LifeStraw Personal Water Filter

 

Призначення та характеристики

Так званий персональний фільтр для води. А якщо по простому то це просто трубка з фільтрами через яку можна пити воду сумнівної якості (з річок, озер та навіть калюж).

Варто зауважити що у виробника є і інші фільтри в каталозі: більшого розміру, вбудовані у пляшки чи пластикові ємності і так далі.

Інші характеристики:

  • Ціна: $15-$20.
  • Виробник обіцяє відфільтровування 99.9999% бактерій що живуть у воді та 99.9% водяних паразитів. Фільтри на 0.2 мікрони.
  • Ніяких хімікатів у фільтрах типу йоду чи хлору.
  • Фільтри розраховано на 1000 літрів води.
  • Вага – 56 грамів.
  • Фільм використовується мільйонами людей по всьому світу і має сертифікати саме як фільтр для води.
  • На сайті виробника – http://lifestraw.com/products/lifestraw/.

 

Враження від використання

Одразу скажу що ми не так вже й багато цими фільтрами у поході користувалися. Пили якось воду з гірського струмка (Mowich Lake) – усе обійшлося нормально, ніяких наслідків.

Трубка дуже легка і її можна додати навіть у самий навантажений рюкзак. Використовувати її теж доволі просто. Як не дотягуєтеся трубкою до води щоб попити то її можна завжди набрати у пляшку і пити звідти.

Саму трубку треба старанно продути (тобто видувати через неї повітря) щоб якомога менше води залишилося у фільтрах і бактерії не розмножувалися.

Оцінки:

[переклад] Eurythmics – Sweet Dreams

Це саме те ж чого зроблено потаємні мрії
І не мені противитися цьому.
Я подорожував світом
І усьома сімома морями
І усюди всі шукають когось для себе.

Хтось хоче скористатися тобою
Хтось хоче щоб ти ними скористався
Хтось хоче катувати тебе
Хтось хоче щоб ти їх катував.

Не здавайся,
Тримайся і продовжуй жити.

Power Grid

Гра аж 2004-го року, проте вона залишається доволі популярною і відомою і сьогодні. І також вона суттєво вплинула на інші ігри та індустрію в цілому. Взагалі з великою натяжкою можна сказати що ця гра є своєрідною сучасною заміною Монополії.

 

Характеристики

  • Ціна: гра давно і успішно продається, хоча давно вже не є великим хітом. Але ціна яка майже не міняється складає $30 що на мою думку виправдано.
  • Кількість гравців: від 2 до 6. З тих ігор які мені вдалося зіграти моє враження таке що 4 гравці будуть якраз ідеальною комбінацією. З більшою кількістю гравців важче слідкувати за подіями на дошці (хоча це не надто велика проблема), а з меншою кількістю – гра розвивається дуже швидко. Проте найважливіше що це одна з небагатьох ігор на вершині списку в яку можна грати аж вшістьох.
  • Час гри: для 4 гравців час складатиме від 1 до 1,5 годин, для 6 гравців – 2 години і більше. Гравці дуже багато взаємодіють між собою як на карті так і у процесі аукціону. До того ж важливо слідкувати за тим що інші будують і які ресурси споживають.
  • Складність правил. Головна складність у тому щоб пояснити порядок дій які виконує кожен гравець та як змінюється порядок гравців у залежності від попередніх дій. Проте хоча б з одним досвідченим гравцем це не має бути проблемою.
  • Час навчання. Крім певної кількості дрібних деталей принцип гри стає зрозумілим доволі швидко. Звісно щоб опанувати гру потрібна певна кількість повторів, але дрібні деталі доведеться все одно підглядати у правилах майже кожного часу.
  • Жанр і категорія. Ця гра є економічною стратегією в якій гравці розбудовують електростанції, купують ресурси, ведуть боротьбу за територію та продають вироблену енергію. Дуже вдало вибрана тема як на мене.
  • Ігрові механізми: аукціон, контроль територій.
  • Розширення: не дуже велика кількість доволі відомих розширень. Кілька прикладів: Power Grid: Robots дозволяє додати штучних (запрограмованих) гравців-роботів дії яких у кожній ситуації випадково визначаються з набору можливих дій.
  • Повторна іграбельність: дуже висока. Я припускаю що з часом гра може почати виглядати як повторення одного й того ж, але для цього має пройти певний час щоб опанувати всі деталі.
  • Оформлення: дуже якісне. Оформлення знову ж таки дуже пасує темі гри і виглядає доволі сучасно. Єдине нарікання у мене на розмір коробки – занадто вже вона велика. Розумію що це потрібно щоб вмістити велику і знову ж таки якісну карту, але все ж таки – коробка майже вдвічі більша (не по товщині) за коробки інших “великих” ігор.

 

Правила

На кожному ході гравці роблять наступні дії.

Порядок ходів визначається кількістю міст в яких у гравця є станції. Впродовж аукціону починає перший гравець, а коли приходить час купувати ресурси та міста ходити починає останній гравець. Таким чином гра дає можливість відстаючим гравцям наздогнати лідерів.

Перше – участь в аукціоні в якому гравці борються за електростанції які вони будують. Обмеження тут таке що гравець може купити лише одну станцію. До того ж станцій у гравця може буте лише три і тому деякі з побудованих доведеться прибирати. Чим далі прогрес тим більш потужні/ефективні станції з’являються у продажу.

Другий крок – гравці (починаючи з останнього купують ресурси). Ресурсами є вуголь, нафта, сміття та уран. Ресурси потрібні для того щоб живити побудовані електростанції. Гравець може купити лише ті ресурси які він може “спалити” і на кожній карті зі станцією можна зберігати лише вдвічі більше за мінімально необхідну кількість ресурсів. Ціна ресурсів зростає тим більше чим більше їх купують. Треба також зауважити що на ранніх стадіях для купівлі переважно доступні електростанції що працюють на вугіллі, а ближче до середини гри вже можна купувати станції на смітті та урані.

Третій крок – гравці (знову ж таки у зворотному порядку) купують міста. Перше місто може бути вибране яке завгодно на карті. Далі ж можна купувати міста також сплачуючи за з’єднання кожне з яких має різну ціну. Також варто зауважити що можна купувати міста за кілька кроків сплачуючи ціну з’єднань і не купуючи “проміжкові” міста. За один хід гравець може купити довільну кількість міст. Що важливо це те що у грі є стадії (про них згодом). На першій стадії у кожному місті може бути лише один гравець, на другій – два, на третій – три. Відповідно ціна за друге та третє місце у місті зростає.

Наступний крок – бюрократія. На цьому кроці гравець спалює ресурси на своїх станціях щоб продати енергію у своїх містах і отримує гроші в залежності від того яку кількість міст можна забезпечити.

Порядок гравців може помінятися – на перше місце виходять ті хто має більше міст. У випадку однакової кількості визначним фактором є номер (вона ж початкова ціна на аукціоні) найрозвинутішої електростанції у гравця. У більшості ситуацій гравець прагне опинитися на останньому місці щоб мати можливість купити найдешевші ресурси та бути першим у купівлі місць.

В кінці ходу відбувається заповнення ринку ресурсами що приводить до зменшення їх ціни. Для кожного типу ресурсів заповнення відбувається з різною швидкістю в залежності від кількості гравців та стадії гри.

Тепер стосовно стадій гри. Друга стадія починається коли один з гравців купує певну кількість міст (різну для різної кількості гравців). На цій стадії з’являється можливість мати двох гравців у місті. Проте той же гравець не може мати більше однієї станції у одному місці. Третя стадія починається коли з колоди електростанцій витягують спеціальну карту. Ну і звісно на цій стадії можна вже мати до трьох гравців у місті. Є ще інші дрібні відмінності між стадіями, але то вже якраз ті деталі які треба дивитися у правилах кожної гри.

Гра закінчується коли будь-який гравець будує певну кількість міст яка є різною для різної кількості гравців. Виграє той гравець який може забезпечити енергією найбільшу кількість місць. У випадку нічиї виграє той у кого у підсумку більше грошей.

 

Враження

Ця гра цілком заслужено має такі високі позиції у рейтингах і є такою відомою. Не можна сказати що саме з неї варто починати знайомитися з настільними іграми, але після того як ви зіграли в кілька простих ігор і вам сподобалося варто спробувати саме цю гру. Зігравши в неї ви зрозумієте чи варто вам рухатися в сторону більш складних за правилами та стратегією ігор і чи вам потрібна довша тривалість чи коротша. Можливо простіші більш динамічні ігри вам подобаються більше.

Оцінки:

[переклад] AC/DC – Big Balls

Пісню побудовано на грі слів: ball – бал, танці, balls – яйця, шари, cum – кінчати, вимовляється точно як come – приходити.

Я представник найвищого класу
Обдарований до “танців”
Завжди маю мою танцювальну кімнату повною,
І це завжди велика подія.
Газети пишуть
Що у мене найбільші “танці”.

У мене великі “танці”
У мене великі “танці”
Вони такі великі
І вони брудні ті великі “танці”.
І у нього теж великі “танці”,
І у неї великі “танці”,
Але у нас найбільші “танці” з усих.

І мої “танці” завжди стрибають
Моя танцювальна кімната постійно повна
І усі “приходять” і “приходять” знову.
Якщо твоє ім’я у списку запрошених
Ніхто не порадує тебе більше –
Усі кажуть що у мене
Найбільші і найгарячіші “танці”.

У мене великі “танці”
Аї, у мене великі “танці”
Вони такі великі
І вони брудні ті великі “танці”.
І у нього теж великі “танці”,
І у неї великі “танці”,
Але у нас найбільші “танці” з усих.

Деякі “танці” тримають як благодійність
А деякі задля красивого одягу
Але коли їх тримають для задоволення
То я такі “танці” люблю найбільше.

Мої “танці” завжди зі стрибками
В ліво і вправо
І я вважають що мої великі “танці”
Треба тримати щоночі.

У нас великі “танці”
У нас великі “танці”
У нас великі “танці”
Брудні великі “танці”.
І у нього теж великі “танці”,
І у неї великі “танці”,
Але у нас найбільші “танці” з усих.

І мені просто свербить розказати про них
Це було так весело
Коктейль з морської їжі (щось з членами та пережованою їжою), краби (вошки), раки (божевілля)
Коротше у нас найбільші “танці”.

 

Oral B проти Sonicare

Кілька років поспіль ми успішно користувалися зубними щітками від Oral B, але коли поміняли стоматолога то нам порадили переключитися на Philips Sonicare. Як нас запевнили у Sonicare чистка здійснюється “більш правильно” і нею легше не лише вичищати зуби, але і, що дуже важливо, масажувати ясна.

Звісно може виникнути питання нащо електричні щітки потрібні взагалі і чому не можна все те саме звичайною щіткою робити. Можна, але з електричною якість чистки буде вища бо ви не пропустите рухи у якомусь певному напрямку – щітка вібрує і так чи інакше буде робити потрібні рухи. Проте якщо старанно і уважно кожного разу  чистити звичайною щіткою то звісно можна досягти такої ж якості. От тільки витрачати увагу не правильність чистки якось лінь… Хай вже технології допомагають.

Ми вже достатньо користуємося щітками від Philips щоб можна було зробити якесь порівняння, тому давайте спробуємо. Єдине що хочу зауважити що я не вказую конкретні моделі (а у кожного виробника їх по декілька), і порівнювати буду якісь усереднені моделі:

  • Ціна. Oral B дешевша майже вдвічі. Це стосується і самих пристроїв і змінних голівок.
  • Частота заміни голівок. Знову ж таки Oral B виглядає краще – на Sonicare голівки зношуються дуже швидко – в 2, а то і в 3 рази швидше. Це особливо важливо якщо враховувати вищу ціну Sonicare.
  • Режими роботи. Обидві щітки мають набір режимів які навіть чимось різняться. Але на мою думку все це не варто уваги – вібрує і добре.
  • Зручність. Щітка від Philips має несподівано великі розміри, але це не заважає нею користуватися на справді. Те ж саме і з голівками – щітка у Sonicare більша (або скоріше довша) і через це відчувається як звичайна щітка.
  • Сторонні виробники. Тут Sonicare виграє – для неї з якихось причин існує багато моделей змінних голівок від сторонніх виробників. Вони хоча і дорожчі за Oral B, але суттєво дешевші за рідні. До того ж є великий вибір форм і розмірів. І у використанні вони не показують себе гірше за оригінальні.
  • У подорожах. Обидві щітки мають в комплекти жорсткий чохол для подорожей. А от заряд Oral B тримає максимум тиждень, в той же час як Sonicare здається легко може працювати 2-3 тижні без підзарядки. Мабуть пов’язано з більшими розмірами щітки і відповідно більшим акумулятором.
  • Чистка самої щітки. Від води, пасти та ще чого завгодно щітки забруднюються і їх самі треба час від часу чистити. Повсякденно Sonicare виглядає чистіше, але коли приходить час міняти голівку знявши її ви побачите страшенний жах і ледь не водорості. В той же час як для Oral B треба регулярно очищати корпус за зарядну платформу від нальоту.

Ну і головне питання – як щітка краще чистить і наскільки велика різниця?

За моїми суб’єктивними відчуттями Sonicare дійсно трохи краща. Особливо я це відчуваю саме коли масажую ясна щіткою. Проте різниця може бути і уявною. Зважаючи на вищу у використанні ціну можливо і нема сенс вибирати щось крім Oral B. І власне якщо у вас є одна з цих щіток і вона більш-менш вас задовольняє то нею і продовжуйте користуватися – суттєвого виграшу від переходу у якості чистки не отримаєте.

А чи користуєтеся ви електричною зубною щіткою? Якою? Які у вас враження?

Ще на тему здоров’я зубів – Прекрасна штучка Water Flosser.

Я і Гаррі Поттер…

А вірніше про мої стосунки та ставлення до серії історій про цього героя.

Перше що треба сказати це те що я книг не читав і не планую. Ті хто мене знають можуть сказати – ти ж любиш фантастику, навіть фентазі читаєш, чому ж не казки тому? По-перше, казки та фантастика мають суттєву різницю, а саме – хоча і там і там є припущення (наукові та/або соціальні) опрацьованість та цілісність світу суттєво різниться. А, по-друге, казки я таки люблю.

Проте я вважаю що казки у дуже рідких випадках можуть розростатися до розміру книги, а казка яка вибудовує цілий світ (тим більше у серії книг) це явний перебір для мене. І звісно у мене є певне упередження до усього серіалу.

Друге – я пробував (і неодноразово) дивитися фільми за книгами. Усі кому подобаються книги як мінімум не називали фільми поганими. Тому з певною долею точності можна вважати фільми рівним книгами. Так от фільми мені взагалі не сподобалися і я жоден не зміг додивитися хоч б до половини.

Якщо вже і дивитися фільми то треба починати з самого першого і йти послідовно. Це я так вважаю. І от на першому фільми все і зупиняється – 15, максимум 20 хвилин, а потім мені стає настільки нудно що готовий себе щипати щоб не здуріти. З кількох спроб я так і не зміг перетнути перші 25 хвилин першого фільму. Ну от нічого мене не може змусити терпіти заради якихось цікавостей у майбутньому.

І тут треба сказати що тут у мене ситуація не така як з Зоряними Війнами які я колись зробив зусилля і подивився усю серію… Але Зоряні Війни хоча б є впливовою фантастикою на яку часто і багато посилаються, тож я реально багато чого пропускав не маючи уяви що там відбувається.

Щодо Гаррі Поттера то чисто суб’єктивно це просто героїчна казка де герой дорослішає з книги в книгу і його все доросліший світ стає все менш чорно-білим. Але це також технологія викачування грошей, і дуже неприваблива технологія як на мене. Ну і до того ж це КАЗКА, ПРОСТО КАЗКА. Схаменіться, люди!

У мене все ;)

[переклад] The Fugs – CIA Man

The Fugs грали те що через десяток років переросло у панк-рок. А назва їхня означає щось типу “матюки”. На той час слово fuck не можна було писати у книгах і тому письменники що заснували групу придумали заміну йому – fug.

Отже пісня “ЦРУшник” 1967-го року…

Хто може вбити генерала у ліжку,
або усунути комуністичного диктатора?
Реальний чувак! ЦРУшник!

Хто швидко виявить ворожого агента?
Особливо серед одного зі своїх?
Реальний чувак! ЦРУшник!

Хто може організувати повстання у В’єтнамі?
Хто може вгамувати військових?
Реальний чувак! ЦРУшник!

Хто може купити уряд за обіцяки
І змінити уряд без зайвого шуму?
Реальний чувак! ЦРУшник!

Хто має такий великий бюджет
Що він міг би бути 51-м штатом?
Реальний чувак! ЦРУшник!

Хто має найсекретнішу організація
Яка нервує усіх інших?
Реальний чувак! ЦРУшник!

Хто може зашифрувати усе самими нулями?
Не надто відомий, але рівний іншим героям.
Реальний чувак! ЦРУшник!

Хто може непомітно підсипати ЛСД
У пакетик з цукром?
Реальний чувак! ЦРУшник!

Хто може розмазати республіки як банани
За їх погану поведінку?
Реальний чувак! ЦРУшник!

Хто тренує партизан десятками
І посилає їх вбивати нетренованих братів?
Реальний чувак! ЦРУшник!

Хто може замінувати заливи в Нікарагуа?
Хто може вбити всіх вбивць в Чікаго?
Реальний чувак! ЦРУшник!

Хто може бути так явно втаємниченим?
А іноді навіть таємно відкритим?
Реальний чувак! ЦРУшник!

Хто не проти поборотися з Богом,
Завербувати собі його працівників та забрати собі владу?
Реальний чувак! ЦРУшник!

Dell XPS 13 Non-Touch

 

Характеристики

Свій лептоп я не купував, а виграв на хакатоні ще коли працював в GoDaddy, але за кілька місяців використання можу сказати що якби купив його за повну ціну то був би так само ним задоволений.

Щодо характеристик то варто зауважити що це не одна модель, а ціла родина схожих лептопів де процесор, наприклад, може бути i3, i5, або i7. Те саме стосується сенсорного/звичайного екрану, пам’яті, дискового простору і так далі. І відповідно ціна складає від $800 до $2000. Різні варіанти можна переглянути ось тут – http://www.dell.com/en-us/shop/productdetails/xps-13-9360-laptop.

Конкретно моя модель має проц i5 та звичайний (не сенсорний екран) і коштує близько $1000. В конфігурацію також входять 8 Гб пам’яті та SSD диск на 128 Гб. Щось типу такого – http://www.dell.com/en-us/shop/productdetails/xps-13-9360-laptop/fncwt5135hv2.

Вага усього цього щастя – 1.3 кг.

 

Враження

Як я вже сказав мені усе подобається, але є кілька моментів які треба описати окремо.

Перше це те що моя модель йшла з Ubuntu. Я спочатку був навіть не проти її і залишити. Усе виглядало доволі симпатично і для інтернет-браузінга мало б вистачити. Але коли я почав ставити софт якого не вистачало (той же Skype) то я просто жахнувся як потворно все це виглядає, як не просто у деяких випадках це все ставити і після години мороки та прокльонів поставив Win 10 і з того часу живу собі спокійно.

Лептоп виглядає дуже стильно і зроблено його якісно. На мою думку він виграє у того ж Apple MacBook, та ще й коштує помітно дешевше.

Час роботи від батареї просто феноменальний. Точно не заміряв, але день пропрацювати можна.

Якість екрану прекрасна.

Проблем з WiFi також ніяких.

Щодо клавіатури то вона як у всіх лептопів далеко не ідеальна, але і не така що дратує. Лише для двох клавіш розкладка могла б бути кращою (для Home/End треба натискати Fn+<- та Fn+ -> відповідно).

Що ще доволі дивно так це розташування веб-камери. Вона знаходиться у лівому куті прямо над клавіатурою. Це дозволило зробити рамку екрану (а відповідно і розміри) компактнішою, але кут на відео виходить доволі дивним іноді. Проте нічого критичного.

Кольори та роздільна здатність екрану чудові. Звук вбудованих динаміків доволі гучний і дуже чіткий.

З портів присутні: зарядка, 2 x USB 3, SD для карток, Thunderbolt 3, аудіо-джек.

Коротше моя оцінка – 10/10.

 

DBPOWER EX5000 Action Camera

Характеристики

Перше що треба сказати що ця камера є дешевою альтернативою GoPro за ціну в рази меншу. Розмірами та компоновкою дуже нагадує GoPro Hero 3. Звісно випущено її через п’ять років і є певні покращення, але давайте поглянемо детальніше.

Отже що ми маємо:

  • Ціна. Повна ціна складає $60, але свою я купив за $40 коли була спеціальна акція на Amazon.
  • Максимальна роздільна здатність: 1080p та 30 кадрів на секунду. Якісь відео дивіться нижче.
  • В комплекті йде захисний прозорий корпус (до 30 метрів під водою), додатковий замок на корпус і навідь додаткова батарея. Це дуже круто навіть за повну ціну.
  • Повна зарядка – більше 2 годин що не так і добре. А от час роботи задекларовано в 70 хвилин, але мені лише вдалося отримати 40 хвилин від камери.
  • Камера має кольоровий екран і кнопки навігації по меню що мало б спростити навігацію, але насправді там не так усе добре організовано.
  • MicroSD картки – до 32 Гб. Доволі дивне обмеження.
  • На сайті виробника – http://www.dbpower.co.uk/vl123/dbpower/frontend/web/index.php?r=product%2Fview&id=44&cate_id=5&cate_name=Action+Camera#.

 

Враження від використання

Головна (і мабуть єдина) причина чому я купи цю камеру це її ціна. Приємною несподіванкою був комплект кріплень та додаткова батарея які йдуть з камерою.

Тепер до відео. Я спеціально нічого не вирівнював, не редагував і не прискорював. На роліку спробував показати яка картинка виходить про доброму освітленні, в тіні та на переходах.

 

В цілому якість доволі посередня і навіть програє GoPro п’ятирічної давнини. Але як дешева камера на заміну, або яку не шкода то це просто ідеальний варіант.

Що стосується простоти управління то меню несподівано доволі довге і має багато налаштувань. Але я чесно кажучи не вірю що там щось суттєво можна поміняти.

Крім того камера вміє зв’язувати з ПК через WiFi, хоча я і не розумію нащо це треба. А підключена до комп’ютера може працювати як зовнішній диск, або як відеокамера.

Треба сказати і про недоліки. Перше це несподівано тривалий час повної зарядки і короткий час роботи. До того ж коли камера вимикається нема ніякого способу дізнатися що час замінити батарею (навіть якщо вона з вами).

Друге це зайві функції. Не те щоб вони сильно заважали, але усі ці WiFi та кольоровий екран виглядають добре у списку, але нічого особливо не додають.

Ну і звісно те що максимальний обсяг картки з яким може працювати камера – 32 Гб.

Що стосується якості картинки то повторюся що за таку ціну якість дуже добра.

Оцінки: