ще щось додам.
Оновлення від 2021-04-07: Пробігши в цих кросівках “роботу” тривалістю в 1 годину (розминка, багато коротких інтервалів поміркованої швидкості, заминка) я відчув які вони тугі на моїй стопі, особливо в середній частині. Зняти їх було полегшення.
І хоча це відчуття не заважало прискорюватися та уповільнюватися було воно проте не надто приємним і нагадало як на початку у мене був дуже схожий дискомформ у велотуфлях Sidi.
До того ж з’ясувалося, що еластичні повороски не найкращий варіант – від них теж певний дискомфорт.
Поки що думаю чи варто ризикувати бігти в таких пів-марафон, чи краще все ж таки брати більш традиційні Saucony Endorphin Pro для цього. Або треба зовсім тоненькі шкарпетки пробувати. Ну і відповідно оригінальні шнурки поки що поставив назад.
В усьому іншому добре – кросівкі легкі, м’які, легко прискрюються. Саме те що треба для змагань.
Минулу зиму усю холодну та дощову погоду я відбігав у La Sportiva Wildcat 2.0 GTX. Вони нормально себе показали, але оскільки то кросівки для сильно технічних маршрутів (каміння, коріння, грязюка і таке інше) то бігати в них по асфальту іноді здавалося не найкращою ідеєю – вони видають себе жорсткими і не надто гнучкими.
Тож цього року я вибирав між гортексовими версіями середніх кросівок, тобто між Brooks Ghost 13 GTX та ось цими. Спробувавши в магазині обидві моделі я не помітив між ними ніякої різниці (і скоріш за все в сліпому тесті не зміг би їх розрізнити), але вибрав цю модель тому що у неї менший підйом.
Отже за $130 маємо кросівки вагою 330 грамів і з підйомом в 10 мм.
Кросівки хоча і гортексові, проте не перегріваються і не обмежують рухи. Я був приємно здивований тим наскільки пішли вперед технології.
Підошва хоча і має завеликий як на моє вподобання підйом проте не відчуваються такою. М’яке приземлення і наче можна нормально бігти з приземленням на середину стопи.
В цілому ці кросівки можна охарактеризувати як “все зроблено нормально”. Вони достатньо м’які щоб не зосереджуватися на приземленні весь час, але і достатньо тверді щоб можна було прискоритися. Верх щільно сидить на нозі, але ніде не обмежує та не перетискає.
Я пробував навіть якісь швидкісні інтервали бігати – і ось тут кросівки значно програють іншим моделям. Вони нічого не додають і ніяк не спрощують швидкий біг. І в них наче треба трошки зусиль докладати.
Тобто це кросівки для повільного бігу, або навіть скоріше для початківців. Вони мають підійти більшості бігунів і не спричиняти ніяких проблем. Але не гортексову модель я би собі не купував.
І щодо захисту від холоду та дощу – все ідеально і ніяких нарікань.
Також за більше ніж 100 км не помітно слідів будь-якого зношування. Схоже служити вони будуть дуже довго.
Бігові кросівки з карбоновими вставками стали останнім модним трендом у біговому взутті. І коли перша ластівка від Nike допомогла професіоналам побити рекорди на марафонських дистанціях до війни технологій підключилися і інші виробники. Більше того – попит на подібні кросівки настільки високий (з середини 2020-го року), що, наприклад, в США більшість моделей незалежно від виробника купити просто не можна. Тобто їх нема навіть у наявності.
І коли ось ця модель від Saucony стала лише доступною я їх одразу і купив.
Тут треба сказати, що подібні кросівки призначені виключно для змагань і дуже швидко розпадаються та розвалюються. В середньому для подібних кросівок вартість виходить $1 за 1 км дистанції.
Як все це працює? В підошву вбудовано вигнуту спеціальним чином карбонову пластину яка як пружина деформується коли нога приземляється і відповідно при відштовхування прискорює підйом. Тобто відбувається повернення частини енергії. І до того ж приземлення стає трохи м’якішим.
Для того щоб цей ефект досягти не достатньо вбути кросівки. В залежності від моделі ефект цей проявляється лише на певній швидкості, але як правильо це щось близько до 4 хвилини на км і швидше (6 хвилин на милю). І друге – техніка приземлення має бути дуже хорошою так щоб час контакту був мінімальний і стопа перекочувалася на носок і одразу відривалася. Приземлення має бути на середину стопи, або (в ідеалі) на носок.
Тепер конкретно про цю модель:
Ціна – $200. У порівнянні з іншими моделями це ще й недорого.
Вага – 213 грамів. Кросівки не те щоби не відчуваються на нозі, але відчуваються дуже легкими.
Підошва: підйом – 8 мм.
Верх – надзвичайно тонкий, щільно сидить, але при цьому не відчувається взагалі.
Язичок – тонкий і фіксується шнурками. Кросівки треба уважно одягати щоб не деформувати язичок, але після того він навіть не рухається.
Я поки що пробіг трошки більше 50 км у цих кросівках (швидкі інтервали в основному) і кожного разу враження були одні і ті самі.
По-перше, 8 мм підйому відчуваються наче їх там усі 12. Тобто коли я приземлюю ногу то як не стараюся, але першою землі торкається п’ята. Чого наприлад я не відчуваю коли бігаю у Saucony Kinvara 10 і контролюю техніку. Проте це не є чимось поганим – уся гума (насправді там спеціальний матеріал) робить приземлення дуже м’яким і перекочуванню на носок не заважає ніяк.
Кросівки не можна сказати щоб просили бігти швидко, але саме на прискореннях відчуваються найбільш комфортно.
Що стосується ефекту карбонової пластини то чесно кажучи я його дійсно відчуваю коли бігаю інтервали по 200 метрів і коротші. А якщо вже бігти 1 км то не певен чи ефект є, чи то я сам себе переконую.
Кросівки добре сидять, не вимагають ніякого розношування і в них можна бігти просто одягши їх з коробки.
Також я поки що не помітив слідів зношування – одна з причин чому я купив саме цю модель була в тому, що відгуки та огляди вказували на те, що Endorphin Pro на відміну від тих же Nike живуть помітно довше до того як починають розвалюватися.
У підсумку це ті кросівки які я без сумніву можу одягти як на бігові змагання від пів-марафону і довше – вони швидкі і теоретично мають ефект. Також готовий їх одягати на триатлони – м’яке приземлення та швидкий перехід від п’яти до носка дуже допоможе коли ноги втомлені і слідкувати за технікою нелегко.
На відміну від датчика Wahoo ця модель має сам датчик прямо на еластичній смузі. А фіксується він пластиковим крючком на одному з кінців смуги.
Що стосується точності то тут нарікань ніяких – це один з самих точних датчиків в принципі.
Відносно комфорту – він значно краще ніж попередні моделі Garmin і мабуть так само не заважає як вище згаданий Wahoo.
Те що з датчиком можна плавати означає, що в ньому є вбудована пам’ять щоб зберігати пульс і потім його синхронізувати з годинником. Одне обмеження – цю модель не призначення для плавання в басейні через руйнівну силу хлорки та інших хімікатів. Для басейну у виробника є спеціальна модель.
Під час бігу датчик сидить доволі добре, але у мене траплялося і сповзав і розстібувався. Не так часто щоб я його зненавидів, але достатньо разів щоб одягати уважно. На велосипеді взагалі ніяких проблем. При вазі в 49 грамів про нього легко взагалі забути якщо правильно одягнути.
Батарейки вистачило мені більше ніж на рік майже щоденних тренувань. А замінити її можна знявши синій захисний ковпачок та відкрутивши 4 гвинти.
Датчик можна прати, але рекомендується робити це вручну з милом.
Оновлення від 2022/06/14: після двох таких датчиків вирішив більше ними не користуватися. Проблема з ними при їх високій ціні в тому, що вони ламаються через рік використання. Мій першей датчик перестав працювати прямо перед стартом мого першого IronMan 70.3 (2021-06-20 – IronMan 70.3 Des Moines) і мені довелося стартувати без нього. Купив новий, і на старті цьогорічного триатлону (2022/06/05 – Lake Wilderness Triathlon) він так само перестав працювати. Звісно я міняв батарею, перевіряв чи не затекла десь вода – ні, все виглядає нормально. Та і до того ж цей датчик мені іноді натирає аж до крові, навіть утворився невеликий шрам на грудях. Отже буду пробувати Wahoo тепер.
Як я зауважив в огляді HRM-Tri однією з проблем цього датчика (і головною причиною чому я перейшов на Wahoo TICKR X є те, що при заміні батарейки порушується водонепроникність і датчик просто виходить з ладу. У мене було 2 таких і обидва вийшли з ладу після усього другої чи третьої заміни батарейки. Це неприпустимо для такого дорогого датчика і просто не зручно.
Така проблема була не лише у мене і Garmin відреагував помінявши механізм на такий, що не вимагає викручувати та закручувати винтики. Натомість у моделі Pro Plus тепер повертається на 45 градусів верхня кришка датчику після чого її можна просто зняти. Це і зручніше, і зламати тепер щось недо- чи перекрутивши не так легко.
Проте мушу зауважити, що при ціні в $130 (на сайті виробника – Garmin HRM-Pro™ Plus | Heart Rate Monitor) його важко рекомендувати у порівнянні з тим же Wahoo TICKR X. І навіть $100 за які я купив свій по акції не дуже рятують ситуацію. Хоча особливо мені Garmin подобається трохи більше ніж Wahoo.
Спеціальний датчик пульсу для плавання. Треба пояснити, що хоча у Garmin (як і у інших виробників) є датчик в якому можна і плавати в тому числі (Garmin HRM-Tri) проте його не призначено для басейнів. Хімікалії у воді басейну руйнують і саму смугу і можуть навіть протекти з часом всередину датчика.
І ось спеціально для басейну і існує ця модель.
Одразу скажу – вона не зручна і з мене потрошку зповзає на кожному розвороті. Я роблю фліп (тобто обертаюся під водою), але якщо ви зупиняєтеся біля стінки то такої проблеми у вас не буде.
Смугу датчика зроблено ширшою і з більш щільного матеріалу. І ще одни мінус – через більшу жорсткість вона постійно муляє і я навіть пару разів порізав себе до крові. Бігати чи взагалі щось робити крім плавання з цим датчиком я вкрай не рекомендую. Та і по великому рахунку я раджу для плавання купити щось типу Scosche Rhythm 24 – з ним теж можна плавати, але усіх недоліків HRM-Swim нема.
Ціна в $100 обумовлена… а не знаю навіть чим вона обумовлення. Звісно тут є пам’ять щоб можна було зберігати дані без з’єднання з годинником, але це є і в тріатлонському датчику. Можливо матеріал з якого зроблено цю смугу так впливає на ціну.
Легкі і швидкі бігові кросівки для змагань та швидкісних тренувань. Для виробника який робить наголос на м’якості підошви та відчутті комфорту ця модель незвична саме тим, що тут підошви найменше з проміж усіх інших у модельній лінійці.
Також зазначу, що хоча ця модель ще продається за $90 у виробника вже є друга версія (ціною в $115) яка сподобалися оглядачам навіть більше за першу.
На нозі кросівки відчуваються доволі агресивними – вони просто примушують бігти швидше. Форма підошви допомагає швидше перекочуватися з середини стопи на носок.
І сама підошва яка спочатку може здатися жорсткою насправді дає такий самий рівень комфорту як швидкі щоденні кросівки інших виробників. При чому у кросівках можна бігати і повільно – і ось тоді підошва стає відчутно м’якішою. А коли починаєш прискорюватися вона наче стає тонкішою та більш жорсткою. Хоча завжди лишається гнучкою.
Найбільший недолік цих кросівок для мене і причина через яку я би не ризикнув бігти в них щось довше за 10 км полягає у вузькості в зоні пальців. Призводить це до того, що буквально через 10-15 хвилин бігу мизинці ніг надавлюються краєм підошви. І це не те щоби боляче, але так сильно відволікає і так дискомфортно, що я уникаю цх кросівок. Така сама проблема у мене до речі з Bondi від Hoka.
Також вузький верх (не настільки щоб бути дискомфортним, але достатньо вузький щоб я це постійно відчував) мені особисто не дає можливості нормально шнурувати. І через це я використовую еластичні шнурки з цією моделлю. В результаті кросіки сидять щільно і незворушно. Ніяких проблем з передавлюванням чи циркуляцією крові я не помітив.
Але для тих у кого вужча стопа ці кросівки можуть стати якщо не улюбленими, то принаймні хорошим варіантом для змагань.
Чим більше я тестую різні моделі кросівок від New Balance (наприклад New Balance FuelCell 890v8 чи New Balance M1980 Fresh Foam Zante) тим більше переконуюся – можна повністю лишатися на цьому бренді. У них є моделі для різних дистанцій, різної погоди, різної техніки бігу. Є трейлові, зимові, мінімалістичні та максималістичні моделі, і навіть нещодавно додана модель з карбоновою вставкою.
Ця конкретна модель отримала свого часу багато схильних відгуків з більшостю з яких я погоджуся. Кросівки надзвичайно легкі на нозі, і при тому що мають мало підошви (тобто підошва не висока) вони м’які. Відчутно м’який носок, м’яка середина стопи. Трошки дивне відчуття п’ятки – наче туди вставлено невеличкий каблук чи клин. Власне ці кросівки має сенс розглядати як призначені для швидких інтервалів, темпового бігу 5-10 км, і можливо навіть для змагань чи довших дистанцій.
Тим у кого техніка бігу не ідеальна (тобто з приземленням на п’ятку) треба бути обережним щоб не “настукати” собі ступні – кросівки ніяк не захищають від неправльного приземлення.
Також кросівки мають багато простору всередині завдяки тому, що верх зроблено з двох шматків матеріалу. І як туго їх не зашнуровуй пальцям все одно буде вільно. І можливо варто спробувати модель на пів-розміру більше ніж зазвичай – для тих у кого вужча стопа кросівки можуть бути завеликими.
Вага – 220 грамів, підйом – 6 мм.
Матеріаль верху – щільна сітка передня частина (не прозора і не жарка в той же час) та щільний гофрований матеріал у задній половині.
У підсумку – це хороший легкий і швидкий варіант для швидких пробіжок та тренувань в першу чергу.
