Автора (а за ним і мене як читача) захопила ідея про прадавню цивілізацію на нашій планеті, ще «передлюдську». Причому створили її істоти з паралельної гілки розвитку homo erectus (людини прямоходящої). З часом їх цивілізація практично повністю згасла (за кілька тисяч років до того як люди повилазили з нір і навчилися розпалювати вогонь), але пам’ять про них зберіглася. Так само як зберіглися їхні вимираючі нащадки.
Плюс ідея про порожнини, лакуни і ходи у базальтовому слої Землі, про території які перевищують площу усієї сухопуньої поверхні. До речі автор є альпіністом, а також спеціально для цієї книги брав безліч консультацій у різних альпіністів і спелеологів щоб якнайреалістичніше описати піджемне життя.
Починається ледь не як жахи. З часом кілька напружених історій зливаються в одну пригодницьку. Але в цілому читати страшнувато і особливо чутливим не рекомендував би читати ввечері.
Тут і біганина-стрілянина в дусі Індіани Джонса, тут і жорстокість, катування, людожерство, бруд і сморід. І ще одна ознака сучасності наукової фантастики це тупоголовість, упередженість і зашореність політиків, військових, вчених і просто обивателів прямо як у реальному житті.
У класиків фантастики з 40-50 років, коли Землі чи нації щось загрожує то всі прямо починають разом працювати проти спільного ворога. У сучасних же авторів, що тяжіють створювати менш картонні персонажі люди так і залишаються дрібними, злими, тупуватими і мстивими істотами які навіть перед лицем небезпеки не припиняють гризтися, інтригувати і підставляти одне одного.
Взагалі не дивлячись на таку мішанину стилів в кожному з цих стилів книга демонструє високу якість і може слугувати взірцем як писати “пригодницьку фантастику жахів”.
http://www.goodreads.com/book/show/239065.The_Descent
