Позначка: Книги – Фантастика: Тверда наукова фантастика

Josiah Bancroft. The Books of Babel / Йосія Банкрофт. Книги Вавілону (2013-…)

Книги серії оповідають про світ в якому існує Вавілонська вежа – велетенська споруда, що вища за хмари. Кожен поверх вежі є по суті своїм окремим світом зі своїми правилами та устоями.

Життя вежі показано очима мандрівника який проходить через низку пригод та жорстоких випробувань…

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/127130-the-books-of-babel.

Senlin Ascends / Сходження Сенліна (2013)

Головний герой прибуває з далеко щоб відвідати славетну вежу. І перше що з ним трапляється – він губить у натовпі свою дружину. І потім усю книгу шукає її перебираючись з поверха на поверх.

Так ми дізнаємося про жорстокий світ в якому загублені люди шукають одне одного роками, світ злиднів і жорстоких правителів, світ злочинців та шулерів.

Спочатку здається, що усе описане в книзі доволі випадкове і аби як наліплене одне на інше. Але ближче до фіналу (і ні, герой так і не знайшов свою дружину, але натрапив на слід) почанаєш розуміти – світ вежі таки продуманий і має під собою навіть якусь логіку.

Мої нарікання в основному на стиль в якому написано книгу. Здається наче читаєш фантастику початку ХХ сторіччя, а не сучасну книгу.

До того ж книга далека від того щоб її назвати фантастикою. Це скоріше пригодницький роман з незначними додаваннями елементів чи то фантастики, а чи то казковості.

Не певен чи буду продовжувати. Припускаюся що багатьом ця книга буде до вподоби. На жаль мені так собі…

Оцінки:

Cezary Zbierzchowski. Holocaust F / Цезарій Збіржховскі. Холокост Ф (2013)

Абсолютно не пішла мені ця книга. Настільки не пішла що я кинув її читати навіть не дотягнувши до половини. Спробую обґрунтувати.

Як і багато складних для сприйняття книг, що примушують читача працювати головою під час читання (уявляти героїв та події, працювати з неповною інформацією, не мати ретроспектив та пояснень) ця книга кидає одразу у вир подій і понять. Без перебільшень на кожній сторінці як мінімум двічі, а як правило частіше вводяться якісь нові терміни і поняття. Проблема лише в тому, що ці нові речі ніяк не пояснено ні одразу, ні згодом. І щоб самому вирахувати про що саме йдеться теж ніяких підказок автор не дає. І в результаті через десяток сторінок від початку ти вже не знаєш що читаєш і як інтерпретувати цей набір слів.

Друге – це те як викладено події. А вони тут ні на секунду не зупиняються. Постійно якісь напади, бої, перестрілки, біганина… Навіть нормальних діалогів нема – самі лише крики, суперечки і звинувачення. Дуже втомлює.

Що дивно в кінці книги є кілька оповідань де розкриваються кілька понять, що їх ніяк не було пояснено в книзі. Чому вони після книги, а не на початку – хто зна. Проте і оповідання не надто допомагають.

Сюжет теж є мішаниною усього що можна – вірус що заразив більшість людей, хакери які можуть контролювати людей, мутанти і виродки, армії зомбі і вампірів, андроїди та мутанти, подорожі у часі та ігри з реальністю, іншопланетні технології та відкриті ворота в Пекло і ще багато-багато усього. І все це одразу і в перемішку.

Хоча звісно може бути і таке що то я занадто дурний для цієї книги.

Оцінки:

Robert J. Sawyer. Quantum Night / Роберт Сойєр. Квантова ніч (2016)

Сюжет описує доволі нову ідею яку я в інших книгах поки ще не бачив. Мова йде про те що квантова механіка визначає в тому числі нашу свідомість.

За сюжетом дослідник з’ясовує що свідомість кожної людини в залежності від певних факторів може бути в одному з трьох станів: людина свідома, людина є психопатом, або людина є філософським зомбі що лише імітує розумну діяльність.

Спочатку здається що маючи спосіб “перемикати” свідомість людини з одного режиму в інший можна вилікувати всіх психопатів та зробити розумними усе населення. Але швидко з’ясовується, що завдяки той же квантовій механіці стан свідомості усіх людей пов’язано і не можна зробити зміни для когось так щоб не зачепити інших.

І тут майже настає кінець світу… Але звісно героїчні герої героїчно рятують світ (по дорозі лікують Путіна від психопатії) і книга закінчується на радісній ноті.

Читати було цікаво з багатьох причин: не затяганий сюжет, живі герої, добре викладено історію зі стрибками в минуле там де темп уповільнювався.

Оцінки:

Paul J. McAuley. Confluence / Пол МакАлей. Злиття (1997-1999)

Уся серія дуже нагадує “Світ Ріки” Філіпа Фармера, але в ній набагато більшу роль грає пригодницька складова, а місцями навіть фентазійна. І хоча автор намагається залишатися в руслі наукової фантастика, проте йому не завжди це вдається…

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/52407-confluence.

Child of the River / Дитя Ріки (1997)

У світі населеному більше ніж десятком тисяч рас з різних планет люди (хоча це звісно не люди) живуть у цивілізації що переживає часи закату.

Власне перша книга знайомить нас зі світом і головним героєм – дитям, а потім вже юнаком невідомої раси. Намагаючись з’ясувати своє походження головний герой починає подорожувати світом (прямує у столицю) і відкриває нові факти про світ та раси що його населюють.

Таким чином читач дізнається про Творців та Інжеренів, про світ що його було створено несчислену кількість років з незрозумілих причин і про зникнення тих самих творців, інженерів та будівельників.

У цьому дивному світі люди користуються як космічними кораблями, так і рушницями, луками та мечами.

Коротше це доволі свіжа (в тому сенсі що розвиток сюжет передбачити не можна) пригодницька фантастика з великою кількістю загадок та таєьниць.

Книга не має фіналу і видно що автор планував серіал одразу.

Оцінки:

Ancients of Days / Древні минулих днів (1999)

Пригоди головного героя продовжуються. І тепер вони відбуваються в місті розмірами з велетенську гору – місто настільки великому що в ньому є ліса, поля, підземні ходи, ріки та інше.

Пригоди стають все карколомнішими – з перестрілками, переслідуваннями, навіть осадами та війнами між невеличкими арміями.

Головний герой відкриває таємниці деяких технологій творців світу і взагалі займається тим що мотається по карті намагаючись врятувати своє життя. На додачу у автора схоже є нескінчений список рас з усіма можливими відмінностями та особливостями.

Коротше читаєш собі такий, не нудьгуєш… Але в один момент помічаєш – все це задоволення від читання доволі поверхневе. Коротше я втомився від цієї нескінченої біганини, бійок та таємниць і загадок і просто кинув читати.

При цьому не можу сказати що книга погана, просто її націлено саме на любителів пригодницької фантастики, а її люблю лише якщо її пропорційно змішано з науковою чи хоча б фентазі.

І власне тому я не буду продовжувати читати серію.

Оцінки:

Paul McAuley. The Quiet War / Пол МакУолі. Тиха війна (2009-…)

Чудова наукова фантастика про те як я не надто далекому майбутньому розвивається людське суспільство, як виникають нові супер-сили, та як вкотре розпочинається війна між цими силами.

Серія дуже сильно нагадала не менш варту уваги “Експансію“, лише тут нема іншопланетян та порталів у віддалені світи, а, натомість дуже багато екзотичної біології та ботаніки.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/69598-the-quiet-war.

The Quiet War / Тиха війна (2009)

Світ майбутнього поділено між трьома земними супер-державами серед який найвойовничішою є Велика Бразилія. Власне сюжет побудовано навколо того як генерали та дипломати Бразилії намагаються отримати контроль над мешканцями астероїдів та поселень на інших планетах. І в результаті розпочинають гібридну війну.

В той же час поселення позапланетників виживають за рахунок розвинених біо-технологій які навіть дають змогу створювати організмі що виживають у вакуумі. І себе вони звісно теж коригують втрачаючи схожість на людей.

У книзі намішано і політичні ігри, і бойові дії, і технології різних гатунків. І ще тут є пригодницька складова.

Добре опрацьовані герої, хороший сюжет, гострі моменти… Книга з тих про які кажуть “важко відірватися”. Дуже мені сподобалася і я одразу по закінченню перейшов до наступної у серії.

Оцінки:

Gardens of the Sun / Сади Сонця (2009)

Книга настільки органічно продовжує попередню що видно як автор їх просто писав як одну велику історію.

В цій книзі підкорені міста позапланетників намагають боротися, втікачі у ще дальші глибини космосу намагаються вижити, поселення на Місяці перетворено на тюрму для позапланетників… Але і на Землі не все гаразд – у Бразилії бунти та заколоти, повстання, а інші дві земні держави вичикують щоб урвати свою частку.

Книга, як я вже сказав, просто продовжує історію і показує нам що сталося з героями і як складалася їх доля.

По закінченню зберігається напруження і хочеться продовжувати читати далі.

Оцінки:

Tom Sweterlitsch. The Gone World / Том Светерліч. Зниклий світ (2018)

Фантастика про подорожі у часі буває або з велетенськими логічними дірками, або настільки заплутаною та складною що крізь текст і розуміння сюжету пробиваєшся як крізь камінь.

З цією книгою у нас другий випадок – історія дуже швидко стає надзвичайно заплутаною і події у разних періодах часу в ній впливають на весь сюжет. Також дуже оригінально вирішено парадокси що на них закривають очі простіші книги.

До того ж в цій книзі є ще й детектив в якому розслідується серія жорстоких вбивств і детектив є працівником втаємниченої держструктури що і має можливість подорожувати в часі. Тобто на додачу ще маємо теорію заговору.

Через те що книга є частково детективом читати її і складно і цікаво одночасно.

За сюжетом розслідування вбивства поступово обертається на історію в якій людство намагається врятувати Всесвіт від передчасної смерті від хаосу.

Переказувати сюжет нема особливого сенсу – по-перше, дуже багато розказувати. А, по-друге, дуже складно і я не певен що зможу це зробити.

Можу лише сказати що це одна з найкращих, якщо взагалі не найкраща книга про подорожі у часі. З чогось подібного можна згадати хіба що “Палімпсест” Чарльза Строса.

Оцінки:

Frederik Pohl. Eschaton Sequence / Фредерік Пол. Послідовність Есхатону (1996-1999)

Есхатоном називають подію що означає кінець світу. Наприклад Друге Пришестя Христа буде Есхатоном бо це буде кінець того світу що ми його знаємо.

Книги цієї серії описують зустріч людства зі злими сутностями з космосу ціллю яких є знищення Землі зокрема, або бажано усього Всесвіту.

Серія на Good Reads –
https://www.goodreads.com/series/42224-eschaton-sequence.

The Other End of Time / Інша сторона часу (1996)

У книзі люди мають справу зі станцією в космосі на яку наче чи то заселилися, чи то напали якісь іншопланетні чудовиська. І ось земляни збирають дивну команду яку відправляють розібратися що там до чого…

Книга дуже дивно розвивається і її не легко читати аж поки не почнеш розуміти що це насправді гірка сатирична пародія на інші книги у подібному жанрі. Проблема лише в тому що для пародії книга занадто велика за обсягом, а ще гірше – є два продовження (які я скоріше за все читати не буду).

І хоча у книзі є цікаві моменти в цілому для мене виглядає дивно що такий хороший автор (він, наприклад, написав чудову “Чуму пітонів“) присвятив стільки часу і зусиль цій серії.

Коли серйозна наукова чи якісна пригодницька фантастика переривається ідіотськими вчинаками дійових осіб чи якимось неймовірним збігом обставин мені таке читати важко.

До того ж герої тут надзвичайно стереотипні що робить гумор книги дещо одноманітним.

Що добре в цій книзі так це уява автора і те як якісно написано текст.

Оцінки:

Neal Stephenson, Nicole Galland. The Rise and Fall of D.O.D.O. / Ніл Стівенсон, Ніколь Галланд. Зліт та падіння Д.О.Д.О. (2017)

Те що вийшло у співавторстві двох хороших письменників (з яких особисто для мене Ніл Стівенстон є набагато більшою величиною) вийшла книга яка має те чим сильні автори.

Від Ніла Стівенсона ми маємо постійні екскурси в історичні деталі та не надто відомі факти і хороший гумор на протязі усієї серії. Від Ніколь – жіночий погляд на події що відбуваються у книзі та містику.

Якщо говорити про сюжет то це історія про те як урядова організація намагається відродити у світі магію (для чого задіює останні досягнення у фізиці), а потім магією і користується для подорожей у часі.

Вербуючи все більше відьом у різні періоди часу герої неминуче опиняються у складних ситуація з яких виплутуються з великими складнощами.

Як не дивно в книзі найцікавішим є навіть не застосування магії, а те як розбудовується сучасна бюрократична організація для її використання.

Книгу легко читати, вона затягує і розважає. Але в той же час її обсяг дуже великий і за один вечір подужати її не вдасться.

І хоча усю цю магію та відьом я не надто люблю ця книга є без сумнівів найкращому в цьому жанрі з того що я будь-коли читав.

Оцінки:

Barrington J. Bayley. The Fall of Chronopolis / Баррінгтон Бейлі. Падіння Хронополісу (1974)

Книга починається не надто добре – герої картонні, світ описано погано, читача одразу кидають у вир подій які ніколи не зупиняються не на секунду… Але з часом стає трохи краще коли починаєш розуміти масштаб та проблеми того що малює перед нами автор.

Книга є історією світу в якому можливі подорожі у часу – тут як у класичних космо-операх (зверніть увагу на час написання) великі кораблі подорожують просторами часу. Також тут є місто Хронополіс влада та вплив якого протягнулися на кілька сотень років.

І хоча герої так і лишаються картонними і книга постійно скочується в пригодницьку масштаб про який я вже згадав додає якості усій книзі. Наче б то проста історія про те як Хронополіс намагається зберегти своє існування і навіть “розповзтися” у час постійно приводить нас до парадоксів і дивних ситуацій.

Це не найкраща фантастика про подорожі у часі, але книга з якою варто ознайомитися якщо вас цікавить такий піджанр. Якщо ні – можна сміливо пропускати бо у літературному плані книга дуже слабенька.

Оцінки: