Комікси Doctor Who

Звісно у такого визначного культурного явища як Doctor Who (більше 50 років на екранах якщо ви не знаєте) крім самого серіал, фільмів, книг, радіо-вистав, іграшок та ігр не може не бути коміксів. І вони таки є!

На відміну від Олени я не великий прихильник Доктора і навіть не дивлюся серіал (лише пару епізодів та фільмів подивився). Тому читати більше коміксів не планую, але хто зна як воно там буде.

Doctor Who: Hypothetical Gentleman (2012)

Як завжди у Доктора є певні проблеми з нумерацією. Якщо її вести для випусків для одинадцятого Доктора то це буде перший випуск. Якщо по перезапускам серій – це двадцять другий (саме так!) випуск третьої серії. А якщо просто по порядку рахувати то ніхто і не знає який це насправді випуск.

Перше я би хотів відзначити якість випуску – кльовий папір, глянцевий, кольори насичені з великою кількістю відтінків.

У випуску усього дві історії і їх намальовано у різних стилях. Перша історія практично акварельна. І розказує вона про якусь невідому істоту яка примудрилася живитися часом (те що складає для неї енергію життя) від Тардіса. А машину цю побудували для неї родина медіума на початку 20-го сторіччя…

Коротше типовий Доктор – цікаво, винахідливо, але нічого по суті не пояснено і усі більш-менш серйозні питання оминуто. Саме тому я і не надто люблю Доктора і не ввжаю цей серіал фантастикою.

У другій історії мальовка явно більш мультиплікаційна. Розказано тут про пивний потіп у Лондоні 1814-го року. Мені ця історія сподобалася більше – в ній більше гумору побудованого на тому як Тардіс постійно закидає Доктора та Рорі в не той час чи місце. Є і певна небезпека яку Доктор традиційно винахідливо усуває.

Оцінки:

Nick Harkaway. Gnomon / Нік Гаркавей. Гномон (2017)

Книга починається прямо дуже цікаво і її кидає по різних часових відрізках: античний світ, сучасна греція під час погромів, недалеке майбутнє в Лондоні…

Поступово вимальовується картина в цілому – в Лондоні майбутнього де технології впливають на повсякденне життя кожного слідча веде справу смерті під час допиту. І це виявляється випадок чисельних персоналій в одному мозку. Більше того – це персоналії з якоїсь реальності, що не зовсім відповідає історичній правді. Далі починають з’являтися ознаки штучності спогадів та їх взаємозв’язок. І слідча намагається докопатися до першопричини.

І все це наче і цікаво, і винахідливо і дуже оригінально. Але з часом містика то метафілософські розмірковування все сильніше витісняють дії та вчинки. І ось десь вже ближче до середини тексту ти читаєш кілька сторінок де іншопланетна надмогутня сутність саморефлексує і взагалі спробуй зрозумій про що все це.

Я в прямому сенсі втомився продиратися крізь текст. Те що починалося як доволі незвична і динамічна історія перетворилося у якісь нескінченні нудні самокопання. І я кинув це читати. І вдруге братися не буду.

Оцінки:

Jasper Fforde. Early Riser / Джаспер Ффорде. Рання пташка (2018)

Автор вигадав цікавий світ – Земля приблизно нашого часу, але у постійному льодовиковому періоді. І як результат люди на зиму впадають в гібернацію (тобто сплять). Також зберіглася мегафауна як мамонти, шерстисті носороги та таке інше.

Дії книги відбуваються на Британських островах де люди живуть у будинках-вежах, наїдать жир за літо і потім сплять усю зиму в крихітних квартирках на літо. Допомогти пережити сон і не померти від виснаження дозволяють медикаменти від однієї корпорації. Але медикаменти ці дорогі, не всім доступні і мають побічні ефекти як, наприклад, втрата розуму і перетворення на зомбі-канібала.

Головний герой приєднується до таких собі рейнджерів які не сплять взимку і підтримують порядок у поселеннях серед занесених снігом пустель. Але щось йде не так і далі фантастика несподівано перетворюється в якийсь містичний детектив в якому є заговори корпорацій, ігри зі свідомістю, міфічні істоти і взагалі багато чого, що логічно передбачити ніяк не можна.

Головна причина чому я не люблю фентезійні детективи в тому, що в них може статися будь-що – автори не мають обмежень нашої реальності як у класичних детективах і в будь-який момент можуть внести в сюжет якусь невідому доти сутність яку ніяк не можна було вгадати зарані. Тобто це вже по суті не детектив, а просто хизування автора своєю винахідливостю.

З плюсів варто відзначити надзвичайно цікавий світ, хороших дійових осіб та те що книгу написано цікаво.

Оцінки:

Ian McDonald. Desolation Road Universe / Ян МакДональд. Світ Дороги Запустіння (1988-2000)

Популярний на заході автор роботи якого називають проривними в тому сенсі, що він сміливо домішує у наукову фантастику інші стилі та жанри (як, наприклад у книзі “Бразилія” чи “Історія Тенделео“).

Ось і ця серія стала доволі унікальним представником суміші короткого сатиричного оповідання та епічної наукової фантастики.

Уся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/83986-desolation-road-universe.

Desolation Road / Дорога Запустіння (1988)

Скоріш за все я просто не зрозумів цієї книги яка так усім подобається і яку так захоплено вихваляють…

Книгу дійсно надзвичайно добре написано – її легко читати і події в ній цікаві, і герої. Але весь чималенький обсяг складають короткі оповідання. Вони звісно усі пов’язані одне з одним і йдеться в них про одних і тих же людей та той же час, але занадто їх вже багато.

Я в прямому сенсі заморився читати. Читаєш, читаєш, читаєш… а там ще хто зна скільки тексту. Якби книга закінчилася б десь на третині то може і враження в мене було б інше.

А так виходить що усю голову забив якимись мікро-подіями за якими важко відстежувати основний сюжет і десятками дійових осіб. І якесь читання заради читання виходить.

Такий прийом дійсно має сенс коли розказують масштабну по географії чи часу історію як, наприклад “Світова війна Z” чи “Основання“. Але тут усі події відбуваються в одному й тому ж часі і всі дійові особи – мешканці маленького містечка в пустелі Марсу.

Ну і сюжет власне про те як було створено, заселено та зроблено впливовим те саме містечко Дорога Запустіння. Тут без будь-яких перебільшень розказано історію кожного його мешканця та взаємозв’язок з усіма іншими жителями. І все це треба тримати в голові…

Коротше після кількох днів читання коли я побачив що ледь прочитав половину кинув цю книгу. І продовження читати точно не буду.

Оцінки:

David Koepp. Cold Storage / Девід Коепп. Холодильник (2019)

Сюжет книги обертається навколо ідеї фільмів та оповідань жахів ще з 80-х років в яких якась тварина чи рослина ставала все більшою і більшою просто поглинаючи живе навколо. Тобто нічого нового в цьому плані.

Але що робить цю книгу біль-менш пристойного так це як добре її написано – динамічно, виразно, місцями страшнувато. Автор наче щось і пояснює про природу страшного організму, але в той же час уміло обходить складні питання.

Варіація тут така, що тією страшною істотою став грибок який возили в космос для експериментів, а далі він мутував і впав в результаті аварії у пустелю Австралії. А вже з пустелі його в холодильних сховище в США привезло пару агентів.

І ось пройшло пара десятків років, сховище більше не належить ЦРУ, холодильник зламався і страшна істота почала рости заражуючи все що можна. І старі вже агенти борються з нею.

Книга починається як фантастика, але насправді це суміш пригод і жахів і так її і треба сприймати. Читати її легко і швидко, але, повторюся, це єдина її перевага.

Такий собі добре зроблений бойовичок. Добре підійде в дорогу чи коли спати не хочеться.

Оцінки:

Ian McEwan. Machines Like Me / Ян МакЕван. Машини як я (2019)

Цікавий альтернативний світ в якому Алан Тьюрінг продовжує свою діяльність, що призводить до виникнення штучних людей у 80-х роках. Головний герой, що є власником одного з перших таких андроїдів переживає проблеми романтичного характеру, намагається заробляти гроші і якось взаємодіє зі своєю власність (тобто з андроїдом). І все б наче б то непогано – це книга про переживання звичайною людини у доволі незвичних обставинах, але не зрозуміло для чого тут науково-фантастична складова. Вона, ця складова, не грає абсолютно ніякої визначної ролі ні в сюжеті, ні у розвитку героїв.

В якийсь момент книга перетворюється ледь не на детектив, але швидко знову скочується до рефлексії другорядних дійових осіб. І по суті вся ця книга, за винятком антуражу, є рефлексією кількох дійових осіб.

Написано непогано, це мабуть єдиний плюс. Але читаєш і не розумієш чому продовжуєш. Якби текст так легко не проковтувався то я б кинув читати дуже швидко.

Оцінки:

John Crowley. Ka: Dar Oakley in the Ruin of Ymr / Джон Краулі. Ка: Дар Оклі в руїнах Імру (2017)

Ця книга хоча і розказує фантастичні речі не є фантастикою. Це скоріше сучасна міфологія.

Практично усю книгу розказано від імені ворона Дар Оклі (або якщо перекладати відповідно сенсу поясненого в книзі то Дара З Вітки Дубу). І з цієї точки зору погляд на людство в цілому і ставлення людей до своїх мертвих та історії виглядає настільки незвично, що аж трошки зсовує сприйняття усього звичного і буденного.

У книзі послідовно показано як уся людська історія, культура, здійснення, віра та переконання – все це обертається навколо культу мертвих. Ми, люди, постійно знаходимося під впливом тих кого вже з нами нема, постійно думаємо про них, враховуємо їх думки і звертаємося до них у всьому.

І саме через все це я книгу і дочитав, хоча як правило подібний жанр не можу споживати довго. Але це виняток і просто неймовірно класний твір на мою думку.

Повторюся – ніякого відношення до фантастики ця книга не має. І щоб отримувати від неї задоволення любити і читати фантастику не обов’язково.

Оцінки:

Robert Jackson Bennett. The Divine Cities / Роберт Джексон Беннет. Божествені міста (2014-2017)

Свіженька трилогія в якій автору вдалося запропонувати новий погляд на магію: як вона працює, які її першоджерела і які наслідки. Такі спроби бувають не часто – як правило у фентазі магія просто є. Але це до того ж ще й вдала спроба. І книги та герої в них самі по собі цікаві.

Прекрасна серія як для любителів фентезі, так і для тих хто надає перевагу темному фентазі, або навіть науковій фантастиці.

Вся серія на Good Reads – https://www.goodreads.com/series/159695-the-divine-cities.

City of Stairs / Місто сходів (2014)

В першій книзі нас знайомлять зі світом та основними дійовими особами. І це не просто світ з магією, але ще тут багато історії і політики і взагалі все переплутане і схоже на реальне життя.

На момент оповідання світ трилогії знаходиться на початку індустріальної ери. Що теж доволі незвично для фентазі де події в основному відбуваються у середньовіччі.

Події відбуваються в окупованому місті де окупанти вже дуже давно викоріняють місцеві вірування. І двійко головних дійових осіб є саме цими окупантами.

Розповідь йде одночасно про сучасність (пробудження одного з наче зниклих богів) та у минулому – так читач дізнається яким світ був до окупації, як було знищено богів і що сталося внаслідок.

Переказувати сюжет особливого сенсу нема – всю цінність складають саме деталі. Читав і не міг відірватися.

Оцінки:

City of Blades / Місто мечів (2016)

В другій книзі події відбуваються в іншому місті і головною дійовою особою є другорядний персонаж першої книги.

Усю книгу побудовано навколо наче б то пробудження іншого бога, але все настільки заплутано що до самого кінця важко розібратися в тому що відбувається. Чи то якісь інші божествені творіння, чи то видіння і безумства, чи що воно таке?

Книга для мене була трошки гіршою через більшу кількість містики в ній. Але на користь треба сказати, що в книзі не лише герої змінили свої характери під впливом досвіду, але і суспільства еволюціонували.

Читалося вже не так в один ковток і з цією книгою я провів більше часу. І це не обов’язково погано.

Оцінки:

City of Miracles / Місто див (2017)

Ще більше років минуло з подій першої книги, але знову починається якась чортівня.

Цього разу головним героєм є один з персонажів першої книги, а події відбуваються у кількох містах.

Залишки магічного, уособлені в кількох створіннях знаходять можливість розвивати свої вміння та збільшувати силу. І здається ера старих богів може повернутися. З цим і борються герої останньої книги трилогії.

Ця книга вийшла надзвичайно пригодницькою. Багато гострих моментів (бійок та переслідувань). Але при цьому вона є і найглибшою і піднімає дуже серйозні питання на які нема правильної відповіді. І також у книзі показано як правильні вчинки можуть бути злими, і як погані дії спричинені бажання чинити справедливо.

Дуже хороше завершення неймовірної серії.

Оцінки:

Комікси Futurama

Як великий прихильник Футурами я все ще вірю, що ми можемо одного дня побачити нові епізоди. Але також збираю іграшки (як ось ці – https://blog.golovatyi.info/2012/09/09/%d0%b4%d0%b8%d1%82%d1%8f%d1%87%d1%96-%d1%84%d1%96%d0%b3%d1%83%d0%b3%d1%80%d0%ba%d0%b8-%d1%84%d1%83%d1%82%d1%83%d1%80%d0%b0%d0%bc%d0%b8-%d1%84%d1%80%d0%b0%d0%b9-%d0%bb%d1%96%d0%bb%d0%b0/), дивлюся інші твори Мета Гроенга (https://blog.golovatyi.info/2020/01/23/disenchantment-2018/), читаю іноді різні сайти та новини на тему.

Але ще є одна річ яка дозволяє в черговий раз поринути у світ улюблених героїв – комікси.

Комікси як значна частина американської поп-культури є окремим повноцінним жанром. Велитенські томи, довжелезні серії, десятки років історії і цілі всесвіти. В невеличкій мірі все це існує і для Футурами. І кілька з них мені вдалося придбати.

Futurama-O-Rama (#1-#4) (2002)

Оскільки комікси я читав не по порядку (першими я прочитав випуски 10-13) то це була друга книга. І вона мені сподобалася більше.

Історії тут дійсно як міні-серії: вагітний Запп Брейніган якого рятує команда (пародія на “Апокаліпсис сьогодні”), мутованих акваріумних тваринок, космічних піратів та колекційних пухнастиків як зброї вампірів.

Не варто казати про те що гумору в кожному малюнку і діалогу є, нехай і не всі жарти надзвичайно смішать.

Мальовка ніяких нарікань не викликає – усе дуже схоже на серіал.

Оцінки:

Futurama Adventures (#5-#9) (2004)

В цьому випуски історії доволі довгі і візуально вони навіть трошки відрізняються – найбільше різницю видно у кольоровій гамі і те як обведено персонажів.

Такі історії як:

  • Фрая рятують від смертельної небезпеки на “Хто хоче бути міліонером”,
  • Нью Нью Йорк рятують від змови між Сантою, Рободияволом та Ніксоном,
  • майбутнє рятують від руйнівних дій минулого,
  • Землю рятують від злої Мамочки (пародія на Росомаху), та
  • Фрая в тілі професора рятують від лоботомії.

І всі ці історії не зважаючи на комічність ситуацій є доволі таки серйозними і навіть можуть примусити замислитися. Це вже практично література.

Оцінки:

Futurama Conquers The Universe (#10-#13) (2007)

Історії з 10-ї по 13-ту в яких команда приймає участь в Олімпійських Іграх, зараджує Землю старовинною простудою, потрапляє в цирк як потвори в колекції. А ще тут є історія про те як Бендер замінив Рободиявола у Пеклі для роботів і що з того вийшло.

Юмор цілком характерний для Футурами, мені сподобалося – наче подивився міні-серії.

Мальовка місцями дуже класна, але в кількох місцях я помітив трошки незвично намальованих персонажів. Але також треба відзначити велетенську кількість деталей на великих малюнках.

Також у випуску приведено інструкції як малювати Фрая та Бендера.

Оцінки:

Futurama: The Time Bender Trilogy (#16-#19) (2006)

Перше цікаве в цій трилогії – це те що вона скаладється з чотирьох частин :D

Друге – це по суті одна велика історія поділена на чотири глави.

Ну і третє – хоча вона по порядку номерів йде за попереднім випуском, проте надруковано її було на рік раніше.

В цій книзі команда Planet Express спричиняє порушення в часі і Лілу, Фрая та Бендера розкидує в різні часи. Ліла потрапляє у античну Грецію і має розбиратися з богами. Фрай потрапляє у приблизно наш час в якому Земля воює проти іншопланетних загарбників. А Бендер потрапляє до якихсь мормонів які намагаються спалити його на кострі.

В решті решт герої зустрічаються, рятують світ, Землю, час і взагалі повертають усе до майже того як воно було раніше.

Історія дуже сподобалася.

Оцінки: