У кожного в класі мабуть було хоча б пара бандитів та розбишак, але не у кожного були такі як у мене

В моєму класі якось змішалися “начальствені” діти (кілька штук) та кілька повних неадекватів. Так, наприклад, один з хуліганів до 8-го класу читав лише по складах (потім кудись у бурсу пішов), інший мав такий вигляд наче тільки зліз з дерева та скинув шерсть… Але найвидатнішим був один Д. про якого трошки і розкажу.

Старший брат цього Д. був одним із самих відомих бандитів-хуліганів нашого міста, принаймні серед школярів самим відомим. Не пропускав жодної драки, постійно ще в школі опинявся в міліції за крадіжки та бійки. А молодший брат мав ще гірший характер, проте ростом і вагою був поменьше тому і не гремів так.

Ходили ми з тим Д. у молодших класах на легку атлетику, тоді весь клас ходив – бо спортивний клас. Швидкість і стрибучість була у нього в порядку щоб довго їздити на змагання та у різні спортивні табори. Але інтересу до спорту особливого не було, тому як зі школи пішов то вже і не займався спортом.

Знаєте бувають у фільмах такі невмотивовано жорстокі бандити що творять непойми що і здається в реальному житті таких безбашенних не буває. Ну так от я якраз з таким і вчився.

Кілька випадків. Перший клас, перше вересня. Двоє хлопців подралися ледь не на першій перерві. Один з них Д. який схопив другого за волосся і хєрачів коліном у морду (старший брат навчив).

Класі у третьому Д. подрався з сташокласником, схопив того за волосся, впав на спину і зарядив серію ногами в обличчя. В результаті струс мозку, вирване волосся і замість уроків пару днів розбір польотів.

Клас 5-й чи 6-й, перерва у школі. Хлопці носяться коридорами, дівчата стоять групками. І ось цей Д. пробігаючи мимо однієї групи дівчат хапає одну за волосся і розбиває її головою вікно. Гуркіт, скло летить у всі боки, розпанахано скальп, кровіща хлеще. Всі в шоці завмерли, а воно десь з веселим сміхом далі побігло. І не те щоб якась ворожнеча з тією дівчиною була, ні, просто так. Потім та дівчина як поранений червоноармієць ходила з перебинтованою головою, на щастя шрамів на обличчі не було видно. На питання “для чого?” відповідь “не знаю, чєсно”, і очі такі невинні.

Другий раз йшов Д. з другом (іншим моїм однокласником) з тренування, а назустріч їм їхав хлопець на велосипеді. Ну вони придумали смішний жарт – зняли з велосипеда цепку і нею побили того хлопця так що він потім якийсь час в лікарні лежав. Теж не змогли пояснити для чого.

Не кажучи вже про те що підпалити віник і жбурнути з криком “піу-піу, катюша стріляє по німцях” в спину вчителю. Ну або набити зимою повен портфель сніжками і почати кидати їх серією в голову якісь жертві доки вчитель не відбере той потрфель. Про те щоб викинути портфель, а то і портфелі всього класу з вікна навіть згадувати не варто.

Чи отримував він по морді? Ну в класі було можу 2-3 хлопців які могли з ним битися і він їх особливо не зачипав. Але якогось загального супротиву не було, навіть ідеї не виникали. Не забувайте що совєцький школяр це лише личинка людини яка чекає що їй старші скажуть робити. А про те щоб самостійно щось організувати і мови не йшло. Тим більше у нас в класі набагато легше було бути обсміяним. Коротше ніхто б не виступив проти доки Д. не починав знущатися з нього, але на той момент вже іншим було пофіг. Ну і завжди було загроза “я брати приведу”, чому його не сильно старшокласники лупцювали.

Традиційно кажуть що всі подібні хулігани боягузи, але тут був не той випадок. Якось ми у зали грали в футбол. А під стелею (метрів 10 висотою, не менше) були на металевих балках причеплені лампи захищені металевими корзинами. І от хтось зафігачив м’яч так що той застряг між лампою та корзиною. Пробували дістати з вишки (була у залі для волейбольного судді) шестом для стрибків і не дотягувалися. І тоді Д. поліз по стіні (повністю скляну стіну було захищено туго натягнутою сіткою) до самої стелі і пішов по балці до лампи. Балка вузенька, якраз в стопу шириною. Ну от дійшов він до м’яча і замість скинути його почав балансувати на одній нозі і волати що зараз впаде і розіб’ється. Тренеда внизу бігають і кричать “злазь, придурок”, а йому хоч би що. Коротше ледь до нервового зриву не довів тренерів.

Інший раз ми стрибали у яку з різаним поролоном (бо зима і у пісок на вулиці не пострибаєш), так Д. в черговий раз стрибнув, зробив сальто і встряг головою в поролон. Після цього впав і почав волати що зламав шию, встати не може , нічого не відчуває і взагалі помирає. Здається після цього епізоду його нарешті вигнали з секції і сказали більше не приходити.

Хтось казав що треба батькам взяти і відлупцювати і все пройде. Але сусіди казали що били його ледь не щодня, результатів лише не було. Мені взагалі здається що подібні люди на той момент коли творять щось подібне просто не можуть зв’язати майбутнє покарання зі своїи вчинком. І не учаться через якісь обмеження мозку імхо.

В школі вчителі теж не могли дочекатися коли Д. закінчить 8-й клас та піде у бурсу. Це лише у казках для дітей в СРСР всі старанно і добре вчилися, а поганих учнів залишали на другий рік. Треба розуміти що на рік довше ніхто з таким учнем морочитися не захоче, ну і крім того другорічник зіпсує усі показники вчителям і особливо класному керівникові, тому переводили з класу в клас хоч якось.

Ну власне що там довго розказувати. До того часу як я закінчив інститут Д. вже двічі відсидів. Перший раз обставив квартиру сусідки, другий раз вже і не знаю за що. Потім щось вони з братом то кололися героїном, потім зному ледь не разом сиділи (що і спасло їх від смерті). Потім був якийсь у них бізнес, потім вони його чи то пропили, чи прокололи. Потім наче ще сидів… Ну коротше романтіка.

А у вас були подібні кадри в школі?