Категорія: Просвітницьке

[english] break a leg

Побажання яке дослівно звучить як “поламай собі ногу” історично походить від забобонів артистів перед виступом яким не можна було бажати успіху. Цей вираз зараз використовується не лише акторами, але і у повсякденному житті і означає “бажаю успіху”.

У словниках:

Плавання у турбо-тазіку…

…вірніше у тому що називається “машина для плавання”, або “нескіченний басейн” – http://en.wikipedia.org/wiki/Endless_pool#Volume-driven_machines. По суті це чудо технології являє собою видозмінену джакузі і призначенна для плавання “на місці”.

Один наш знайомий поділився з нами запрошеням на фейсбуці. В Сіетлі в ці дні проходить виставка-ярмарок усіляких компаній що надають послуги пов’язані з будинками (дах, вікна, двері, опалення, сад, кухня, спальня) де в тому числі були представлені різні міні-басейни, джакузі і ось ці “нескінченні басейни”.

 

Одни з компаній (http://www.aquaquip.com/index.cfm/category/83/swim-spas.cfm) не просто виставила коллекцію тазіків ван, але і придумала заповнити одну з них і увімкнути і запросити волонтерів поплавати. Умови участі – кожен учасник зобов’язувався проплавати “на містці” одну годину, а за це компанія жертвувала 600 доларів у який благодійний фонд. Вигіда їх зрозуміла – біля ванної в якій хтось плаває зупиняється набагато більше людей і затримуються вони набагато довше. В цілому думаю задумка їм окупилася.

Взагалі то кажучи я чомусь думав що це буде щось типу спортклубу де будуть стояти кілька таких басейнів, але коли приїхав на місце зрозумів що буду як хом’ячок у колесі на виставці Smile Проте відмовлятися і не думав – чому нехтувати шансом попробувати щось таке що може більше ніколи і недоведеться пробувати?

 

Ну а тепер враження.  Конструкція ванни по суті є модивікацією джакузі. Ця конкретно модель мала ширину приблизно 2.5 м, і довжену метрів зо 4, а то і більше. На одній стороні встановлено 3 “двигуна” (вибачайте, я термінології не знаю) які видають напор води. Силу напору можна регулювати.

Цікаво що басейн можна використовувати не лише для плавання, але і для бігу (наприклад після травм) та навіть греблі – всередині можна кріпити спеціальні сидіння та працювати веслами.

 

Перші 20 хвилин плавання були дуже некомфортними і я подумував кинути це діло. Почну з мінусів технології.

По-перше, у воді яка спрямована на плавця є кульки повітря, та і самі струмені добряче так б’ють. Уявіть собі що вас в лице на протязі години поливають зі шланги доволі сильним струменем – ніякої мови щоб зосоредитися на техніці. Далі є проблема протікання окулярів через те що вода постійно бурлить на обличчі. Плавати треба у масці типуAqua Sphere Vista, а то і ще чомусь конкретнішому. Мої окуляри текли весь час і очі червоні і на другий день.

 

Крім того не зважаючи на силу потоку ноги вже знаходяться у стоячій воді і просто грести ними не вийде просто, далі напишу чому. Коротше ноги тонуть і замість грести ними треба напружувати прес, спину і боки щоб залишатися горизонтально у воді.

Неможливо також перевалюватися з боку в бік “вкручуючись” у воду – струменем одразу зносить до бортика. До того ж нормально руками з докладаннями сили не вийде та і не варто – допливеш до переднього бортика і опинишся в зоні де наче подушками по голові весь час колотять.

Після всього вищесказаного і випробуваного на собі нарешті через 20 хвилин я знайшов зону в якій комфортоно плавати – на фото і відео там де на бортиках стояться пляшки з водою рекомендується тримати голову, в моєму випадку голову треба було тримати ще далі. Крім того на воді треба бути максимально пласким і непорушним як дошка для серфігна і лише без зусиль кидати руки перед собою. Ні, спраді, докладати зусиль не треба було взагалі. Єдине що тримати ноги паралельно поверхні. Мабуть з поплавком між ногами було б краще плавати.

AquaQuip Swim from 0lexandr on Vimeo.

Ну а після того як знайшов місце та спосіб плавання проблем не було взагалі ніяких і доплив нормально.

Чи варта така штука своїх грошей? Якщо ви пловець чи тренуєтеся до змагань з плавання чи тріатлоно то ні – правильну техніку тут взагалі використовувати не можна. Проте якщо для вас плавання від фітнесу то можливо, чому б і ні. Але найбільший сенс така річ мабуть матиме в центрах де людей відновлюють після травм – ось там біг з меншим наватнаженням на ноги та інша активність у воді будуть корисні. Та і до того ж поставивши таку штуку дома навряд чи ви її більше кількох разів на рік будете використовувати, а у вищеназваних закладах постійний потік людей і їм така штука буде корисна.

Ціна від 20 тисяч доларів є хоч і висою, але все ж таки обгрунтованою враховуючи розміри та особливості технології. Все ж таки якась вчетверо менша джакузі легко на 4 тисячі затягне, а тут двигуни ж потужніші.

Ну от і все.

Steven Hawking. A Brief History of Time / Стівен Хокінг. Коротка історія часу (1988)

 

Автор – найвидатніший фізик сучасності, що поставив собі за мету довести існування чи відсутність бога, поки що цього не зміг зробити, але по ходу наробив чимало відкриттів. До того ж він не рухається (їздить у колясці), розмовляє лише за допомогою спеціального апарату, але при цьому посідає кафедру фізики в Кембриджі здається. Та і до того ж є батьком кількох дітей.

Унікальність книги полягає в тому що в ній викладено сучасні фізичні знання про всесвіт і різноманітні теорії, причому використано рівно 1 (одну) формулу на всю книгу. Тут вам і про давньогрецькі моделі всесвіту, і про аромат кварків, і про час, і про виникнення всесвіту. Гравітони, струни, нелінійність простору та часу – все це тут описано у доступній формі.

Читати не те щоб сильно легко, але легше ніж в школі підручник з фізики було.

Надзвичайно пізнавальна книга. Після її виходу стало модно цікавитися фізикою взагалі і теоретичною фізикою зокрема. Розмірковуючі вслух з колегами за тарілкою борщупіцою про виникнення Всесвіту і те що буде з ним далі відчуваєш себе безсумнівною "ілітою" (:

А любителі Футурами напевне знають Хокінга завдяки цьому мульфільму – там він також рухається у інвалідній колясці і говорить "металевим" голосом.

https://www.goodreads.com/book/show/3869.A_Brief_History_of_Time?ac=1

[english] James while John had had had had had had had had had had had a better effect on the teacher

“James while John had had had had had had had had had had had a better effect on the teacher” як це не дивно є цілком валідним реченням. Спробуємо його розібрати:

  • James while John  – якось коли Джон
  • had had – використовував
  • had – слово had
  • had had – а Джеймс використовував
  • had had  – слова had had
  • had had  – ці слова (had had)
  • had had  – справили
  • a better effect on the teacher – краще враження на вчителя.

Подробиці тут – http://en.wikipedia.org/wiki/James_while_John_had_had_had_had_had_had_had_had_had_had_had_a_better_effect_on_the_teacher

Пошук житла…

Так, ви правильно зрозуміли – деякий час тому ми прийняли рішення що час шукати своє житло і почали цим займатися. Ну і відповідно трошки про цей процес та пов’язані з ним речі.

Відповідаючи на питання про громадянство та купівлю власності в США – не треба бути громадянином щоб купити щось в США. Навіть не обов’язково перебувати на території США щоб купити собі якусь хатинку. Так що ти, любий читачу, маєш можливість придбати собі якусь дачу скажімо у Флориді на чесно зороблені в Україні гроші.

Світлини тут виключно для того щоб вам не нудно було прокручувати текст Winking smile

 

Почати мабуть варто з того що умовно житло можна поділити на 3 види:

  • квартира – підходить людям які хочуть жити у великих містах близько до усього і не хочуть займатися облаштуванням прелеглої території, екстер’ру та іншими речами. До недоліків можна віднести доволі високу ціну при меншій площі, високі місячні виплати у загальний котел – як у вас прорве труби чи потече дах то платити будете не ви самі, а платити будуть із спільного фонду. Виплати такі можуть легко сягати тисяч доларів на рік. З одного боку наче безпека яка-ніяка, а з іншого виплати доволі високі, уникнути їх не можна та і не завжди вони витрачаються так як ви хочете. До того ж правила проживання можуть бути жорсткими – не шуміти, у деяких не можна мати пральну машину в квартирах чи тварин. Не кажучи вже про те що чим краще будинок тим важче туди потрапити – потрібні можуть бути рекомендації з попередніх місць проживання, можливо навіть підписані документи від сусідів що вони не проти щоб саме ви поселилися. Ну а здавати квартиру таку буде ще важче.
  • таунхаус, або міський будинок – це такий будинок де бокові стіни фактично відсутні і він з’єднаний з іншими такими ж будинками. Такі будинки як правило доволі вузенькі і кількаповерхові. Ціна менша, але відсутність галявинки та часто гаража (хоча в Сіетлі багато де навіть окремі будинки не мають гаражів) дещо ускладнює ситуацію. Ну і знову ж ті самі побори у спільний фонд та правила – скажімо ви не можете за власним бажанням перефарбувати стіни так щоб вони кольором відрізнялися від усього комплексу. До того ж виплати йдуть на такі речі як  утримання клумб, доріжок та ще чорті чого.
  • будинок – огорожений двір (хоча б і крихітний – у дорогих районах будинки займають усе місце від забору до забору і дивляться вікно у вікно). Є свій двір, часто гараж на пару машин, можна робити що заманеться. Проте і ціна вища і роботи по утриманню його незрівнянно більше.

Отже ми подумали і покрутили і вирішили що хочемо свій будинок з клаптиком землі, не в Сіетлі, але не надто далеко від роботи та цивілізації взагалі. Визначили бюджет і почали пошуки…

Ще треба зауважити що продаж-купівля будинків зарегульована в США нейомовірно і якщо не влазити у якісь ризиковані афери то попасти у неприємну ситуація доволі складно.

 

Які ж будинки є на ринку? Ну якось так:

  • нове житло від будівельної компанії – новеньке, з гарантією, але дороге (скажімо те що у власника можна купити за 400 тисяч у цьому варіанті буде коштувати 700). Компанії такі зацікавлені продавати якомога швидше, а тому будують поближче скажімо до Майкрософт і виходять великі будинки “від забору до забору”, але поруч з роботою.
  • клаптик землі – треба розуміти що найбільшу частку в ціні будинка складає саме ціна землі. Скажім будинок ціною в 500 тисяч можна побудувати за 50-60 тисяч, все інше йде за землю. Власне якщо купити ділянку і будувати самому то вийде у підсумку скоріше за все дешевше, але мороки стільки (та ще й нешвидко все це буде) що мало хто насправді таким заморочується.
  • будинок від власника – люди пожили кілька років, потім з якихось причин вирішили продати житло. За порадою агента з продажу приводять його у нормальний вид (що завгодно від перефарбовування стін до заміни криші) і виставляють на ринок за своєю ціною. Потенційні покупці з агентом з купівля відвідують і роздивляються будинок і оцінюють його для себе.
  • Швидкі продажі – коли з якихось причин будинок повертається банку (власники приаинили сплачувати кредит) то банку треба якнайшвидше продати таке житло щоб повернути собі гроші. У банка нема задачі заробляти на цьому, їм аби своє відбити. Скажімо ви купили будинок за 500 тисяч, 200 з них виплатили, а потім припинили. Банк виставить будинок за 300 тисяч щоб продати його якомога швидше, потім ще ціну знизить. Ризик у тому що в будинку можуть бути якісь проблеми які банк не буде братися виправляти, на будинку можуть бути комунальні борги (компанії не паряться з відстежуванням людей і просто усі рахунки виставляють тому хто зараз є власником, тобто борги на будинку) і ще що завгодно.

Наш вибір – покупка у власника. Це означає не надто новий будинок, але ми можемо домовлятися про ціну, необхідні доробки та бути певними що на будинку нема боргів.

За розмірами найменьше що можна знайти у районах які нас цікавлять це мабуть 3 спальні, 3 ванни, кімната для гостей, кімнати для родини, кухня, столова, гараж, … Щось менше тут просто не будують просто через те що важко продати потім буде. Навіть родина з 2 людей не буде ризикувати купувати менше житло з тих же міркувань – коли прийде час продавати його то зробити це буде важко. Враховуючи те що в американських родинах або 0, або 3-5 дітей будинки з п’ятьма спальнями мабуть найпошириніші.

Місцезнаходнення будинку теж важить: щоб близько до торгівельних центрів, але не впритул (кілометрів 5 – ідеально), щоб близько до хорошої школи, але теж не впритул. Школа важить бо діти ходять в школу за місцем проживання. А оскільки школи фінансуються з податків людей що живуть в прилеглому районі то житло біль хороших шкіл дорожче. І навпаки – чим дорожче житло тим краще школа. Нормальна річ для родини переїхати в інше житло коли дитині треба йти в початкову/середню/старшу школу так щоб опинитися саме у хорошій школі. Ну і інші речі як близкість до парків, швидкісних трас та інше теж важить.

Знаходимо агента з купівлі з яким почуваємо себе впевнено – агент має давати осмислені рекомендації, а також деталі колі потрібно і пояснювати як все працює. До речі агенту покупець не платить, вони заробляють з продажу, а отже можна працювати з кількома агентами одночасно та міняти їх за бажанням. Тобто той хто продає будинок потім сплачує податок штату та відсотки агентам з продажу та купівлі. Наскільки я розумію з продажу будинку за 500 тисяч в нашому штаті десь 30, а то і більше продавець віддасть. Можна звісно і без агентів, але тоді доведеться сплатити ще додатковий податок Smile

Проблема лише в тому коли знайти час щоб дивитися будинки. Це як правило робочий час і особливо не накатаєшся бо працювати не буде коли. Але 3-5 будинків за тиждень можна переглядати не напружуючись. Можна і більше, але з’являється така проблема що забуваєш що де було, що сподобалося, а що ні. Тому будинки які для себе позначив як перспективні доводиться переглядати по кілька разів.

 

І от нарешті покупець готовий. Подає свою пропозицію продавцю (вірніше його агенту). Найвдаліший випадок це коли ваша пропозиція єдина, але не завжди так виходить. З одного боку ви можете запропонувати нижчу ціну, а з іншого власник може не прийняти її, або надати перевагу іншій пропозиції. Ось покупець каже вам що ваша пропозиція прийняти. Тепер у вас є кілька днів на інспекцію – на цей час будинок зникає з ринку. Для інспекції краще за все найняти спеціаліста який складе детальний документ з усих знайдених проблем: там можуть бути і дрібниці як дірочки в сітці від комарів, так і серйозні проблеми з опаленням, дахом, або необхідністю щось зробити на випадок повеню та родоном у підвалі. Ціна інспекції приблизно 500 доларів. Далі за результатами інпекції домовляєтеся що власник виправить, а за що скине ціну. Хоча знову ж таки власник може вам відмовити. Ну або ви можете відмовитися від будинку.

Але ще до того як ви подали пропозицію вам потрібен документ з банку що вам готові надати кредит на суму покупки (це для того щоб продавець не ризикував приймаючи вашу пропозицію). Найбільш стандартна практика тут це виплатити 20% суми одразу, а на іншу брати кредит. Але можливі варіанти коли ви платите 10% суми, берете на 80% кредит і ще 10% кредит під вищій відсоток. Тут треба розуміти що продавцю вигідніше отримати готівку якомого раніше, тому іноді можна трохи знизити ціну давши більше 20% одразу.

Ціна на кредит залежить від економічної ситуації та вашого кредитного стану. Колись я писав про користування кредитками тут (Про кредитні картки), так от одна з причин користуватися кредитками регулярно полягає в тому щоб заробити собі хорошу кредитну історію і отримати дешевий кредит. Зараз при близькому до ідеального кредитному стані можна отримати кредит на 30 років під 4.5%, а ще скажімо рік тому такі самі кридити давали під 3.75%. Проте відсоток кредиту можна змінтит з часом, але про це якось іншим разом (UPD 2016/09/17 – Про рефінансування будинку). Банк що дає вам кридит вимагає різні документи типу стану рахунків з усих банків, звіти зі сплати податків, дзвонить на роботу щоб підтвердити що ви дійсно там працюєте та інше. Скажімо ви знайшли будинок за 500 тисяч. Тоді ви платите одразу 100 тисяч, а за 30 років ви виплатите банку 550 тисяч (сподіваюся всі пам’ятають що таке складний відсоток?). Це означає що в місяць платня банку буде складати 2200+. Звісно можна достроково виплачувати  кредит зменшуючи тим самим термін, а відповідно і усю суму.

Крім платежів за воду, електрику, газ (у кого є) та сміття ще доведеться платити за страховку (банк не дасть кредит без цього) та податок місту. Коротке пояснення: коли мешканці міста голосують за те що хочемо новий парк, велодороіжки та фестиваль маріхуани місто бере під все це кредит у банка на наступний рік. А оскільки у міста своїх грошей нема то тепер всі мешканці міста сплачують податок місту який обчислюється як відсоток від вартості житла. В нашому Кіркладні за будинок в 250 кв. метрів (2 поверхи) на ділянці в четвертину футбольного поля за рік доведеться платити 3.5 тисячі.

Оскільки самому буде забагато мороки моніторити усі банки та надавати усім дані простіше включити в процес агенство позик. В результаті позику саме вони вам і надають і їм ви все і повертаєте, а з яким вже банком вони там працюють можна навіть і не цікавитися.

 

Ну ось на цьому наче і все, питання?

Фаст-фуд в США

Одна з головний асоціацій яка приходить нашим людям в голову це фаст-фуд, або місця швидкого (і не надто здорового харчування). Проте думка про те що американці багато і часто їдять в таких місцях є помилковою. Я припускаю що бідні і дурні люди що махнули на себе рукою ліняться готувати і регулярно ходять у фаст-фуди бо самим готувати лінь. Але у людей яких я бачу навколо навіть коли нема часу і бажання на готовку завжди є вибір куди піти, причому різниця в ціні буде мізерною якщо буде помітна взагалі.

Кафе і ресторанів в тому числі з національною їжею в США в порівняння з Україною просто безліч і при бажанні харчуватися не у фаст-фуді дуже легко.

До того ж у нас знають лише про кілька мереж, але лише в США їх майже сотня, не кажучи вже про мережі обмежені одним штатом чи навіть кількома сусідніми містами. До того ж деякі фаст-фуди виглядають зовсім як ресторани і ви навіть не здогадаєтеся що це не один ресторан, а ціла мережа. Мабуть в контексті США фаст-фудом можна назвати ті місця куди можна під’їхати машиною і замови їжу в одному вікні, а забрати в наступному, при цьому половину назв що я нижче приведу можна викинути.

Одна з незвичних і відсутніх в Україні речей полягає в тому що в США в подібних заклаках коли ви купуєте напій (кола, або сода як їх тут називають) вам просто видають великий паперовий стакан і ви вже самі ходите до машинки на якій купа крантиків з різними колами (різних видів кока-кола, пепсі-кола, маг, спрайт, монтейн дю, безліч їх). Так, ви правильно прочитали – можна ходити необмежену кількість разів і ніхто навіть не контролює. Сенс в тому що при ціні банки меньше 1 долара ви платите за стакан в районі 3 доларів. Може раз на життя ви і вип’єте 4 стакани щоб загнати мережу в мінус на 50 центів, але повірте мені це буде єдиний раз в житті коли ви це зробите Smile

І що ще важливо для нашої людини так це те що як порахувати скільки те саме коштуватиме приготувати дома то дешевше не вийде, а вийде ще й дорожче. А ще треба врахувати час на готовку якого у працюючих як ман’яки американців на родину ледь вистачає. Тож стиль і темп життя часто просто примушують десь їсти не вдома.

Я тут спробую вигадати якусь класифікацію, хоча насправді такої не існує. Також я згадаю лише кілька з безлічі мереж, так що додавайте у коментарі те що вважаєте я незаслужено пропустив.

Кава

Сам я каву майже не п’ю і не розумію – для мене вона гірка і не смачна. Єдине що я люблю так це білу моку, яка по суті є ударною порцією розведеного цукру з молоком з легким присмаком кави (і під 600 калорій в чашці!), але американці щоденно хоча б раз на день витрачають 5+ доларів на великий стакан кави в одній з мереж.

  • Starbucks – це обличчя США і те що можна асоціювати з цією країною. Їх настільки багато що часто навіть у глушині можна побачитм 2 старбакса один навпроти іншого просто через дорогу. Вони якщо не у власній будівлі то є всередені магазинів, торгівельних центрів, аеропортах і ледь не в лікарнях. Непогана кава, постійний потік клієнтів, зерна в мішках, чашки та кава-машини тут ще на продаж. З їжі бувають різні печеньки, тістечка та мафіни (кекси). Порекомедую крім білої моки солоне лате з карамеллю – і смачно, і калорій не кінська доза.
  • Tully’s Coffee, Seattle’s Best Coffee та інші – конкуренти які на мій невимагливий смак аж нічим не відрізняються від головного гравця, але представлені не так широко.

Дешеві забігайлівки

За весь час перебування тут ми бували в подібних місцях здається тричі всього, в деяких випадках в останній момент передумували і продовжували шукати інше місце поїсти.

  • McDonald’s, Burger King, Jack In the Box, White Castle, A&W, Fatburger, Dairy Queen (DQ), Wendy’s – брудні, дешеві, шкідливі. Ідеальні місця коли ви поспішаєте, сильно голодні і не маєте сил і бажання перебирати місця щоб поїсти. У порівнянні з США в Україні всі ці мережі (не пам’ятаю точно які присутні в Україні) просто стерильні палаци.
  • KFC – в США це місто яке як вважається люблять несамовито бідні чорношкірі. В Китаї, наприклад, ця мережа вважається крутою і молодіжною і приїзджі китайці дуже дивуються дізнаючись що американці не ходять в цей фаст-фуд хоча і мають можливість. Взагалі я колись питав і не знайшов жодного американця хто хоч раз був у закладі цієї мережі.
  • Panda Express – винесено окремо бо навіть у порівнянні з іншими це брудне місце яке може відбити апетит навіть видом їжі яку там пропонують.

Піцерії

Що б ви там собі не думали, але піца не така вже і погана їжа – містить свіжі овочі, протеїни, білок, смачна, поживна і безпечта (в тому сенсі що не екзотична і не так легко отруїтися). До того ж піци хоча і можна переїсти, але не так легко як якихось бургерів чи солодощів. І до речі в піцеріях (навіть не з мереж) можна їсти на місці, замовляти піцу з собою в коробці, або замовити на конкретну адресу. Можна чекати на свіжевипічену, або брати те що є зараз.

  • California Pizza Kitchen – доволі козирне місце, майже ресторан. В меню є не лише піца. Випікають усе на кухні за склом і при бажанні можна спостерігати за своєю піцою. В меню є кілька неймовірно смачних піц, але назв я не пам’ятаю. Уся їжа має легкий запах прокопченої куриці, багатьом подобається, мене ж це трохи дратує.
  • Pizzeria Pagliacci – мережа родом з Сіетлу. В невеличких піцеріях можна спостерігати весь процес починаючи з приготування тіста. Піца якась трошки легкувата, зі свіжим сиром. Мені найбільше не подобається запах якоїсь спеції що вони здається кладуть у все що в них є в меню.
  • Pizza Hut, Domino’s, Arby’s – простіші і поширеніші мережі про які мені особливо і нема чого сказати бо ми в них не буваємо.

Сендвічі

Або по нашому бутерброди. Також безліч місць спеціалізується на сендвічах бо це дуже зручна форма їжі – можна взяти з собою та поїсти будь-де, можна носити в сумці, можна їсти на робочому місці… І звісно як піцерій і бургерятень є багато маленьких сімейних місце де можна знайти смачні сендвічі, але зараз мова про мережі.

  • Subway – мабуть після старбаксу це друга по поширеності мережа. Тут тобі запропонують вибрати хліб, ковбасум’ясо, сир, овочі. Все це складають в середину хлібини (випечену у вигляді багети) і готово – можна їсти в машині по дорозі куди ти там їхав, можна ж поїсти на місця. Як варіант швидко і без мук вибору перекусити однозначно краще за макдональдси. Але якщо вам доведеться поїсти там кілька разів поспіль то ви будете готові стати вегетаріанцем – наскільки їхні продукти набридають своїм смаком.
  • Jimmy John’s (JJ) – дуже обмежене меню, але хороші смачні сендвічі на хлібові схожому на той до якого звикли в Україні. Проте застережу – якщо ви сильно голодні то одним сендвічем можна не наїстися.
  • Potbelly – дуже схоже на попередню мережу, але всередені кафешки зроблені у більш якомусь модному стилі. Та ж сама проблема – обмежене меню, хоча сендвічі дуже пристойні, сам я собі не вмію такі смачні робити.
  • Specialties’s Café – на додачу до хороших бутербродів тут можна поїсти дивних на смак, але все одно смачних супів (скажімо пекучий суп з помідорів).
  • Quiznos – дуже поширені, кажуть непогані. Самі ми там не бували, просто ту для повноти картини.

    Мексиканська їжа

    От за що люблю мексиканську їжу так це за те що вона проста, поживна, без понтів і завжди смак такий як очикуєш (читай як от бачиш так воно і смакує). Мексиканських (а правильно було б казати техасько-мерксиканських) закладів в США ледь не половина з усих кухонь (хоча китайці борються за перше місце). На жаль Олена у мене не надто любить таку кухню, а то б я ледь не щодня б таким харчувався.

  • Chipotle Mexican Grill –  швидко, просто, дешево і смачно. Це ось справді місце де не за дорого можна швидко перехопити не шкідливої їжі. На вибір: буріто, тако (тобто завернути в хліб чи насипати в тарілку з хлібу) в які пальцем показуєш що сипати (м’ясо, боби, сир, овочі). Всередені як правило людяню в будь-який час.
  • Del Taco, Taco Bell, Taco del Mar, Taco Time, Qdoba – це далеко не весь список. Але це вже ті місця які б варто було б віднеси до дешевих забігайлівок. Єдине що в меню у них не бургери, а буріто та тако. Також зауважу що к’юдоба виглядає всередені гірше ніж мала б бути – їжа там не така погана.

Солодощі

Також вистачає місць де можна поїсти солоденького і запити чимось смачненьким

  • Buskin-Robbins, Dippin’ Dots –  бидломорозиво де пальцем показуєш що ти хочеш і тобі цього накладають.
  • Red Mango – нам це місце подобається, але підозрюю від вище названих воно мало чим відрізняється. З машино начавлюєш собі в тарілку з машин різних видів морозива, сипеш зверху фруктів (манго, полуниці, ківі, ананас, …) та інших солодощів (шматочки шоколаду, пластівці, цукерки дрібні, …) і платиш за вагу.
  • Dunkin’ Donuts – пончики. У нас викликає відразу одним зовнішнім виглядом забігайлівок, і я прекрасно розумію що це упередження.
  • Krispy Kreme – дуже смачні пончики, рекомендую. Але обережно! Можете схаменутися після того як з’їли половину коробки і від розуміння цього факту хочеться себе застрелити.

Напої

Умовно до фаст-фудів можна віднести місця де вам вичавлять і змішають соки, або коктейлі на основі соків.

  • Jamba Juice, Planet Smoothie, Juice It Up! – ми не так часто ходимо в подібні місця щоб якось їх розрізнювати. Єдину пораду як я можу дати – якщо в стакани сиплять кригу (а американці усе що не кава здається п’ють з кригою) просіть її туди не класти. І соку більше буде, і не таке водянисте під кінець буде у стакані і не застудитеся.

Вищий клас

Такі місця вже не можливо відрізнити від ресторанів, та і їжа в них незрівнянно краща. Там є офіціанти, меню, там приємно сидіти і можна замовляти спиртне. Давайте будемо вважати що це не пафосні і з доступними цінами ресторани що доволі широко розповсюдилися.

В ресторанах (у будь-яких, а не лише перелічених далі) цілком нормально попросити запакувати і забрати з собою те що не доїв, не соромтеся.

  • Azteca – ресторани мексиканської їжі. За недорого можна смачно поїсти у красиво оформлених закладах. Рекомендую побувати хоч раз. А якщо не знаєте що замовити то беріть найпростіше: буріто, касадіа, фахітас, або тако салат (простіше не буває).
  • Red Robin – найкращі бургери з усього що можна знайти у фаст-фуді. Краще лише у сімейних невеличких закладах. Теж рекомендую побувати хоч раз. Але обережно – який би страшенной голод вас не гриз одним бургером можна що називається вбитися на пів-дня. Теж родом з Сіетлу.
  • Applebee’s – гриль (тобто смажене м’ясо). Хоча у них є і бургери, і салати, і курячі крильця і буріто навіть. Проте це місце варто відвідати заради смаженого м’яса. Беріть стейк по-нью-йоркські якщо не знаєте що вибрати. Знову ж таки є місця де їжа смачніша, але ми зараз говоримо про мережі, отже це найкраще з подібного.
  • Panera bread – смачні супи і сендвічі. Також є кава і кондитерські вироби. Але як пообідати супчиком чи таким конкретним бутербродом з куркою то краще і нема. Для особливо голодних порекомендую суп у тарілці з хліба (м’якоть з хлібини вирізана і шкуринка слугує тарілкою і кришкою до неї).
  • Claim Jumper – американська кухня. Обережно – дуже великі і поживні порції. Реберця не влізають на тарілку, порція куриці – це реально половина куриці, крабовий салат розраховано на 4 людей. Тому будьте готові до того що доведеться щось забирати.
  • Old Spaghetti Factory – одне з наших улюблених місць. Італійська їжа (свіжевипечений хліб, паста, паніні та інше), приємне оформлення, дуже, дуже хороші ресторани. Рекомендую від щирого серця. Хоча не надто поширений ресторан (в США – Каліфорнія, Орегон, Вашингтон, в Канаді та Японії) проте нам поталанило – кожні відвідини Ванкувера чи Вікторії ми намагаємося відзначити обідом чи вечерею в цьому ресторані.

Пропущене

В огляд не увійшли азіатські кухні (суші, теріяки, фо-супи та рисова вермішель), індійська, грецька, іранська та інші. Ну, по-перше, ми практично не буваємо в таких місцях (хоча грецьку кухню раджу), а, по-друге, я не захваті від суші в які Олена мене постійно тягне. І треба сказати що японська кухня в США неймовірно погана, в Україні незрівнянно краща і багатша.

 

Ну от наче і все. Смачного вам!

Баг що призвів до зависання Zune 30

Zune 30 – перше покоління MP3-плеєрів від Microsoft. Випускалися пристрої з 2006 року, а у 2011 випуск усієї лінійки припинився. Усього було 4 покоління: 1) Zune 30, 2) Zune 4, 8, 80, 3) Zune 16, 120, 4) Zune HD.

Баг про який йде мова був лише в коді Zune 30.

Сам код:

year = ORIGINYEAR; /* = 1980 */

while (days > 365)
{
    if (IsLeapYear(year))
    {
        if (days > 366)
        {
            days -= 366;
            year += 1;
        }
    }
    else
    {
        days -= 365;
        year += 1;
    }
}

Цей код як бачите вираховує рік на основі лічильника днів (лічильник починається з 1/1/1980).

Тепер слідкуємо за руками.

Уявимо що у нас останній день 2008-го року:

  1. У рядку 3 код перевіряє кількість днів, умова виконується (366 > 365)
  2. У рядку 5 функція IsLeapYear() повертає true бо 2008 високосний рік
  3. Умова у рядку 7 не виконується (366 > 366)
  4. Переходимо до рядка 3

Ну от ми і в нескінченному циклі!

Таким чином усі пристрої у першу секунду 2009-го року перетворилися на тикви, тобто перестали реагувати на будь-що.

Справедливості заради треба сказати що це був код не Microsoft, а Freescale – драйвер для їхнього годинника. Були і інші пристрої що зловили точно таку ж проблему, наприклад медіа-плеєр від Toshiba. Інші моделі Zune мали інший чіп і там цієї проблеми не виникло.

Офіційно рекомендованим способом вирішити проблему було розрядити остаточно батарею і поставити пристрій на зарядку (таким чином 1 січня 2009-го було б 367-мим днем якщо рахувати від 1/1/2008).

Снайперінг на ebay

Кілька роз’яснень термінів:

  • ebay.com (вимовляється “ібей”) – найпопулярніший в світі електронний аукціон. Люди, а іноді навіть і компанії та магазини, виставляють там різні товари, а покупці намагаються перебити ціну одне одного.
  • снайперінг – якщо ви знайшли щось вам цікаве і за цей товар поки що ніхто не торгується (нема ставок) то можна дочекатися останніх секунд до закриття торгу на конкретну річ і поставити якусь дуже вигідну для себе ціну.

Проблема зі снайперіангом в тому що ніколи не знаєш хто ще цим займається, а коли міг би купити і за трохи більшу ціну то ніколи не вистачає часу. Та і до того ж торги часто закриваються у незручний час і не можна постійно сидіти і оновлювати сторінку.

З усіх сервісів що пропонують послугу снайперінга найкращим на мою думку є gixen.com.

Розказую ті прості кроки що їх треба виконати. Спочатку вводимо свій логін та пароль для ebay (реєстрація на самому сайті не потрібна):

Я розумію що не хочеться довіряти таку інформацію якомусь невідомому сайту, але за весь час використання ні в мене, ні в когось із знайомих з цим проблем не було.

image

Далі знаходимо код товара на ebay (виділено червоним):

image

Код товару вказано в URL товару після /itm/, наприклад:

Також не забувайте звертати увагу на вартість доставки (теж виділено червоним). Коли будете вказувати максимальну суму що готові викласти за конкретний товар не забувайте про доставку.

Тепер на сайті снайперінга вводимо код товару зі сторінки на ібей та вказуємо максимальну суму:

image

Також можна вказати групу. Група потрібна для сценарію коли ви полюєте за чимось, наприклад телефоном, але з усих що ви за них готові торгуватися вам потрібен лише один. Так от коли куплено хоч один товар в групі торги за інші товари система припиняє. УВАГА, не рекомендується вносити в одну групу товари що торги на них закінчуються з різницею в кілька секунд – система просто не може гарантувати що не купить вам кілька товарів. Взагалі повторю що уся суть снайперінга в тому щоб дочекатися останніх секунд і бистро зробити мінімально можливу виграшну ставку.

Тепер у вас є статус ваших ставок (зауважте що на ebay до останніх секунд система нічого робити не буде):

image

Блакитним обведено час закінчення торгів, червоним моя максимальна ціна, зеленим – поточна максимальна ставка. Як бачите жовтим виділено телефон максимальна поточна ставка на який вже перевищила мою, а отже система навіть не полізе торгуватися.

Сервіс gixen безкоштовний, паролі і логін не запам’ятовує. За якісь $6 на рік можна отримати точніші торги (система починає торгуватися не за 6 секунд до закриття, а за 4, і встигає зробити більше ставок), підтримка двох серверів замість одного, відсутність реклами. Ціна супер-дешева.

І ще кілька зауважень стосовно ebay:

  • ним не вигідно користуватися як інтернет магазином – в тому ж Amazon’і ціни часто кращі, а ще вигідніше буває у спеціалізованих (велосипедних, музичних, книжкових, тощо) магазинах.
  • не варто торгуватися коли вже є багато бідів (ставок) – якщо і виграєте торги то скоріше за все за максимальну ціну
  • деякі категорії товарів дуже погано класифіковано і саме за ними вигідно полювати. Наприклад у них нема чіткої системи вело компонентів. Я собі якось новісіньке вело сідло Specialized Ruby купив за $37 коли його ціна у виробника $130. А колега мій купив собі новісіньку (ще й у командних кольорах) раму Felt F1 за $1050 при її ціні в $1400. В обох випадках ми були єдиними на торгах на протязі тижня.

Проте не варто розраховувати що ви зможете купити собі лептоп за дешево. Мені один раз поталанило і я взяв Lenovo T410 за $350, але як правило лептопи чи інша комп’ютерна і побутова техніка включно з телефонами розлітається аж бігом.

Вдалого снайперінга, друже!

Про бігові кросівки

На правах реклами: на прохання додаю лінк на сторінку з рейтингами бігових кросівок – https://runrepeat.com/ranking/rankings-of-overall-running-shoes.

 

Не скажу що я вже такий прям експерт в цьому питанні, але деякий досвід все ж є і кілька десятків пар бігових кросів свого часу перепробував. Та і до того ж цей текст буде корисним не для легкоатлетів, а для чайників та початківців. І ще раз зверну вашу увагу на те що це пост виключно про БІГОВІ кросівки.

Тип ступні (пронація)

Мабуть з дитинства усі пам’ятають про різні типи пронації стопи:

  

  • оверпронація – коли нога “внигається” всередину в районі стопи. Кросівки повинні не давати прогинатися їй занадто далеко (досягається вставкою в підошву). При бігові спочатку зовнішня сторона стопи торкається землі, а потім ступня “провалюється” в середину. Потрібні кросівки типу motion control або stability.
  • нейтральна пронація – ступня приземлюється на зовнішную сторону, але дуже швидко по тому торкається землі усією поверхнею. Найпоширеніший (і найбажаніший) тип пронації. Кросівки – neutral або stability.
  • супінація – ступня не торкається землі усією поверхнею і людина фактично біжить на зовнішній частині. Кросівки – neutral або underpronation.

Визначити тип пронації можна знявши біг на доріжці/тренажені (бажано босоніж), або скажімо по відбиткам на піску після бігу.

Далі мова піде переважно про кросівки для нейтральної пронації оскільки у мене саме така.

Темп та тип бігу

Кросовки також розрюзнюються по біговим задачам: чи то це тренування на дистанцію, чи інтервали на швидкість, чи змагання.

Для змагань як я вже зазначів використовують переважно кросівки спрощеної будови які відчуваються легко на нозі та надають лише мінімум захисту. В залежності від дистанції це можуть бути як зовсім невагомі “тапочки” так і доволі близькі до щоденних кросівки для марафону (особливо якщо мова йде про новачка/любителя).

Я не бігаю дистанції коротше пів-марафону (21 км) просто тому що у мене не вистачає швидкості на них. І для пів-марафону я знайшов на даний момент ідеальні кросівки – Adidas AdiZero Hagio.

Для марафону з усього що я пробував поки що мені найбільше подобаються Brooks Launch, але я все ще в процесі пошуку – хочеться чогось трошки легшого та з меншим підйомом (про підйом згодом).

 

Зверніть увагу що у кросівках для змагань підошва як правило має просто одношарову структуру, лише знизу наклеєно тоненький шар резини що протистоїть стиранню.

В кросівках же для тренувань як правило підошва надає більше захисту і складається з кількох шарів серед яких можуть бути: пластикові ребра та платини для пом’якшення ударів, гелеві подушки під п’яту (для того ж), ребра у матеріалі щоб фіксувати ступную, м’який язичок щоб зменшити тиск і таке інше.

До недавнього часу моїми найулюбленішими кросівками для щоденного бігу були Brooks Ghost 3, зараз же все частіше і частіше бігаю в Newton Gravity.

 

Крім власне висоти підошви (читай товщини резини) треба звертати увагу на різницю між п’ятою та ступнею. Якщо ви зовсім неправильно бігаєте (ступаєте на п’яту) то щоб не покалічити ноги треба починати з чогось де ця різниця 12 мм і більше. Згодом, покращуючи техніку (а це варто робити і з точки зору ефективності, і з точки зору уникання травм) можна перейти на 6-9 мм, а потім і на 0-4 мм.

Тип покриття

Більшість моєї бігової активності припадає на асфальт, але це звісно не єдина поверхня по якій можна бігати.

Для асфальту необхіден захист від ударів (особливо для щоденного бігу) та захист від стирання резини. Тому як правило кросівки для асфальту мають товстий шар м’якої пружньої резини зі вставками та тонкий шар захистної резини.

Для бігу по стадіону (це у випадку коли на ньому нормальна резина, а не скам’янілі від часу шматки резинового покриття) можна одягати найтонкіші та найлегші кросівки. Ну а спортсмени бігають як правило у шиповках. Причому шиповки розрізнюються для різних дистанцій та інших видів легкої атлетики (звертаємо увагу на підошву).

 

Крім того люди бігають по так званим трейлам, а це може бути: ліс, пустеля, сніг, гори та болота. Ясно що все це занадто різні поверхні щоб мати однакові кросівки для усього, але якісь загальні риси є і у них. Для трейолових кросівок характерна підошва з глибоким “тракрорним” малюнком, захистні шари для пальців та боків ступні, захистні пластини у підошві та якісь рішення для упобігання розв’язування поворосок.

Популярними і поширеними є моделі від Salomon, Patagonia, The North Face, La Sportiva, Marmot, Hoka One One.

Для захисту від води (якщо це має сенс для конкретної дистанції) такі кросівки можуть мати гортексову поверхню, або на випадок снігу чи льоду можуть мати шипи, для холодної погоди чи захисту гомілок – високий підйом.

 

Не забувайте що кросівки мають свій ресурс (для щоденних це як правило 800-1500 км, для гоночних – 200-500 км) після якого починаються процеси руйнування в підошві. І навіть якщо кросівки виглядають як нові вони тим не менш вже не так пружинять та захищають і їх використання, особливо якщо у вас великий кілометраж, може призвести до накопичення мікротравм які перетворяться з місяцями (або роками) на травми. В цілому середній бігун (не говоримо про тих хто час від часу бігає, тобто для кого біг не є основним спортивним інтересом) за рік міняє 2-3 пари кросівок.

Тріатлон

Тріатлон висуває свої вимоги до бігового етапу: ноги можуть бути мокрими, ступні оніміти, та час перевзування має бути мінімальним.

Для економії часу багато тріатлетів їздить та бігає без шкарпеток, а тому є кросівки що не мають швів всередині та відокремленого язичка. Відомі виробники бігових кросівок для тріатлону: Zoot, Scott, Pearl Izumi, K-Swiss. Також як правило вони мають ряд наскрізних отворів у підошві для того щоб легше позбуватися рідини.

 

Я свого часу перепробував певну кількість моделей від Zoot, але всі довелося повернути в магазин – страшенно натирають у п’ятці. Олена ж довго бігала в подібних і їй подобалося, але нещодавно купили їй на розпродажу K-Swiss (модель не пам’ятаю) і вона краже що ці ще кращі.

З іншого боку багато тріатлетів, особливо коли мова йде про довгі дистанції типу 70.3 бігають у звичайних бігових кросівках в шкарпетках і я роблю зараз так само. Може коли буду робити якусь коротшу дистанцію то знову ризикну зекономити секунди на шкарпетках та заплитити за це скривавленими ногами, але поки про короткі дистанції не думаю.

Мінімалістичні та “нульові” кросівки

Мінімалістичними називають кросівки з мінімумом підтримки та захису для ноги в процесі бігу – ніякої компенсації ударів, ніякої структури. По суті це просто тряпочка приклеєна до резини підошви що обгортає ступную.

Не плутайте їх з нульовими кросівками у яких товщина підошви для п’ятки та носка однаково, хоча звісно більшість мінімалістичних кросівок є і нульовими. Хороший приклад мінімалістичних нульових кросівок – New Balance Minimus Barefoot 10. При різниці в 0 мм вони хоча і надають якийсь захись, проте є дуже вибагливими до техніки бігу і не прощають жодних дефектів – ноги відбиваються миттєво.

І знову ж таки не плутайте товщину підошви з висотою підйому. Так, наприклад, відомі кросівки Altra Instinct хоча і мають 0 мм різниці, проте також мають доволі товсту підошву.

 

Хоча буває і таке що мінімалістичні кросівки мають ненульову різницю. Так, наприклад, Altra Adomo мають в комплекті стельку що дозволяє перетворити їх з нульових на кросівки з 4 мм різниці.

 

Відомі Vibram Five Fingers з усіма їх різновидами є прикладом нульових, мінімалістичних та помітних… е-е-е-е… ну точно не кросівок. Хоча я бачив екстремалів які бігали в таких марафони і навіть робили тріатлони.

Біг босоніж

Ну от власне після мінімалістичних кросівок наступним етапом божевілля є біг босоніж. Не хочу це обговорювати, але як на мене це вже більше до філософії життя відноситься ніж до спорту. Моя думка – професіонали на цю дурню часу не мають, а пересічному фізкультурнику це мало що дасть.

Проте є один передетап – біг в сандалях. Це спеціальні бігові сандалі які є традиційними для нерозвинених племен що нічого кращого людству не дали. Вони аби виготовлені з якоїсь кори (або стінки горіха) з протягнутими крізь них шнурками. Ну а зараз винахідливі дикуни за шалені гроші вирізають для білих панів зі старних покришок резові сандалі (таке сміття легко може коштувати $80 і більше).

 

Корисні ресурси

Перший ресурс який обов’язково треба знати це http://runningwarehouse.com/. Найкорисніша фіча в їх арсеналі це можливіть порівняти кросівки в яких ви зацікавлені з тими які у вас вже є і які ви добре знаєте.

Ну і крім того на цьому сайті можна отримати технічні деталі про кросівки: вага, товщина підошви, підйом.

Пара блогів в яких публікують огляди бігових кросівок (і не лише): http://www.runblogger.com/ та http://www.runningshoesguru.com/.

Сайт з масою інформації про те як покращити свої бігові результати – http://www.runnersworld.com/, та огляди кросівок від них – http://www.runnersworld.com/running-shoes-gear/running-shoes.

Персональні особливості

Це виключно про мене.

Отже у мене дуже сильно ступня вигнута дугою. Через це в тому числі при зрості в 182 см розмір взуття у мене в районі 42. При цьому для веловзуття де ступня розплющується мій розмір вже 43.5. Такий високий підйом стає проблемою коли я намагаюся натягнути кросівки зшиті з одного шматка матеріалу (наприклад Asics Speedstar) – нога тупо не пролазить в кросівок. Ну а про тріатлонські кросівки без язичка типу Zoot Ultra Speed взагалі годі казати.

Друга проблема – нігті. На великих пальцях (на них особливо помітно) нігти у мене тирчасть трошки вгору і це приводить до того що 1) вони прорізають кросівки, та 2) вони болять і злазять після довгих дистанцій. Через це я не бігаю ні в K-Swiss, ні в Puma, ні в Asics, ні в Saucony, ні в Nike – не знайшов у них моделей в яких мені було б зручно. А от в багатьох бігових моделях Brooks чи Newton більше місця для пальців і про цю проблему я в них забуваю.

Питання які мені часто задають

  • Чи не шкідливо ходити в бігових кросівках постійно? Ні, при умові що в них зручно, просторо, нічого не натирає і ступня не втомлюється в них ходити не шкідливо.
  • Який найкращий бренд – Asics/Adidas/New Balance/Saucony/Newton/Scott/Karhu/Puma/…? Ну що ж, якщо у вас виникло таке питання то ви неуважно читали вищенаписане. Щоб на нього відповісти треба знати яка у вас ступня, скільки і по чому будете бігати, як (з якою ціллю) будете бігати, яких результатів хочете досягти і таке інше.
  • Чи можна в бігових кросовках ходити у качалку чи грати у футбол? Все залежить від типу активності. Бігові кросівки в першу чергу розраховано на удари ступнею об землю та практично ніколи не мають захисту від рухів у бік чи ішних ударів та викривлень стопи. Не лише футбол/баскетбол, але і теніс може вбити ваші кросівки. І чим легші вони тим швидше вони будуть убиті нетиповою активністю. Якщо ж таки хочете мати одну пару на все про все то зверніть увагу на трейлові кросівки.