Дуже не довго, в кінці 90-х і на початку 2000-х був популярним поп панк в якому тексти були наче і про важливі теми, але і трошки про надуманні підліткові переживання. І учасники виглядали як наче вони такі прямо відірвані і асоціальні, але усі були одягнені в дорогі шмотки і мали зачіски що вимагали постійних інвестицій часу і зусиль. І музика у них була наче така зла, різка і важка, але на справді просто приємно рипіла і лишалася доволі попсовою.Таких груп наплодилося так багато і так швидко, що не було ніякої змоги відрізнити їх одну від одної. І так само в один момент усі вони зникли разом з цим стилем який, будемо сподіватися, ніколи не повернеться.Тим не менш усьому цьому модно-молодьожному МТВ-шному натовпу вдалося таки створити кілька непоганих пісень які можна час від часу слухати і сьогодні.
Отже ВІА “Нащадок” з пісенною композицією “Доволі крутий (як для білого)”, 1999-й рік.
Приспів:
Іди до мене, милий, ага-ага. Іди до мене, милий, ага-ага. Іди до мене, милий, ага-ага. Іди до мене, милий, ага-ага. Усі дівчата кажуть що я доволі крутий… як для білого.
Життя доволі непросте сьогодні, І наш герой лох, Але поводиться наче крутий. Він не шарить, І не має стилю, Але на все чого йому не вистачає Він каже, що воно у нього є. Так що не сперечайся, він торочить своє І до нього все одно не дійде. Він буде вдавати крутого і прикидатися, Ти так не зможеш. Як чогось не має, то буде вихвалятися Навіть розкаже що мутив з відомою акторкою. Мабуть в світі потрібні і такі лохи Хто робить будь-що що є модним зараз.
[Приспів]
Він розказує про свої смаки у музиці І що він не слухає аби що. Але коли в магазині не було Ice Cube То він купив диск Vanilla Ice. Їздить на своїй тачці І вітається з братвою як наче свій, Але якщо затримається на мить То вони натовчуть йому пику.
[Приспів]
Тепер він робить собі татушки, Вирішив набити себе, Але коли попросив наколоти 13 То йому набили 31. Його друзі кажуть що він занадто прикидається І що він не виглядає як ганстер, Але він сам себе бачить Найкрутішим на вулиці.
Коли читаєш про деякі події просто дивуєшся – як таке могло статися в реальному житті, таке що не у кожному фантастичному фільмі вигадають. До того ж події ці не зрозуміло навіть чому не екранізовано – могла б вийти і драма, і чорна комедія, і просто цікава історія за реальними подіями…
Отже Олімпійські Ігри 1904-го року проходили в Сент Луісі (штат Міссурі) і було там багато чого цікавого, але марафон на тих Іграх є чимось особливим навіть серед усіх неймовірних спортивних подій.
Старт марафону на Олімпійських Іграх 1904-го року. Вони ще не знають яке випробування їх очікує…
Сам марафон організаторам прийшло в голову проводити о другій годині дня, спека сягала 33 градусів за Цельсієм. Але вологість повітря була майже 100% (хоча дощ так і не пішов і хмар навіть не було), що робить темпуратуру рівній 57 градусам Цельсію при нормальному рівні вологи. Для порівняння ідеальною темперетурою для марафону зараз вважається 10 градусів за Цельсієм і більшість стартів буде скасовано при +21 градусі.
Перед учасниками марафону проскакали вершники на дорозі і підняли таку пилюку, що вона не сідала до самого фінішу – траса була по грунтовій дорозі. У одного з учасників навіть виникли тріщіни шлунку від того, що він наковтався тієї пилюки, і ротом йому йшла кров.
Більшість учасників ніколи не бігали до того і потрапили на старт за інші спортивні досягнення.
Організатори зробили дві точки з водою – за 300 метрів від старту і на 21-му кілометрі (воду треба було доставати з колодязя самому). Зараз на марафонах точки з водою та іншим харчуванням ставлять кожні 3-5 кілометрів.
Не дивно, що з 32 учасників фінішу дісталися лише 14.
Також цікаво, що час тоді враховували лише для перших трьох учасників, а далі годинник просто зупиняли – медалі вже не буде все одно.
Також були доволі цікаві особистості серед учасників. Далі про кількох з них.
Фред Лодз (який до речі виграв Бостонський марафон наступного року) був бігуном на той час і вирішив не ризикувати здоров’ям – зійшов на 15-му кілометрі і доїхав до фінішу на таксі. Після чого вийшов на стадіон де публіка прийняла його за переможця і почала підтримувати. Він жартома фінішував… І хоча багато разів і тоді і потім говорив про те що зійшов його все одно нагородили і досі в деяких матеріалах називають переможцем.
Фред Лодз.
Справа в тому, що в той час не було церемонії нагородження і медалі одягали одразу після фінішу. На Фреда золоту медаль одягла донька Президента Теодора Рузвельта Аліса, яка одразу після цього і полишила стадіон.
У підсумку Фреда забанали назавжди, але через кілька місяців заборону виступати на змагання зняли, що дозоволило йому залишатися одним з найвідоміших марафонців свого часу.
Такий собі Фелікс Карвахал доїхав з Куби аж до Нового Орлеану на зібрані серед друзів гроші, там програв все в карти, знайшов там американського спортсмена який оплатив йому дорогу до Сент Луїсу. Також треба сказати що бігуном Фелікс не був, учасником збірної теж, просто прийшов на старт в звичайному одязі, обрізав штани по коліно… і його пустили на старт.
Фелікс Карбахал де Сото на старті – обрізані ножицями штани, робочі ботинки.
На момент старту він не їв вже кілька днів і тому побачивши сад по дорозі забір туди. З’ївши кілька яблук від зрозумів, що вони гнилі, виблював все і знепритомнів (або як сам казав “заснув”). Прийшовши до тями прокинувся, продовжив бігти і прийшов на фініш чертвертим.
Фелікс Карбахал на дистанції.
Перші африканські учасники Олімпійських Ігор в історії теж були саме на цьому марафоні. Два південнофариканці які теж не були у збірних, теж ніколи не бігали. Вони просто працювали на виставці поруч з якою проводилися Ігри та прийшли на старт. І по дорозі на них напала зграя собак через що вони мусили тікати з дороги і робити крюк щоб повернутися назад. Фінішували на 9-му та 12-му місцях.
Південноафриканські бігуни на старті.
Але найбільша жесть відбулася з переможцем – Томасом Хіксом. Його тренер (мабуть найгірший тренер в історії) вважав, що пити воду під час марафону не припустимо і натомість на 16-му кілометрі дав спортсмену випити яєчні білки змішані з бренді та… крисячою отрутою. Так, саме з отрутою. Звісно Томасу стало дуже зле, його рвало кров’ю, почалися галюцінації. І через кілька миль тренер дав йому випити потрійну дозу того самого напою.
Томасу Хіксу допомагають йти на фінішну пряму.
Прибігши на стадіон переможець навіть не бачів доріжки, думав що він лише стартував, не міг навіть йти прямо і був фактично на руках донесений до фінішу. Результат – 3 години і 28 хвилин. Після фінішу лікар повідомив, що імовірність виживання надзвичайно низька. На щастя спротсмен вижив.
Першими людьми які почали писати англійською були у більшості (практично завжди) люди не місцевого походження. Це як правило були європейці, християнські міссіонери, які несли слово Боже та грамотність у дикі краї.
Дуже швидко вони з’ясували, що англійська мова має звук який ми зараз записуємо як th, і який вимовляється з притисканням язика до передніх зубів.
Щоб записати такий звук використовувалися різні способи: th, d, þ та ð. От про останні дві і поговоримо.
Перша þ (вона ж Þ у верхньому регістрі) називається торн (thorn) і походить від рунічного символу Турісаз, що означає Торна. Літера досі присутня в алфавітах мов Ісландії та Фарерських Островів і читається як th.
Друга ð (вона ж Ð) називається ет (eth) або ед (edh) і є просто модифікованою літерою d. Так само як і попередня присутня в алфавіти Ісландської мови і читається як eth.
Тобто можна зрозуміти що в ісландському алфавіті ці літери це просто данина традиції, хоча самі ісландці уперто стверджують що начебто є якісь відмінності у вимові (але їх звісно ніхто не помічає).
Що цікаво у перших манускриптах староанглійською усі ці варіанти часто зустрічають в одному і тому ж тексті написаному однією людиною. Схоже що варіант написання автор вибирав з власних уявлень про те, що виглядатиме красивіше в кожному окремому варіанті.
Також в алфавіт староанглійської було кілька інших не звичних для нас літер. Наприклад ƿ – вінн (wynn) яку у XIV сторіччі французьким писцям було важко відрізнити від þ і вони почали замінювати торн усюди на th. Зі схожістю літер пов’язаний також набір цікавих помилок. Так читаючи þ як ƿ її часто копіювали як y замість th (нагадаю – переписувачі іноді не володіли мовою) і виникали такі слова як ye замість the. І зараз коли хочуть написати щось показово у староанглійському стилі пишуть щось на кшалт Ye Olde Pub – The Old Pub.
Незрозумілі і незнайомі літери, які ще й взаємозамінювалися з часом цілком природно зникли і були замінені на th. І десь уже починаючи з XV сторіччя ці дві літери зустрічаються все рідше і рідше.
Я вже писав про додаток MyFitnessPal за допомогою якого можна вести облік спожитих продуктів/калорій. І та програма не зважаючи на всі свої недоліки має 2 великі переваги через які я її і використовую: найбільшу на ринку базу продуктів та інтеграцію зі спортивними сервісами.
Проте є одна дуже важлива можливість яка повністю відсутня в MyFitnessPal – а саме можливість дізнатися що хорошого та поганово в певному продукті, і ще важливіше – які є кращі альтернативи.
Додаток працю дуже просто – скануєте штрих-код товару і бачите оцінку (А – найвища, F – таке краще і в руки не брати). На закладці з поясненнями буде вказано що не так (наприклад доданий цукор, штучні фарбники і таке інше). І на закладці з альтернативами можна побачити подібні і кращі продукти – сильно допомагає робити кращий вибір в магазині.
База даних у цього сервісу не така велика і раз на тиждень точно я знаходжу продукт відсутній у базі. Тоді не лінюся – фотографую продукт з усіх боків і відсилаю виробнику фото щоб вони додали у базу.
Також в цій програмі можна вести облік спожитого. Але інтеграція можлива лише з Google Fit який просто жалюгідний. Тож я для обліку програмою не користуюся.
Варто зауважити ще, що на сайті сервісу (fooducate.com) дуже багато корисних матеріалів. І я навіть пораджу підписатися на їх розсилку – багато корисного можна дізнатися про здорове харчування, альтернативи деяким продуктам та поганим звичкам.
Саме так – це погано зроблена хороша програма. Вірніше не стільки програма, або давайте буду казати додаток, але і сервіс яким можна користуватися і з бравзера.
Чому хороший додаток? Тому що дозволяє вести щоденник щодо спожитих продуктів. Продукти можна додавати за допомогою пошуку в базі даних (видавник стверджує що в їх базі більше 2 мільйонів продуктів), або зісканувавши штрих-код. Можна також створювати свої блюда (наприклад салати, чи який бутерброд) склавши до купи продукти з їх бази.
Я користуюся цим додатком як то кажуть релігійно – вже кілька тижнів поспіль додаю до щоденника все що їм. Продукти можна додавати в групи (у мене є сніданок, обід, вечеря, перекуси і перед тренуванням). Далі можна дивитися розподілення калорій, різних жирів, мікроелементів та вітамінів.
В платній версії додаток покаже які продукти додали скільки чого. Але платна версія коштує якісь безумні $10 на місяць для Android і усі $20 для тих у кого iPhone. Це до мінусів.
З плюсів є те що додаток синхронізується з програмами як Training Peaks чи Garmin Connect (читайте подробиці тут – Як поєднати в купу фітнес-сайти та пристрої – моя версія). При цьому як спалені на тренуванні калорії додають до денного бюджету так і спожиті калорії зберігаються у щоденнику тренувань.
Звісно все вище перелічене можна зробити і на сайті myfitnesspal.com.
Додатково там можна підключатися до різних фітнес-сайтів (Garmin, Samsung, FitBit, Strave, тощо), додавати друзів і тому подібне.
Тепер про мінуси і не доліки в тому порядку як вони важать для мене.
Перше – безумна кількість реклами: вона і знизу екрану, і між елементами на екрані. Проблему я особисто вирішив додавши widget на один з екранів свого смартфону – тепер у мене є кнопки за допомогою яких я можу одразу перейти на екран додавання чи сканування продукту. На iOS такої можливості не буде.
Друге – абсолютна відсутність користі від платного рахунку. Так, реклама зникне, але усі інші функції що з’являються для мене не мають особливого сенсу: цілі на день по мікрокомпонентах, рецепти, поради і таке інше. Більше того – люди які оплатили рахунок часу кажуть, що додаток став працювати повільніше і гірше.
Третє – додаток час від часу доведеться перезавантажувати. Це не надто велика проблема сама по собі, але тим не менш дратує коли поспішаєш і хочеш швиденько посканувати коди, а воно починає крутити спінер і показувати повідомлення про помилки в базі.
Ну і останнє – дублювання і неточність в базі даних. Але переважно там усе є і більш-менш точно показано.
У підсумку – спробуйте, якщо занотовуєте і підраховуєте калорії. Також можу бути цікаво просто щоб побачити що і як ви їсти і через якийсь час проаналізувати статистику – можуть бути певні відкриття.
Доброго для мої маленькі читачі, давайте поговоримо про фітнес-пристрої, сайти та те як їх можна потоваришувати одне з одним.
Якщо у вас є фітнес- чи спортивний годинник, вело-комп’ютер чи розумний велотренажер, або навіть якщо ви тренуєтесь зі смартфоном то у вас неминуче виникло питання якими програмами та сайтами користуватися. І чим більше усього різного ви робите тим більше у вас опцій.
При цьому якщо пристрої, що вимірюють і збирають статистику у вас від різних виробників то скоріш за все кожне з них хоче зберігати статистику на сайті відповідного виробника.
Зараз вже усі відомі виробники дають можливість підключати сайти одне до одного так, що ті можуть обмінюватися даними. Але не все так просто і неминуче виникають проблеми такі як: дублювання записів, відсутність синхронізації між певними сайтами, або для певних даних і таке інше.
Перше, що я пораджу – зберігайте дані “рідним” для ваших пристроїв способом, і лише потім зливайте їх до купи.
Картинка далі показує як я усе налаштував для себе:
Тепер у деталях:
Мої пристрої з якими я тренуюся і змагаюся (Garmin Forerunner 735xt, Garmin Edge 520, Garmin Oregon 750t та підключені до них датчики пульсу, обертів, швидкості і таке інше) через Bluetooth підключення до смартфону зливають дані на мій Garmin Conect. Там же (на сайті або в додатку на смартфоні) можна ввести дані тренування вручну.
Мій вело-тренажер Wahoo Fitness KICKR SNAP підключено до Zwift на лептопі. У цій програмі можна кататися по Лондону, Нью-Йорку та інших місцинах, тренуватися за планом, ганяти в групі (у них там навіть змагання проводяться), а розумний тренажер змінює навантаження відповідно змін рельєфу. А звідси вже дані про поїздку зливаються на Garmin Connect.
Для тренувань лише зі смартфоном я використовую (коли таке трапляється) Strava. Цей сайт/програма є дуже популярною у велосипедистів в першу чегру, але остані роки і інші види спорту стали реєструватися на ній частіше. До того ж цей додаток на смартфоні є популярним способом зберігати дані в обхід програм від виробника як Wahoo, Eliе, Samsung чи інших. І якщо у вас пристрої від не надто відомих виробників то спробуйте їх саме з цим додатком.
Останні півтори місяці я також почав занотовувати все що їм протягом дня за допомогою MyFitnessPal – навіть просто бачити скільки і що саме їси впродовж дня допомагає робити кращий вибір. Дані потім завантажуються на Training Peak. Про сам додаток читайте тут – MyFitnessPal – погана хороша програма для підрахунку калорій.
Training Peak є мабуть найпопулярнішою платформою для взаємодії тренерів та атлетів. Плани тренувань, завдання у форматах Garmin, Zwift та інших, коментування, статистика і багато інших інструментів. Саме сюди зливаються мої дані з Garmin Connect. При цьому система достатньо розумна щоб співставити завдання та тренування і поставити їх у відповідність одне одному. І відповідно тренер може дивитися на успіхи того з ким працює (пульс, потужність, швидкість, самопочуття, тощо) і відповідно коригувати плани.
Тиждень на Training Peaks:
Тренування на Training Peaks:
Ще один інструмент який варто згадати стане дуже корисним у синхронізації даних з різних сайтів якщо у вас на кожному з низ вже накопичилася певна історія – подробиці у моєму запису про сервіс tapiriik.
Слово що означає “квадрат” також має кілька інших значень. Одне з них – нудна, не цікавав людина, середньостатистична, не ризикована, консерватор і таке інше.
Якщо пам’ятаєте сцену з “Кримінального чтива” в якій Міа говорить Вінсенту про бар який має сподобатися прихильнику Елвіса, а Вінсент пропонує піти кудись де можна поїсти стейк, на що Міа каже – стейк і тут є, татусь, не будь таким нудним/правильним. Але замість сказати square (бо це образа) малює прямокутник у повітрі.
Словосполучення flotsam and jetsam є скорочення від flotsam, jetsam, lagan, derelict що в свою чергу відноситься до морського права і описує права власності на залишки розбитого у катастрофі корабля.
Flotsam означає груз, або будь-що запаковане з розбитого корабля що плаває на поверхні. Належить першому хто заявив на нього права.
Jetsam означає груз який викинули перед катастрофою (наприклад щоб полегшити корабель) і належить первісному власнику. Той хто знайде такий груз зобов’язаний повернути його власнику.
Lagan це груз або фрагмент корабля що занадто важкий щоб плавати на поверхні, але прив’язаний до чогось плавучого – наприклад до буя. Належить первісному власнику і має бути йому повернений у разі знаходження.
Derelict це те що затонуло і належить тому хто його знайшов під водою – права не мають бути заявлені заздалегідь.
Таким чином словосполучення flotsam and jetsam можна перекласти як “залишки корабельної аварії”.
Не буду писати про якийсь конкретний бренд чи модель, а просто розкажу що це, для чого і в чому плюси та мінуси.
Шапочки для плавання призначені одночасно для захисту волосся та шкіри голови від хімії у воді басейна, а також що утримувати волосся і не засмічувати басейн. Ну і плюс певна “аеродинамічність” у воді.
Гумові шапочки, тобто найбільш поширені, доволі дешеві (в райні $$1-2), часто бувають з малюнками чи візерунками, але дуже сильно зтягують голову. Я саме через те що такі шапочки неприємно муляють навіть якщо я плаваю усього 30 хвилин і не користуюся подібними.
Силіконові шапочки набагато комфортніші, не тиснуть, їх легко знімати і одягати. Але вони дорогі (в районі $20) і при цьому теж служать не більше кількох місяців. І ще в них трошки жаркіше ніж у простих гумових через те що силікону потрібен товщий прошарок.
І нарешті шапочки за інших матеріалів – спеціально обробленої матерії, лайкри, спандекса, тощо. Такі шапочки абсолютно не відчуваються на голові, добре сидять, але при цьому не захищають волосся та шкіру від хімії.
Мені найбільше подобаються шапочки зі спандексу. Але є причина чому я все одно плаваю без них. Справа в тому що це матеріал дуже швидко деградує і вже за кілька тижнів шапочка починає розтягуватися, втрачає форму, а потім взагалі не тримається на голові. При ціні в $10 можна дуже швидко заморитися купувати собі нові.
На цьому власне і закінчимо. Тепер ви можливо дізналися що існує ще й така річ як шапочки для плавання зі спандексу :)
