Категорія: Рецензії на книги

Hannu Rajaniemi. Summerland / Ханну Райаніемі. Країна Літа (2018)

В цій книзі автор описує світ в якому людство навчилося спілкуватися з мертвими. Мертві, після фізичної смерті, потрапляють у Країну Літа з іншими законами фізики. Але суттєво те що зберігається можливість спілкуватися.

Також ця книга є шпигунським романом в якому спец-служби різних держав в нашому, та світі мертвих ведуть боротьбу та інтригують. Час описаний в книзі – 1938-й рік.

Така дивна суміш проте добре працює в книзі – автору не доводиться зосереджуватися на фізичних аспектах та протиріччях. І шпигунська історія в той же час не надто передбачувана.

Мені важко назвати це науковою фантастикою, але тим не менш це якась та фантастика.

Книгу було цікаво читати, це добре. Але закінчивши її я мало що виніс для себе – і це вже не надто добре.

Оцінки:

Philip Reeve. The Hungry City Chronicles / Філіп Рів. Хроніки голодних міст (2001-)

Серія також відома під назвами “Квартет смертних машин” (Mortal Engines Quartet), “Хижі міста” (Predator Cities) та “Смертні машини” (Mortal Engines).

Уся серія розповідає про світ після якоїсь великої катастрофи, і в цьому світі міста почали пересуватися і поглинати одне одного заради ресурсів.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/212609-mortal-engines-quartet.

Mortal Engines / Смертні машини (2001)

Хороша задумка зі світом в якому фактично реалізовано стім-панк спіткнулася об реалізацію.

По-перше, тут у нас є герої які з самого початку проходять крізь неймовірні пригоди і стає одразу зрозуміло що вони усі виживуть повним складом до щасливої розв’язки.

По-друге, виникає дуже багато питань про доцільність самих міст що рухаються та інших аспектів показаного світу. Якщо у “Інвертованому світі” (де місто теж пересувалося) була і несподівана розв’язка, і раціональні пояснення то тут нічого і близько нема. От у нас є міста що подорожують та їдять одне одного, є літаючі кораблі і так далі…

Ну і звісно таємні таємниці, прадавні пророцтва, помста страшна і непереможні герої-підлітки. Коротше кинув читати навіть не дотягнувши до половини :(

Згодом я дізнався що навіть фільм є за цією книгою, але судячі з відгуків дивитися його не варто.

Оцінки:

John A. Russo. Midnight: A Novel of Terror / Джон Руссо. Опівночі: роман жахів (1980)

Навіть не знаю яким дивом мені ця книга потрапила до рук… Мабуть за рекомендаціями після того як я прочитав “Родину” (яка, до речі, виявилася проємним чтивом).

Але ця книга є чимось протилежним вищезгаданій. Тут дуже простий сюжет: родина сатаністів ловить і вбиває жертв влаштовуючи меси. Проте досвідчений автор постійно перебиває прямолінійну історію вставками з інформаціюєю про дійових осіб та їх минуле (що ніяк не впливає на сам сюжет до речі).

У книзі є кілька гострих моментів, але до кульмінації вони якось не доходять бо автор сам собі заважає. І фінал теж якийсь обрубаний – меса, вбивство, все…

Ніяких висновків, ніяких відкритих сюжетних ліній, ніякої зацікавленості у тому що ж може бути далі. Таке собі. Припускаю тим хто любить жахи може бути цікавіше, але я не раджу – нічого в цій книзі нема ні нового, ні вражаючого.

Оцінки:

Jeffrey Konvitz. The Sentinel / Джефрі Конвітц. Дозорний (1974)

Книга доволі непогано починається, але потім кудись не туди провалюється, набирає швидкості і якось занадто сумбурно і різко приходить до фіналу.

Книга розказує історію моделі, що шукає собі нове житло. І знайдена квартира має дивних сусідів. З часом дивні факти та явища починають накопичуватися, модель виявляється єдиною хто бачить і знає про них. Тут книга стає сумішшю детектива та якоїсь паранормальщини… І згодом все приходить до того що хтось (в даному випадку головна героїня) має стати наступним дозорним хто не буде пропускати сили зла у нашу реальність.

До певної точки книга була доволі цікавою і розважала, але потім усе різко пішло під уклін. І для того щоб лякати розказано історію занадто старомодно. Коротше не моє це все.

Оцінки:

Paul J. McAuley. Confluence / Пол МакАлей. Злиття (1997-1999)

Уся серія дуже нагадує “Світ Ріки” Філіпа Фармера, але в ній набагато більшу роль грає пригодницька складова, а місцями навіть фентазійна. І хоча автор намагається залишатися в руслі наукової фантастика, проте йому не завжди це вдається…

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/52407-confluence.

Child of the River / Дитя Ріки (1997)

У світі населеному більше ніж десятком тисяч рас з різних планет люди (хоча це звісно не люди) живуть у цивілізації що переживає часи закату.

Власне перша книга знайомить нас зі світом і головним героєм – дитям, а потім вже юнаком невідомої раси. Намагаючись з’ясувати своє походження головний герой починає подорожувати світом (прямує у столицю) і відкриває нові факти про світ та раси що його населюють.

Таким чином читач дізнається про Творців та Інжеренів, про світ що його було створено несчислену кількість років з незрозумілих причин і про зникнення тих самих творців, інженерів та будівельників.

У цьому дивному світі люди користуються як космічними кораблями, так і рушницями, луками та мечами.

Коротше це доволі свіжа (в тому сенсі що розвиток сюжет передбачити не можна) пригодницька фантастика з великою кількістю загадок та таєьниць.

Книга не має фіналу і видно що автор планував серіал одразу.

Оцінки:

Ancients of Days / Древні минулих днів (1999)

Пригоди головного героя продовжуються. І тепер вони відбуваються в місті розмірами з велетенську гору – місто настільки великому що в ньому є ліса, поля, підземні ходи, ріки та інше.

Пригоди стають все карколомнішими – з перестрілками, переслідуваннями, навіть осадами та війнами між невеличкими арміями.

Головний герой відкриває таємниці деяких технологій творців світу і взагалі займається тим що мотається по карті намагаючись врятувати своє життя. На додачу у автора схоже є нескінчений список рас з усіма можливими відмінностями та особливостями.

Коротше читаєш собі такий, не нудьгуєш… Але в один момент помічаєш – все це задоволення від читання доволі поверхневе. Коротше я втомився від цієї нескінченої біганини, бійок та таємниць і загадок і просто кинув читати.

При цьому не можу сказати що книга погана, просто її націлено саме на любителів пригодницької фантастики, а її люблю лише якщо її пропорційно змішано з науковою чи хоча б фентазі.

І власне тому я не буду продовжувати читати серію.

Оцінки:

Paul McAuley. The Quiet War / Пол МакУолі. Тиха війна (2009-…)

Чудова наукова фантастика про те як я не надто далекому майбутньому розвивається людське суспільство, як виникають нові супер-сили, та як вкотре розпочинається війна між цими силами.

Серія дуже сильно нагадала не менш варту уваги “Експансію“, лише тут нема іншопланетян та порталів у віддалені світи, а, натомість дуже багато екзотичної біології та ботаніки.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/69598-the-quiet-war.

The Quiet War / Тиха війна (2009)

Світ майбутнього поділено між трьома земними супер-державами серед який найвойовничішою є Велика Бразилія. Власне сюжет побудовано навколо того як генерали та дипломати Бразилії намагаються отримати контроль над мешканцями астероїдів та поселень на інших планетах. І в результаті розпочинають гібридну війну.

В той же час поселення позапланетників виживають за рахунок розвинених біо-технологій які навіть дають змогу створювати організмі що виживають у вакуумі. І себе вони звісно теж коригують втрачаючи схожість на людей.

У книзі намішано і політичні ігри, і бойові дії, і технології різних гатунків. І ще тут є пригодницька складова.

Добре опрацьовані герої, хороший сюжет, гострі моменти… Книга з тих про які кажуть “важко відірватися”. Дуже мені сподобалася і я одразу по закінченню перейшов до наступної у серії.

Оцінки:

Gardens of the Sun / Сади Сонця (2009)

Книга настільки органічно продовжує попередню що видно як автор їх просто писав як одну велику історію.

В цій книзі підкорені міста позапланетників намагають боротися, втікачі у ще дальші глибини космосу намагаються вижити, поселення на Місяці перетворено на тюрму для позапланетників… Але і на Землі не все гаразд – у Бразилії бунти та заколоти, повстання, а інші дві земні держави вичикують щоб урвати свою частку.

Книга, як я вже сказав, просто продовжує історію і показує нам що сталося з героями і як складалася їх доля.

По закінченню зберігається напруження і хочеться продовжувати читати далі.

Оцінки:

Tom Sweterlitsch. The Gone World / Том Светерліч. Зниклий світ (2018)

Фантастика про подорожі у часі буває або з велетенськими логічними дірками, або настільки заплутаною та складною що крізь текст і розуміння сюжету пробиваєшся як крізь камінь.

З цією книгою у нас другий випадок – історія дуже швидко стає надзвичайно заплутаною і події у разних періодах часу в ній впливають на весь сюжет. Також дуже оригінально вирішено парадокси що на них закривають очі простіші книги.

До того ж в цій книзі є ще й детектив в якому розслідується серія жорстоких вбивств і детектив є працівником втаємниченої держструктури що і має можливість подорожувати в часі. Тобто на додачу ще маємо теорію заговору.

Через те що книга є частково детективом читати її і складно і цікаво одночасно.

За сюжетом розслідування вбивства поступово обертається на історію в якій людство намагається врятувати Всесвіт від передчасної смерті від хаосу.

Переказувати сюжет нема особливого сенсу – по-перше, дуже багато розказувати. А, по-друге, дуже складно і я не певен що зможу це зробити.

Можу лише сказати що це одна з найкращих, якщо взагалі не найкраща книга про подорожі у часі. З чогось подібного можна згадати хіба що “Палімпсест” Чарльза Строса.

Оцінки:

Frederik Pohl. Eschaton Sequence / Фредерік Пол. Послідовність Есхатону (1996-1999)

Есхатоном називають подію що означає кінець світу. Наприклад Друге Пришестя Христа буде Есхатоном бо це буде кінець того світу що ми його знаємо.

Книги цієї серії описують зустріч людства зі злими сутностями з космосу ціллю яких є знищення Землі зокрема, або бажано усього Всесвіту.

Серія на Good Reads –
https://www.goodreads.com/series/42224-eschaton-sequence.

The Other End of Time / Інша сторона часу (1996)

У книзі люди мають справу зі станцією в космосі на яку наче чи то заселилися, чи то напали якісь іншопланетні чудовиська. І ось земляни збирають дивну команду яку відправляють розібратися що там до чого…

Книга дуже дивно розвивається і її не легко читати аж поки не почнеш розуміти що це насправді гірка сатирична пародія на інші книги у подібному жанрі. Проблема лише в тому що для пародії книга занадто велика за обсягом, а ще гірше – є два продовження (які я скоріше за все читати не буду).

І хоча у книзі є цікаві моменти в цілому для мене виглядає дивно що такий хороший автор (він, наприклад, написав чудову “Чуму пітонів“) присвятив стільки часу і зусиль цій серії.

Коли серйозна наукова чи якісна пригодницька фантастика переривається ідіотськими вчинаками дійових осіб чи якимось неймовірним збігом обставин мені таке читати важко.

До того ж герої тут надзвичайно стереотипні що робить гумор книги дещо одноманітним.

Що добре в цій книзі так це уява автора і те як якісно написано текст.

Оцінки:

Mur Lafferty. Six Wakes / Мар Лафферті. Шість пробуджень (2017)

Книга починається з того що шість клонів прокидаються у капсулах на космічному човні. Одразу вони знаходять тіла своїх попередніх версій яких вбили різними способами. Системи човна були зламані і пам’ять очищена від записів. Більше того – корабель тепер летить іншим курсом.

Герої книги починають розслідування і намагаються розібратися хто і для чого вбив їх.

Спочатку здається що це просто детективна історія в іншому антуражі. Але книга починає робити відступи у минуле героїв, оповідає нам історію виникнення клонів, те як їх сприймали люди та які заворушення пов’язані з клонуванням відбувалися на Землі.

Також читач дізнається що дійові особи були певним чином пов’язані одне з одним і приймали участь в тих самих подіях хоча навіть не підозрювали про це.

І виходить так що простенький детектив що наприкінці стає дуже активним малює нам детальну картину світу у якому відбуваються події та непрості конфлікти що відбуваються у ньому.

Я отримав задоволення читаючи цю книгу і постійно відкриваючи для себе що вона глибша ніж я думав спочатку.

Оцінки: