Категорія: Рецензії на книги

John Scalzi. The Interdependency / Джон Скальці. Взаємозалежність (2017-…)

Нова космічна опера з елементами наукової та соціальної фантастики яка оповідає про історію частини людства у дуже віддалених областях космосу. Поки що планую читати усі книги на які є плани у автора – сподобалося.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/202297-the-interdependency.

The Collapsing Empire / Колапсуюча Імперія (2107)

Перша книга серії знайомить нас з кількома ключовими особами усієї історії та соціальним устроєм. На чолі усього людства стоїть так званий Імперокс (і тут це новачок яка успадковує трон по смерті свого батька та старшого спадкоємця). Також є впливові торгівельні доми які мають монополії на різні галузі виробництва та послуг.

Усе людство розкидане по планетах та штучних поселеннях поєднане особливими каналами що дозволяють подорожувати швидше за світло.

Також ми дізнаємося, що ці канали починають міняти своє місцезнаходження, що в свою чергу означає кінець цивілізації і сполучення між поселеннями.

Все це відбувається на фоні політичних інтриг, іноді навіть гострих сюжетних ходів.

Написано добре і прочитав я просто таки миттєво, одразу ж взявся і за наступну книгу. Хоча треба визнати деякі моменти доволі пласкі та наївні, але читати все одно цікаво – затягує як пригодницький роман.

Оцінки:

The Consuming Fire / Пожираючий вогонь (2018)

А друга книга виявилася навіть кращою за першу. Тут герої стали дорослішими і цинічнішими, події і явища більш обгрунтованими і світ в цілому більш жорстким.

Переважно книга зосереджена на політичних аспектах Імперії, але є місце для науково фантастики. Так, наприклад, людство заново відкриває колись втрачене і вже здичавіле поселення. Також в цій книзі ми разом з героями дізнаємося, що Імперія насправді є колишніми бунтівниками, що втекли на край Всесвіту від решти людства.

Також з’являється певна надія на порятунок, але як завжди на самому цікавому моменті книга обривається…

Оцінки:

The Last Emperox / Остання імперо (2020)

На жаль остання книга серії вийшла дуже погана. В ній наче і багато подій, але нічого не рухається. До того ж фінал (доволі несподіваний) на останніх сторінках такий, що нічого з написаного в книзі до нього не вело. Це перше розчарування – практично весь текст щоб просто додати тексту.

Друга проблема – жодна з цікавих ідей та історії не була розвинена до хоч якогось стану щоб хотілося і далі читати.

У скороченому вигляді – перед тим як Взаємозалежність розпадеться (а це станеться неминуче) остання імперо намагається врятувати якомого більше людей, бореться з заколотниками і взагалі справедливо карає поганих і нагороджує достойних. Як у казці.

Якщо у серії і буде продовження то я його скоріш за все читати вже не буде.

Оцінки:

José Saramago. The Cave / Хосе Сарамаго. Печера (2000)

Вся ця книга – це якась непозбувна бентега, але її португальський варіант. Як багато художніх книг, що намагаються влізти тобі в голову ця книга оповідає у надзвичайно дрібних деталях та дивною мовою життя старого гончара.

Гончар втратив роботу і замовлення через велику корпорацію. Дочка із зятем перебираються щити у будівлю корпорації. В фіналі у глибинах фундаменту корпорації знаходять поховання прадавніх людей. Вся ця історія розказана з неймовірними подробицями в процесі того як гончар випікає горщики, їсть, їздить на машині, гладить собаку, говорить з людьми та просто мовчки думає.

Частину історії розказано від імені дочки, собаки, сусідки і так далі.

Чесно кажучи – повна дурня. І я навіть не розумію яким чином ця книга потрапила мені до рук і що призвело до того що я почав її читати. Проте на її честь написано книгу настільки добре, що я розуміючи усю порожність подій таки легко дочитав до самого кінця.

Але радити нікому не візьмуся і сам перечитувати не буду.

Оцінки:

Christopher Golden. Ben Walker / Крістофер Голден. Бен Вокер (2017-…)

Свіжа пригодницько-містична серія про спец-агента спец-організації яка займається різними містичними і загадковими справами.

У серії багато містики, але при цьому події викладено доволі раціонально. Дуже добре написано, показано переживання та думки багатьох дрібних і малозначущих дійових осіб. І взагалі автор вміє усього кількома реченнями передати настрій чи емоції персонажу.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/244696-ben-walker.

Ararat / Арарат (2017)

Дії книги відбуваються на горі Арарат де знайдено печеру (на вершині гори) з велетенським вмурованим в неї човном. Звісно експедиції дослідників, як наукові так і релігійні кинулися досліджувати знахідку.

В ході робіт було знайдено труну з якої випустили злого духа (чи що воно там таке б не було) після чого починається низка кривавих злочинів. А люди вимушені тікати з вершини під час снігової бурі в той час як злий дух стрибає з тіла в тіло. Ну я думаю ви зрозуміли, що і як можна прочитати в цій книзі.

Не дивлячись на те, що я особисто надзвичайно не люблю містику ще раз відзначу – книгу написано дуже добре і читати її було цікаво. Проте продовжень читати навряд чи буду.

Якщо для вас наукова обгрунтованість і реалістичність не є чимось обов’язковим – неодмінно читайте цю книгу.

Оцінки:

Andreas Eschbach. Aquamarin / Андреaс Есшбах. Аквамарин (2015-2019)

Трилогія, дії якої відбуваються у недалекому майбутньому (але коли саме ми так і не дізнаємося). Це майбутнє в якому люди живуть у сильно відокремлених суспільствах, хоча взаємодія між ними все ж таки існує. І також в цьому світі існують люди, вірніше вже не зовсім люди, які через генетичні експерименти минулого отримали певні відмінності від людської раси.

Ще варто сказати, що уся серія є підлітковою фантастикою – тобто головні герої типові “не такі як усі” підлітки, які чистотою своїх думок та поривів протистоять злому і дурному світу дорослих. І тим не менше – я не лише зміг дочитати, але і отримав певне задоволення. Ці книги в рази кращі за усіляких “Дівергентів”, “Голодних ігор” та “Тих що біжать в лабіринті”.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/211869-aquamarin.

Aquamarin / Аквамарін (2015)

В цій книзі нам розказують історію дівчинки з бідної родини мати якої переїхала в багате австралійське місто. І поки мати працює прислугою в багатих домах дочка страждає від однокласників в школі. Страждає аж доки не відкриває в собі можливість дихати під водою – так, у нєї є жабри.

І ця амфібія знаходить в океані представників іншого виду людей – людей які можуть дихати під водою, але не можуть на суші.

Не дивлячись на такий наче б то трошки надуманий сюжет усе написано так, що мені цікаво було читати. І так, тут повно того що можна передбачити, але навіть і це не псує задоволення від читання.

Тим не менше продовження скоріше за все читати я не буду. Головна причина – нічого в цих книгах: ні герої, ні технології, ні проблема, нічого з цього мене геть не хвилює і не зачипає.

Оцінки:

John Ajvide Lindqvist. Platserna / Джон Айвід Ліндквіст. Місця (2014-2017)

Трилогія в якій містика переплітається з жахами.

Дивна ситуація коїться з перекладами на Good Reads – чомусь вони там не згадані і сторінки про книги трилогії написано шведською – https://www.goodreads.com/series/183010-platserna.

Himmelstrand / Хіммельстранд (2014)

Випадкова група не пов’язаних між собою людей прокидається не у трейлероному парку, а в якомусь незрозумілому місці. Навколо безкраї поле трави і більше нічого живого.

Родини перенеслися в це невідоме місце разом з машинами, палатками, дітьми та домашніми тваринами.

Спочатку в книзі нічого не відбувається і автор нас постійно кидає в минуле кожного з персонажів. Але поступово книга набирає оберти, з’являється диявольське дитя, починають приходити якісь чудовиська, люди намагаються щось зрозуміти і кудись дістатися.

І на сам кінець оповідання несеться несамовито і просто захлинаєшся у подіях.

Тим не менше це книга більше для того щоб поглянути в середину шведської душі якої нікому не збагнути… Коротше це більше про внутрішні переживання, ніж про жахи що відбуваються.

Кілька героїв таки рятуються і повертаються у нормальний світ. Але я вже не певен чи буду читати продовження – забагато містики та прихованих сенсів як на мій смак.

Оцінки:

Josiah Bancroft. The Books of Babel / Йосія Банкрофт. Книги Вавілону (2013-…)

Книги серії оповідають про світ в якому існує Вавілонська вежа – велетенська споруда, що вища за хмари. Кожен поверх вежі є по суті своїм окремим світом зі своїми правилами та устоями.

Життя вежі показано очима мандрівника який проходить через низку пригод та жорстоких випробувань…

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/127130-the-books-of-babel.

Senlin Ascends / Сходження Сенліна (2013)

Головний герой прибуває з далеко щоб відвідати славетну вежу. І перше що з ним трапляється – він губить у натовпі свою дружину. І потім усю книгу шукає її перебираючись з поверха на поверх.

Так ми дізнаємося про жорстокий світ в якому загублені люди шукають одне одного роками, світ злиднів і жорстоких правителів, світ злочинців та шулерів.

Спочатку здається, що усе описане в книзі доволі випадкове і аби як наліплене одне на інше. Але ближче до фіналу (і ні, герой так і не знайшов свою дружину, але натрапив на слід) почанаєш розуміти – світ вежі таки продуманий і має під собою навіть якусь логіку.

Мої нарікання в основному на стиль в якому написано книгу. Здається наче читаєш фантастику початку ХХ сторіччя, а не сучасну книгу.

До того ж книга далека від того щоб її назвати фантастикою. Це скоріше пригодницький роман з незначними додаваннями елементів чи то фантастики, а чи то казковості.

Не певен чи буду продовжувати. Припускаюся що багатьом ця книга буде до вподоби. На жаль мені так собі…

Оцінки:

Cezary Zbierzchowski. Holocaust F / Цезарій Збіржховскі. Холокост Ф (2013)

Абсолютно не пішла мені ця книга. Настільки не пішла що я кинув її читати навіть не дотягнувши до половини. Спробую обґрунтувати.

Як і багато складних для сприйняття книг, що примушують читача працювати головою під час читання (уявляти героїв та події, працювати з неповною інформацією, не мати ретроспектив та пояснень) ця книга кидає одразу у вир подій і понять. Без перебільшень на кожній сторінці як мінімум двічі, а як правило частіше вводяться якісь нові терміни і поняття. Проблема лише в тому, що ці нові речі ніяк не пояснено ні одразу, ні згодом. І щоб самому вирахувати про що саме йдеться теж ніяких підказок автор не дає. І в результаті через десяток сторінок від початку ти вже не знаєш що читаєш і як інтерпретувати цей набір слів.

Друге – це те як викладено події. А вони тут ні на секунду не зупиняються. Постійно якісь напади, бої, перестрілки, біганина… Навіть нормальних діалогів нема – самі лише крики, суперечки і звинувачення. Дуже втомлює.

Що дивно в кінці книги є кілька оповідань де розкриваються кілька понять, що їх ніяк не було пояснено в книзі. Чому вони після книги, а не на початку – хто зна. Проте і оповідання не надто допомагають.

Сюжет теж є мішаниною усього що можна – вірус що заразив більшість людей, хакери які можуть контролювати людей, мутанти і виродки, армії зомбі і вампірів, андроїди та мутанти, подорожі у часі та ігри з реальністю, іншопланетні технології та відкриті ворота в Пекло і ще багато-багато усього. І все це одразу і в перемішку.

Хоча звісно може бути і таке що то я занадто дурний для цієї книги.

Оцінки:

William Luther Pierce, Andrew MacDonald. The Turner Diaries / Вілліам Лютер Пірс, Ендрю МакДоналд. Щоденник Тьорнера (1978)

Книгу написано як щоденник учасника заворушень та заколотів, що спричинили в результаті до занепаду цивілізації.

Історія починається з того що автор, Тьорнер, який виявляється таким собі конспірологом-виживальщиком розказує трошки про свій побут і своїх “побратимів”. Він, та його однодумці, хочуть боротися “проти системи”, запасаються зброєю та іншими речами, будуть мережі з учасників, облаштовують схованки, тощо.

З часом оповідання стає все гостріше – злочини від дрібних переходять до крадіжок і навіть вбивств. До того ж виявляється, що автор щоденників расист. Одна з речей, до речі, через що цю книгу критикують і ставлять їй низькі оцінки – в ній повно виправдань злочинів проти інших рас.

Непомітно “акції” борців з системою стають все масштабнішими і жорстокими, в них гине все більше людей.

І врешті решт доходить до того, що масові одночасні акції роздрібнених груп по всьому світу руйнують усю сучасну цивілізацію. Навіть місцями використовують ядерну зброю.

Автор щоденника, повештавшись по зруйнованих США врешті осідає в Каліфорнії де починає будувати нове щасливе суспільство яке дуже нагадує сталінський СРСР – усі примусово працюють, масові розстріли, репресії і таке інше щоб зробили людей щасливими.

Ну і врешті щоденники ці наче б то є учбовим матеріалом для школярів майбутнього – щоб знали як виник їх новий світ в реальності якого вони живуть.

Книга захопила просто неймовірно – крім власне цікавого і гострого сюжету в ній є ще й елемент комп’ютерної гри. Гри в якій замість будувати цивілізацію гравець має розібрати і зруйнувати її.

Однозначно буду перечитувати.

Оцінки:

Robert J. Sawyer. Quantum Night / Роберт Сойєр. Квантова ніч (2016)

Сюжет описує доволі нову ідею яку я в інших книгах поки ще не бачив. Мова йде про те що квантова механіка визначає в тому числі нашу свідомість.

За сюжетом дослідник з’ясовує що свідомість кожної людини в залежності від певних факторів може бути в одному з трьох станів: людина свідома, людина є психопатом, або людина є філософським зомбі що лише імітує розумну діяльність.

Спочатку здається що маючи спосіб “перемикати” свідомість людини з одного режиму в інший можна вилікувати всіх психопатів та зробити розумними усе населення. Але швидко з’ясовується, що завдяки той же квантовій механіці стан свідомості усіх людей пов’язано і не можна зробити зміни для когось так щоб не зачепити інших.

І тут майже настає кінець світу… Але звісно героїчні герої героїчно рятують світ (по дорозі лікують Путіна від психопатії) і книга закінчується на радісній ноті.

Читати було цікаво з багатьох причин: не затяганий сюжет, живі герої, добре викладено історію зі стрибками в минуле там де темп уповільнювався.

Оцінки: